Рішення від 09 лютого 2026 р. у справі №761/10439/21 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №761/10439/21 2/760/9045/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Воловіченко Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - ОСОБА_2 , про визнання зобов`язань та договору іпотеки припиненими,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Траст Фінанс»), третя особа - ОСОБА_2 , у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви та заяви про зміну предмета позову, просив визнати зобов`язання за кредитним договором від 22 листопада 2007 року № 014/0398/74/06873 повністю припиненим шляхом його належного виконання на підставі статті 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), визнати припиненою іпотеку, яка виникла на підставі договору іпотеки № 014/0398/74/06873, посвідченого 22 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В. В. за реєстровим № 3507, у зв`язку з повним виконанням забезпеченого нею зобов`язання, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Позов мотивовано тим, що 22 листопада 2007 року між ним і Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк»), укладено кредитний договір № 014/0398/74/06873 (далі - кредитний договір), згідно з яким він отримав кредит у розмірі 200 000 доларів США зі строком повернення до 21 листопада 2026 року та сплатою 12 відсотків річних. Виконання зобов`язання забезпечено іпотекою майнових прав на трикімнатну квартиру (будівельний АДРЕСА_1 відповідно до договору іпотеки від 22 листопада 2007 року № 014/0398/74/06873 (далі - договір іпотеки).

Позивач зазначає, що 09 грудня 2015 року здійснив на користь ПАТ «Фідобанк» платіж у розмірі 25 000 доларів США. Того ж дня ПАТ «Фідобанк» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіста» (далі - ТОВ «ФК «Авіста») договір про відступлення права вимоги № 09/12-15, а ТОВ «ФК «Авіста» - з ОСОБА_2 договір № 09/12/2015-1 про відступлення права вимоги, за яким остання набула право вимоги до позивача за кредитним договором у розмірі 1 669 216,97 грн, сплативши за нього 78 739,56 грн. 30 грудня 2015 року він і ОСОБА_2 уклали договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, яким зарахували її вимогу за кредитним договором і його вимогу до неї за договором позики від 15 березня 2014 року, після чого ОСОБА_2 передала йому оригінали кредитного договору та договору про відступлення права вимоги.

Позивач також посилався на лист ПАТ «Фідобанк» від 10 грудня 2015 року № 4055, адресований Реєстраційній службі Головного управління юстиції у місті Києві, про повне виконання ним умов кредитного договору та відсутність фінансових претензій.

На думку позивача, його зобов`язання за кредитним договором припинилося належним виконанням на користь належного кредитора - ОСОБА_2 , а разом з ним відповідно до частини п`ятої статті 3, статті 17 Закону України «Про іпотеку» припинилася й іпотека. Тому вимога ТОВ «ФК «Траст Фінанс» від 09 лютого 2021 року № 0902 про погашення заборгованості в розмірі 2 044 182,20 грн із попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, яку він отримав 23 лютого 2021 року, є безпідставною. Крім того, позивач вважав, що відповідач, якому ПАТ «Фідобанк» не передало оригінал кредитного договору, з огляду на статтю 517 ЦК України не набув прав кредитора.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 березня 2021 року справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 квітня 2021 року справу передано на розгляд головуючому судді ОСОБА_3 .

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 11 травня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

На виконання вимог цієї ухвали 06 вересня 2021 року позивачем подано уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 10 вересня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Розпорядженням керівника апарату суду від 18 квітня 2024 року призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 у відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 квітня 2024 року справу передано на розгляд головуючому судді Ішуніній Л. М.

Ухвалою суду від 01 травня 2024 року справу прийнято до провадження, її розгляд вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

22 листопада 2024 року позивач подав заяву про зміну предмета позову, якою вимогу про визнання припиненим договору іпотеки замінив вимогою про визнання припиненою іпотеки, що виникла на підставі цього договору, зазначивши, що підстави позову не змінюються. Заяву прийнято до розгляду ухвалою суду від 25 листопада 2024 року, яка занесена до протоколу удового засідання.

ТОВ «ФК «Траст Фінанс» у додаткових поясненнях від 08 липня 2025 року, 17 листопада 2025 року та 02 грудня 2025 року позов не визнало. Зазначило, що 02 лютого 2021 року уклало з ПАТ «Фідобанк» договір № GL3N219271 про відступлення прав вимоги, за яким набуло прав кредитора та іпотекодержателя за кредитним договором і договором іпотеки. Договір про відступлення права вимоги від 09 грудня 2015 року № 09/12-15, укладений ПАТ «Фідобанк» з ТОВ «ФК «Авіста», є нікчемним на підставі пунктів 1, 2, 3, 7, 8 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки право вимоги на суму 1 669 216,97 грн (72 849,62 долара США) відчужено за 68 739,56 грн (3 000 доларів США), тобто за ціною, нижчою від його вартості більш як на 75 відсотків. Рішенням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» від 16 грудня 2019 року № 13 цей правочин віднесено до нікчемних, про що листом від 27 грудня 2019 року № 1-4/2045-ЛК повідомлено ТОВ «ФК «Авіста». Оскільки ТОВ «ФК «Авіста» права вимоги не набуло, воно не могло передати його ОСОБА_2 , а отже, розрахунок позивача з нею не є виконанням зобов`язання. Просило відмовити в позові та розглядати справу без участі свого представника.

Третя особа ОСОБА_2 письмових пояснень щодо позову не подала.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у ньому та просив його задовольнити з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

Представник відповідача та третя особа в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце його проведення повідомлені належним чином.

Відповідно до частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, а відповідач просив розглядати справу за відсутності свого представника.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

22 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/0398/74/06873 на суму 200 000 доларів США строком до 21 листопада 2026 року, виконання якого забезпечено іпотекою майнових прав на квартиру та машиномісце відповідно до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В. В. за реєстровим № 3507.

09 грудня 2015 року ОСОБА_1 сплатив на погашення кредиту 25 000 доларів США, що підтверджується квитанцією ПАТ «Фідобанк».

Того ж дня, 09 грудня 2015 року, ПАТ «Фідобанк» уклало з ТОВ «ФК «Авіста» договір про відступлення права вимоги № 09/12-15, згідно з яким відступило право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором; розмір заборгованості на момент відступлення становив 1 669 216,97 грн, що за офіційним курсом Національного банку України (22,913187 грн за 1 долар США) еквівалентно 72 849,62 долара США, а ціна договору - 68 739,56 грн, що еквівалентно 3 000 доларів США.

Також 09 грудня 2015 року ТОВ «ФК «Авіста» уклало з ОСОБА_2 договір № 09/12/2015-1 про відступлення права вимоги за кредитним договором, ціну якого визначено в розмірі 78 739,56 грн; ОСОБА_2 сплатила цю суму згідно з квитанцією від 09 грудня 2015 року, сторони підписали акт приймання-передачі прав вимоги та документації.

10 грудня 2015 року ПАТ «Фідобанк» видало лист № 4055, адресований Реєстраційній службі Головного управління юстиції у місті Києві, про те, що ОСОБА_1 , 1966 року народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , повністю виконав умови кредитного договору, банк не має до нього фінансових претензій та не заперечує проти зняття заборони відчуження і державної реєстрації припинення іпотеки.

30 грудня 2015 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 уклали договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, за яким зарахували на суму 1 669 216,97 грн вимогу ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за кредитним договором і вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за договором позики від 15 березня 2014 року № б/н на суму 1 700 000 грн.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року у справі № 760/24655/20 за позовом ТОВ «ФК «Траст Фінанс» до ТОВ «ФК «Авіста», ОСОБА_1 , третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, установлено, що відповідно до рішення Національного банку України від 20 травня 2016 року № 8 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 20 травня 2016 року № 783 про запровадження в ПАТ «Фідобанк» тимчасової адміністрації, а 16 грудня 2019 року уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» прийняла рішення № 13, яким договір про відступлення права вимоги № 09/12-15 від 09 грудня 2015 року віднесено до нікчемних правочинів, про що листом від 27 грудня 2019 року № 1-4/2045-ЛК повідомлено ТОВ «ФК «Авіста».

