Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №759/1394/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/1394/26

пр. № 2/759/6304/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Єросової І.Ю.,

при секретарі Красовській В.В.,

за участі представника позивача - адвоката Новікової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

02.01.2026 позивач ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Святошинського районного суду м. Києва із позовом, в якому просить зменшити розмір аліментів, які стягуються із неї на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн. 00 коп. щомісячно.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 23.06.202 між нею та відповідачем ОСОБА_2 , укладено шлюб, в якому народилися ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 31.01.2022 у справі №760/10515/21 шлюб між сторонами розірваний.

02.02.2022 Святошинським районним судом м. Києва в рамках цивільної справи №759/1957/22 видано судовий наказ про стягнення із позивача на користь відповідача аліментів на утримання спільних малолітніх дітей у розмірі 1/3 частки доходів (заробітку) ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаю з 02.02.2022 і до досягнення старшою дитиною повноліття. Як вказує позивач, при видачі судового наказу судом не було перевірено та враховано той факт, що ОСОБА_1 не має можливості у повній мірі виконати судове рішення, оскільки не має постійного стабільного доходу, перебуває на обліку у КНП «Психіатрія» та є особою з інвалідністю 2 групи (отримує пенсію).

24.06.2022 державним виконавцем Солом`янського ВДВС у м. Києві відкрито виконавче провадження №69297439, в рамках якого заборгованість зі сплати аліментів станом на день звернення позивача із даним позовом відсутня.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2026 для розгляду даного позову визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 26.01.2026 відкрито провадження у справі, розгляд вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи на 31.03.2026 року.

На виконання вимог ухвали суду сторонам скеровано копію ухвали, а відповідачу додатково копію позовної заяви з додатками, зважаючи на те, що позов подано в паперовій формі. Водночас у наданий судом строк відповідач ОСОБА_2 не скерував відзив на позовну заяву, не подав своїх письмових заперечень щодо викладених у позовній заяві обставин та пред`явлених до нього вимог.

Суд вважає за необхідне нагадати, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Водночас, передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У свою чергу, згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

До основних засад судочинства частиною третьої статті 2 ЦПК України віднесено розумність строків розгляду справи судом, пропорційність, диспозитивність, змагальність сторін.

Виходячи зі змісту ст. 12, ч. 3 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона реалізує свої процесуальні права на власний розсуд з метою досягнення бажаного процесуального результату.

За встановлених обставин, суд доходить висновку, що відповідач ОСОБА_2 належним чином сповіщений про розгляд даного провадження, судом забезпечено останньому можливість скористуватися наданим ЦПК України правом на подачу відзиву на позовну заяву, яким останній у наданий судом строк не скористався.

Судове засідання 31.03.2026 не відбулося у зв`язку з неявкою сторін до суду. При цьому, до початку розгляду справи представник позивача - адвокат Новікова Н.І. через канцелярію суду скерувала заяву, в якій просить проводити засідання без її участі.

Судове засідання 26.05.2026 було відкладено за завчасно поданим клопотанням представника позивача та неявкою відповідача, належним чином повідомленого про здійснення провадження.

У судовому засіданні 06.10.2026 представник позивача просить задовольнити позов, оскільки позивач є особою з інвалідністю, має психічні розлади, тобто фактично позбавлена можливості належним чином виконувати вимогу судового наказу. Більше того, ОСОБА_1 фактично перебуває на утриманні своєї матері, яка допомагала погасити борг по аліментам, який був наявний у позивача. Після видачі судового наказу позивач набула статусу особи з інвалідністю, що підтверджується долученими до позову медичними документами. Враховуючи викладені у позові обставини, сторона позивача просить стягувати із ОСОБА_1 аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн. 00 коп. на обох дітей. Також адвокат зауважила, що не заперечує щодо заочного розгляду даної справи у зв`язку з неявкою відповідача та не подання ним відзиву на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи, до суду у призначений час не прибув, жодних заяв чи клопоатнь, у тому числі й про відкладення, на адресу суду не скеровував.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу приписів п. 1 ч. 3 вказаної статті, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки .

Суд звертає увагу, що відповідач ОСОБА_2 своєчасно на належним чином повідомлений про дату та час розгляду пред`явленого до нього позову, до суду у призначений час не прибув, про причини неявки та їх поважність суд не повідомив, у наданий судом строк не скерував до суду відзиву або своїх заперечень, а відтак суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання.

У той же час, суд зауважує, що положення ч. 4 ст. 223 ЦПК України передбачають, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач ОСОБА_2 своєчасно на належним чином повідомлений про дату та час розгляду пред`явленого до нього позову, до суду у призначений час не прибув, про причини неявки та їх поважність суд не повідомив, у наданий судом строк не скерував до суду відзиву або своїх заперечень, жодного разі процесуальні документи, скеровані на поштову адресу судом не отримував, при цьому, представник позивача у судовому засіданні зазначив, що не заперечує стосовно ухвалення у даному провадженні заочного рішення.

Беручи до уваги, що умови ухвалення заочного рішення, закріплені ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у даному випадку дотримані, суд доходить висновку про можливість ухвалення у даній справі заочного рішення суду, яке може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суд, вислухавши думку відповідача, дослідивши матеріали справи, вивчивши викладені у позовній заяві доводи, перевіривши їх обґрунтованість долученими доказами, доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У ході розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 мають спільних малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 8, 9).

05.08.2021 рішенням Солом`янського районного суду м. Києва у справі №760/10516/21 визначено місце проживання дітей із батьком - відповідачем ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 20-21).

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 31.01.2022 у справі №760/10515/21 шлюб, зареєстрований 23.06.2012 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №810, розірвано (т. 1 а.с. 22-24).

У свою чергу, 02.02.2022 Святошинським районним судом м. Києва у справі №759/1957/22 видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , аліментів на утримання неповнолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітнього сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 01.02.2022 року і до досягнення старшою дитиною повноліття (т. 1 а.с. 10-11).

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Приписами ст. 150 Кодексу на батьків покладено обов`язок виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 181 Кодексу способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006 за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Суд при визначенні розміру аліментів враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

У той же час, в силу ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

ОСОБА_1 ініціювала перед судом питання, на її переконання, про зменшення розміру аліментів, присуджених до стягнення з неї судом наказом Святошинського районного суду м. Києва від 02.02.2022 у справі №759/1957/22. Водночас, суд не погоджується із вказаними доводами з огляду на те, що прохання позивача сплачувати аліменти у розмірі 1 500 грн. 00 коп. на двох дітей призведе фактично до погіршення становища ОСОБА_1 порівняно з тим, яке існує наразі. Так, дохід ОСОБА_1 , з якого виконавцем вираховується 1/3 частки, становить 3 912 грн. 06 коп., отже, розмір аліментів становить 1 304 грн. 02 коп. на обох дітей. Тобто такий розмір є меншим, ніж той, який просить встановити позивач.

Таким чином, позовні вимоги не узгоджуються із фактичними обставинами, які мають місце між сторонами щодо виконання судового наказу Святошинського районного суду м. Києва від 02.02.2022 у справі №759/1957/22.

У той же час, суд зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При цьому, в силу імперативної норми ч. 1 ст. 184 ЦПК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Отже, суд констатує, що відповідно до приписів ст. 184 СК України питання ініціювання переходу від сплати боржником аліментів у відсотковому відношенні до сплати у твердій грошовій сумі є прерогативою стягувача - тобто у даному випадку відповідача ОСОБА_2 . Законодавець не надає платнику аліментів права на вибір способу стягнення аліментів.

Зважаючи на встановлені у ході розгляду справи обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, а встановлений судом наказом Святошинського районного суду м. Києва від 02.02.2022 у справі №759/1957/22 розмір аліментів, які стягуються із позивача на користь відповідача на утримання спільних малолітніх дітей, відповідає визначеним законодавством принципам, інтересам самих дітей та волі відповідача як одержувача аліментів.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 352-355 ЦПК України, ст.ст. 181, 184 СК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про зменшення розміру аліментів - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Єросова І.Ю.