Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №754/13086/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/12429/26

Справа №754/13086/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12 жовтня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу (в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 21 550,00 грн, та ухвалив таке рішення:

Стислий виклад позицій сторін

У липні 2026 представниця Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" (надалі - Позивач), Паладич Аліна Олександрівна, подала через підсистему "Електронний суд" до Деснянського районного суду м. Києва позовну заяву до ОСОБА_2 , які змінила прізвище на ОСОБА_1 (надалі - Відповідачка), про стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит № 6859547 від 09.02.2025 в загальному розмірі 21 550,00 грн, що складається із заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 5 000,00 грн, заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 1 250,00 грн, заборгованості за комісією за обслуговування кредиту у розмірі 6 300,00 грн та заборгованості за штрафом у розмірі 9 000,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 09.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" (Первісний кредитор) та Відповідачкою було укладено Договір про споживчий кредит № 6859547 у формі електронного документа, за яким Відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 5 000,00 грн зі строком повернення до 24.02.2025. Право вимоги за цим Договором перейшло до Позивача на підставі Договору факторингу № 01.02-16/25 від 27.06.2025. Відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 27.06.2025 року утворилася заборгованість у сумі 21 550,00 грн.

Також Позивач просить покласти на Відповідачку судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Відповідачка ОСОБА_3 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому висловила заперечення проти позовних вимог та просила відмовити у їх задоволенні у частині стягнення штрафів, пені та неправомірно нарахованих платежів, зменшивши загальний розмір вимог до суми фактично отриманого кредиту, або повністю відмовити в позові у разі ненадання Позивачем оригіналів документів.

Заперечення Відповідачки обґрунтовані тим, що заявлена сума позову є неспівмірною з реальною заборгованістю, адже більшу її частину становлять нараховані відсотки, штрафи та комісії, які у кілька разів перевищують розмір тіла кредиту. Нарахування штрафів та пені у період дії воєнного стану є неправомірним відповідно до законодавства України, яким споживачів звільнено від такої відповідальності. Крім того, Відповідачка вказала на відсутність детального та зрозумілого розрахунку заборгованості і первинних документів на підтвердження боргу від нового кредитора.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування").

Суд встановив, що 09.02.2025 року ОСОБА_2 через особистий кабінет на вебсайті Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" https://miloan.ua подала анкету-заяву № 6859547 на отримання споживчого кредиту, вказавши свої персональні дані, паспортні дані, адресу проживання, номер телефону НОМЕР_1 , електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 та реквізити платіжної картки № НОМЕР_2 в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК".

До укладення Кредитного договору Первісний кредитор ТОВ "МІЛОАН" здійснив ідентифікацію та верифікацію особи Відповідачки через Систему BankID НБУ у порядку, передбаченому Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2020 року № 107.

Відповідачка підтвердила ознайомлення з умовами кредитування та Паспортом споживчого кредиту, а також виразила свою згоду на укладення Договору шляхом введення одноразового ідентифікатора 295526, надісланого Первісним кредитором на її номер телефону НОМЕР_1 .

За результатами розгляду заяви 09.02.2025 року між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_2 було укладено в електронній формі Договір про споживчий кредит № 6859547. За умовами Договору Кредитодавець надав Позичальниці кредит у розмірі 5 000,00 грн зі строком повернення до 24.02.2025 року (з кінцевою датою остаточного погашення за графіком 20.01.2026 року), зі стандартною процентною ставкою 0,0010% річних, одноразовою комісією за надання кредиту в розмірі 1 250,00 грн (25,00% від суми кредиту) та комісією за обслуговування кредиту в розмірі 700,00 грн за кожні 15 днів користування.

У справах про стягнення заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 21.02.2024 року у справі № 415/160/17, від 20.11.2024 року у справі № 243/7840/15, від 30.11.2022 року у справі № 334/3056/15 (провадження № 61-8803св22)).

Суд встановив, що Позивач на підтвердження факту надання кредитних коштів надав копію платіжного доручення № 147660497 від 09.02.2025 року (форма 0410001).

Згідно з вищевказаним платіжним дорученням, платник ТОВ "МІЛОАН" (код ЄДРПОУ: 40484607) через ТОВ "ФК "Контрактовий дім" (код банку: 35442539) з дебетового рахунку № НОМЕР_3 перерахував грошові кошти в сумі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок) на користь отримувача ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ). Зарахування коштів здійснено на картковий рахунок Відповідачки № НОМЕР_5 , відкритий в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" (код банку: 21133352), з призначенням платежу: "Кошти згідно договору 6859547".

Відповідачка у відзиві не спростувала факт укладення Договору та перерахування на її картку 5 000,00 грн основного боргу, однак вказала на відсутність первинних документів, які підтверджують цей борг.

Оцінюючи ці аргументи, Суд зазначає, що надані Позивачем копія Кредитного договору та платіжної інструкції, є належними та достатніми доказами укладення Договору та реального виконання Первісним кредитором зобов`язання щодо надання кредиту.

Суд встановив, що Відповідачка, отримавши суму кредиту у розмірі 5 000,00 грн, порушила умови Договору та в установлений термін (24.02.2025 року) суму кредиту не повернула, отже

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Ураховуючи те, що Відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 5 000,00 грн та не надала доказів їх повернення, вимога Позивача про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 5 000,00 грн є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 1 250,00 грн.

Пунктом 1.5.1 Кредитного договору № 6859547 від 09.02.2025 року передбачено обов`язок Позичальниці сплатити Кредитодавцю комісію за надання кредиту в розмірі 1 250,00 грн, яка нараховується за ставкою 25,00 % від суми кредиту (5 000,00 грн) одноразово в момент видачі кредиту.

Кредитний договір № 6859547 було укладено після набрання чинності Законом України від 20.09.2019 року № 122-IX (введеним в дію 19.01.2020 року), яким внесено зміни до Закону України "Про споживче кредитування", у тому числі щодо порядку нарахування та сплати комісії за надання кредиту.

Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" в редакції Закону № 122-IX від 20.09.2019 року, який введено в дію 19.01.2020 року).

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина друга статті 8 Закону України "Про споживче кредитування").

Закон передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію. Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19, а також Верховного Суду від 17.04.2025 року у справі № 910/1274/24 та від 01.07.2025 року у справі № 910/2578/24.

Верховний Суд, розглядаючи спір між сторонами в аспекті нікчемності положень кредитних договорів, неодноразово наголошував на тому, що якщо в кредитному договорі кредитодавець не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (постанови Верховного Суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21, від 09.10.2024 року у справі № 582/202/22, від 31.07.2025 року у справі № 199/441/21).

Водночас у постанові від 01.07.2025 року у справі № 910/2578/24 Верховний Суд зробив висновок, що згідно із частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Розглядаючи у подібних правовідносинах питання щодо стягнення комісії за договором, яка сплачується разово при наданні кредиту, Верховний Суд погодився з тим, що для договорів, укладених після 19.01.2020 року (набрання чинності Законом № 122-IX), Закон України "Про споживче кредитування" прямо передбачає правомірність встановлення комісії за надання кредиту у загальних витратах за кредитом, і погодився з висновками судів щодо наявності правових підстав для стягнення комісії (пункт 91 постанови).

Таким чином, беручи до уваги те, що частина п`ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" передбачає нікчемність лише тих умов договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, а в даному випадку Закон України "Про споживче кредитування" прямо відносить до загальних витрат за споживчим кредитом комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту (пункт 4 частини першої статті 1); частини перша та друга статті 11 цього Закону стосуються порядку поточного інформування споживача вже в процесі виконання договору (надання щомісячних виписок, повідомлення про заборгованість), натомість разова комісія за надання кредиту сплачується як складова вартості надання фінансового інструменту (стаття 8 Закону), а не за щомісячне надання довідок про стан рахунку чи за надання послуг за щомісячне обслуговування, включення за згодою сторін (статті 6, 627 ЦК України) умови про разову комісію за надання кредиту не обмежує наданих Законом прав споживача, а отже, підстави для її нікчемності за частиною п`ятою статті 12 Закону відсутні.

Отже, вимога про стягнення заборгованості зі сплати комісії за надання кредиту у розмірі 1 250,00 грн, яка є одноразовою при видачі кредиту та прямо передбачена умовами пункту 1.5.1 Кредитного договору № 6859547 від 09.02.2025 року, що повністю відповідає статтям 1 та 8 Закону України "Про споживче кредитування", є правомірною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту у розмірі 6 300,00 грн.

Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (пункт 41 постанови Верховного Суду від 22.06.2026 року у справі № 947/21999/24)

.

Водночас Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частина перша статті 11 Закону України "Про споживче кредитування").

У постанові від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які кредитодавцем встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

У справі, що розглядається, відповідно до умов Договору про споживчий кредит № 6859547 від 09.02.2025 року (пункт 1.5.2) Відповідачці було встановлено обов`язок сплати комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) в розмірі 14,00 % від суми кредиту (700,00 грн) за кожний розрахунковий період (15 днів). За цим пунктом Позивач заявив до стягнення 6 300,00 грн.

Кредитодавець, установивши у договорі комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), не вказав, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальниці.

При цьому Позивач не надав доказів того, що Первісним кредитором надавалися позичальниці якісь інші послуги за супровід кредиту, ніж ті, що передбачені частиною першою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування".

Нікчемні умови правочину не створюють правових наслідків, тому нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості у загальній сумі 6 300,00 грн є неправомірним, а відповідні позовні вимоги - безпідставними.

Такий правовий висновок зроблено з урахуванням висновків у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 202/5330/19, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.06.2026 року у справі № 947/21999/24, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.06.2026 року у справі № 579/1552/23, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.05.2025 року у справі № 750/11580/21.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за штрафом у розмірі 9 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Суд встановив, що згідно з пунктом 4.1 Договору про споживчий кредит № 6859547 від 09.02.2025 року сторони передбачили, що у разі прострочення Позичальницею зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів чи комісій Позичальниця зобов`язана сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1 000,00 грн за кожний випадок порушення зобов`язання, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів. Відповідно до пункту 4.3 Договору про споживчий кредит сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів за порушення виконання зобов`язань не може перевищувати 50 % від загальної суми кредиту, одержаного Позичальницею.

За пунктом 4.1 Договору Позивач нарахував штрафи в розмірі 1 000,00 грн за кожний випадок порушення графіку сплати платежів тривалістю понад 2 дні, заявивши до стягнення 9 000,00 грн.

15.03.2022 року набрав чинності Закон України від 15.03.2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічні за змістом приписи містилися у пункті 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування". Законом України від 22.11.2023 року № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав чинності 24.12.2023 року, пункт 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" викладено в новій редакції. Відповідно до пункту 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України від 22.11.2023 року № 3498-IX (тобто до 22.01.2024 року включно), споживач звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів за прострочення виконання зобов`язань, а нарахована неустойка підлягає списанню.

Суд зазначає, що виключення пункту 6-1 з розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" не виключає необхідності застосування положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України (частина друга статті 4 ЦК України), а положення Закону України "Про споживче кредитування" з 23.01.2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування неустойки у кредитних правовідносинах під час дії воєнного стану.

Отже, ураховуючи імперативні приписи ЦК України щодо звільнення споживача від сплати штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за споживчим кредитом у період дії воєнного стану, нарахування Первісним кредитором штрафів у розмірі 9 000,00 грн є неправомірним. Отже, у задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу в розмірі 9 000,00 грн слід відмовити.

Щодо наявності в Позивача, як нового кредитора, права вимоги

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України).

27.06.2025 року між ТОВ "МІЛОАН" (Клієнт, Первісний кредитор) та ТОВ "СВЕА ФІНАНС" (Фактор, Новий кредитор, до перейменування - ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА") в особі Директора Кашпура Максима Леонідовича, діючого на підставі Статуту, було укладено Договір факторингу № 01.02-16/25.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 та 2.2 Договору факторингу № 01.02-16/25 Первісний кредитор відступив (передав), а Новий кредитор набув права вимоги за договорами про споживчий кредит у формі електронних документів до боржників, перелік яких визначено в Реєстрі боржників. Загальний розмір заборгованості за Реєстром боржників склав 52 275 393,90 грн стосовно 3 108 боржників.

Згідно з Додатком № 1 (Реєстром боржників в електронному вигляді від 27.06.2025 року до Договору факторингу № 01.02-16/25) та Витягом з Реєстру боржників (порядковий номер 806), до Позивача ТОВ "СВЕА ФІНАНС" перейшло право вимоги до Відповідачки ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) за Договором про споживчий кредит № 6859547 від 09.02.2025 року у загальному розмірі 21 550,00 грн, з яких:

5 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту (тілом кредиту);

0,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом;

1 250,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту;

6 300,00 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту;

9 000,00 грн - заборгованість за штрафом.

Укладення та підписання Договору факторингу № 01.02-16/25 від 27.06.2025 року та Додатку № 1 (Реєстру боржників) здійснено у сервісі електронного документообігу "Вчасно" шляхом накладення уповноваженими представниками Сторін кваліфікованих електронних підписів (КЕП) та електронних печаток юридичних осіб з позначкою часу (15:12 та 15:28 27.06.2025 року відповідно).

Факт приймання-передачі даних та прав вимоги підтверджується Актом прийому-передачі інформації згідно з Реєстром Боржників в електронному вигляді за Договором факторингу № 01.02-16/25 від 27.06.2025 року, підписаним між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "СВЕА ФІНАНС" того ж дня через сервіс електронного документообігу "Вчасно".

Відповідно до пункту 4.1 Договору факторингу № 01.02-16/25 розмір фінансування (ціна відступлення) склав 5 117 061,87 грн. На виконання умов пункту 4.2 Договору факторингу Новий кредитор ТОВ "СВЕА ФІНАНС" у повному обсязі перерахував Первісному кредитору ТОВ "МІЛОАН" кошти у розмірі 5 117 061,87 грн, що підтверджується наданим суду первинним документом - платіжною інструкцією № 10108 від 30.06.2025 року про перерахування коштів з рахунку № НОМЕР_6 в АТ "ОТП БАНК" на рахунок № НОМЕР_7 в АТ "СЕНС БАНК".

Презумпція чинності цього договору не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). Усі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню у разі неспростування презумпції правомірності договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010).

Відповідачка не надала суду доказів, які б спростовували презумпцію правомірності переходу права вимоги. Отже, Суд доходить висновку, що набуття Позивачем статусу нового кредитора та права вимоги до Відповідачки за Договором про споживчий кредит підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами.

Підсумовуючи викладене, Суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з Відповідачки на користь Позивача заборгованості в загальному розмірі 6 250,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 1 250,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту. У задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 6 300,00 грн комісії за обслуговування кредиту та 9 000,00 грн штрафу) слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено на суму 6 250,00 грн з заявлених 21 550,00 грн, що становить 29,00% від загальної ціни позову (6 250,00 грн / 21 550,00 грн х 100%).

Сплачений Позивачем при поданні позову судовий збір у розмірі 2 662,40 грн підлягає відшкодуванню за рахунок Відповідачки пропорційно до задоволених вимог у сумі 772,10 грн (2 662,40 грн х 29,00%).

Керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" заборгованість за Договором про споживчий кредит № 6859547 від 09.02.2025 року у розмірі 6 250,00 грн (шість тисяч двісті п`ятдесят гривень 00 копійок), що складається з заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 5 000,00 грн та заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 1 250,00 грн, а також 772,10 грн (сімсот сімдесят дві гривні 10 копійок) відшкодування судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ: 37616221, рахунок в АТ "ОТП БАНК": НОМЕР_6 )

Відповідач ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України) - 12.10.2026.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО