Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №752/14274/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/14274/25

Провадження №: 2/752/2442/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди,

У С Т А Н О В И В :

У червні 2025 року Приватне акціонерне товариство «Діпробудмашина» (далі - ПАТ «Діпробудмашина», Товариство) через підсистему «Електронний суд» звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди в загальному розмірі 188216,63 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 15.08.2024 між сторонами було укладено договір оренди житла №1АДБМ240047 за умовами якого відповідачу було надано в тимчасове оплачуване користування мебльоване житло загальною площею 69,7 кв.м, а саме однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Вказував, що за умовами договору оренди відповідач взяв на себе обов`язок щомісячно та у встановлені строки сплачувати орендну платну в розмірі, що визначений додатком №2 до вказаного договору, а також сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користувався, та витрати на охорону, консьєрж сервіс, послуги мережі інтернет та за вивезення сміття.

Однак, відповідач усупереч умовам укладеного із позивачем договору не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання та не сплачував відповідних платежів за користування орендованим житлом і отриманими послугами, у зв`язку із чим у нього за період з 31.01.2025 по 31.03.2025 утворилася заборгованість у розмірі 138354,74 грн в т.ч. ПДВ 20%.

Разом з тим, як указував позивач, умовами договору була передбачена відповідальність за несвоєчасне і неналежне виконання умов договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення виконання основного зобов`язання, та яка за розрахунками позивача складає 5426,40 грн. Також, умовами договору була встановлена додаткова відповідальність у вигляді штрафу, розмір якого обчислюється в сумі 41506,63 грн. При цьому, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України Товариством нараховано і 3% річних у сумі 534,97 грн та інфляційні втрати в сумі 2393,67 грн.

Відтак, враховуючи той факт, що відповідач у добровільному порядку не відшкодовує позивачеві орендну плату, компенсацію комунальних та інших витрат, а також штрафні санкції, загальний розмір яких складає 188216,63 грн, то ПАТ «Діпробудмашина» змушене було звернутися до суду із вказаним позовом, відповідно до вимог якого просило суд стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість та понесені у справі судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2025 для розгляду цивільної справи №752/14274/25 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду на подання відзиву на позовну заяву.

Відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень щодо суті спору, а також заява про проведення розгляду справи з повідомленням учасників справи, або ж повідомлення про адресу іншого місця проживання, від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи. Зокрема, копія позовної заяви з додатками до неї у відповідності до вимог частини сьомої статті 43 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) були направлені позивачем на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача листом з описом вкладення (штрих-код 0101510981317).

Копія ухвали суду від 26 червня 2025 року направлялася на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача рекомендованим листом з повідомленням, який повернувся на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до положень пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на те, що на поштовому повідомленні проставлено відмітку «адресат відсутній за вказаною адресою», тобто за зареєстрованим місцем проживання відповідача, в силу положень пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається, що поштове відправлення вручено відповідачеві та він є повідомленим про розгляд справи.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Згідно постанов Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі №465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі №759/14068/19, від 30 листопада 2022 року у справі №725/486/22, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

У відповідності до вимог частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною восьмою статті 279 ЦПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «Діпробудмашина» підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому,що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, 15.08.2024 між ПАТ «Діпробудмашина» та ОСОБА_1 було укладено Договір оренди житла №1АДБМ240047, відповідно до умов якого останній прийняв у тимчасове оплачуване користування мебльоване житло, в саме: квартиру загальною площею 69,7 кв.м, на 13-му поверсі, кількість житлових кімнат - 1, житлова площа - 23,8 кв.м, квартира АДРЕСА_1 (а.с.10-12).

За умовами пунктів 1.7 та 1.8 вказаного договору його сторонами було визначено, що балансова вартість 1 кв.м квартири з врахуванням індексації становить 43839,89 грн, квартира передається орендарю 15.08.2024 по акту приймання-передачі.

Згідно з пунктом 3.1.1 договору орендодавець взяв на себе зобов`язання передати орендарю квартиру, майно та ключі на умовах та строках, передбачених договором, в орендне користування.

В той же час, за умовами пунктів 4.1 та 4.2 договору відповідач, як орендар, зобов`язався вносити плату за користування об`єктом оренди в розмірах та строках, обумовлених цим договором. Плата за оренду нараховується з дати підписання сторонами Акта №1.

У пунктах 4.3 та 4.4 також було визначено, що якщо інше не передбачено цим договором, плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 5-го числа місяця, наступного (оплачуваного) місяця. Орендар має зобов`язання перерахувати на поточний рахунок орендодавця протягом 1 календарного дня з моменту підписання договору грошові кошти в розмірі плати за оренду за повний місяць строку оренди. Орендодавець виставляє орендареві рахунок-акт на оплату плати за оренду, розрахований відповідно до додатку № 2 до договору. Обов`язок отримання рахунку-акта покладається на орендаря.

Умовами пункту 4.7 договору сторони узгодили, що орендар, крім плати за оренду повинен компенсувати/сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання холодної, гарячої, очищеної води, водовідведення, опалення, кондиціювання й т.д.), та витрати на охорону, консьєрж сервіс, послуги мережі інтернет, вивезення сміття, комунальні послуги в місцях загального користування.

Компенсація витрат на комунальні послуги не входить до розрахунку плати за оренду та оплачується орендарем за діючими тарифами. Орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги на підставі виставлених орендодавцем рахунків, а також у випадку встановлення орендодавцем лічильників - на підставі їх показників. Перерахування компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків-актів щодо компенсації комунальних послуг, не пізніше 10 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем. По закінченню кожного календарного місяця оренди орендодавець протягом 5 (п`яти) робочих днів складає рахунок-акт щодо комунальних послуг, підписує, засвідчує своєю печаткою. Обов`язок по отриманню вищевказаного рахунка-акта покладається на орендаря (пункти 4.7.1-4.7.3 договору).

Відповідно до пункту 4.13. договору оренди зобов`язання щодо здійснення платежів за цим договором будуть вважатись виконаними належним чином у момент, коли суми грошових коштів, які відповідають повному розміру платежів, будуть зараховані на поточний рахунок орендодавця.

Пунктом 7.2 договору було визначено, що строк оренди починається з моменту прийняття орендарем квартири за актом №1 і закінчується 15.08.2025.

Пунктом 7.4. договору оренди також було передбачено, що у випадку прострочення оплати орендарем будь-яких платежів (в повному обсязі або їх частини) по цьому договору, більш ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів підряд, дія договору припиняється достроково в односторонньому порядку за ініціативи орендодавця, при цьому, 100 % розміру грошових коштів-забезпечення, сплачених орендодавцю відповідно до п. 4.11. цього договору, не повертається і зараховується, як неустойка, яку орендар сплачує орендодавцю. В такому випадку днем припинення дії цього договору вважається 6 (шостий) календарний день з дня направлення орендодавцем письмового повідомлення на адресу орендаря, зазначену в розділі 10 цього договору, про припинення дії договору, та орендар зобов`язаний повернути квартиру орендодавцю по Акту №2 не пізніше дати дострокового припинення дії цього Договору. Не зважаючи на вищезазначене, положення цього абзацу не застосовуватимуться, якщо орендодавець не надішле орендарю відповідне повідомлення, передбачене вище у цьому абзаці. Проте, орендодавець матиме право надіслати таке повідомлення у кожному випадку затримки платежу строком не менше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів.

В матеріли справи позивачем надано також копію додатку №2 від 15.08.2024 до договору оренди житла №1АДБМ240047 від 15.08.2024, де сторони узгодили розмір плати за оренду та порядок розрахунку, визначивши, що плата за оренду квартири за кожний місяць складається з двох частин: орендної плати та додаткової плати. Орендна плата за кожний місяць визначається на момент виставлення рахунку за формулою: базова орендна ставка (51657,75 грн в т.ч. ПДВ (20%) в місяць) х Індекс К (співвідношення встановленого НБУ офіційного курсу гривні до долара США на дату складання орендодавцем розрахунку на оплату орендної плати, до курсу гривні до долара США, який на 15.08.2024 складає 41,3262 грн) + ДМ (фіксована плата за проживання довгострокових мешканців в квартирі у розмірі 8265,24 грн, в т.ч. ПДВ 20%) х Індекс К. Додатковою платою є вартість експлуатаційних витрат (а.с.14-15).

Згідно наданої суду копії акту №1 приймання-передачі від 15.08.2024 відповідач прийняв у тимчасове оплачуване користування (оренду) відповідно до договору оренди житла від 15.08.2024 за №1АДБМ240047, мебльоване житло загальною площею 69,7 кв.м, на 13-му поверсі, кількість кімнат - 1, житлова площа 23,8 кв.м, квартира АДРЕСА_1 (а.с.15).

21.03.2025 між сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору оренди №1АДБМ240047 від 15.08.2024, за умовами пункту 1 якої сторони дійшли згоди розірвати договір оренди з ініціативи орендаря з 31.03.2025. Відповідно до пункту 2 орендар взяв на себе зобов`язання протягом 1 календарного місяців з дня укладення додаткової угоди сплатити орендодавцю вартість фінального прибирання квартири у розмірі 8308,20 грн, в т.ч. ПДВ 20% (а.с.29).

Так, відповідно до виставленого позивачем рахунку-акта №000007262025/4313 від 31.01.2025 за спірним договором, компенсація вартості комунальних послуг за січень 2025 року становить 6418,14 грн, ПДВ - 1283,63 грн, всього 7701,77 грн (а.с.32).

Згідно наданої в матеріали справи копії рахунку-акта №0000000034/2025 від 28.02.2025, який сформований станом на 08.04.2025, орендна плата за лютий 2025 року, що включає і додаткову плату, становить 55651,11 грн (а.с.33).

Відповідно до рахунку-акта №000014222025/4313 від 28.02.2025 компенсація вартості комунальних послуг за лютий 2025 року становить 6606,56 грн у т.ч.ПДВ (а.с.34).

Відповідно до рахунку-акта №0000000186/2025 від 31.03.2025, який сформований станом на 08.04.2025, орендна плата за березень 2025 року, що включає і додаткову плату, становить 55324,20 грн (а.с.35).

Відповідно до рахунку-акта №0000000450/2025 від 31.03.2025 компенсація вартості комунальних послуг за березень 2025 року становить 4762,90 грн у т.ч.ПДВ (а.с.36).

Крім того, згідно наданої в матеріали справи копії рахунку-акту №0000000389/2025 від 31.03.2025, виставленого позивачем до договору оренди №1АДБМ240047 від 15.08.2024, вартість прибирання орендованої відповідачем квартири склала 8308,20 грн у т.ч. ПДВ (а.с.37).

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач посилався на те, що відповідач всупереч умовам укладеного договору у період з 31.01.2025 по 31.03.2025 не сплатив плату за оренду житлового приміщення, не компенсував витрати на комунальні послуги та витрати на прибирання квартири, хоча нею користувався, що підтверджується відповідним підписаним ОСОБА_1 актом приймання-передачі орендованої квартири. На момент звернення до суду у відповідача утворилася сукупна заборгованість перед позивачем по сплаті оренди, компенсації комунальних витрат та послуг з прибирання за спірний період у сукупному розмірі 138354,74 грн.

Так, як визначено частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до частини першої статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частини першої статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Положеннями частини першої статті 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до вимог частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача сплачується плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Статтею 815 ЦК України встановлено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за найм житла. Наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як закріплено статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що тягар доказування виконання зобов`язання в частині сплати заборгованості за договором оренди житлового приміщення в даному випадку покладено на відповідача, і останній, попри взяті на себе обов`язки зі сплати вартості оренди та інших витрат, не надав суду доказів погашення боргу, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 138354,74 грн орендних платежів, у зв`язку з чим дана позовна вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, у своїй позовній заяві АТ «Діпробудмашина» одночасно просило суд стягнути з відповідача на свою користь неустойку у вигляді пені та штрафу, а також нарахованих на підставі статті 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання основного зобов`язання.

Так, статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Зі змісту пункту 6 договору оренди №1АДБМ240047 від 15.08.2024 убачається, що його сторони передбачили відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов договору.

Зокрема, у пункті 6.2 договору визначили, що у випадку затримок з боку орендаря у перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню у розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Договором оренди була встановлена і додаткова відповідальність за прострочення виконання грошових зобов`язань у виді штрафу. Зокрема передбачено, що якщо період прострочення становить 5 календарних днів, орендар зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 10% від простроченої суми грошового зобов`язання (пункт 6.2.2); за прострочення 6-9 календарних днів штраф становить 20% від простроченої суми грошового зобов`язання (пункт 6.2.3); за прострочення 10 і більше календарних днів штраф становить 30% від простроченої суми грошового зобов`язання (пункт 6.2.4).

За наданими суду розрахунками на загальну суму заборгованості відповідача за окремими зобов`язаннями по сплаті вартості оренду, компенсації комунальних витрат та послуг з прибирання нараховано пеню у сукупному розмірі 5426,40 грн, а також штраф у розмірі 41506,63 грн.

Водночас, пунктом 4.12 договору оренди передбачено, що орендар перераховує на поточний рахунок орендодавця протягом 1 календарного дня з моменту підписання договору грошові кошти в розмірі 51657,75 грн, без ПДВ, які є забезпеченням належного виконання орендарем негрошових зобов`язань по цьому договору, у тому числі, але не обмежуючись, щодо повернення квартири орендодавцю у належному стані та належним чином. Сторони розуміють, що грошові кошти - забезпечення, у розумінні цього договору, не є орендною платою чи іншою платою за товари, роботи, послуги. Грошові кошти - забезпечення можуть бути використані орендодавцем в будь-який момент впродовж дії договору, у разі наявності заборгованості орендаря по сплаті неустойки (штрафу), у зв`язку із невиконанням чи неналежним виконанням орендарем своїх зобов`язань за цим договором, та/або заборгованість з компенсації нанесених збитків або пошкодження майна орендодавця. У випадку дострокового розірвання договору оренди за ініціативи орендаря, 100% грошових коштів - забезпечення не повертаються та зараховуються як неустойка за дострокове розірвання договору. У випадку, якщо грошові кошти - забезпечення не були використані у вищезазначеному порядку, то вони підлягають поверненню на поточний рахунок орендаря протягом 15 календарних днів після повернення квартири і підписання відповідного акта приймання-передачі по поверненню квартири, при умові належного виконання орендарем зобов`язань по договору.

З наданого суду акту №2 приймання-передачі від 31.03.2025, підписаного сторонами по справі, убачається, що ОСОБА_1 передав, а позивач прийняв з тимчасового оплачувано користування (оренди) мебльоване житло загальною площею 69,7 кв.м., а саме квартиру АДРЕСА_1 (а.с.29 зворот).

При цьому, перерахування вказаної вище грошової суми, як грошового забезпечення, під час укладання договору, позивачем у позові не оспорюється.

Отже, за умовами договору оренди, стягнення з відповідача вказаної суми неустойки, зазначеної позивачем, компенсуються позивачу як негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків оплати орендних платежів та за умовами договору забезпечуються грошовою сумою у розмірі 51657,75 грн, які зараховуються орендодавцем як сплата неустойки.

За таких обставин, суд не убачає підстав для стягнення з відповідача заявленої неустойки.

Окрім того, статтею 61 Конституції України закріплено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов`язань - свідчить про недотримання імперативних положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналіз наведених вище умов договору у частині встановленої відповідальності відповідача у вигляді неустойки дає підстави для висновку, що пеня і штраф передбачені саме як відповідальність орендаря за порушення зобов`язань щодо своєчасної сплати будь-яких платежів, що передбачені умовами договору (вартості оренди та/або компенсації комунальних витрат чи послуг з прибирання), тобто за порушення строків виконання грошового зобов`язання перед ПАТ «Діпробудмашина».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року у справі №333/4292/15-ц (провадження №61-8298св21) зроблено висновок, що: «Верховний Суду постанові від 02 грудня 2020 року у справі №2-685/10 (провадження №61-15423св19) зазначив, що «у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15 відсутній висновок про те, який вид неустойки (штраф чи пеню) підлягає стягненню та який критерій має бути застосовано для його вибору. Тлумачення статей 3 та 549 ЦК України дозволяє стверджувати, що при виборі того який вид неустойки (штраф чи пеня) повинен стягуватися, слід враховувати справедливість і розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Тому необхідно визначити стягнення якого виду неустойки (штрафу чи пені) є нерозумним і несправедливим, з урахуванням їх розміру».

Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Враховуючи, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за договором оренди свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення суд уважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованого штрафу задоволенню не підлягають.

Щодо вимог ПАТ «Діпробудмашина» про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості з наданих послуг, суд відзначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту позовних вимог убачається, що позивач застосував до відповідача положення статті 625 ЦК України плату за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства.

Позивач просить суд стягнути на свою користь від простроченої суми заборгованості 3% річних у розмірі 534,97 грн та інфляційні втрати - 2393,67 грн, які відповідно до розрахунку нараховані за період з 06.02.2025 по 11.04.2025 (а.с.41,42).

З наданим розрахунок, який також не оспорено відповідачем, суд погоджується та відповідно вимоги позову у цій частині вимог підлягають задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 вказаних сум.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно положення статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, оцінивши належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності наявних у справі доказів, в розумінні статтей 76-81 ЦПК України, та врахувавши обставини справи, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позов та стягнення з відповідача на користь позивача 138354,74 грн заборгованості по орендній платі, компенсації комунальних послуг та витрат на прибирання, а також 3% річних у сумі 534,97 грн та інфляційних втрат - 2393,67 грн, а всього стягнути 141283,38 грн.

Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язанні з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки за результатами розгляду суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову у цій справі, то відповідно з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені на сплату судового збору в розмірі 1818,25 грн, тобто пропорційно до загального розміру задоволених позовних вимог (75,06%).

Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» заборгованість по сплаті вартості оренди, компенсації витрат на комунальні послуги та витрат на прибирання у розмірі 138354,74 грн, 3% річних у розмірі 534,97 грн та інфляційні втрати в сумі 2393,67 грн, а всього стягнути 141283,38 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1818,25 грн.

У задоволенні інших вимог позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач - Приватне акціонерне товариство «Діпробудмашина», адреса: 01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок №15, код ЄДРПОУ - 00241212;

2. Відповідач - ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 (приватний будинок), РНОКПП - НОМЕР_1 .

Повне рішення складено 12.10.2026.

Суддя А.О. Митрофанова