Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №908/1555/24 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа № 908/1555/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Малашенкова Т.М.,

за участю секретаря судового засідання - Цвілюка Б.В.,

представників учасників справи:

Головного управління статистики у Запорізькій області - не з`явився,

Концерну "Міські теплові мережі" - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління статистики у Запорізькій області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2026 (колегія суддів: Верхогляд Т.А., Іванов О.Г., Парусніков Ю.Б.)

у справі за позовом Головного управління статистики у Запорізькій області (далі - Управління статистики)

до Концерну "Міські теплові мережі" (далі - Концерн)

про визнання неправомірним нарахування обсягу спожитих послуг із постачання теплової енергії.

Суть спору

1. Управління статистики отримувало від Концерну теплову енергію для опалення своєї будівлі. Її обсяг обліковував теплолічильник. За договором представники Концерну мали щомісяця знімати показання та оглядати вузол обліку.

2. 05.03.2024 представники Концерну обстежили лічильник і склали акт про некоректне відображення його показань. Після цього Концерн перерахував обсяг теплової енергії за частину лютого та за березень 2024 року за розрахунковим методом, використавши дані попереднього опалювального періоду.

3. Управління статистики звернулося до суду з позовом про визнання неправомірним нарахування обсягу спожитих послуг. Воно не погодилося з нарахуваннями за періоди з 08.02.2024 до 29.02.2024 та з 01.03.2024 до 04.03.2024; вважає, що через непроведення огляду в лютому Концерн міг застосувати розрахункове визначення обсягу спожитої теплової енергії лише з 05.03.2024, коли його представники виявили несправність.

4. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову. Суди виходили з того, що останні коректні показання були зафіксовані 07.02.2024, тому Концерн правомірно визначив обсяг спожитої у будівлі теплової енергії розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

5. Управління статистики звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду. Управління статистики пов`язує втрату права на такі нарахування з простроченням Концерном обов`язку оглянути вузол обліку, а також стверджує, що апеляційний суд не дослідив акт від 05.03.2024 та інші обставини, від яких залежала оцінка нарахувань.

6. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:

- чи передбачають частини 1, 2 ст.612 Цивільного кодексу України втрату виконавцем права визначати обсяг теплової енергії розрахунково в разі несвоєчасного огляду вузла обліку;

- чи підтверджено заявлену підставу для скасування постанови апеляційного суду через недослідження акта від 05.03.2024 та зібраних у справі доказів.

7. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

8. 24.01.2024 Концерн (як виконавець) та Управління статистики (як споживач) уклали договір №86400761 з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Договір), за умовами якого:

- Концерн зобов`язався постачати теплову енергію до будівлі Управління статистики на проспекті Соборному, 75 у м. Запоріжжі для опалення протягом 2024 року в кількості 634,4 Гкал, відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження; споживач зобов`язався своєчасно й у повному обсязі оплачувати послугу;

- обсяг спожитої у будівлі теплової енергії визначається за показаннями вузла комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 (далі - Методика №315) (п.10);

- у разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку до відновлення його роботи або заміни облік здійснюється відповідно до Методики №315 (п.12);

- початок періоду виходу з ладу вузла комерційного обліку визначається за даними електронного архіву, а в разі його відсутності - з дати, що настає за днем останнього періодичного огляду; кінцем цього періоду є день прийняття на абонентський облік відремонтованого або заміненого вузла (п.13);

- зняття показань вузла комерційного обліку здійснюється щомісяця з 25 до 28 числа виконавцем у присутності споживача або його представника, крім випадків дистанційного зняття показань (п.16);

- виконавець має право доступу до вузла комерційного обліку для перевірки його схоронності, зняття показань і періодичного огляду; власник будівлі або його представник також має право доступу для перевірки схоронності й зняття показань; втручання в роботу вузла обліку заборонено (п.18);

- плата визначається за затвердженим тарифом та обсягом споживання відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (далі - Правила №830), і Методики №315 (п.19).

