Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №756/20523/25 — Оболонський районний суд міста Києва

12.10.2026 Справа № 756/20523/25

Справа № 756/20523/25

Провадження № 2/756/3338/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Тиха О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

У С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»» (далі - ТДВ «СГ «Оберіг»») звернувся до Оболонського районного суду міста Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просив стягнути зі ОСОБА_1 на свою користь 18 975,40 грн, з яких: 12 500 грн - сума виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу; 1 610,09 грн - інфляційні втрати; 4 415,60 грн - пеня; 449,71 грн - три проценти річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 28.03.2023 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Skoda Superb, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача та автомобіля Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Відповідача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП, тобто встановлено, що після дорожньо-транспортної пригоди за його участю він самовільно залишив місце пригоди.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Skoda Superb, д.н.з. НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована позивачем за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-211400003. За заявою потерпілого позивач врегулював страховий випадок і виплатив страхове відшкодування за пошкодження автомобіля Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_2 , у розмірі 12 500 грн (за вирахуванням франшизи 1 500 грн).

Позивач зазначав, що після виплати страхового відшкодування набув права зворотної вимоги (регресу) до відповідача як до водія забезпеченого транспортного засобу, який самовільно залишив місце пригоди. 13.09.2024 позивач направив відповідачу вимогу про сплату 12 500 грн, яка повернулася неврученою. Оскільки відповідач кошти не сплатив, позивач нарахував на суму боргу за період з 19.09.2024 по 30.11.2025 інфляційні втрати, три проценти річних та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва від 26.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2026 справу передано на розгляд судді Тихій О.О.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданих до неї документів направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_1 (вих. № 756/20523/25/9256/2026 від 29.04.2026). Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У встановлений строк відповідач відзив на позов не подав, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін не заявив. Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 279, ч. 13 ст. 7 ЦПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

05.10.2022 між ТДВ «СГ «Оберіг»» та ОСОБА_2 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-211400003 щодо автомобіля Skoda Superb, д.н.з. НОМЕР_1 , строком дії з 06.10.2022 по 05.10.2023, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, 160 000 грн та франшизою 1 500 грн, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ та страховим актом № 42256/1 від 21.07.2023. Станом на 28.03.2023 поліс був чинним.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 21.04.2023 у справі № 756/4726/23 (провадження № 3/756/2964/23) ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн. Постанова набрала законної сили 02.05.2023.

Зазначеною постановою встановлено, що 28.03.2023 об 11 год 09 хв ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Skoda Superb, д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Києві по вул. Луговій, 16, в порушення вимог п. 10.3 Правил дорожнього руху під час перестроювання не надав дорогу автомобілю Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, та здійснив з ним зіткнення, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження; після цього в порушення вимог п. 2.10 Правил дорожнього руху залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетний. У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав повністю.

Власником автомобіля Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Згідно з актом огляду транспортного засобу від 30.03.2023 автомобіль Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_2 , має пошкодження переднього правого крила, переднього бампера зі спойлером та диска переднього правого колеса.

Згідно з ремонтною калькуляцією ТДВ «СГ «Оберіг»» вартість робіт з відновлювального ремонту автомобіля Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 14 900 грн.

13.07.2023 потерпілий ОСОБА_3 та ТДВ «СГ «Оберіг»» підписали згоду щодо суми страхового відшкодування, способу та умов його виплати, якою погодили розмір страхового відшкодування у сумі 12 500 грн (за вирахуванням франшизи 1 500 грн).

Страховим актом № 42256/1 від 21.07.2023 ТДВ «СГ «Оберіг»» визнало дорожньо-транспортну пригоду від 28.03.2023 страховим випадком і визначило суму страхового відшкодування 12 500 грн.

21.07.2023 ТДВ «СГ «Оберіг»» перерахувало ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 12 500 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 6313 від 21.07.2023.

10.09.2024 ТДВ «СГ «Оберіг»» склало вимогу про виплату грошових коштів № 42256/1, якою запропонувало ОСОБА_1 сплатити 12 500 грн. Згідно з даними відстеження АТ «Укрпошта» поштове відправлення з вимогою прийнято до пересилання 13.09.2024, 18.09.2024 відбулася невдала спроба вручення, 01.10.2024 відправлення повернуто відправнику у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Доказів сплати відповідачем позивачу грошових коштів матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

На дату дорожньо-транспортної пригоди відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулювалися Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV), який втратив чинність з 01.01.2025, а тому до спірних правовідносин застосовується його редакція, чинна на 28.03.2023.

Відповідно до пп. «в» пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Верховний Суд у постанові від 17.10.2019 у справі № 701/167/18-ц зазначив, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. «Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування».

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 21.04.2023 у справі № 756/4726/23, яка набрала законної сили, встановлено, що саме відповідач, керуючи забезпеченим транспортним засобом, допустив зіткнення з автомобілем Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_2 , і після цього самовільно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. Ці обставини в силу ч. 6 ст. 82 ЦПК України повторного доведення не потребують.

Позивач як страховик цивільно-правової відповідальності власника забезпеченого транспортного засобу виплатив потерпілому страхове відшкодування у розмірі 12 500 грн. Розмір відшкодування погоджено страховиком і потерпілим, він не перевищує вартості відновлювального ремонту автомобіля за ремонтною калькуляцією (14 900 грн) за вирахуванням франшизи, а також ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну. Відповідач розмір виплаченого відшкодування не оспорив.

За таких обставин після виплати страхового відшкодування у позивача на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України та пп. «в» пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону № 1961-IV виникло право зворотної вимоги до відповідача у розмірі виплаченого відшкодування, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12 500 грн.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних суд виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд у постанові від 04.08.2021 у справі № 369/11644/16-ц, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, зазначив, що «приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань», а «грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання шкоди особі».

Отже, регресне зобов`язання відповідача перед позивачем є грошовим зобов`язанням, на яке поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Строк виконання регресного зобов`язання ні законом, ні договором не встановлений. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Вимогу позивача від 10.09.2024 відповідач не отримав, поштове відправлення 01.10.2024 повернуто відправнику у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання. Суд вважає, що за таких обставин вимога є пред`явленою боржнику 01.10.2024, оскільки до цієї дати відповідач мав реальну можливість її отримати, а позивач вчинив усі залежні від нього дії для її доведення до відома боржника. Відтак семиденний строк виконання вимоги тривав з 02.10.2024 по 08.10.2024, а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, з 09.10.2024.

Позивач визначив початок прострочення 19.09.2024 - як шостий день від дня направлення вимоги. Такий розрахунок суперечить ч. 2 ст. 530 ЦК України, оскільки семиденний строк обчислюється від дня пред`явлення вимоги, а не від дня її направлення, а тому нарахування за період з 19.09.2024 по 08.10.2024 є безпідставним.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що інфляційні втрати нараховані за період з жовтня 2024 року по жовтень 2025 року на основі офіційних індексів інфляції. Оскільки прострочення розпочалося в першій половині жовтня 2024 року, індекс інфляції за цей місяць враховується. За розрахунком суду сукупний індекс інфляції за період з жовтня 2024 року по жовтень 2025 року становить 1,1288, а інфляційні втрати - 12 500 грн ? 1,1288 ? 12 500 грн = 1 610,09 грн, що відповідає заявленій позивачем сумі.

Три проценти річних за період з 09.10.2024 по 30.11.2025 (418 днів) становлять 12 500 грн ? 3% ? 418 / 365 = 429,45 грн. Отже, вимога про стягнення трьох процентів річних підлягає задоволенню частково - у розмірі 429,45 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідач не є стороною договору страхування № ЕР-211400003, а регресне зобов`язання між сторонами виникло не з договору, а з підстав, встановлених законом. Будь-якої угоди сторін про сплату пені матеріали справи не містять.

Абзац другий ч. 3 ст. 549 ЦК України, згідно з яким боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, внесено Законом України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» від 09.01.2025 № 4196-IX, який відповідно до п. 1 ст. 17 цього Закону введено в дію 28.08.2025.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Неустойка є формою цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 3 ст. 550 ЦК України). Прострочення відповідача виникло 09.10.2024, тобто до введення в дію абзацу другого ч. 3 ст. 549 ЦК України, яким запроваджено законну неустойку за прострочення грошового зобов`язання. На момент виникнення прострочення ні закон, ні договір не встановлювали обов`язку відповідача сплатити пеню, а тому застосування зазначеної норми до цього порушення означало б надання їй зворотної дії в часі, що посилює відповідальність особи.

За таких обставин вимога про стягнення пені у розмірі 4 415,60 грн не підлягає задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12 500 грн виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, 1 610,09 грн інфляційних втрат та 429,45 грн трьох процентів річних, а всього 14 539,54 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025, укладений з адвокатом Войціховським А.В., попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу, акт прийому-передачі наданих послуг № 42256/1 від 30.11.2025 на суму 7 300 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1208 від 20.03.2020 та довіреність № 2025/10/5 від 17.07.2025.

Пунктом 4.4.1 договору визначено фіксований розмір гонорару за підготовку та направлення позовної заяви - 7 300 грн; згідно з п. 4.5 договору оплата здійснюється не пізніше десяти днів з дня отримання клієнтом інформації про набрання законної сили судовим рішенням, ухваленим на його користь. Отже, зазначена сума підлягає сплаті позивачем.

Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу з підстав їх неспівмірності (ч. 5 ст. 137 ЦПК України) не заявив. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення (ч. 6 ст. 137 ЦПК України). Заявлені витрати пов`язані з розглядом цієї справи та документально підтверджені (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено на суму 14 539,54 грн із заявлених 18 975,40 грн, тобто на 76,62%. Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог у розмірі 7 300 грн ? 14 539,54 / 18 975,40 = 5 593,49 грн.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 28.11.2025. Пропорційно до задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн ? 14 539,54 / 18 975,40 = 1 856,12 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 178, 259, 263-265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»» в порядку регресу виплачене страхове відшкодування у розмірі 12 500 (дванадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок; інфляційні втрати у розмірі 1 610 (одна тисяча шістсот десять) гривень 09 копійок; три проценти річних у розмірі 429 (чотириста двадцять дев`ять) гривень 45 копійок; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 593 (п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто три) гривні 49 копійок; витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 856 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят шість) гривень 12 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»» (код ЄДРПОУ 39433769, місцезнаходження: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Суддя О.О. Тиха