Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №754/10030/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4366/26

Справа №754/10030/25

РІШЕННЯ

Іменем України

16 квітня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Буша Н.Д.,

секретаря с/з Поліщук Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник (батько) ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: П`ятнадцята київська державна нотаріальна контора Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) державний нотаріус Козак Наталія Анатоліївна про встановлення факту постійного не проживання спадкоємця зі спадкодавцем, визнання спадкоємця таким, що не прийняв спадщину,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 в особі представника - адвоката Хобти С.Г. звернулась до Деснянського районного суду міста Києва з данною позовною заявою.

В обгрунтування позовної заяви сторона позивача зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 та після її смерті залишилась спадщина, а саме частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 06.12.2008 року квартира за вищевказаною адресою належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3 (відповідачу), ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 в рівних долях. Спадкоємцями першої черги після померлої ОСОБА_5 є її неповнолітня дочка - ОСОБА_1 та батько - ОСОБА_3 . У зв?язку з військовими подіями в Україні відповідач за відомою позивачу інформацією виїхав в 2021 році до Російської Федерації та не проживав з померлою ОСОБА_5 на час її смерті. Відповідач, який є дідом неповнолітньої ОСОБА_1 , не підтримує з нею зв?язок. Про факт його виїзду до Російської Федерації намагалися взяти шляхом подання адвокатського запиту до Державної прикордонної служби України, але отримали відмову. Про факт не проживання відповідача за вказаною адресою свідчить також Акт про не проживання особи за місцем реєстрації від 11.06.2025 року та письмові пояснення свідків. ОСОБА_1 є такою, що прийняла спадщину, оскільки на час смерті проживала з померлою матір?ю ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи, що відповідач не проживав з померлою ОСОБА_5 на час її смерті за однієї адресою, заяву про прийняття спадщини нотаріусу/нотаріальній конторі у встановлений законодавством строк не подавав, він є таким, що не прийняв спадщину. Таким чином, неповнолітня ОСОБА_1 є такою, що успадкувала всю спадкову масу після померлої матері ОСОБА_5 . Звернувшись до нотаріуса П?ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Козак Н.А. за оформленням спадщини, вона отримала усну відмову від нотаріуса. Відмову аргументовано тим, що потрібно звертатися до суду про встановлення факту не проживання відповідача із спадкодавцем на момент смерті та визнання таким, що не прийняв спадщину. У зв`язку з чим, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 27.06.2025 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 31.07.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 12.11.2025 року по клопотанню представника позивача витребувано з П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори завірену копію спадкової справи, заведеної 03.11.2023 року за №1384/2023 щодо померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5

12.01.2026 року на адресу суду надійшла витребувана судом копія спадкової справи.

Ухвалою суду від 27.01.2026 року по клопотанню представника позивача витребувано інформацію з Державної прикордонної служби України щодо перетинання кордону відповідачем в період з 01.01.2021 року по 01.10.2023 року.

24.02.2026 року від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшла витребувана судом інформація.

Ухвалою суду від 10.03.2026 року закрито підготовче засідання в справі та призначено до судового розгляду по суті.

Сторони в засідання не з`явились, про розгляд справи судом повідомлялись.

Від представника позивача надійшла заява про проведення засідання у його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, правом на подачу відзиву не скористався.

Від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи у відсутності їх представника.

Дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є дочкою ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві від 24.10.2007 року, а/з №2909.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , мати позивача у справі, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 24.08.2023 року, а/з № 14774 .

Померла ОСОБА_5 є дочкою ОСОБА_3 , відповідача по справі (а.с.141- 142).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне на час смерті на праві власності майно.

Померла ОСОБА_5 заповіт на своє майно не складала.

Спадкоємцями першої черги за законом майна померлої ОСОБА_5 є її дочка, позивач по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та батько - ОСОБА_3 , відповідач по справі.

Відповідно копії спадкової справи №1384/2023 до майна померлої ОСОБА_5 , заведеною П`ятнадцятою київською нотаріальною державною конторою, державний нотаріус Козак Н.А., із заявою про прийняття спадщини після померлої матері звернулась ОСОБА_1 .

Батько померлої ОСОБА_5 - ОСОБА_3 до контори із заявою про прийняття спадщини не звертався.

Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч.ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України).

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкування за законом).

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ст.1258 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

З матеріалів спадкової справи судом встановлено, що в шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини або відмову від її прийняття відповідач ОСОБА_3 не звертався. Спадкову справу заведено 03.11.2023 року, вх. №3411 на підставі заяви про прийняття спадщини позивача ОСОБА_1 .

Враховуючи зазначене, єдиним спадкоємцем першої черги, яка звернулась до нотаріальної контори в шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини за законом є позивач у справі ОСОБА_1 .

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово (ч. 1 ст. 29 ЦК України).

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до вимог статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Відповідно до підпунктів 3.19 та 3.20 пункту 3 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 року у справі №569/15147/17 (провадження №61-39308св18) зробив висновок, відповідно до якого частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Судом встановлено, що відповідно до матеріалів цивільної справи як позивач ОСОБА_1 , так і відповідач ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за останнім місцем реєстрації померлої ОСОБА_5 (а.с. 40, 148).

Згідно наданої на запит суду письмової відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 30.01.2026 року за №19.5.1/14058-26Вих, відповідно до витягу з наявної у базі даних інформацією щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громаданином України в період з 01.01.2021 року по 01.10.2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перетнув кордон в напрямку "в`їзд" 09.10.2021 року як пішохід, перетнув кордон в напрямку "виїзд" 20.11.2021 року на транспортному засобі.

Отже, наявні у матеріалах справи докази вказують на відсутність факту проживання відповідача ОСОБА_3 за вищевказаною адресою.

Так, відповідач ОСОБА_3 в квартирі за вказаною адресою був зареєстрований, проте не проживав на момент смерті спадкодавця, а сама по собі реєстрація місця проживання не може вважатися саме місцем проживання та свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, тому він не може визнаватись таким, що своєчасно прийняв спадщину після померлої доньки.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Так, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За змістом поданої ОСОБА_1 позовної заяви слідує, що вона є єдиним спадкоємцем першої черги, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину та просила суд захистити її порушене право на спадкування шляхом встановлення факту постійного непроживання відповідача разом із її матір`ю та визнання спадкоємця таким, що не прийняв спадщину.

Відповідно до частини першої та другої статті 1296 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Згідно положень статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі №582/18/21 (провадження №61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19)).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі №127/23627/20 (провадження №61-17025св21), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі №233/4580/20 (провадження №61-12524сво21)). Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення права власності в нотаріальному порядку (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2022 року у справі №450/3258/17 (провадження №61-13688св21).

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

Підтвердження в суді права власності на майно здійснюється шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншого речового права.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.

Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд.

Підстава позову - це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предметом позову ОСОБА_1 визначила вимоги про встановлення факту непроживання ОСОБА_3 із спадкодавцем та визнання його таким, що не прийняв спадщину.

Однак, виходячи зі змісту позову, позивач фактично намагається довести те, що лише вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті своєї матері.

Тобто, у даному випадку наявний спір про спадщину, проте вимоги про захист порушеного права на все спадкове майно позивачем не заявлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для застосування обраного позивачем способу захисту, оскільки він не відновлює будь-яких порушених прав та інтересів позивача.

Встановлення певного факту без вирішення вимоги про право не має наслідком захист права.

Обраний позивачем спосіб захисту не відповідає як змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи.

У спадкодавця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України «Захист права власності» (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 22.03.2023 року у справі №463/6829/21-ц).

Так, належним та ефективним способом захисту, який відповідатиме закону та сприятиме відновленню прав позивача є пред`явлення позову до відповідача про визнання права власності на спадкове майно.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку із заявленням позивачем способу захисту, який не узгоджується із положеннями статті 16 ЦК України, оскільки це не призведе до позитивних наслідків відновлення порушеного права позивача, як спадкоємця першої черги за законом.

Понесені позивачем судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України, розподілу між сторонами не підлягають оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст.ст. 76-81, 235, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, ст..ст. 15, 16, 1216, 1261, 1267, 1268, 1269, 1270, 1272, 1297 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник (батько) ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: П`ятнадцята київська державна нотаріальна контора Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) державний нотаріус Козак Наталія Анатоліївна про встановлення факту постійного не проживання спадкоємця зі спадкодавцем, визнання спадкоємця таким, що не прийняв спадщину - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 12.10.2026 року.

Суддя Н.Д. Буша