9. Будівля була обладнана теплолічильником Січ-М, заводський №1А120952. У Договорі номер помилково зазначено як 18120952 (замість цифри "8" повинна бути літера "А", що сторони не заперечують). Суди встановили, що ця описка не спростовує факту оснащення будівлі відповідним приладом. Свідоцтво про повірку від 06.04.2021 №2-1780-21 містить заводський №1А120952.

10. Управління статистики подавало Концерну звіти про споживання теплової енергії за січень та лютий 2024 року, засвідчені його підписом і печаткою. Їх копії Концерн надав до матеріалів справи.

11. 05.03.2024 представники Концерну склали акт обстеження теплового вузла та зняття показань комерційного/розподільчого приладу обліку теплової енергії (далі - Акт від 05.03.2024), в якому зазначено, що прилад Січ-М, заводський №1А120952, некоректно відображає показання.

12. За лютий 2024 року Концерн нарахував 255 192,76 грн за 72,844889 Гкал відповідно до показань лічильника. Управління статистики сплатило цю суму в повному обсязі, що підтверджує платіжна інструкція від 11.03.2024 №18.

13. У рахунку за березень 2024 року Концерн визначив до оплати 570 489,47 грн за 181,073107 Гкал. Цей обсяг включав 120,064406 Гкал за березень та 61,008701 Гкал донарахування за лютий 2024 року.

14. У листі від 24.04.2024 №2713/42-3898 Концерн пояснив, що через некоректні показання лічильника здійснив коригування за лютий 2024 року, а обсяг теплової енергії за березень визначив розрахунково на підставі даних аналогічного періоду попереднього опалювального сезону.

15. 09.05.2024 Управління статистики направило Концерну претензію №15-15/18/24 з вимогою перерахувати суму за спожиту в березні 2024 року теплову енергію відповідно до Договору. Концерн претензію не задовольнив.

16. Суди встановили, що останні коректні показання лічильника, відображені в журналі, зафіксовані 07.02.2024 та становлять 14 014,094 ГДж. На цій підставі вони визнали правомірним визначення Концерном початку періоду виходу з ладу вузла комерційного обліку з 08.02.2024.

17. Під час коригування за лютий Концерн зняв первісне нарахування за 72,844889 Гкал та визначив обсяг з 01.02.2024 до 07.02.2024 за показаннями приладу - 58,001416 Гкал, а з 08.02.2024 до 29.02.2024 розрахунково за формулою 43 Методики №315 - 75,852174 Гкал.

18. Станом на 31.03.2024 вузол обліку не був відремонтований або замінений. Суд першої інстанції встановив, що будівля Управління статистики обладнана новим приладом обліку теплової енергії SHARKY 775, який прийнято на облік 19.09.2024 замість того, що вийшов з ладу.

Короткий зміст позовних вимог та заперечень проти них

19. 27.05.2024 Управління статистики звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Концерну про визнання неправомірним нарахування обсягу спожитих послуг за Договором за періоди з 08.02.2024 до 29.02.2024 та з 01.03.2024 до 04.03.2024, виходячи із середнього загального обсягу, спожитого у попередній опалювальний період.

20. У позові Управління статистики посилалося, зокрема, на таке:

- представник Концерну не прибув для зняття показань та огляду вузла обліку в лютому 2024 року в строки, передбачені п.16 Договору;

- обстеження відбулося лише 05.03.2024 після телефонного звернення представника споживача;

- через недотримання періодичності огляду визначати обсяг спожитої у будівлі послуги розрахунково можна лише з 05.03.2024; до цієї дати обсяг послуги потрібно визначати за показаннями лічильника.

