Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №758/10231/16-ц — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/10231/16-ц

Провадженя № 758/1075/26

Категорія 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М., Оболонській Ю.С., Мартишіній Я.В., Йогансен К.Ю.,

за участю: позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ,

представника позивача за первісним позовом - адвоката Римаренко І.В.,

відповідача-1 за первісним позовом та позивача -1 за зустрічним позовом

ОСОБА_2 ,

відповідача-2 за первісним позовом та позивача -2 за зустрічним позовом

ОСОБА_3 ,

відповідача-3 за первісним позовом та позивача -3 за зустрічним позовом

ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до ОСОБА_6 , правонаступником якої є ОСОБА_4 , до ОСОБА_7 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , до ОСОБА_8 , правонаступником якого є ОСОБА_9 до ОСОБА_10 , правонаступником якого є ОСОБА_9 про визначення порядку користування земельною ділянкою, зустрічним позовом ОСОБА_5 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , правонаступником якої є ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2016 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_5 (відповідач-1), ОСОБА_3 (відповідач-2), ОСОБА_6 (відповідач-2), ОСОБА_7 (відповідач-3), ОСОБА_8 (відповідач-4), ОСОБА_10 (відповідач-5), в якій уточнивши позовні вимоги, просить: 1) визначити порядок користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 частину земельної ділянки площею 395, 7 кв.м згідно варіанту №1 (додаток №3) висновку комплексної судової земельно-технічної експертизи від 25.10.2017 року; 2) виділивши ОСОБА_1 в окреме користування земельну ділянку, яка складається із двох частин, одна із яких знаходиться безпосередньо біля частини будинку, якою я користуюся, площею 120,5 кв.м, інша у фасадній частині земельної ділянки площею 247,7 кв.м; 3) залишити у спільному користуванні земельну ділянку площею 16,4 кв.м (по 8,2 кв.м) між двома співвласниками будинку - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (А-Б-В-Г-Д-Е-Є-Ж-З-А), залишити частину земельної ділянки площею 37,7 кв.м у спільному користуванні мене, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 (Р-П-Т-У-Я-БІ-АІ-Р), (Є-И-З-К-Л-М-Є), залишити у спільному користуванні частину земельної ділянки площею 70,7 кв.м між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 .

Позов мотивований тим, що позивач та відповідачі є співвласниками будинку АДРЕСА_1 , правовстановлюючі документи на будинок відповідно до їх долей знаходяться у відповідачів та надати їх копії позивач не має можливості. Позивач зазначає, що відповідачці ОСОБА_5 належить 3/10 частини будинку, ОСОБА_6 відповідно 3/16 та 1/6 частина будинку, ОСОБА_7 - 1/10 частина, ОСОБА_10 - 1/20 частина, ОСОБА_8 - 2/20 частин будинку. Між співвласниками будинку раніше був укладений договір про порядок користування будинком, посвідчений 23.06.1992 року Четвеотою Київською державною нотаріальною конторою та зареєстрований в Київському МБТІ 01.07.1992 року, де був визначений порядок користування буд. АДРЕСА_1 . Позивачу належить 1/5 частина будинку АДРЕСА_1 відповідно до договору дарування, посвідченого 24 липня 1997 року 14-ою Київською державною нотаріальною конторою та зареєстроване його право власності 18.09.1997 року в Київському МБТІ. Згідно п.2 вказаного договору в моє користування переходили приміщення будинку: жила кімната 5-2 пл..12,8 кв.м, жила кімната 5-3 пл.11.2 кв.м, кухня 5-1 пл.6,10 кв.м. Зараз в користуванні позивача знаходяться приміщення 5-1 коридор пл..5,9 кв.м, 5-2 кухня пл.6,2 кв.м, 5-3 житлова пл..12,8 кв.м, 5-4 житлова пл..11,2 кв.м, 5-5 майстерня пл..7,9 кв.м. Згідно розпорядження голови Подільської районної державної адміністрації № 486 від 27.05.1997 року було узаконена самовільна прибудова - приміщення художньої майстерні площею 7,9 кв.м. При переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами укладеними до 1 січня 2002 року згідно із положеннями чинного до цієї дати ЗК (ст. 30) до набувача від відчужувача автоматично переходило право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження. Відповідно до ч.1 ст.42 ЗК України (в редакції 1992 року) використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначається співвласниками цих об`єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок. За будинком АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка площею 1820 кв.м згідно рішення виконкому Київської міськради від 23.08.1955 року. Один із співвласників будинку ОСОБА_10 отримав Державний акт на право приватної власності на землю від 24.01.2000 року на частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0295 га із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель. Позивач весь час сплачує земельний податок за користування частиною земельної ділянки площею 377, 80 кв.м, що підтверджується копіями платіжними повідомленнями ДПС України та копіями квитанцій про сплату земельного податку, сплачую земельний податок за право користування земельною ділянкою в розмірі 377,80 кв.м, має право на виділ земельної ділянки в цих розмірах. Відповідачі по справі заперечують його право на користування частиною земельної ділянки вказаної площі, що змушує позивача звернутися до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 12.09.2016 р. провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду.

ОСОБА_5 (позивач-1 за зустрічним позовом), ОСОБА_6 (позивач-2 за зустрічним позовом), звернулись із зустрічним позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить зобов`язати відповідача за власний рахунок повернути паркан (забор) на раніше встановлене його місце згідно меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 зі сторони АДРЕСА_2 , та зі сторони АДРЕСА_12, паркан та земельну ділянку привести в попередній стан. Зустрічний позов мотивний тим, що згідно земельної ділянки по АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка у розмірі 0,1613 га (1613 кв.м), та окремо земельна ділянка ОСОБА_9 - 0,00295 га. Приблизно у квітні-травні 2015 р. відповідач звернувся до дочки ОСОБА_5 - ОСОБА_11 та запитав чи може він поруч із літнім туалетом побудувати гараж та ставити туди авто, на що отримав відповідь, що вона поговорить із іншими співвласниками, вони зберуться і через деякий час запросять його на зустріч, і наддадуть відповідь. Через деякий час відповідач вирішив, що він може самовільно і не отримуючи відповідь співвласників знести їх літній туалет на кінці участку і побудувати гараж, без дозволу за допомогою своїх робітників зніс туалет, а попиляли деякі дерева і вивезли їх паркан (забор) із стовбурами. Коли запитали ОСОБА_1 що він робить, то він відповів, що має право майже на 4 сотки землі, і що ця земля буде чомусь саме на фасаді ближче до земель загального користування від В до Г АДРЕСА_8 та частково фасад від А до Б АДРЕСА_9 на плані земельної ділянки № НОМЕР_1 . З яких підстав він вирішив, що це так справедливо розділити земельну ділянку і чому він повирубував дерева ОСОБА_6 та захватив її частину землі, яку вона використовує годами (огород) стороні позивача за зустрічним позовом не зрозуміло. Окрім цього згідно договору між співвласниками від 23.06.1992 року в якому фігурує ОСОБА_12 зазначено в п.12: «кожний власник користується деревами прилеглі до тієї частини будинку, яка знаходиться в їх використанні». Згідно користування землею та деревами кожен співкористувач користується і земельною ділянкою з боку його територій будинку, також зазначив, що відповідач користується своєю частиною земельної ділянки у майже 1 сотку доступ до землі, який має лише він, по перше вона знаходить в тупику біля його вікон і дерев, по друге там стоїть його літній навіс для відпочинку. ОСОБА_6 і ОСОБА_13 відповідачі, які проживають там все життя і згідно договору 1992 року користувались землею, ще задовго до нього навпроти їх вікон землею та деревами. При цьому зазначено, що угода про користування спірним жилим будинком, укладена власниками будинку 23.06.1992 року, відповідно до ч.4 ст.358 ЦК є обов`язковою для особи, яка придбає (успадкує) згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно, при користуванні цим майном. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

22.11.2016 р. в судовому засіданні прийнято зустрічну позовну заяви до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано з первісним позовом.

Ухвалою від 22.03.2017 р. задоволено клопотання представника позивача - адвоката Римаренко І.В. про призначення судової земельно-технічної експертизи, призначено у справі земельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено.

Відповідно п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.) застосуванню при розгляді даної справи підлягають норми чинного з 15.12.2017 р. ЦПК України (2017 р.). В зв`язку з чим розгляд справи проведений за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 13.11.2017 р. поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 30.03.2018 р. провадження у справі було зупинено на підставі ст.251 ч. 1 п.1 ЦПК України в зв`язку зі смертю відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Позивачем ОСОБА_1 через канцелярію суду подано заяву про відновлення провадження у справі у зв`язку з прийняттям спадщини після смерті ОСОБА_6 - ОСОБА_4 , після смерті ОСОБА_14 спадщину жодна особа не прийняла.

Ухвалою суду від 28.03.2019 р. поновлено провадження у даній цивільній справі.

ОСОБА_5 (відповідач-1 за первісним позовом та позивач-1 за зустрічним позовом) подала пояснення, в яких просила відмовити в задоволені первісного позову в повному обсязі. Зазначає, що запропонувати варіанти порядку користування земельною ділянкою, з виділенням ОСОБА_1 1/5 частини - не вбачається за можливе. Всім співвласникам виділили у 1955 р. - 1820 кв м та 0,69 кв м додатково у користування на зберігання. З них згідно плану земельної ділянки № 85237025 від 14.05.2002 р. виданого Київським управлінням земельних ресурсів зазначено ОСОБА_19 відійшло 0,0295 га, а нам іншим співвласникам включно ОСОБА_1 згідно план схеми № 85238020 від 14.05.2002 р. Київським управлінням земельних ресурсів залишено 0,1613 га. Крім того, зазначає, що в експертизі чітко сказано (сторінка 17) що, а ні кадастрового плану із координатами поворотними точками на карті, а ні визначених меж на карті, а ні межових знаків чітко встановлених по факту при геодезичних вимірювання та при проведенні експертизи в них не було, тобто прив`язку вони робили по заборах, що стоять сусідів.

Відповідачем-1 за первісним позовом та позивачем-1 за зустрічним позовом ОСОБА_5 подано відзив на первісну позовну заяву, в якому сторона відповідача-1 просила відмовити в задоволенні первісного позову та який є аналогічний її поясненням.

Ухвалою суду від 25.03.2021 р. провадження у справі було зупинено на підставі ст.251 ч. 1 п.1 ЦПК України до залучення до участі в справі спадкоємців відповідача-1 ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 29.11.2021 р. поновлено провадження у даній цивільній справі.

30.01.2023 року відповідачем-5 ОСОБА_10 подано до суду копію свідоцтва про смерть відповідача-4 ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою від 28.03.2023 р. провадження у справі було зупинено до залучення до участі у справі правонаступників відповідача-4 ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 27.11.2025 р. поновлено провадження у даній цивільній справі.

Ухвалою від 14.01.2026 р. залучено до участі у даній справі в якості правонаступника після померлої ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , її сина - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою від 18.02.2026 р. залучено до участі у даній справі в якості правонаступника після померлої ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , її сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та дочку - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою від 10.03.2026 р. залучено до участі у даній справі в якості правонаступника ОСОБА_10 - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

В судовому засіданні представник позивача та позивач за первісним позовом та представник відповідача та відповідач за зустрічним позовом в судове засідання з`явилися первісній позов просили задовольнити в повному обсязі, в зустрічному позові відмовити в повному обсязі.

Відповідач-1 за первісним позовом та позивач-1 за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення первісного позову в повному обсязі, зустрічний позов підтримав в повному обсязі просив задовольнити, надав пояснення, які є аналогічні відзиву.

Відповідач-2 за первісним позовом та позивач-2 за зустрічним позовом ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення первісного позову в повному обсязі, зустрічний позов підтримала в повному обсязі просила задовольнити, надала пояснення, в яких зазначила, що категорично не погоджується з виділеною ділянкою, немає документів на 19 соток, у ОСОБА_1 є ділянка 148,2 м в особистомк користуванні.

Відповідач-3 за первісним позовом та позивач-3 за зустрічним позовом ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення первісного позову в повному обсязі, зустрічний позов підтримала в повному обсязі просила задовольнити, надав пояснення. аналогічні викладенні в запереченнях.

Інші учасники, будучи повідомленими про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання не з`явилися, заяв по суті справи та з процесуальних питань не подавали.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх у сукупності, дійшов таких висновків.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно з ч. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

У свою чергу суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що сторони є співвласниками будинку АДРЕСА_1 , вказана обставина підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Державного земельного кадастру, а також сторонами не оспорюється.

Відповідно до договору від 24.07.1997 р., посвідчений державним нотаріусом 14-ї КДНК Пуртовою І.В., в реєстрі за № 1-2034, ОСОБА_15 подарувала ОСОБА_1 1/8 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею - 190,3 кв м з господарський та побутовими будівлями та спорудами: сараї під літ. «Б», «В», «Г», «Д», погреб під літ. «Е», вбирання під літ. «Ж», розташований на земельній ділянці мірою 1820 кв м. Відчужена 1/5 частина житлового будинку належить ОСОБА_15 на підставі договору купівлі -продажу, посвідченого Київської держнотконторою № 4 за № 2-2346, 18.10.1966 р., та зареєстрованого в Київському бюро технічної інвентаризації за № 749, 28.10.1966 р. В користування ОСОБА_1 переходять приміщення: кімната - 12,80 кв м зазначена в плані під циф. 5-2; кімната - 11,20 кв.м, зазначена в плані під циф. 5-3; кухня - 6,10 кв м, зазначена в плані під циф. 5-1.

Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 27.05.1997 р. № 486 узаконено ОСОБА_15 самовільні забудови, переобладнання та споруди в садибах власних будинків: будинку АДРЕСА_1 - приміщення художньої майстерні площею 7,9 кв м.

Як вбачається з матеріалів справи, між співвласниками будинку укладений договір про порядок користування будинком, посвідчений 23.06.1992 року 4-ю Київською державною нотаріальною конторою та зареєстрований в Київському МБТІ 01.07.1992 року, де був визначений порядок користування буд. АДРЕСА_1 , за яким: ОСОБА_15 належить 1/5 частина будинку; ОСОБА_5 належить 3/10 частини будинку, ОСОБА_6 відповідно 1/4 частина будинку, ОСОБА_7 належить 1/10 частина будинку, ОСОБА_10 належить 1/20 частина будинку, ОСОБА_8 належить 1/10 частин будинку.

При переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами укладеними до 1 січня 2002 року згідно із положеннями чинного до цієї дати ЗК (ст. 30) до набувача від відчужувача автоматично переходило право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження.

Відповідно до ч.1 ст.42 ЗК України (в редакції 1992 року) використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначається співвласниками цих об`єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок.

Крім того, за будинком АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка площею 1820 кв.м згідно рішення виконкому Київської міськради від 23.08.1955 року.

Згідно державного акту від 24.01.2022 р. ОСОБА_10 отримав право приватної власності на землю на частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0295 га із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.

Як вбачається, ОСОБА_16 весь час сплачував земельний податок за користування частиною земельної ділянки площею 377, 80 кв.м, що підтверджується копіями платіжними повідомленнями ДПС України та копіями квитанцій про сплату земельного податку.

Спір між сторонами виник з приводу визначення порядку користування земельною ділянкою.

При вирішенні даного спору суд, із урахуванням вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховує наступні висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 19.02.2024 у справі №127/12718/19 (провадження №61-5012св23).

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (п.57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18)).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 321 ЦК України).

Статтею 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (частина перша статті 368 ЦК України).

Відповідно до статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Положеннями статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно з частиною третьою статті 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

За результатом системного аналізу усіх зазначених норм матеріального права, можна зробити висновок, що в разі набуття права спільної сумісної власності на земельну ділянку співвласниками будинковолодіння з визначеними частками право власності на земельну ділянку переходить відповідно до розміру їх часток у будинковолодінні.

Саме такий висновок щодо застосування норм права у подібних відносинах викладено Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 у справі №6-1726цс16.

У подальшому саме такої позиції дотримувався законодавець при внесенні наступних змін до ЦК України та ЗК України.

Так, за змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 (провадження №12-143гс18) зроблено правовий висновок про те, що чинне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Так, підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України. При цьому перехід права на цю земельну ділянку відбувається відповідно до прямого припису закону незалежно від волі особи - попереднього власника земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі №689/26/17 (провадження №14-47цс20) вказала, що при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма статі 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 01 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Частиною першою статті 88 ЗК України встановлено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 88 ЗК України учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови №7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, на якій розташований належний співвласникам житловий будинок, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК України бере до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли будинок було поділено в натурі. Суд може не визнати вказану угоду, коли вона явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам. Якщо до вирішення судом спору між співвласниками житлового будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач, слід виходити з розміру його частки у вартості будинку на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Поняття спільної часткової власності визначено у ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробовому виразі.

Відповідно ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Зазначені положення щодо користування власністю повинні застосовуватись до права користування земельною ділянкою.

Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України).

При вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками та визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 15.05.2017 у справі №6-841цс16, від 01.11.2017 у справі №6-2454цс16, від 04.09.2020 у справі №619/2275/17.

У постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №2114/2-3819/11 (провадження №61-1070св19) наголошено на необхідності забезпечення дійсного вирішення у дієвий спосіб спору, що виник та існує між сторонами та існування якого позбавляє їх можливості спільно використовувати єдиний об`єкт нерухомості без його поділу (виділу частки) в натурі.

Як встановлено судом, розмір часток обох співвласників щодо спірного нерухомого майна (як щодо житлового будинку, так і щодо земельної ділянки) є рівним - по 1/2 у кожного.

З метою вирішення даного спору, під час проведення розглядду у справі судом було призначено судової земельно-технічної експертизи, із залученням для проведення експертизи сертифікованого фахівця для виконання топографо-геодезичних робіт, за результатами якої складено висновок експерта № № СЕ-1201-1-837.17 від 25.10.2017 р.

Згідно із вказаним висновком експерта дослідженням було встановлено, що при зіставленні результатів горизонтальної зйомки досліджуваної земельної ділянки по АДРЕСА_1 з правовстановлювальними документами експертом було встановлено, що фактична площа досліджуваної земельної ділянки не відповідає (більше) площі, що була закріплена за будинком на підставі рішення № 1089 виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 23.08.1955 р. Встановити, за рахунок чого саме виникла вищевикладена невідповідність, експерту не надалось можливості у зв`язку із відсутністю плану з усіма розмірами меж зареєстрованої за землекористувачами земельної ділянки площею 1820 кв.м. та залишеної у тимчасовому користуванні земельної ділянки площею 69 кв.м., а також відсутністю кадастрового плану з координатами поворотних точок меж зазначеної земельної ділянки, що унеможливлює визначення точного місцеположення на місцевості меж земельної ділянки площею, що визначена правовстановлювальними документами, щодо якої перед експертом поставлене питання, і здійснити порівняння планів меж між собою в одному масштабі (плану закріпленої земельної ділянки та плану фактичного землекористування) з метою виявлення того, яка межа і в який бік була зміщена.

Крім того, експертом ОСОБА_17 , згідно висновку експерта № СЕ-1201-1-837.17 від 25.10.2017 р., запропоновано 4 (чотири) варіанти порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 з виділенням ОСОБА_1 1/5 частини земельної ділянки, із врахуванням того, що ОСОБА_1 є власникам 1/5 частини вказаного будинку, користується приміщеннями будинку: 5-1, 5-2, 5-3, 5-4, 5-5 та погребам під приміщенням 5-1 та виготовлені експертом в точній відповідності до частки вказаного співвласника. Варіанти порядку користування з виділенням ОСОБА_1 1/5 частини виготовлені виходячи із фактичної площі земельної ділянки 1978,4 м2 [0,1978 га], межі якої відображені на рис. 5 та у додатку 2 даного висновку синім кольором.

Після ознайомлення із висновком експерта позивач за первісним позовом ОСОБА_1 просить просить визначити порядоу у користуванні частину земельної ділянки у першому варіанті, який визначений експертом згідно висновку експертизи № СЕ-1201-1-837.17 від 25.10.2017 р.

Запропонований перший варіант порядку користування досліджуваною земельною ділянкою площею 1978,4 кв.м. (0,1978 га) передбачає:

- залишення частини ділянки площею 16,4 кв.м. (0,0016 га) (див. Додаток 3 до даного висновку, заштриховано коричневим кольором) у спільному користуванні 2-х співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , оскільки приміщення, що перебувають у їхньому користуванні, знаходяться одне під одним, тобто, накладаються між собою по вертикалі (у проекції на площину); зазначена земельна ділянка спільного користування має форму неправильного багатокутника А-Б-В-Г-Д-Е-Є-Ж-З-А,

- залишення частин ділянки загальною площею 19,0 кв.м.+ 18,7 кв.м.=37,7 кв.м. (0,0038 га) (див. Додаток 3 до даного висновку, заштриховано блакитним кольором) у спільному користуванні 5-ти співвласників ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , оскільки по них здійснюється прохід до приміщень, що перебувають у їхньому користуванні; зазначена земельна ділянка спільного користування площею 19,0 кв.м. має форму неправильного багатокутника Є-И-1-К-Л-М-Є, земельна ділянка спільного користування площею 18,7 кв.м. також має форму неправильного багатокутника Р-П-Т-У-Я-Б1-А1-Р;

- залишення частин ділянки загальною площею 33,5кв.м.+37,2кв.м.=70,7 кв.м. (0,0071 га) (див. Додаток 3 до даного висновку, заштриховано жовтим кольором) у спільному користуванні 6-ти співвласників ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , оскільки по ній здійснюється прохід до приміщень, що перебувають у користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , при цьому певна частина ділянки, по якій здійснюється прохід, знаходиться під площею забудови погребу у «Е», яким користуються ОСОБА_5 та ОСОБА_18 (накладаються між собою по вертикалі); зазначена земельна ділянка спільного користування площею 33,5 кв.м. має форму неправильного багатокутника О-П-Р-С-Л-К-Н-О, земельна ділянка спільного користування площею 37,2 кв.м. також має форму неправильного багатокутника Є1-Е1-Д1-Г1-В1-Щ-Ю-Я- НОМЕР_2 - І1-И1-31-Ж1-Є1.

Співвласнику ОСОБА_1 при запропонованому першому варіанті порядку користування із виділенням йому 1/5 частини пропонується виділити земельну ділянку загальною площею 395,7 кв.м. (0,0396 га), що відповідає площі, належної йому у відповідності з ідеальною часткою, в тому числі:

-в окреме користування (власність) ОСОБА_1 пропонується виділити земельну ділянку (у Додатку 3 представлено рожевим кольором), що складається з двох частин, одна з яких (безпосередньо біля приміщень будинку) має форму неправильного багатокутника М-9- Ю-11-12-П1-О1-3-Ж-Є-М, площею 120,5 кв.м. або 0,0121 га, інша (у фасадній частині ділянки) також має форму неправильного багатокутника Л1-К1-Й1-І1-И1-31-Ж1-1-26-Н1-Л1, площею 247,7 кв.м. або 0,0248 га;

-виділити ОСОБА_1 також частину ділянки спільного користування площею 16,4 кв.м., що у Додатку 3 представлена коричневим кольором - 8,2 кв.м. або 0,0008 га (16,4 кв.м. 12 співвласника = 8,2 кв.м.);

-виділити ОСОБА_1 також частину ділянок спільного користування загальною площею 19,0кв.м.+18,7кв.м.=37,7 кв.м., що у Додатку 3 представлені блакитним кольором - 7,5 кв.м. або 0,0008 га (19,0кв.м./5 співвласників + 18,7кв.м./5 співвласників = 3,8 кв.м. + 3,7 кв.м. = 7,5 кв.м.);

-виділити ОСОБА_1 також частину ділянок спільного користування загальною площею 33,5кв.м.+37,2кв.м.=70,7 кв.м., що у Додатку 3 представлені жовтим кольором - 11.8 кв.м. або 0,0012 га (33,5кв.м./6 співвласників + 37,2кв.м./6 співвласників = 5,6 кв.м. + 6,2 кв.м. = 11,8 кв.м.).

Межі земельних ділянок спільного користування за першим варіантом порядку користування (у Додатку 3 відображено червоним кольором) прокласти слідуючим чином:

-відрізки А-Б, Б-В, В-Г, Г-Д Д-Е, Е-Є, Є-Ж, Ж-3, 3-А довжинами 4,33м, 0,7м, 1,53м, 0,86м, 1,17м, 0,41м, 6,28м, 0,68м та 2,66м відповідно прокласти по лінії розподілу житлового будинку, в тому числі по осям внутрішніх стін (перегородок) та по контуру зовнішніх стін;

-відрізок Є-И довжиною 1,48 м прокласти по зовнішній стіні житлового будинку, зокрема прибудови «А1-!» (приміщення веранди І площею 20,9 кв.м.) до внутрішнього кута сполучення з прибудовою «а7» (приміщенням тамбуру II площею 3,2 кв.м.);

-відрізки И-1 та 1-К довжинами 3,32м та 2,05м відповідно прокласти по контуру зовнішньої стіни прибудови «а7» (тамбуру II площею 3,2 кв.м.) та козирку, що влаштований над входом до нього, до кута козирку в т. К;

-відрізок К-Л довжиною 4,1м прокласти по зовнішній стіні погребу «Е» до сполучення з підпірною стінкою, що проходить по межі із сусідньою земельною ділянкою;

-відрізок М-Є довжиною 7,43м прокласти від підпірної стінки, що проходить по межі із сусідньою земельною ділянкою, по одній лінії із зовнішньою стіною житлового будинку, в тому числі прибудов «аЗ» та «А2», до внутрішнього кута сполучення з прибудовою «А1»;

-відрізок О-П довжиною 4,7м прокласти від житлового будинку по існуючій бетонній підпірній стіні в тому числі зовнішній стіні погребу «Е»;

-відрізки П-Р та Р-С довжинами 1,91м та 4,87м відповідно прокласти по зовнішній стіні погребу «Е», в тому числі по лінії сходів, влаштованих між підпірними стінками, до сполучення з підпірною стінкою, що проходить по межі із сусідньою земельною ділянкою;

-відрізки К-Н та Н-О довжинами 1,26м та 1,87м прокласти по козирку над входом до прибудови «а7» (тамбуру II площею 3,2 кв.м.) та по контуру зовнішньої стіни прибудови «а7» до точки О, що є початком лінії осі підпірної стінки;

-відрізки П-Т та Т-У довжинами 8,58 м та 5,44 м відповідно прокласти по існуючим внутрішньодворовим межам, в тому числі по бетонній підпірній стіні, влаштованій вздовж сходів, та дерев`яному паркану вздовж бетонної доріжки;

-відрізок У-Я довжиною 0,9 м прокласти до кута існуючого цегляного паркану;

-відрізок Я-Б1 довжиною 2,59 м прокласти по існуючому цегляному паркану до перетину в точи. Б1 з лінією Державного акту на право приватної власності на землю серії ІП-КВ № 150717 від 24.01.2000 р., виданого на земельну ділянку ОСОБА_10 ;

-відрізок Б1-А1 довжиною 4,31 м прокласти по лінії Державного акту на право приватної власності на землю серії ІП-КВ № 150717 від 24.01.2000 р., виданого на земельну ділянку ОСОБА_10 , зокрема до сполучення з підпірною стінкою в т.АІ;

-відрізок А1-Р довжиною 8,84 м прокласти по існуючій бетонній підпірній стіні, влаштованій вздовж сходів;

-відрізок У-Ф довжиною 1,19 м прокласти по лінії, що сполучає дві поворотні точки існуючих металевих парканів вздовж бетонної доріжки, що веде до ділянки біля квартир АДРЕСА_3 та № 2 житлового будинку;

-відрізки Ф-Х Х-Ц, Ц-Ч та Ч-Ш довжинами 5,07 м, 0,95 м, 0,5 м та 0,64 м відповідно прокласти по існуючим внутрішньодворовим межам, зокрема, по металевим парканам вздовж бетонних доріжок;

-відрізки Ш-М1, М1-Л1, Л1-К1, К1-Й1, Й1-І1,І1-И1, И1-31 та 31-Ж1 довжинами 4,31 м, 2,15 м, 1,6 м, 2.62 м, 3,59 м, 2,74 м, 3,8 м та 0,79 м відповідно, а також відрізки Є1-Е1, Е1-Д1, ДІ¬ЛІ, Г1-В. та В1-Щ довжинами 0,45 м, 9,0 м, 2,5 м, 3,28 м, та 6,28 м відповідно прокласти по контуру існу ючої бетонної доріжки, що виходить на АДРЕСА_10;

-відрізки Щ-Ю та Ю-Я довжинами 4,31 м та 0,26 м відповідно прокласти по існуючим внутрішнодворовим межам, в тому числі по металевому та цегляному паркану вздовж бетонних доріжок.

Слід зазначити що на частину земельної ділянки під доріжкою площею 0,8 кв.м., межа якої фактично місцевості проходить вздовж цегляного паркану (по відрізку А1-Б1) та на яку видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 150717 від 24.01.2000 р. на ім`я ОСОБА_10 необхідно встановити земельний сервітут для проходу (у Додатку З заштриховано червоним кольором); це пояснюється наступним: земельна ділянка знаходиться на рельєфі на косогорі); з протилежного відносно цегляного паркану боку вздовж зазначеної доріжки влаштован о топірну стінку; а тому розширення проходу з іншого боку є неможливим.

