Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №910/12346/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/12346/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання Дуб С.І.,

представників учасників справи:

від позивача: Мироновської А.О.,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецький культурологічний центр"

на постанову Північного апеляційного господарського суду (Барсук М.А.,

Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.)

від 07.04.2026 (повний текст складений 13.04.2026)

та касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

на рішення Господарського суду міста Києва (Полякова К.В.)

від 15.01.2026

додаткове рішення Господарського суду міста Києва (Полякова К.В.)

від 03.02.2026

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецький культурологічний центр"

до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

про стягнення 2 208 131,08 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мистецький культурологічний центр" (далі - Позивач, Скаржник - 1) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Відповідач, Скаржник - 2) про стягнення 1 107 307,00 грн збитків для відновлення пошкодженого приміщення, 690 004,88 грн упущеної вигоди, 21 000,00 грн витрат на проведення технічного обстеження та 10 000,00 грн витрат на проведення оцінки збитків.

2. Позовні вимоги обґрунтовані поверненням Відповідачем приміщення з оренди в неналежному стані, що спричинило завдання Позивачу збитків.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Господарський суд міста Києва рішенням від 15.01.2026 позовні вимоги задовольнив повністю. Стягнув з Відповідача на користь Позивача 1 107 307,08 грн збитків, 1 069 824,08 упущеної вигоди, 21 000,00 грн витрат на проведення технічного обстеження, 10 000 грн витрат на проведення оцінки збитків, а також 33 121,97 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване таким:

- з Відповідача підлягають стягненню 1 107 307,00 грн збитків, завданих Позивачу пошкодженням приміщення, оскільки Позивачем доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки Відповідача, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, у той час як Відповідачем не доведено відсутність вини в завданні збитків Позивачу;

- після повернення приміщення з оренди його технічний стан не відповідав тому, в якому приміщення передавалося в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та не був відновлений, грошові кошти в рахунок відшкодування завданих збитків Відповідачем при поверненні приміщення не сплачено, тому наявні правові підстави для стягнення упущеної вигоди в сумі 1 069 824 08 грн;

- на Відповідача покладаються 21000,00 грн витрат на проведення технічного обстеження, 10000,00 грн витрат на проведення оцінки збитків, понесення Позивачем яких підтверджується платіжними інструкціями від 31.07.2025 № 2923, від 03.09.2025 № 2938, від 01.10.2025 № 2956 відповідно.

5. Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 03.02.2026 заяву Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнив частково. Стягнув з Відповідача на користь Позивача 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В іншій частині заяви відмовив.

6. Північний апеляційний господарський суд постановою від 07.04.2026 апеляційну скаргу Відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 задовольнив частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 у справі № 910/12346/25 частково скасував та ухвалив нове, яким позов задовольнив частково. Стягнув з Відповідача на користь Позивача 1 107 307,00 грн збитків, 21 000,00 грн. витрат на проведення технічного обстеження, 10 000,00 грн. витрат на проведення оцінки збитків та 13 659,68 грн судового збору за подачу позову. В решті позовних вимог відмовив. Стягнув з Позивача на користь Відповідача 19 256,83 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

7. Постанова суду апеляційної інстанції, зокрема, мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про підтвердження існування причинного зв`язку між протиправною поведінкою Відповідача (допущеною бездіяльністю) та заявленими позивачкою збитками у вигляді упущеної вигоди, а також не врахував поведінку самого кредитора, який обмежився поданням лише двох оголошень про здачу майна в оренду та більше не вчиняв активних дій, спрямованих на передачу майна в оренду для отримання орендних платежів, які у цій справі визначені як збитки.

8. Також Північний апеляційний господарський суд постановою від 07.04.2026 апеляційну скаргу Відповідача на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2026 задовольнив частково. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2026 у справі № 910/12346/25 змінив. Стягнув з Відповідача на користь Позивача 15 465,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

9. 04 травня 2026 року Позивач (Скаржник - 1), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:

- скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі № 910/12346/25 в частині відмови у стягненні з Відповідача на користь Позивача упущеної вигоди і залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 у справі № 910/12346/25;

- судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, що визначені апеляційним судом у розмірі 30 000,00 грн, покласти на Відповідача.

10. Підставою касаційного оскарження Скаржник зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

На думку Скаржника, судом апеляційної інстанції скасовано рішення, яке відповідає закону, оскільки суд апеляційної інстанції застосував статтю 22 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц, у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20 та від 10.11.2022 у справі № 910/7511/20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц виклала правову позицію, що відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання та при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20 вказав, що розмір упущеної вигоди кредитора має визначатися виходячи з розміру доходу, який він міг одержати, за виключенням розумних витрат на його отримання, які він поніс би, якби не відбулося порушення права, а у разі неможливості точно встановити розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, який заявлено до стягнення з боржника (не факт наявності, а саме розмір), суд керуючись принципом справедливості має визначити розмір таких збитків з урахуванням усіх обставин конкретної справи.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2022 у справі № 910/7511/20 виснував, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

11. 12 червня 2026 року, в межах встановленого Верховним Судом строку, Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

12. Також Відповідач (Скаржник - 2), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2026, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2026, постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі № 910/12346/25 в частині задоволення позовних вимог;

- ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Позивача до Відповідача у повному обсязі.

13. Підставами касаційного оскарження Скаржник - 2 зазначив 1, 3, 4 частини другої стаття 287 ГПК України.

14. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень про стягнення збитків не було застосовано частину першу ст. 614 ЦК України, згідно з якою особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Висновки судів попередніх інстанцій про покладення на Відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків ухвалено без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме постанови Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 920/85/18, від 01.06.2018 у справі № 909/268/16, згідно з якими збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

15. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник стверджує про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування ст. 785 ЦК України щодо визначення критеріїв нормального зносу нежитлових приміщень, наданих в оренду.

16. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник стверджує про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині дослідження та оцінки доказів, що полягали у безпідставній відмові у клопотанні Відповідача від 04.12.2025 про проведення будівельно-технічної експертизи, що унеможливило встановлення дійсних обставин справи та призвело до ухвалення необґрунтованого рішення.

17. 15 липня 2026 року, в межах встановленого Верховним Судом строку, Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

18. Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №27227218 від 06.09.2010 Позивач є власником об`єкта нерухомості - нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Євгена Чикаленка (Пушкінська), 25 (літера А), площею 298.60кв.м., що складається з приміщень з №1 по №19 (групи приміщень №1).

19. 27.08.2019 між Позивачем (орендодавець) та Відповідачем (орендар) укладено договір оренди приміщення (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець зобов`язується передати орендареві, а орендар зобов`язується прийняти в тимчасове користування (оренду) приміщення, визначене в договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.

20. У пункті 1.2 Договору вказано, що приміщення, яке передається в оренду за договором, знаходиться за адресою:01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 25 (літера А), площею 298.60 кв.м., що складається з приміщень з №1 по №19 (групи приміщень №1).

21. Відповідно до пункту 1.3 Договору відновна вартість приміщення, що передається в оренду, із врахуванням індексації, становить 1 724 400,00 грн. без ПДВ.

22. За положеннями пункту 2.2. Договору орендна плата підлягає сплаті до 15 числа поточного місяця за поточний, із розрахунку 750,00 грн (без ПДВ) за 1 кв.м., всього 223 950,00 грн. (без ПДВ) за перший місяць оренди.

23. У пункті 3.2 Договору визначені, зокрема, наступні зобов`язання орендодавця: 3.2.6. Відновити Приміщення у випадку погіршенні технічного стану орендованого приміщення з вини орендодавця; 3.2.8. Відшкодувати Орендарю вартість витрат на поліпшення Приміщення (капітальний ремонт, реконструкцію). За узгодженням сторін вартість витрат на поліпшення Приміщення може бути зарахована в рахунок орендної плати за цим Договором.

24. Відповідно до пунктів 4.2.4. Договору орендар зобов`язується відновити Приміщення у випадку погіршенні технічного стану орендованого приміщення з вини орендаря; 4.2.6. Повернути Приміщення орендодавцеві у стані, в якому Приміщення було одержане, з урахуванням нормального зносу.

25. Пунктом 6.8 Договору передбачено, що сторона-порушник, а також її посадові особи зобов`язуються відшкодувати іншій Стороні в повному обсязі понесені їй у зв`язку із зазначеними в п.6.6., п.9, п.10 діями/бездіяльністю збитки, в тому числі, але не виключно: упущену вигоду (не отриманий доход), матеріальний і моральний збиток.

26. Відповідно до акту здачі-приймання приміщення від 11.12.2019 до Договору, орендодавець передав, а орендар прийняв у користування приміщення згідно договору оренди 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 25 (літера А) та має загальну площу 298,6 кв.м.

27. У подальшому, сторонами укладені додаткові угоди щодо зміни розміру орендної плати, а саме: за додатковою угодою від 30.04.2020 про зміну орендної плати із розрахунку 525,00 грн (без ПДВ) за 1 кв.м., всього 156 765,00 грн. (без ПДВ) за місяць оренди; додатковою угодою від 18.04.2022 з 01.04.2022 сторони погодили розмір орендної плати із розрахунку гривень за 525 грн. За 1кв. м. (без ПДВ), всього 156765,00 гривень (без ПДВ) за місяць оренди; додатковою угодою від 13.10.2022 з 01.12.2022 і до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, сторони погодили розмір орендної плати із розрахунку 636 грн за 1кв. м. (без ПДВ), всього 189 909,60 гривень (без ПДВ) за місяць оренди.

28. Також, додатковою угодою від 13.10.2022 внесені зміни до п. 7.1. Договору щодо продовження строк його дії до 30 листопада 2022 року з автоматичною пролонгацією договору на тих самих умовах на строк, встановлений при укладанні Договору у разі якщо жодна із сторін не повідомить про припинення його дії іншу сторону.

29. Листом від 11.04.2025 №E.18.0.0.0/4- 250411/67403 Відповідач повідомив Позивача про дострокове розірвання договору на підставі пункту 4.1.10 договору.

30. У свою чергу, Позивач листом №08/05-2024 від 08.05.2025 повідомив Відповідача, що лист отримано з запізненням унаслідок направлення на електронну адресу минулого керівника, а також зазначив, що приміщення знаходиться в непридатному стані, що потребує врегулювання, враховуючи що Відповідач станом на 08.05.2025 продовжує звільняти приміщення та це може призвести до виникнення додаткових пошкоджень.

31. Надалі, Позивач звертався до Відповідача з листами №14/05-2025 від 14.05.2025, №20/05-2025 від 20.05.2025 із пропозиціями врегулювання питання усунення недоліків приміщення.

32. Листом вiд 30.05.2025 №E.18.0.0.0/4-250530/4454 Відповідач повторно направив вимогу про розірвання Договору та запропонував передати приміщення 02.06.2025, а також надіслав проєкт акту приймання-передачі приміщення, із пунктом щодо добровільної компенсації за пошкодження приміщення без визначення суми.

33. 05.06.2025 листом № 06/06-2025 Позивач повторно звернувся до Відповідача з пропозицією складання дефектного акту за результатами спільного огляду приміщення 02.06.2025.

34. У листі від 09.06.2025 №E.18.0.0.0/4-250609/45292 Відповідач просив з`явитися належним чином уповноважену особу з боку Позивача 11.06.2025 для повернення приміщення з фіксацією недоліків в акті приймання-передачі, та разом із листом надіслав проєкт акту, який містив пункт щодо добровільної компенсації збитків.

35. 11.06.2025 сторонами за участі запрошеного представника Київської ТПП Плотян Дарини Сергіївни складено акт приймання-передачі приміщення з оренди з відображенням в акті фото-фіксації стану приміщення. В акті зазначено, що орендар вважає, що приміщення повертається в належному стані, придатному для використання за цільовим призначенням, стан приміщення відповідає стану на момент його отримання в оренду, з урахуванням нормального зносу. Орендодавець вважає, що приміщення повертається в неналежному стані та має ряд зауважень до стану приміщення, а саме: 1) Стіни приміщення площею 719м.кв. пошкоджені, мають отвори, потребують зняття опорядження, перешліфовки, зняття шпалер, грунтовки, фарбування; 2) 320м.кв. стін потребують часткового шпатлювання та фарбування; 3) Вікна та двері приміщення (загальна площа 116м.кв.) функціонально пошкодженні, необхідно відновлення функцій закривання; 4) Підлога площею 298,60м.кв. пошкоджена, потребує демонтаж опорядження, укладання нового ламінату на підкладку з встановленням нових плінтусів (285м.пог.); 5) На 2-му поверсі 45.3м.кв стелі потребує ремонту: перешліфовки, шпатлювання, шліфовки, грунтовки, фарбування; 6) Покриття сходів потребує відновлення; 7) 2 світильники потребують ремонту (відсутність розсіювачів); 8) У с/в та на сходовій клітині розбита та тріснута плитка, що потребує заміни; 9) 2 гранітні плити на вхідних сходах пошкоджені та потребують заміни; 10) На вхідних сходах наявні 4 отвори від кріплень, потребують ремонту; 11) 2 дверних полотна мають значні пошкодження, потребують заміни; 12) На стелі тріснута плитка "Армстронг", потребує заміни; 13) Необхідно демонтувати касову зону з пластиковими панелями та перегородками; 14) Віконні жалюзі пошкоджені (потребують заміни); 15) Відсутня кришка від балконного залізного ролету; 16) Траса кондиціонерів (короби) пошкоджені.

36. У подальшому, листом № 26/06-2025 від 26.06.2025 Позивач повідомив Відповідача про проведення технічного обстеження та запропонував бути присутнім під час огляду приміщення фахівцем.

37. Згідно зі звітом № 013/25 ТЗ про проведення попереднього обстеження будівельних конструкцій та експлуатаційної придатності об`єкта об`єкт нерухомості нежитлове приміщення площею 298.6кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Євгена Чикаленка, 25, що належить Позивачу від 01.08.2025, технічний стан приміщення є непридатним для нормальної експлуатації внаслідок невчасного здійснення (не виконання) поточного ремонту приміщення (наявні пошкодження внутрішнього опорядження приміщень, стін, стелі та покриття підлог, вікон, дверей, які не є результатом нормального зносу).

38. Даний звіт складений на замовлення Позивача Асоціацією "Група винахідників та науковців "Оберігбудреставрація" на підставі договору про виконання технічного обстеження від 15.07.2025 № 013/25ТЗ та акту приймання-передачі наданих послуг від 25.07.2025 на суму 22 000,00 грн.

39. У зв`язку з цим, 04 серпня 2025 року Позивач направив на електронну адресу відповідача претензію № 04/08-2025 про відшкодування збитків у сумі 1 863 269,74 грн, завданих пошкодженням приміщення.

40. Відповідно до звіту від 29.09.2025 (дата проведення оцінки: 02.09.2025) про оцінку майна: Майнового збитку, що завданий Позивачу в результаті пошкодження оздоблення нежитлових приміщень з №1 по №19 (групи приміщень №1) площею 298,6 м.кв., що розташовані за адресою: 01004, м. Київ, Шевченківський р-н, вулиця Євгена Чикаленка (Пушкінська), буд. 25 (літера А), розмір нанесених Позивачу збитків у результаті пошкодження приміщення становить 1 107 307,00 грн.

41. Даний висновок складений суб`єктом оціночної діяльності Приватним підприємством "Аверті" на замовлення Позивача на підставі договору про проведення незалежної оцінки від 02.09.2025, акту приймання-передачі виконаних робіт від 30.09.2025 на суму 10 000 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

42. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.

Щодо касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецький культурологічний центр"

43. Скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі № 910/12346/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача упущеної вигоди у розмірі 1069824,08 грн.

44. З огляду на межі касаційного перегляду, визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд здійснює перевірку оскаржуваної постанови виключно в частині вирішення позовної вимоги про стягнення упущеної вигоди та в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

45. З огляду на межі касаційного перегляду, визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд здійснює перевірку оскаржуваної постанови виключно в частині вирішення позовної вимоги про стягнення упущеної вигоди та в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

46. Частиною першою статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

47. Положеннями частин першої та другої статті 623 ЦК України унормовано, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

48. Відповідно до частин другої та третьої статті 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

49. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

50. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 зроблено висновок, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

51. Збитки як правова категорія включають у себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном (постанова Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, на яку посилається Скаржник).

52. Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

53. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20.

54. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц зроблено висновок, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, а також вину завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

55. Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння та проявляється у вигляді умислу або необережності.

56. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

57. Саме на Позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заявленими збитками.

58. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.10.2025 у справі № 910/13734/24.

59. Враховуючи вищенаведене, Суд виходить з того, що для вирішення спору про стягнення упущеної вигоди судам необхідно встановити: правову підставу позову та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин з огляду на зміст позовних вимог; правову природу договірних зобов`язань, які виникли між сторонами, а також правову природу коштів, питання стягнення яких є предметом позову; наявність причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та неотриманням позивачем доходу; реальність отримання доходу, який заявлений до стягнення як упущена вигода, з урахуванням, зокрема, поведінки кредитора та вжиття ним заходів для одержання такого доходу.

60. У справі, що розглядається (№ 910/12346/25), суди попередніх інстанцій встановили, що повернення Відповідачем 11.06.2025 приміщення з оренди Позивачу здійснено всупереч частині першій статті 785 ЦК України, пункту 4.2.4 договору в неналежному технічному стані, що підтверджується актом від 11.06.2025, звітом № 013/25 ТЗ про проведення попереднього обстеження будівельних конструкцій та експлуатаційної придатності об`єкта, звітом від 29.09.2025 про оцінку майна.

61. При цьому пунктом 6.8 Договору передбачено, що сторона-порушник, а також її посадові особи зобов`язуються відшкодувати іншій Стороні в повному обсязі понесені їй у зв`язку із зазначеними в п. 6.6., 9, 10 діями/бездіяльністю збитки, в тому числі, але не виключно: упущену вигоду (неотриманий доход), матеріальний і моральний збиток.

62. Суд першої інстанції встановив, що упущена вигода розрахована за період із 12.06.2025 по листопад 2025 року, виходячи з розміру встановленої у Договорі орендної плати 189 909,60 грн на місяць.

63. Судом першої інстанції також прийнято до уваги, що Позивач розмістив оголошення в мережі Інтернет за двома оголошеннями про передачу спірного приміщення в оренду, однак станом на листопад 2025 року спірне приміщення в оренду не передано, доказів протилежного до матеріалів справи сторонами не надано.

64. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не врахував поведінку самого кредитора, який обмежився поданням лише двох оголошень про здачу майна в оренду та більше не вчиняв активних дій, спрямованих на передачу майна в оренду для отримання орендних платежів, які у цій справі визначені як збитки.

65. Суд звертає увагу, що оскільки встановлення факту повернення приміщення у неналежному технічному стані саме по собі не свідчить про те, що Позивач за звичайних обставин реально отримав би дохід від його передачі в оренду у заявленому розмірі та за весь період, за який заявлено упущену вигоду.

66. При цьому обставини щодо неналежного технічного стану приміщення та необхідності проведення відповідних ремонтних робіт свідчать про наявність у Позивача реальних збитків, які були заявлені як окрема позовна вимога та стягнуті з Відповідача. Водночас для стягнення упущеної вигоди необхідним є встановлення не лише факту порушення зобов`язання та наявності пошкоджень приміщення, а й того, що саме внаслідок такого порушення Позивач був позбавлений можливості реально отримати заявлений ним дохід.

67. У цій справі суд апеляційної інстанції встановив, що після повернення приміщення Позивачем було розміщено лише два оголошення про його передачу в оренду, при цьому інших активних дій, спрямованих на пошук потенційних орендарів та отримання доходу від використання майна, Позивач не здійснював. За таких обставин висновок про те, що неотримання доходу у розмірі 1 069 824,08 грн перебуває у прямому причинному зв`язку саме з діями Відповідача, є недоведеним.

68. Крім того, визначення розміру упущеної вигоди виключно виходячи з розміру орендної плати, погодженої сторонами за Договором, саме по собі не підтверджує реальності отримання такого доходу після припинення договірних відносин. Позивач не надав належних доказів того, що за відсутності пошкоджень приміщення воно було б передане в оренду іншій особі саме у спірний період, а також що розмір доходу від такої оренди відповідав би сумі, заявленій до стягнення.

69. Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши недоведеність Позивачем необхідних елементів складу правопорушення для покладення на Відповідача відповідальності у вигляді відшкодування упущеної вигоди, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні відповідної позовної вимоги.

70. Доводи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц та постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, від 10.11.2022 у справі № 910/7511/20, не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції, оскільки наведені у цих постановах правові підходи щодо умов відшкодування збитків та упущеної вигоди не суперечать висновкам апеляційного суду, який виходив із необхідності доведення реальності отримання доходу та причинного зв`язку між порушенням зобов`язання і його неотриманням.

71. Отже, доводи касаційної скарги Скаржника-1 не свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи неврахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Щодо касаційної скарги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

72. Скаржник - 2 просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2026, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2026, постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі № 910/12346/25 в частині задоволення позовних вимог.

73. Щодо посилання Скаржника -2 на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, Суд зазначає таке.

74. У цій справі предметом розгляду є стягнення збитків для відновлення пошкодженого приміщення, упущеної вигоди, витрат на проведення технічного обстеження та витрат на проведення оцінки збитків, пов`язаних з поверненням приміщення з оренди в неналежному стані.

75. Скаржник у касаційній скарзі стверджує, що суди попередніх інстанцій не застосували норму матеріального права, а саме частину першу статті 614 ЦК України, а також не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.06.2019 у справі № 920/85/18, від 01.06.2018 у справі № 909/268/16.

76. У зв`язку з цим Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

77. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 вказала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно.

78. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин - їх суб`єктів, об`єктів та юридичного змісту, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

79. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

80. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і, у разі необхідності, - суб`єктний склад спірних правовідносин й об`єкти спорів.

81. Так, у постанові від 18.06.2019 у справі № 920/85/18 Велика Палата Верховного Суду розглядала спір про стягнення збитків, завданих внаслідок неналежного виконання договору про надання послуг з централізованого спостереження, реагування та обслуговування систем тривожної і охоронної сигналізації, а саме - внаслідок несвоєчасного прибуття наряду реагування на сигнал тривоги під час учинення розбійного нападу на об`єкт позивача та викрадення належних йому грошових коштів.

82. Водночас у справі, що переглядається (№ 910/12346/25), спірні правовідносини виникли з договору оренди нежитлового приміщення та стосуються відповідальності орендаря за неналежне виконання обов`язку щодо повернення орендованого майна в тому стані, у якому воно було одержане, з урахуванням нормального зносу.

83. Отже, зміст спірних правовідносин (характер порушеного обов`язку, підстава виникнення відповідальності, коло осіб, дії яких безпосередньо спричинили шкоду) у справах № 920/85/18 та № 910/12346/25 не є подібним: у справі № 920/85/18 йдеться про відповідальність охоронної структури за дії третіх осіб, тоді як у цій справі - про договірну відповідальність орендаря за стан речі, що перебувала в його безпосередньому користуванні та була повернута ним.

84. Також у справі № 909/268/16 предметом спору було стягнення 530 360,01 грн збитків у вигляді понаднормативних втрат теплоносія, заявлених постачальником теплової енергії до оператора теплових мереж у зв`язку з неналежним виконанням останнім обов`язків з утримання власних мереж, транспортування теплової енергії та вжиття заходів з недопущення поривів і втрат теплоносія за умовами договору, що є відмінним за змістом, суб`єктним складом і предметом доказування порівняно зі справою, що переглядається, у якій ідеться про стан нежитлового приміщення, поверненого орендарем з оренди, та розмежування пошкоджень, спричинених неналежним утриманням майна орендарем, від нормального зносу.

85. За таких обставин наведені Скаржником-2 постанови не містять правових висновків щодо застосування частини першої статті 614 ЦК України у правовідносинах, подібних до спірних, а тому не можуть свідчити про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

86. Разом з тим, дослідивши зміст оскаржуваних судових рішень, Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно застосували частину першу статті 614 ЦК України, встановивши, що Відповідач не спростував і не довів відсутність своєї вини у завданні Позивачу збитків, пов`язаних із поверненням приміщення в неналежному технічному стані, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.

87. Щодо посилання Скаржника -2 на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, Суд зазначає таке.

88. Скаржник-2 зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 785 ЦК України в частині визначення критеріїв нормального зносу нежитлового приміщення.

89. Відповідно до частини першої статті 785 ЦК України після припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

90. У цій справі суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині стягнення 1 107 307,00 грн збитків, виходив із встановленого судами стану приміщення на момент його повернення та характеру виявлених пошкоджень.

91. При цьому суд апеляційної інстанції врахував висновки, викладені у звіті № 013/25 ТЗ від 01.08.2025, відповідно до якого технічний стан приміщення є непридатним для нормальної експлуатації у зв`язку з несвоєчасним та невиконанням поточних ремонтних робіт, а виявлені пошкодження оздоблення стін, стелі, підлоги, вікон та дверей не є наслідком нормального зносу.

92. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відшкодування вартості відновлення приміщення ґрунтується не лише на самому факті наявності пошкоджень, а й на встановленому їх характері та причинах виникнення, які, з урахуванням наведеного звіту, не були віднесені до нормального зносу. При цьому питання щодо того, чи є певні зміни стану орендованого майна наслідком нормального зносу, вирішується з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема стану майна на момент його передачі в оренду, тривалості користування ним, характеру та ступеня пошкоджень, а також умов договору оренди.

93. Таким чином, доводи Скаржника-2 щодо необхідності формування висновку про критерії нормального зносу нежитлового приміщення не підтверджують наявності підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди попередніх інстанцій вирішили це питання з урахуванням конкретних обставин справи та наданих доказів.

94. Щодо посилання Скаржника -2 на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, Суд зазначає таке.

95. Скаржник-2 у касаційній скарзі зазначив про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині дослідження та оцінки доказів, що полягали у безпідставній відмові у клопотанні Відповідача від 04.12.2025 про проведення будівельно-технічної експертизи, що унеможливило встановлення дійсних обставин справи та призвело до ухвалення необґрунтованого рішення.

96. Відповідно до пунктів 3 та 4 частини третьої статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

97. Зі змісту вказаної норми вбачається, що підставою для скасування судового рішення є не будь-яке порушення норм процесуального права, а лише таке, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

98. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, Скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинуть на прийняття оскаржуваного рішення.

99. Суд зазначає, що законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

100. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК).

101. Водночас за приписами статті 76 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

102. Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №910/13647/19.

103. Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).

104. За змістом статті 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

105. Згідно із частинами першою, другою статті 77 ГПК обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі №913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19.

106. Скаржник-2 не обґрунтовує таких тверджень та не доводить наявності встановлених законом обставин, які би зумовлювали визнання доказів недопустимими. Отже, такі доводи не можна визнати аргументованими, тому вони відхиляються Судом як такі, що спрямовані на переоцінку доказів, наявних у справі, з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Саме лише прагнення Скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

107. Доводи Скаржника-2 в частині необґрунтованого відхилення судом першої інстанцій його клопотання про призначення експертизи Суд вважає безпідставними та необґрунтованими, так як за текстом касаційної скарги Скаржник лише вказує на те, що необхідність спеціальних знань, тобто висновку експерта при цьому в аспекті визначеної ним підстави касаційного оскарження (пункт 3 частини третьої статті 310) не доводить, що така відмова є необґрунтованою, зокрема у контексті висновків, які суд першої інстанції поклав в її основу.

108. При цьому Суд враховує, що будь-якого іншого обґрунтування визначеної Скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК, Скаржник за текстом касаційної скарги не наводить.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

109. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

110. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

111. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати

112. Понесені Скаржниками у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на них, оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецький культурологічний центр" та Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2026, постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі № 910/12346/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді С. Бакуліна

О. Кролевець