21. У відзиві на позов Концерн заперечував проти цих вимог з огляду на таке:

- описка в заводському номері лічильника не змінює погоджених умов Договору та не спростовує факт оснащення будівлі приладом комерційного обліку;

- споживач вів журнал обліку теплової енергії та регулярно подавав звіти про споживання; останні коректні показання в журналі зафіксовані 07.02.2024 та становлять 14 014,094 ГДж;

- після зняття приладу на ремонт Концерн правомірно визначив початок періоду несправності з 08.02.2024 та перерахував обсяги за формулою 43 Методики №315;

- оскільки до кінця березня прилад не було відремонтовано або замінено, обсяг послуги за цей місяць також належало визначати розрахунково.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

22. Господарський суд Запорізької області рішенням від 03.12.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2026, у задоволенні позову відмовив.

23. Рішення суду першої інстанції обґрунтоване, зокрема, таким:

- за ч.3 ст.9 Закону "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" у разі виходу з ладу вузла комерційного обліку до відновлення його роботи або заміни обсяг послуги визначається розрахунково за Методикою №315;

- суд взяв до уваги звіти споживача за січень і лютий 2024 року та записи в журналі; зміна показників температури, миттєвої потужності й витрати теплоносія свідчила про некоректну роботу приладу обліку теплової енергії та обґрунтовувала його зняття на ремонт;

- останні коректні показання зафіксовані 07.02.2024, тому початок періоду виходу з ладу вузла комерційного обліку правомірно визначено з 08.02.2024;

- Концерн обґрунтовано скоригував показання за лютий: до 07.02.2024 використав показання приладу, а з 08.02.2024 - розрахунковий метод; за березень також правомірно застосовано розрахункове визначення обсягу спожитої теплової енергії, оскільки прилад не був відремонтований або замінений;

- технічна описка в номері приладу не спростовує факту оснащення будівлі приладом комерційного обліку Січ-М зав. №1А120952;

- пояснення представника позивача про регулювання температури шляхом зменшення отвору запірної арматури суд розцінив як порушення п.18 Договору та ДБН В.2.5-67:2013; також пов`язав ці дії з втручанням у роботу вузла комерційного обліку теплової енергії з метою зменшення його показів, що є адміністративним правопорушенням, яке передбачене ч.2 ст.103-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП);

- суд вважав, що право споживача на доступ до вузла обліку за ч.4 ст.7 Закону "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" для перевірки схоронності та зняття показань та п.18 Договору означає покладення на нього обов`язку контролю, зняття, звірки показів, що обумовлює обов`язковість ведення позивачем журналу обліку споживання теплової енергії; у сукупності наведених обставин підстав для задоволення позову немає.

24. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- Договір та закон передбачають розрахункове визначення обсягу спожитої теплової енергії у разі виходу з ладу вузла обліку; обсяг послуги визначається за п.4 розд.XI Методики №315 з урахуванням споживання у попередньому опалювальному періоді;

- висновок про останні коректні показання станом на 07.02.2024 та застосування розрахункового методу з 08.02.2024 є правильним; доказів зняття коректних показань в іншу дату матеріали справи не містять;

- довід про непроведення огляду з 25 до 28 лютого не спростовує нарахувань, оскільки ч.3 ст.9 Закону "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" передбачає, що у випадку виходу з ладу вузла комерційного обліку та нарахування вартості має бути здійснено по середньому добовому споживанню теплової енергії за попередній опалювальний сезон за весь період несправності лічильника в опалювальний сезон ;

- обов`язок довести обставини позову покладається на позивача, тому саме він мав надати докази на спростування визначених Концерном обсягів попереднього опалювального сезону 2022-2023 років;

- доводи про відсутність доказів втручання споживача в роботу вузла обліку не стосуються предмета спору;

- апелянт не довів неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які давали б підстави скасувати рішення першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

25. 03.07.2026 Управління статистики через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2026, а справу направити на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

26. Верховний Суд ухвалою від 23.07.2026 залишив без руху касаційну скаргу Управління статистики на підставі ч.2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

27. 30.07.2026 Управління статистики подало до Верховного Суду касаційну скаргу на усунення недоліків, в якій зазначило, що підставами касаційного оскарження є:

- п.3 ч.2 ст.287 ГПК: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування ч.1 та ч.2 ст.612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) у подібних правовідносинах;

- п.4 ч.2 ст.287 ГПК: суд апеляційної інстанції не досліджував акт обстеження теплового вузла та зняття показань комерційного/розподільчого приладу обліку теплової енергії, який складено 05.03.2024 уповноваженими представниками Алексєєвою О.Р. та Антиповою Н.О., в якому зазначено, що прилад Січ-М заводський №1А120952 некоректно висвітлює покази; в результаті недослідження акту обстеження теплового вузла та зняття показань комерційного/розподільчого приладу обліку теплової енергії від 05.03.2024 суд апеляційної інстанції помилково застосував до даних правовідносин ч.3 ст.9 Закону "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та не застосував частини 1, 2 ст.612 ЦК.

28. Щодо підстави, передбаченої п.3 ч.2 ст.287 ГПК, скаржник зазначає:

- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частин 1, 2 ст.612 ЦК у відносинах, в яких виконавець послуги з постачання теплової енергії не прибув у встановлений Договором строк для зняття показань та огляду вузла обліку;

- неприбуття представників Концерну з 25 до 28 лютого 2024 року є простроченням виконання його обов`язку; внаслідок такого прострочення Концерн позбавляється права нараховувати обсяг послуги розрахунково за періоди з 08.02.2024 до 29.02.2024 та з 01.03.2024 до 04.03.2024;

- за відсутності електронного архіву п.3 розд.XI Методики №315 пов`язує початок періоду несправності з днем після останнього періодичного огляду; оскільки огляд відбувся 05.03.2024, нарахування за теплопостачання, на думку скаржника, повинно здійснюватися саме з цієї дати;

- хоча в позові й апеляційній скарзі Управління статистики не посилалося на ст.612 ЦК, суд мав самостійно застосувати відповідну норму за принципом jura novit curia; скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №904/5726/19.

29. Щодо підстави, передбаченої п.4 ч.2 ст.287 ГПК у зв`язку з п.1 ч.3 ст.310 ГПК, скаржник зазначає:

- суд апеляційної інстанції не дослідив Акт від 05.03.2024, а лише згадував його під час викладення обставин і доводів; відсутність аналізу цього документа призвела до помилкового застосування ч.3 ст.9 Закону "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та незастосування частин 1, 2 ст.612 ЦК;

- суд першої інстанції послався на втручання споживача в роботу вузла обліку, хоча в матеріалах справи відсутні постанови про притягнення посадових осіб Управління статистики до відповідальності за ч.2 ст.103-3 КУпАП; скаржник посилається на ст.77 ГПК, а відповідь апеляційного суду про відсутність зв`язку цього доводу з предметом спору вважає недостатньою;

- висновок про порівняння показань із попереднім опалювальним сезоном зроблено з посиланням на додаткові пояснення відповідача від 02.12.2024, до яких, за твердженням скаржника, доказів не додано; журнал обліку теплової енергії саме за сезон 2022- 2023 років суд не дослідив, відповідних числових даних матеріали справи не містять;

- відповідно до частин 1, 2 ст.74 ГПК саме Концерн мав підтвердити обставини, на які посилався у своїх запереченнях, зокрема надати дані попереднього опалювального сезону; апеляційний суд помилково поклав спростування цих обсягів лише на позивача;

- судові рішення не відповідають вимогам статей 86, 236, 238, 282 ГПК щодо дослідження доказів та мотивованої відповіді на аргументи сторін; касаційний суд не може сам встановити відсутні обставини, тому справа має бути направлена на новий розгляд.

30. 04.09.2026 Концерн подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду та рішення першої інстанції - без змін.

31. У відзиві на касаційну скаргу Концерн зазначає, зокрема, таке:

- доводи скарги спрямовані на переоцінку технічного стану лічильника, його показань та дати початку несправності, що виходить за межі повноважень касаційного суду;

- суди встановили останні коректні показання на 07.02.2024, а початок періоду несправності з 08.02.2024; споживач не надав належних доказів справності приладу після цієї дати;

- електронний архів у приладі був відсутній, однак датою обстеження 05.03.2024 лише виявлено некоректну роботу, а не встановлено дату виникнення несправності; дата виявлення та дата початку несправності не є тотожними;

- відсутність постанови у справі про адміністративне правопорушення не спростовує технічної несправності вузла комерційного обліку та не означає, що всі інші докази технічного стану приладу втрачають доказове значення;

- скаржник не довів процесуального порушення, яке унеможливило встановлення значущих обставин; підстави для направлення справи на новий розгляд відсутні.

32. Концерн також просить розглянути касаційну скаргу за відсутності його представника з огляду на безпекову ситуацію у Запоріжжі та Києві.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

33. Верховний Суд ухвалою від 17.08.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління, розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 07.10.2026.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п.3 ч.2 ст.287 ГПК

34. Скаржник вважає, що прострочення Концерном обов`язку зняти показання та оглянути вузол обліку позбавляє його права визначати обсяг послуги розрахунково до 05.03.2024. Для підтвердження цього висновку просить застосувати частини 1, 2 ст.612 ЦК, щодо яких, на його думку, відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

35. Верховний Суд щодо цих доводів скаржника зазначає таке.

36. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК). Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 ст.612 ЦК).

37. Ці положення законодавства потрібно застосовувати до конкретного обов`язку, строк виконання якого порушено. В межах одного і того самого договору виконавець послуги може бути боржником щодо огляду та зняття показань, водночас споживач може бути боржником щодо оплати послуги. Порушення одного з цих обов`язків не створює будь-яких наслідків для іншого, якщо інше не передбачене законом або договором.

38. Такий підхід відповідає ст.611 ЦК, відповідно до якої правові наслідки порушення зобов`язання визначаються договором або законом. Положення частин 1, 2 ст.612 ЦК самі по собі не встановлюють втрати виконавцем права визначити обсяг послуги за спеціальними правилами комерційного обліку.

39. Частина 3 ст.9 Закону "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" передбачає, що у разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку, зазначеного в частині першій цієї статті, до відновлення його роботи або заміни комерційний облік здійснюється розрахунково відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, з урахуванням середнього споживання: теплової енергії - протягом попереднього опалювального періоду; гарячої та питної води - протягом попередніх 12 місяців.

40. Такою методикою в розумінні ч.3 ст.9 Закону "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" є Методика №315. Розділ XI Методики №315 визначає період та спосіб такого розрахунку.

41. Отже, розрахункове визначення обсягу спожитої теплової енергії у цьому випадку є способом комерційного обліку, передбаченим законом на період, коли вузол комерційного обліку не функціонує або втрачений.

42. Частини 1, 2 ст.612 ЦК регулюють наслідки прострочення зобов`язання. Вони не замінюють спеціальних правил визначення обсягу та періоду споживання.

43. Тому, навіть якщо Концерн несвоєчасно виконав обов`язок щодо огляду вузла обліку, це саме по собі не виключає застосування ч.3 ст.9 Закону "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання". Питання відповідальності за прострочення і питання правильності визначення обсягу спожитої енергії є різними за предметом і підлягають вирішенню за відповідними нормами, які їх регулюють.

44. У цій справі Управління статистики не заявляло вимог, пов`язаних із наслідками прострочення Концерном огляду вузла комерційного обліку. Предметом позову є визнання неправомірним застосування розрахункового визначення обсягу спожитої теплової енергії за визначені періоди. Частини 1 та 2 ст.612 ЦК регулюють наслідки прострочення зобов`язання, тому не можуть бути підставою для задоволення такої вимоги з наведеної скаржником причини.

45. Крім того, необхідно розмежовувати дату виявлення несправності вузла обліку та початок періоду, за який закон допускає застосування розрахункового обліку.

46. Відповідно до п.3 розд.XI Методики №315 початок періоду виходу з ладу вузла комерційного обліку визначається: за даними електронного архіву в разі отримання з нього інформації щодо дати початку періоду виходу з ладу вузла комерційного обліку; з дати, що настає за днем останнього періодичного огляду вузла комерційного обліку (в разі відсутності електронного архіву). Ця норма не пов`язує початок розрахункового обліку виключно з датою виявлення несправності.

47. Потрібно враховувати передбачений Методикою критерій, а не визначати іншу початкову дату безпосередньо з факту прострочення, посилаючись на положення ст.612 ЦК. Тому, посилання скаржника на проведення обстеження 05.03.2024 не підтверджує висновку про те, що розрахунковий облік за законом у будь-якому разі можливий тільки із цієї дати.

48. Водночас запис про останні коректні показання в журналі споживача та останній періодичний огляд вузла комерційного обліку є різними обставинами. Відхилення доводу скаржника про наслідки прострочення за ст.612 ЦК не означає, що ці обставини можна ототожнювати або що наведений у відзиві спосіб визначення дати початку несправності є загальним правилом застосування п.3 розд.XI Методики №315.

49. Скаржник послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частин 1 та 2 ст.612 ЦК, однак не визначив необхідності формування такого висновку щодо застосування п.3 розд.XI Методики №315 як підстави касаційного оскарження, передбаченої п.3 ч.2 ст.287 ГПК.

50. Посилання скаржника на принцип "jura novit curia" також не підтверджує неправильного вирішення цього спору з наведеної скаржником підстави, передбаченої п.3 ч.2 ст.287 ГПК.

51. У постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 Велика Палата Верховного Суду розмежувала фактичні підстави позову та їх правову кваліфікацію. Суд самостійно визначає норму, яка застосовується до встановлених обставин, незалежно від того, чи посилалися на неї учасники справи.

52. Тому, сама лише відсутність посилання на ст.612 ЦК у позові чи апеляційній скарзі не перешкоджає перевірці її застосування. Водночас самостійна правова кваліфікація не зобов`язує суд погоджуватися з наслідком, який пропонує учасник справи, якщо відповідна норма його не передбачає.

53. Верховний Суд у постанові від 07.10.2021 у справі №925/1382/19 також виходив із того, що наслідки порушення зобов`язання визначаються законом або договором. Ця постанова стосується іншого предмета спору та не містить висновку про дату розрахункового обліку теплової енергії, тому застосовним є загальне правило про юридичні наслідки порушення, а не фактичний результат тієї справи.

54. Таким чином, частини 1 та 2 ст.612 ЦК не передбачають втрати виконавцем права розрахунково визначити обсяг спожитої теплової енергії лише через прострочення огляду вузла обліку. Заявлена скаржником підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена п.3 ч.2 ст.287 ГПК, не знайшла свого підтвердження.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п.4 ч.2 ст.287 ГПК

55. Скаржник посилається на п.1 ч.3 ст.310 ГПК та пов`язує недослідження Акта від 05.03.2024 з помилковим застосуванням спеціальних правил комерційного обліку й незастосуванням частин 1, 2 ст.612 ЦК.

56. Верховний Суд щодо доводів скаржника у цій частині зазначає таке.

57. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу (п.4 ч.2 ст.287 ГПК).

58. На відміну від судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд є судом права, а не встановлення фактів, тому не має можливості приймати та оцінювати докази, надавати перевагу одним доказам над іншими, або додатково перевіряти докази в силу імперативної заборони передбаченої ч.2 ст.300 ГПК.

59. Відповідно до п.1 ч.3 ст.310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 ГПК.

60. За змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

61. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21, від 07.05.2026 у справі №904/5419/25 тощо.

62. Оскільки підстава касаційного оскарження, передбачена п.3 ч.2 ст.287 ГПК, не підтвердилася, то відсутня й передбачена п.1 ч.3 ст.310 ГПК підстава для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.

63. Крім того, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою сам факт складення Акта від 05.03.2024 або відображений у ньому висновок про некоректні показання. Суд навів ці відомості під час встановлення обставин справи та врахував обставину несправності як передумову застосування розрахункового методу визначення обсягу спожитої теплової енергії.

64. Згадування документа саме по собі не замінює його оцінки. Однак скаржник пов`язує необхідність додаткового аналізу Акта насамперед із висновком про те, що дата його складення та несвоєчасний огляд виключають розрахунковий облік за попередній період. Як зазначено вище, такого правового наслідку частини 1, 2 ст.612 ЦК не встановлюють.

65. Акт, складений 05.03.2024, фіксує некоректну роботу приладу, виявлену станом на цю дату. Відомості про дату обстеження та стан приладу самі по собі не визначають початку періоду розрахункового обліку, адже він встановлюється за критерієм, передбаченим п.3 розд.XI Методики №315. Тому відповідний довід не підтверджує необхідності нового розгляду справи з огляду на заявлену скаржником підставу касаційного оскарження.

66. Щодо доводів про дані попереднього опалювального сезону Верховний Суд бере до уваги, що відповідно до ч.1 ст.74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок позивача обґрунтувати позов не звільняє відповідача від доведення тих фактичних обставин, на яких ґрунтуються його заперечення. Сама лише відсутність контррозрахунку позивача не означає, що дані, на які посилається відповідач, є доведеними.

67. Водночас скаржник стверджує, що журнал за попередній опалювальний період та відповідні числові дані не були надані. Твердження про відсутність доказів у справі та доводи про недослідження наявних в матеріалах справи доказів не є однаковими. Перевірка судом касаційної інстанції дотримання правил дослідження доказів не наділяє його повноваженнями самостійно встановлювати відсутні дані чи здійснювати новий розрахунок обсягу споживання в силу положень частин 1, 2 ст.300 ГПК.

68. Посилання скаржника на ст.77 ГПК та відсутність постанови про адміністративне правопорушення не охоплюється підставою касаційного оскарження, передбаченою п.4 ч.2 ст.287 ГПК у взаємозв`язку з п.1 ч.3 ст.310 ГПК, а на п.4 ч.3 ст.310 ГПК (встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів) скаржник не посилається.

69. Суд апеляційної інстанції не поклав встановлення факту адміністративного правопорушення в основу рішення, а зазначив, що довід про відсутність доказів втручання в роботу приладу не стосується предмета спору, та обґрунтував застосування розрахункового обліку несправністю вузла комерційного обліку. Тому посилання на відсутність постанови про притягнення посадових осіб до адміністративної відповідальності не підтверджує ні незастосування ст.612 ЦК, ні наявності підстав для направлення справи на новий розгляд відповідно до п.1 ч.3 ст.310 ГПК.

70. Водночас Верховний Суд не встановлює факту вчинення посадовими особами адміністративного правопорушення та не надає окремої оцінки правильності кваліфікації їхніх дій за КУпАП, оскільки це питання не є предметом касаційного перегляду у цій справі.

71. Загальні посилання на статті 86, 236, 238 та 282 ГПК не розширюють визначеного законом переліку підстав для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

72. Отже, доводи скаржника, обґрунтовані підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою п.4 ч.2 ст.287 ГПК у взаємозв`язку з п.1 ч.3 ст.310 ГПК, не знайшли свого підтвердження.

73. Тому, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

74. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

75. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

76. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Судові витрати

77. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління статистики у Запорізькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2026 у справі №908/1555/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

Т. Малашенкова