Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №756/12119/26 — Оболонський районний суд міста Києва

12.10.2026 Справа № 756/12119/26

Справа № 756/12119/26

Провадження № 2-а/756/122/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Тиха О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

У С Т А Н О В И В :

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову № 1605 від 29.06.2026, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що оскаржуваною постановою її, як особу, відповідальну за ведення військового обліку в ТОВ «Селтік», визнано винною в тому, що вона не забезпечила виконання розпорядження відповідача № 270 від 30.04.2026, а саме: військовозобов`язаному працівнику ОСОБА_3 не було направлено наказ про виклик рекомендованим поштовим відправленням та не надіслано до територіального центру комплектування та соціальної підтримки копію наказу і підтвердні документи у триденний строк.

На думку позивача, постанова є незаконною з таких підстав. По-перше, розпорядження № 270 зобов`язувало забезпечити прибуття працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_3 12.05.2026 о 09 год 30 хв, проте фактично надійшло на підприємство лише 14.05.2026, тобто виконати його у визначений строк було об`єктивно неможливо. По-друге, відповідач помилково витлумачив п. 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, оскільки направлення наказу рекомендованим поштовим відправленням передбачено лише щодо працівників, які виконують дистанційну чи надомну роботу, тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні. ОСОБА_3 працює вантажником і перебував на робочому місці, а тому наказ підлягав доведенню до нього під особистий підпис. Наказ № 14/05-2 про оповіщення підготовлено 14.05.2026, 15.05.2026 його зачитано ОСОБА_3 у присутності працівників підприємства, а у зв`язку з його відмовою поставити підпис складено акт від 15.05.2026. По-третє, 24.06.2026 позивач прибула до відповідача за викликом, надала пояснення та документи, у тому числі зазначений акт, проте розгляд справи було перенесено на 29.06.2026, про що її належним чином не повідомили. Постанову вона отримала 02.07.2026. Запис у протоколі «Недоліки усунені, провину визнаю» зроблено під психологічним тиском і через недостатнє знання юридичної термінології, тоді як відсутність складу правопорушення підтверджується наданими документами.

Ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_5 від 27.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 17.08.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № R067250439595.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2026 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_5 з посади справу передано на розгляд судді Тихій О.О.

У встановлений строк відповідач відзив на позов не подав, жодних доказів на обґрунтування правомірності оскаржуваної постанови суду не надав. Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови). Оскаржувану постанову винесено 29.06.2026, позовну заяву подано 08.07.2026, тобто з дотриманням строку звернення до суду з урахуванням ч. 9 ст. 120 КАС України.

Судом встановлено, що розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 270 від 30.04.2026, адресованим ТОВ «Селтік», з метою уточнення облікових даних, у тому числі актуалізації даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, доручено здійснити оповіщення військовозобов`язаних ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 і забезпечити їх прибуття 12.05.2026 о 09 год 30 хв за адресою: м. Київ, вул. Сержа Лифаря, 8, каб. № 6, а при неможливості прибути на вказану дату - забезпечити явку військовозобов`язаних на наступний день після отримання розпорядження з підтверджувальними документами про дату його отримання. Про результати виконання розпорядження зобов`язано проінформувати відповідача 11.05.2026.

Згідно з листом ТОВ «Селтік» вих. № 23/2 від 23.06.2026 розпорядження № 270 від 30.04.2026 надійшло на підприємство 14.05.2026. Доказів вручення розпорядження ТОВ «Селтік» в іншу дату відповідач суду не надав.

Листом вих. № 15/2 від 15.05.2026 ТОВ «Селтік» повідомило відповідача про те, що ОСОБА_4 не може прибути для уточнення облікових даних згідно з розпорядженням № 270 від 30.04.2026, оскільки перебуває на тривалому лікарняному з 22.12.2025 по 27.05.2026, та надало електронні листки непрацездатності.

Як вбачається з акта ТОВ «Селтік» № 15/05-2 від 15.05.2026, складеного бухгалтером ОСОБА_1 у присутності інженера з охорони праці ОСОБА_6 , менеджера з маркетингу ОСОБА_7 та начальника відділу логістики ОСОБА_10, 15.05.2026 вантажник ОСОБА_3 відмовився підписати наказ від 14.05.2026 № 14/05-2 про оповіщення щодо виклику до ІНФОРМАЦІЯ_1 та засвідчити факт ознайомлення з ним особистим підписом; текст наказу ОСОБА_3 зачитано вголос.

Повідомленням № 4612 від 13.06.2026 відповідач викликав керівника або уповноважену на виконання розпорядження № 270 особу ТОВ «Селтік» для розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП 24.06.2026 об 11 год 30 хв, зазначивши, що в листі ТОВ «Селтік» від 15.05.2026 № 15/2 та додатках до нього відсутня інформація (документи) стосовно оповіщення військовозобов`язаних, зазначених у розпорядженні № 270.

У листі-поясненні вих. № 23/2 від 23.06.2026 ТОВ «Селтік» повідомило відповідача, що ОСОБА_4 оповіщено мобільним зв`язком 14.05.2026, а ОСОБА_3 також оповіщено мобільним зв`язком, оскільки він до пізнього часу перебував на маршруті, а наступного дня розписатися відмовився. Крім того, 13.05.2026 ОСОБА_3 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де йому видано направлення для проходження військово-лікарської комісії. До листа додано, зокрема, направлення № 79 і № 564 від 13.05.2026.

25.06.2026 штаб-сержантом відділення цивільно-військового співробітництва ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 складено протокол про адміністративне правопорушення (без номера), згідно з яким ОСОБА_1 , як особа, відповідальна за ведення військового обліку в ТОВ «Селтік» (наказ ТОВ «Селтік» від 26.12.2023 № 26/12-В), не забезпечила виконання розпорядження № 270 від 30.04.2026, а саме військовозобов`язаному ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не було направлено наказ про його виклик рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, а також не надіслано копію наказу (розпорядження) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк, чим порушено ч. 1 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п. 47 Порядку № 1487. У графі для пояснень позивач зазначила: «Недоліки усунені, провину визнаю». У протоколі також зазначено, що розгляд справи відбудеться 29.06.2026 о 10 год 30 хв у приміщенні відповідача за адресою: м. Київ, вул. Сержа Лифаря, 8; відповідний запис містить підпис позивача та дату 26.06.2026.

Постановою № 1605 від 29.06.2026, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 за відсутності позивача, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі, та накладено на неї штраф у розмірі 34 000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача; суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Частиною 1 ст. 210-1 КУпАП встановлено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція ст. 210-1 КУпАП має бланкетний характер, тому для притягнення особи до відповідальності суб`єкт владних повноважень повинен встановити, яку саме норму законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію порушено, та довести, що конкретна дія чи бездіяльність особи охоплюється змістом цієї норми.

Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкування і форми власності зобов`язані на вимогу територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки сповістити призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та забезпечити їх своєчасне прибуття за цим викликом.

Відповідно до п. 47 Порядку № 1487 (у редакції, наведеній в оскаржуваній постанові) у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов`язані: «видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів»; письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки про осіб з числа призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні; забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи.

Оцінюючи обставини, покладені в основу оскаржуваної постанови, суд зазначає наступне.

Основним порушенням, яке поставлено позивачу в провину, є ненаправлення військовозобов`язаному ОСОБА_3 наказу про виклик рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення. Проте з буквального змісту п. 47 Порядку № 1487 вбачається, що загальним способом доведення наказу про оповіщення до працівника є ознайомлення під особистий підпис, а направлення наказу рекомендованим поштовим відправленням є спеціальним способом, який застосовується лише у разі виконання працівником дистанційної, надомної роботи, у період його тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні.

Ні протокол, ні оскаржувана постанова не містять відомостей про те, що ОСОБА_3 належав до будь-якої з цих категорій працівників, і відповідач таких обставин не встановлював. Натомість з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 працює в ТОВ «Селтік» вантажником і у спірний період виконував трудові обов`язки за місцем роботи. За таких обставин обов`язку направляти йому наказ про оповіщення рекомендованим поштовим відправленням п. 47 Порядку № 1487 не передбачав, а тому ненаправлення такого відправлення не є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію і не утворює об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Суд враховує, що розпорядження № 270 від 30.04.2026, яким визначено дату прибуття військовозобов`язаних 12.05.2026, надійшло до ТОВ «Селтік» лише 14.05.2026, тобто вже після цієї дати. Іншого відповідачем не доведено. Того ж дня видано наказ № 14/05-2 про оповіщення, наступного дня, 15.05.2026, його зміст доведено до ОСОБА_3 , а у зв`язку з його відмовою засвідчити ознайомлення підписом складено акт № 15/05-2 у присутності трьох працівників підприємства. Також 15.05.2026 ТОВ «Селтік» письмово повідомило відповідача про тимчасову непрацездатність ОСОБА_4 з наданням підтвердних документів. Ці документи свідчать про вжиття заходів для виконання розпорядження відповідача. Чинне законодавство не покладає на особу, відповідальну за ведення військового обліку, відповідальності за відмову працівника поставити підпис про ознайомлення з наказом.

За змістом протоколу та оскаржуваної постанови позивачу також поставлено у провину ненадіслання у триденний строк копії відповідного наказу та підтвердної інформації або документів про здійснення оповіщення. Однак оскаржувана постанова не містить опису обставин, які б дозволяли перевірити такий висновок: у ній не зазначено дати отримання розпорядження підприємством, моменту, з якого обчислювався триденний строк, і дати його закінчення, а також того, які саме документи і щодо якого з військовозобов`язаних не було надіслано, тоді як щодо ОСОБА_4 підтвердну інформацію надано відповідачу вже 15.05.2026. Постанова також не містить оцінки акта № 15/05-2 від 15.05.2026 та пояснень ТОВ «Селтік» від 23.06.2026, які були в розпорядженні відповідача до винесення постанови.

Суд також звертає увагу й на те, що оскаржувана постанова не містить обґрунтування статусу позивача як посадової особи юридичної особи в розумінні ст. 14 КУпАП та обсягу покладених на неї службових обов`язків: наказ ТОВ «Селтік» від 26.12.2023 № 26/12-В відповідач суду не надав, а в постанові позивача іменовано «громадянкою», тоді як накладений штраф у розмірі 34 000 грн (дві тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) перевищує максимальний розмір штрафу, встановлений ч. 3 ст. 210-1 КУпАП для громадян.

Вищенаведене свідчить, що при розгляді справи відповідач не виконав вимог ст. 245, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Щодо запису позивача у протоколі «Недоліки усунені, провину визнаю», на який послався відповідач в оскаржуваній постанові, суд зазначає, що пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є лише одним із доказів, які оцінюються у сукупності з іншими доказами. Визнання особою вини не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку встановити наявність у її діях складу адміністративного правопорушення та не може підміняти собою доведення обставин, які за законом утворюють об`єктивну сторону правопорушення. Оскільки дія, у ненаправленні якої обвинувачено позивача, не була обов`язковою відповідно до п. 47 Порядку № 1487, визнання вини не може надати такій бездіяльності ознак протиправності.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ці засади поширюються й на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Доводи позивача про неповідомлення її про розгляд справи 29.06.2026 суд відхиляє, оскільки вони спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення від 25.06.2026, у якому зазначено дату, час і місце розгляду справи, а відповідний запис засвідчено підписом позивача з датою 26.06.2026. Верховний Суд у постанові від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а виснував, що «факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури». Проте у цій справі позивача повідомлено про розгляд справи заздалегідь, а тому розгляд справи за її відсутності відповідає вимогам ст. 268 КУпАП. Твердження позивача про те, що працівники відповідача запропонували їй забрати готову постанову 01.07.2026, належними доказами не підтверджено. Водночас відхилення цього доводу не впливає на висновок суду про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності оскаржуваної постанови, а матеріали справи не містять належних і достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню, оскаржувана постанова - скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Позивач сплатила судовий збір у розмірі 665,60 грн, що підтверджується квитанцією АТ КБ «Приватбанк» № 1.746956653.1 від 08.07.2026, який підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 286, 295 КАС України, ст. 7, 9, 14, 210, 210-1, 245, 247, 251, 252, 268, 280, 283 КУпАП, суд

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 1605 від 29.06.2026 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 665,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його підписання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).

Суддя О.О. Тиха