Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №927/636/26 — Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

12 жовтня 2026 рокум. Чернігівсправа № 927/636/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву

за позовом Приватного акціонерного товариства “ПРОВАГРОІНВЕСТ” (код 23510137) проспект Повітряних сил, 25, м. Київ, 03049

до Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми “ТЕХНО-Т” (код 30941828) 16600, м. Ніжин, вул. Носівський шлях,19А

про стягнення 27 252,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2026 року через систему “Електронний суд” до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “ПРОВАГРОІНВЕСТ” до Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми “ТЕХНО-Т” про стягнення 27 252,00 грн безпідставно набутих коштів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що керуючись ст.31.1 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів” та ст.1212 Цивільного кодексу України має право на повернення виплаченого страхового відшкодування від ПП ВКФ “ТЕХНО-Т”, оскільки провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.07.2026 постановлено:

прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами;

встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву – протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

встановити процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив – протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення – протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

08.07.2026, через систему «Електронний суд» у встановлений судом процесуальний строк, до Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній не погоджується з доводами позивача про те, що грошові кошти в сумі 27252,00 грн набути підприємством без достатніх на те правових підстав; при цьому, підприємство вважає, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.

09.07.2026, через систему «Електронний суд» у встановлений судом процесуальний строк, до Господарського суду Чернігівської області від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вважає доводи відповідача необґрунтованими та безпідставними.

10.07.2026, через систему «Електронний суд» у встановлений судом процесуальний строк, до Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

12.01.2025 року на підставі рішення Загальних зборів Позивача було змінено назву юридичної особи Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» на Приватне акціонерне товариство "ПРОВАГРОІНВЕСТ".

07.03.2023 року ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 213619543 (ПОЛІС). Забезпеченим ТЗ за Полісом є ГАЗ 3309, д.н. НОМЕР_1 (надалі - Забезпечений ТЗ).

19.07.2023 року в м.Ніжині Чернігівської області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю ТЗ Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та Забезпеченого ТЗ ГАЗ 3309, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .

На водія ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП.

В результаті зазначеної ДТП було пошкоджено транспортні засоби з матеріальними збитками.

Враховуючи наявність полісу у водія ОСОБА_2 , представник власника пошкодженого ТЗ Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_2 , ПП ВКФ "ТЕХНО-Т" звернувся до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» з повідомленням про настання ДТП та виплату страхового відшкодування.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_2 було проведено його огляд, про що складено Акт огляду ТЗ від 19.07.2023 року та здійснено попередній розрахунок, який відображено у ремонтній калькуляції №2300392599 від 27.07.2023, відповідно до якої вартість ремонту ТЗ Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_2 становить 33 234,79 грн.

27.07.2023 року між Позивачем та ПП ВКФ "ТЕХНО-Т" було укладено договір про врегулювання страхового випадку №2300392599, відповідно до якого сторони дійшли згоди, що сума страхового відшкодування становить 27 252,00 грн.

На підставі зібраних документів Позивачем складено Страховий акт № 2300392599 на суму 27 252,00 грн та здійснено виплату на рахунок ПП ВКФ "ТЕХНО-Т", що підтверджується платіжною інструкцією № 030006 від 08.08.2023 року.

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19.09.2023 року по справі № 740/4622/23 провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Зокрема, у вказаній постанові встановлено: «..Зазначене виключає вину ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП, оскільки аварійна ситуація спричинена не його діями, а водієм іншого автомобіля…».

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що у зв`язку з отриманням відповідачем страхового відшкодування за відсутністю у особи, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована позивачем, обов`язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, відбулось безпідставне збагачення відповідача за рахунок позивача. А тому, відповідач зобов`язаний повернути позивачу суму безпідставно виплаченого страхового відшкодування у розмірі 27 252,00 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Позивачем було направлено відповідачу лист вимогу №17-12/3721 від 09.11.2023 щодо повернення коштів в сумі 27 252,00 грн на підставі ст.1212 ЦК України.

У відповіді на вказаний лист відповідач зазначив, що грошові кошти в сумі 27 252,00 грн, сплачені в якості страхового відшкодування за шкоду завдану автомобілю не є безпідставно отриманими і не підлягають поверненню.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Нормами ст. 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" до обов`язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке частиною 16 статті 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідач, як власник пошкодженого транспортного засобу, звернувся до Позивача із заявою про страхове відшкодування, оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ГАЗ 3309, д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована Позивачем.

08.08.2023 року Позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування Відповідачу у розмірі 27 252,00 грн згідно платіжної інструкції №030006 від 08.08.2023.

Втім, постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19.09.2023 року по справі № 740/4622/23 провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Зокрема, у вказаній постанові встановлено: «..Зазначене виключає вину ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП, оскільки аварійна ситуація спричинена не його діями, а водієм іншого автомобіля…».

Згідно ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до п.п.1,2 ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються, зокрема, також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Обов`язок страховика щодо здійснення страхової виплати особі, якій заподіяна шкода, виникає у разі настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність страхувальника.

Тобто, за відсутності підстав для притягнення страхувальника до відповідальності, у страховика не виникає зазначений обов`язок.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди, необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина заподіювача шкоди.

Зокрема, згідно з положеннями статтями 1166, 1187 Цивільного кодексу України відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, покладається на особу, винну в заподіянні відповідної шкоди.

Відтак, у зв`язку з отриманням відповідачем страхового відшкодування за відсутністю у особи, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована позивачем, обов`язку з відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, відбулось безпідставне збагачення відповідача за рахунок позивача, правові наслідки якого врегульовані статтею 1212 Цивільного кодексу України.

Оскільки зазначена правова норма зобов`язує особу, яка набула майно іншої особи без достатньої правової підстави, повернути його потерпілому, зокрема й тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, у відповідача виникло зобов`язання щодо повернення позивачу грошових коштів, отриманих ним в якості страхового відшкодування за полісом внаслідок ДТП.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

Відповідно до п. 32.1 ст. 32 Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Отже, вина особи, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована позивачем, у встановленому законом порядку не доведена.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що для відповідальності за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки вина заподіювача шкоди не вимагається, оскільки такий висновок зроблений відповідачем без урахування положень ст. 1188 Цивільного кодексу України.

Відтак, відповідач зобов`язаний повернути позивачу суму безпідставно виплаченого страхового відшкодування у розмірі 27 252,00 грн.

Відповідно до положень статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Усталена практика Європейського суду з прав людини відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишаються поза увагою як такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

Ухвалюючи дане рішення, судом враховано факт перебування судді Сидоренка А.С. у період з 10.08.2026 по 04.09.2026 включно та у період з 05.10.2026 по 09.10.2026 включно у щорічній відпустці.

Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства “ПРОВАГРОІНВЕСТ” до Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми “ТЕХНО-Т” про стягнення 27 252,00 грн безпідставно набутих коштів задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми “ТЕХНО-Т” (код 30941828, 16600, м. Ніжин, вул. Носівський шлях,19А) на користь Приватного акціонерного товариства “ПРОВАГРОІНВЕСТ” (код 23510137, проспект Повітряних сил, 25, м. Київ, 03049) 27 252,00 грн безпідставно набутих коштів та 2 662,40 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено та підписано 12.10.2026.

Суддя А.С.Сидоренко