Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №927/355/26 — Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

29 вересня 2026 рокум. Чернігівсправа № 927/355/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Новик Т.О., за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Добробут 79” (код ЄДРПОУ 40569769), вул. Красносільського, 79, м. Чернігів, 14026, до

відповідача 1: Територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 34339125), вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000

відповідача 2: Виконавчого комітету Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 04062015), вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 46 554,00 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Ревенок Л.В. – представника, Омельяненко О.Ю. – адвоката;

від відповідача 1: Солончевої О.П. - представника;

від відповідача 2: Солончевої О.П. - представника;

від третьої особи: не з`явився

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

До Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Добробут 79” до Територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради про стягнення 46554,00 грн заборгованості, у тому числі 30889,62 грн заборгованості за внесками на утримання багатоквартирного будинку, 12057,13 грн інфляційних нарахувань за період з 01.11.2027 по 31.01.2026, 3607,25 грн 3% річних за період з 01.11.2027 по 31.01.2026.

Свої вимоги позивач обґрунтовує бездіяльністю відповідача в частині нездійснення останнім оплати внесків на утримання багатоквартирного будинку, чим порушує свій обов`язок співвласника (ст. 15 Закону України “Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку”).

Ухвалою суду від 28.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, без проведення судового засідання, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, роз`яснено сторонам строки подання клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвала суду від 28.04.2026 доставлена до Електронних кабінетів сторін 28.04.2026 о 12:32 год., що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Отже, в розумінні ст. 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.

01.05.2026 позивачем подано клопотання про залучення співвідповідача – Виконавчий комітет Чернігівської міської ради.

13.05.2026 відповідачем 1 подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , який проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

13.05.2026 відповідачем 1 подано відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечив, посилаючись на таке:

- Чернігівська міська рада не є співвласником квартири АДРЕСА_2 в розумінні Законів України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а вказана квартира відповідно до норм ЖК України перебуває у її віданні та є неприватизованою. Разом з тим, виконавчий комітет Чернігівської міської ради відповідно до положень статті 15 та 18 ЖК України наділений повноваженнями щодо управління житловим фондом та здійсненням контролю за його використанням;

- згідно з довідкою управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 28.04.2026 №7649 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 25.01.1994 по 06.06.2023; ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 25.01.1994 по 26.11.2024; ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 з 25.01.1994 по 27.12.2024. Вказані особи проживали та користувались квартирою на підставі договору найму жилого приміщення, вони ж і були споживачами житлово-комунальних послуг, а після створення ОСББ і споживачами послуг, пов`язаних з утриманням багатоквартирного будинку, і саме наймачі зобов`язані були оплатити житлово-комунальні послуги, послуги на утримання багатоквартирного будинку за весь час користування житловим приміщенням до 27.12.2024 (дата зняття з реєстрації останнього наймача, яким була виділена квартира згідно з рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради Народних депутатів від 19 липня 1993 року № 160), але цього не робили.

- згідно з довідкою управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 28.04.2026 №7649 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають з 01.04.2025 та станом на 31.03.2026: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

- сім`я ОСОБА_8 та сім`я ОСОБА_9 зареєстрували місце проживання у квартирі за достатньої правової підстави, у та відповідності до вимог ЖК України користувались житлом у спірний період на умовах найму;

- жодних рахунків на оплату внесків за вказаний період Чернігівська міська рада не отримувала, доказів їх надсилання позивачем на адресу міської ради матеріали позовної заяви не містять;

- Чернігівська міська рада не виступає суб`єктом спірних правовідносин, оскільки квартира АДРЕСА_2 не перебуває у комунальній власності Чернігівської міської територіальної громади та за нею відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності не зареєстровано, а обов`язки щодо оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території закон покладає на наймача, а не на власника неприватизованої квартири;

- ОСББ мало законне право вимагати сплати внесків від наймачів квартир комунальної власності на підставі ч. 4 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Відзив на позов прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

19.05.2026 позивачем подана відповідь на відзив, відповідно до якої останній заперечує проти доводів відповідача 1.

Так, позивач зазначає, що не проведення державної реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» жодним чином не спростовує факту виникнення та факту перебування зазначеної квартири у власності Територіальної громади міста Чернігова; обов`язок утримання майна законодавством покладається саме на власника такого майна.

Позивач також вказує, що Чернігівська міська рада була обізнана про наявну заборгованість, оскільки голова Правління Об`єднання неодноразово зверталась для врегулювання питання заборгованості до органу місцевого самоврядування м. Чернігова.

Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.

21.05.2026 Чернігівською міською радою подані заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких остання не погодилась із запереченнями позивача, викладеними у відповіді на відзив.

Заперечення прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 21.05.2026 постановлено здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 927/355/26 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 04.06.2026.

Ухвалою суду від 04.06.2026 клопотання позивача про залучення співвідповідача задоволено; до участі у справі залучено відповідача 2 – Виконавчий комітет Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 04062015).

Крім того, ухвалою від 04.06.2026 задоволено клопотання відповідача – Чернігівської міської ради про залучення третьої особи; до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 , підготовче засідання відкладено на 01.07.2026.

09.06.2026 позивачем подана заява про зміну предмету позову, відповідно до якої останній, посилаючись на залучення співвідповідача у справі № 927/355/26, Відповідача 2, вбачає необхідність зміни предмета позову (а саме способу стягнення заборгованості), з огляду на таке:

Згідно зі статтями 10 та 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Чернігівська міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування, а Виконавчий комітет — її виконавчим органом. Особливістю статусу Чернігівської міської ради як юридичної особи є те, що вона не має відкритих рахунків у територіальних органах Державної казначейської служби України та не є безпосереднім розпорядником бюджетних коштів. У свою чергу, Виконавчий комітет Чернігівської міської ради є самостійною юридичною особою, розпорядником бюджетних коштів територіальної громади та органом, що здійснює безпосереднє управління та фінансування видатків на утримання комунального майна, а відповідно до бюджетного законодавства, саме розпорядники бюджетних коштів уповноважені на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків.

За доводами позивача, правова конструкція, за якої стягнення звертається на виконавчий орган ради як розпорядника коштів власника майна, повністю узгоджується з матеріальним правом, оскільки відповідальність за зобов`язаннями громади покладається на її уповноважені органи в межах їх фінансових повноважень.

У зв`язку з наведеним позивач просить стягнути з Територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради в особі її виконавчого органу — Виконавчого комітету Чернігівської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Чернігівської міської ради заборгованість в сумі 46554,00 грн та судові витрати.

Суд долучив заяву до матеріалів справи.

17.06.2026 відповідачем 2 подано відзив на позов, відповідно до якого останній заперечив проти позовних вимог.

У відзиві на позов відповідач 2 зазначає, що наведені позивачем обставини не свідчать про наявність у Виконавчого комітету статусу належного співвідповідача у даному спорі, оскільки предметом спору є стягнення заборгованості за внесками на управління багатоквартирним будинком зі співвласника, а підставою заявлених вимог позивач визначає, нібито, перебування квартири у комунальній власності територіальної громади. Виконавчий комітет не є співвласником, власником спірного майна, не є стороною будь-яких договірних або господарських зобов`язань щодо сплати спірних платежів та не перебуває з позивачем у спірних матеріально-правових відносинах; одночасного виникнення у Чернігівської міської ради та Виконавчого комітету Чернігівської міської ради спільних, солідарних чи часткових обов`язків щодо предмета спору не існує, що виключає наявність процесуальної співучасті.

Разом з тим, Відповідач 2 зазначає, що Виконавчий комітет Чернігівської міської ради є не єдиним розпорядником бюджетних коштів територіальної громади, оскільки є не єдиним виконавчим органом ради з огляду на норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а після утворення Чернігівської міської військової адміністрації, бюджетні повноваження у Чернігівської міської ради та виконавчого комітету відсутні.

Відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву на позов.

У підготовчому засіданні 01.07.2026 суд розглянув заяву позивача про зміну предмету позову та прийняв її до розгляду, з огляду на її подання у строки та у порядку, визначених ст. 46 ГПК України.

Подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням поданої заяви про зміну предмету позову.

У підготовчому засіданні 01.07.2026 суд постановив протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів, та з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 статті 182 ГПК України питань, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті у судовому засіданні на 19.08.2026.

У судовому засіданні 19.08.2026 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляд у справи до 02.09.2026.

02.09.2026 судом оголошено перерву у розгляді справи по суті до 17.09.2026.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

У судовому засіданні 17.09.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та на підставі ст. 219 ГПК України з урахуванням складності справи відклав проголошення рішення до 23.09.2026, про що учасників процесу, присутніх у судовому засіданні, повідомив під розпис, інших – ухвалою суду від 17.09.2026.

У зв`язку з перебуванням судді Новик Т.О. у період з 23.09.2026 по 28.09.2026 на лікарняному 29.09.2026 на підставі статті 240 ГПК України судом оголошено скорочене рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

16.05.2016 проведені Загальні збори співвласників багатоквартирного будинку ОСББ «Добробут 79», на яких вирішено, зокрема, створити Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут 79», затвердити Статут Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут 79».

14.06.2016 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут 79», код ЄДРПОУ 40569769, про що зроблено запис № 10641020000012593 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

01.06.2017 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут 79» включено до реєстру неприбуткових організацій (рішення № 1525/2522-12-04-37).

Відповідно до Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут 79»:

п. 1.1. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут 79» (далі – Об`єднання) створено власниками квартир та нежитлових приміщень (далі - співвласники) багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

п. 2.1. Метою створення Об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків. Належне утримання та використання спільного майна будинку, який знаходиться за адресою: місто Чернігів, вулиця Красносільського, 79, забезпечення своєчасного надходження коштів для слати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

п. 2.2. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності Об`єднання може здійснюватися власними силами Об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.

п. 2.4. Об`єднання має право відповідно до законодавства та цього Статуту, зокрема, встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

п. 3.2.2. До виключної компетенції загальних зборів належать, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

п . 4.2. Сплата встановлених загальними зборами Об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного та інших фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами Об`єднання, є обов`язковою для всіх співвласників.

Порядок сплати та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами Об`єднання відповідно до законодавства та Статуту.

п. 5.1. Співвласник має право, зокрема, знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки.

п. 5.3. Співвласник зобов`язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до Протоколу № 2 від 08.08.2016 Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку зборами вирішено визначити розмір внесків на витрати по утриманню будинку та прибудинкової території в розмірі 2,471 грн за 1 кв. загальної площі на 1 поверсі, в розмірі 2,861 за 1 кв.метр загальної площі квартири вище 1 поверху. Нарахування за поточний місяць здійснюється до 5 числа наступного місяця. Сплата здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховуються внески.

Відповідно до Протоколу № 4 від 05.11.2017 Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку зборами вирішено визначити розмір внесків на витрати по утриманню будинку та прибудинкової території на 2018 рік в розмірі 3,265 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири, для 2-9 поверхів 3,896 грн за 1 кв.метр загальної площі квартири у багатоповерховому будинку за адресою: м. Чернігів, вул. Красносільського, 79. Оплату внесків проводити до 25-го числа звітного місяця.

Відповідно до Протоколу № 6 від 24.03.2019 Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку зборами вирішено встановити з 01.04.2019 розмір щомісячного внеску співвласників для 1 поверхів в розмірі 3,78 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири та для 2-9 поверхів 4,50 грн за 1 кв.метр загальної площі квартири у багатоповерховому будинку за адресою: м. Чернігів, вул. Красносільського, 79. Оплату внесків проводити до 25-го числа звітного місяця.

Відповідно до Протоколу № 7 від 13.10.2019 Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку зборами вирішено встановити з 01.01.2020 розмір щомісячного внеску співвласників для 1 поверхів в розмірі 4,35 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири та для 2-9 поверхів 4,80 грн за 1 кв.метр загальної площі квартири у багатоповерховому будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Оплату внесків проводити до 25-го числа звітного місяця.

Відповідно до Протоколу № 9 від 29.11.2020 Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку зборами вирішено встановити з 01.04.2021 розмір щомісячного внеску співвласників 6,50 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири у багатоповерховому будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Оплату внесків проводити до 25-го числа звітного місяця.

Відповідно до Протоколу № 11 від 24.10.2025 Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку зборами вирішено встановити розмір внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території в розмірі для всіх поверхів – 8,00 грн/кв.м. від загальної площі квартири. Ввести в дію з 01.01.2026.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Внески співвласників на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території вносяться щомісячно не пізніше, ніж до 20 числа місяця, що наступає за розрахунковим. Внески сплачуються в безготівковій формі через банківські та інші розрахункові установи.

Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 160 від 19.07.1993 «Про виділення житла підприємствам, громадянам міста, повторне заселення звільнених квартир, видачу ордерів, затвердження представлених списків, виділення житла громадянам, які проживають в аварійних будинках і в тих, які підлягають знесенню» Виробничому об`єднанню житлово-комунального господарства Новозаводського району, згідно листа від 02.02.1993 № 54 виділено двокімнатну квартиру службову АДРЕСА_2 замість двокімнатної квартири службової АДРЕСА_4 .

Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №174 від 10.08.1993 «Про виділення житла підприємствам, громадянам міста, повторне заселення звільнених квартир, видачу ордерів, затвердження представлених списків, виділення житла громадянам, які проживають в аварійних будинках і в тих, які підлягають знесенню» затверджено спільні рішення адміністрації і профспілкових комітетів підприємств, організацій про виділення житлової площі у звільненому фонді і вирішено видати ордери, зокрема, Виробничому об`єднанню житлово-комунального господарства Новозаводського райвиконкому: ОСОБА_2 на службову двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 , жил.пл. 29,7 кв.м. по АДРЕСА_3 на сім`ю 3 чол./він, дружина, дочка, із зняттям з квартирного обліку, Електрик ЖРЕД-12.

Листом № 02-07/12 від 03.03.2025 Комунальне підприємство «ЖЕК-13» Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради звернулося до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради з проханням посприяти у вирішенні питання щодо виділення житлового приміщення із статусом гуртожиток для проживання працівника підприємства.

Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 101 від 06.03.2025 «Про затвердження списків громадян, поставлених на квартирний облік» виділено комунальному підприємству «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради згідно з їхнім листом двокімнатну квартиру №... по АДРЕСА_3 та включено цю квартиру до числа гуртожитків.

Наказом Комунального підприємства «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради № 28 від 24.03.2025 надано покрівельнику рулонних покрівель та покрівель із штучних матеріалів 5 розряду ОСОБА_1 , двокімнатну квартиру АДРЕСА_6 . Наказано ОСОБА_1 видати ордер на житлове приміщення, оскільки двокімнатна квартира АДРЕСА_2 віднесена до числа гуртожитків; ОСОБА_1 , після заселення в надане житлове приміщення надати підтверджуючі документи про реєстрацію місця проживання.

Відповідно до довідки № 7649 від 28.04.2026 Управління адміністративних послуг за період з 01.11.2017 по 31.03.2026 про склад зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою: АДРЕСА_1 , за даною адресою до складу зареєстрованих осіб входить: ОСОБА_2 (зареєстрований 25.01.1994, знятий з реєстрації 06.06.2023); ОСОБА_3 (зареєстрована 25.01.1994, знята з реєстрації 26.11.2024), ОСОБА_4 (зареєстрована 25.01.1994, знята з реєстрації 27.12.2024); ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (зареєстровані з 01.04.2025).

У матеріалах справи наявний Договір № 7 найму жилого приміщення, яке віднесено до числа гуртожитків від 24.03.2025, укладений між комунальним підприємством «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради (далі – Наймодавець) та ОСОБА_1 (далі – Наймач), відповідно до умов якого Наймодавець надає наймачу та членам його сім`ї ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у тимчасове користування житло на строк – до постійно, двокімнатну квартиру, яка не є приватизованою колишніми наймачами (померли) із числа гуртожитків за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з 2-х кімнат житловою площею 29,7 кв.м. У багатоквартирному будинку АДРЕСА_3 створено ОСББ «Добробут 79», тому здійснення обслуговування будинку, забезпечення роботи технічного обладнання внутрішньобудинкових систем відповідно до вимог законодавства здійснюється створеним ОСББ, яке, зокрема, доводить до відома наймача встановлені внески і платежі на утримання будинку (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.3.10. Наймач зобов`язується сплачувати ОСББ своєчасно і в повному обсязі належні внески і платежі.

За Інформацією з Державного реєстру речових прав за пошуковим запитом: АДРЕСА_1 , відомості про реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомості відсутні.

У матеріалах справи також наявні такі документи:

- Додаток до протоколу № 2 зборів співвласників багатоквартирного будинку, проведених 24.07.2016 за місцезнаходженням: АДРЕСА_3 , а саме Листок опитування співвласника, відповідно до якого ОСОБА_10 , яка діяла на підставі довіреності № 835 від 20.05.2016 Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради, як представник співвласника житлових приміщень (квартир) загальною площею 1094 кв.м. підтвердила результати голосування «за» (по всім питанням порядку денного загальних зборів).

- Реєстр квартир багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , відповідно до якого всього загальна площа квартир складає 11107,3 кв. м, у тому числі приватна 10013,3 кв.м, комунальна – 1094,0 кв.м, з-поміж яких квартира № 125 занотована до комунальної власності.

- Лист Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 491/1-10/вих/02/2050/20/вх/03 від 16.03.2025, в якому останній на адвокатський запит від 13.03.2026 № 03/2026/3 повідомив, що відповідно до наявної у відділі квартирного обліку та приватизації житлового фонду комп`ютерної бази даних приватизованого житла інформація щодо приватизації житла за адресю: АДРЕСА_1 , відсутня. Рішенням виконавчого комітету міської ради від 06.03.2025 № 101 квартира АДРЕСА_2 виділено комунальному підприємству «ЖЕК-13» міської ради та включено її до числа гуртожитків. Рішенням виконавчого комітету міської ради від 13.10.2016 № 468 «Про передачу житлового будинку з балансу комунального підприємства «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради на баланс ОСББ» надано дозвіл комунальному підприємству «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради на передачу на баланс ОСББ «Добробут 79» житлового будинку АДРЕСА_3 .

- Лист Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 581/1-10/вих/02/2369/20/вх/03 від 27.03.2026, в якому останній на адвокатський запит від 23.03.2026 № 03/2026/5 повідомив, що Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради рішення № 101 від 06.03.2025 про виділення квартири КП «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради та включення її до числа гуртожитків було прийнято виконавчим комітетом у межах його дискреційних повноважень як органу, відповідального за облік та розподіл житлового ресурсу громади на підставі норм Житлового кодексу України, що діяли на той час.

- Лист Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 780/1-10/вих/02/2291/23/вх/03 від 17.04.2026, в якому останній на запит ОСББ «Добробут 79» від 20.03.2026 повідомив, що на виконання розпорядження міського голови № 148-р від 15.10.2019 відділом квартирного обліку та приватизації житлового фонду міської ради сформовано базу житлових приміщень державного житлового фонду та житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Чернігова, відомості до якої внесено за даними, наданими комунальними підприємствами та об`єднаннями співвласниками багатоквартирних будинків міста. Відомості включені до електронної бази житлових приміщень державного житлового фонду та житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Чернігова використовується виключно для службових цілей, а сам реєстр є внутрішнім робочим інструментом відділу квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради. До зазначеної бази включено і квартиру АДРЕСА_2 . відповідно до інформації, наданої ОСББ «Добробут 79».

- Лист від 27.04.2026, в якому Фонд комунального майна Чернігівської міської ради надав інформацію про те, що квартира № 125 в житловому будинку № 79 по вулиці Красносільського в м. Чернігові не перебуває в комунальній власності Чернігівської міської територіальної громади.

Листами № 05/12 від 01.03.2025, № 05/04 від 08.08.2025 ОСББ «Добробут 79» звертався до Чернігівської міської ради з Вимогами про порушення обов`язків власника по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території, відповідно до яких позивач повідомляв відповідача про наявність заборгованості по утриманню будинку та прибудинкової території та пропонував вирішити питання щодо погашення заборгованості.

Листом № 497/1-04/вих/02/2330/23/вх/03 від 02.04.2025 Виконавчий комітет Чернігівської міської ради повідомив позивача, що Чернігівська міська рада не є власником квартири № 125 в будинку № 79 по вул. Красносільського в м. Чернігові, а відтак, вимога про сплату Чернігівською міською радою заборгованості за утримання будинку і прибудинкових територій є безпідставною.

Звертаючись до суду за захистом своїх порушених прав позивач зазначає, що заборгованість по сплаті внесків за утримання будинку і прибудинкових територій становить 30889,62 грн за період з 01.11.2017 по 31.03.2026.

Крім того, за порушення строків оплати внесків позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 12057,13 грн інфляційних нарахувань за період з 01.11.2017 по 31.01.2026 та 3607,25 грн 3% річних за період з 01.11.2017 по 31.01.2026.

Нормативно-правове обґрунтування та оцінка аргументів.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, підставою для звернення до суду є саме порушення, невизнання або оспорювання прав та законних інтересів особи.

Щодо правового статусу житлового приміщення за адресою: м. Чернігів, вул. Красносільського буд. 79, кв. 125.

15.04.1991 року введено в дію Закон УРСР «Про власність», яким розмежовано державну та комунальну власність.

Статтею 31 цього Закону було встановлено, що до державної власності в Українській РСР належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

05.11.1991 Кабінетом Міністрів України на виконання постанови Верховної Ради УРСР від 26 березня 1991 року «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» прийнято постанову № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)», якою затверджено Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Відповідно до цього Переліку до комунальної власності передано, зокрема, житловий та нежитловий фонд рад.

Відповідно до статті 35 Закону Української РСР «Про власність» об`єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об`єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров`я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв`язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб`єктами права власності.

Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР з набранням чинності цим Законом (12.06.1997) майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.

Верховний Суд у постанові від 15.03.2023 по справі № 910/20600/21 наголосив, що первинними правовими підставами набуття права комунальної власності у процесі розмежування державної власності на загальнодержавну та комунальну є саме приписи статей 34 та 35 Закону УРСР «Про власність», а також постанова Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991, прийнята на підставі Постанови Верховної Ради УРСР від «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» від 26.03.1991.

Статтею 327 Цивільного кодексу України встановлено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Територіальна громада за приписами частини 2 ст. 2 Цивільного кодексу України є одним з учасників цивільних відносин.

Частиною 1 ст. 169 Цивільного кодексу України передбачено, що територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, а згідно зі ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обв`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування» територіальна громада це жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр (абз. 2); право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (абз. 15).

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що: місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (ч. 1); місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ч. 2).

Згідно з ч. 1 ст. 5 цього Закону система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі ст. 60 вказаного Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження (ч. 1).

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 5).

З аналізу наведених вище нормативних актів суд доходить висновку, що Чернігівська міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування, який діє відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та здійснює повноваження територіальної громади міста Чернігова у сфері управління комунальним майном.

Матеріали справи не містять правовстановлюючих документів на спірну квартиру або данних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які б безпосередньо підтверджували виникнення та державну реєстрацію права комунальної власності на зазначений об`єкт нерухомості.

Окремо слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Верховний Суд у постанові від 03.06.2020 у справі № 363/4852/17 вказав, що державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав.

Зі змісту ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» убачається, що власниками неприватизованих квартир, що належать до державного житлового фонду, є територіальна громада (в особі місцевих рад) або держава (в особі державних підприємств, організацій, установ).

Відповідачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що спірна квартира № 125 по вул. Красносільського 79 у місті Чернігові була приватизована або належить будь-якій фізичній чи юридичній особі, відмінній від територіальної громади міста Чернігова.

Крім того, суд наголошує, що створення ОСББ та заміна балансоутримувача житлового будинку не змінює ані форму власності, ані правовий режим неприватизованого об`єкту і не свідчить про його відчуження на користь, зокрема, ОСББ.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спірна квартира № 125 по вул. Красносільського, 79 у місті Чернігові належить до комунальної власності територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради.

Щодо стягнення заборгованості по сплаті внесків.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору.

За частинами 1-4 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує.

У відповідності до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

За ст. 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Частинами 1, 2, 5, 8, 9 статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний, зокрема: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

У відповідності до ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема: приймати рішення про надходження та витрати коштів об`єднання; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право: робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання; вимагати відшкодування збитків, заподіяних спільному майну об`єднання з вини власника або інших осіб, які користуються його власністю; вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів; виступати засновником (учасником) інших юридичних осіб. Реалізація прав об`єднання, визначених цією статтею, здійснюється його правлінням за дорученням загальних зборів та відповідно до статуту об`єднання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; представник співвласника - фізична або юридична особа, яка на підставі договору або закону має право представляти інтереси співвласника; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (ч.ч. 1, 2, 4 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов`язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності (ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Відповідно до п.п 5, 6, 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані: виконувати рішення зборів співвласників; забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно з умовами ч. 1, п.п. 5, 7 ч. 2 ст. 10 «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт; визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. Зобов`язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень (ч.ч. 2-4 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Таким чином, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об`єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

У зв`язку з цим рішення загальних зборів ОСББ «Добробут 79», у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком, є обов`язковими для Чернігівської міськради, як власника квартири № 125 по вул. Красносільського, 79, стягнення заборгованості по сплаті внесків за котру є предметом спору в даній справі, та співвласником спільного майна багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 в розумінні Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Частиною 4 статті 319 ЦК України визначено, що власність зобов`язує.

Відтак, відповідач 1 в силу прямої норми Закону несе тягар утримання належного йому майна та зобов`язаний виконувати прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ. При цьому у разі відмови співвласника сплачувати встановлені внески і платежі, об`єднання має право звернутися до суду (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, відповідно до Протоколу № 2 від 08.08.2016 Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку розмір внесків становить 2,471 грн за 1 кв. загальної площі на 1 поверсі, в розмірі 2,861 за 1 кв.метр загальної площі квартири вище 1 поверху. Оплата – до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховуються внески.

Відповідно до Протоколу № 4 від 05.11.2017 Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку розмір внесків становить 3,265 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири, для 2-9 поверхів 3,896 грн за 1 кв.метр загальної площі квартири у багатоповерховому будинку. Оплата – до 25-го числа звітного місяця.

За Протоколом № 6 від 24.03.2019 Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку розмір внесків з 01.04.2019 для 1 поверхів становить 3,78 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири та для 2-9 поверхів – 4,50 грн за 1 кв.метр загальної площі квартири. Оплата – до 25-го числа звітного місяця.

Протоколом № 7 від 13.10.2019 Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку з 01.01.2020 розмір щомісячного внеску співвласників для 1 поверхів встановлений в розмірі 4,35 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири та для 2-9 поверхів – 4,80 грн за 1 кв.метр загальної площі квартири. Оплата – до 25-го числа звітного місяця.

Протоколом № 9 від 29.11.2020 Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку зборами встановлено, що з 01.04.2021 розмір щомісячного внеску співвласників становить 6,50 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири. Оплата – до 25-го числа звітного місяця.

Відповідно до Протоколу № 11 від 24.10.2025 Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку розмір внесків з 01.01.2026 становить 8,00 грн/кв.м. від загальної площі квартири. Оплата – не пізніше, ніж до 20 числа місяця, що наступає за розрахунковим.

Доказів визнання незаконними рішень загальних зборів ОСББ «Добробут 79», оформлених відповідними протоколами, матеріали справи не містять.

Позивачем пред`явлені вимоги про стягнення заборгованості по внескам на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території за період з 01.11.2017 по 31.03.2026.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Чернігівська міська рада з посиланням на довідку управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 28.04.2026 №7649, зазначає, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 :

- проживали та були зареєстровані ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 25.01.1994 по 06.06.2023 (знято з реєстрації у зв`язку зі смертю); ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 25.01.1994 по 26.11.2024 (знято з реєстрації у зв`язку зі смертю); ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 з 25.01.1994 по 27.12.2024 (знято з реєстрації у зв`язку зі смертю);

- з 01.04.2025 та станом на 31.03.2026 зареєстровані та проживають: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7 .

За твердженням відповідача 1, вказані особи проживали та користувались квартирою на підставі договору найму жилого приміщення, вони ж і були споживачами житлово-комунальних послуг, а після створення ОСББ - і споживачами послуг, пов`язаних з утриманням багатоквартирного будинку. Таким чином, за доводами Чернігівської міськради, наймачі в силу приписів ч. 4 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» зобов`язані були оплачувати послуги на утримання багатоквартирного будинку за весь час користування житловим приміщенням.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 61 Житлового кодексу України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Матеріалами справи встановлено, що 24.03.2025 між комунальним підприємством «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради (далі – Наймодавець) та ОСОБА_1 (далі – Наймач) укладено договір №7 найму жилого приміщення, яке віднесено до числа гуртожитків.

За умовами Договору № 7 від 24.03.2025 Наймодавець надав Наймачу та членам його сім`ї у тимчасове користування житло на строк до - «постійно», двокімнатну квартиру, яка не є приватизованою колишніми наймачами (померли) із числа гуртожитків за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з 2-х кімнат житловою площею 29,7 кв.м.

Пунктом 1.3.10 Договору № 7 від 24.03.2025 сторони обумовили, що Наймач зобов`язується сплачувати ОСББ своєчасно і в повному обсязі належні внески і платежі.

Відповідно до довідки № 7649 від 28.04.2026 Управління адміністративних послуг ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 зареєстровані за адресою в АДРЕСА_1 з 01.04.2025.

Як зазначив Верховний Суд у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 906/884/19 (п. 20), виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов`язків, відповідні правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між орендарем та ОСББ, або шляхом встановлення обов`язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю) безпосередньо в умовах договору оренди нерухомого майна. Тобто обов`язок орендаря зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням ОСББ, виникає тільки у разі передбачення такого обов`язку в умовах укладеного ним правочину (договору) з власником майна або з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку. У зв`язку з чим кожний відповідний орендар нежитлових приміщень зобов`язаний сплачувати внески на утримання орендованого ним приміщення тільки за умови, якщо такий обов`язок встановлений відповідним правочином (договором).

У справі, що розглядається, жодною із сторін не надано доказів встановлення обов`язку наймачів - ОСОБА_2 з 01.11.2017 по 06.06.2023, ОСОБА_3 з 01.11.20217 по 26.11.2024 або ж ОСОБА_4 з 01.11.2017 по 27.12.2024 зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням ОСББ.

У той же час, Договором № 7 від 24.03.2025 встановлено порядок відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території.

Тобто, з огляду на те, що ОСОБА_1 та члени його сім`ї зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.04.2025 та враховуючи умови Договору № 7 від 24.03.2025, обов`язок по сплаті витрат на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішеннями ОСББ, покладається саме на наймача – ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд доходить висновку, що Чернігівська міська рада, як власник спірного приміщення, для якого положення статуту та рішення загальних зборів ОСББ є обов`язковими в силу закону, повинна була здійснювати сплату витрат на утримання багатоквартирного будинку у період з 01.11.2017 по 31.03.2025.

Відтак, господарський суд вважає обґрунтованим та вірним розмір заборгованості по сплаті таких витрат за період з листопада 2017 року по березень 2025 року включно, що в сумі становить 28509,25 грн.

Вимоги про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку в сумі 2380,37 грн за період квітня 2025 року по березень 2026 року є безпідставними, оскільки обов`язок по їх сплаті покладається на наймача.

Щодо вимог по стягненню 3% річних та інфляційних нарахувань.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язаннях і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 3607,25 грн 3% річних за період з 01.11.2017 по 31.01.2026 та 12057,13 грн інфляційних нарахувань за період з 01.11.2017 по 31.01.2026 (відповідно до наданих позивачем розрахунків, а.с.33, 35).

Судом здійснено перевірку правильності нарахувань та встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку не враховані строки сплати внесків, встановлені відповідно до протоколів загальних зборів № 2 від 08.08.2016 (до 20 числа місяця, наступного за звітним), № 4 від 05.11.2017, № 6 від 24.03.2019, № 7 від 13.10.2019, №9 від 29.11.2020 (до 25 числа звітного місяця), а відтак і початок перебігу строку прострочення їх сплати з урахуванням положень статей 253, 254 Цивільного кодексу України.

За перерахунком суду розмір 3% річних становить 3506,87 грн за період з 21.12.2017 по 31.01.2026, інфляційних втрат – 11762,89 грн за період з грудня 2017 року по січень 2026 року з урахуванням початку перебігу строків прострочення сплати внесків та встановленої/підтвердженої суми заборгованості Чернігівської міської ради станом на 01.04.2025.

В решті позовні вимоги по стягненню 100,38 грн 3% річних та 294,24 грн інфляційних нарахувань є безпідставними.

Щодо вимог до відповідача 2 - Виконавчого комітету Чернігівської міської ради.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, яка кореспондує ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідачем і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

В свою чергу, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів суд враховує, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд наголошує, що принцип змагальності, як один з основних принципів господарського судочинства, полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Як вже зазначалося судом вище, обов`язковою складовою судового захисту є доведення позивачем обставин порушення його прав та законних інтересів, а також відновлення внаслідок застосування обраного ним способу захисту. Тобто, у даному випадку позивачем повинно бути доведено суду порушення його прав обома відповідачами.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Відповідна правова позиція була викладена, зокрема, в п. 22 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.

Позивачем відповідачами у цій справі визначено Чернігівську міську раду та Виконавчий комітет Чернігівської міської ради.

Предметом даного позову є вимога про стягнення заборгованості за внесками на утримання багатоквартирного будинку.

Як встановлено вище, обов`язок по сплаті внесків на утримання багатоквартирного будинку покладається на власника об`єкта нерухомості, у даному випадку на Чернігівську міську раду.

Залучення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради в якості співвідповідача обумовлювалось позивачем тим, що фактичне виконання обов`язку територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради, як співвласника багатоквартирного будинку щодо сплати внесків на управління багатоквартирним будинком можливе виключно через Виконавчий комітет Чернігівської міської ради як розпорядника бюджетних коштів та орган, уповноважений здійснювати відповідні видатки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17.

При цьому за принципом диспозитивності визначення відповідачів, предмета і підстав позову є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц).

За змістом статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Отже, відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до участі у справі у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Відтак належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), то така особа є неналежним відповідачем.

Заявлення позивачем вимог у справі до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові.

Аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 304/284/18, від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20, Касаційного господарського суду у справі №925/1205/23 від 13.05.2024.

Отже, неналежний відповідач – це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі – належному відповідачеві.

В контексті наведеного суд зауважує, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували порушення Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради прав та інтересів позивача, які виникли внаслідок несплати внесків на утримання багатоквартирного будинку Чернігівською міською радою.

При цьому, позивач не навів жодного обґрунтування, яким чином відповідач 2 порушує, не визнає або оспорює права, свободи чи інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.

Саме по собі виконання судового рішення у спосіб, визначений позивачем, за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення і не наділяє Виконавчий комітет Чернігівської міської ради обов`язками співвласника багатоквартирного будинку.

Враховуючи викладене, позов в частині вимог до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про стягнення заборгованості, у тому числі основного боргу з листопада 2017 року по березень 2026, інфляційних нарахувань та 3% річних за період з листопада 2017 по січень 2026 року визнається судом необґрунтованим, оскільки відповідач 2 у даному випадку не є зобов`язаною особою за позовною вимогою, пред`явленою позивачем.

Частиною 6 ст. 238 ГПК України передбачено можливість, у разі необхідності, вказати у резолютивній частині рішення суду про порядок його виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Також частинами 1, 2 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

За таких обставин суд зазначає, що статтями 1, 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено здійснення місцевого самоврядування територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Виконавчі органи рад створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.

За ч. 2 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Статтею 2 Бюджетного Кодексу України визначено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Частиною 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: 1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Служба безпеки України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників; 2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників; 3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

З урахуванням того, що Чернігівська міська рада, не є розпорядником коштів місцевого бюджету м. Чернігова та не має рахунків в органах державного казначейства, суд вважає, що з метою захисту прав позивача та подальшого реального виконання рішення суду у даній справі, стягнення присуджених грошових коштів слід здійснювати з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Чернігова - Виконавчого комітету Чернігівської міської ради.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 14.05.2020 року у справі № 916/1952/17.

У той же час суд враховує, що згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є обов`язковість судових рішень.

За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-РП/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. №11-рп/2012).

Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені у справі обставини, господарський суд, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут 79» підлягають частковому задоволенню і з відповідача 1 на користь позивача підлягає стягненню 28 509,25 грн заборгованості по сплаті внесків на утримання багатоквартирного будинку, 3 506,87 грн 3% річних та 11 762,89 грн інфляційних втрат.

В решті вимог до відповідача 1 про стягнення 2380,37 грн боргу, 100,38 грн 3% річних та 294,24 грн інфляційних нарахувань позов задоволенню не підлягає за безпідставністю.

У задоволенні вимог до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради позов задоволенню не підлягає за безпідставністю.

Розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Частиною 1 ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів (пункти 1, 3 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Щодо судового збору.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов задоволено частково (як в частині стягнення заборгованості, так і в частині вимог до відповідача 2, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1251,85 грн покладаються на відповідача 1.

Судовий збір в сумі 1410,55 грн (з яких 1331,20 грн у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог до відповідача 2 та 79,35 грн пропорційно відмові у задоволенні грошових вимог по стягненню витрат на утримання) покладається на позивача.

В контексті наведеного розподілу судом враховано наступне.

Позивачем при зверненні до суду сплачено 3328 грн судового збору.

Позов Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Добробут 79» подано через підсистему "Електронний суд".

Законом України від 26.05.2021 №2147а-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт "б" підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням підсистеми "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір". При цьому надані Державною судовою адміністрацією України в листі від 29.10.2021 №10-19326/21 та Вищою радою правосуддя в листі від 30.11.2021 №28581/0/9-21 роз`яснення щодо того, що вказана норма (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір") не набрала чинності у порядку, встановленому Законом, не змінюють установленого порядку та умов набрання чинності нормативно-правовим актом.

Отже, з урахуванням зазначених положень та висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22, а також з огляду на обставини подання позивачем позову через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду, становить 2662,40 грн (3328 грн х 0,8), який і був розподілений за результатами розгляду даної справи.

При цьому, суд зауважує, що у зв`язку зі сплатою позивачем при зверненні до суду судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом, він не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення надлишково сплаченого судового збору в сумі 665,60 грн в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 вказаного вище Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 ГПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

02.04.2026 між Адвокатом Омельяненко Оксаною Юріївною та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Добробут 79» (далі - Клієнт) укладено Договір № 8 про надання правничої допомоги (далі – Договір № 8).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 8 у відповідності до даного Договору Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правничу (правову) допомогу та представляти інтереси Клієнта у суді першої інстанції (в тому числі в Господарському суді Чернігівської області), в державних та комунальних установах, організаціях будь-якої форми власності, щодо стягнення заборгованості за внесками на утримання багатоквартирного будинку за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Красносільського,79, кв.125 (ор №79012501) у власності територіальної громади міста Чернігова.

Отримання винагороди адвокатом за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару. Розмір гонорару за даним Договором становить 20000,00 грн. На підтвердження факту надання Адвокатом Клієнту правничої допомоги відповідно до умов цього Договору складається акт приймання-передачі адвокатських послуг за даним Договором. (п. 4.1. Договору № 8).

Відповідно до п. 4.2. Договору №8 Клієнт на протязі трьох днів з моменту підписання Договору авансово сплачує Адвокату гонорар, що становить 100% від загальної вартості послуг за даним Договором.

Платіжною інструкцією № 1791 від 13.04.2026 Клієнт здійснив оплату вартості правничої допомоги в сумі 20000,00 грн.

13.04.2026 між Клієнтом та Адвокатом складено та підписано Акт приймання-передачі адвокатських послуг, відповідно до якого сторони узгодили, що Адвокатом надано, а Клієнтом прийнято послуги з правничої допомоги та представництво інтересів в сумі першої інстанції на загальну суму 20000,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що питання про стягнення/визначення/розподіл судових витрат є складовою судового процесу - правом сторони на користь якої ухвалено судове рішення відшкодувати свої судові витрати.

Наведені норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено правову позицію, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У відзиві на позов відповідач 1 заперечив проти розміру витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на надмірність та неспівмірність витрат із ціною позову.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, враховуючи конкретні обставини справи, керуючись критерієм розумності, враховуючи те, що розмір гонорару відповідає Рекомендаціям щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 16.05.2025 № 442, суд не вбачає підстав для зменшення розміру витрат, які належать до розподілу за результатами розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 130 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову, витрати на правничу допомогу в сумі 9 403,92 грн покладаються на відповідача 1.

Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10596,08 грн покладаються на позивача.

Щодо відшкодування витрат на оплату відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань та адміністративного збору за надання інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно суд зазначає таке.

Стаття 128 ГПК України передбачає, що особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати за надання інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно в сумі 80,00 грн.

Також, позивач долучив докази в підтвердження витрат оплату вартості послуги з надання даної довідки в сумі 80,00 грн.

Суд зазначає, що під час з`ясування обставин і перевірки їх доказами ним був врахований такий доказ, як Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, яка підтверджувала відсутність реєстрації речового права спірного майна.

Відтак, дана сума підлягає відшкодуванню позивачу з урахуванням положень ст. 130 ГПК України.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволені частково, витрати з оплати послуг за надання інформації з Державного реєстру в сумі 37,62 грн підлягають стягненню з відповідача 1.

Витрати в сумі 47,38 грн витрати покладаються на позивача.

Щодо витрат на відшкодування вартості довідки з ЄДРПОУ в сумі 135 грн, суд зазначає, що позивачем не доведено, що такі витрати були неминучими, необхідними (враховуючи можливість отримання інформації з ЄДРПОУ на безкоштовній основі), а тому суд не вбачає необхідності у їх відшкодуванні.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з територіальної громади м. Чернігова в особі Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 34339125, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Добробут 79” (код ЄДРПОУ 40569769, вул. Красносільського, 79, м. Чернігів, 14026) 28 509,25 грн заборгованості по сплаті внесків на утримання багатоквартирного будинку, 3 506,87 грн 3% річних, 11 762,89 грн інфляційних втрат, 1 331,20 грн судового збору, 9 403,92 грн витрат на професійну правничу допомогу, 37,62 грн витрат за отримання інформації з Державного реєстру прав шляхом стягнення заборгованості з відкритих у Казначействі рахунків розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Чернігова – Виконавчого комітету Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 04062015, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті вимог до територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради відмовити.

5. У задоволенні позовних вимог до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

У зв`язку з участю судді Новик Т.О. у період з 05.10.2026 по 09.10.2026 у підготовці для підтримання кваліфікації суддів місцевих господарських судів відповідно до наказу голови суду № 119 від 30.09.2026 повне рішення складено 12.10.2026.

Суддя Т.О.Новик