Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №911/1942/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 911/1942/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Релігійної організації «Релігійна громада парафія

на честь Преображення Господнього Бориспільської

єпархії Української православної церкви с. Княжичі

Броварського району Київської області» - не з`явився,

Броварської міської ради

Броварського району Київської області - Сенько О. В.,

Виконавчого комітету Броварської міської ради

Броварського району Київської області - Сенько О. В.,

Управління Київської єпархії Української

Православної Церкви (Православної Церкви України) - Титикало Р. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)

та касаційну скаргу (із урахуванням нової редакції касаційної скарги) Броварської міської ради Броварського району Київської області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 (у складі колегії суддів: Кравчук Г. А. (головуючий), Коробенко Н. П., Сибіга О. М.)

та рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2025 (суддя Карпечкін Т. П.)

у справі № 911/1942/25

за позовом Релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Преображення Господнього Бориспільської єпархії Української православної церкви с. Княжичі Броварського району Київської області»

до Броварської міської ради Броварського району Київської області, Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Управління Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України),

про визнання недійсними рішень,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року Релігійна організація «Релігійна громада парафія на честь Преображення Господнього Бориспільської єпархії Української православної церкви с. Княжичі Броварського району Київської області» (далі - Релігійна організація) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Броварської міської ради Броварського району Київської області та Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області (далі - ВК Броварської міської ради), у якому просила суд визнати недійсними:

- пункт 3 рішення ВК Броварської міської ради від 06.09.2022 № 445 «Про включення до переліку другого типу та передачу в оренду об`єктів комунальної власності Броварської міської територіальної громади», яким включено до Переліку другого типу та передано в оренду терміном на п`ять років, без аукціону, комплекс (будівлі та споруди) за адресою: вул. Максименка Сергія, 1, с. Княжичі, Броварський район, Київська область, а саме: нежитлову будівлю А, загальною площею 312,1 кв. м, що обліковується на балансі відділу культури Броварської міської ради та нежитлову будівлю Б, загальною площею 102,0 кв. м, що обліковується на балансі Комунального підприємства Броварської міської ради «Бровари-Благоустрій»;

- пункт 9 рішення Броварської міської ради від 31.08.2022 № 826-23-08 «Про затвердження документації із землеустрою, надання земельних ділянок у користування, зміну цільового призначення земельної ділянки, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, припинення права користування земельною ділянкою», яким надано дозвіл Комунальному підприємству Броварської міської ради «Бровари-Благоустрій» на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки площею 0,5909 га по вул. Максименка Сергія, земельна ділянка 1 в с. Княжичі Броварського району зі зміною цільового призначення із «для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій» на «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови», кадастровий номер земельної ділянки 3221284001:01:007:0050;

- пункт 12 рішення Броварської міської ради від 31.08.2022 № 826-23-08 «Про затвердження документації із землеустрою, надання земельних ділянок у користування, зміну цільового призначення земельної ділянки, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, припинення права користування земельною ділянкою», яким припинено право Релігійної організації постійного користування земельною ділянкою площею 0,5909 га по вул. Максименка Сергія, 1 в с. Княжичі Броварського району Київської області у зв`язку з набуттям Броварською міською радою Броварського району Київської області права власності на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 3221284001:01:007:0050.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваними рішеннями Броварської міської ради та ВК Броварської міської ради позивача протиправно позбавлено законного права володіння та користування (у тому числі постійного користування) об`єктами нерухомості - комплексом будівель та земельною ділянкою, переданими йому відповідними нормативно-правовими актами.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.08.2025 позов задоволено повністю. Визнано недійсними пункт 3 рішення ВК Броварської міської ради від 06.09.2022 № 445 «Про включення до переліку другого типу та передачу в оренду об`єктів комунальної власності Броварської міської територіальної громади»; пункти 9 та 12 рішення Броварської міської ради від 31.08.2022 № 826-23-08 «Про затвердження документації із землеустрою, надання земельних ділянок у користування, зміну цільового призначення земельної ділянки, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, припинення права користування земельною ділянкою» щодо надання дозволу Комунальному підприємству Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари-Благоустрій». Здійснено розподіл судового збору.

Броварська міська рада оскаржила рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2025 в апеляційному порядку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Броварської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2026, зокрема, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Управління Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2025 залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у червні 2026 року Броварська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 та рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2025, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Також, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у липні 2026 року Управління Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 та рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2025, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.07.2026 у справі № 910/11053/25 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Броварської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 та рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2025 з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційне провадження за касаційною скаргою Управління Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 та рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2025 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційні скарги призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.09.2026.

Релігійна організація у відзиві на касаційну скаргу Управління Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

16.09.2026 до Верховного суду надійшло клопотання представника Релігійної організації - адвоката Вальчук Н. С. про відкладення (перенесення) розгляду касаційної скарги, обґрунтоване неможливістю взяти участь зазначеним представником у судовому засіданні, призначеному на 16.09.2026 у зв`язку з раптовим рецидивом хронічного захворювання.

Обговоривши зазначене клопотання, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки наведені у клопотанні обставини не підтверджені будь-якими доказами, а тому не визнаються Судом поважними причини неявки представника Релігійної організації у судове засідання в касаційній інстанції.

Верховний Суд також бере до уваги те, що Релігійна організація є юридичною особою, яка мала можливість як забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника, так і її представник міг взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Крім того, Верховний Суд враховує, що Релігійною організацією подано відзив на касаційну скаргу, у якому викладено її правову позицію.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення Релігійній організації ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що Верховним Судом відмовлено у задоволенні клопотання представника Релігійної організації - адвоката Вальчук Н. С. про відкладення (перенесення) розгляду касаційної скарги, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника Релігійної організації.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Броварської міської ради, ВК Броварської міської ради, Управління Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 30.01.1998 № 33 «Про передачу Княжицькій Свято-Преображенській церкві старого приміщення Будинку культури та сільської ради» передано на утримання Свято-Преображенській церкві с. Княжичі (наразі Релігійна організація) приміщення:

- старе приміщення Будинку культури, для проведення церковного богослужіння;

- старе приміщення сільської ради під підсобне господарство.

Рішення Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 13.10.1998 № 21 «Про надання земельної ділянки в постійне користування релігійній громаді Української Православної Церкви Преображення Господнього в межах села Княжичі» затверджено технічну документацію по складанню державного акту на право постійного користування землею релігійній громаді Української Православної Церкви Преображення Господнього в селі Княжичі; надано релігійній громаді Української Православної Церкви Преображення Господнього в постійне користування 0,59 га забудованих земель в селі Княжичі для обслуговування існуючих церковних споруд; надано дозвіл Київському відділенню інституту землеустрою виготовити державний акт на право постійного користування землею.

На підставі зазначеного рішення 25.11.1998 релігійній громаді Української Православної Церкви Преображення Господнього с. Княжичі Броварського району Київської області видано державний акт на право постійного користування 0,59 га землі ІІ-КВ № 001316, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 7.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.06.2016 № НВ-3206684532016 09.03.2016 земельну ділянку комунальної форми власності, що перебуває у постійному користуванні Релігійної організації на підставі державного акта від 25.11.1998 ІІ-КВ № 001316, площею 0,5909 га, зареєстровано у Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 3221284001:01:007:0050.

31.05.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Релігійною організацією зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3221284001:01:007:0050 загальною площею 0,59 га.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що за інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 09.09.2022:

- спірний комплекс (будівель та споруд) розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3221284001:01:007:0050 за адресою: вул. Максименка Сергія, 1, с. Княжичі, Броварський район, Київська область;

- 01.08.2022 державним реєстратором ВК Броварської міської ради Туранською Г. Б. на підставі рішення Броварської міської ради від 25.03.2021 № 98-04-08 «Про затвердження передавальних актів та прийняття майна Требухівської сільської ради Броварського району Київської області та Княжицької сільської ради Броварського району Київської області у комунальну власність Броварської міської територіальної громади», рішення Броварської міської ради від 09.02.2021 № 14-01-08 «Про реорганізацію Княжицької сільської ради Броварського району Київської області та Требухівської сільської ради Броварського району Київської області шляхом приєднання до Броварської міської ради Броварського району Київської області», технічного паспорту від 10.08.2022 ТІ 01:1635-4324-2703-0398, зареєстровано за Броварською міською радою право комунальної власності на нежитлову будівлю «А», загальною площею 312,1 кв. м та нежитлову будівлю «Б» загальною площею 102,0 кв. м, що розташовані за адресою: вул. Максименка Сергія, 1, с. Княжичі, Броварський район, Київська область, на земельній ділянці комунальну власність з кадастровим номером 3221284001:01:007:0050 (номер запису про право власності 47559087);

- 10.08.2022 державним реєстратором ВК Броварської міської ради Крупкою О. Г. на підставі акту приймання-передачі майна від 13.07.2022, складеного Комісією з реорганізації Княжицької сільської ради Броварського району та Требухівської сільської ради Броварського району, рішення Броварської міської ради від 09.02.2021 № 14-01-08 «Про реорганізацію Княжицької сільської ради Броварського району Київської області та Требухівської сільської ради Броварського району Київської області шляхом приєднання до Броварської міської ради Броварського району Київської області», законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції і системі відносин» від 29.04.2021 № 1423-ІХ, «Про добровільне об`єднання територіальних громад» від 05.02.2015 № 157-VІІІ, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VІ, зареєстровано за Броварською міською радою право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221284001:01:007:0050, площею 0,5909 га, за адресою: вул. Максименка Сергія, земельна ділянка 1, с. Княжичі, Броварський район, Київська область (номер запису про право власності № 47584762).

