Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №752/3141/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/3141/25

Провадження №: 2/752/1126/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів,

У С Т А Н О В И В :

У січні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 та підсистему «Електронний суд» звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк», Банк) про захист прав споживачів.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 30.07.2021 між нею та ОТ «ОТП Банк» виникли договірні відносини та вона отримала платіжну кредитну картку НОМЕР_1 , на якій було встановлено кредитний ліміт у розмірі 10000 грн, що наданий банком для потреб клієнта.

22.11.2021 у другій половині дня на номер телефону позивача НОМЕР_2 поступив дзвінок з номеру 466 та невідомий чоловік, який представившись працівником мобільного оператора, повідомив, що відбудеться оновлення тарифів. Після вищезазначеної короткої розмови, номер мобільного телефону перестав працювати. Цього ж дня позивач звернулась до відділення оператора мобільного зв`язку «Київстар» для відновлення сім-картки, де їй повідомили, що сім-карта була перевипущена невідомим способом. Після відновлення сім-картки на неї почали приходити різні повідомлення з текстом про зняття кредитних грошових коштів з кредитної картки, відкритої в АТ «ОТП Банк». Згідно виписки по картці/рахунку, 22.11.2021 з рахунку/картки позивача перераховані кредитні грошові кошти в сумах: о 16:16:53 год. на банківську картку НОМЕР_3 АТ «Таскомбанк» перераховано кредитні кошти в сумі 6010 грн, а о 16:38:07 год. на банківську картку НОМЕР_3 АТ «Таскомбанк» перераховано кредитні кошти в сумі 105 грн.

Позивач стверджує, що жодних рахунків, відритих в АТ «Таскомбанк» вона не має, а тому вона 22.111.2021 невідкладно звернулася до відповідача з проханням заблокувати її банківську картку/рахунок та того ж дня подала йому письмову заяву щодо несанкціонованого списання кредитних коштів з її банківської картки, та поновлення кредитних коштів на них. Однак, відповідачем безпідставно відмовлено в оскарженні, оскільки він уважав, що в несанкціонованому знятті коштів винна саме позивач. При цьому будь яких доказів, які б підтверджували вину позивача в розголошенні банківських реквізитів її карток, банком надано не було. Також, позивач звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення відносно неї шахрайських дій. За фактом викладених у даній заяві дій, здійснюється досудове розслідування, відомості про яке внесені до ЄРДР за номером кримінального провадження 12021046730000803, в рамках якого позивача визнано потерпілою.

Разом з тим, позивач у своїй позовній заяві зазначала, що вона не розголошувала третім особам реквізити своєї банківської картки банку АТ «ОТП Банк», а відмова у відновленні кредитних коштів на її рахунках в цілому є безпідставною, необґрунтованою та не підтвердженою жодними доказами.

З урахуванням викладеного вище позивач з метою захисту своїх прав, змушена була звернутися до суду із вказаним позовом, відповідно до вимог якого просила суд: 1) визнати дії АТ «ОТП Банк» протиправними та такими, що призвели до порушення її прав, як споживача банківських послуг; 2) визнати нечинними транзакції від 22.11.2021 щодо переказу коштів з карткового рахунку НОМЕР_1 в сумах 6010 грн та 105 грн на картковий рахунок НОМЕР_3 АТ «Таскомбанк» неналежними переказами; 3) зобов`язати АТ «ОТП Банк» повернути грошові кошти, шляхом відновлення їх на картковому рахунку НОМЕР_1 ; 4) скасувати нарахування АТ «ОТП Банк» клієнту ОСОБА_1 по кредитним коштам в сумі 6115 грн на картковому рахунку НОМЕР_1 проценти за користування кредитними коштами в тому числі неустойки (штрафи, пеня), комісії з дня здійснення неналежного переказу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2025 для розгляду цивільної справи №752/3141/25 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, установлено відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду для подання суду відзиву на позов.

Відзив на позовну заяву чи інші письмові пояснення щодо суті спору, а також будь-які заяви щодо проведення розгляду справи з повідомленням учасників справи, від відповідача на адресу суду не надходили. АТ «ОТП Банк» належним чином повідомлене про розгляд даного судового провадження, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, довідкою про доставку до електронного кабінету - ухвали суду про відкриття провадження у справі, та квитанцією №2562691 про доставку 29.01.2025 до електронного кабінету відповідача копії позовної заяви з додатками.

Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позовну заяву, тому суд на підставі частини восьмої статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши подані учасниками справи заяви по суті спору, а також наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, 30.07.2021 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк», де позивач, ознайомившись з публічним договором про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) (далі - Договір) та на підставі заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк», які розміщені на офіційному сайті Банку, просила оформили їй поточний (картковий) рахунок та електронний платіжних засіб з встановленим кредитним лімітом у валюті гривні, номер карткового рахунку IBAN НОМЕР_4 .

За умовами вказаної заяви-анкети, що підписана сторонами, ними було погоджено встановлення Банком до кредитної картки кредитної лінії (безготівковій кредит) в національній валюті на споживчі цілі. Розмір фіксованої процентної ставки 5% на місяць, в продовж пільгового періоду - 0,1% річних. Розмір кредитного ліміту встановлювався згідно рішення кредитного комітету Банку (від 1000 до 500000 грн), строк дії кредитної лінії 12 календарних місяців з правом продовження. Орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтована загальна вартість кредиту зазначені у Паспорті споживчого кредиту. Наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за Договором - визначено у Тарифах Банку та у Паспорті споживчого кредиту.

Відповідно до наданої у матеріали справи копії підписаного сторонами Паспорту споживчого кредиту від 30.07.2021 основними умовами кредитування з урахуванням споживача за вказаним кредитним договором сторонами було визначено, що типом кредиту є кредитна лінія по продукту МС Gold, кредитна картка «Мані на кармані легка», ліміт кредиту 10000 грн (з можливістю збільшення відповідно до кредитного договору), строк кредитування 36 місяців (з правом пролонгації), мета отримання кредиту - споживчі цілі, спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом. Процентна ставка 0,01% річних протягом пільгового періоду та 5% щомісячно після закінчення пільгового періоду.

Зі змісту наданої у матеріали справи копій складених Банком звітів-рахунків за період з 15.11.2021 по 23.11.2021 та з 22.1.2021 по 28.11.2021 убачається, що відповідачем було відкрито ОСОБА_1 картковий рахунок № НОМЕР_5 з наданням платіжної картки № НОМЕР_6 із загальним розміром кредиту в сумі 25000 грн.

Як указувала у своїй позовній заяві ОСОБА_1 , 22.11.2021 після обіду на її номер телефону НОМЕР_7 зателефонував номер телефону « НОМЕР_8 » і невідомий чоловік представився працівником мобільного оператора «Київстар» та повідомив, що відбудеться оновлення тарифів. Після короткої розмови з`ясувалося, що позивач не може ані подзвонити, ані отримати вхідні та вихідні дзвінки, зник мобільний зв`язок. Оскільки сім-картка позивача перестала працювати, вона того ж дня, з метою відновлення її роботи звернулася до відділення оператора мобільного зв`язку «Київстар», де їй повідомили про перевипуск сім-картки невідомим способом. Після відновлення сім-картки на номер позивача надходити різні смс-повідомлення з текстом про зняття кредитних коштів з її кредитної картки АТ «ОТП Банк» № НОМЕР_1 .

Вказано, що згідно виписки по вказаній картці/рахунку 22.11.2021 з її рахунку відбулося списання кредитних коштів по несанкціонованим транзакціям: о 16:16:53 год. на банківську картку № НОМЕР_3 в АТ «Таскомбанк» у сумі 6010 грн; о 16:38:07 год. на банківську картку № НОМЕР_3 в АТ «Таскомбанк» у сумі 105 грн.

Вказані обставини АТ «ОТП Банк» не спростовувались, обставини щодо здійснених вказаних вище транзакцій по списанню кредитних коштів з рахунку ОСОБА_1 у АТ «ОТП Банк» підтверджується наданими у матеріали справи копіями звітів-рахунків за період з 15.11.2021 по 23.11.2021 та з 22.11.2021 по 28.11.2021.

Крім того, відповідно до наданої суду копії виписки з особового рахунку позивача в АТ «ОТП Банк» за її рахунком № НОМЕР_9 прослідковується інформація про здійснення за рахунок кредитних коштів таких транзакцій: на суму 105 грн з призначенням платежу «Списання переказу OTPC2C_UA за 22.11.2021 по НОМЕР_10 »; на суму 2118,61 грн з призначенням платежу «Списання переказу OTPC2C_UA за 22.11.2021 по НОМЕР_10 »; на суму 3891,39 грн з призначенням платежу «Списання переказу OTPC2C_UA за 22.11.2021 по НОМЕР_10 ».

З матеріалів справи убачається, що за фактом заволодіння грошовими коштами 23.11.2021 ОСОБА_1 звернулася до АТ «ОТП Банк» із заявою про спірну транзакцію щодо несанкціонованого списання 22.11.2021 кредитних коштів з її банківської картки № НОМЕР_6 у сумі 6010 грн та 105 грн. Зазначила, що на момент проведення цих транзакцій її банківська картка перебувала у неї, та підтвердила, що зазначені транзакції є шахрайськими, просила заблокувати її картку та надала пояснення щодо з`ясованої інформації про несанкціоновані транзакції.

Згідно долученої позивачем до позовної заяви роздруківки відповіді Банку, їй було відмовлено у поверненні суми спірних операцій, роз`яснено право звернутися до правоохоронних органів та повідомлено, що переказ по спірним транзакціям було здійснено на картку № НОМЕР_11 у АТ «Таскомбанк».

Відповідно до відповіді ПрАТ «Київстар» вих.№6753641933/03/03/02 від 09.02.2022 на запит представника позивача від 09.02.2022 за №09-02-22 оператором мобільного зв`язку надано інформацію, що у період до 18:10 год. 22.11.2021 телефонний номер НОМЕР_2 обслуговувався знеособлено (анонімно), а в подальшому у період з 18:20 год. до 23:59 год. 22.11.2021 вказаний телефонний номер був зареєстрований за абонентом передплаченого зв`язку, а саме ОСОБА_1 .

25.11.2021 ОСОБА_1 звернулася до Відділення поліції №3 (м.Кривий Ріг) Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській обл. із заявою про кримінальне правопорушення (ЖЄО №30463), де просила притягнути до кримінальної відповідальності невстановлених осіб, які 22.11.2021 зняли з її банківського рахунку у відповідача грошові кошти в сумі 6010 грн.

Відповідно до наданої суду копії витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань 25.11.2021 правоохоронними органами за заявою ОСОБА_1 було внесено відомості до реєстру та зареєстроване кримінальне провадження №12021046730000803, за попередньою кваліфікацією на частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України). До реєстру внесено відомості про те, що 22.11.2021 приблизно о 12:35 год. невстановлена особа, шахрайським шляхом, з відкритих рахунків ОСОБА_1 заволоділа грошовими коштами у АТ «ОТП Банк» на суму 6010 грн та АТ «Акцент Банк» на суму 16020 грн, чим спричинила останній матеріальний збиток, окрім цього, використовуючи персональні дані ОСОБА_1 оформила на її ім`я кредити в різноманітних кредитних онлайн установах. У подальшому правоохоронними органами було змінено правову кваліфікацію кримінального правопорушення за частиною 3 статті 190 КК України.

На підтвердження відсутності у позивача будь-яких рахунків у АТ «Таскомбанк», куди з її рахунку переказувалися кошти за спірним транзакціям, позивач надала суду довідку №195/534 від 07.12.2021, видану АТ «Таскомбанк».

Так, частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) установлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

За приписами частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина перша статті 627, стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (частина перша статті 1066 ЦК України).

Як визначено у частині третій статті 1068 ЦК України, банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Згідно з частиною першою статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог частини третьої статті 1092 ЦК України, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Відповідно до частин сьомої - дев`ятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року №705, що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі №501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі №577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі №759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22 та інших.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2022 року у справі №387/746/18, аналіз вказаних положень актів цивільного законодавства дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.

Банк зобов`язаний інформувати користувача про всі операції з використанням платіжного засобу, а платник зобов`язаний повідомляти банк про всі оспорюванні ним операції, здійснені з використанням електронного платіжного засобу. Крім того, у випадку повідомлення користувачем банку про платіжні операції, які він не використовував, банк зобов`язаний вжити заходів щодо збереження залишку коштів користувача та провести ретельне розслідування таких фактів і повідомити користувача про його наслідки.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №537/3312/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі №753/16954/16-ц, від 01 липня 2020 року у справі №712/9107/18, від 21 квітня 2021 року у справі №751/6050/18, від 27 січня 2021 року у справі №210/1242/18, сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд у Постанові Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22 (провадження №61-8249св23), зазначив, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

За відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною в таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Судовим розглядом було установлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ «ОТП Банк», на її ім`я було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_5 з наданням платіжної кредитної картки № НОМЕР_6 із встановленим розміром кредитного ліміту в сумі 25000 грн.

У даній справі ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, вказувала, що 22.11.2021 року з 16:16:53 год. по 16:38:07 год. невідомою особою без відома позивача, з її карткового рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ «ОТП Банк», на іншу неналежну їй банківську картку НОМЕР_3 в АТ «Таскомбанк» двома операціями здійснено перерахування кредитних коштів, загальний розмір яких з урахуванням комісії банку становить 6115 грн. Ці операції були проведені без її відома, будь-яку інформацію стосовно своєї кредитної картки вона нікому не передавала, а після того, як дізналася про здійснення з її рахунку несанкціонованих транзакцій невідкладно повідомила про це відповідача та правоохоронні органи.

На підтвердження зазначеного позивач надала в матеріали справи виписку з банківського рахунку, а також інформацію з органів поліції про проведення досудового розслідування та повідомлення про це банківської установи.

При цьому, попередньо 22.11.2021 вона втратила доступ до власного номеру мобільного телефону унаслідок протиправних дій третіх осіб з віддаленою заміною сім-карти. У момент заміни сім карти мобільне обладнання перебувало у зоні дії базової станції, яка розташована у м.Кривий Ріг, а після її заміни - номер телефону обліковувався за базовою станцією на території м.Києва, що вбачалося із наданих відомостей оператора мобільного зв`язку в рамках кримінального провадження №12021046730000803.

Суд, урахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності виходить з того, що АТ «ОТП Банк» не підтвердило будь-якими належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що позивач ОСОБА_1 , як користувач платіжної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей по картці, її особового рахунку, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції в період 22.11.2021 о 16:16:53 год. на суму 6010 грн з призначенням оплати «Списання переказу Moneysend OTPC2C_UA (T7210011), Kyiv, UKR» та 22.11.2021 о 16:38:07 год. на суму 105 грн з призначенням оплати «Списання переказу Moneysend OTPC2C_UA (T7210011), Kyiv, UKR».

АТ «ОТП Банк» не доведено того, ОСОБА_1 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Результати службового розслідування за вказаним фактом АТ «ОТП Банк» суду надано не було.

Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була відсутня воля на вчинення таких перерахувань, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про повернення коштів за несанкціоновано здійсненими транзакціями.

Списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції.

Окрім того, сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , не є підставою для відмови у задоволенні позову. Така позиція повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 серпня 2020 року у справі №766/19614/18 (провадження №61-19350св19).

Щодо обраного позивачем способу захисту.

Способи захисту цивільного права чи інтересу це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16 (пункт 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01 квітня 2020 року у справі №610/1030/18 (пункт 40)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі №910/3907/18 та від 09 лютого 2021 року у справі №381/622/17 (пункт 14).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom), заява №22414/93, ЄСПЛ виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає статті 13 Конвенції.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15 лютого 2023 року в справі №910/18214/19.

Метою позивача є повернення їй грошових коштів, які несанкціоновано було списано з її картки за рахунок встановленого кредитного ліміту.

Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2022 року у справі №591/7648/19 вказував, що зважаючи на характер спірних відносин (які є аналогічними у даній справі), належним і достатнім для відновлення порушеного права способом захисту інтересу позивача є саме зобов`язання банку повернути кошти на рахунки позивача, оскільки визнання судом нечинними транзакцій щодо переказу грошових коштів з належних позивачеві банківських карток, не має своїм наслідком повернення безпідставно списаних коштів, тому ці позовні вимоги не відповідають ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах.

Разом із тим, обравши спосіб захисту свого порушеного права, позивач у своїй позовній заяві просила суд: 1) визнати дії АТ «ОТП Банк» протиправними та такими, що призвели до порушення прав ОСОБА_1 , як споживача банківських послуг; 2) визнати нечинними транзакції від 22.11.2021 щодо переказу коштів з карткового рахунку НОМЕР_1 в сумах 6010 грн та 105 грн на картковий рахунок НОМЕР_3 АТ «Таскомбанк» неналежними переказами; 3) зобов`язати АТ «ОТП Банк» повернути ОСОБА_1 грошові кошти, шляхом їх відновлення на картковому кредитному рахунку НОМЕР_1 ; 4) скасувати нарахування АТ «ОТП Банк» клієнту ОСОБА_1 по кредитним коштам в сумі 6115 грн на картковому рахунку НОМЕР_1 проценти за користування кредитними коштами в тому числі неустойки (штрафи, пеня), комісії з дня здійснення неналежного переказу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 липня 2023 року у справі №757/31372/18-ц, касаційний суд указував, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально.

Задоволення судом позовної вимоги має з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом і той, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлену позовну вимогу взагалі не можна використати для захисту права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, таку вимогу не можна розглядати як спосіб захисту .

Крім того, Верховний Суду у своїй постанові від 11 вересня 2024 року у справі №753/12781/23, з урахуванням висновків зроблених в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі №523/8263/20 (провадження №61-8041св23), від 14 серпня 2024 року у справі №442/1888/23 (провадження №61-7526св24), зауважив, що рішення суду про зобов`язання банку відновлення залишку коштів на картковому рахунку має бути виконуваним не лише у добровільному порядку, але й у примусовому (без участі відповідача, але його коштом) порядку, враховуючи мету відповідного позову, формулювання такого рішення у резолютивній частині слід зазначати про стягнення з банку на користь особи грошових коштів.

Враховуючи те, що метою позивача є повернення їй грошових коштів, то ефективним способом захисту права, який реально відновлює суб`єктивне право позивача у даному випадку є саме зобов`язання АТ «ОТП Банк» повернути позивачеві грошові кошти в загальній сумі 6010 грн та 105 грн, шляхом їх відновлення на картковому кредитному рахунку НОМЕР_1 .

А тому, за наведених вище обставин суд убачає наявними підстави для задоволення позову ОСОБА_1 у частині зобов`язання АТ «ОТП Банк» повернути грошові кошти у сумі 6115 грн шляхом відновлення їх на картковому кредитному рахунку № НОМЕР_1 .

При цьому, позовні вимоги про визнання дій відповідача протиправними та визнання нечинними і неналежними спірних транзакцій від 22.11.2021 з переказу кредитних коштів є неналежними, оскільки не призведуть до відновлення порушених прав позивача, відтак у їх задоволенні слід відмовити.

Що стосується вимог ОСОБА_1 про скасування нарахування АТ «ОТП Банк» по списаним кредитним коштам процентів за користування ними та неустойки і комісії, то вказані вимоги також не підлягають задоволенню судом, з огляду на відсутність наданих зі сторони позивача належних доказів на підтвердження здійснення відповідачем заявлених нарахувань.

Відповідно до частини 1, пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, оскільки позивач при подачі позову до суду на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору, то на підставі частини шостої статті 141 ЦПК України з АТ «ОТП Банк» на користь держави підлягає до стягнення 1211,20 грн судового збору.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів - задовольнити частково.

Зобов`язати Акціонерне товариство «ОТП Банк» повернути ОСОБА_1 безпідставно списані грошові кошти в сумі 6010 грн та 105 грн шляхом відновлення їх на картковому кредитному рахунку № НОМЕР_1 .

У задоволенні інших вимог позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_9 ;

2. Відповідач - Акціонерне товариство «ОТП Банк», адреса: 01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок №43, код ЄДРПОУ - 21685166.

Повне рішення складено 12.10.2026.

Суддя А.О. Митрофанова