Суд: Касаційний господарський суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: Інші справи
Дата: 01 жовтня 2026 р.
Справа: №922/2047/25
Суддя: Васьковський О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/2047/25
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Васьковського О. В. - головуючого, Вронської Г. О., Зуєва В. А., Кібенко О. Р., Пєскова В. Г., Рогач Л. І., Чумака Ю. Я.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду (головуючий - Тарасова І. В., судді: Лакіза В. В., Тихий П. В.) від 11.03.2026
за позовом керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради
до Фізичної особи - підприємця Кононенка Володимира Митрофановича
про стягнення безпідставно збережених коштів.
Учасники справи:
представник позивача - не з`явився;
представник відповідача - Новікова О. М., адвокат;
представник прокурора - Волкожа С. В. (Офіс Генерального прокурора).
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Керівник Салтівської окружної прокуратури міста Харкова (далі - Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - Позивач, Рада) до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця Кононенка Володимира Митрофановича (далі - Відповідач, Підприємець), у якому просив стягнути з Відповідача 1 531 587 грн 52 коп. безпідставно збережених коштів пайової участі, 265 234 грн 44 коп. інфляційних втрат та 87 992 грн 85 коп. трьох процентів річних.
1.2. Позов обґрунтований тим, що всупереч вимогам законодавства відповідач не сплатив пайовий внесок на розвиток інфраструктури міста, необхідність сплати якого передбачена законодавством та обумовлена введенням об`єкта будівництва в експлуатацію, тому у відповідача виник обов`язок щодо повернення на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) безпідставно збережених коштів, а також щодо сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. 30.09.2025 Господарський суд Харківської області вирішив позов задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на користь Ради для зарахування у дохід місцевого бюджету Харківської міської територіальної громади 1 531 587 грн 52 коп. безпідставно збережених коштів пайової участі, 265 234 грн 44 коп. інфляційних втрат та 87 992 грн 85 коп. трьох процентів річних.
2.2. Судове рішення мотивоване невиконанням Відповідачем обов`язку зі сплати пайового внеску на розвиток інфраструктури громади міста на заявлену до стягнення суму, фактичним зберіганням Відповідачем цих коштів у себе без достатньої правової підстави та відповідним обов`язком Відповідача повернути спірну суму коштів за правилами статті 1212 ЦК України зі сплатою також заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та трьох процентів річних.
3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3.1. 11.03.2026 Східний апеляційний господарський суд постановив про зміну рішення Господарського суду Харківської області від 30.09.2025 з викладенням резолютивної частини рішення у редакції, відповідно до якої позовні вимоги задоволені частково та з Підприємця стягнуто на користь Ради для зарахування у дохід місцевого бюджету Харківської міської територіальної громади коштів у сумі 1 083 153 грн 72 коп., з яких: 869 388 грн 83 коп. безпідставно збережені кошти пайової участі, 163 816 грн 72 коп. інфляційні нарахування, 49 948 грн 17 коп. 3 % річних, а в іншій частині позову відмовлено.
3.2. Судове рішення мотивоване виникненням у Відповідача обов`язку сплатити пайовий внесок у момент початку будівництва, тобто 04.06.2019, тому саме на цю дату слід розраховувати розмір пайового внеску, у зв`язку з чим апеляційний суд, зробивши власний перерахунок величини пайового внеску при здійснені будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, трьох процентів річних та інфляційних втрат, відмовив у задоволенні решти позову.
4. Встановлені судами обставини
4.1. Відповідно до відомостей Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва 04.06.2019 згідно з дозволом на виконання будівельних робіт № ХК083162811533 розпочато нове будівництво - будівництво житлового комплексу за адресою: м. Харків, вул. Франківська, 10 (3-й пусковий комплекс: Будинок № 3) (далі - Будівництво).
4.2. Замовником Будівництва є Відповідач, який з 18.06.2004 зареєстрований як фізична особа-підприємець, одним з видів діяльності якого є будівництво житлових і нежитлових будівель (код економічної діяльності: 41.20).
4.3. Будівництво здійснено на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:01:010:0007, переданій в оренду Відповідачу строком до 01.02.2030 за договором оренди від 22.11.2005 № 75289/05.
4.4. Рішенням 19 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 18.04.2018 №1050/18 "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів, надання згоди на прийняття земельних ділянок у власність територіальної громади м. Харкова" вирішено щодо Відповідача:
- затвердити проєкт землеустрою про відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення земельної ділянки, площею 0,7800 га, (кадастровий номер 6310137500:01:010:0007) із земель територіальної громади міста Харкова на цільове призначення для будівництва житлового комплексу по вул. Франківській, 10;
- змінити цільове призначення земельної ділянки площею 0,7800 га (кадастровий номер 6310137500:01:010:0007) на "для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури» по вул. Франківській, 10";
- звернутися до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради для оформлення додаткової угоди до договору оренди землі від 22.11.2005 №75289/05 у частині зміни цільового призначення земельної ділянки (кадастровий номер 6310137500:01:010:0007), для будівництва об`єкту до 18.04.2020.
На виконання такого рішення між Харківською міською радою як орендодавцем та Відповідачем як орендарем 03.05.2018 укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 22.11.2005 № 75289/05, відповідно до якої змінено цільове використання вказаної земельної ділянки на "для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури".
4.5. Загальна вартість Будівництва становить 17827,54 тисяч грн.
4.6. Будівництво житлового комплексу за адресою: м. Харків, вул. Франківська, 10 (3-й пусковий комплекс: Будинок № 3) завершено 08.11.2021, що підтверджується відкритими відомостями з Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Код об`єкта, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000: 1122.1 - "Будинки багатоквартирні масової забудови".
4.7. На підставі акту готовності об`єкта до експлуатації від 13.05.2023 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради видано Відповідачу сертифікат № ХК122230626505 від 30.06.2023, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта проєктній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.
Вказаний об`єкт завершеного будівництва прийнято в експлуатацію 30.06.2023 відповідно до відомостей сертифіката № ХК122230626505 від 30.06.2023.
4.8. Прокурор стверджує, що Відповідач як замовник Будівництва не звертався до Позивача (Харківської міської ради) із заявою про укладення договору про пайову участь, між сторонами не укладався договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, а відповідні грошові кошти до місцевого бюджету, у тому числі на виконання вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", Відповідач не сплачував, що останній не заперечував.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5.1. 03.04.2026 Прокурор, не погоджуючись з постановою апеляційного суду, звернувся із касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 і залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 30.09.2025.
6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки апеляційний суд неправильно застосував та порушив норми статей 11, 16, 625, 1212, 1214 ЦК України, а також статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX (далі - Закон № 132-ІХ), якими з 01.01.2020 виключено статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту; тоді як відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-ІХ та статей 1212, 1214, 625 ЦК України щодо визначення юридично значущого моменту, а саме моменту, станом на який має здійснюватися розрахунок розміру пайової участі у разі невиконання замовником будівництва обов`язку зі звернення до органу місцевого самоврядування та сплати відповідного внеску до введення об`єкта будівництва в експлуатацію.
7. Обґрунтування передання справи на розгляд об`єднаної палати
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2026 справу разом з касаційною скаргою Прокурора на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 передано на розгляд суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини другої статті 302 ГПК України, оскільки колегія суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування у подібних правовідносинах положень абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX щодо визначення моменту, станом на який визначається розмір пайової участі замовника будівництва, який підлягає сплаті (на момент початку будівництва або на момент введення об`єкта в експлуатацію, з яким закон прямо пов`язує граничний строк сплати), викладеного в раніше ухваленому рішенні - постанові Верховного Суду у складі колегії суддів іншої судової палати - для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 17.02.2026 у справі № 914/169/25, відповідно до якого пайовий внесок має розраховуватися саме на підставі показників опосередкованої вартості спорудження житла на момент початку будівництва.
При цьому колегія суддів в ухвалі від 10.06.2026 послалась на існування сформульованої Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 20.05.2026 у справі № 922/2053/25, від 28.05.2026 у справі № 922/1993/25 протилежної до визначеної у постанові від 17.02.2026 у справі № 914/169/25 правової позиції, а саме щодо здійснення розрахунку пайової участі з урахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які були чинні на момент введення об`єкта будівництва в експлуатацію.
7.2. Ухвалою Верховного Суду від 17.07.2026 справу прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини другої статті 302 ГПК України, враховуючи:
- прийнятність мотивів, викладених в ухвалі Верховного Суду від 10.06.2026 у справі № 922/2047/25 щодо необхідності передачі цієї справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду;
- існування у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду різних підходів у визначенні, за правилами положень абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX у поєднанні з приписами статті 1212 ЦК України, моменту, з якого фіксується розмір пайової участі замовника будівництва, який підлягає сплаті (на момент початку будівництва або на момент введення об`єкта в експлуатацію, з яким закон прямо пов`язує граничний строк сплати відповідного платежу), що породжує існування у подібних правовідносинах правової невизначеності, а у зв`язку із цим і невирішеної правової проблеми, яка потребує формування єдиної правозастосовної практики у застосуванні абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX у поєднанні з приписами статті 1212 ЦК України у визначенні моменту, з якого фіксується розмір пайової участі замовника будівництва, який підлягає сплаті.
8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо визначення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту
8.1. При передачі справи на розгляд суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду поставлено питання застосування положень абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX у поєднанні з приписами статті 1212 ЦК України у визначенні моменту, з якого фіксується розмір пайової участі замовника будівництва, що підлягає сплаті (на момент початку будівництва або на момент введення об`єкта в експлуатацію, з яким закон прямо пов`язує граничний строк сплати відповідного платежу), однак не сплачена замовником будівництва до введення/прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (пункти 7.1, 7.2).
8.2. У зв`язку з цим Суд вважає за необхідне звернутись до правових та організаційних засад містобудівної діяльності в Україні, які визначені чинним Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI), а також до окремих змін, яких зазнало законодавче регулювання у цій сфері правовідносин.
8.3. Відповідно до статті 1 Закону № 3038-VI замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Частиною першою статті 2 цього Закону визначено, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
8.4. До 01.01.2020 відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту регулювалися приписами статті 40 Закону № 3038-VI та передбачали:
- встановлення органами місцевого самоврядування відповідно до цього Закону порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту (частина перша);
- обов`язок замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (частина друга);
- перерахування замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури, в чому і полягала пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (частина третя);
- визначення величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами (частина п`ята);
- встановлення органом місцевого самоврядування для замовника розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, який не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту (який з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків) (частина шоста);
- визначення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками (частина восьма);
- укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, з однією із таких істотних умов як розмір пайової участі та невід`ємною частиною договору як розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту (частина дев`ята).
8.5. Водночас 01.01.2020 набули чинності ті норми Закону № 132-IX, якими з 01.01.2020 із Закону № 3038-VI виключено статтю 40, яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, про що прямо зазначено в підпункті 3 пункту 13 розділу І та підпункті 2 пункту 1 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX.
При цьому, положеннями пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX передбачено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
8.6. Поряд з цим, при внесенні змін до Закону № 3038-VI шляхом виключення з нього статті 40 на підставі Закону № 132-IX законодавець зазначив, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці в населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (абзац другий пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX) в такому порядку та розмірі:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;
- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
2) пайова участь не сплачується у випадках, визначених цим підпунктом (зокрема у разі будівництва об`єктів на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок бюджетних коштів, будівель закладів освіти, культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення, будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла, індивідуальних (садибних) житлових будинків загальною площею до 300 квадратних метрів тощо); будівництво багатоквартирного житлового будинку масової забудови до цих випадків не належить;
3) замовник будівництва зобов`язаний протягом десяти робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;
4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;
5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.
8.7. За змістом Закону № 132-IX та наведених положень розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону у замовників будівництва з 01.01.2020 відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.
А тому, з 01.01.2020 відсутній передбачений до цього статтею 40 Закону № 3038-VI обов`язок замовників будівництва у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
У цих висновках Суд звертається до правової позиції, сформульованої у постановах Верховного Суду від 23.09.2025 у справі № 910/9916/24, від 17.12.2024 у справі № 903/283/24, від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19 з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 36).
8.8. При цьому, за змістом наведених положень Закону № 132-IX передбачений пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Таким чином, у наведених двох випадках, ураховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов`язаний звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.
У цих висновках Суд звертається до правової позиції, сформульованої у постановах Верховного Суду від 23.09.2025 у справі № 910/9916/24, від 17.12.2024 у справі № 903/283/24, від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19.
8.9. Крім цього, виходячи зі змісту наведених положень розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX щодо порядку пайової участі замовника будівництва, який чинний з 01.01.2020, Суд доходить висновку, що обов`язок замовника будівництва звернутися у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:
- для об`єктів, будівництво яких розпочато в попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом десяти робочих днів після 01.01.2020;
- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом десяти робочих днів після початку такого будівництва.
8.10. При цьому, порівнюючи редакції статті 40 Закону № 3038-VI та положень розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX в частині порядку визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та порядку (строку) виникнення у замовника будівництва обов`язку сплатити відповідні платежі пайової участі (пункти 8.4, 8.6, 8.9), Суд зазначає, що з виключенням законодавцем з 01.01.2020 статті 40 Закону № 3038-VI відповідні процедури загалом не змінилися, а саме: замовник будівництва так само як і за чинності статті 40 Закону № 3038-VI зобов`язаний звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування: за статтею 40 Закону № 3038-VI - про укладення договору про пайову участь (в якому і зазначався розмір пайової участі); а за Законом № 132-IX - із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва; а орган місцевого самоврядування вже на підставі звернення замовника будівництва визначав розмір пайової участі: у договорі про пайову участь (за статтею 40 Закону № 3038-VI), у розрахунку пайової участі щодо об`єкта будівництва (за Законом № 132-IX).
Тобто і чинна, і та, що втратила чинність, процедура визначення розміру пайової участі покладала саме на замовника будівництва обов`язок розпочати відповідну процедуру.
8.11. Якщо ж звернутися до строків виникнення у замовника будівництва обов`язку звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування для визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, то за Законом № 132-IX такий обов`язок виникає протягом десяти робочих днів (або після 01.01.2020, або після початку такого будівництва, якщо воно розпочалося у 2020 році, пункт 8.9), а орган місцевого самоврядування протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня звернення замовника будівництва (отримання доданих до такого звернення документів) надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва.
8.12. І саме зі спливом визначених законодавцем строків, загалом 25 робочих днів (10 днів+15 днів), розмір пайової участі вважається таким, що мав бути визначений, а обов`язок замовника будівництва сплатити пайову участь -таким, що виник та підлягає виконанню. У цьому висновку Суд наголошує, що зазначені 25 днів спливають (після 01.01.2020 - для об`єктів, розпочатих будівництвом, однак не введених в експлуатацію на 01.01.2020; після початку будівництва - для об`єктів, розпочатих будівництвом у 2020 році) незалежно від того, чи звертався замовник до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, оскільки перебіг відповідних строків визначений законодавством як такий, що розпочинається імперативно, з настанням відповідної події або терміну: 01.01.2020 або дата початку будівництва у 2020 році; та припиняє свій перебіг з настанням такої визначеної законодавцем події як прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію (приписи підпункту 4 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, пункт 8.6 цієї постанови).
8.13. При цьому, Верховний Суд, зокрема у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 20.02.2025 у справі № 918/618/24, від 17.04.2025 у справі № 911/65/24, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, зауважив, що у випадку, якщо замовниками відповідних об`єктів будівництва (пункти 8.8, 8.9 цієї постанови) не буде дотримано передбаченого розділом ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX обов`язку стосовно перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
8.14. У зв`язку з цим, у визначенні моменту, з якого має фіксуватися розмір пайової участі замовника будівництва, який підлягає сплаті за правилами абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX у поєднанні з приписами статті 1212 ЦК України, Суд, зважуючи на визначену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 правову природу платежів пайової участі замовника будівництва, які не були сплачені до дати прийняття об`єктів в експлуатацію, як безпідставно збережені кошти пайової участі, вважає за необхідне передусім розмежувати:
- момент/строк, з якого у замовників тих об`єктів будівництва, що визначені пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX (пункти 8.8, 8.9), виникає обов`язок перерахувати платежі пайової участі за правилами цього Закону;
- момент/строк, з якого у таких замовників відповідний обов`язок стає порушеним, а у органів місцевого самоврядування виникає кореспондуюче цьому обов`язку право вимагати від замовника будівництва сплатити такі платежі як безпідставно збережені кошти пайової участі.
8.15. Так, виходячи з правила визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, сформульованого законодавцем у підпункті 3 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX та з урахуванням висновків у пунктах 8.11, 8.12 щодо перебігу строку для виконання замовником будівництва обов`язку перерахувати платежі пайової участі, цей обов`язок є таким, що виник після спливу визначеного цим пунктом строку, а саме 25 робочих днів (який загалом надається для визначення розміру пайової участі) після початку будівництва об`єкта - для об`єктів, розпочатих будівництвом у 2020 році, та після 01.01.2020 - для об`єктів, розпочатих будівництвом, однак не введених в експлуатацію на 01.01.2020, та зберігається саме як зобов`язання замовника будівництва до введення/прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.
8.16. Прийняття ж об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що замовник будівництва порушує зазначені зобов`язання, а у органів місцевого самоврядування, відповідно, виникає кореспондуюче такому зобов`язанню право вимагати від замовника будівництва сплатити відповідні платежі пайової участі як безпідставно збережені кошти пайової участі.
У цьому висновку Суд звертається до відповідного висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 41).
8.17. У зв`язку з викладеним, Суд доходить висновку про те, що розмір платежів пайової участі, які підлягають сплаті за правилами розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, однак не сплачені замовником будівництва до введення/прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, та які у зв`язку з такою несплатою орган місцевого самоврядування має право вимагати перерахувати від замовника будівництва після введення/прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію як безпідставно збережені таким замовником кошти пайової участі, визначається:
- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - станом на момент початку будівництва;
- для об`єктів, будівництво яких розпочато до 01.01.2020 і які на цю дату не введені в експлуатацію за відсутності укладеного договору про пайову участь, - станом на 01.01.2020, тобто на день набрання чинності відповідних змін за Законом № 132-IX, з якими цей Закон пов`язує початок процедури визначення розміру пайової участі щодо таких об`єктів (пункти 8.9, 8.12).
8.18. У цьому висновку Суд виходить з того, що Закон № 132-IX пов`язує процедуру та порядок визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва саме з початком будівництва об`єкта, однак не з введенням/прийняттям такого об`єкта в експлуатацію, з яким законодавець пов`язує настання строку, з якого вважається, що замовник будівництва порушив відповідні зобов`язання з перерахування платежів пайової участі, які у зв`язку з цим набувають статусу безпідставно збережених грошових коштів на підставі статті 1212 ЦК України. Для об`єктів, будівництво яких розпочато до 01.01.2020, такою подією є набрання чинності Законом № 132-IX, оскільки саме з цієї дати для них запроваджено новий порядок визначення розміру пайової участі. Застосування до таких об`єктів показників, чинних на дату початку будівництва, означало б поширення правила підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX на період, коли цей Закон не діяв, а розмір пайової участі визначався за іншими правилами (стаття 40 Закону № 3038-VI).
8.19. Такий підхід відповідає правовій природі кондикційного зобов`язання. Стаття 1212 ЦК України не виконує штрафної функції і не є засобом компенсації за прострочення: обсяг безпідставно збереженого майна дорівнює обсягу того, що особа зобов`язана була передати, але не передала. Замовник будівництва, який виконав свій обов`язок, сплатив би пайову участь у розмірі, розрахованому за показниками опосередкованої вартості спорудження житла, чинними на момент початку процедури визначення її розміру (висновки у пунктах 8.9, 8.12). Саме цю суму зберігає у себе замовник, який такого обов`язку не виконав. Визначення ж розміру за показниками, чинними на момент прийняття об`єкта в експлуатацію, призводило б до того, що базова сума безпідставно збереженого залежала б від тривалості будівництва та від зміни цінових показників, тобто виконувала б функцію компенсації знецінення коштів, яку закон покладає на інший правовий інструмент.
8.20. Наслідки несплати пайової участі у встановлений строк (до прийняття об`єкта в експлуатацію) визначаються статтею 625 ЦК України, яка застосовується до грошових кондикційних зобов`язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17). Інфляційні втрати та три проценти річних нараховуються з моменту, з якого замовник будівництва вважається таким, що порушив зобов`язання, тобто з дня, наступного за днем прийняття об`єкта в експлуатацію (пункт 8.16). У такий спосіб розмежовуються базова сума безпідставно збережених коштів, яка фіксується на момент початку процедури визначення розміру пайової участі, та компенсація знецінення цих коштів за період прострочення, яка нараховується окремо.
8.21. Суд також враховує, що абзац другий пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX встановив порядок сплати пайової участі "протягом 2020 року". Неприйняття об`єкта в експлуатацію до завершення 2020 року не припиняє обов`язку замовника, який виник за цим Законом, однак застосування до такого обов`язку показників опосередкованої вартості спорудження житла, затверджених у наступні роки (у цій справі - у 2023 році), не має підстави у Законі № 132-IX, дія якого в цій частині обмежена 2020 роком. Це додатково підтверджує, що юридично значущим є момент початку процедури визначення розміру пайової участі, а не момент прийняття об`єкта в експлуатацію.
8.22. Дійшовши зазначених висновків, Суд у застосуванні положень абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-ІХ у поєднанні з приписами статті 1212 ЦК України щодо визначення юридично значущого моменту, а саме моменту, станом на який має здійснюватися розрахунок розміру пайової участі у разі невиконання замовником будівництва обов`язку зі звернення до органу місцевого самоврядування та сплати відповідного внеску до введення об`єкта будівництва в експлуатацію, вважає за необхідне відступити від висновків, сформульованих Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 20.05.2026 у справі № 922/2053/25, від 28.05.2026 у справі № 922/1993/25, від 20.03.2025 у справі № 903/601/24, від 07.05.2026 у справі № 916/1281/25 та від 21.05.2026 у справі № 916/67/25, які протилежні до визначеної у постанові від 17.02.2026 у справі № 914/169/25 правової позиції, а саме від висновків щодо здійснення розрахунку пайової участі на момент введення об`єкта будівництва в експлуатацію, та підтверджує висновок, викладений у постанові від 17.02.2026 у справі № 914/169/25, з уточненнями, наведеними у пунктах 8.17, 8.18 цієї постанови.
8.23. Суд також зазначає, що Прокурор обґрунтував підставу касаційного оскарження відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування відповідних норм (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України), тоді як на час подання касаційної скарги такі висновки існували, однак були протилежними за змістом (пункт 7.1). Наявність суперечливих висновків колегій суддів Касаційного господарського суду не забезпечує єдності правозастосування і не усуває правової невизначеності, для подолання якої справу передано на розгляд об`єднаної палати. За таких умов касаційна скарга підлягає розгляду по суті з формуванням єдиного висновку щодо застосування норм права.
9. Щодо розгляду касаційної скарги по суті заявлених вимог
9.1. Дійшовши висновків у цій постанові:
1) щодо визначення розміру платежів пайової участі, які підлягають сплаті за правилами розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, однак не сплачені замовником будівництва до введення/прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва, яке розпочато до 01.01.2020 і який на цю дату не введений в експлуатацію за відсутності укладеного договору про пайову участь - станом на 01.01.2020;
2) щодо нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних за правилами частини другої статті 625 ЦК України за порушення замовником будівництва зобов`язань з перерахування платежів пайової участі з дня, наступного за днем прийняття відповідного об`єкта в експлуатацію;
а також враховуючи встановлені судами у цій справі обставини початку будівництва об`єкту, замовником якого був Відповідач, 04.06.2019, прийняття об`єкту завершеного будівництва в експлуатацію 30.06.2023 (пункти 4.1, 4.2, 4.7), Суд зазначає щодо спірних правовідносин:
- про виникнення у Відповідача обов`язку перерахувати платежі пайової участі після спливу 25 робочих днів з 01.01.2020;
- про здійснення розрахунку розміру платежів пайової участі Відповідача станом на 01.01.2020;
- про нарахування Відповідачу інфляційних втрат та трьох процентів за правилами статті частини другої статті 625 ЦК України за порушення Відповідачем обов`язку перерахувати платежі пайової участі з 01.07.2023 (наступного дня за днем прийняття 30.06.2023 в експлуатацію об`єкта, замовником якого є Відповідач).
9.2. А тому, оскільки апеляційний суд згідно з висновками в оскаржуваній постанові:
- застосував правильний підхід у визначенні розміру платежів пайової участі, який підлягає сплаті Відповідачем у спірних правовідносинах, який відповідає наведеним висновкам у цій постанові;
- а також правильно визначив період нарахування Відповідачу у спірних правовідносинах інфляційних втрат та трьох процентів річних за правилами частини другої статті 625 ЦК України, який узгоджується з висновками у цій постанові (пункт 8.20);
а Прокурор, наполягаючи на правильності власного та застосованого судом першої інстанції в зміненому апеляційним судом рішенні підходу у визначенні розміру платежів пайової участі у спірних правовідносинах (на момент введення об`єкта в експлуатацію), та заперечуючи застосований апеляційним судом інший (протилежний), водночас правильний підхід у визначенні розміру таких платежів, між тим не заперечував порядок (алгоритм) здійснених апеляційним судом розрахунків (і в частині суми платежів пайової участі з урахуванням такого показника, як опосередкована вартість спорудженого житла для Харківської області, і в частині інфляційних втрат та трьох процентів річних);
у Суду відсутні підстави не погоджуватись зі здійсненими апеляційним судом розрахунками та висновками щодо сум стягнених з Відповідача платежів пайової участі та інфляційних втрат і трьох процентів річних.
9.3. А тому аргументи Прокурора (пункт 6.1) про незаконність наведених висновків та оскаржуваної постанови апеляційного суду, якою змінено рішення суду першої інстанції з протилежними висновками, не знайшли свого правового та матеріального підтвердження, не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, через що відповідні вимоги не підлягають задоволенню.
9.4. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду, з урахуванням доповнення мотивів, наведених в цій постанові, підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.
10. Судові витрати
10.1. Дійшовши висновку про незадоволення касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваного судового рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі № 922/2047/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Васьковський
Судді Г. О. Вронська
В. А. Зуєв
О. Р. Кібенко В. Г. Пєсков
Л. І. Рогач
Ю. Я. Чумак
Оригінал: reyestr.court.gov.ua