Межі виділу земельних ділянок співвласника з часткою 1/5 ОСОБА_1 за першим варіантом порядку користування (у Додатку 3 відображено червоним кольором) прокласти за ламаною лінією М-Є-Ж-3-О1-П1-12 та ламаною лінією Н1-Л1-К1-Й1-І1-И1-31-Ж1, а саме:

- відрізок М-Є довжиною 7,43 м прокласти від підпірної стінки, що проходить по межі із сусідньою земельною ділянкою, по одній лінії із зовнішньою стіною житлового будинку, в тому числі прибудов «аЗ» та «А2», до внутрішнього кута сполучення з прибудовою «А!»;

- відрізки Є-Ж та Ж-3 довжинами 6,28 м та 0,68 м відповідно прокласти по лінії розподілу житлового будинку, в тому числі по осі внутрішньої стіни (перегородки) та по контуру зовнішньої стіни;

- відрізки 3-01, О1-П1 та П1-12 довжинами 3,74 м, 4,0 м та 3,41 м відповідно прокласти по існуючим межам, в тому числі по бетонній підпірній стіні, влаштованій вздовж стін житлового будинку;

- відрізок НІ-ЛІ довжиною 19,08 м прокласти від зовнішньої межі земельної ділянки вздовж АДРЕСА_11 (зокрема, від т.Н1 (поблизу поштових скриньок), яка знаходиться на відстані 5,85 м від точки т.25, що на куті сполучення парканів з металевої сітки) у напрямку існуючої бетонної доріжки до сполучення з нею у т.Л1;

- відрізки Л1-К1, К1-Й1, ЙІ-11, І1-И1, И1-31 та 31-Ж1 довжинами 1,6 м, 2,62 м, 3,59 м, 2,74 м, 3,8 м та 0,79 м відповідно прокласти по контуру існуючої бетонної доріжки, що виходить на АДРЕСА_10.

Інші (зовнішні) межі земельних ділянок, запропонованих до виділу в окреме користування (власність) співвласників за першим варіантом порядку користування, прокладені відповідно до фактичного землекористування (у Додатку 3 відображено синім кольором).

Тому, вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою підлягають задоволенню в повному обсязі.

На думку суду, зазначений вище порядок користування земельною ділянкою є оптимальним для вирішення цього спору, оскільки відповідає інтересам кожного із співвласників, принципу балансу інтересів сторін та часткам кожного співвласника у нерухомому майні, із забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном, а також є найбільш наближеним до того фактичного порядку користування, що склався між сторонами, в тому числі, враховує розташування існуючих господарських будівель і споруд сторін, можливість нормального користування будинковолодінням і здійсненням за ним догляду, проходу і проїзду з вулиці на подвір`я тощо.

При цьому, виходячи зі змісту заявлених обома сторонами позовних вимог, суд вважає вірним задовольнити первісний позов, а в зустрічному позові - відмовити повністю, оскільки дана вимога є взаємовиключною з вимогою позивача за первісним позовом, а запропонований у висновку експерта перший варіант також визначено судом для позивачів за зустрічним позовом.

Статтею 11 Закону визначено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до норм та правил, технічних регламентів.

Частиною 2 ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», передбачено, що відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок у випадках, визначених ст. 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками. Відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки та комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту - щодо земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється на підставі такої документації.

У разі якщо законом встановлена обов`язковість погодження зміни цільового призначення земельної ділянки з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, фізичною, юридичною особою та/або відшкодування втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва, до заяви про внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну цільового призначення (категорії земель та/або виду її цільового призначення) земельної ділянки додаються документи, що підтверджують таке погодження та/або забезпечення виконання зобов`язання з відшкодування втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва, у вигляді гарантії.

За змістом ст. 22 Закону документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству.

У відповідності до ст. 24 Закону для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа. Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

За ч. 6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є подання заявником документів, передбачених ч. 4 цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Згідно із ч.3 ст.29 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою у складі текстових матеріалів обов`язково містить пояснювальну записку, в якій зазначаються, зокрема, інформація про наявні в межах об`єкта землеустрою будівлі, споруди та речові права на них (у разі формування земельних ділянок, внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру).

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, доводи позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 підтверджені належними та допустимими доказами, тому вважає необхідним задовільнити первісні позовні вимоги, оскільки суд дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог, то в зустрічних позовних вимогах слід відмовити.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Відповідно до вимог пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачів підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору 551,20 грн.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ст.ст.15, 328, 1216, 1218, 1223, 1268-1270 ЦК України, керуючись ст.ст.4,10, 76-83, 89, 259, 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до ОСОБА_6 , правонаступником якої є ОСОБА_4 , до ОСОБА_7 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , до ОСОБА_8 , правонаступником якого є ОСОБА_9 до ОСОБА_10 , правонаступником якого є ОСОБА_9 про визначення порядку користування земельною ділянкою - задовольнити в повному обсязі.

В зустрічному ОСОБА_5 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , правонаступником якої є ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії - відмовити в повному обсязі.

Визначити наступний порядок користування між сторонами земельною ділянкою площею 1978,4 кв.м. (0,1978 га) за адресою АДРЕСА_1 , згідно першого варіанту (додаток №3) висновку комплексної судової земельно-технічної експертизи від 25.10.2017 року.

Запропонований перший варіант порядку користування досліджуваною земельною ділянкою площею 1978,4 кв.м. (0,1978 га) передбачає:

- залишення частини ділянки площею 16,4 кв.м. (0,0016 га) (див. Додаток 3 до даного висновку, заштриховано коричневим кольором) у спільному користуванні 2-х співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , правонаступником якої є ОСОБА_4 , оскільки приміщення, що перебувають у їхньому користуванні, знаходяться одне під одним, тобто, накладаються між собою по вертикалі (у проекції на площину); зазначена земельна ділянка спільного користування має форму неправильного багатокутника А-Б-В-Г-Д-Е-Є-Ж-З-А,

- залишення частин ділянки загальною площею 19,0 кв.м.+ 18,7 кв.м.=37,7 кв.м. (0,0038 га) (див. Додаток 3 до даного висновку, заштриховано блакитним кольором) у спільному користуванні 5-ти співвласників ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_8 правонаступником якого є ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 , правонаступником якого є ОСОБА_9 , оскільки по них здійснюється прохід до приміщень, що перебувають у їхньому користуванні; зазначена земельна ділянка спільного користування площею 19,0 кв.м. має форму неправильного багатокутника Є-И-1-К-Л-М-Є, земельна ділянка спільного користування площею 18,7 кв.м. також має форму неправильного багатокутника Р-П-Т-У-Я-Б1-А1-Р;

- залишення частин ділянки загальною площею 33,5 кв м.+37,2 кв м.=70,7 кв.м. (0,0071 га) (див. Додаток 3 до даного висновку, заштриховано жовтим кольором) у спільному користуванні 6-ти співвласників ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , правонаступником якої є ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_8 правонаступником якого є ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 , правонаступником якого є ОСОБА_9 , оскільки по ній здійснюється прохід до приміщень, що перебувають у користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_8 правонаступником якого є ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 , правонаступником якого є ОСОБА_9 , при цьому певна частина ділянки, по якій здійснюється прохід, знаходиться під площею забудови погребу у «Е», яким користуються ОСОБА_5 та ОСОБА_18 , правонаступником якої є ОСОБА_4 , (накладаються між собою по вертикалі); зазначена земельна ділянка спільного користування площею 33,5 кв.м. має форму неправильного багатокутника О-П-Р-С-Л-К-Н-О, земельна ділянка спільного користування площею 37,2 кв.м. також має форму неправильного багатокутника Є1-Е1-Д1-Г1-В1-Щ-Ю-Я- НОМЕР_2 - І1-И1-31-Ж1-Є1.

Співвласнику ОСОБА_1 при запропонованому першому варіанті порядку користування із виділенням йому 1/5 частини пропонується виділити земельну ділянку загальною площею 395,7 кв.м. (0,0396 га), що відповідає площі, належної йому у відповідності з ідеальною часткою, в тому числі:

-в окреме користування (власність) ОСОБА_1 пропонується виділити земельну ділянку (у Додатку 3 представлено рожевим кольором), що складається з двох частин, одна з яких (безпосередньо біля приміщень будинку) має форму неправильного багатокутника М-9- Ю-11-12-П1-О1-3-Ж-Є-М, площею 120,5 кв м або 0,0121 га, інша (у фасадній частині ділянки) також має форму неправильного багатокутника Л1-К1-Й1-І1-И1-31-Ж1-1-26-Н1-Л1, площею 247,7 кв м або 0,0248 га;

-виділити ОСОБА_1 також частину ділянки спільного користування площею 16,4 кв.м., що у Додатку 3 представлена коричневим кольором - 8,2 кв.м. або 0,0008 га (16,4 кв.м. 12 співвласника = 8,2 кв м);

-виділити ОСОБА_1 також частину ділянок спільного користування загальною площею 19,0 кв м +18,7 кв м =37,7 кв м, що у Додатку 3 представлені блакитним кольором - 7,5 кв м або 0,0008 га (19,0 кв м/5 співвласників + 18,7 кв м /5 співвласників = 3,8 кв м + 3,7 кв м = 7,5 кв м);

-виділити ОСОБА_1 також частину ділянок спільного користування загальною площею 33,5 кв м +37,2 кв м =70,7 кв м, що у Додатку 3 представлені жовтим кольором - 11.8 кв м або 0,0012 га (33,5 кв м/6 співвласників + 37,2 кв м/6 співвласників = 5,6 кв м + 6,2 кв м = 11,8 кв м).

Межі земельних ділянок спільного користування за першим варіантом порядку користування (у Додатку 3 відображено червоним кольором) прокласти слідуючим чином:

-відрізки А-Б, Б-В, В-Г, Г-Д Д-Е, Е-Є, Є-Ж, Ж-3, 3-А довжинами 4,33 м, 0,7 м, 1,53 м, 0,86 м, 1,17 м, 0,41 м, 6,28 м, 0,68 м та 2,66 м відповідно прокласти по лінії розподілу житлового будинку, в тому числі по осям внутрішніх стін (перегородок) та по контуру зовнішніх стін;

-відрізок Є-И довжиною 1,48 м прокласти по зовнішній стіні житлового будинку, зокрема прибудови «А1-!» (приміщення веранди І площею 20,9 кв м) до внутрішнього кута сполучення з прибудовою «а7» (приміщенням тамбуру II площею 3,2 кв м);

-відрізки И-1 та 1-К довжинами 3,32 м та 2,05 м відповідно прокласти по контуру зовнішньої стіни прибудови «а7» (тамбуру II площею 3,2 кв м) та козирку, що влаштований над входом до нього, до кута козирку в т. К;

-відрізок К-Л довжиною 4,1 м прокласти по зовнішній стіні погребу «Е» до сполучення з підпірною стінкою, що проходить по межі із сусідньою земельною ділянкою;

-відрізок М-Є довжиною 7,43 м прокласти від підпірної стінки, що проходить по межі із сусідньою земельною ділянкою, по одній лінії із зовнішньою стіною житлового будинку, в тому числі прибудов «аЗ» та «А2», до внутрішнього кута сполучення з прибудовою «А1»;

-відрізок О-П довжиною 4,7 м прокласти від житлового будинку по існуючій бетонній підпірній стіні в тому числі зовнішній стіні погребу «Е»;

-відрізки П-Р та Р-С довжинами 1,91 м та 4,87 м відповідно прокласти по зовнішній стіні погребу «Е», в тому числі по лінії сходів, влаштованих між підпірними стінками, до сполучення з підпірною стінкою, що проходить по межі із сусідньою земельною ділянкою;

-відрізки К-Н та Н-О довжинами 1,26 м та 1,87 м прокласти по козирку над входом до прибудови «а7» (тамбуру II площею 3,2 кв м) та по контуру зовнішньої стіни прибудови «а7» до точки О, що є початком лінії осі підпірної стінки;

-відрізки П-Т та Т-У довжинами 8,58 м та 5,44 м відповідно прокласти по існуючим внутрішньодворовим межам, в тому числі по бетонній підпірній стіні, влаштованій вздовж сходів, та дерев`яному паркану вздовж бетонної доріжки;

-відрізок У-Я довжиною 0,9 м прокласти до кута існуючого цегляного паркану;

-відрізок Я-Б1 довжиною 2,59 м прокласти по існуючому цегляному паркану до перетину в точи. Б1 з лінією Державного акту на право приватної власності на землю серії ІП-КВ № 150717 від 24.01.2000 р., виданого на земельну ділянку ОСОБА_10 ;

-відрізок Б1-А1 довжиною 4,31 м прокласти по лінії Державного акту на право приватної власності на землю серії ІП-КВ № 150717 від 24.01.2000 р., виданого на земельну ділянку ОСОБА_10 , зокрема до сполучення з підпірною стінкою в т.АІ; (на частину земельної ділянки під доріжкою площею 0,8 кв.м., межа якої фактично місцевості проходить вздовж цегляного паркану (по відрізку А1-Б1) та на яку видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 150717 від 24.01.2000 р. на ім`я ОСОБА_10 необхідно встановити земельний сервітут для проходу (у Додатку З заштриховано червоним кольором); це пояснюється наступним: земельна ділянка знаходиться на рельєфі на косогорі); з протилежного відносно цегляного паркану боку вздовж зазначеної доріжки влаштован о топірну стінку; а тому розширення проходу з іншого боку є неможливим.);

-відрізок А1-Р довжиною 8,84 м прокласти по існуючій бетонній підпірній стіні, влаштованій вздовж сходів;

-відрізок У-Ф довжиною 1,19 м прокласти по лінії, що сполучає дві поворотні точки існуючих металевих парканів вздовж бетонної доріжки, що веде до ділянки біля квартир АДРЕСА_3 та № 2 житлового будинку;

-відрізки Ф-Х Х-Ц, Ц-Ч та Ч-Ш довжинами 5,07 м, 0,95 м, 0,5 м та 0,64 м відповідно прокласти по існуючим внутрішньодворовим межам, зокрема, по металевим парканам вздовж бетонних доріжок;

-відрізки Ш-М1, М1-Л1, Л1-К1, К1-Й1, Й1-І1,І1-И1, И1-31 та 31-Ж1 довжинами 4,31 м, 2,15 м, 1,6 м, 2.62 м, 3,59 м, 2,74 м, 3,8 м та 0,79 м відповідно, а також відрізки Є1-Е1, Е1-Д1, ДІ¬ЛІ, Г1-В. та В1-Щ довжинами 0,45 м, 9,0 м, 2,5 м, 3,28 м, та 6,28 м відповідно прокласти по контуру існу ючої бетонної доріжки, що виходить на АДРЕСА_10;

-відрізки Щ-Ю та Ю-Я довжинами 4,31 м та 0,26 м відповідно прокласти по існуючим внутрішнодворовим межам, в тому числі по металевому та цегляному паркану вздовж бетонних доріжок.

Межі виділу земельних ділянок співвласника з часткою 1/5 ОСОБА_1 за першим варіантом порядку користування (у Додатку 3 відображено червоним кольором) прокласти за ламаною лінією М-Є-Ж-3-О1-П1-12 та ламаною лінією Н1-Л1-К1-Й1-І1-И1-31-Ж1, а саме:

- відрізок М-Є довжиною 7,43 м прокласти від підпірної стінки, що проходить по межі із сусідньою земельною ділянкою, по одній лінії із зовнішньою стіною житлового будинку, в тому числі прибудов «аЗ» та «А2», до внутрішнього кута сполучення з прибудовою «А!»;

- відрізки Є-Ж та Ж-3 довжинами 6,28 м та 0,68 м відповідно прокласти по лінії розподілу житлового будинку, в тому числі по осі внутрішньої стіни (перегородки) та по контуру зовнішньої стіни;

- відрізки 3-01, О1-П1 та П1-12 довжинами 3,74 м, 4,0 м та 3,41 м відповідно прокласти по існуючим межам, в тому числі по бетонній підпірній стіні, влаштованій вздовж стін житлового будинку;

- відрізок НІ-ЛІ довжиною 19,08 м прокласти від зовнішньої межі земельної ділянки вздовж АДРЕСА_11 (зокрема, від т.Н1 (поблизу поштових скриньок), яка знаходиться на відстані 5,85 м від точки т.25, що на куті сполучення парканів з металевої сітки) у напрямку існуючої бетонної доріжки до сполучення з нею у т.Л1;

- відрізки Л1-К1, К1-Й1, ЙІ-11, І1-И1, И1-31 та 31-Ж1 довжинами 1,6 м, 2,62 м, 3,59 м, 2,74 м, 3,8 м та 0,79 м відповідно прокласти по контуру існуючої бетонної доріжки, що виходить на АДРЕСА_10.

Інші (зовнішні) межі земельних ділянок, запропонованих до виділу в окреме користування (власність) співвласників за першим варіантом порядку користування, прокладені відповідно до фактичного землекористування (у Додатку 3 відображено синім кольором).

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач-1 (позивач за зустрічним позовом-1) - ОСОБА_2 зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач-2 (позивач за зустрічним позовом-2) - ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 );

відповідач-3 (позивач за зустрічним позовом-3) - ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач-4 (позивач за зустрічним позовом-4) - ОСОБА_9 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ).

СуддяН. М. Ларіонова