Рішенням Броварської міської ради від 09.02.2021 № 14-01-08 «Про реорганізацію Княжицької сільської ради Броварського району Київської області та Требухівської сільської ради Броварського району Київської області шляхом приєднання до Броварської міської ради Броварського району Київської області» вирішено провести процедуру реорганізації Княжицької сільської ради Броварського району Київської області шляхом приєднання до Броварської міської ради Броварського району Київської області (пункт 1); Броварська міська рада Броварського району Київської області є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Княжицької сільської ради Броварського району Київської області (пункт 2).

Рішенням Броварської міської ради від 25.03.2021 № 98-04-08 «Про затвердження передавальних актів та прийняття майна Требухівської сільської ради Броварського району Київської області та Княжицької сільської ради Броварського району Київської області у комунальну власність Броварської міської територіальної громади» (зі змінами, внесеними рішенням від 29.07.2021 № 312-10-08) вирішено затвердити передавальний акт Княжицької сільської ради Броварського району Київської області щодо передачі майна у комунальну власність Броварської міської територіальної громади згідно з додатком 1; прийняти у комунальну власність Броварської міської територіальної громади відповідно до передавального акту та передати на баланс: відділу культури Броварської міської ради згідно з додатком 6 до передавального акту Княжицької сільської ради Броварського району Київської області (у тому числі будівля будинку культури по вул. Максименка Сергія, 1, с. Княжичі, Броварський район, Київська область); Комунальному підприємству Броварської міської ради «Бровари-Благоустрій» згідно з додатками 8, 9 та 10 до передавального акту Княжицької сільської ради Броварського району Київської області (у тому числі будинок сільської ради по по вул. Максименка Сергія, 1, с. Княжичі, Броварський район, Київська область).

31.08.2022 Броварська міська рада, розглянувши клопотання юридичних та фізичних осіб, керуючись Земельним кодексом України, законами України «Про землеустрій», «Про державний земельний кадастр», «Про оренду землі», «Про оцінку земель», пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», враховуючи рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, екології, архітектури та містобудування, ухвалила рішення № 826-23-08 «Про затвердження документації із землеустрою, надання земельних ділянок у користування, зміну цільового призначення земельної ділянки, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, припинення права користування земельною ділянкою», яким вирішила, зокрема:

- надати дозвіл Комунальному підприємству Броварської міської ради «Бровари-Благоустрій» на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки з кадастровим номером 3221284001:01:007:0050, площею 0,5909 га по вул. Максименка Сергія, земельна ділянка 1, в с. Княжичі Броварського району зі зміною цільового призначення із «для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій» на «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови»;

- припинити Релігійній організації право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3221284001:01:007:0050 площею 0,5909 га по вул. Максименка Сергія, земельна ділянка 1, в с. Княжичі Броварського району Київської області у зв`язку із набуттям Броварською міською радою права власності на нерухоме майно, розміщене на цій земельній ділянці.

06.09.2022 ВК Броварської міської ради з метою раціонального використання об`єкта комунальної власності Броварської міської територіальної громади, керуючись підпунктом 1 пункту «а» статті 29, частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», Законом України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2500-ІХ, постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», Законом України «Про оренду державного та комунального майна», Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, Порядком передачі в оренду об`єктів комунальної власності Броварської міської територіальної громади, затвердженим рішенням Броварської міської ради від 01.10.2020 № 1987-83-07 (зі змінами), враховуючи рішення постійної комісії з оренди об`єктів комунальної власності Броварської міської територіальної громади (витяг з протоколів від 31.08.2022 № 15; від 01.09.2022 № 16), ухвалив рішення № 445 «Про включення до Переліку другого типу та передачу в оренду об`єктів комунальної власності Броварської міської територіальної громади», яким вирішив:

- включити до Переліку другого типу та передати в оренду терміном на 5 років, без аукціону, комплекс (будівлі та споруди) за адресою: вул. Максименка Сергія, 1, с. Княжичі, Броварський район, Київська область, з них:

1) нежитлова будівля, А, загальною площею 312,1 кв. м, що обліковується на балансі відділу культури Броварської міської ради;

2) нежитлова будівля, Б, загальною площею 102,0 кв. м, що обліковується на балансі Комунального підприємства Броварської міської ради «Бровари-Благоустрій».

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач посилався на порушення його прав як користувача комплексу будівель та постійного користувача земельної ділянки, оскільки відповідачами незаконно позбавлено його права володіння та користування (у тому числі постійного користування) зазначеними об`єктами нерухомості.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що витребування у позивача комплексу будівель на підставі пункту 3 рішення ВК Броварської міської ради від 06.09.2022 № 445 відбулось з порушенням порядку, визначеного положеннями чинного законодавства, оскільки власник спірного майна (Броварської міської ради) таке майно у позивача не витребовував, позивач від користування цим майном не відмовлявся, а рішення Княжицької сільської ради від 30.01.1998 № 33 відповідно до якого позивач набув право користування таким майном, є чинним. При цьому суд першої інстанції зазначив, що тривале безоплатне користування позивачем спірним майном за відсутності заперечень з боку органу місцевого самоврядування сформувало у позивача правомірні очікування щодо подальшого користування таким майном відповідно до частини 2 статті 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Крім того, з огляду на відсутність згоди позивача на припинення права постійного користування земельною ділянкою, відсутність звернення Броварської міської ради до суду з відповідним позовом, а також вимоги частини 2 статті 149 Земельного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що пункти 9, 12 рішення Броварської міської ради від 31.08.2022 № 826-32-08 є незаконними, оскільки не можуть припиняти право позивача на постійне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3221284001:01:007:0050.

Разом з цим, суд першої інстанції виснував про недоведеність обставин належності позивача до релігійних організацій, на які поширюється дія частини 7 статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», зазначивши, що відомості про позивача відсутні у відповідному Переліку релігійних організацій, які підпадають під дію зазначених положень закону, оприлюдненому на офіційному сайті газети «Урядовий кур`єр», а наведені відповідачами обставини не підтверджують протилежного.

Броварська міська рада, у поданій касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалась на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.05.2025 у справі № 911/1403/23, від 06.11.2024 у справі № 911/1482/23, від 26.02.2025 у справі № 902/862/23 щодо правомірності припинення органом місцевого самоврядування права постійного землекористування таких організацій через втрату ними статусу релігійної організації в силу невиконання приписів статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Також, у поданій касаційній скарзі Броварська міська рада посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 393, статей 395-398 Цивільного кодексу України, статей 92, 120, 141, 149 Земельного кодексу України у правовідносинах, коли між сторонами не укладено жодного цивільно-правового договору, закон не передбачає виникнення речового права з факту передачі майна «на утримання», право користування чи інше речове право не зареєстроване у встановленому законом порядку, суди визнають існування самостійного речового права виключно на підставі багаторічного фактичного користування майном.

При цьому, Броварська міська рада зазначає, що Верховний Суд має надати відповідь на таке правове питання: «чи може рішення органу місцевого самоврядування про передачу об`єкта комунальної власності «на утримання», прийняте без укладення договору, без визначення виду речового права та без державної реєстрації, саме по собі породжувати самостійне речове право, яке обмежує конституційні повноваження власника щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном?».

Управління Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) у поданій касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалось на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 911/1476/23, від 17.09.2024 у справах № 911/1474/23 та № 911/1472/23, від 22.10.2024 у справі № 911/1406/23, від 22.10.2024 у справі № 911/1477/23, від 22.10.2024 у справі № 911/1473/23, від 06.11.2024 у справі № 911/1482/23 щодо законності припинення органом місцевого самоврядування права постійного користування земельною ділянкою у зв`язку зі втратою постійним землекористувачем статусу релігійної організації, а також щодо обов`язковості врахування висновку релігієзнавчої експертизи; висновків викладених у постановах Верховного Суду від 04.11.2025 у справі № 910/16311/24, від 11.09.2025 у справі № 922/2523/22, від 18.09.2025 у справі № 910/10621/23 щодо застосування положень статті 282 ГПК України в частині обов`язку суду надати оцінку всім доводам та доказам учасників справи і мотивувати їх відхилення.

Крім того, Управління Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав жодної правової оцінки преюдиційним обставинам встановленим судом у справі № 911/3333/23.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, розглянувши касаційні скарги Броварської міської ради та Управління Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), виходить із такого.

Статтею 4 ГПК України передбачено право юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 статті 5 ГПК України).

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 02 .02.2021 у справі № 925/642/19).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Звертаючись до суду з позовом у справі, що розглядається, Релігійна організація просила суд визнати недійсними пункт 3 рішення ВК Броварської міської ради від 06.09.2022 № 445, яким включено до Переліку другого типу та передано в оренду терміном на п`ять років, без аукціону, спірний комплекс будівель; пункт 9 рішення Броварської міської ради від 31.08.2022 № 826-23-08, яким надано дозвіл Комунальному підприємству Броварської міської ради «Бровари-Благоустрій» на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки з кадастровим номером 3221284001:01:007:0050; пункт 12 рішення Броварської міської ради від 31.08.2022 № 826-23-08, яким припинено право Релігійної організації постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3221284001:01:007:0050.

Заперечуючи проти позову, Броварська міська рада у відзиві на позовну заяву зазначила, що рішенням ВК Броварської міської ради від 25.10.2022 № 547 затверджено умови передачі в оренду спірного комплексу будівель. В подальшому, 01.12.2022 між Управлінням з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради, Управлінням Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та Комунальним підприємством Броварської міської ради «Бровари-Благоустрій» укладено договір оренди об`єкта комунальної власності Броварської міської територіальної громади № 53-22, об`єктом оренди за яким є комплекс (будівлі та споруди) за адресою: вул. Максименка Сергія, 1, с. Княжичі, Броварський район, Київська область, а саме: нежитлова будівля А, загальною площею 312,1 кв. м та нежитлова будівля Б, загальною площею 102,0 кв. м.

Також, Броварська міська рада у відзиві зазначила, що рішенням Броварської міської ради від 11.10.2022 № 856-34-08 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в постійне користування Комунальному підприємству Броварської міської ради «Бровари-Благоустрій» земельну ділянку з кадастровим номером 3221284001:01:007:0050 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Крім того, на обставини перебування спірного комплесу будівель в оренді у Управління Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), останнє також зазначало у заяві про вступ у справу як третьої особи, поданій в суді апеляційної інстанції.

Разом з цим, ні судом першої інстанції всупереч вимогам статті 238 ГПК України, ні судом апеляційної інстанції всупереч вимогам статті 282 ГПК України не було надано будь-якої оцінки зазначеним аргументам Броварської міської ради та Управління Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

Розглянувши позовні вимоги Релігійної організації у справі № 910/1942/25, що розглядається, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції не встановили мету пред`явленого Релігійною організацією позову та не надали оцінку ефективності обраного нею способу захисту з урахуванням обставин, на які посилались Броварська міська рада та Управління Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

Крім того, переглядаючи а апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, задовольнивши заяву Управління Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) про вступ у справу та розглядаючи апеляційну скаргу Броварської міської ради, не взяв до уваги висновки, викладені у судових рішеннях у справі № 911/867/23 та у справі № 911/3333/23, на які посилались зазначені учасники справи.

Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини, від 25.07.2002, Справа «Совтрансавто-Холдинг» проти України»).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц звернула увагу, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53).

Наразі саме на суди покладено значний обсяг відповідальності за дотримання принципу правової визначеності.

Крім того, в основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Принцип правової визначеності серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» від 28.10.1999 (заява № 28342/95). Базове тлумачення принципу res judicata вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99), від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України» (заява № 41984/98), від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії» (заява № 69529/01), від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04), від 03.04.2008 у справі «Понамарьов проти України» (заява № 3236/03), в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності.

Поняття «перегляд» охоплює не лише перегляд рішення суду нижчої інстанції судом вищої інстанції в межах однієї справи чи перегляд рішення за нововиявленими обставинами. У рішенні у справі «Центр «Украса» проти України» від 25.11.2021 (заява № 2836/10) Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що судові рішення у провадженні № 15/140 фактично нівелювали результати провадження № 12/254, позбавивши його остаточне рішення юридичної сили та призвівши до порушення принципу юридичної визначеності (констатував порушення пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини «Олюджіч проти Хорватії»).

Подібні висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховний Суд від 19.12.2025 у справі № 910/10365/15.

Загальними вимогами процесуального законодавства визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Рішення судів попередніх інстанцій, які не взяли до уваги висновки у справах № 911/867/23, № 911/3333/23, суперечать позиціям, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховний Суд у постанові від 19.12.2025 у справі № 910/10365/15.

За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У зв`язку з наведеним ухвалені у справі постанова суду апеляційної інстанцій та рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідають, а отже їх не можна визнати законними та обґрунтованими.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 310 ГПК України).

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ураховуючи наведене, касаційні скарги Касаційні скарги Управління Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та Броварської міської ради підлягають частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Управління Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та Броварської міської ради Броварського району Київської області задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 та рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2025 у справі № 911/1942/25 скасувати.

3. Справу № 911/1942/25 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко