Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №752/20448/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/20448/25

Провадження №: 2/752/2992/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої унаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (далі - ТДВ «СК «Гардіан», Товариство) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої унаслідок дорожньо-транспортної пригоди у загальному розмірі 110104,01 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 13.03.2025 о 09 год. 08 хв. по вул.Саксаганського, 25, у м.Києві трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю її автомобіля «KIA Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіля «Hyundai Venue», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача - ОСОБА_2 , у результаті чого вказані транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень. Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року у справі №752/6620/25 останнього було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Станом на момент вказаної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Hyundai Venue», д.н.з. НОМЕР_2 , була забезпечена у відповідача - ТДВ «СК «Гардіан» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-224006690 від 09.10.2024. У встановлені законодавством строки позивач повідомила ТДВ «СК «Гардіан», 27.03.2025 представником Товариства було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу позивача та складено відповідний протокол огляду. У подальшому, 31.03.2025 ОСОБА_1 звернулася до страховика відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування та у відповідь Товариство повідомило її про те, що розмір страхового відшкодування становить 67391,29 грн і рекомендувало підписати акт про виплату, не надавши будь-яких документів, що підтверджували визначений страховиком розмір відшкодування.

У зв`язку із виниклими сумнівами щодо правильності визначеного розміру страхового відшкодування позивач запросила у Товариства відповідні підтверджуючі документи, однак, отримала відповідь про те, що рішення щодо розміру грошового відшкодування не прийнято, звіт з визначення вартості матеріального збитку знаходиться у роботі експерта. Однак, вже 15.04.2025 ОСОБА_4 отримала від страхової компанії акт про виплату страхового відшкодування в розмірі 71145,19 грн, але із такою сумою позивач не погодилася і скерувала відповідачу заяву про свою незгоду, у результаті чого страховик переглянув та визначив нову суму страхового відшкодування у розмірі 76095,99 грн, виплативши її та не надавши будь-яких складених оцінювачем звітів щодо розміру завданого їй матеріального збитку.

Оскільки дії страховика ТДВ «СК «Гардіан» не були спрямовані на визначення реальної вартості матеріального збитку, який був завданий власнику транспортного засобу «KIA Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , позивач звернулася до суб`єкта оціночної діяльності. Відповідно до звіту №48/86.04.25 від 28.04.2025 про оцінку вартості матеріального збитку, що був складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 , вартість відновлювального ремонту вказаного вище автомобіля становить 160120,73 грн, коефіцієнт зносу становить 0,3230, а вартість матеріального збитку - 126389,30 грн. Маючи намір здійснити відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу, позивач також звернулася на станцію технічного обслуговування та отримала рахунок, згідно з яким повна вартість відновлювального ремонту склала вже 182200 грн.

Враховуючи той факт, що виплачена ТДВ «СК «Гардіан» сума страхового відшкодування не підтверджена належними документами з боку страховика та є недостатньою для покриття повної вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «KIA Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вважала, що ТДВ «СК «Гардіан» зобов`язане доплатити їй в межах ліміту відповідальності ОСОБА_2 суму страхового відшкодування, що складає різницю між оціненим розміром завданих їй матеріальних збитків (вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу) та сумою виплаченого відшкодування, що складає 50293,31 грн (126389,30 грн - 76095,99 грн).

Разом з тим зважаючи на те, що вказаної суми страхового відшкодування, яка б мала бути виплачена страховиком, також недостатньо для покриття реальних збитків позивача у вигляді вартості відновлювального ремонту згідно рахунку СТО, на переконання ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 зобов`язаний сплатити їй різницю між реальною вартістю відновлювального ремонту та належним розміром страхового відшкодування, яка становить 55810,70 грн (182200 грн - 126389,30 грн).

З поміж іншого, винними діями ОСОБА_2 , як водієм транспортного засобу Hyundai Venue», д.н.з. НОМЕР_2 , було завдано моральної шкоди позивачеві, як власнику пошкодженого транспортного засобу, що позбавило її можливості вільно користуватися своїм майном, змінило її звичний ритм життя та призвело до невиправних хвилювань та матеріальних втрат. Можливу компенсацію завданої моральної шкоди позивач оцінює у розмірі 10000 грн.

Оскільки, відповідачі у добровільному порядку відмовляються відшкодувати завдані позивачеві збитки, ОСОБА_1 була змушена звернутися до суду із вказаним позовом відповідно до вимог якого просила суд стягнути з ТДВ «СК «Гардіан» на її користь суму страхового відшкодування у розмірі 50293,31 грн, а з ОСОБА_2 майнову шкоду в сумі 55810,70 грн та компенсацію моральної шкоди в сумі 10000 грн, а також просила суд вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2025 для розгляду цивільної справи №752/20448/25 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 29 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачам у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду подати суду відзив на позов.

У листопаді 2025 року на адресу суду від відповідача ТДВ «СК «Гардіан» надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником ОСОБА_6 , у якому останні заперечували проти позовних вимог ОСОБА_1 , що пред`явлені то Товариства та просили суд відмовити у їх задоволенні.

У своїх запереченнях відповідач вказував, шо підтверджує факт укладання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, на умовах якого було застраховано цивільно-правову відповідальність будь-якої особи, яка правомірно володіє транспортним засобом «Hyundai Venue», д.н.з. НОМЕР_2 , з лімітом страхової суми в розмірі 160000 грн та франшизою у 0 грн. Також Товариство визнало факт настання ДТП, яка відбулась 13.03.2025, де транспортному засобу позивача було завдано механічних ушкоджень. Після отримання від позивача повідомлення про настання страхового випадку Товариство у встановленому порядку провело огляд пошкодженого транспортного засобу та склало відповідний протокол огляду. З метою визначення розміру страхового відшкодування за допомогою програмного комплексу «Audatex» було сформовано ремонтну калькуляцію №G-43680 від 31.03.2025, згідно якої вартість ремонту автомобіля «KIA Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , без суми ПДВ склала 120509,10 грн. При цьому, з огляду на приписи статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 при визначенні суми страхового відшкодування страховою компанією було застосовано коефіцієнт фізичного зносу вказаного автомобіля, що становив 0,34, а відтак сума відшкодування була визначена в розмірі 76095,99 грн та 09.05.2025 сплачена на рахунок ОСОБА_1 . Таким чином, на виконання вимог спеціального законодавства ТДВ «СК «Гардіан» вжило увесь комплекс необхідних заходів щодо оцінки розміру шкоди, завданої позивачеві, та своєчасно здійснило виплату суми страхового відшкодування.

Разом із тим, у своєму відзиві Товариство вказувало на необґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з нього суми, яка включає в себе розмір податку на додану вартість, оскільки відповідно до вимог пункту 36.2 статті 36 вказаного вище Закону, сума страхового відшкодування на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна з урахуванням зносу зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства такого податку. Відповідно, у даному випадку доплата ПДВ може бути здійснена за умови отримання страховиком документально підтвердженого факту оплати проведеного ремонту, на підтвердження чого позивачем будь-яких доказів надано не було.

Надалі позивач не скористалась своїм процесуальним правом для подання до суду відповіді на відзив відповідача ТДВ «СК «Гардіан».

Від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень щодо суті спору, а також заява про проведення розгляду справи з повідомленням учасників справи, або ж повідомлення про адресу іншого місця проживання не надходило.

Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлявся про розгляд справи, шляхом направлення копії ухвали суду про відкриття провадження разом із копією позовної заяви з додатками на його адресу зареєстрованого місця проживання, проте поштове відправлення повернулося на адресу суду, як неотримане з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до положень пункту 4 частини восьмої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на те, що на поштовому повідомленні проставлено відмітку «адресат відсутній за вказаною адресою», тобто за зареєстрованим місцем проживання відповідача, в силу положень пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається, що поштове відправлення вручено відповідачеві та він є повідомленим про розгляд справи.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Згідно постанов Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі №465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі №759/14068/19, від 30 листопада 2022 року у справі №725/486/22, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі частини восьмої статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи та подані учасниками справи заяви по суті спору, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому,що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом установлено, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 позивач є власником автомобіля «KIA Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.15).

Як убачається з матеріалів справи, 13.03.2025 09 год. 08 хв. у місті Києві поблизу будинку №25 по вул.Саксаганського у м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі належного позивачеві транспортного засобу «KIA Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , та транспортного засобу «Hyundai Venue», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 .

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року по справі №752/6620/25 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення (а.с.16-17).

Згідно описової частини вказаної постанови суду, 13.03.2025 о 09 год. 08 хв. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Hyundai Venue», д.н.з. НОМЕР_2 , поблизу будинку №25 по вулиці Саксаганського в місті Києві, порушив вимоги пунктів 2.3 б), 10.1 Правил дорожнього руху України, а саме - не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, перед початком руху та перестроюванням, не впевнився в безпечності, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Kia», д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався в попутному напрямку, що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказана постанова суду набрала законної сили 23.06.2025.

Відповідно до положень частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки згадана вище постанова суду, якою була установлена вина водія автомобіля «Hyundai Venue», д.н.з. НОМЕР_2 , - відповідача ОСОБА_2 у скоєнні ДТП набрала законної сили, то вона в силу частини четвертої статті 82 ЦПК України має преюдиціальне значення. Відтак у даному випадку вина останнього у завданні позивачу матеріальних збитків встановлена та не підлягає доведенню.

Як убачається з матеріалів справи та визнається відповідачем ТДВ «СК «Гардіан», на момент вчинення вказаної вище події ним була застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Hyundai Venue», д.н.з. НОМЕР_2 , на підставі полісу №ЕР-224006690 від 09.10.2024 зі страховою сумою за шкоду, завдану майну, на загальну суму 160000 грн, франшиза 0 грн (а.с.89).

14.03.2025 ОСОБА_1 звернулася до відповідача ТДВ «СК «Гардіан» із письмовим повідомленням про настання події з ознаками страхового випадку, де повідомила про обставини виникнення дорожньо-транспортної пригоди від 13.03.2025 та вказала обсяг механічних пошкоджень, які були заподіяні її транспортному засобу (а.с.18).

Згідно протоколу огляду колісного транспортного засобу від 27.03.2025 представником страхової компанії було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу «KIA Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , та задокументовано виявлені на ньому механічні пошкодження (а.с.20).

Судом також установлено, що 31.03.2025 позивач звернулася до Товариства із заявою про виплату страхового відшкодування, яке просила здійснити на її відповідний банківських рахунок (а.с.19).

Згідно наданої позивачем роздруківки її листування з відповідачем ТДВ «СК «Гардіан» засобами електронної пошти, вбачається, що вона просила страхову компанію пришвидшити процедуру огляду її пошкодженого автомобіля та отримала 31.03.2025 від страховика інформацію, що сума страхового відшкодування була визначена у розмірі 67391,29 грн (а.с.31-38).

Відповідно до наданої у матеріали справи копії заяви ОСОБА_1 від 03.04.2025 остання просила Товариство надати інформацію щодо порядку обчислення визначеної ним суми страхового відшкодування, а також звіт про оцінку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «KIA Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.25-26).

Листом від 09.04.2025 за вих.№09/04/25/8 ТДВ «СК «Гардіан» повідомило позивача про те, що станом на дату наданні відповіді рішення по справі прийнято не було, звіт з визначення вартості матеріального збитку знаходиться в роботі у експерта, розрахунок стразового відшкодування не проводився, а справа перебуває на розгляді (а.с.29).

04.05.2025 позивач звернулася до Товариства із заявою про незгоду із запропонованим розміром страхового відшкодування у сумі 71145,19 грн та повідомила, що на її замовлення було виготовлено звіт про оцінку розміру завданих їй матеріальних збитків, розмір якого значно перевищує оцінену страховиком шкоду (а.с.27).

09.05.2025 ТДВ «СК «Гардіан» виплатило позивачеві суму страхового відшкодування у розмірі 76095,99 грн, що підтверджується наданою у матеріали справи копією платіжної інструкції №237055 від 09.05.2025 (а.с.21).

Листом ТДВ «СК «Гардіан» від 14.05.2025 за вих.№14/05/25/7 останнє повідомило позивача про те, що ним було прийнято рішення про виплату суми страхового відшкодування по події у розмірі 76095,99 грн. При цьому, при визначені розміру вказаного відшкодування страхова компанія опиралася на розрахунок визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, де вартість відновлювального ремонту «KIA Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 76095,99 грн без ПДВ, коефіцієнт фізичного зносу замінюваних деталей складає 0,34 (а.с.30).

Згідно виготовленого ФОП ОСОБА_7 на замовлення позивача звіту №48/86.04.25 про оцінку вартості матеріального збитку від 28.04.2025, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу «KIA Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження на дату оцінки (13.03.2025) складає 160120,73 грн, а матеріальний збиток, завданий власникові вказаного транспортного засобу в результаті його пошкодження на дату оцінки (13.03.2025) складає 126389,30 грн, що становить вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу за показником 0,323 (а.с.39-56).

Разом з тим, як указувала у своїй позовній заяві ОСОБА_1 , маючи намір здійснити відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля, вона звернулася на станцію технічного обслуговування та отримала виставлений ФОП ОСОБА_8 рахунок №ФО-К-816210 від 28.07.2025, згідно з яким повна вартість відновлювального ремонту склала 182200 грн (а.с.22-24).

Звертаючись до суду із позовом у цій справі, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона не узгоджувала із ТДВ «СК «Гардіан» розмір страхового відшкодування у сумі 76095,99 грн, який у подальшому останнім їй було фактично сплачено. Вказувала, що розмір виплаченої страховиком суми страхового відшкодування не відповідає обсягу завданої їй матеріальної шкоди, а самі дії Товариства не були спрямовані на визначення реальної вартості завданого матеріального збитку, у зв`язку із чим вона змушена була звертатися до суб`єкта оціночної діяльності задля проведення відповідної оцінки, де розмір завданих їй збитків було оцінено в сумі 126389,30 грн, що складає вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу замінюваних деталей. Відтак, оскільки виплаченої суми страхового відшкодування недостатньо для покриття витрат на проведення відновлювального ремонту позивач, посилаючись на приписи статтей 22, 28 та 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності», уважає, що ТДВ «СК «Гардіан», як страховик винної особи, зобов`язане сплатити їй суму невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 50293,31 грн, що становить різницю між оціненим розміром матеріальних збитків згідно звіту №48/86.04.25 від 28.04.2025 та фактичним розміром раніше виплаченого відшкодування (126389,30 грн - 76095,99 грн), а також не перевищує застрахованого ліміту відповідальності відповідача ОСОБА_2 .

Окрім того, оскільки належної до виплати позивачеві суми страхового відшкодування недостатньо для покриття реальних витрат на відновлення пошкодженого транспортного засобу «KIA Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , вартість якого визначена виставленим СТО рахунком, то на переконання ОСОБА_1 , на підставі статті 1194 ЦК України відповідач ОСОБА_2 , зобов`язаний сплатити їй різницю між страховим відшкодуванням та реальною вартістю відновлювального ремонту, що складає 55810,70 грн (182200 грн - 126389,30 грн).

Так, згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту порушених цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з положеннями частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом норм статті 1166 ЦК України юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинний зв`язок між двома першими елементами і вина завдавача шкоди.

При цьому на потерпілого покладається обов`язок доведення факту заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. У свою чергу, останній має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.

Вказаною вище постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року, яка набрала законної сили, по справі №752/6620/25 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєній ДТП, а отже вина останнього у завданні позивачеві матеріальних збитків, шляхом пошкодження її транспортного засобу, доведена належним чином та у встановленому процесуальним законом порядку не спростована.

Разом з тим, згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до пунктів 1, 3 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Положеннями частини другої статті 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини, де шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом.

Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (пункт 69 статті 1 Закону України «Про страхування» у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Станом на день ухвалення рішення у цій справі, відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ від 21.05.2024 (далі - Закон №3720-ІХ). Зазначений закон введений в дію (окрім деяких норм) з 01 січня 2025 року.

Водночас відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3720-ІХ дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІV від 01.07.2004 (далі - Закон №1961-ІV).

З огляду на те, що цивільно-правова винної особи у завданні позивачеві матеріальних збитків у ДТП від 13.03.2025 була застрахована у ТДВ «СК «Гардіан» згідно укладеного відповідного полісу від 09.10.2024, то до спірних правовідносин застосуванню підлягає саме Закон №1961-ІV.

Статтею 3 Закон №1961-ІV було встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

За приписами статті 5 Закону №1961-ІV об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону №1961-IV).

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1 статті 9 Закону №1961-IV).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом частини першої статті 28, статті 29 Закону №1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 33.3 статті 33 Закону №1961-IV передбачено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Згідно із пунктами 34.2, 34.3, 34.4 статті 34 вказаного Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Відповідно до пунктів 36.1, 36.2 статті 36 Закону встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, страховик зобов`язаний у вказаний термін прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону №1961-IV виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

Водночас пунктом 36.7 статті 36 Закону №1961-IV передбачено, що рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

При цьому, статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Наведені вище положення законодавства визначають порядок, підстави та розміри відшкодування винною особою збитків (шкоди), завданих потерпілій особі. При цьому, законом передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода майну потерпілої особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Така особливість полягає, зокрема, в участі у врегулюванні правовідносин третьої сторони страховика (страхові організації, що має право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) власника транспортного засобу, винного у заподіянні майнової шкоди (пошкодженні транспортного засобу) потерпілої особи. Такий страховик, за умови обов`язкового за законом попереднього укладення з винним у ДТП власником авто (страхувальником) договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим (власником іншого транспортного засобу, пошкодженого з вини страхувальника) та здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником майнової шкоди потерпілій особі.

Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За таких обставин, згідно положень закону покладення на застраховану винну у ДТП особу обов`язку відшкодувати потерпілому майнову шкоду можливе лише у випадку обґрунтованої, законної відмови страховика здійснити таке відшкодування за свого страхувальника (у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування) або у випадку, якщо виплачене страховиком страхове відшкодування (страхова виплата) є меншою від розміру фактично завданих збитків. В останньому випадку на винну особу (страхувальника) може бути покладено обов`язок з відшкодування різниці між страховою виплатою та фактичним розміром шкоди.

При цьому, в такому випадку розмір здійсненої страхової виплати (страхового відшкодування) має бути максимально наближеним до встановленого ліміту відповідальності страховика (страхової суми) і може бути зменшений лише на розмір франшизи та/або розмір відповідного податку (статті 29, 36 Закону), а також розрахований з урахуванням фізичного зносу замінюваних при відновлювальному ремонті запчастин пошкодженого в ДТП авто. Покладання ж обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону).

Наведений правовий висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, в постановах від 20 березня 2019 року по справі №522/438/18, від 20 березня 2019 року по справі №695/882/15-ц.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем по справі дотримано встановлений Законом України №1961-IV порядок дій для отримання страхового відшкодування: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди вона повідомила страховика про її настання, надала транспортний засіб для огляду представником страховика, за результатом якого 27.03.2025 було складено протокол огляду транспортного засобу, подала страховику заяву про виплату страхового відшкодування.

09.05.2025 ТДВ «СК «Гардіан» сплатило ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 76095,99 грн. Зазначений розмір страхового відшкодування був визначений страховиком на підставі ремонтної калькуляції, виготовленої відповідачем за допомогою комп`ютерної програми «Audatex».

Такими діями відповідачем у справі порушив встановлений Законом України №1961-IV порядок, а саме провів виплату страхового відшкодування без узгодження з особою, яка має право на страхове відшкодування його розміру, згідно вимог пункту 36.2 статті 36 Закону України №1961-IV.

Жодних доказів досягнення між страховиком і потерпілим згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Ба більше, з наданих позивачем у матеріали справи роздруківок листування із ТДВ «СК «Гардіан» засобами електронного зв`язку та заяви про незгоду із розміром страхового відшкодування прямо вбачається, що ОСОБА_1 не погоджувалася із визначеною страховиком сумою відшкодування, вимагала надання їй складених оцінювачем відповідних документів, які підтверджують визначений розмір страхового відшкодування, а також вказувала, що визначена сума становить не більше третини дійсного розміру вартості завданого матеріального збитку.

Вказані обставини щодо незгоди позивача, як потерпілої, із визначеним ТДВ «СК «Гардіан» розміром суми страхового відшкодування останнім не оспорюються.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадку завдання збитку проведення незалежної оцінки є обов`язковим.

Виходячи з аналізу норм статтей 22, 1192, ЦК України та окремих положень Закону №1961-IV, визначення розміру матеріального збитку при настанні ДТП (страхового випадку) повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який має відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (з відповідними змінами).

Звіт про оцінку майна є належним і допустимим доказом на підтвердження завданих збитків, внаслідок ДТП, у вигляді витрат, які власник пошкодженого автомобіля мусить зробити для відновлення свого майна (вартості відновлювального ремонту).

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 25 квітня 2018 року у справі №760/5618/16-ц, від 22 квітня 2019 року у справі №761/14285/16-ц, від 21 липня 2021 року у справі №757/33065/18-ц.

Установлено, що на замовлення позивача суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_5 було виготовлено звіт №48/86.04.25 від 28.04.2025 про оцінку вартості матеріального збитку, згідно якого вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу - «KIA Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження на дату оцінку (тобто 13.03.2025), була визначена в розмірі 160120,73 грн, а розмір матеріального збитку склав 126389,30 грн, що становить вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу та суми ПДВ (11783,37 грн).

Надаючи оцінку вказаному звіту №48/86.04.25 від 28.04.2025, суд зазначає таке.

Зі змісту наданого суду звіту та долучених до нього документів випливає, що суб`єкт оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 має відповідну освіту, кваліфікацію та досвід роботи, здійснював оцінку на підставі кваліфікаційного свідоцтва оцінювача МФ №210 від 15.12.2018, має кваліфікацію оцінювача у напрямку оцінки майна: «Оцінка об`єктів в матеріальній формі» та спеціалізацію «Оцінка дорожніх транспортних засобів», що відповідає вимогам до оцінювача під час оцінки КТЗ, встановленими ст. ст. 6, 14, 15 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

До Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 28.04.2025 долучено в тому числі фотозображення фіксації пошкоджень транспортного засобу на момент огляду та Акт огляду транспортного засобу №4886 (дефектна відомість), складений 23.04.2025 у присутності власника.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Відповідно до пункту 2.4 вказаної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пунктів 8.1. 8.3. Методики для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ або визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників та величини втрати товарної вартості.

Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 28.04.2025 відповідає вищезазначеним вимогам Методики, зокрема оцінювач особисто здійснював зовнішній огляд транспортного засобу, про що зазначено у звіті, зафіксовано в Акті огляду колісного транспортного засобу від 23.04.2025 та частково на фото пошкоджених вузлів та агрегатів, а також відображено в ремонтній калькуляції, а відтак містить повні та об`єктивні відомості про кількість та характер пошкоджень транспортного засобу. Розрахунки наведені у такому Звіті жодним чином не спростовані стороною відповідача.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що звіт №48/86.04.25 від 28.04.2025 про оцінку вартості матеріального збитку, виготовленого ФОП ОСОБА_5 , є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу марки «KIA Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті ДТП від 13.03.2025, яка трапилася з вини відповідача ОСОБА_2 .

Відтак, суд приймає до уваги наданий стороною позивача звіт №48/86.04.25 від 28.04.2025, оскільки його дослідження проведено без порушення Методики товарознавчої експертизи, оцінювач має відповідну кваліфікацію та ліцензію, був присутнім при огляді пошкодженого транспортного засобу, обізнаний про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

Вказаний звіт відповідачами не спростовано, як і не заявлено будь-яких клопотання щодо призначення судом експертного автотоварознавчого дослідження.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до наданого позивачем звіту у визначену оцінювачем вартість завданого власнику пошкодженого транспортного засобу матеріального збитку включена сума ПДВ у розмірі 11783,37 грн.

Так, положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-ІV передбачалося, що якщо страховик здійснює виплату страхового відшкодування безпосередньо на рахунок потерпілої особи, сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Відомості про фактичне здійснення ремонту автомобіля позивача в матеріалах справи відсутні.

У випадку здійснення страхової виплати на рахунок потерпілого страховик зменшує розмір страхової виплати на суму ПДВ. Вказану суму страховик зобов`язаний доплатити у випадку надання доказів проведення відновлювального ремонту транспортного засобу на СТО, яке має статус платника ПДВ (правовий висновок Постанова КЦС ВС від 12 липня 2023 року у справі №591/1861/22).

Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).

Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі №565/1210/19 (провадження №61-9485св20) та у постанові від 21 грудня 2020 року у справі №911/286/20

Також, Верховний Суд в постанові від 28 лютого 2018 року у справі №757/22706/15-ц вказав, що у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування.

Отже, оскільки відомості про фактичне здійснення ремонту автомобіля позивача в матеріалах справи відсутні, то випалата страхового відшкодування безпосередньо позивачу повинна здійснюватись без урахування податку на додану вартість.

Разом з тим, ОСОБА_1 у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача ТДВ «СК «Гардіан» суму недоплаченого страхового відшкодування (матеріального збитку) у розмірі 50293,31 грн, що становить різницю між виплаченим страховим відшкодуванням та визначеним у звіті №48/86.04.25 від 28.04.2025 розміром матеріального збитку, який включає ПДВ у розмірі 11783,37 грн.

Таким чином, оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Hyundai Venue», д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у ТДВ «СК «Гардіан» за відповідним полісом на суму 160000 грн, франшиза 0 грн, а страхове відшкодування позивачу було виплачене Товариством у розмірі 76095,99 грн без погодження із потерпілою особою та проведеною експертизою, то з ТДВ «СК «Гардіан» на користь позивача підлягає стягненню сума недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 38509,94 грн, що складає різницю між вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу без суми ПДВ та сумою виплаченого страхового відшкодування (126389,30 грн - 11783,37 грн - 76095,99 грн).

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТДВ «СК «Гардіан» підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з останнього на користь позивача суми недоплаченого страхового відшкодування у вказаному вище розмірі.

Щодо вимог позову, пред`явлених позивачем до відповідача ОСОБА_2 , то суд дійшов таких висновків.

Так, як було зазначено вище, частиною першою статті 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у своїй постанові від 14 квітня 2022 року у справі №205/7747/18 вказав, що принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Звертаючись до суду із позовом у цій справі, позивач посилалася на те, що вона, маючи намір здійснити відновлювальний ремонт, звернулася на станцію технічного обслуговування, яка виставила рахунок на повну вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу на загальну суму 182200 грн. Вказану вартість ремонту позивач уважає реальною вартістю відновлювального ремонту, а тому посилаючись на приписи статтей 22 та 1194 ЦК України, просила суд стягнути із відповідача ОСОБА_2 , як винної особи у завданні збитків, різницю між реальною вартістю відновлювального ремонту та повної суми страхового відшкодування, що складає 55810,70 грн (182200 грн - 126389,30 грн).

Аналізуючи надані ОСОБА_1 докази, суд установив, що єдиним документом, на підставі якого остання обґрунтовує розмір пред`явлених до ОСОБА_2 позовних вимог, є попередній наряд-замовлення №ФО-К-816210 на суму 182200 грн, складеного ФОП ОСОБА_8 .

Однак такий рахунок не є доказом реального розміру шкоди.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» рахунок не належить до первинних документів, які підтверджують здійснення господарської операції.

Зазначений документ лише відображає орієнтовну вартість можливого ремонту транспортного засобу та не підтверджує фактичного виконання робіт, придбання запасних частин чи понесення витрат.

У справі відсутні платіжні документи, видаткові накладні, акти виконаних ремонтних робіт, чеки, банківські документи або інші належні докази, які б підтверджували проведення ремонту на суму 182200 грн, як і відсутні дані або інформація про проведення відновлення пошкодженого транспортного засобу «KIA Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 .

Верховний Суд в своїй постанові №910/9396/17 від 13 березня 2018 року виснував, що «Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року зі справи №3-50гс15)».

Таким чином, Верховний Суд у своїй усталеній практиці виходить із того, що рахунок СТО, калькуляція ремонту, комерційна пропозиція чи інший попередній розрахунок вартості відновлювального ремонту самі по собі не є належними та достатніми доказами фактичного розміру матеріальної шкоди. Такі документи лише відображають можливі або прогнозовані витрати на ремонт транспортного засобу та не підтверджують реальне понесення відповідних витрат. Належними доказами розміру збитків можуть бути документи, що підтверджують фактичне виконання ремонтних робіт та їх оплату, або висновок судової експертизи чи інше спеціальне дослідження, проведене відповідно до вимог закону. За відсутності таких доказів суд позбавлений можливості достовірно встановити реальний розмір завданої шкоди, а тому вимоги про її стягнення не можуть ґрунтуватися виключно на попередніх розрахунках чи рахунках на ремонт.

В даному випадку позивач, обґрунтовуючи розмір вимог до відповідача ОСОБА_2 , фактично просить суд покласти в основу рішення виключно розрахунок, складений суб`єктом господарювання в односторонньому порядку.

Однак судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили.

Тому сам по собі рахунок СТО не може автоматично підтверджувати ані факт понесення витрат, ані реальний розмір шкоди, ані наявність недоплати страхового відшкодування.

З огляду на вказані висновки, при вирішенні спору в межах пред`явлених ОСОБА_1 позовних вимог до ОСОБА_2 , суд керується іншими наявними у матеріалах справи доказами щодо розміру завданих збитків, а саме звітом №48/86.04.25 від 28.04.2025.

Враховуючи те, що виплачена (а також стягнута судом у цій справі) з ТДВ «СК «Гардіан» сума страхового відшкодування є меншою від оціненої майнової шкоди, з огляду на встановлені законодавчі обмеження (коефіцієнт фізичного зносу та сума ПДВ) потерпіла особа не позбавлена права на реальне відшкодування заподіяних внаслідок ДТП збитків за рахунок винної особи, обсяг відповідальності якої обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Тому, суд дійшов висновку про наявність правових підстав на підставі статті 1194 ЦК України для стягнення із ОСОБА_2 , як винної у ДТП особи, на користь ОСОБА_1 різниці між розміром оціненої шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та розміром належного до виплати страхового відшкодування за виключенням ПДВ. А саме, суд убачає наявними підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача матеріальної шкоди в сумі 33731,43 грн (160120,73 грн - 126389,30 грн).

У зв`язку із викладеним, вимогу позову в частині стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди слід зазначити наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт частина друга статті 11 ЦК України).

Відповідно до положень частин першої та другої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Тобто визначальним для стягнення моральної шкоди є порушення прав позивача внаслідок неправомірності дій іншої особи.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, фактами, з якими матеріальний закон пов`язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керується роз`яснення Пленуму Верховного Суду, викладені в п.9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 (з наступними змінами та доповненнями) про те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості. Визнаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Як убачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує завдання їй відповідачем ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 10000 грн пережитим ДТП, сильними душевними стражданнями та переживаннями, а також через пошкодження власного майна, неможливості користуватися ним та побутових незручностях, що виникли внаслідок цього, а також вчинення дій, направлених на відновлення пошкодженого майна та захисту порушених прав шляхом звернення до суду.

Аналізуючи вказані норми, з урахуванням того, що участь позивача у ДТП та пошкодження власного транспортного засобу з вини іншої особи, який був основним засобом пересування, безсумнівно породжує негативні емоції і свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди, навіть якщо такі обставини не потягли вагомих наслідків.

З огляду на вищенаведені положення законодавства та встановлені обставини справи, а також враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача внаслідок пошкодження транспортного засобу, ступінь вини відповідача, та із застосуванням принципів розумності і справедливості, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь позивача 10000 грн в рахунок компенсації завданої моральної шкоди.

Отже, підсумовуючи все вище викладене та беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ТДВ «СК «Гардіан» та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а саме в частині стягнення з ТДВ «СК «Гардіан» на користь позивача суми невиплачену суму страхового відшкодування у розмірі 38509,94 грн, а з ОСОБА_2 - майнову шкоду в розмірі 33731,43 грн та в рахунок компенсації моральної шкоди 10000 грн.

Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язанні з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки за результатами розгляду суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову у цій справі, то відповідно на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені на сплату судового збору з відповідача ТДВ «СК «Гардіан» - 401,76 грн (33,17% від ціни позову та пропорційно вимогам до цього відповідача), а з відповідача ОСОБА_2 - 456,14 грн (37,66% від ціни позову та пропорційно вимогам до цього відповідача).

Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої унаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 невиплачену суму страхового відшкодування у розмірі 38509,94 грн, а також понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 401,76 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 33731,43 грн, компенсацію моральної шкоди в сумі 10000 грн, а також понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 456,14 грн.

У задоволенні інших вимог позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач - ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 ;

2. Відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», адреса місцезнаходження: місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок №96, код ЄДРПОУ - 35417298;

3. Відповідач - ОСОБА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - в матеріалах справи відсутній.

Повне рішення складено 12.10.2026.

Суддя А.О. Митрофанова