Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №921/12/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 921/12/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Пальоної О.О.,

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях - Ткач Р.М.,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Саната Т» - Свірського Т.В.,

Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області - Вальчук В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Саната Т»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 (у складі колегії суддів: Іванчук С.В. (головуючий), Міліціанов Р.В., Ржепецький В.О.)

у справі № 921/12/25

за позовом Заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Саната Т»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області,

про виселення з орендованого державного нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року Заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури звернувся (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (далі - РВ ФДМУ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Саната Т» (далі - ТОВ «Саната Т») про виселення з орендованого державного нерухомого майна, а саме: частини площадки з залізобетонним покриттям № 14 площею 864,0 кв. м, інвентарний номер: 101000032, реєстровий номер: 05379205.40.ББФЕРЮ039, що розміщена за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна, 30-А.

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем обов`язку з повернення орендованого державного майна після припинення договірних відносин за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 29.01.2019 № 1368.

30.01.2025 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Саната Т» надійшов відзив б/н від 29.01.2025 (вх. № 758), у якому відповідач просив суд залишити позов без розгляду, а у випадку розгляду судом справи по суті - відмовити у задоволенні позову. У тексті відзиву наведено перелік вартості послуг на правову допомогу, а також зазначено, що докази на підтвердження їх розміру будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.02.2025 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.05.2025 у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, викладеного у відзиві на позовну заяву від 29.01.2025 (вх. №758 від 30.01.2025), відмовлено. У задоволенні позову відмовлено. Судові витрати в порядку частини 9 статті 129 ГПК покладено на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області. Стягнуто з Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області на користь Тернопільської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн.

26.05.2025 ТОВ «Саната Т» подало до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 921/12/25, у якій просило суд стягнути з позивача на свою користь 41 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.07.2025 у задоволенні заяви ТОВ «Саната Т» про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

При ухваленні додаткового рішення суд першої інстанції з огляду на положення статті 14 ГПК, не надаючи жодної правої оцінки наданим відповідачем доказам понесення витрат на професійну правничу допомогу та поданим іншими учасниками справи запереченням щодо стягнення витрат на правничу допомогу, їх розміру, з урахуванням того, що спір у справі № 921/12/25 виник з вини третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області, на яку рішенням суду від 19.05.2025 покладено витрати зі сплати судового збору, відмовив у задоволенні заяви відповідача від 26.05.2025 про покладення витрат на правову допомогу на позивача. При цьому суд зазначив, що чинним процесуальним законом не передбачено заборони стягувати витрати на професійну правничу допомогу з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 апеляційні скарги прокурора та Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.05.2025 у справі № 921/12/25 залишено без змін.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.07.2025 залишено без змін.

20.10.2025 ТОВ «Саната Т» через систему «Електронний суд» подало до суду апеляційної інстанції заяву (вх. № 01-05/3084/25) про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2025 заяву ТОВ «Саната Т» про ухвалення додаткового рішення у справі № 921/12/25 задоволено. Стягнуто з Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області на користь ТОВ «Саната Т» 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

03.11.2025 до Господарського суду Тернопільської області від представника ТОВ «Саната Т» надійшла заява (б/н від 02.11.2025 (вх. №7676 від 03.11.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі № 921/12/25, у якій відповідач просив суд поновити строк для подання цієї заяви та ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути із Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області на користь ТОВ «Саната Т» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 41 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2026 заяву ТОВ «Саната Т» від 02.11.2025 (вх. № 767 від 03.11.2025) про винесення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області на користь ТОВ «Саната Т» 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У решті заяви відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2026 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «Саната Т» про ухвалення додаткового рішення від 02.11.2025 (вх. № 767 від 03.11.2025) відмовлено.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у липні 2026 року ТОВ «Саната Т» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК, просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2026, а додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2026 змінити, збільшивши суму витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню із третьої особи, до заявлених 41 000,00 грн. Стягнути на користь ТОВ «Саната Т» витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в суді касаційної інстанції, докази сплати чи необхідності сплати яких будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Касаційну скаргу ТОВ «Саната Т» обґрунтовує, зокрема, таким:

- суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права та в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права (статті 126 та 129 ГПК) без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/1876/21, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 08.06.2022 у справі № 920/1191/20, від 06.12.2023 у справі № 905/493/22, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21, від 26.10.2022 у справі № 910/4277/21, від 18.04.2023 у справі № 903/378/22, від 23.03.2023 у справі № 921/434/21, від 25.04.2023 у справі № 910/21424/21, що є підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК;

- на сьогоднішній день відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування статей 129 та 244 ГПК з точки зору того, чи може суд ухвалити додаткове рішення, здійснивши розподіл судових витрат (зокрема витрат на професійну правничу допомогу) по заяві учасника справи, за умови, що вже розглядалась аналогічна заява цього ж учасника, проте з вимогою до іншого учасника справи (відмінного від учасника, до якого заявлялись первинні вимоги), на якого слід покласти такі витрати;

- суд першої інстанції при постановленні додаткового рішення безпідставно задовольнив заяву відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу частково, оскільки третя особа не заявляла клопотань щодо зменшення витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю відповідно до положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК, а, відповідно, у суду не було підстав для такого зменшення, оскільки процесуальним законом суд не наділено правом зменшувати розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи (правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.06.2022 у справі № 922/1876/21, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 08.06.2022 у справі № 920/1191/20;

- суд першої інстанції, беручи до уваги тривалість судових засідань у справі, не врахував затрачений час на прибуття адвоката до суду та на очікування судового засідання. Верховний Суд у постановах від 06.12.2023 у справі № 905/493/22, від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 18.05.2022 у справі №910/4268/21, від 26.10.2022 у справі №910/4277/21, від 18.04.2023 у справі №903/378/22, від 23.03.2023 у справі №921/434/21, від 25.04.2023 у справі № 910/21424/21 висловлював правову позицію про те, що такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта . З урахуванням наведеного, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами. Зазначені висновки Верховного Суду є сталими та ґрунтуються на аналізі складових часу, необхідного для належного здійснення адвокатом представництва інтересів клієнта;

- метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки грошова компенсація стороні, на користь якої ухвалено рішення, але і в певному сенсі спонукання утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти покладені процесуальні обов`язки та є відповідальністю за вчинення таких дій. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22.10.2021 у справі № 160/7922/20, від 20.08.2020 у справі № 560/665/19, від 18.08.2021 у справі № 300/3178/20, від 05.09.2019 у справі № 826/841/17, від 28.04.021 у справі № 640/3098/20. Отже, оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом збільшення суми витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню із третьої особи, до заявлених 41 000,00 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 921/12/25 за касаційною скаргою ТОВ «Саната Т» з підстав, передбачених пунктом 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.09.2026.

Тернопільська обласна прокуратура, РВ ФДМУ, Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області у відзивах на касаційну скаргу зазначають про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішення питання судових витрат на професійну правничу допомогу, тому просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК).

Згідно зі статтею 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК).

Згідно з частиною 4 статті 13 ГПК кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 118 ГПК право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 119 ГПК передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому ГПК не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому наявність таких обставин має підтверджуватися належними доказами.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що: - право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19); - процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21); - заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції установив такі обставини:

- рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.05.2025 відмовлено в задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМУ до ТОВ «Саната Т» про виселення з орендованого державного нерухомого майна Судові витрати в порядку частини 9 статті 129 ГПК покладено на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області. Стягнуто з Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області на користь Тернопільської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн;

- ТОВ «Саната Т» заяву про ухвалення додаткового рішення подало до суду 02.11.2025 (надійшло до суду 03.11.2025), тобто після спливу строку, визначеного частиною 8 статті 129 ГПК;

- у поданій місцевому господарському суду через систему «Електронний суд» заяві від 02.11.2025 (вх.7676 від 03.11.2025) ТОВ «Саната Т» просило поновити строк для подання цієї заяви та доказів, обґрунтувавши клопотання тим, що після ухвалення рішення суду у справі стороною відповідача подано у встановлений законом строк заяву про ухвалення додаткового рішення (стягнення витрат на правничу допомогу), однак суд відмовив у її задоволенні. На зазначене рішення суду відповідачем було подано апеляційну скаргу, яку постановою суду апеляційної інстанції залишено без задоволення. Зазначені обставини, на думку заявника, були підставою для поновлення строку на подання заяви, оскільки факт оскарження додаткового рішення, що є процесуальним правом сторони у справі, не може позбавляти сторону права на відшкодування судових витрат;

- ухвалюючи додаткове рішення від 10.03.2026, місцевий господарський суд не надав оцінки питанню дотримання заявником процесуального строку на звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та не навів мотивів щодо наявності/відсутності підстав, зазначених у клопотанні, для його поновлення.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наведені вище обставини, дійшов висновку, що відповідно до частини 8 статті 129 ГПК докази на підтвердження понесених судових витрат подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови попереднього повідомлення суду про намір їх стягнення. Отже, процесуальний закон встановлює чіткий та обмежений строк для вчинення відповідної процесуальної дії.

Оскільки жодних поважних і об`єктивних непереборних обставин, що унеможливили надання ТОВ «Саната Т» доказів розміру судових витрат в межах визначеного процесуальним законом строку відповідач не надав, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав неповажними причини пропуску цього строку.

При цьому посилання заявника на оскарження додаткового рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.07.2025 правомірно не взято судом апеляційної інстанції до уваги, позаяк такі обставини не можуть бути визнано поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки саме по собі апеляційне оскарження судового рішення не зупиняє перебігу строку, встановленого частиною 8 статті 129 ГПК, та не позбавляє особу можливості своєчасно реалізувати свої процесуальні права.

Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції положень статей 126, 129 ГПК з посиланням на загальні висновки щодо вирішення питання судових витрат, наведені в зазначених вище постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду касаційної скарги.

Аналіз висновків, зроблених в оскаржуваному судовому рішенні у справі № 912/12/25, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, оскільки, по-перше, висновки суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, не суперечать висновкам, наведеним у зазначених скаржником постановах Верховного Суду, а, по-друге, зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Крім того, за встановлених судом апеляційної інстанції обставин пропуску відповідачем строку на подання доказів на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, передбаченого частиною 8 статті 129 ГПК, та відсутності підстав для поновлення такого строку, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для надання висновку щодо застосування статей 129, 244 ГПК з окресленого у касаційній скарзі питання.

За таких обставин підстави касаційного оскарження судового рішення, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, що стосуються процесу доказування, оцінки доказів судом, фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих учасниками справи доказів і встановлення нових обставин справи, проте відповідно до норм статті 300 ГПК зазначене виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Водночас суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що оскільки процесуальним наслідком неподання відповідних доказів у визначений законом строк на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, яку сторона понесла у зв`язку з розглядом справи в суді, є залишення заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу без розгляду відповідно до частини 8 статті 129 ГПК, то за встановлених судом апеляційної інстанції обставин пропуску відповідачем строку на подання відповідних доказів, а також відсутності підстав для його поновлення у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції мав залишити відповідну заяву відповідача без розгляду, а не відмовляти в її задоволенні.

Проте зазначене процесуальне рішення суду апеляційної інстанції за наведених обставин не призвело до постановлення незаконного рішення, тим більше частиною 2 статті 309 ГПК передбачено, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін з мотивів, наведених у цій постанові.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Саната Т» залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 у справі № 921/12/25 залишити без змін з мотивів, наведених у цій постанові.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко