Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №758/14537/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/14537/25

Категорія 67

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Скитецька І. В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 16 серпня 2013р. по 8 листопада 2024р. позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають трьох спільних дітей:

- ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зазначає, що позивач є діючим військовослужбовцем, проживає в Україні. Відповідачка проживає з дітьми за кордоном. З початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, позивач вступив до лав Збройних Сил України та організував вивезення відповідачки

та дітей до безпечнішого місця на території Тернопільської області, забезпечив їм

безпечні та комфортні умови перебування. Пізніше, мати дітей забрала та вивезла їх за

кордон. Вказує, що діти періодично вони приїжджали в Україну.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що після розлучення відповідачка чинить на дітей психологічний тиск, розповідає недостовірну інформацію з метою нашкодити нормальному спілкуванню позивача з дітьми, забороняє дітям спілкуватись з батьком.

У позовній заяві позивач зазначає, що йому не відоме місце знаходження його дітей впродовж останніх декілька місяців. У розмовах з відповідачкою у месенджерах, відповідачка не надає інформацію про місце проживання дітей.

В свою чергу, як зазначає позивач, він регулярно надає відповідачці грошові кошти для утримання та виховання дітей шляхом їх переказу на банківський рахунок позивачки. Окрім того, позивач надає гроші старшій донці.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що змушений в судовому порядку врегулювати режим свого спілкування з дітьми та способи участі у їх вихованні. Посилаючись на те, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, а також на те, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини, звернувся до суду з даним позовом, у якому просив:

визначити ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:

-кожної середи з 18 години 00 хвилин до 09 години 00 хвилин четверга без присутності матері у місці проживання батька або в іншому місці на розсуд батька дитини;

- кожної суботи з 10 години 00 хвилин до 10 години 00 хвилин неділі без присутності матері у місці проживання батька або в іншому місці на розсуд батька дитини;

- десять днів протягом року для сумісного відпочинку та оздоровлення дитини у місці на розсуд батька дитини;

- день народження ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) з 10 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин без присутності матері у місці проживання батька або в іншому місці на розсуд батька дитини;

- Різдво (25 грудня) з 18 години 00 хвилин до 22 години 00 хвилин щороку без присутності матері у місці проживання батька або в іншому місці на розсуд батька дитини;

а також визначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) спосіб участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою донькою ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- кожного вівторка з 18 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин без присутності матері у місці проживання батька або в іншому місці на розсуд батька дитини;

- кожної суботи з 10 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин без присутності матері у місці проживання батька або в іншому місці на розсуд батька дитини;

- десять днів протягом року для сумісного відпочинку та оздоровлення дитини у місці на розсуд батька дитини;

- день народження ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) з 10 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин без присутності матері у місці проживання батька або в іншому місці на розсуд батька дитини;

- Різдво (25 грудня) з 18 години 00 хвилин до 22 години 00 хвилин щороку без присутності матері у місці проживання батька або в іншому місці на розсуд батька дитини.

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 9 жовтня 2025р. було відкрите загальне позовне провадження у даній справі.

6 листопада 2025р. від відповідачки ОСОБА_3 надійшов Відзив на позовну заяву. У Відзиві відповідачка зазначила, що на даний час перебуває за кордоном та проживає разом з дітьми в Шотландії , у зв`язку з воєнними діями в Україні. Зазначала, що в травні 2022р. вона з дітьми виїхала за кордон та відтоді не перешкоджає відповідачу спілкуватися з дітьми по відеозв`язку телефоном, шляхом направлення повідомлень. Зазначила, що у батька з дітьми є спільний чат у What'sАрр і вони можуть вільно робити спільні розмови ділитися фото, відео, іншою інформацію. Втім як зазначила відповідачка у Відзиві, діти перестали з власної ініціативи спілкуватися з батьком та не бажають його бачити, оскільки їм морально та психологічно важко це зробити, у зв`язку з певними обставинами, які склалися у сім`ї.

Зазначає, що стосунки між подружжям погіршилися в 2018р., коли позивач дистанціювався від сім`ї та дітей, а коли почалася війна, то діти з відповідачкою та матір`ю позивача (бабусею) після операції на серці залишилися самі в квартирі, та змушені були переховуватися в підвалі під будинком. Тоді відповідач не поцікавився як почувається сім`я. Вказує, що тоді відчувала безпорадність та відсутність допомоги власного чоловіка та батька дітей, прийняла рішення виїхати в місто Кам`янець-Подільський і там вона разом з дітьми та свекрухою проживала у гуртожитку, а відповідач за весь час лише один раз навідався до дітей, як в подальшому виявилося, по дорозі, оскільки проводжав до кордону свою вагітну коханку, яку відправляв за кордон до своїх друзів у Німеччині.

Стверджує у Відзиві, що позивач вводив суд в оману з приводу того, що йому невідомо, де проживають діти, адже двічі надавав дозволи на виїзд дітей за кордон. Стверджує, що спочатку відповідачка виїхала з дітьми до Польщі, згодом у Шотландію . У серпні 2022р., зі слів відповідачки, позивач заборонив їм повертатися додому, а сам проживав в Німеччині з коханкою та двома позашлюбними дітьми. У відзиві на позовну заяву мати дітей зазначає, що у 2022р. діти плакали, дуже хотіли приїхати до Німеччини, щоб побачити батька, однак останній їм заборонив це зробити, стверджуючи про відсутність коштів та житла.

Відповідачка зазначає, що в січні 2023р. позивач приїздив до дітей на 5 днів в Шотландію , отримав дозвільні документи, міг залишитися проживати із сім`єю, однак позивач відмовився від проживання і сім`єю та повідомив, що повернеться до України. Відтак, позивачу відомо де проживають діти, адже він їх відвідував в Шотландії .

Зазначає, що в липні 2023р. привозила дітей в Україну за власні кошти спеціально, щоб діти поспілкувалися з батьком. Однак, коли сім`я повернулася до України, то позивач не зміг знайти достатнього часу та належним чином спілкуватися з дітьми. Сім`я знову виїхала до Шотландії , діти були зневірені, плакали, не розуміючи, чому тато не приїхав провести дітей на автобус.

Також зазначила, що в липні 2024р. знову з дітьми приїхала до України, однак не змогла проживати у квартирі, де раніше проживала сім`я, адже в квартирі знаходилися сторонні речі, а позивач весь час чистив зброю, що приводило в розпач дітей. Після потрапляння ракети в приміщення Охматдиту, що поруч біля будинку сторін, діти злякалися та відповідачка з дітьми прийняла рішення виїхати в село в Київську область. Коли з дітьми поверталася до Шотландії , позивач пообіцяв приїхати до дітей наприкінці року, адже там припадали дні народження дітей. Однак, позивач до дітей так і не приїхав.

В вересні 2024р. позивач подав позов про розірвання шлюбу, про такі обставини стало відомо випадково, на що позивач повідомив, що бажав розлучитися таємно.

Розірвання шлюбу стало приводом для того, що відповідачка попросила позивача звільнити квартиру її батьків, в якій проживала сім`я, однак позивач навіть з`являвся в село до батьків відповідачки з вимогою до тестя переоформити на нього 1/2 частину квартири.

У відзиві відповідачка зазначила, що мав випадок на початку 2025р. коли позивач конфліктував з батьками відповіда позивач телефонував по гучному зв`язку в Шотландію і погрожував забрати машину. Дану розмову чули діти та були засмучені перелякані діями свого батька. Зазначає, що позивач зателефонував старшій дочці ОСОБА_8 і погрожував, що всіх заарештує Військова служба правопорядку і він помститься батькам та її сестрі за те, що поліція його посеред ночі примусила покинути квартиру батька відповідачки.

Також мав місце випадок, коли позивач з`явився до батьків відповідачки та з їхнього будинку вивіз спільні речі сім`ї . Про таку некоректну поведінку батька відомо дітям, оскільки вони намагалися поговорити з батьком та переконати, що забирати речі у стареньких дідуся та бабусі неправильно.

Посилаючись на ряд обставин, в результаті яких діти травмувалися психологічно, особливо ОСОБА_9 , зміну їхнього світогляду, пригніченість по відношенню до батька, просила відмовити у задоволенні позову, адже не чинила ніякі перешкоди у спілкуванні з дітьми, та вирішуючи позов, просила врахувати інтереси дітей.

У судовому засіданні 25 травня 2026р. ОСОБА_1 повідомив, що його дружина з дітьми виїхала з України в травні 2022р.. На той момент найстарша дочка ще не була повнолітньою, на даний час ОСОБА_8 21 рік, ОСОБА_11 16 років, ОСОБА_12 - 9 років.

На початку 2023р. сам позивач відвідав дружину та дітей в Шотландії, оскільки наприкінці 2022р. проходив лікування в Німеччині та після лікування полетів до Шотландії .

В червні 2023р. дружина з дітьми повернулися всі разом в Україну та вони всією сім`єю орієнтовно 2 тижні проживали в квартирі за адресою АДРЕСА_1 .

В подальшому в травні - червні 2022р. ОСОБА_8 приїжджала сама. Жили на той момент в квартирі по АДРЕСА_1 . Дитина проживала орієнтовно 3 тижні. Питань з приводу спілкування з дітьми на той момент не виникало, адже всі діти відповідали на дзвінки батька та охоче спілкувалися. В червні 2024р. ОСОБА_8 коли приїздила, то забрала кішку, полетіла в Шотландію . Після візиту ОСОБА_8 в Україну приїхала колишня дружина з двома меншими дівчатами. Пробули в Києві орієнтовно 2 тижні. В цей час почалися претензії щодо позивача матеріального характеру. Позивач зазначив, що сім`я прожила в квартирі орієнтовно разом один тиждень, потім позивач відбув для проходження служби в Харківську область. Втім, повернувся та проводив сім`ю на початку липня 2024р. на потяг. Відносини були нормальні, не було потреби домовлятися про якесь спілкування.

В листопаді 2024р. шлюб між сторонами було зірвано. Позивачем був ОСОБА_1 . Навіть після розірвання шлюбу позивач продовжував спілкуватися з дітьми по відео зв`язку.

Нормальне спілкування відбувалося до лютого 2025р.. В лютому 2025р. пізно ввечері з квартири по АДРЕСА_1 позивача виселила колишня теща і тесть. Після цього впродовж орієнтовно тижня діти припинили спілкування з батьком. Колишня дружина заблокувала позивача в своєму телефоні, однак, як здається позивачу продовжувала з ним спілкування через месенджери дітей.

В травні 2026р. колишня дружина написала матері позивача, тобто своїй колишній свекрусі, про те, що через наявну судову справу про визначення способу спілкування з дітьми тепер вона з дітьми боїться повертатися до України.

На питання суду позивач повідомив, що він може виїздити закордон, адже має четверо неповнолітніх дітей, тобто ще двох від іншої жінки. Крім того, за станом здоров`я може бути демобілізований та вільно перетинати кордон. А відтак, вважає, що суд міг би встановити спосіб його участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, який він міг би реалізувати в тому числі шляхом візитів до країни проживання дітей.

У судовому засіданні 01.10.2026 позивач повідомив суду, що ситуація зі спілкування з дітьми не змінилася за час перебування справи на розгляді суді. Стверджував, що в 2025р. діти хотіли спілкуватися з ним, на даний час не хочуть. Вважає, що цьому сприяла відповідачка по справі. Повідомляв, що 19 квітня 2025р. надіслав в Шотландію посилку, в якій знаходилась довіреність, необхідна їй для продовження дозволу на проживання. Після отримання цієї посилки діти припинили спілкування з позивачем. В той же час, долучив до матеріалів справи запис розмови ОСОБА_10 з репортером БіБіСі, під час якої вона повідомила, що любить батька. Вважає, що відповідачка налаштовує дітей проти нього, відтак суд повинен становити судовим рішенням способи участі у вихованні дітей, адже час вплине та він втрачає психологічний контакт з дітьми.

Представник відповідачки у судовому засіданні 01.10.2026 просила відмовити у задоволенні позову, зважаючи на те, що насправді спір відсутній. Стверджувала, що відповідачка ніяким чином не налаштовує дітей та не чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з дітьми.

Вказувала, що рішення суду повинно бути реальним, таким, яке буде можливо виконати. Однак яким чином суд вважає за можливе примусити дітей спілкуватися з батьком, якщо вони не бажають спілкуватися з ним. Стверджувала, що небажання спілкуватися з батьком з`явилося не в квітні 2025р., коли від нього було отримано документи для оформлення дозволу на проживання дітей, а тоді, коли їм весною 2025р. стало відомо про те, що у їхнього батька є інша жінка, від якої народилася ще двоє дітей. Саме цю обставину діти вважають неприйнятною для того, щоб продовжувати спілкування з батьком.

Відтак, стверджувала про те, що суд не може встановити будь-який спосіб спілкування дітей з батьком, адже діти не бажають спілкуватися з ним. Крім того, звертала увагу суду на те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, які доводили б факт вчинення перешкод матері у спілкуванні з дітьми.

На уточнююче питання суду позивач уточнив, що підтримує позовні вимоги саме в тому обсязі, про який зазначено у первісній редакції позовної заяви.

При цьому, суд звернув увагу учасників на те, що такої вимоги до відповідачки як зобов`язати її усунути перешкоди у спілкуванні з дітьми та зобов`язати не чинити перешкоди у спілкуванні з дітьми не заявлялося.

Представник третьої особи Служби у справах сім`ї та дітей Подільської районної в місті Києві державної адміністрації у судові засідання не з`являвся. На кожне судове засідання Служба у справах дітей та сім`ї направляла лист, в якому повідомляла про неможливість складання будь-якого висновку, яким би пропонувався орієнтовний спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, адже діти продовжують проживати за кордоном.

Верховний Суд уже звертав увагу на цю проблему. У постанові від 22 жовтня 2025 року у справі №202/14959/23 КЦС ВС зазначив, що обов`язковість висновку органу опіки не можна розуміти так, щоб його відсутність автоматично блокувала розгляд справи. Якщо отримати висновок з об`єктивних причин неможливо, суд має вирішувати спір за тими доказами, які є у справі. Інакше процесуальна вимога фактично могла б перетворитися на перешкоду для доступу до правосуддя.

Зважаючи на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду про те, що за об`єктивної неможливості скласти висновок Служби у справах дітей, суд може розглянути справу по суті, суд ухвалив про можливість ухвалення рішення у даній справі зважаючи на те, що Служба у справах дітей не може скласти висновок про будь-які варіанти спілкування батька з дітьми, адже діти впродовж 4 років не проживають на території України.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, пояснення представника відповідачки, ознайомившись з доводами, викладеними у Відзиві на позовну заяву, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 2013 по 2024р., від якого мають трьох дітей, двоє з яких є неповнолітніми: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В травні 2022р. відповідачка з дітьми виїхала з постійного місця проживання та станом на час розгляду справи діти на постійній основі разом з матір`ю проживають в Шотландії .

Як не заперечується сторонами, діти не спілкуються з батьком. У дітей та батька є спільний час в месенджері; зі слів позивача він щоранку пише дітям «Доброго ранку!», діти не відповідають.

Батько має можливість виїжджати за кордон навіть в умовах воєнного стану як багатодітний батько, а на даний час як військовослужбовець - у відрядження або на лікування.

За твердженням позивача причиною не спілкування дітей з батьком є те, що мати дітей налаштовує дітей проти батька.

За твердженням відповідачки - діти самоусунулися від спілкування з батьком, адже їм стало відомо про наявність двох позашлюбних дітей у їхнього батька від іншої жінки та його недоброчесну поведінку по відношенню до самих дітей. Відповідачки та її батьків.

Відтак, у даній справі належить з`ясувати, чи підлягають захисту права позивача брати участь у спілкуванні та вихованні дітей, а також, - який спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дітьми відповідатиме реальним обставинам справи.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно зі статтею 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява №2091/13, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява №31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з частинами першою та другою статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі справедливості, взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі №696/299/23.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на наявність спору у нього з відповідачкою щодо його участі у вихованні та спілкуванні з дочками, оскільки після початку війни та подальшого розлучення сторін діти залишилась проживати разом із матір`ю.

Втім, під час розгляду справи на підставі наданих пояснень сторін було встановлено, що мати не чинить перешкоди батьку у спілкуванні з дітьми, навпаки, приїздила до України, давала можливість батьку бачитися з дітьми у Шотландії .

В свою чергу, батько і не заявляв вимогу до відповідачки про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми.

Суть справи фактично звелася до того, що діти не виявляють бажання бачитися та спілкуватися з батьком, тоді як батько не бажає втрачати контакт та психологічних тісний зв`язок з дітьми.

Суд зауважує, що батько, який проживає окремо від своєї дитини, має право на особисте спілкування з дітьми, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватись з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

При цьому, тимчасовий виїзд дитини за кордон не повинен використовуватися як спосіб обмеження прав батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися задля підтримання родинних відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі №381/1881/21). Подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22) та Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2024 року у справі № 381/1881/21, від 24 квітня 2024 року у справі № 696/299/23.

З огляду на те, що на теперішній час діти перебувають за кордоном, наразі єдиним можливим способом спілкування з дітьми є засоби дистанційного зв`язку, що забезпечать позивачу можливість вільно спілкуватися з дочками і сприятиме підтриманню зв`язку дітей з батьком до того часу, як вони повернуться до України.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне визначити наступний порядок участі батька у вихованні дітей та спілкуванні з ними, який відповідатиме інтересам дітей, забезпечуватиме справедливу рівновагу між інтересами дітей та батька, а також рівність прав батьків щодо дітей, зокрема:

- на час перебування дітей за кордоном: кожна середа та субота місяця в часовий проміжок з 17:00 год. по 20:00 год. по Києву шляхом спілкування з дочками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в режимі відеозв`язку за допомогою телефонного зв`язку, зокрема, з використанням соціальних мереж (Telegram, Viber, WhatsApp), та/або за допомогою програм Zoom, Skype, з урахуванням розпорядку дня дітей та за бажанням дітей;

- на час перебування дітей на території України: кожна середа та субота місяця в часовий проміжок з 17:00 год. по 20:00 год. шляхом особистого спілкування з дочками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за місцем проживання батька або в іншому громадському місці без присутності матері; щорічно в період осінніх та весняних канікул протягом двох днів з суботи по неділю включно з урахуванням режиму дня дітей, в період літніх або зимових канікул - десять днів спільного відпочинку за бажанням кожної з дітей.

Визначаючи саме такий порядок участі батька у вихованні дітей, суд виходить з закріпленого у положеннях чинного законодавства України принципу рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участі у її вихованні, взявши до уваги бажання батька на участь у вихованні та спілкуванні зі своїми доньками, а також установивши відсутність обставин, які б унеможливлювали реалізацію права батька на таке спілкування, необхідність спілкування дитини як з батьком, так і з матір`ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини.

Визначаючи саме такий порядок участі батькового вихованні дітей, суд визнав за можливе визначити порядок участі батька у вихованні дітей без висновку Служби у справах дітей. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19 зазначено, що «у випадку неможливості надати висновок, який ґрунтується на обстеженні умов, орган опіки і піклування з метою захисту інтересів дитини має використати всі можливі варіанти одержання інформації і оцінки обставин, що склалися, і за можливістю надати висновок з посиланням на бесіди із родичами, знайомими, або з посиланням на інші документи та із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання неможливо. Однак винесення рішення у справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Не вчинення таких захисних дій з боку владного органу у вигляді неподання висновку не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті з боку суду. Адже здійснення правосуддя, захист прав та інтересів дітей не може ставитися у залежність від можливості здійснення владними органами своїх повноважень».

Визначаючи саме такий порядок участі батька у вихованні дітей, суд намагався визначити такі способи участі, які забезпечать спілкування батька з дітьми, у разі, коли повернуться до України.

Відповідачка не надала, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спілкування батька з дітьми, що є предметом спору у цій справі, порушує інтереси дітей та дії позивача негативно впливають на психологічне здоров`я доньки.

При цьому, суд зазначає, що зміна обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини, в тому числі з врахуванням віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батька дитини у майбутньому звернутись до суду з позовом про встановлення іншого способу участі його як батька у вихованні дитини. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі №752/9697/19.

Визначаючи способи участі батька у вихованні дітей шляхом встановлення дистанційного зв`язку за допомогою месенджерів, суд не вийшов за межі позовних вимог, зважаючи на те, що такий спосіб спілкування позивач не просив. У подібних правовідносинах свою позицію висловив Верховний Суд у постанові №686/21561/24 від 01 квітня 2026 року (провадження № 61-15016св25), заначивши, що:

«У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі, її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

При цьому встановлення судом такого способу участі позивача у вихованні доньок не може бути виходом за межі позовних вимог, оскільки дитина перебуває разом із матір`ю за кордоном, а батько проживає на території України. Тому задоволення судом позовних вимог частково, визначення способів спілкування батька з донькою в режимі відеозв`язку за допомогою телефонного зв`язку, зокрема, з використанням соціальних мереж, не є виходом за межі позовних вимог та не дає підстав для висновку про те, що суд самостійно обирав правову підставу та предмет позову».

Визначаючи саме такий спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з доньками, суд виходив з того, що таке повинне здійснюватися виключно за бажанням дітей як при спілкуванні, коли вони перебувають за кордоном, так і при спілкуванні, коли діти приїдуть до України.

Оскільки діти не брали участь у розгляді цієї справи, цілком логічним буде, щоб відповідачка поставила до відома дітей про те, що суд України рекомендує дітям періодично виходити на зв`язок з батьком, аби не втратити психологічний контакт з батьком, незважаючи на наявність певних обставин, що стали підставою для розірвання шлюбу між батьками дітей.

Відтак, встановивши дійсні обставини справи, правовідносини, які насправді склалися між учасниками справи, з`ясовавши позиції батьків у питанні спілкування батька з дітьми, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Керуючись ст. ст.ст. 10, 23, 81, 141, 247, 258, 259, 263- 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, - задовольнити частково.

Визначити способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , встановивши наступний порядок спілкування батька із дочками:

- на час перебування дітей за кордоном: кожна середа та субота місяця в часовий проміжок з 17:00 год. по 20:00 год. по Києву шляхом спілкування з дочками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в режимі відеозв`язку за допомогою телефонного зв`язку, зокрема, з використанням соціальних мереж (Telegram, Viber, WhatsApp), та/або за допомогою програм Zoom, Skype, з урахуванням розпорядку дня дітей та за бажанням дітей;

- на час перебування дітей на території України: кожна середа та субота місяця в часовий проміжок з 17:00 год. по 20:00 год. шляхом особистого спілкування з дочками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за місцем проживання батька або в іншому громадському місці без присутності матері; щорічно в період осінніх та весняних канікул протягом двох днів з суботи по неділю включно з урахуванням режиму дня дітей, в період літніх або зимових канікул - десять днів спільного відпочинку за бажанням кожної з дітей.

В решті вимог позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

СуддяТ. В. Войтенко