Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №758/10127/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/10127/26

Категорія 69

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Скитецька І. В.,

за участю позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -

У С Т А Н О В И В :

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом до ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Подільського районного суду м. Києва № 758/10513/23 від 13.11.2023 ухвалено стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн щомісяця, починаючи з 07.09.2023 р. та до досягнення дитиною повноліття.

На підставі рішення було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 Таращанським відділом державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Позивач зазначає, що витрати на утримання дитини суттєво збільшились, а тому остання вважає розмір стягуваних аліментів неспівмірним. Зазначає, що станом на день звернення до суду з даною позовною заявою стягуваної суми 5000 грн недостатньо для покриття базових потреб дитини. Вказує, що на її утримання перебуває двоє дітей, старша дитина ОСОБА_4 має інвалідність, потребує постійного стороннього догляду, у зв`язку з чим позивачка немає об`єктивної можливості працевлаштуватися на повний робочий день. Змушена займатися доглядом за дітьми та отримувати лише соціальні виплати, розмір яких недостатній для забезпечення належного рівня неповнолітніх дітей.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка зазначає, що відповідач систематично не виконує свої батьківські обов`язки, виплати мають хаотичний та нерегулярний характер, у зв`язку з чим в рамках виконавчого провадження рахується заборгованість. Стверджує, що відповідач на даний момент проживає та працевлаштований у Німеччині та має стабільний дохід, що дає йому реальну можливість забезпечувати свою дитину. Крім того, стверджує, що відповідач немає інших неповнолітніх дітей або дружини на утриманні, не здійснює догляду за іншими особами, зосереджений виключно на власній трудовій діяльності у Німеччині, а тому міг би допомагати спільній дочці ОСОБА_5 , якій на даний час 6 років. Дитина готується до школи, відвідує гуртки. Витрати на її харчування, одяг, житлово-комунальні послуги, медичне обслуговування, гігієну, гуртки, витрати на розвиток дитини, на іграшки, книги, канцтовари щомісячно сягають орієнтовно 20 000 грн.

Відтак, позивачка у позовній заяві просила суд змінити розмір аліментів, встановлений заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 13 листопада 2023р. та присудити стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 15 000 грн щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 23.06.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03.08.2026 від відповідача на адресу суду надійшов Відзив на позовну заяву.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що сама по собі зміна віку дитини або сплив певного часу з моменту ухвалення рішення про стягнення аліментів не є безумовною підставою для автоматичного збільшення їх розміру. Позивачка не довела, що після ухвалення заочного рішення про стягнення аліментів відбулися якісь зміни у матеріальному чи сімейному стані сторін, які об`єктивно свідчили б про необхідність збільшення розміру аліментів саме до 15000 грн. Збільшення потреб дитини у зв`язку з її віком не підтверджує необхідність стягнення аліментів саме у заявленому розмірі. Вимоги позивачки ґрунтуються на припущеннях про те, що відповідач проживає у Німеччині та має стабільний до адже позивачка не надала доказів зазначених обставин. Сам лише факт можливого перебування особи на території іншої держави не свідчить про наявність у неї доходу або покращення її матеріального стану та не може бути підставою для висновку про можливість сплати аліментів у заявленому розмірі. Наводячи розрахунок витрат у розмірі 20000 грн позивачка не звернула увагу на те, що і вона повинна нести витрати на утримання дитини, а тому залишається незрозумілим чому при витратах 20 000 грн з відповідача нібито слід стягувати 15000 грн. Посилання позивачки на те, що вона має іншу дитину з інвалідністю не може впливати на розмір аліментів, які стягуються з відповідача, адже у старшої дитини ОСОБА_6 є власний батько.

Заперечуючи проти стягнення аліментів, відповідач також просив звернути увагу на принцип співмірності, відповідно до якого, враховуючи прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років - 3512 грн, розмір стягування аліментів 5000 грн покриває прожитковий мінімум та майже в 3 рази перевищує мінімальний гарантований законом розмір аліментів.

10.08.2026 від позивача на адресу суду надійшла Відповідь на відзив.

Заперечуючи проти доводів відповідача, позивачка стверджувала, що відповідач не спростував факту проживання за кордоном. Позивачка довела своїми розрахунками витрати на дитину, адже дитина підросла, вимагає більшої суми на розвиток та харчування, лікування та навчання, а відтак просила стягнути аліменти у заявленому розмірі, адже лише така сума буде здатна забезпечити дитину необхідним та достатнім утриманням для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Твердження щодо того, що відповідач не повинен утримувати старшу дитину позивачки ОСОБА_7 , спростовувала тим, що позивачка не просила стягувати аліменти на ОСОБА_7 , однак відомості про інвалідність дитини зазначала у позовній заяві виключно для того, щоб продемонструвати неможливість позивачки повноцінно працювати та утримувати двох дочок за власний кошт.

В судовому засідання позивачка вимоги позовної заяви підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі. Стверджувала, що відповідач проживає в Німеччині, спочатку проживав на допомогу, яка надавалася цією державою, в подальшому мав проблеми зі здоров`ям, лікувався, однак, на даний час повноцінно працює та заробляє достатньо коштів. Стверджує, що спілкується з відповідачем та в одній із розмов він пропонував позивачці з дитиною приїхати до нього та почати спільне проживання. Впевнена, що відповідач заперечує факт його проживання в Німеччині задля того, щоб суд констатував його неможливість сплачувати аліменти в більшому розмірі. Звертала увагу суду на те, що визначаючи розмір аліментів, які стягувалися на утримання дочки ОСОБА_8 вперше, суд керувався розміром середньої заробітної плати по регіону. На даний час така середня заробітна плата по Київській області значно зросла, а тому розмір стягуваних аліментів вже «відстає» від того розміру, який би стягувався, у випадку, якби суд стягнув аліменти у розмірі 1/4 частини доходів відповідача.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва №758/10513/23 від 13.11.2023 ухвалено стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн щомісяця, починаючи з 07.09.2023 р. та до досягнення дитиною повноліття.

На підставі рішення було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 Таращанським відділом державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Позивач зазначає, що витрати на утримання дитини суттєво збільшились, а тому остання вважає розмір стягуваних аліментів неспівмірним.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3.1 ) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3.2 ) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.

Згідно з частиною другою та третьою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є зміна матеріального стану як одержувача аліментів так і платника аліментів.

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1,2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У конкретній справі має місце ситуація, коли позивачка, маючи старшу дитину з інвалідністю, не може повноцінно працювати, аби на рівні з іншим з батьків забезпечувати дитину ОСОБА_9 .

В свою чергу, аліменти на утримання дитини ОСОБА_8 стягуються у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн.

Усталена судова практика та вимоги закону виходять з того, що частка від доходів на утримання однієї дитини, в разі відсутності у платника аліментів інших дітей, які перебувають на його утриманні, повинна становити 1/4 частину від його доходів (заробітку).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зареєстрований в Київській області Білоцерківський район, місто Тараща. Подаючи відзив на позовну заяву, відповідач не повідомляв про наявність нього дружини, дітей, які перебувають на його утриманні. Відтак, суд виходить з того, що у відповідача є 1 неповнолітня дитина - ОСОБА_3.

Згідно відомостей Головного Управління статистики у Київській області, середньомісячна заробітна плата штатних працівників у 2026р. по Білоцерківському району за 2-й квартал 2026р. становить 25 860 грн. Таким чином, якби аліменти стягувалися не у твердій грошовій сумі, а у частці від доходу відповідача, то станом на 2-й квартал 2026р. розмір стягуваних аліментів становив би 1/4 частину від 25 860 грн., тобто 6500 грн.

В той же час, середньомісячна заробітна плата по місту Києву в липні 2026р. становить 49463 грн. Відтак, з розрахунку, що мати та батько повинні обидва забезпечувати потреби дитини, середньоарифметичний розмір грошового утримання на дитину становитиме 9500 грн з кожного із батьків.

Враховуючи відсутність відомостей про офіційні доходи відповідача, виходячи із середньомісячної заробітної плати по регіону, де зареєстрований відповідач, а також враховуючи заробітну плату по місту Києву, суд вважає за можливе стягнути на утримання дитини аліменти у розмірі 8500 грн., адже аліменти у меншому розмірі не здатні з урахуванням реалій життя, неспростовного факту інфляції в умовах воєнного стану, забезпечити дитині гармонійний розвиток.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2022 року у справі № 712/6313/21.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Суд також враховує, що виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обидва з батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку, матір.

Змінюючи розмір аліментів, судом враховано те, що дитина потребує матеріальної допомоги, а відповідач є працездатним та може таку надати.

Згідно із ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Разом з тим, пунктом 23 Постанови пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», визначено, що аліменти у новому розмірі сплачуються з дня набрання судовим рішенням законної сили.

У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили (постанова Верховного Суду від 15.10.2025 у справі № 686/28590/23 (провадження № 61-4480св25).

Отже, суд вважає справедливим розміром аліментів, які повинні стягуватися з батька дитини на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - 8500 грн щомісячно; стягувати аліменти у новому розмірі слід з дати набрання даним судовим рішенням законної сили, незважаючи на те, що позивачка просила стягувати аліменти у новому розмірі з дати звернення до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі, суд враховує, що позивачка звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1 331 грн 20 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13,81, 141, 142, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів - задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, встановлений рішенням Подільського районного суду міста Києві від 13 листопада 2023 року у справі № 758/10513/23 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме,

стягувати з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКІП - НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 8500,00 гривень щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване

місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 1 331 грн 20 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяТ. В. Войтенко