Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №907/822/24 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа № 907/822/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного підприємства "Вітана"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 (у складі колегії суддів: Зварич О.В. (головуючий), Панова І.Ю., Шаповал Д.В.)

та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2026 про відмову у задоволенні заяви Приватного підприємства "Вітана" про перегляд за нововиявленими обставинами та поворот виконання рішення (суддя Мірошниченко Д.Є.)

та спільну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" і Приватного підприємства "Вітана"

про затвердження мирової угоди у справі № 907/822/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття"

до Приватного підприємства "Вітана"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий виклад обставин, що передували ухваленню оскаржуваної постанови

1.1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.12.2024 у справі № 907/822/24 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" (далі - ТОВ "Магазин "Взуття", Позивач) та витребувано на його користь з чужого незаконного володіння Приватного підприємства "Вітана" (далі - ПП "Вітана", Відповідач, Скаржник) нерухоме майно - вбудовані приміщення літ. А І-поверху (поз. 1, 1''', 2, 2''', 3, 4, 5, 6, 7), які знаходяться за адресою: 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вул. Корзо, буд. 17.

1.2. 21.10.2025 Відповідач подав до суду заяву вх.№02.3.1-05/1307/25 про перегляд вказаного рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.12.2024 у зв`язку з нововиявленими обставинами та просив суд:

- скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.12.2024 у зв`язку з нововиявленими обставинами та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову;

- здійснити поворот виконання рішення та витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ "Магазин "Взуття" на користь ПП "Вітана" вказане у рішенні нерухоме майно.

1.3. Зазначена заява мотивована тим, що підставою для ухвалення рішення у цій справі № 907/822/24 стало, зокрема, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2014 у справі №308/12227/13, яким було задоволено позов ТОВ "Магазин "Взуття" та визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 07.07.2011 і витребувано з володіння ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ "Магазин "Взуття" нерухоме майно - вбудовані приміщення, що розташовані по вул. Корзо, 17 в м. Ужгороді, шляхом його передачі в натурі. Заявник вказав, що при вирішенні спору у цій справі №907/822/24 суд виходив з того, що зазначеним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2014 у справі №308/12227/13 преюдиційно встановлено певні обставини.

За доводами Відповідача, після ухвалення рішення у цій справі №907/822/24 рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2014 у справі №308/12227/13 було скасовано за результатами його перегляду в апеляційному порядку.

Також заявник зазначив, що постановою Львівського апеляційного суду від 29.09.2025 у справі № 308/12227/13 зокрема вирішено: апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вітана" задовольнити; рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2014 скасувати; ухвалити нове рішення; відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" у задоволенні позову про визнання договору купівлі-продажу від 07.07.2011 року недійсним та витребування на його користь спірного нерухомого майна.

За доводами ПП "Вітана" постанова Львівського апеляційного суду від 29.09.2025 у справі № 308/12227/13 має преюдиційне значення, а встановлені у ній обставини щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.07.2011, за умовами якого спірне нерухоме майно вибуло з володіння ТОВ "Магазин "Взуття", а також щодо добросовісності дій первинного покупця спірного майна ОСОБА_4 та виникнення права власності на таке майно у наступних покупців (фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), які спірне нерухоме майно відчужили ПП "Вітана", в силу приписів частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України є такими, що не потребують повторного доведення при розгляді спору у цій справі.

2. Короткий зміст оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2026 у задоволенні заяви ПП "Вітана" від 21.10.2025 вх. №02.3.1-05/1307/25 про перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.12.2024 за нововиявленими обставинами та поворот виконання рішення відмовлено.

2.2. При цьому місцевий господарський суд зазначив, що при ухваленні рішення від 11.12.2024 в його основу було покладено висновки про відсутності волевиявлення ТОВ "Магазин "Взуття" як власника на вибуття спірного нерухомого майна з його володіння. Таких висновків суд дійшов, врахувавши обставини, які безпосередньо встановленні саме у рішенні Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2013 у справі №907/907/13 (залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2014) про задоволення позову фізичних осіб-учасників ТОВ "Магазин "Взуття" щодо визнання недійсним рішення загальних зборів учасників цього товариства про погодження продажу вбудованих приміщень магазину по вул. Корзо, 17 у м. Ужгород, яке оформлене протоколом № 7 від 06.07.2011.

В оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції також констатовано, що при розгляді справи № 907/822/24 було враховано встановлені у рішенні Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2013 у справі № 907/907/13 обставини щодо порушення вимог діючого законодавства та статуту ТОВ "Магазин "Взуття" під час продажу спірного нерухомого майна цього товариства внаслідок того, що загальні збори учасників цього товариства (на яких мало вирішуватися питання щодо погодження учасниками товариства продажу цього нерухомого майна та рішення яких оспорювалося самими учасниками) не скликалися та не проводилися.

Місцевий господарський суд виснував, що обставина скасування рішення у справі № 308/12227/13 та прийняття протилежного за змістом судового рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ "Магазин "Взуття" у зазначеній справі, не впливає на юридичну оцінку обставин, здійснену Господарським судом Закарпатської області у цій справі № 907/822/24.

З урахуванням наведеного суд відмовив у задоволенні заяви ПП "Вітана" про перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.12.2024 у за нововиявленими обставинами та поворот виконання рішення і залишив його в силі.

2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2026 було залишено без змін.

2.4. Апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду та з посиланням на усталену судову практику Великої Палати Верховного Суду прийшов до висновку, що скасування рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2014 у справі №308/12227/13 не може вважатися достатньою підставою для перегляду рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.12.2024 у справі №907/822/24, оскільки таке скасування не впливає на юридичну оцінку обставин, не спростовує висновків щодо недобросовісності ПП "Вітана" та не входить до переліку обставин, передбачених положеннями частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

2.5. ПП "Вітана" не погодилося з такими ухвалою і постановою та скористалося правом їх касаційного оскарження.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

3.1. Касаційні провадження у справі відкрито 27.07.2026 на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. У своїй касаційній скарзі ПП "Вітана" просить Суд ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 скасувати, прийняти нове судове рішення про повне задоволення заяви за вх. № 02.3.1-05/1307/25 від 21.10.2025, яким рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.12.2024 у справі № 907/822/24 скасувати у зв`язку з нововиявленими обставинами, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Магазин "Взуття" відмовити; у поворот виконання витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ "Магазин "Взуття" спірне нерухоме майно.

3.3. Підставами касаційного оскарження Відповідач визначив невірне застосування судами норм матеріального права (статей 387, 388 Цивільного кодексу України), а саме їх застосування без урахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21, від 22.05.2024 у справі № 924/408/21, від 03.10.2018 у справі № 906/1765/15.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Магазин "Взуття" просить Суд задовольнити її повністю, вважає доводи ПП "Вітана" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому доводи Позивача є тотожними до доводів Скаржника.

3.5. 23.09.2026 до Суду надійшла спільна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" і Приватного підприємства "Вітана" про затвердження мирової угоди у справі № 907/822/24, яка водночас містить клопотання про визнання нечинними оскаржуваних у справі рішень та закриття провадження у справі.

3.6. Оскільки заява про затвердження мирової угоди надійшла до Суду за три дні до закінчення процесуального строку на розгляд касаційної скарги та водночас потребує додаткового вивчення і опрацювання, колегія суддів розглядає справу у розумний строк.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі, відзиві на неї доводи, розглянувши заяву про затвердження мирової угоди, перевіривши дотримання господарськими судами норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга та спільна заява сторін не підлягають задоволенню з таких підстав.

4.2. Предметом касаційного перегляду є постанова Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2026, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2026 про відмову у задоволенні заяви ПП "Вітана" від 21.10.2025 про перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.12.2024 за нововиявленими обставинами та поворот виконання рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги ПП "Вітана" колегія суддів зазначає наступне.

4.3. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17 та у подальшому набули поширеного застосування судом касаційної інстанції.

4.4. Перегляд рішень, постанов або ухвал за нововиявленими або виключними обставинами регулюється главою 3 розділу IV Господарського процесуального кодексу України та є особливим видом провадження у господарському судочинстві. Підставою такого перегляду є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї, а також встановлення неконституційності нормативно-правового акта, встановлення порушення міжнародних зобов`язань. Тобто перегляд справи за нововиявленими або виключними обставинами має на меті перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

4.5. Згідно з частиною першою статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

4.6. Однією з підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (пункт 3 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України).

З аналізу наведеної норми слідує, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував ухвалене судове рішення скасованим (воно було підставою для ухвалення такого судового рішення) або виходив із нього, хоча прямо й не посилався на нього на підтвердження наявності вказаних обставин, а також якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору. Близький за змістом висновок щодо застосування положень пункту 3 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України викладено у постановах Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 910/24418/16, від 27.06.2019 у справі № 711/2178/17, від 26.01.2022 у справі № 922/3149/18, від 31.03.2026 у справі № 910/1539/21.

Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Про таке правозастосування пункту 3 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд виснував у постанові від 17.09.2025 у справі № 910/15931/19.

Більше того, наведені висновки узгоджуються з правовими позиціями у справах, наведених Відповідачем у касаційній скарзі у якості підстав касаційногооскарження.

4.7. Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на положення частини п`ятої статті 320 Господарського процесуального кодексу України, які визначають, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

4.8. За змістом частини третьої статті 325 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

4.9. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: 1) існування обставин на час розгляду справи; 2) ці обставини не були та не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи; 3) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

За відсутності принаймні однієї з цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення.

4.10. Нововиявлена обставина - юридичний факт, який: 1) передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; 2) має істотне значення для правильного вирішення конкретної справи; 3) існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; 4) не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

4.11. При цьому необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

4.12. Також не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані суду сторонами (учасниками). Не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої інстанції, або які могли бути встановлені судом у разі виконання вимог процесуального закону. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 910/10784/18, від 17.01.2024 у справі № 910/542/21.

4.13. Згідно з положеннями частини четвертої статті 320 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

4.14. Отже, не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Такі висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 920/1077/16, від 15.01.2020 у справі № 916/24/17, від 30.07.2026 у справі № 925/353/25.

4.15. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі № 910/8113/16 висловила правову позицію, відповідно до якої суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

4.16. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена Господарським процесуальним кодексом України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.

4.17. Слід враховувати, що підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

4.18. При цьому вирішення питання, чи вірно судом надано оцінку певним доказам, належить до компетенції судів, які здійснюють перегляд судових рішень, та не може бути вирішено в рамках розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

4.19. Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Вітана" в обґрунтування заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами посилається на скасування рішення суду від 18.03.2014 у справі № 308/12227/13, яким, у свою чергу, було задоволено позов ТОВ "Магазин "Взуття" та визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 07.07.2011 та витребувано його (нерухоме майно) з володіння фізичних осіб на користь ТОВ "Магазин "Взуття".

4.20. Колегія суддів зауважує, що дійсно постановою Львівського апеляційного суду від 29.09.2025 у справі № 308/12227/13 задоволено апеляційну скаргу ПП "Вітана", рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2014 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Магазин "Взуття" відмовлено.

4.21. Водночас Суд звертає увагу, що вказане рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2014 у справі № 308/12227/13 не було єдиною підставою для висновків Господарського суду Закарпатської області при ухваленні рішення від 11.12.2024 у цій справі № 907/822/24, а лише враховано у сукупності з іншими доказами.

4.22. Зокрема зі змісту судового рішення вбачається, що на момент набуття ПП "Вітана" спірного нерухомого майна у Єдиний державний реєстр судових рішень було внесене рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2013 у справі № 907/907/13 (залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2014) про задоволення позову фізичних осіб (учасників ТОВ "Магазин "Взуття") щодо визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства про погодження продажу вбудованих приміщень магазину. При цьому суд першої інстанції у рішенні від 23.10.2013 у справі №907/907/13 вказав, що, оскільки збори 06.07.2011, рішення яких оспорюється учасниками ТОВ "Магазин "Взуття", в порушення вимог закону належним чином не скликалися та не проводилися, продаж майна цього товариства відбувся з порушеннями вимог діючого законодавства та статуту товариства.

4.23. З урахуванням, зокрема, викладеного вище, а також зважаючи на інформацію у Державних реєстрах та інші докази у сукупності, суд при розгляді цієї справи № 907/822/24 дійшов висновку про достатність підстав вважати, що ПП "Вітана" за встановлених у цій справі обставин не може вважатися добросовісним набувачем спірного нерухомого майна. При цьому посилання на судове рішення у справі № 308/12227/13 є лише одним із сукупності доводів та доказів у справі.

4.24. Верховний Суд зауважує, що у спірних правовідносинах посилання Скаржника на пункт 3 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України не враховує суті обставин, які є предметом розгляду у цій справі № 907/822/24 та які були враховані судами під час її розгляду. Більше того, скасування судового рішення у справі № 308/12227/13 не мало та не має наслідком встановлення інших обставин або спростування мотивів судів у відповідній частині і, як наслідок, не призвело та не могло призвести до виникнення нововиявлених обставин у розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

4.25. Колегія суддів також враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14.04.2021 у справі № 9901/819/18, згідно з яким вирішуючи питання про скасування судового рішення з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства україни, які аналогічні положенням пункту 3 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України, (скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду), суд повинен виходити саме з преюдиційного зв`язку судових рішень. Разом з тим слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього.

4.26. В такий спосіб умовою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі статті 320 Господарського процесуального кодексу України є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.

4.27. З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновками про відсутність підстав для перегляду за нововиявленими обставинами рішення у цій справі № 907/822/24 від 11.12.2024.

4.28. Суд наголошує, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона, яка посилається на певні обставини, має навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Водночас частина четверта статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

4.29. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України визначає обов`язок доказування і подання доказів та встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

4.30. Судова система ґрунтується, зокрема, на принципі правової визначеності, реалізація якого має на меті забезпечення стабільності правового регулювання наявних правовідносин, щоб кожен з їх учасників міг бути впевненим у незмінності свого правового статусу, набутих прав та обов`язків. З огляду на це зміна правової позиції суду в інших подібних справах, так само як і встановлення під час розгляду справ, у яких беруть участь інші сторони, певних конкретних обставин, що стосуються саме цих сторін, не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

4.31. Верховний Суд зауважує, що такі концептуальні підходи щодо процедури поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини. Так процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така, не суперечить положенням Конвенції за умови відсутності зловживання (рішення ЄСПЛ від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови"). Однак, при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії"). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.06.2011 у справі "Желтяков проти України").

4.32. З урахуванням викладеного, господарські суди дійшли правильного висновку, що доводи і твердження ПП "Вітана", якими воно обґрунтовує наявність нововиявлених обставин для перегляду рішення у справі, яке у встановленому законом порядку набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню всіма особами на території України, не відповідають фактичним обставинам справи, а мають на меті переоцінку вже неодноразово встановлених судами обставин та свідчать про недобросовісність Скаржника і його намагання ухилитись від виконання судового рішення у справі.

4.33. В такий спосіб доводи Відповідача щодо порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції не підтвердилися, а підстав для скасування ухвали Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2026 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 у справі № 907/822/24 не встановлено.

4.34. Не може свідчити про наявність підстав для задоволення касаційної скарги також і підтримання цієї скарги Позивачем у справі, на користь якого ухвалено рішення, яке Відповідач просить переглянути та скасувати.

4.35. За результатами розгляду спільної заяви ТОВ "Магазин "Взуття" і ПП "Вітана" про затвердження мирової угоди у справі № 907/822/24 Верховний Суд зазначає наступне.

Одним із загальних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність, що відповідно до частини другої статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачає, в тому числі, право учасника справи розпоряджатись своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною сьомою статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено право сторін укладати мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до частин першої та другої статті 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Частинами першою та другою статті 307 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав касаційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.

Здійснюючи тлумачення вказаних норм процесуального права, Велика Палата Верховного Суду у пункті 41 постанови від 19.01.2021 у справі № 916/661/20 сформулювала висновок про те, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду Закарпатської області у цій справі ухвалено 11.12.2024, в апеляційному порядку не оскаржувалося, набрало законної сили 06.02.2025.

В такий спосіб Суд зазначає, що спір між сторонами справи № 907/822/24 відсутній, оскільки вирішений у судовому порядку, а рішення є остаточним.

Перегляд справи за нововиявленими обставинами не є тотожним розгляду її (справи) по суті, а є особливим видом провадження у господарському судочинстві. Підставою такого перегляду є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї, а також встановлення неконституційності нормативно-правового акта, встановлення порушення міжнародних зобов`язань.

Тобто перегляд справи за нововиявленими або виключними обставинами - це окрема форма судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин зі своїми особливостями та має на меті перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Такий перегляд повинен здійснюватися з неухильним дотриманням одного з основоположних принципів господарського процесу - принципу правової (юридичної) визначеності, що виступає одним з елементів належної судової процедури у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами має бути використана у спосіб, сумісний з пунктом 1 статті 6 названої Конвенції.

Суд звертає увагу, що у цьому касаційному провадженні здійснюється не перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а перевіряється обґрунтованість судових рішень, якими встановлювалася наявність/відсутність підстав для такого перегляду, що не є тотожним.

За таких обставин прийняття судом відповідної заяви сторін у справі та затвердження мирової угоди між ними саме у такій у процедурі призведе до порушення принципу правової (юридичної) визначеності як у спірних взаємовідносинах сторін, так і стосовно прийнятого у справі судового рішення, яке набуло статусу остаточного.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що надана сторонами мирова угода містить положення про права/обов`язки інших осіб, а саме державного реєстратора та нотаріуса, які, до того ж, не були учасниками розгляду справи.

З огляду на подання сторонами спільної заяви на стадії вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, Верховний Суд доходить висновку про залишення спільної заяви ПП "Вітана" та ТОВ "Магазин "Взуття" про затвердження мирової угоди без розгляду.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Відповідно до частин першої та другої статті 300 Господарського процесуально кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частина друга цієї статті застерігає від скасування правильного по суті та законного рішення з одних лише формальних міркувань.

5.5. За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржувані у справі ухвала та постанова судів попередніх інстанцій прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для їх скасування відсутні.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 320 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Спільну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" та Приватного підприємства "Вітана" про затвердження мирової угоди у справі № 907/822/24 залишити без розгляду.

2. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Вітана" залишити без задоволення.

3. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2026 про відмову у задоволенні заяви від 21.10.2025 вх. № 02.3.1-05/1307/25 про перегляд рішення у справі № 907/822/24 за нововиявленими обставинами та поворот виконання - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко