Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №924/548/26 — Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

_______________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" вересня 2026 р. Справа № 924/548/26

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., при секретарі судового засідання Гусько О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Водограй – Плюс” с. Гораївка, Кам`янець – Подільського району, Хмельницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю “Фармграсс” с. Рункошів, Кам`янець – Подільського району, Хмельницької області

про розірвання договору суборенди землі №2303/2021 від 23.03.2021р.

про зобов`язання повернути земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:05:004:0038 площею 43,2499 га та 6822455800:05:004:0039 площею 54,7070 га

Представники сторін:

від позивача: Гречанюк А.В. – адвокат згідно ордеру

від відповідача: Сергійчук Ю.В. – адвокат згідно ордеру

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Водограй – Плюс” с. Гораївка, Кам`янець – Подільського району, Хмельницької області звернулося з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Фармграсс” с. Рункошів, Кам`янець – Подільського району, Хмельницької області про розірвання договору суборенди землі №2303/2021 від 23.03.2021р. укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю “Водограй – Плюс” та товариством з обмеженою відповідальністю “Фармграсс”, про зобов`язання повернути земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:05:004:0038 площею 43,2499 га та 6822455800:05:004:0039 площею 54,7070 га цільове призначення (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Хмельницька область, Кам`янець – Подільський район, смт. Стара Ушиця.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням суборендарем (відповідачем) взятих на себе зобов`язань за договором суборенди земельної ділянки №2303/2021 від 23.03.2021, зокрема щодо внесення грошових коштів (суборендної плати) за користування земельною ділянкою з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 05.06.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29.06.2026р.

За результатами підготовчого засідання 29.06.2026р. постановлено ухвалою суду про оголошення в підготовчому засіданні перерви до 22.07.2026р.

09.07.2026р. відповідач через електронний суд на адресу суду надіслав відзив на позов, в якому проти позову заперечує.

Щодо відсутності безумовних підстав для розірвання договору суборенди землі, зазначає, що позивач, звертаючись із позовом про розірвання договору суборенди землі №2303/2021 від 23.03.2021 року, фактично ототожнює наявність заборгованості або спору щодо сплати суборендної плати з безумовною підставою для розірвання договору.

Вважає, що факт наявності спору щодо оплати або твердження Позивача про наявність заборгованості не є самостійною і безумовною підставою для розірвання договору суборенди землі.

Вказує на те, що позивач повинен довести не лише факт несплати, а й конкретні періоди такої несплати, її розмір, характер порушення, а також те, що відповідне порушення є істотним та внаслідок нього позивач значною мірою був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору.

Вважає, що у разі ж наявності спору щодо розміру платежів, порядку їх здійснення, актуальності реквізитів або інших обставин виконання грошового зобов`язання, належним та пропорційним способом захисту прав Позивача може бути вимога про стягнення відповідних платежів, 3% річних, інфляційних втрат та/або неустойки, а не припинення договірних правовідносин шляхом розірвання договору суборенди.

Щодо поведінки позивача, яка створила невизначеність у порядку виконання зобов`язання, зазначає, що ТОВ «Водограй-Плюс» після зміни директора не повідомило ТОВ «Фармграсс» не надало актуальні банківські реквізити, на які необхідно сплачувати суборендну плату.

Вважає, що у Відповідача існували об`єктивні підстави для сумніву щодо належного порядку виконання грошового зобов`язання, зокрема щодо того, чи залишаються актуальними попередні реквізити Позивача, чи не змінено порядок прийняття платежів та чи буде відповідний платіж належним чином ідентифікований Позивачем як суборендна плата за договором №2303/2021 від 23.03.2021 року.

Вказує, що відповідач не ухилявся від виконання договору та не мав наміру припиняти договірні відносини.

Зауважує, що поведінка позивача створила невизначеність щодо належного порядку виконання зобов`язання.

Вважає, що у разі наявності дійсної та підтвердженої заборгованості позивач не позбавлений права звернутися з вимогою про її стягнення, що відповідатиме принципу збереження договору та балансу інтересів сторін.

Щодо наявної суперечливої поведінки позивача у спірних правовідносинах зазначає, що позивач допустив неналежне виконання зобов`язань за основним договором оренди землі від 22.02.2007 року, укладеним між позивачем та Кам`янець-Подільською районною державною адміністрацією.

Зазначає, що з метою недопущення припинення основного договору оренди, що могло б призвести і до припинення похідних суборендних правовідносин, ОСОБА_1 , який є учасником як ТОВ «Фармграсс», так і ТОВ «Водограй-Плюс», був змушений здійснити оплату орендної плати за основним договором у сумі 120 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №EPB0-XE6T-THEH-P2KX від 19.01.2026 року.

Вважає, що для задоволення позову про розірвання договору суборенди Позивач повинен довести не лише наявність певної заборгованості, а саме наявність систематичної повної несплати суборендної плати або, у випадку часткової несплати/спору щодо платежів, істотність такого порушення у розумінні частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Вказує на те, що позивачем не надано належного помісячного розрахунку заборгованості із зазначенням періодів, сум, строків сплати, здійснених оплат та залишку несплаченої суми.

Натомість за наявності спору щодо розміру, порядку сплати, актуальності реквізитів та поведінки самого позивача, розірвання договору суборенди є непропорційним способом захисту.

Зазначає, що у разі доведення наявності заборгованості позивач не позбавлений можливості захистити свої права шляхом заявлення вимоги про стягнення відповідних платежів, інфляційних втрат, трьох процентів річних та/ або штрафних санкцій, якщо такі передбачені договором або законом.

Вважає, що позивач не довів, що мало місце саме систематичне повне невнесення суборендної плати за два і більше періоди, а тому розірвання договору є непропорційним способом захисту, а належним способом є стягнення заборгованості, якщо така буде доведена.

14.07.2026р. позивач на адресу суду через електронний суд надіслав відповідь на відзив, щодо доводів відповідача про відсутність безумовних підстав для розірвання договору суборенди землі зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23, дійшла до висновку, що такий спосіб захисту, як стягнення заборгованості з орендної плати, без розірвання договору оренди землі, є ефективним та пропорційним саме у випадку неістотної недоплати орендної плати (п. 180 наведеної постанови), зокрема: «У випадку неістотної недоплати орендної плати (чи встановлення неістотності такого порушення судом) ефективним та пропорційним буде такий спосіб захисту, як стягнення заборгованості з орендної плати».

Вказує на те, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Вважає, що відбулося саме істотне порушення умов договору суборенди землі, оскільки: з моменту фактичної передачі земельних ділянок у користування ТОВ «Фармграсс» (23.03.2021), та станом на дату звернення позивачем до суду (27.05.2026), суборендар жодного разу не здійснив сплату орендної плати; загальна грошова заборгованість по орендній платі з моменту фактичного отримання земельних ділянок та до моменту звернення до суду із позовом становить 998 651 гривень 59 копійок (без урахування індексації); враховуючи положення договору суборенди, які регулюють періодичність внесення суборендної плати (п. 4.4. договору суборенди), ТОВ «Фармграсс» 61 раз порушив умови договору не виконавши свій обов`язок щодо своєчасного внесення орендної плати.

Зауважує, що внаслідок порушення суборендарем договірних умов, орендар повністю був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме на отримання фінансового прибутку від передання належного йому активу в оплатне строкове користування.

Звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23, у значній мірі надала правову оцінку співвідношенню нормам ч. 2 ст. 651 ЦК України (розірвання договору внаслідок істотного порушення) та п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України (підстави для припинення користування у зв`язку із несплатою), та дійшла до наступних висновків: « Правила про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та приписи частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать, а навпаки доповнюють одне одного. Підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною та достатньою і звертатися до загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби. Тобто якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України. У випадку неістотної недоплати орендної плати (чи встановлення неістотності такого порушення судом) ефективним та пропорційним буде такий спосіб захисту, як стягнення заборгованості з орендної плати. Погашення орендарем заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди як на підставі частини другої статті 651 ЦК України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати).»

Вважає, що відповідачем порушено обов`язок по сплаті орендної плати, а тому наявні підстави для розірвання спірного договору суборенди як на підставі п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, так і на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Щодо наявності ознак суперечливої поведінки у діях посадових осіб ТОВ «Фармграсс», зазначає, що як і станом на дату укладення договору суборенди землі, так і станом на даний час, директором та засновником (учасником) ТОВ «Фармграсс» є гр. ОСОБА_1 , який власне і був підписантом такого договору.

Також зазначає, що ОСОБА_1 є учасником ТОВ «Водограй-Плюс», що підтверджується наявними у матеріалах справи інформаційними довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за безкоштовним запитом.

Вважає, що дана особа має прямий вплив на юридичне управління обома товариствами.

Вказує на те, що вчинення дій, що пов`язані із переданням спірних земельних ділянок підконтрольному товариству та користування такими ділянками без внесення жодної плати, у сукупності містять ознаки недобросовісної поведінки.

Вважає, що вчинення заздалегідь невигідної операції, використання у власній господарській діяльності активу, належного підприємству, та присвоєння доходу підприємства містить ознаки завдання майнової шкоди підприємству ТОВ «Водограй-Плюс» її ж посадовою особою.

Щодо посилання відповідача на невизначеність у порядку виконання зобов`язання, по-перше зазначає, що зміна директора підприємства не призводить до автоматичної зміни банківських реквізитів, та не звільняє суборендаря від обов`язку сплатити орендну плату.

По-друге, зазначає, що суборендар не вчинив жодних активних дій, спрямованих на отримання нових реквізитів, чи перевірки актуальності старих, з метою усунення сумніву щодо належного виконання грошового зобов`язання.

По-третє, зазначає, що порядок, умови сплати платежів визначені умовами договору суборенди, та в будь-якому випадку не можуть змінюватися в односторонньому порядку.

Вважає, що ТОВ «Фармграсс» взагалі не сплачувало жодних платежів, на виконання обов`язку щодо сплати орендної плати, тому обставини справи та поведінка сторони не свідчать про те, що зміна директора якимось чином вплинула на неможливість суборендарем належним чином виконати свої грошові зобов`язання.

Вказує що, невиконання договірних зобов`язань спричинено саме внаслідок дій відповідача.

Щодо надання платіжної інструкція № EPB0-XE6T-THEH-P2KX від 19.01.2026, позивач звертає на те, що відповідна транзакція коштів стосується саме виконання договору оренди землі від 22.02.2007, та не стосується договору суборенди землі від 23.03.2021, що є предметом оскарження у цій справі.

Також зазначає, що відносини Орендодавця (Староушицької селищної ради) та Орендаря (ТОВ «Водограй-Плюс») не входять до предмету доказування у даній справі, оскільки жодним чином не стосуються спору щодо розірвання договору суборенди.

21.07.2026р. відповідач через електронний суд на адресу суду надіслав заперечення на відповідь на відзив, в яких проти позову заперечує, вважає що позивач будучи отримувачем платежів, не міг не знати про їх здійснення, однак у відповіді на відзив зазначив протилежне.

Зазначає, що ТОВ «Фармграс» зробило низку платежів на користь ТОВ «Водограй-плюс», зокрема в 2021-2022 роках: згідно платіжного доручення №7 від 03 вересня 2021 року платіж на суму 16371,34 грн., призначення платежу - Оплата за послуги суборенди землі за липень 2021 р. зг. рах. №9 від 30.07.21 p., дог. №2303/2021 від 23.03.21 у сумі 13642.78 грн., ПДВ - 20 %, 2728.56 грн., згідно платіжного доручення №8 від 03 вересня 2021 року платіж на суму 16371,34 грн., призначення платежу - Оплата за послуги суборенди землі за серпень 2021 р. зг. рах. №11 від 03.09.21 p., дог. №2303/2021 від 23.03.21 У сумі 13642.78 грн., ПДВ - 20 %, 2728.56 грн.; згідно платіжного доручення №15 від 01 жовтня 2021 року платіж на суму 16371,34 грн., призначення платежу - Оплата за послуги суборенди землі за вересень 2021 р. зг. рах. №21 від 01.10.21 p., дог. №2303/2021 від 23.03.21 У сумі 13642.78 грн., ПДВ - 20 %, 2728.56 грн.; згідно платіжного доручення №25 від 02 листопада 2021 року платіж на суму 16371,34 грн., призначення платежу - Оплата за послуги суборенди землі за жовтень 2021 р. зг. рах. №22 від 02.11.21 p., дог. №2303/2021 від 23.03.21 У сумі 13642.78 грн., ПДВ - 20 %, 2728.56 грн.; згідно платіжного доручення №35 від 03 грудня 2021 року платіж на суму 16371,34 грн., призначення платежу - Оплата за послуги суборенди землі за 11.2021 р. зг. акту №18 від 30.11.21 р., дог. №2303/2021 від 23.03.21 У сумі 13642.78 грн., ПДВ - 20 % 2728.56 грн.; згідно платіжного доручення №38 від 30 грудня 2021 року платіж на суму 16371,34 грн., призначення платежу - Оплата за послуги суборенди землі за 12.2021 р. згідно договору №2303/2021 від 23.03.21 У сумі 13642.78 грн., ПДВ - 20 % 2728.56 грн, згідно платіжного доручення №42 від 09 лютого 2022 року платіж на суму 19645,62 грн., призначення платежу - Оплата за послуги суборенди землі за 01.2022 р. зг. акту №1 від 31.01.2022 р.,зг. Договору №2303/2021 від 23.03.21 У сумі 16371.35 грн., ПДВ - 20% 3274.27 грн., згідно платіжного доручення №93 від 08 листопада 2022 року платіж на суму 176 810.58 грн., призначення платежу - Оплата за послуги суборенди землі за 02-10.2022 р. зг. договору №2303/2021 від 23.03.21р. У сумі 147342.15 грн., ПДВ - 20 % 29468.43 грн.

Вважає, що з моменту фактичної передачі земельних ділянок у користування ТОВ «Фармграсс» (23.03.2021), та станом на дату звернення позивачем до суду (27.05.2026), суборендар жодного разу не здійснив сплату орендної плати та про те, що загальна грошова заборгованість по орендній платі з моменту фактичного отримання земельних ділянок та до моменту звернення до суду із позовом становить 998 651 гривень 59 копійок (без урахування індексації) не відповідають фактичним обставинам справи, спростовуються платіжними інструкціями.

Вважає, що підстави для розірвання договору суборенди як на підставі п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, так і на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України відсутні.

Звертає увагу на те, що за наявності платіжних документів, які підтверджують здійснення оплат за договором суборенди землі №2303/2021 від 23.03.2021 року, розрахунок позивача щодо заборгованості у сумі 998651,59 грн. та твердження про 61 випадок повної несплати потребують критичної оцінки.

Вказує на те, що позивач як отримувач коштів повинен був врахувати фактично здійснені платежі при формуванні своєї правової позиції та розрахунку заборгованості.

Щодо тверджень Позивача про наявність ознак недобросовісної поведінки посадових осіб ТОВ «Фармграсс» зазначає, що ОСОБА_1 є учасником ТОВ «Фармграсс» та ТОВ «Водограй-Плюс», у зв`язку з чим, на думку позивача, така особа має прямий вплив на юридичне управління обома товариствами.

Вказує на те, дані твердження є припущеннями позивача та не підтверджують наявності обставин, які мають значення для правильного вирішення спору про розірвання договору суборенди землі.

Сам по собі факт участі фізичної особи у складі учасників юридичної особи не є доказом вчинення нею неправомірних дій, присвоєння доходу, завдання майнової шкоди підприємству або недобросовісної поведінки Відповідача як сторони договору суборенди.

Звертає увагу на те, що твердження позивача про нібито “завдання майнової шкоди підприємству” виходять за межі предмета доказування у цій справі. У межах справи №924/548/26 не розглядається корпоративний спір, спір про відшкодування збитків, притягнення посадової особи до відповідальності або спір щодо правомірності дій учасника товариства.

Зазначає, що твердження позивача мають оціночний характер, не підтверджені належними доказами та не можуть бути покладені в основу рішення про розірвання договору суборенди землі.

Щодо платіжної інструкції №EPB0-XE6T-THEH-P2KX від 19.01.2026 року вказує на те, що позивач у своїй відповіді на відзив зазначає, що платіжна інструкція №EPB0-XE6T-THEH-P2KX від 19.01.2026 року стосується виконання договору оренди землі від 22.02.2007 року та не є оплатою за договором суборенди землі від 23.03.2021 року.

Зауважує, останнім не стверджувалося, що зазначений платіж є прямим виконанням зобов`язання зі сплати суборендної плати за договором суборенди №2303/2021 від 23.03.2021 року. Водночас зазначена платіжна інструкція була надана для підтвердження обставин, які мають значення для оцінки поведінки сторін, зокрема, що позивач сам допускав неналежне виконання зобов`язань за основним договором оренди, чим створював ризик припинення основного орендного правовідношення, від якого є похідним спірний договір суборенди.

Вказує на те, що наведені обставини мають значення не як докази погашення суборендної плати, а як докази загального контексту взаємовідносин сторін, добросовісності їх поведінки та пропорційності такого крайнього способу захисту, як розірвання договору суборенди.

Щодо ознак зловживання позивачем процесуальними правами, звертає увагу, що у відповіді на відзив позивач зазначив про те, що ТОВ «Фармграсс» нібито з моменту фактичної передачі земельних ділянок у користування та станом на дату звернення до суду жодного разу не здійснило оплат суборендної плати за договором суборенди землі №2303/2021 від 23.03.2021 року.

Вважає, такі твердження не відповідають фактичним обставинам справи та прямо спростовуються платіжними інструкціями, які підтверджують здійснення ТОВ «Фармграсс» оплат на користь ТОВ «Водограй-Плюс» саме за договором суборенди землі №2303/2021 від 23.03.2021 року.

Вказує на те, що позивач є безпосереднім отримувачем відповідних грошових коштів, а тому не міг не знати про факт здійснення ТОВ «Фармграсс» оплат за договором суборенди. Незважаючи на це, Позивач у відповіді на відзив виклав твердження про повну відсутність будь-яких оплат, чим фактично намагається сформувати у суду помилкове уявлення про характер виконання Відповідачем договірних зобов`язань.

Зазначає, що позивач не лише не врахував фактично отримані платежі у своєму розрахунку та правовій позиції, але й прямо зазначив про їх повну відсутність, що впливає на оцінку судом характеру порушення, розміру заборгованості та наявності чи відсутності підстав для розірвання договору. На підставі наведеного просить в позові відмовити.

За результатами підготовчого засідання 22.07.2026р. постановлено ухвалою суду про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошення в підготовчому засіданні перерви до 10.08.2026р.

За результатами підготовчого засідання 10.08.2026р. постановлено ухвалою суду про оголошення в підготовчому засіданні перерви до 21.08.2026р.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 21.08.2026р. закрито підготовче провадження та призначено справу №924/548/26 до судового розгляду по суті на 10.09.2026р.

09.09.2026р. позивач на адресу суду через електронний суд надіслав додаткові пояснення, в яких зазначає, що передумовою для виникнення спору щодо розірвання договору суборенди та повернення земельної ділянки, який є предметом розгляду справи, були обставини, які виникли внаслідок корпоративного спору, спрямованого на відновлення юридичного контролю над підприємством ТОВ «Водограй-Плюс», який було втрачено внаслідок неправомірних дій, у тому числі і ОСОБА_1 , що було встановлено у ході розгляду іншої справи № 910/5540/20.

Зауважує, що за результатами вирішення даної справи було: визнано недійсним договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ «Водограй-Плюс» у розмірі 5%, яка в грошовому еквіваленті становить 20 000,00 грн., укладений 26.04.2019 між ТОВ «Торговий дім «Мегатрейд» і ОСОБА_2 та акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Водограй-Плюс» від 26.04.2019, складений між зазначеними особами; визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Водограй-Плюс» від 24.04.2019, оформлене протоколом № 1/04/19-1, про звільнення з посади директора ТОВ «Водограй-Плюс» ОСОБА_3 і призначення на посаду директора ТОВ «Водограй-Плюс» ОСОБА_2 ; визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Водограй-Плюс» від 21.02.2020, оформлене протоколом № 1/02/2020, про збільшення розміру статутного капіталу товариства до 1 000 000,00 грн.; визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Водограй-Плюс» від 07.05.2019, оформлене протоколом № 2/05/7-1, про: 1) виключення ОСОБА_3 зі складу осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи; 2) зміну місцезнаходження ТОВ «Водограй-Плюс» і визначення нового за адресою: АДРЕСА_1 .

Звертає увагу на те, що у ході розгляду наведеної вище справи, було встановлено наступні обставини: ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2018, укладеного з ТОВ «Торговий дім Мегатрейд», набув право власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Водограй-Плюс» у розмірі 5%, яка увійшла до складу його сукупної частки в розмірі 50% (пункти 2, 15 постанови ВС КГС від 08.10.2025 у справі № 910/5540/20). За умовами договору право власності на частку переходило до нього з моменту підписання договору (пункт 15).

Однак, 26.04.2019 ТОВ «Торговий дім Мегатрейд», вже не будучи власником цієї частки, повторно розпорядилося нею, - подарувало ту саму частку у розмірі 5% ОСОБА_2 (пункти 5, 29-30 постанови ВС КГС від 08.10.2025 у справі № 910/5540/20).

Вказує на те, що у ході розгляду справи № 910/5540/20, судами всіх інстанцій було визнано встановленою ту обставину, що товариство ТОВ «Торговий дім Мегатрейд» «вже не було власником зазначеної частки, фактично відчужило частку в статутному капіталі товариства повторно, тобто розпорядилося часткою, яка фактично вибула з його власності 25.09.2018» (пункти 47, 51 постанови ВС КГС від 08.10.2025 у справі № 910/5540/20).

Саме ця незаконно вдруге відчужена частка у розмірі 5% у подальшому увійшла до складу частки у розмірі 55%, яку ОСОБА_2 відчужив на користь ОСОБА_1 15.10.2019 (пункти 33-34, 51 постанови ВС КГС від 08.10.2025 у справі № 910/5540/20). Згодом, унаслідок збільшення статутного капіталу 21.02.2020 - частка ОСОБА_1 зросла до 82% (пункти 36-37 постанови ВС КГС від 08.10.2025 у справі № 910/5540/20). Маючи кворум на загальних зборах учасників, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було прийнято рішення про виключення ОСОБА_3 зі складу учасників, звільнено із посади директора, та фактично було незаконно захоплено відповідне підприємство.

Оскільки в подальшому було ініційовано судову справу № 910/5540/20, особи, які здійснили незаконне захоплення підприємства, розуміючи можливість втратити контроль над ТОВ «Водограй-Плюс», вчинили дії спрямовані на відчуження наявних на балансі підприємства активів.

З огляду на неможливість будь-яким чином відчужити право оренди земельної ділянки, яке було наявне у ТОВ «Водограй-Плюс» на підставі договору оренди від 22.02.2007, було укладено оскаржуваний Договір суборенди № 2303/2021 від 23.03.2021, предметом якого були земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:05:004:0038 площею 43.2499 га., та 6822455800:05:004:0039 площею 54.7070 га.

Зазначає, що укладення даного договору, та вчинення інших дій, зокрема відкриття банківських рахунків на підприємстві здійснювалися у період коли фактично ОСОБА_3 був позбавлений контролю над підприємством (травень 2019 року по травень 2026 року).

Вказує, що на даний час, після відновлення попереднього правового становища, яке існувало до порушення корпоративних прав ОСОБА_3 , ТОВ «Водограй-Плюс» фактично займається поверненням незаконно відчужених активів.

Зауважує, що після здійснення аналізу наявних на підприємстві документів, жодних доказів здійснення оплат у межах оскаржуваного договору суборенди, встановлено не було, тому і первісна позиція позивача зводилася виходячи із повної відсутності сплати будь-яких орендних платежів.

Зазначає, що про існування договору суборенди позивачеві стало лише у травні 2026 року, а про відкриття усіх банківських рахунків, які фігурують у платіжних інструкціях, та часткової сплати коштів, вже після відкриття провадження у цій справі, виходячи із документів наданих самим відповідачем.

Щодо наявності підстав для розірвання договору суборенди, із урахуванням долучених відповідачем доказів зазначає, що відповідно до Договору суборенди від 23.03.2021 № 2303/2021, його умовами було визначено наступний порядок сплати орендної плати: за користування земельними ділянками, Суборендар (ТОВ «Фармграсс»), сплачує орендну плату у безготівковій грошовій формі (п. 4.1.); розмір річної орендної плати становить 8,0% від нормативно грошової оцінки земельних ділянок, з послідуючою індексацією, і становить на момент укладення договору 196 456 грн. 05 коп. (90 924,42 грн. та 105 527,63 грн., відповідно) (п. 4.2.); сплата орендної плати проводиться Суборендарем щомісячно, в рівних частках до 30 числа наступного за звітний період, на розрахунковий рахунок Орендаря (п. 4.4.).

Зазначає, що з наведеним умов договору, можливо виокремити 2 окремих порушення, які можуть впливати на кваліфікацію спірних правовідносин за п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, та ч. 2 ст. 651 ЦК України, - невнесення грошових коштів оренди у визначеному розмірі (грошова заборгованість), та випадки систематичної несплати орендної плати (два і більше випадків).

Вказує, що надані відповідачем документи: протягом 2021 року, було внесено грошові кошти в сумі 98228 грн. 04 коп., а перший платіж було виконано – 03.09.2021, тобто із урахуванням прострочення строку внесення орендної плати 4 повних місяців оренди, та 1 неповного (7 днів за перший місяць), та існуванням грошової заборгованості орендних платежів в сумі 52 810 грн. 74 коп. на кінець відповідного року. Протягом 2022 року, було здійснено 2 оплати на загальну суму 196456 грн. 20 коп., однак, перший платіж на суму 19645 грн. 62 коп. було внесено 09.02.2022 за січень 2022 року, а решту суми в розмірі 176 810 грн. 58 коп., було внесено - 08.11.2022, тобто із простроченням платежу на 8 місяців, та із урахуванням існування непогашеної заборгованості в сумі 52810 грн. 74 коп., за 2021 рік. Протягом 2023 року, було у сукупності внесено грошові кошти на суму 271764 грн. 41 коп., однак, внесення таких коштів відбулося 12.12.2023 та 28.12.2023, тобто, із простроченням більше, ніж в 1 календарний рік, з дати останнього внесення орендної плати (08.11.2022). Загальна сума сплаченої ТОВ «Фармграсс» орендної плати складає 888550 грн. 07 коп. Разом з тим, загальна сума орендної плати яка підлягала сплаті з моменту фактичного отримання земельних ділянок та до моменту звернення позивачем до суду із позовом становить 998651,59 грн. (без урахування індексації).

Зазначає, що суборендарем було допущено 4 випадки систематичної несплати орендної плати (два та більше випадки), два з яких перевищують календарний рік.

Вважає, що застосовуючи до спірних правовідносин висновки, які Велика Палата Верховного Суду сформувала у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23, на переконання позивача наявні підстави для розірвання оскаржуваного договору суборенди землі від 23.03.2021 № 2303/2021, як на підставі п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, так і на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

За результатами судового засідання 10.09.2026р. постановлено ухвалою суду про оголошення в підготовчому засіданні перерви до 23.09.2026р.

23.09.2026р. відповідач на адресу суду через електронний суд надіслав додаткові пояснення, в яких вказує на те, що позивач визнав факт отримання 888 550,07 грн суборендної плати, чим спростував фактичну підставу власного позову.

Звертає увагу на те, що у позовній заяві та у відповіді на відзив позивач стверджує, що «з моменту фактичної передачі земельних ділянок у користування ТОВ «Фармграсс» (23.03.2021), та станом на дату звернення позивачем до суду (27.05.2026), суборендар жодного разу не здійснив сплату орендної плати», що «загальна грошова заборгованість по орендній платі… становить 998 651 гривень 59 копійок» та що відповідач « 61 раз порушив умови договору».

Також у додаткових поясненнях від 09.09.2026 року позивач зазначає, що «загальна сума сплаченої ТОВ «Фармграсс» орендної плати складає 888 550 грн. 07 коп., а сума 998 651,59 грн – це не заборгованість, а «загальна сума орендної плати, яка підлягала сплаті» за весь період

Відповідно до частини першої статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Вважає, що факт сплати відповідачем на користь позивача 888550,07 грн суборендної плати за Договором суборенди є визнаним позивачем і не потребує доказування.

Вказує, що твердження позивача про повну відсутність оплат упродовж усього строку дії договору та про 61 випадок повної несплати, на яких ґрунтувався позов, визнані самим Позивачем недостовірними.

Зазначає, що відповідач сплатив 89 % від усієї суми, яка, на думку позивача, підлягала сплаті, а різниця становить 110101,52 грн (998 651,59 – 888 550,07), тобто близько 11 %.

Вважає, що даний розрахунок є завищеним та внутрішньо суперечливим: сума 998 651,59 грн. є добутком місячного платежу 16 371,34 грн. на 61 місяць. Відповідно до п. 4.4 Договору суборенди плата вноситься до 30 числа місяця, наступного за звітним. Станом на дату звернення до суду (27.05.2026) строк оплати за квітень 2026 року (до 30.05.2026) ще не настав, а тому щонайменше один місячний платіж у розмірі 16371,34 грн. включено до «суми, що підлягала сплаті» безпідставно.

Вважає, що за методикою Позивача різниця не перевищує 93730,18 грн., тобто близько 9,5 %;

Позивач зазначає, що річна плата становить 196 456,05 грн, «(90 924,42 грн. та 105 527,63 грн., відповідно)», однак сума названих складових становить 196 452,05 грн;

Вказує на те, що позивач описує платежі лише за 2021– 2023 роки на загальну суму 566448,65 грн. (98 228,04 + 196 456,20 + 271 764,41), тоді як загальна визнана ним сума оплат становить 888550,07 грн. Отже, платежі на суму 322 101,42 грн, здійснені після 2023 року, Позивач взагалі обійшов увагою, не навівши жодного конкретного порушення строків оплати за 2024– 2026 роки. Помісячного розрахунку із зазначенням періоду, суми, строку оплати, дати фактичної оплати та періоду, в рахунок якого зараховано кожен платіж, Позивач так і не надав, хоча Відповідач про це наголошував у запереченнях.

Вважає, що узагальнені твердження позивача без помісячного розрахунку не є належним доказом ні наявності заборгованості, ні її розміру, ні кількості та характеру порушень.

Вказує на те, що позивач допускав неналежне виконання зобов`язань зі сплати орендної плати за основним договором оренди землі від 22.02.2007 року, укладеним з Кам`янець-Подільською районною державною адміністрацією, від якого є похідним Договір суборенди. З метою недопущення припинення основного договору оренди, а разом з ним і суборендних правовідносин, ОСОБА_1 , який є учасником як ТОВ «Фармграсс», так і ТОВ «Водограй-Плюс», сплатив за позивача орендну плату за основним договором у сумі 120 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №EPB0-XE6T-THEH-P2KX від 19.01.2026 року.

Вважає, що позивач не зазнав втрат, а отримав вигоду у вигляді погашення його власного боргу перед орендодавцем за основним договором, що унеможливило припинення його права оренди.

Щодо відсутності підстав для розірвання Договору суборенди за п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України та ч. 2 ст. 651 ЦК України зазначає, що «Чотири випадки систематичної несплати» Позивачем не конкретизовані. Позивач стверджує, що суборендарем «було допущено 4 випадки систематичної несплати орендної плати (два та більше випадки), два з яких перевищують календарний рік», проте не зазначає, які саме це періоди, за які місяці, у які строки мала бути здійснена оплата та коли її фактично здійснено. Таке твердження є декларативним і не може бути перевірене ні судом, ні Відповідачем.

Вважає, що такий підхід прямо суперечить практиці Верховного Суду. Так, у постанові від 22.01.2025 у справі №914/72/23 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду скасував рішення судів попередніх інстанцій у спорі про розірвання договору оренди землі саме тому, що судами «встановлено лише загальний розмір заборгованості… без належного дослідження періодичності та обсягу несплати, що має істотне значення для правильного вирішення спору» (п. 6.20). Верховний Суд наголосив, що визначення характеру порушення є ключовим, і суду належить дослідити, чи мало місце неодноразове повне невнесення орендної плати, чи часткова сплата орендної плати (пп. 6.21– 6.22).

Вказує, що позивач, оперує лише загальними сумами, а тому його доводи не дозволяють встановити ні наявність систематичної повної несплати, ні характер та обсяг порушення. Крім того, Позивач ототожнює прострочення платежу, який у подальшому був повністю сплачений і прийнятий орендарем, із «повною несплатою». Водночас визначальним для застосування п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України є саме систематична (два та більше випадки) повна несплата орендної плати, що має бути доведено Позивачем стосовно конкретних періодів.

Зазначає, що як вбачається з призначень платежів у платіжних дорученнях №7, №8, №15, №25, №35 від 2021 року та №42 від 09.02.2022 року, оплата здійснювалась на підставі рахунків і актів, які виставляв та складав сам Позивач як орендар за основним договором (рахунок №9 від 30.07.2021 за липень 2021 року, рахунок №11 від 03.09.2021, рахунок №21 від 01.10.2021, рахунок №22 від 02.11.2021, акт №18 від 30.11.2021, акт №1 від 31.01.2022).

Вказує, що позивач, отримавши земельні ділянки в суборенду за актом приймання-передачі від 23.03.2021 року, розпочав виставлення рахунків за Договором суборенди лише з липня 2021 року, приймав оплату без будь-яких зауважень і ні тоді, ні впродовж наступних п`яти років не пред`являв Відповідачу жодних вимог щодо оплати за березень–червень 2021 року.

Зазначає, що така поведінка самого Позивача свідчить про узгоджений сторонами порядок розрахунків і не може бути підставою для висновку про систематичне порушення Відповідачем умов договору.

Вважає, що усі оплати за липень–грудень 2021 року та січень 2022 року здійснено в межах або практично в межах строку, встановленого п. 4.4 Договору суборенди.

Зазначає, що прострочення у 2022 році зумовлене початком повномасштабної збройної агресії, а саме: оплата за січень 2022 року здійснена 09.02.2022, тобто своєчасно, оплату за лютий–жовтень 2022 року в сумі 176 810,58 грн здійснено одним платежем 08.11.2022. Затримка оплати припала саме на період після 24.02.2022 – початку повномасштабного вторгнення рф та введення воєнного стану Указом Президента України №64/2022, що об`єктивно ускладнило господарську діяльність сільськогосподарських виробників, зокрема розрахунки, посівну та реалізацію продукції. Попри це, Відповідач повністю розрахувався за 2022 рік – сплачено 196 456,20 грн, що навіть перевищує визначену Позивачем річну суму (196 456,05 грн).

Зауважує, що Верховний Суд у подібних обставинах відмовляє у розірванні договору оренди землі. Так, у постанові від 21.02.2025 у справі №233/3270/23 (провадження №61-1769св24) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду погодився з висновками судів про відмову в розірванні договору оренди землі, встановивши, що орендар здійснював виплату орендної плати, хоча, починаючи з 2022 року, з порушенням строків, визначених договором, а причини прострочення були пов`язані зі збройною агресією рф; при цьому суди врахували відсутність порушень з боку орендаря до 2022 року та збалансованість інтересів сторін.

У постанові від 08.10.2025 у справі №610/1599/24 (провадження №61-3266св25) Верховний Суд також відмовив у розірванні договору оренди землі, зазначивши, що «за відсутності вини орендаря у простроченні сплати орендної плати за 2022 рік, не можна вважати порушення строків сплати орендної плати систематичним». Аналогічний підхід застосовано у постанові Верховного Суду від 06.08.2025 у справі №610/937/24 (провадження №61-3593св25), де суд, з огляду на обставини воєнного стану, дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди за п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України.

Вважає, що прострочення оплати за лютий–жовтень 2022 року, яке було повністю усунуто в тому ж році, не може кваліфікуватися як систематична несплата орендної плати в розумінні п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України.

Зазначає, що Позивач посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду з постанови від 20.11.2024 у справі №918/391/23 про те, що погашення орендарем заборгованості не має правового значення для вирішення вимог про розірвання договору.

Зауважує, що у даній справі №918/391/23 орендар не сплачував орендну плату за окремі роки та погасив борг уже після звернення орендодавця до суду, тобто намагався усунути наслідки порушення під час судового розгляду. Натомість у цій справі: усі оплати, на які посилається Позивач (2021, 2022, 2023 роки), здійснено за роки до звернення до суду; оплати приймалися Позивачем без жодних заперечень, на підставі виставлених ним самим рахунків та складених ним актів; Позивач не посилається на жодну претензію, вимогу чи попередження про розірвання договору, пред`явлені Відповідачу до подання позову; протягом понад п`яти років Позивач не заявляв про порушення, а договірні відносини тривали й виконувались. Отже, питання полягає не в «Погашенні боргу під час суду», а в тому, чи може Позивач через роки після прийняття платежів без заперечень посилатися на давно усунуті прострочення як на підставу для розірвання. Така поведінка суперечить засадам добросовісності, розумності та справедливості (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) та доктрині venire contra factum proprium, а також є ознакою зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Зазначає, що за неперевіреним розрахунком Позивача недоплата не перевищує 9,5– 11 % від усієї суми за п`ять років. Відповідно до висновків ВП ВС у справі №918/391/23, на які посилається сам Позивач, у разі часткової несплати (недоплати) договір може бути розірвано лише за ч. 2 ст. 651 ЦК України за умови істотності порушення, тобто коли внаслідок нього орендодавець значною мірою позбавляється того, на що розраховував. У випадку ж неістотної недоплати ефективним та пропорційним способом захисту є стягнення заборгованості.

Вважає, що позивач отримав 888 550,07 грн суборендної плати, а отже, не був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору – отримання плати за передане у користування право. Доводи відповіді на відзив про те, що «орендар повністю був позбавлений того, на що він розраховував», прямо спростовані визнанням Позивача.

Вказує на те, що орендну плату за основним договором оренди в сумі 120 000,00 грн за Позивача сплатив учасник обох товариств Романчук С.С. Це повністю покриває заявлену Позивачем різницю та зберегло саме право оренди Позивача, на якому ґрунтується Договір суборенди. Вважає, що Позивач «значною мірою був позбавлений того, на що розраховував», немає жодних підстав.

Зазначає, що предметом спору є розірвання договору у зв`язку з несплатою, а не його недійсність.

Зауважує, що позивач стверджує, що Договір суборенди укладено з метою відчуження активів у період втрати контролю над товариством. Проте Позивач не заявляв вимог про визнання Договору суборенди недійсним, а просить суд його розірвати. Вимога про розірвання договору за своєю правовою природою ґрунтується на визнанні договору дійсним і чинним: розірвати можна лише дійсний договір. Більше того, сам Позивач обґрунтовує позов умовами цього договору (п. 4.1, 4.2, 4.4, 9.1, 9.4) і зараховує отримані 888 550,07 грн саме як суборендну плату за ним.

Вважає, що доводи про «незаконне відчуження активів» суперечать обраному самим Позивачем способу захисту та не можуть бути підставою для розірвання договору за п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України чи ч. 2 ст. 651 ЦК України, які пов`язують розірвання виключно з несплатою орендної плати та істотністю порушення.

Вказує, що договір суборенди був не лише підписаний сторонами, а й повністю виконаний у частині передачі майна: земельні ділянки передано Відповідачу за актом приймання-передачі від 23.03.2021 року, а право суборенди того ж дня, 23.03.2021 року, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно. Зареєстроване право суборенди ніким не оскаржене, а державна реєстрація не скасована.

Зазначає, що постанова у справі №910/5540/20 не встановлює обставин щодо Договору суборенди чи Відповідача. Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. ТОВ «Фармграсс» не було учасником справи №910/5540/20, а наведені Позивачем пункти постанови Верховного Суду від 08.10.2025 стосуються виключно відчуження часток у статутному капіталі ТОВ «Водограй-Плюс» та рішень його загальних зборів. Жодних обставин щодо Договору суборенди, його укладення, виконання чи дійсності цією постановою не встановлено. Характеристики на кшталт «незаконне захоплення підприємства» чи «дії, спрямовані на відчуження активів» є власними оціночними судженнями Позивача.

Зазначає, що зміна керівництва не змінює сторону договору. Вказує на те, що стороною Договору суборенди є ТОВ «Водограй-Плюс» як юридична особа, а не його учасники чи керівники. Відновлення корпоративного контролю попереднього учасника не припиняє і не змінює зобов`язань товариства перед третіми особами. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Контрагент товариства не може нести негативні наслідки внутрішньокорпоративного конфлікту.

Звертає увагу на те, що позивач зазначає, що дізнався про договір суборенди лише у травні 2026 року, а про банківські рахунки та здійснені оплати – вже після відкриття провадження, з документів Відповідача. Однак кошти зараховувалися на рахунки ТОВ «Водограй-Плюс», тобто були отримані Позивачем. Виконання грошового зобов`язання на рахунок кредитора є належним виконанням (статті 526, 530 ЦК України) незалежно від того, яка особа в подальшому здійснювала управління товариством. Питання розпорядження цими коштами є внутрішнім питанням товариства і не може впливати на оцінку виконання Відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Твердження Позивача про те, що про існування Договору суборенди йому стало відомо лише у травні 2026 року, спростовує тим, що право суборенди було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ще 23.03.2021 року. Відомості цього реєстру є відкритими та загальнодоступними, а тому Позивач як орендар земельних ділянок за основним договором, а також будь-який його учасник мали можливість у будь-який момент дізнатися про обтяження права оренди правом суборенди. Сам факт передачі земельних ділянок оформлено актом приймання-передачі, який підписано від імені Позивача.

Вважає, що позов із твердженням про повну відсутність оплат був поданий без перевірки навіть власних банківських рахунків Позивача, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог з самого початку.

Щодо пропорційності обраного Позивачем способу захисту зазначає, що розірвання договору є крайнім заходом, який має застосовуватись лише за наявності істотного порушення, що позбавляє сторону того, на що вона розраховувала.

Вказує на те, що відповідач тривалий час виконував договір суборенди, сплатив 888 550,07 грн, а прострочення, на які посилається позивач, мали місце у 2021– 2023 роках, у тому числі в перші місяці повномасштабної війни, і були повністю усунуті задовго до звернення до суду.

Вважає, що наявність певної недоплати, ефективним і пропорційним способом захисту прав позивача є стягнення заборгованості, 3 % річних та інфляційних втрат, а не припинення договірних відносин. На підставі наведеного просить в позові відмовити.

Ухвалою суду від 23.09.2026р. судове засіданні призначено на 30.09.2026р.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав зазначених у позові.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує та просить в позові відмовити в повному обсязі.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

22.02.2007 р. між Кам`янець-Подільської районною державною адміністрацією (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Водограй-Плюс" (орендар) укладено договір оренди земельних ділянок (далі - договір), згідно з р. 1 якого орендодавець на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 22.02.2007 р. №115/2007 р. передає, а орендар приймає у платне користування земельну ділянку із земель запасу Староушицької селищної ради, що розташована за межами населених пунктів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 97,9569 га, з них: 97,9569 га під ріллею (р. 2 договору).

У розділі 3 договору сторони погодили, що договір укладається на 20 років, починаючи з дати його реєстрації. Умови цього договору зберігають свою чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття чинності договором законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені договором, а також при зміні власника землі або орендаря, якщо інше не передбачено в договорі.

Відповідно до р. 4 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Грошова плата вноситься на розрахунковий рахунок Староушицької селищної ради в розмірі 5877,41 грн. на рік за всю площу з послідуючою індексацією. Загальна сума оренди становить 117548,20 грн. Періодичність внесення орендної плати - щомісячно, в рівних частках (по 489,78 грн.) до 30 числа наступного місяця. Орендна плата справляється також і у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельні ділянки за умовами договору. У разі визнання договору оренди недійсним одержана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди земельних ділянок не повертається. Розмір орендної плати переглядається щороку у випадках: погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Земельні ділянки передаються в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (р. 5 договору).

Згідно з р. 6 договору передача земельних ділянок в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення. Передача земельних ділянок орендарю здійснюється в місячний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Розділом 8 договору передбачено, що на орендовану земельні ділянку встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб - для експлуатаційного обслуговування ЛЕП загальною площею 3,8711 га.

Орендодавець гарантує, що земельні ділянки є у його власності і він має законні повноваження передавати ці ділянки в оренду, надавати інші права, визначені у цьому договорі; жодна із умов та жодне із положень цього договору не порушує чинного законодавства України. Орендодавець має право: вимагати від орендаря використання земельних ділянок у відповідності до мети, визначеної у п. 5 цього договору; на своєчасне внесення орендної плати. При цьому орендодавець зобов`язаний, зокрема, передати орендарю по акту прийому-передачі у належному стані та у визначених межах земельні ділянки згідно з цим договором. Орендар має право вимагати надання орендодавцем для використання земельних ділянок після державної реєстрації договору оренди, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди тощо. Натомість орендар зобов`язаний приступити до використання орендованих земельних ділянок після державної реєстрації договору оренди, використовувати земельні ділянки відповідно до мети, визначеної у п. 5 цього договору, у відповідності з п. 4 цього договору своєчасно вносити орендну плату (р. 9 договору).

Сторони домовились, що зміна умов договору можлива за письмової взаємної згоди сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку (р. 10 договору).

Відповідно до п. 13 договору він набуває чинності після його підписання сторонами, засвідчення факту державної реєстрації в Кам`янець-Подільському районному відділі регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України" в книзі реєстрації договорів оренди землі. Додатки до договору: план (схема) земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об`єктів оренди.

Договір підписаний сторонами, скріплений їхніми печатками, зареєстрований в Кам`янець-Подільському районному відділі регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис 28.02.2007 р. № 0407755580004. В договорі також зазначено, що земельній ділянці присвоєно кадастровий номер: 1) 6822455800:05:004:0038 - 43,2499 га; 2) 6822455800:05:004:0039 - 54,7070 га.

До договору додані план (схема) земельної ділянки, що передається в оренду ТзОВ "Водограй-Плюс" для ведення товарного сільськогосподарського господарства на території Староушицької селищної ради за межами с. Гораївка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (додаток №1), кадастровий план зазначеної ділянки (додаток №2), акт встановлення меж земельної ділянки в натурі від 22.02.2007 р. (додаток №3) та акт приймання та передачі земельної ділянки від 22.02.2007 р.

Так, згідно з актом приймання та передачі земельної ділянки від 22.02.2007 р. відповідно до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2007 р. орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку загальною площею 97,9569 га, що розташована на території Староушицької селищної ради (за межами населених пунктів).

Додатки до договору, в тому числі й акт приймання та передачі земельної ділянки від 22.02.2007 р., підписані сторонами, скріплені печатками сторін.

11.09.2012р. ТОВ «Водограй Плюс» звернувся з листом №07/12 до Кам`янець – Подільської районної державної адміністрації, в якому просить строки оренди земельної ділянки збільшити на 15 років до 2042 року.

20.09.2012р. Кам`янець-Подільська районна державна адміністрація прийняла розпорядження №916/2012р "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки ТОВ «Водограй Плюс»», згідно з якого внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2007 р. укладеного між Кам`янець-Подільської районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Водограй-Плюс" зареєстрований в Кам`янець-Подільському районному відділі регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис 28.02.2007 р. № 0407755580004.

24.09.2012р. між сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, згідно п. 1 якої внесено зміни в абзац перший п. 3, а саме: договір укладається на строк 35 років.

23.03.2021р. між ТОВ «Водограй Плюс» (Орендар) та ТОВ «Фармграсс» (Суборендар) укладено договір суборенди земельної ділянки №2303/2021, згідно п. 1.1 якого Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:004:0038 та земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:004:0039, які належать Орендарю на правах оренди, відповідно до договору оренди земельних ділянок від 22.02.2007 року.

Відповідно до п. 2.1 договору у суборенду передається земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:05:004:0038 площею 43,2499 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:05:004:0039 площею 54,707 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться за межами населених пунктів, на території Староушицької селищної ради в межах населеного пункту смт. Стара Ушиця, Кам`янець – Подільського району, Хмельницької області.

Відповідно до п. 2.2 договору нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:004:0038, яка визначена у Додаткові угоді від 15.03.2021р. до договору оренди від 22.02.2007р., становить 1136605,29 грн.

Відповідно до п. 2.3 договору нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:004:0039, яка визначена у Додаткові угоді від 15.03.2021р. до договору оренди від 22.02.2007р., становить 1319095,38 грн.

Згідно п. 3.1 договору строк дії договору становить 5 років 11 місяців.

Відповідно до п. 4.1 договору Суборендар сплачує орендну плату у безготівковій грошовій формі.

Згідно п. 4.2 договору розмір річної орендної плати становить 8% від нормативно грошової оцінки земельних ділянок, з послідуючою індксацією, і становить на момент укладання угоди за всю площу 196456,05 грн. (90928,42 грн. та 105527,63 грн.)

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору сплата орендної плати проводиться Суборендарем щомісячно, в рівних частинах до 30 числа наступного за звітний період, на розрахунковий рахунок Орендаря.

Згідно п. 4.6 договору перегляду розміру орендної плати здійснюється за згодою сторін, оформлюється додатковою угодою до договору, яка є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. договору земельні ділянки передаються у суборенду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Умови збереження стану об`єктів суборенди: забезпечення подальшого використання за цільовим призначенням.

Згідно п.п. 6.1-6.2 договору передача земельних ділянок в судоренду здійснюється без розроблення проекту їх відведення. Передача земельних ділянок Суборендарю здійснюється за актом їх приймання – передачі.

Пунктом 7.1. договору визначено, що повернення земельної ділянки здійснюється Суборендарем після припинення строку дії Договору, Суборендар повертає Орендареві земельні ділянки.

Відповідно до п. 9.1. договору Орендар має право вимагати від Суборендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно п. 9.4. договору суборендар зобов`язаний у відповідності до цього договору своєчасно вносити орендну плату, повернути Орендарю земельні ділянки після закінчення терміну дії договору суборенди.

Відповідно до п. 12.3 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з п. 12.4 договору розірвання договору суборенди землі в односторонньому порядку не допускається.

Даний договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

23.03.2021р. між ТОВ «Водограй Плюс» (Орендар) та ТОВ «Фармграсс» (Суборендар) складено акт прийому-передачі земельних ділянок, згідно якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:004:0038, площею 43,2499 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:004:0039, площею 54,707 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться за межами населених пунктів, на території Староушицької селищної ради, Кам`янець – Подільського району, Хмельницької області.

Даний акт підписаний сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до інформаційної довідки №450670722 від 05.11.2025 з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:05:004:0038, площею 43,2499 га, цільове призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником якої є Територіальна громада, Староушицька селищна рада. Право суборенди за згаданим договором було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.03.2021 року, номер запису про інше речове право: 41226640.

Відповідно до інформаційної довідки №450670992 від 05.11.2025 з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:05:004:0039, площею 54,707 га, цільове призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником якої є Територіальна громада, Староушицька селищна рада. Право суборенди за згаданим договором було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.03.2021 року, номер запису про інше речове право: 41227498.

Відповідач частково здійснив плату перед позивачем за суборенду землі, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: №7 від 03 вересня 2021р. на суму 16371,34 грн., призначення платежу - Оплата за послуги суборенди землі за липень 2021 р. зг. рах. №9 від 30.07.21 p., дог. №2303/2021 від 23.03.21 у сумі 13642,78 грн., ПДВ - 20 %, 2728,56 грн., №8 від 03 вересня 2021 року на суму 16371,34 грн., призначення платежу - Оплата за послуги суборенди землі за серпень 2021 р. зг. рах. №11 від 03.09.21 p., дог. №2303/2021 від 23.03.21 У сумі 13642,78 грн., ПДВ - 20 %, 2728,56 грн.; №15 від 01 жовтня 2021 року на суму 16371,34 грн., призначення платежу - Оплата за послуги суборенди землі за вересень 2021 р. зг. рах. №21 від 01.10.21 p., дог. №2303/2021 від 23.03.21 У сумі 13642,78 грн., ПДВ - 20 %, 2728,56 грн.; №25 від 02 листопада 2021 року на суму 16371,34 грн., призначення платежу - Оплата за послуги суборенди землі за жовтень 2021 р. зг. рах. №22 від 02.11.21 p., дог. №2303/2021 від 23.03.21 У сумі 13642,78 грн., ПДВ - 20 %, 2728,56 грн.; №35 від 03 грудня 2021 року на суму 16371,34 грн., призначення платежу - Оплата за послуги суборенди землі за 11.2021 р. зг. акту №18 від 30.11.21 р., дог. №2303/2021 від 23.03.21 у сумі 13642,78 грн., ПДВ - 20 % 2728,56 грн.; №38 від 30 грудня 2021 року на суму 16371,34 грн., призначення платежу - Оплата за послуги суборенди землі за 12.2021 р. згідно договору №2303/2021 від 23.03.21 у сумі 13642,78 грн., ПДВ - 20 % 2728,56 грн, №42 від 09 лютого 2022 року на суму 19645,62 грн., призначення платежу - Оплата за послуги суборенди землі за 01.2022 р. зг. акту №1 від 31.01.2022 р., зг. Договору №2303/2021 від 23.03.21 у сумі 16371,35 грн., ПДВ - 20% 3274,27 грн., №93 від 08 листопада 2022 року на суму 176810,58 грн., призначення платежу - Оплата за послуги суборенди землі за 02-10.2022 р. зг. договору №2303/2021 від 23.03.21р. у сумі 147342,15 грн., ПДВ - 20 % 29468,43 грн., №200 від 25.12.2024р. на суму 17206,27 грн, призначення платежу: оплата послуг суборенди землі за жовтень 2024 року згідно рахунку на оплату №10 від 29.11.2024, без ПДВ., №190 від 28.10.2024р. на суму 17206,27 грн, призначення платежу: оплата послуг суборенди землі за вересень 2024 року згідно рахунку на оплату №9 від 28.10.2024, без ПДВ., №186 від 26.09.2024р. на суму 17206,27 грн, призначення платежу: оплата послуг суборенди землі за серпень 2024 року згідно рахунку на оплату №8 від 26.09.2024, без ПДВ., №181 від 26.08.2024р. на суму 17206,27 грн, призначення платежу: оплата послуг суборенди землі за липень 2024 року згідно рахунку на оплату №7 від 26.08.2024, без ПДВ., №176 від 29.07.2024р. на суму 17206,27 грн, призначення платежу: оплата послуг суборенди землі за червень 2024 року згідно рахунку на оплату №6 від 29.07.2024, без ПДВ., №170 від 21.06.2024р. на суму 17206,27 грн, призначення платежу: оплата послуг суборенди землі за травень 2024 року згідно рахунку на оплату №5 від 21.06.2024, без ПДВ., №2165 від 24.05.2024р. на суму 34412,54 грн, призначення платежу: оплата послуг суборенди землі за березень – квітень 2024 року згідно рахунку на оплату №4 від 24.05.2024, №160 від 26.04.2024р. на суму 17206,27 грн, призначення платежу: оплата послуг суборенди землі за лютий 2024 року згідно рахунку на оплату №3 від 25.04.2024, без ПДВ., без ПДВ., №156 від 28.03.2024р. на суму 17206,27 грн, призначення платежу: оплата послуг суборенди землі за січень 2024 року згідно рахунку на оплату №2 від 27.03.2024, без ПДВ., №134 від 28.12.2023р. на суму 183101,82 грн, призначення платежу: оплата послуг суборенди землі згідно договору №2303/2021 від 23.03.21р. за січень – листопад 2023 року у сумі 152584,85 грн., ПДВ -20% - 30516,97 грн., №135 від 28.12.2023р. на суму 16371,35 грн, призначення платежу: оплата послуг суборенди землі згідно договору №2303/2021 від 23.03.21р. за грудень 2023 року без ПДВ, №133 від 28.12.2023р. на суму 39291,24 грн, призначення платежу: оплата послуг суборенди землі згідно договору №2303/2021 від 23.03.21р. за листопад-грудень 2022 року у сумі 32742,70 грн., ПДВ -20% - 6548,54 грн., №128 від 12.12.2023р. на суму 33000,00 грн, призначення платежу: часткова оплата суборенди землі за січень – лютий 2023 року у сумі 27500,00 грн., ПДВ -20% - 5500,00 грн., №206 від 24.01.2025р. на суму 17206,27 грн, призначення платежу: оплата послуг суборенди землі за листопад 2024 року згідно рахунку на оплату №1 від 24.01.2025, без ПДВ, №212 від 28.02.2025р. на суму 17206,27 грн, призначення платежу: суборенда землі за грудень 2024 року згідно рахунку №2 від 27.02.2025, без ПДВ, №215 від 28.02.2025р. на суму 5000,00 грн, призначення платежу: часткова оплата послуг суборенди землі за січень 2025 року згідно рахунку на оплату №3 від 28.02.2025, без ПДВ, №222 від 04.04.2025р. на суму 14271,03 грн, призначення платежу: оплата суборенди землі за січень 2025 року згідно рахунку №3 від 28.02.2025, без ПДВ, №223 від 04.04.2025р. на суму 19271,03 грн, призначення платежу: оплата суборенди землі за лютий 2025 року згідно рахунку №4 від 03.03.2025, без ПДВ, №228 від 28.04.2025р. на суму 19271,03 грн, призначення платежу: оплата суборенди землі за березень 2025 року згідно рахунку №5 від 28.04.2025, без ПДВ, №231 від 27.05.2025р. на суму 19271,03 грн, призначення платежу: оплата суборенди землі за квітень 2025 року згідно рахунку №6 від 27.05.2025, без ПДВ, №238 від 27.06.2025р. на суму 19271,03 грн, призначення платежу: оплата суборенди землі за травень 2025 року згідно рахунку №7 від 27.06.2025, без ПДВ, №245 від 29.07.2025р. на суму 19271,03 грн, призначення платежу: оплата суборенди землі за червень 2025 року згідно рахунку №8 від 29.07.2025, без ПДВ.

Позивач вказуючи, що відповідач систематично не виконував обов`язок по сплаті орендної плати у повному обсязі, та у визначені договором суборенди строки .

Оскільки відповідачем не виконувався обов`язок по сплаті орендної плати протягом значного періоду, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договорів суборенди земельних ділянок.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Згідно з частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зміст та умови договору від 23.03.2021, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань, які виникли між сторонами на його підставі, свідчать про те, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір оренди землі, основним обов`язком відповідача за яким є сплата орендної плати.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відносини, пов`язані з орендною землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також самим договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, передбачено, що орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. ст. 3, 4 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Абзацом 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Відповідно до абзацу 7 частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду землі", орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд враховує, що відповідач здійснив перед позивачем сплату орендної (суборендної) плати за землю частково, проте не в повному обсязі.

Так, протягом 2021 року, було внесено грошові кошти в сумі 98228 грн. 04 коп., а перший платіж було виконано – 03.09.2021, тобто із урахуванням прострочення строку внесення орендної плати 4 повних місяців оренди, та 1 неповного (7 днів за перший місяць), та існуванням грошової заборгованості орендних платежів в сумі 52 810 грн. 74 коп. на кінець відповідного року. Протягом 2022 року, було здійснено 2 оплати на загальну суму 196456 грн. 20 коп., однак, перший платіж на суму 19645 грн. 62 коп. було внесено 09.02.2022 за січень 2022 року, а решту суми в розмірі 176 810 грн. 58 коп., було внесено - 08.11.2022, тобто із простроченням платежу на 8 місяців, та із урахуванням існування непогашеної заборгованості в сумі 52810 грн. 74 коп., за 2021 рік. Протягом 2023 року, було у сукупності внесено грошові кошти на суму 271764 грн. 41 коп., однак, внесення таких коштів відбулося 12.12.2023 та 28.12.2023, тобто, із простроченням більше, ніж в 1 календарний рік, з дати останнього внесення орендної плати (08.11.2022).

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Поряд з цим, частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з п. 12.4 договору розірвання договору суборенди землі в односторонньому порядку не допускається.

Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23 деталізувала та диференціювала питання систематичної несплати орендної плати як підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Так, у постанові зазначено, що:

- пункт "д" частини першої статті 141 ЗК України як спеціальна норма права передбачає самостійну і достатню підставу для розірвання договору оренди землі у разі систематичної повної несплати орендної плати. У цьому випадку немає потреби оцінювати істотність порушення та застосовувати загальне правило, передбачене в частині 2 статті 651 ЦК України, оскільки законодавство передбачає додаткову (до загальних) підставу розірвання договору оренди землі;

- якщо орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, то застосуванню підлягає загальне правило частини 2 статті 651 ЦК України, а не припис пункту "д" частини 1 статті 141 ЗК України. Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, укладаючи такий договір, то такий договір має бути розірваний саме на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.

Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як "систематичність" та "несплату", зокрема, орендної плати.

Під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття систематичність у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).

Разом з тим згідно із частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, слід зазначити, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, постановах Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 922/367/21, від 10.01.2019 у справі № 904/3953/17, від 22.10.2019 у справі № 923/826/18, від 17.08.2021 у справі № 923/410/20.

Відповідно до п. 4.1 договору Суборендар сплачує орендну плату у безготівковій грошовій формі.

Згідно п. 4.2 договору розмір річної орендної плати становить 8% від нормативно грошової оцінки земельних ділянок, з послідуючою індксацією, і становить на момент укладання угоди за всю площу 196456,05 грн. (90928,42 грн. та 105527,63 грн.)

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору сплата орендної плати проводиться Суборендарем щомісячно, в рівних частинах до 30 числа наступного за звітний період, на розрахунковий рахунок Орендаря.

Згідно п. 4.6 договору перегляду розміру орендної плати здійснюється за згодою сторін, оформлюється додатковою угодою до договору, яка є його невід`ємною частиною.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідачем систематично не сплачується суборендна плата за користування земельною ділянкою. Наявність боргу за суборендною платою відповідач не спростував, доказів оплати суду не надав.

В даному випадку, позивач не отримуючи вчасно суборендної плати за передані в суборенду відповідачу земельні ділянки у встановлений в договорі термін, був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору суборенди землі №2303/2021 від 23.03.2021р.

Визначальним для розірвання договору оренди (суборенди) земельної ділянки з підстав наведених у позові є встановлення обставин систематичної несплати орендної плати (наведена позиція викладена також у постанові Верховного Суду України від 28.09.2016р. №6-977цс16), і сам факт систематичного порушення договору оренди (суборенди) земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною та достатньою підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, що орендар (суборендар) сплатив усю суму заборгованості з орендної плати за землю до моменту пред`явлення позову чи винесення рішення у справі. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.05.2018р. у справі №924/549/17.

З огляду на сукупність наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено обставини систематичної несплати суборендної плати з боку відповідача.

З огляду на те що відповідач неодноразово порушував умови договору суборенди -систематично (два та більше випадки) не сплачував суборендну плату в повному розмірі, у строки, визначені договором, суд вважає, що вказане порушення умов договору підпадає під дію п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України та є самостійною і достатньою підставою для розірвання договору суборенди землі №2303/2021 від 23.03.2021р. площею 43,2499 га (кадастровий номер 6822455800:05:004:0038), площею 54,7070 га (кадастровий номер 6822455800:05:004:0039) укладений між ТОВ «Водограй Плюс» та ТОВ «Фармграсс».

Таким чином, несплата суборендної плати є порушенням умов договору та діючого законодавства. Безпосередньо несплата орендної плати має відповідні наслідки, а саме дострокове розірвання договорів у випадку систематичної її несплати.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що відповідач в передбаченому законом порядку не спростував вказаних встановлених обставин справи, суд на підставі вищезазначених норм чинного законодавства дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та розірвання договору суборенди землі №2303/2021 від 23.03.2021.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Тому з метою забезпечення реального відновлення порушених прав позивача, враховуючи відсутність правових підстав для користування відповідачем спірною земельною ділянкою, позовні вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку ПП «ППН Плюс» також підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Розірвати договір суборенди земельної ділянки № 2303/2021 від 23.03.2021, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Водограй – Плюс» (с. Гораївка, Кам`янець – Подільського району, Хмельницької області, код 34816196) та товариством з обмеженою відповідальністю “Фармграсс” (с. Рункошів, Кам`янець – Подільського району, Хмельницької області, вул. Шевченка,65, код 42197717), предметом якого є земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:05:004:0038, площею 43,2499 га. (РНОНМ: 1614193768224) та 6822455800:05:004:0039, площею 54,7070 га. (РНОНМ: 1614160668224), цільове призначення: (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р-н, смт. Стара Ушиця.

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю “Фармграсс” (с. Рункошів, Кам`янець – Подільського району, Хмельницької області, вул. Шевченка,65, код 42197717) повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Водограй – Плюс» (с. Гораївка, Кам`янець – Подільського району, Хмельницької області, код 34816196) земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:05:004:0038, площею 43,2499 га. (РНОНМ: 1614193768224) та 6822455800:05:004:0039, площею 54,7070 га. (РНОНМ: 1614160668224), цільове призначення: (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р-н, смт. Стара Ушиця.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Фармграсс” (с. Рункошів, Кам`янець – Подільського району, Хмельницької області, вул. Шевченка,65, код 42197717) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Водограй – Плюс» (с. Гораївка, Кам`янець – Подільського району, Хмельницької області, код 34816196) 6656,00 грн. (шість тисячі шістсот п`ятдесят шість гривня 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано 12.10.2026р.

Суддя С.В. Гладій

Відрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (електронний суд)

3 - відповідачу (32382, с. Рункошів, Кам.-Подільського р-ну, Хмельницької обл., вул. Шевченка,65, код 42197717)(реком. з повід.)