Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №755/9686/24 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/9686/24

Провадження №: 2/755/12601/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2026 р. м. Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді - Коваленко І.В., за участю секретаря судових засідань - Назарової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, у якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та постачання гарячої води у розмірі 50 172,71 грн, інфляційну складову боргу в сумі 19 609,91 грн, 3 % річних у сумі 6 184,43 грн, а також судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у будинку АДРЕСА_1 , зокрема у квартирі АДРЕСА_2 . 23 липня 2014 року в газеті «Хрещатик» (№ 103 (4503)) позивачем розміщено повідомлення з пропозицією про укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації. Проєкт вказаного договору опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року (№ 111 (4511)). До теперішнього часу договір у письмовій формі з відповідачами не укладено, проте вони є фактичними споживачами вказаних послуг за вказаною адресою. Відповідачі неналежним чином виконували обов`язки з оплати отриманих послуг, у зв`язку з чим за період з січня 2016 року по 01 травня 2024 року утворилася заборгованість у розмірі 50 172,71 грн, з яких: заборгованість з централізованого опалення становить 19 841,66 грн, а заборгованість за послуги з постачання гарячої води - 30 330,05 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 червня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

25 жовтня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено заочне рішення, яким позов задоволено повністю. Вказаним рішенням солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 стягнуто основний борг у розмірі 50 172,71 грн, інфляційні втрати - 19 609,91 грн, 3% річних - 6 184,43 грн, а також судовий збір у розмірі по 757,00 грн з кожного з відповідачів

20 лютого 2025 року відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення, у якій просила визнати причини пропуску строку на подання заяви поважними, скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Заява обґрунтована тим, що відповідачі не отримували судових повісток та копії позову, тому були позбавлені можливості знати про розгляд справи. Про існування рішення дізналися випадково, а адвокат Чутченко С.О. ознайомився з матеріалами справи 05 лютого 2025 року. Стосовно суті позовних вимог відповідачка зазначила, що наданий позивачем розрахунок, виконаний на підставі Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (наказ Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315), не підтверджує фактичного надання послуг за відсутності загальнобудинкових актів.

Крім того, відповідачка заявила про пропуск позивачем строків позовної давності щодо вимог за період з січня 2016 року по 12 травня 2017 року, та просила застосувати наслідки спливу строків як до основного боргу, так і до нарахувань за ст. 625 ЦК України.

13 березня 2025 року від представника позивача ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» - Серенкова Д.Ю. надійшли заперечення на заяву про перегляд заочного рішення. Позивач просив залишити заяву без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідачів, а розрахунки виконані у відповідності до чинного законодавства. Також позивач зазначив, що перебіг позовної давності був продовжений та зупинений в силу закону через запровадження карантину (з 12 березня 2020 року) та введення в Україні воєнного стану (з 24 лютого 2022 року).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 квітня 2025 року заяву відповідачки задоволено, заочне рішення від 25 жовтня 2024 року скасовано, а справу призначено до повторного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

04 грудня 2025 року від представника позивача ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» - Кравченка В.С. до суду надійшли письмові пояснення щодо залишку заборгованості (зареєстровані канцелярією суду 03 грудня 2025 року за вх. № 73763).

За змістом вказаних пояснень позивач зазначив, що після відкриття провадження у справі відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було повністю сплачено заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, а також 3% річних. Крім того, співвідповідачка ОСОБА_3 частково погасила інфляційну складову боргу та судовий збір. Посилаючись на фактичне визнання відповідачами позовних вимог шляхом їх добровільної сплати, представник позивача зазначив, що станом на 03 грудня 2025 року залишок непогашеної заборгованості, яка є предметом розгляду, становить 14 571,76 грн, з яких: інфляційна складова боргу - 12 300,76 грн, а також залишок судового збору - 2 271,00 грн. Позивач просив стягнути з відповідачів цей залишок у повному обсязі, оскільки нарахування відбулися через тривале і безвідповідальне накопичення боргу відповідачами до моменту звернення до суду.

Відповідачі правом подання відзиву не скористались.

Зважаючи на розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання не проводилось, а фіксування процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» є виконавцем послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та постачання гарячої води у будинку АДРЕСА_1 .

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є співвласниками та зареєстрованими особами у квартирі АДРЕСА_2 за вказаною адресою, що підтверджується матеріалами справи.

Правовідносини між сторонами у спірний період регулювалися Житловим кодексом Української РСР, Законами України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV (діяв до 01 травня 2019 року) та від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (діє з 01 травня 2019 року), а також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України наймачі та власники зобов`язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII, норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання теплової енергії та централізованого постачання гарячої води. Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення.

Пунктом 5 частини 1 статті 1 вказаного Закону встановлено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядку і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів.

Статтею 5 цього Закону до комунальних послуг, зокрема, віднесено послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Аналогічні за змістом положення містилися у статтях 1, 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV, де зазначалося, що відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги був визначений у статті 32 Закону № 1875-IV, якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 чинного Закону № 2189-VIII закріплено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги, чому прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пункти 1, 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (надалі - Правила № 630), регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, та фізичною особою (споживачем). Централізоване опалення та постачання гарячої води визначені як послуги, спрямовані на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря та постачанні води з використанням внутрішньобудинкових систем.

Відповідно до п. 11 Правил № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) - за нормами споживання. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку або не передали їх показання, пропорційно кількості мешканців квартири.

Згідно з п. 12 Правил № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири. За відсутності квартирних засобів обліку плата за послуги нараховується за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності - за нормами споживання.

Зазначений комплексний аналіз нормативно-правових актів свідчить про те, що чинне законодавство чітко регламентує порядок здійснення нарахувань за комунальні послуги виконавцем як за показаннями загальнобудинкових засобів обліку, так і за затвердженими нормами споживання, що повністю спростовує твердження відповідачки про відсутність правових підстав для проведення відповідних розрахунків за відсутності індивідуальних двосторонніх актів.

У постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 703/1932/19 висловлено правову позицію, згідно з якою надання житлово-комунальних послуг здійснюється на підставі публічного договору, а відсутність письмового договору чи двосторонніх актів прийому-передачі послуг не звільняє споживача від обов`язку оплати за фактично надані послуги.

Нарахування позивачем плати за теплову енергію та гарячу воду здійснювалося на підставі чинних тарифів та Методики розподілу № 315, що є загальнообов`язковою для багатоквартирних будинків.

Оскільки відповідачі не надали суду жодних актів-претензій про неналежне надання або ненадання послуг у спірний період, складених відповідно до ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», факт надання послуг позивачем є доведеним.

Окрім цього, загальні засади виникнення, виконання та припинення грошових зобов`язань регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання підлягає виконанню у встановлений строк, а статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або належне виконання з порушенням умов.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII, дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати таких послуг.

Аналогічні норми щодо солідарного обов`язку членів сім`ї та співвласників закріплені у ст. 64, 156 Житлового кодексу України та ст. 369, 541 ЦК України.

Так, відповідно до частини 1 статті 156 Житлового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до частини першої статті 64 та статті 160 Житлового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), повнолітні члени сім`ї наймача (або власника) житлового приміщення, які проживають разом з ним, користуються нарівні з ним усіма правами і несуть рівні з ним обов`язки, що випливають із договору найму чи користування. Повнолітні члени сім`ї зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) та прибудинкової території і оплаті комунальних послуг. При цьому вказані норми житлового законодавства імперативно встановлюють, що повнолітні члени сім`ї несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із користування жилим приміщенням.

За змістом частини першої статті 541 Цивільного кодексу України, солідарне зобов`язання або солідна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Правова природа солідарного обов`язку боржників деталізована у статті 543 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання зобов`язання частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Боржники залишаються солідарними зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Як зазначено в усталеній судовій практиці Верховного Суду, зокрема у постановах від 21 жовтня 2019 року у справі № 756/10344/14 та від 02 вересня 2019 року у справі № 335/479/17, факт реєстрації повнолітньої особи у житловому приміщенні свідчить про те, що вона є користувачем наданих житлово-комунальних послуг, а проживання в іншому місці без зняття з реєстраційного обліку та без завчасного повідомлення виконавця послуг у встановленому законом порядку не звільняє такого співвідповідача від солідарного обов`язку з оплати отриманих послуг.

Таким чином, оскільки відповідачі є зареєстрованими особами у квартирі АДРЕСА_2 , це покладає на них солідарний обов`язок з оплати житлово-комунальних послуг відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Щодо заяви представниці відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог за період з січня 2016 року по 12 травня 2017 року, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, який встановлюється у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

На підставі ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

У постановах Верховного Суду (зокрема, від 09 листопада 2022 року у справі № 369/13444/19) висловлено правову позицію, згідно з якою добровільне повне або часткове погашення боржником суми заборгованості після пред`явлення позову свідчить про визнання ним усього боргу та перериває перебіг позовної давності, що нівелює правові підстави для застосування наслідків її спливу.

Оскільки відповідачами після відкриття провадження у справі було добровільно та без застережень сплачено суму основного боргу за весь оспорюваний період (починаючи з січня 2016 року) та 3% річних, перебіг позовної давності перервався, тому вказана заява сторони відповідача задоволенню не підлягає.

Оцінюючи матеріально-правові вимоги з урахуванням наданих позивачем письмових пояснень від 03 грудня 2025 року, суд виходить з такого.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19 (провадження № 12-42гс20), у разі якщо заборгованість була добровільно погашена відповідачем після моменту звернення кредитора з позовом до суду та відкриття провадження у справі, суд відмовляє в задоволенні позову в частині сплачених сум у зв`язку з відсутністю предмета спору на момент ухвалення судового рішення, оскільки правові підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України у такому випадку відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» в частині стягнення добровільно сплаченого основного боргу за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в сумі 50 172,71 грн, а також 3% річних у розмірі 6 184,43 грн, задоволенню не підлягають.

Разом з тим, вимоги позивача про стягнення залишку інфляційної складової боргу в розмірі 12 300,76 грн є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Сплата основного боргу не звільняє відповідачів від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, що існувало на момент звернення до суду.

Наданий позивачем розрахунок залишку інфляційних втрат перевірений судом, є правильним та підлягає солідарному стягненню з відповідачів у зв`язку з пасивною солідарністю боржників (ст. 541, 543 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України та ч. 9 ст. 141 ЦПК України, якщо спір врегульовано у зв`язку з добровільним задоволенням вимог позивача відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача покладає всі судові витрати на відповідача.

Враховуючи, що залишок несплаченого відповідачами судового збору становить 2 271,00 грн (з урахуванням часткової сплати співвідповідачкою ОСОБА_3 ), вказана сума підлягає солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 49, 76-81, 82, 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, ст. 264, 509, 525, 526, 530, 541, 543, 599, 610, 625 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20, код ЄДРПОУ 37739041) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП відомий), ОСОБА_2 (РНОКПП відомий), ОСОБА_3 (РНОКПП відомий), ОСОБА_4 (РНОКПП відомий) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» залишок інфляційної складової боргу у розмірі 12 300,76 грн (дванадцять тисяч триста гривень 76 копійок).

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» залишок судового збору у розмірі 2 271,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят одна гривня 00 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Реквізити сторін:

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20, код ЄДРПОУ 37739041);

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Відповідач - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Відповідач - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: невідомо, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Повний текст рішення виготовлено 12 жовтня 2026 року.

Суддя: І.В.Коваленко