Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №927/426/25(759/5939/26) — Господарський суд Чернігівської області

Суд: Господарський суд Чернігівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: надання послуг

Дата: 11 жовтня 2026 р.

Справа: №927/426/25(759/5939/26)

Суддя: Фесюра М.В.

Іменем України

РІШЕННЯ

12 жовтня 2026 рокум. Чернігівсправа № 927/426/25(759/5939/26)

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Національна”,

вул. Олеся Гончара, буд. 41, літ.А, м. Київ, 01054, код ЄДРОПУ 42761807,

до відповідача: ОСОБА_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 ),

про стягнення 23 500 грн

у межах справи №927/426/25

За заявою боржника,

Боржник: ОСОБА_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 , ( АДРЕСА_3 ),

e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

За участю:

тимчасово виконуючого обов`язки керуючого реалізацією, арбітражного керуючого Дерлюка Василя Дмитровича, свідоцтво арбітражного керуючого №5470 від 13.03.2013, вул. Університетська, 2ю, оф. 50, м. Ірпінь, Бучанський район, Київська область, 08201, РНОКПП НОМЕР_2 ,

Кредитора-1: Товариство з обмеженою відповідальністю “Авентус Україна”,

код ЄДРПОУ 41078230, пр. Берестейський, 90-А, м. Київ, 03062,

Кредитора-2: Акціонерне товариство “Таскомбанк”,

код ЄДРПОУ 09806443, вул. Симона Петлюри,30, м. Київ, 01032

Кредитора-3: Акціонерне товариство “Перший український міжнародний банк”,

код ЄДРПОУ 14282829, вул. Андріївська, буд.4, м. Київ, 04070,

Кредитора-4: Акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк”,

код ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001,

Кредитор-5: Акціонерне товариство "Юнекс Банк",

код ЄДРПОУ 20023569, 03040, місто Київ, вул. Васильківська, буд. 14,

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи

без повідомлення (виклику) сторін;

Обставини справи:

У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебуває справа про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , провадження у якій відкрито 14.05.2025.

За наслідками розгляду справи 10.06.26, суд ухвалив постанову, якою, серед іншого, фізичну особу ОСОБА_1 визнано банкрутом, введено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 . Тимчасово виконуючим обов`язки керуючого реалізацією призначено арбітражного керуючого Дерлюка Василя Дмитровича.

Справа №927/426/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 перебуває на стадії процедури погашення боргів боржника.

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Національна” (далі ТОВ “ФК “Національна”) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №545 від 06.12.2024 в розмірі 23 500 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 328 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16 березня 2026 року справу передано за підсудністю до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28.04.2026 заяву ОСОБА_1 про закриття провадження у справі задоволено. Провадження у справі за позовом ТОВ “ФК “Національна” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 31.07.26 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Національна” задоволено, ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 квітня 2026 року скасовано, матеріали справи №759/5939/26 передано до Господарського суд Чернігівської області, на розгляді якого перебуває справа №927/426/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

07.08.26, до господарського суду Чернігівської області надійшла справа №759/5939/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Національна” до ОСОБА_1 про стягнення 23500 грн заборгованості за кредитним договором.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.26 справу №927/426/25 (759/5939/26) передано на розгляд судді Фесюри М.В.

Відповідно до ухвали Господарського суду Чернігівської області від 10.08.26 справу №759/5939/26 ТОВ “ФК “Національна” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до розгляду у позовному провадженні в межах справи №927/426/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , присвоєно номер №927/426/25 (759/5939/26), визначено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, сторонам надано строк для подання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала суду від 10.08.26 направлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронних кабінетів сторін (позивачу 10.08.26 17:56, відповідачу 10.08.26 17:50).

26.08.26, через систему “Електронний суд” від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, яким проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позову з посиланням на наступне, зокрема:

-вимога позивача не може розглядатися ізольовано від процедури неплатоспроможномті відповідача та встановленого Кодексом України з процедури банкрутства спеціального порядку виявлення, розгляду та задоволення вимог кредиторів;

-позивач з вимогами, які виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, не звертався з грошовими вимогами у межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 ;

-неподання конкрусними кредиторами заяв з грошовими вимогами у встановлений Кодексом України з процедур банкрутства строк має наслідки, зокрема, щодо можливості визнання таких вимог погашеними, згідно постанови Верховного Суду України від 06.05.26 у справі №918/482/25;

-відповідач не заперечує самого факту укладення договору про надання фінансового кредиту №545 від 06.12.24, однак визнання факту укладення договору не означає визнання заявленого позивачем розміру заборгованості та, тим більше, не означає погодження із можливістю її індивідуального стягнення поза встановленим Кодексом України з процедур банкрутства порядком;

-навіть якщо суд встановить факт існування грошового зобов`язання, це не означає, що позивач набуває право на його індивідуальне стягнення поза межами спеціальної процедури;

-заявлена позивачем сума 23500,00 грн не може бути стягнута без встановлення судом її правової природи, періоду виникнення та документального підтвердження кожної складової;

-відповідач вважає недоведеним нарахування процентів у повному заявленому розмірі 8500 грн, а у разі ненадання позивачем належних доказів правомірності нарахування процентів за кожний наступний розрахунковий періоди, відповідні суми не можуть бути включені до складу заборгованості, що підлягає стягненню;

-на підставі п.6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» нарахування 5000 грн штрафу за прострочення виконання кредитного договору підлягає списанню;

-відповідач заперечує щодо стягнення 3328 грн витрат на правничу допомогу, сам факт наявності договору про правничу допомогу або акта виконаних робіт не створює безумовного обов`язку іншої сторони компенсувати всю заявлену суму, мають враховуватись фактичний обсяг роботи представника позивача, складність спору, кількість та характер процесуальних документів, витрачений час та цінупозову, а також в разі часткового задоволення позову, питання має вирішуватись пропорційно до розміру задоволених вимог;

-застосування запропонованого позивачем заходу забезпечення позову є необґрунтованим.

Зазначений вище відзив на позов з доказами направлення позивачу залучено до матеріалів справи та прийнято до розгляду.

Позивачем відповіді на відзив у встановлений процесуальний строк подано не було.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відносно відповідача господарським судом Чернігівської області 14.05.25 відкрито провадження у справі №927/426/25 про неплатоспроможність, з 10.06.26 фізичну особу ОСОБА_1 визнано банкрутом, введено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 . Станом на 12.10.26 тимчасово обов`язки керуючого реалізацією майна банкрута виконує арбітражний керуючий Дерлюк Василь Дмитрович.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

06.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Національна» (Кредитодавець або Товариство, позивач у справі) та ОСОБА_1 (Позичальник, відповідач у справі) укладено Договір про надання фінансового кредиту №545 від 06.12.2024 р. (надалі Договір кредиту).

Зазначений Договір кредиту підписано сторонами методом накладання електронних підписів.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредиту, Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику в користування грошові кошти (надалі Кредит), у сумі, що зазначена в п.2.11.1. Договору, на умовах строковості, платності та зворотності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Кредитодавцю проценти за користуванням Кредитом відповідно до умов Договору та виконати інші обов`язки, передбачені цим Договором, Додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

Договір було укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (ІТС) ТзОВ «Фінансова компанія «Національна» через веб-сайт Кредитодавця. Ідентифікація Позичальника в Особистому кабінеті здійснюється відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» через перевірку коду, надісланого на мобільний телефон, та/або пароля (п. 2.2 Договору кредиту).

Кредит надавався у безготівковій формі у національній валюті України гривні, шляхом перерахування відповідної суми на банківську платіжну картку, яку Позичальник самостійно зазначив у своїй Заявці (п. 2.3 Договору кредиту).

Грошові кошти надавались на споживчі цілі для власних потреб Позичальника (п. 2.4 Договору кредиту).

Сторонами погоджено, що за цим правочином встановлюється фіксована процентна ставка (п. 2.5 Договору кредиту).

Відповідно до п. 2.11.1 Договору кредиту, сума наданого Кредиту становить 10000 грн. 00 коп.

Згідно з п. 2.11.2 Договору кредиту, строк кредиту встановлено з « 06» грудня 2024 р. по « 15» березня 2025 р. включно, що становить 100 календарних днів.

Згідно з п. 2.11.4 Договору кредиту, базова процентна ставка становить 1% на день (366% річних) та застосовується у межах встановленого строку кредитування, вказаного в п.2.11.2 цього Договору.

Відповідно до п. 2.11.7 та п. 2.11.8 Договору кредиту, сума процентів за 1 день користування кредитом за базовою ставкою становить 100 грн. 00 коп., а з урахуванням індивідуальної знижки 50 грн. 00 коп.

Згідно з п. 2.11.9 Договору кредиту, загальний розмір процентів за користування кредитом у пільговий період з « 06» грудня 2024 р. по « 03» січня 2025 р. включно визначено у сумі 1500 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.11.10 Договору кредиту, загальний розмір процентів, нарахованих за весь період користування кредитними коштами з « 06» грудня 2024 року по « 15» березня 2025 року включно, становить 8 500 грн. 00 коп.

Згідно з п. 2.11.11 Договору кредиту, остаточною датою виконання зобов`язань щодо повного погашення кредиту визначено « 15» березня 2025 року.

Відповідно до п. 2.11.12 Договору кредиту, розрахунок денної процентної ставки здійснюється за формулою, визначеною Законом України «Про споживче кредитування», та виходячи зі співвідношення загальних витрат (8 500 грн. 00 коп.) до суми кредиту (10 000 грн. 00 коп.) і строку дії договору, становить 0,85 % за кожен день користування.

Відповідно до п. 3.10.1 Договору кредиту, цей правочин укладається шляхом подання Позичальником Заявки на отримання Кредиту в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) Кредитодавця.

Відповідно до умов Договору кредиту, Кредитодавець ініціює надання кредиту в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на вказану при реєстрації платіжну картку Позичальника № НОМЕР_3 ХХХХ53.

Відповідно до п. 6.1 Договору кредиту, повернення кредиту та сплата процентів за його користування (включаючи кількість, розмір та періодичність платежів) здійснюються згідно з Графіком, визначеним у Додатку № 1 до цього Договору, крім випадку визначеного в п.6.6. Договору.

Згідно з п. 6.2 Договору кредиту, Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані проценти у строки, що встановлені цим Договором та відповідних додаткових угод до нього.

Кредитодавець умови Договору про надання фінансового кредиту №545 виконав, шляхом зарахування грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_4 Позичальника, що підтверджується довідкою АТ «Таскомбанк» «Про підтвердження платежу» № 45162/80 від 21.10.2025 р., в розмірі 10000,00 грн.

ОСОБА_1 не заперечила отримання коштів у розмірі 10000,00 грн. за Договором про надання фінансового кредиту №545 від 06.12.2024 р.

ОСОБА_1 зобов`язання за Договором про надання фінансового кредиту №545 від 06.12.2024 р. не виконала, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Національна» у розмірі 23 500,00 грн. (з яких: 10 000,00 грн. тіло кредиту; 8500,00 грн. проценти за користування кредитом).

Зазначена заборгованість підтверджується відповідним розрахунком заборгованості за Договором кредиту.

За неналежне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за Договором кредиту, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Національна» нараховано 5 000 грн. штрафу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні доку-менти та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власно-ручних підписів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний до-говір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що на-дав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до зви-чаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушення зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому, ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Фінансова компанія «Національна» належним чином виконало умови Договором про надання фінансового кредиту №545 від 06.12.2024 р., надало ОСОБА_2 кредит у сумі 10000,00 грн., шляхом зарахування грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_4 Позичальника, що підтверджується довідкою АТ «Таскомбанк» «Про підтвердження платежу» № 45162/80 від 21.10.2025 р.

Відповідачем факт отримання коштів та приналежність їй вказаного карткового рахунку жодними доказами не спростовано.

ОСОБА_1 порушила договірні зобов`язання, не повернула кредит та не сплатила проценти за користування кредитом в установлений Договором строк, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість у розмірі 18500 грн. 00 коп. (з яких: 10000,00 грн. тіло кредиту; 8500,00 грн. проценти за користування кредитом).

Доказів погашення ОСОБА_1 заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №545 від 06.12.2024 р. або контррозрахунку матеріали справи не містять.

За умовами Договору строк кредиту строк кредиту встановлено з «06» грудня 2024 р. по « 15» березня 2025 р. включно, що становить 100 календарних днів (п.2.11.2.).

Згідно з п.п.6.3.п.6 Договору, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані проценти у строки, зазначені в цьому Договорі та відповідних додаткових угодах до нього.

З урахуванням погоджених сторонами у Договорі умов, дослідивши поданий позивачем розрахунок заборгованості за відсотками (а.с. 11-13), суд вважає правомірним, обґрунтованим та таким, що здійснений у відповідності до умов Договору, а отже позовні вимоги в частині стягнення 8500 грн заборгованості за відсотками підлягають задоволенню.

За неналежне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за Договором кредиту, ТОВ «Фінансова компанія «Національна» нараховано 5 000 грн. штрафу.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі зазначеного, позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 5000 грн. задоволенню не підлягають, оскільки штраф нарахований у період дії в Україні воєнного стану за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором кредиту.

Матеріали справи не містять відомостей про звернення боржниці з вимогами про перерахунок платежів, їх зарахування на погашення інших вимог, повернення надмірно сплачених коштів комісії, або пред`явлення позову про припинення нарахування комісії чи відсотків, визнання недійсними окремих пунктів договорів, як і не містять доказів, які б підтвердили виконання нею умов спірного договору.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2021 у справі №910/17743/18, Суд зауважив, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №911/2548/18).

Суд зазначає, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту №545 від 06.12.2024 р. в розмірі 18500 грн. 00 коп., стягнення якої є предметом даного спору, виникла станом на 15.03.25, тобто до відкриття провадження у справі №927/426/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (відкрито ухвалою Господарського суду Чернігівської оласті від 14.05.25). Отже Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Національна» є конкурсним кредитором ОСОБА_1 в розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

Як вбачається з матеріалів справи №927/426/25, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Національна» з грошовими вимогами у справі № 927/426/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 станом на дату розгляду даної справи не зверталось.

Водночас, як зауважив Верховний суд у своїй постанові від 23.09.2021 року у справі №904/4455/19, зважаючи на притаманну позовному провадженню автономію в межах справи про банкрутство, незаявлення позивачем грошових вимог до боржника у справі про банкрутство не може вважатися відмовою від таких вимог у позовному провадженні або бути підставою для відмови у задоволенні позову з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача в порядку статті 7 КУзПБ (п. 117).

У разі незаявлення вимог до боржника у справі про банкрутство справа за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів статті 7 КУзПБ має бути розглянута господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, по суті спору за правилами ГПК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство (п. 118).

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З урахуванням ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Враховуючи наведене вище та те, що позивачем надано належні докази на підтвердження позовних вимог, відповідач доказів як погашення заборгованості так і спростування вимог не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Національна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №545 від 06.12.2024 р. обґрунтовані та підлягають задоволенню в частині стягнення 18500 грн. 00 коп. (з яких: 10000,00 грн. тіло кредиту; 8500,00 грн. відсотки за користування кредитом). Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна» до ОСОБА_1 в частині стягнення штрафу у розмірі 5000 грн. задоволенню не підлягають, оскільки штраф нарахований у період дії в Україні воєнного стану за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором кредиту та підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем), відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Питання щодо викладеного у позовній заяві позивачем клопотання про забезпечення позову, судом не вирішувалось, оскільки у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23.04.26 у справі №759/5939/26, яка в цій частині не оскаржувалась та набрала законної сили. З відповідним клопотанням Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Національна» до Господарського суду Чернігівської області не зверталось.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві повідомлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат становить сплачену суму судового збору 2662,40 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 3328,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем за подання цього позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. що підтверджується платіжною інструкцією № 126 від 02.03.2026 р.

Оскільки суд частково задовольняє позовні вимоги, сплачений позивачем судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене узгоджується з позицією Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеною в постанові від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Правову допомогу позивачу у даній справі надавало адвокатське об`єднання «Евріка».

Позивачем разом з позовною заявою подано докази на підтвердження розміру витрат на правову допомогу, а саме: Договір про надання правової (правничої) допомоги № 26/02/12 від 12.02.2026 р., Додаткову угоду № 3 про надання правової (правничої) допомоги № 26/02/12 від 12.02.2026 р.; Акт № 3 прийому-передачі (правничої) допомоги від 28.02.26; платіжну інструкцію № 126 від 02.03.26 згідно договору №26/02/12 від 12.02.26 та рах.26220/3 від 20.02.26, дод. Угода №3 від 12.02.26 (щодо стягнення боргу з Шумейко І.В.);

Враховуючи те, що позивачем надано належні докази на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом цієї справи, беручи до уваги, що за результатом розгляду спору позов задоволено частково, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3328,00 грн. слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Національна” (вул. Олеся Гончара, буд. 41, літ.А, м. Київ, 01054, код ЄДРОПУ 42761807) 10 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 8500,00 грн. відсотки за користування кредитом, 2095,93 грн. витрат по сплаті судового збору та 2619,91 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні позову в частині стягнення 5000 грн. штрафу відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Фесюра

Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/

Документи по справі можуть бути направлені на адресу суду: пр-т Миру, 20, м. Чернігів, 14000, та на електронну адресу Господарського суду Чернігівської області: Е-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua; тел. канцелярії (099)420-54-50.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua