Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №759/28205/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/28205/25

пр. № 2/759/4373/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Єросової І.Ю.,

при секретарі Красовській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації місця проживання невідома) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИВ:

21.11.2025 адвокат Губський В.Є., який діє в інтересах позивача, звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із позовом, в якому просить стягнути із відповідача на користь позивача матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 376 255 грн. 05 коп., моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. 00 коп., а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги адвокат Губський В.Є. обґрунтовує тим, що 21.09.2024 ОСОБА_2 , керуючи автомобіля ЗАЗ Форза, д.н.з. НОМЕР_1 , вчинив ДТП, внаслідок якого було заподіяно майнової шкоди позивачу ОСОБА_1 . Станом на день ДТП автомобіль Форза був забезпечений в АТ «СГ «ТАС» за договором №218083579. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 21.10.2024 у справі №759/20896/24 ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постановою Київського апеляційного суду від 06.06.2025 постанову суду першої інстанції залишено без змін. У свою чергу, страховиком здійснено страхове відшкодування позивачу в межах ліміту з вирахуванням франшизи у розмірі 158 400 грн. 00 коп. Зважаючи на те, що відповідно до звіту СОД НОМЕР_6 від 10.10.2024 вартість матеріального збитку становить 572 494 грн. 56 коп., а вартість автомобіля з урахуванням пошкоджень - 43 839 грн. 51 коп. та потерпілим отримано страхове відшкодування у розмірі 158 400 грн. 00 коп., то стягненню із відповідача на користь позивача підлягає майнова шкода у розмірі 376 255 грн. 05 коп. Окремо адвокат зауважує, що внаслідок ДТП ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яку сторона позивача оцінює у грошовому еквіваленті у розмірі 20 000 грн. 00 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2025 для розгляду даної позовної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 27.11.2025 провадження відкрито, прийнято рішення про проведення судового розгляду у порядку загального позовного провадження з викликом учасників у підготовче засідання на 16.03.2026 року.

На виконання вимог ухвали про відкриття провадження судом проінформовано відповідача ОСОБА_2 про здійснення даного провадження на сайті «Судова влада України».

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Суд вважає за необхідне нагадати, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У свою чергу, згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

До основних засад судочинства частиною третьої статті 2 ЦПК України віднесено розумність строків розгляду справи судом, пропорційність, диспозитивність, змагальність сторін.

Виходячи зі змісту ст. 12, ч. 3 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона реалізує свої процесуальні права на власний розсуд з метою досягнення бажаного процесуального результату.

Таким чином, суд доходить висновку про належне сповіщення відповідача ОСОБА_2 про розгляд даного провадження, забезпечення останньому можливості скористуватися наданим ЦПК України правом на подачу відзиву на позовну заяву, яким останній у визначений судом строк не скористався.

Ухвалою від 16.03.2026 підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання сторони провадження не прибули. Разом з тим, представник позивача до початку судового засідання через канцелярію суду скерував заяву, в якій просить проводити розгляд справи без його участі, вказує, що не заперечує стосовно заочного розгляду справи.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з приписами п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на те, що у матеріалах справи наявне документальне підтвердження своєчасного та належного виклику відповідача ОСОБА_2 у судове засідання, однак останній не з`явися, про причини неявки та їх поважність суд не повідомив, при цьому, неявка останнього є систематичною, суд доходить висновку про відсутність підстав для відкладення судового засідання та можливість розгляду даної справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд звертає увагу, що відповідач ОСОБА_2 своєчасно на належним чином повідомлена про дату та час судового розгляду пред`явленого до нього позову, до суду у призначений час не прибув, про причини неявки та їх поважність суд не повідомив, у наданий судом строк не скерував до суду відзиву, при цьому, представник позивача не заперечує стосовно ухвалення у даному провадженні заочного рішення, про що подав відповідну заяву через канцелярію суду.

Беручи до уваги, що умови ухвалення заочного рішення, закріплені ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у даному випадку дотримані, суд доходить висновку про можливість ухвалення у даній справі заочного рішення суду, яке може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Дослідивши наявні у розпорядженні суду матеріали, оцінивши надані докази у сукупності, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У свою чергу, в силу приписів ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У ході розгляду справи встановлено, що 21.09.2024 по Кільцевій дорозі, 6 у м. Києва водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ЗАЗ Форза, д.н.з. НОМЕР_1 , при перестроюванні не надав перевагу у русі автомобілю Фольксваген, д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , який рухався у попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перелаштуватися, та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок ДТП автомобілі зазначили механічних пошкоджень з матеріальними збитками.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні ДТП встановлена постановою Святошинського районного суду м. Києва від 21.10.2024 у справі №759/20896/24 (т. 1 а.с. 15-18).

Постановою Київського апеляційного суду від 06.06.2025 вказану постанову суду першої інстанції залишено без змін (т. 1 а.с. 19-24).

Відповідно до положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі №234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Оскільки згадана вище постанова суду, якою була встановлена вина водія автомобіля ЗАЗ Форза, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 у скоєнні ДТП набрала законної сили, то вона, в силу вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, має преюдиціальне значення, а тому у даному випадку вина відповідача у завданні позивачеві матеріальних збитків встановлена та не підлягає доведенню.

Як вказує позивач, внаслідок ДТП ОСОБА_2 завдано майнової шкоди ОСОБА_1 у розмірі 572 494 грн. 56 коп. (з яких до відшкодування відповідачем підлягає 367 255 грн. 05 коп.), а також моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Приписами ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Слід зауважити, що у постанові від 09.08.2023 у справі №712/9928/20 Верховний Суд виснував, що транспортний засіб кваліфікується як джерело підвищеної небезпеки не через його можливість рухатись, а через його конструктивні особливості, що зумовлює наявність у власника або особи, яка володіє відповідним транспортним засобом на іншому правовому титулі, обов`язків, що опосередковують необхідність недопущення завдання шкоди іншим особам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі №147/66/17 (провадження №14-95цс20) зазначено, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Приписами ст. 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Зважаючи на зміст спірних правовідносин, у даному випадку підлягає застосуванню Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власниками наземних транспортних засобів» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто 21.09.2024 року.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону (в редакції станом на 21.09.2024) забезпечений транспортний засіб - це наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Як вбачається із наявних у розпорядженні суду матеріалів, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП 21.09.2024 була застрахована АТ «СГ «ТАС».

За змістом ст. 26 Закону (в редакції станом на 21.09.2024) у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з:

1) пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи;

2) пошкодженням чи знищенням дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

3) пошкодженням чи знищенням іншого майна потерпілої особи, крім випадків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 30 цього Закону;

4) проведенням робіт, необхідних для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

5) пошкодженням транспортного засобу внаслідок його використання для доправлення потерпілої особи до закладу охорони здоров`я, у тому числі забрудненням салону такого транспортного засобу;

6) доставкою (транспортуванням), зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно.

Розмір страхової (регламентної) виплати у разі заподіяння шкоди майну потерпілої особи зменшується на суму отриманого потерпілою особою (особою, яка має право на отримання відшкодування) від особи, відповідальної за шкоду, чи від іншої особи відшкодування (компенсації), здійсненого (здійсненої) у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. Компенсація витрат особи, відповідальність якої застрахована, або іншої особи, яка здійснила таке відшкодування (компенсацію), здійснюється на умовах та в порядку, визначених статтею 35 цього Закону. Загальний розмір усіх здійснених страхових (регламентних) виплат у разі заподіяння шкоди майну потерпілої особи не може перевищувати розмір страхової суми за таку шкоду, встановленої цим Законом.

Як вказує сторона позивача та підтверджується наданими доказами, ОСОБА_1 повідомив страховика про настання страхового випадку, яким відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону (в редакції станом на 21.09.2024) є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб. Після чого позивачем було скеровано страховику заяву про виплату страхового відшкодування. 01.08.2025 ОСОБА_1 отримав погоджену сторонами страхову виплату у розмірі 158 400 грн. 00 коп.

З кумулятивного аналізу приписів Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та норм ЦК України логічно випливає, що обов`язок особи, відповідальність якої застрахована, щодо відшкодування шкоди потерпілій особі носить субсидіарний (додатковий) характер. При цьому особа, відповідальність якої застрахована, як винуватець ДТП, здійснює виплати на користь потерпілої особи в розмірі фактично понесених витрат на відновлення транспортного засобу тільки у разі, якщо вони перевищують страхову суму (максимальний розмір страхового відшкодування заподіяної майнової шкоди) та за наявності доказів її розміру.

У цій частині норми Закону щодо відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою відповідальність, є спеціальними нормами відносно приписів норм ЦК України та підлягають переважному застосуванню до спірних правовідносин.

На підтвердження заявленої суми позивачем надано звіт щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу НОМЕР_6 від 10.10.2024, підготовлений оцінювачем СОД ФОП ОСОБА_3 , який має сертифікат оціночної діяльності НОМЕР_6 від 10.10.2024 року. Відповідно до звіту ринкова вартість автомобіля Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 572 494 грн. 56 коп., а після ДТП - 43 839 грн. 51 коп., вартість відновлювального ремонту 1 152 291 грн. 91 коп., вартість матеріального збитку 572 494 грн. 56 коп. (т. 1 а.с. 26-69).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

В силу положень ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Критерій допустимості доказів закріплений ст. 78 ЦПК України і передбачає, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У свою чергу, достовірними відповідно до ст. 79 ЦПК України є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Приписами ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи, що звіт НОМЕР_6 від 10.10.2024 складено повноважною особою, відомості щодо якої як суб`єкта оціночної діяльності внесені до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, такий документ відповідає вимогам закону, містить повні дані про пошкоджений автомобіль, методику проведення розрахунків та висновку за результати проведення дослідження, суд вважає доведеним заявлений розмір позовних вимог.

У той же час, суд зауважує, що відповідач ОСОБА_2 , будучи своєчасно та належним чином повідомленим про здійснення щодо нього судового провадження, не скерував до суду своїх письмових пояснень чи заперечень, зокрема й щодо обсягу пред`явлених до нього вимог, не надав доказів, які спростовують викладені у позові доводи поивача.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. 00 коп., то суд зазначає таке.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина сьома статті 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 1 березня 2021 року в справі №180/1735/16-ц (провадження №61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження №61-1132св22).

Грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19 (провадження №14-24цс21).

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року в справі №752/17832/14 (провадження №14-538цс19).

Обґрунтовуючи позов у цій частині вимог, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що діями відповідача ОСОБА_2 йому було завдано моральної шкоди, однак не вказує у чому саме проявилася така шкода. Так, позивач не повідомляє обставин та не надає суду доказів, які б свідчили про погіршення його морального стану та пережиті душевні страждання, не обґрунтовує заявлену до відшкодування суму.

Відповідно правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Суд погоджується, що внаслідок ДТП і пошкодження транспортного засобу позивача, йому була спричинена моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню відповідачем ОСОБА_2 .

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню, суд враховує, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу в наслідок ДТП позивач мав певні порушення усталеного способу життя, беручи до уваги психологічно-травмуючий фактор (неправомірних дій відповідача), користуючись принципами розумності, співмірності та справедливості, суд дійшов висновку, що розмір моральної шкоди слід визначити у розмірі 10 000 грн. 00 коп., що буде достатнім для розумного задоволення потреб позивача.

Щодо вимоги сторони позивача про стягнення із відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на проведення оцінки визначення вартості завданого матеріального збитку суд зауважує, що відповідно до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У матеріалах справи міститься документальне підтвердження здійснення ОСОБА_1 витрат на проведення оцінки матеріального збитку авто Фольксваген, д.н.з. НОМЕР_3 , а саме - квитанції від 26.09.2024 на суму 7 200 грн. 00 коп. та 09.10.2024 на суму 3 500 грн. 0 коп. (т. 1 а.с. 71, 72).

Оскільки судом задоволено позовні вимоги у відсотковому відношенні 75% до всіх позовних вимог, то суд доходить висновку, що позивачу підлягає відшкодування понесених витрат у розмірі 75% витрат на проведення оцінки, тобто 8 025 грн. 00 коп.

Згідно з приписами п. 6 ч. 1 ст. 263 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що відповідно до Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, який становить 19 668 грн. 00 коп., а суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, що становить 75% від всіх вимог, то стягненню із відповідача у дохід держави підлягає сума судового збору у відсотковому відношенні 75% від 19 668 грн. 00 коп. (всієї суми судового збору), тобто у розмірі 14 751 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-83, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 272, 273, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації місця проживання невідома) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання невідома, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , майнову шкоду у розмірі 376 255 грн. 05 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання невідома, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання невідома, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , витрати на проведення оцінки завданого матеріального збитку у розмірі 8 025 грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання невідома, у дохід держави судовий збір у розмірі 14 751 грн. 00 коп.

В іншому розмірі моральної шкоди у задоволенні вимоги - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Єросова І.Ю.