02 лютого 2021 року ПАТ «Фідобанк» уклало з ТОВ «ФК «Траст Фінанс» договір № GL3N219271 про відступлення прав вимоги, у тому числі за кредитним договором і договором іпотеки, після чого відповідач направив позивачу вимогу від 09 лютого 2021 року № 0902 про погашення заборгованості, яка, за довідкою відповідача, станом на 05 лютого 2021 року становила 2 044 182,20 грн. Вказані обставини сторонами визнаються, а тому відповідно частин першої статті 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За статтею 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Належним є виконання, проведене належній особі, тобто кредиторові у зобов`язанні. Зарахування, у свою чергу, можливе лише між особами, які одночасно є кредитором і боржником одна щодо одної за зустрічними зобов`язаннями. Отже, і виконання, і зарахування припиняють зобов`язання лише тоді, коли особа, на користь якої їх здійснено, дійсно є кредитором у цьому зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.

Із цих норм випливає, що особа, яка сама не набула права вимоги, не може передати його іншій особі, і в такому разі заміна кредитора не відбувається, а наслідки цього вирішуються у відносинах між цедентом і цесіонарієм.

Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Частиною другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на момент укладення договору від 09 грудня 2015 року) передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. За пунктами 1 і 3 частини третьої статті 38 цього Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог, а також якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування майно за цінами, нижчими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості майна, отриманого банком).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16 виснувала, що наказ (рішення) уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про нікчемність правочинів є внутрішнім розпорядчим документом банку, не є одностороннім правочином і не встановлює обов`язків для третіх осіб, зокрема контрагентів банку. Отже, нікчемність правочину настає в силу прямої вказівки закону, а не внаслідок прийняття уповноваженою особою відповідного рішення.

У постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що нікчемний правочин є недійсним у силу закону і визнання його недійсним судом не вимагається, а тому доводи сторони про нікчемність правочину суд перевіряє та оцінює в мотивувальній частині рішення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 березня 2024 року у справі № 757/23249/17 (провадження № 14-95цс22) виснувала, що для кваліфікації правочинів банку як нікчемних враховуються підстави, передбачені статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у редакції, чинній на момент вчинення правочину; норма, яка містить підстави нікчемності, має бути чинною на момент його вчинення.

Відповідно до частини п`ятої статті 3, абзацу другого частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до його припинення або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Такий самий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19): іпотека має похідний (акцесорний) характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

За частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні.

Оцінюючи встановлені обставини, суд виходить з того, що вимоги позивача ґрунтуються на єдиній передумові - набутті ОСОБА_2 статусу кредитора за кредитним договором. Ця передумова не знайшла підтвердження.

Договір від 09 грудня 2015 року № 09/12-15 укладено менш ніж за рік до запровадження в ПАТ «Фідобанк» тимчасової адміністрації (20 травня 2016 року), тобто в межах періоду, визначеного частиною другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Незалежно від того, на якій стадії виведення банку з ринку уповноважена особа Фонду прийняла рішення від 16 грудня 2019 року № 13, суд самостійно перевіряє наявність підстав нікчемності цього договору за обставинами його укладення.

Так, банк відступив право вимоги на суму 72 849,62 долара США, забезпечене іпотекою майнових прав на квартиру площею 115,4 кв. м і машиномісце в місті Києві, за 3 000 доларів США, тобто приблизно за 4 відсотки від його розміру, отримавши в той самий день від боржника 25 000 доларів США, що свідчить про реальну можливість стягнення боргу. Наступного дня банк, який уже не був кредитором, видав лист про повне виконання боржником зобов`язання, відсутність претензій і згоду на припинення іпотеки, тобто фактично відмовився від майнової вимоги на суму, що значно перевищує отриману ціну. Ці обставини відповідають ознакам нікчемності, визначеним пунктами 1 і 3 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Позивач їх не спростував: він не подав ні самого договору № 09/12-15, хоча в уточненій позовній заяві зобов`язався його надати, ні будь-яких доказів того, що ціна відступлення відповідала звичайній ціні такого права вимоги.

Оскільки договір № 09/12-15 є нікчемним з моменту його укладення, ТОВ «ФК «Авіста» права вимоги до позивача не набуло і, відповідно до статті 514 ЦК України, не могло передати його ОСОБА_2 за договором № 09/12/2015-1. Цей договір не призвів до заміни кредитора у зобов`язанні, а питання щодо сплачених нею 78 739,56 грн вирішується у її відносинах з ТОВ «ФК «Авіста» за правилами статті 519 ЦК України. Право вимоги за кредитним договором залишилося в ПАТ «Фідобанк» і 02 лютого 2021 року перейшло до відповідача.

Отже, і на 30 грудня 2015 року, і в подальшому ОСОБА_2 кредитором позивача за кредитним договором не була.

Зарахування, проведене між позивачем і особою, яка не є його кредитором, не відповідає умовам статті 601 ЦК України і не припиняє зобов`язання перед дійсним кредитором, так само як не є належним виконанням у розумінні статті 599 ЦК України.

Позивач, обґрунтовуючи позов статтею 599 ЦК України, фактично посилається не на виконання, а на зарахування зустрічних вимог, однак такий спосіб припинення зобов`язання не змінює висновку суду.

Окремо суд зазначає, що й сам факт зарахування позивач не довів. Договір позики від 15 березня 2014 року, на підставі якого виникла його зустрічна вимога, до матеріалів справи не подано. Розмір позики позивач у позовній заяві визначає в 2 000 000 грн, тоді як у договорі про зарахування від 30 грудня 2015 року йдеться про 1 700 000,00 грн.

Крім того, у позовній заяві позивач посилається на розписку ОСОБА_2 про отримання від нього 1 669 216,97 грн, що суперечить змісту договору про зарахування, за яким грошові кошти не передавалися.

Такі суперечності виключають можливість вважати доведеним існування зустрічної вимоги та її зарахування.

Лист ПАТ «Фідобанк» від 10 грудня 2015 року № 4055 не підтверджує виконання позивачем зобов`язання. На дату його видання банк, за твердженням самого позивача, уже відступив право вимоги, а отже, не був кредитором і не міг засвідчити отримання виконання в порядку статті 545 ЦК України.

Зміст листа про повне виконання зобов`язання суперечить умовам договору № 09/12-15, за яким на 09 грудня 2015 року непогашеною залишалася заборгованість у розмірі 72 849,62 долара США.

Доводи позивача про те, що відповідач не набув прав кредитора через відсутність у нього оригіналу кредитного договору, є необґрунтованими, оскільки частина друга статті 517 ЦК України лише надає боржникові право не виконувати обов`язку новому кредиторові до надання доказів переходу до нього прав у зобов`язанні; відсутність у нового кредитора оригіналу договору не означає, що відступлення не відбулося, і тим більше не є підставою для припинення зобов`язання. Те, що оригінал кредитного договору опинився в позивача через ОСОБА_2 , свідчить лише про виконання між ними договору № 09/12/2015-1, а не про виконання кредитного зобов`язання.

До матеріалів справи долучено копію рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року у справі № 760/24655/20, яким відмовлено в задоволенні позову ТОВ «ФК «Траст Фінанс» до ТОВ «ФК «Авіста», ОСОБА_1 , третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення заборгованості в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Цим рішенням не встановлено ні дійсності договору № 09/12-15, ні переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Авіста» чи ОСОБА_2 , ні виконання позивачем кредитного зобов`язання. Тому воно не містить обставин, які в силу частини четвертої статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню в цій справі.

Таким чином, позивач не довів припинення його зобов`язання за кредитним договором ні виконанням, ні зарахуванням зустрічних вимог. Розмір заборгованості, який заявляє відповідач, не є предметом цього спору і судом не перевіряється.

Оскільки основне зобов`язання не припинилося, підстав для визнання припиненою іпотеки, яка його забезпечує, немає. Ця вимога є похідною від вимоги про визнання зобов`язання припиненим і поділяє її долю.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в позові судові витрати позивача відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 215, 216, 512, 514, 517, 519, 545, 593, 598, 599, 601 Цивільного кодексу України, статтями 3, 17 Закону України «Про іпотеку», статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», статтями 12, 81, 82, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання зобов`язань та договору іпотеки припиненими відмовити.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Траст Фінанс», код ЄДРПОУ 40514657, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 10, прим. 4;

третя особа - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 09 жовтня 2026 року.

Суддя Л. М. Ішуніна