Рішення від 27 травня 2025 р. у справі №752/1090/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/1090/25

Провадження № 2/752/1009/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28.05.2025 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

за участі секретаря судового засідання Шевченко В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (надалі за текстом також - позивач або ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР») звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом також - відповідач), у якому просить суд стягнути заборгованість за кредитним договором № 31.05.2024-100000988 від 31.05.2024 у розмірі 7 600,00 грн та понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

1.1. Стислий виклад позиції позивача

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 31.05.2024 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 31.05.2024-100000988 шляхом обміну електронними повідомленнями та підписання відповідачем акцепту одноразовим ідентифікатором. За умовами договору відповідачеві надано кредит у розмірі 2 500,00 грн строком на 98 днів, із визначеною датою повернення 05.09.2024.

Позивач посилається на те, що сторонами погоджено фіксовану процентну ставку 1,5 % за один день користування кредитом, комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 7 % від суми кредиту, що становить 175,00 грн, а також неустойку 25,00 грн за кожний день невиконання чи неналежного виконання зобов`язання.

За твердженням позивача, свої зобов`язання він виконав у повному обсязі шляхом перерахування кредитних коштів на платіжний засіб позичальника 31.05.2024, натомість відповідач належним чином не виконав обов`язків з повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів.

В обґрунтування розміру вимог позивач зазначив, що станом на 05.09.2024 утворилася заборгованість у загальному розмірі 7 600,00 грн, яка складається з: 2 500,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту; 3 675,00 грн процентів; 175,00 грн комісії; 1 250,00 грн неустойки. На підтвердження вимог позивачем надано кредитний договір з його складовими, докази перерахування коштів і довідку-розрахунок заборгованості.

У позовній заяві позивач просив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін і за відсутності представника товариства; проти заочного розгляду не заперечував.

1.2. Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву не подав. Письмових заперечень щодо позовних вимог, власного розрахунку заборгованості або доказів виконання зобов`язання суду не надано.

1.3. Процесуальні дії у справі

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2025 головуючим суддею у справі визначено суддю Чекулаєва С. О.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.01.2025 відкрито провадження у справі, визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами та призначено судовий розгляд на 28.05.2025 об 11 годині 00 хвилин.

Оскільки розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, судове засідання з участю сторін не проводиться, а відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Мотивувальна частина

2.1. Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 31.05.2024 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (кредитну лінію) № 31.05.2024-100000988 в електронній формі. Частинами кредитного договору є пропозиція кредитодавця (оферта), заявка та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт).

Відповідно до пунктів заявки кредитного договору дата надання кредиту визначена 31.05.2024, сума кредиту - 2 500,00 грн, строк користування - 98 днів із дати надання кредиту, дата повернення - 05.09.2024. Кредит надавався для задоволення потреб позичальника, не пов`язаних із здійсненням підприємницької або незалежної професійної діяльності.

За умовами кредитного договору процентна ставка є фіксованою та становить 1,5 % за один день користування кредитом, застосовується протягом погодженого строку кредитування й не може бути збільшена кредитодавцем в односторонньому порядку. Нарахування процентів відповідно до договору здійснюється на суму кредиту або її непогашений залишок залежно від фактичного виконання зобов`язань.

Суми процентів у графіку розраховані виходячи з передбаченого ним поступового повернення частини основного боргу. Водночас позивач заявляє заборгованість за процентами за повний строк користування всією непогашеною сумою кредиту, посилаючись на відсутність належних платежів.

Пунктом 8 заявки передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 7 % від суми кредиту, тобто 175,00 грн, яка нараховується й обліковується в день видачі кредиту. Водночас у пункті 11 заявки прямо зазначено, що кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.

Пунктом 13 заявки передбачена неустойка у розмірі 25,00 грн за кожний день невиконання або неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від розміру такого невиконаного чи неналежно виконаного зобов`язання. Крім того, в договорі зазначено розмір процентів згідно зі статтею 625 ЦК України, однак самостійної вимоги про стягнення процентів, нарахованих відповідно до цієї статті, у даній справі не заявлено.

Кредитний договір оформлено із застосуванням електронного підпису позичальника одноразовим ідентифікатором E243. Умови договору передбачають укладення правочину шляхом акцепту оферти в електронній формі. У заявці відображено спосіб ідентифікації та верифікації позичальника з використанням системи BankID НБУ.

Відповідно до пункту 4.1 кредитного договору кошти надаються шляхом перерахування на рахунок споживача, у тому числі з використанням реквізитів електронного платіжного засобу НОМЕР_2 Квитанцією про виплату підтверджено платіж від 31.05.2024 на суму 2 500,00 грн із призначенням «Видача за договором кредиту № 31.05.2024-100000988» на платіжний засіб із відповідними кінцевими цифрами.

Долучена позивачем довідка-розрахунок за договором № 31.05.2024-100000988 визначає заборгованість відповідача у загальному розмірі 7 600,00 грн, з яких 2 500,00 грн -основний борг, 3 675,00 грн - проценти, 175,00 грн - комісія та 1 250,00 грн - неустойка.

Проценти в довідці зазначено за період з 31.05.2024 до 05.09.2024.

2.2. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язку.

За змістом статей 525, 526, 530 та 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом; якщо встановлено строк виконання, зобов`язання підлягає виконанню в цей строк; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. За змістом статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором чи законом.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; їх розмір і порядок одержання встановлюються договором.

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються договором з урахуванням передбачених законом чинників. Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Вирішуючи питання щодо форми укладення договору, суд виходить із того, що електронний характер правочину сам по собі не свідчить про відсутність волевиявлення сторін або про недійсність договору. Відповідно до статей 5 та 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ містить інформацію, зафіксовану у вигляді електронних даних, а його юридична сила не може заперечуватися виключно через електронну форму.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Частиною шостою цієї статті передбачено способи прийняття оферти, зокрема шляхом надсилання відповідного електронного повідомлення або заповнення формуляра в електронній формі із підписанням у визначеному законом порядку.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором. За змістом статті 3 зазначеного Закону такий підпис є алфавітно-цифровою послідовністю, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Судом установлено наявність пов`язаних між собою оферти, заявки та акцепту, у яких ідентифіковано сторони, суму кредиту, строк, процентну ставку, порядок погашення та інші умови. У матеріалах міститься електронний підпис одноразовим ідентифікатором E243. Вказані обставини, разом із доказом переказу коштів, дають підстави для висновку про укладення кредитного договору та фактичне надання відповідачеві грошових коштів.

Суд оцінює наявні докази відповідно до статей 76-81 та 89 ЦПК України. За приписами статті 81 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Стаття 89 ЦПК України передбачає оцінку судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв`язку доказів у сукупності.

Судом встановлено, що кредитодавець виконав обов`язок з видачі відповідачеві кредиту у розмірі 2 500,00 грн, що підтверджується кредитним договором і квитанцією від 31.05.2024.

Визначений договором кінцевий строк повернення кредиту настав 05.09.2024. Доказів повернення відповідачем основної суми кредиту або її частини матеріали справи не містять.

За таких обставин вимога позивача про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 2 500,00 грн відповідає умовам кредитного договору та положенням статей 526, 530, 1049 і 1054 ЦК України, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Позивач просить стягнути 3 675,00 грн процентів за користування кредитом за період із 31.05.2024 до 05.09.2024. Кредитний договір передбачає фіксовану ставку 1,5 % за кожний день користування кредитом у межах установленого сторонами строку 98 днів. За умови відсутності погашень щоденний розмір процентів на суму 2 500,00 грн становить 37,50 грн (2 500,00 грн ? 1,5 %).

Перевіривши розрахунок, суд встановив, що 2 500,00 грн ? 1,5 % ? 98 днів = 3 675,00 грн. Таким чином, заявлена сума процентів математично відповідає погодженій сторонами ставці та періоду кредитування.

Суд бере до уваги наявність у заявці графіка платежів, за яким передбачалося поступове погашення основної суми кредиту, що призводило б до зменшення бази для нарахування процентів. Водночас доказів фактичного здійснення відповідачем передбачених графіком платежів не надано. Тому процентний розрахунок позивача із застосуванням повної непогашеної суми кредиту не спростовується умовами графіка, побудованого на припущенні про своєчасне погашення.

Ураховуючи встановлені обставини та приписи статей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за процентами в розмірі 3 675,00 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення комісії в розмірі 175,00 грн. Як убачається із заявки кредитного договору, ця комісія визначена як плата, пов`язана з наданням кредиту, у розмірі 7 % від суми кредиту. При цьому договір не містить переліку самостійних додаткових чи супутніх послуг, за які встановлено вказаний платіж; навпаки, пунктом 11 заявки прямо передбачено, що кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.

Особливості регулювання правовідносин за договором про споживчий кредит визначені Законом України «Про споживче кредитування». Пунктом 4 частини першої статті 1 цього Закону передбачено поняття загальних витрат за споживчим кредитом, до яких, зокрема, включаються проценти та платежі за відповідні додаткові й супутні послуги. Частина друга статті 8 передбачає можливість включення до загальних витрат комісій, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Водночас сама по собі наявність у договорі назви «комісія» не є достатньою підставою для стягнення відповідного платежу без оцінки його правової природи, змісту погодженої умови та доказів, наданих на підтвердження цієї частини позову. Суд має перевірити, чи встановлено плату за самостійну послугу кредитодавця, чи фактично йдеться про оплату дій, які становлять виконання ним основного обов`язку з надання кредиту.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України надання грошових коштів позичальникові є основним договірним обов`язком кредитодавця. У справі позивачем не наведено, за які саме окремі дії чи послуги, відмінні від виконання такого обов`язку, встановлено спірну комісію. Наявність у договорі пункту 11 про ненадання додаткових та супутніх послуг не узгоджується з кваліфікацією комісії як самостійної плати за такі послуги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 наголошено на необхідності перевіряти характер платних послуг за кредитним договором та відповідність комісій правам споживача. Зазначені постанови стосувалися, зокрема, комісій за обслуговування кредитної заборгованості, тому їх висновки враховуються з огляду на загальний підхід до оцінки обґрунтованості платних послуг, а не як тотожна фактична ситуація щодо одноразової комісії за видачу кредиту.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору, що обмежують права споживача порівняно з правами, установленими цим Законом, є нікчемними. Однак для висновку щодо конкретної умови суд оцінює її зміст, а не виходить з автоматичної нікчемності будь-якої комісії. У цій справі самостійний предмет оплачуваної послуги та підстави стягнення зазначених 175,00 грн належними доказами не підтверджені.

З огляду на викладене, наданих позивачем доказів недостатньо для висновку про існування самостійного, належним чином обґрунтованого грошового обов`язку відповідача зі сплати комісії в розмірі 175,00 грн, тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Позивач також просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 1 250,00 грн. Пунктом 13 заявки до кредитного договору передбачено нарахування неустойки в розмірі 25,00 грн за кожний день невиконання чи неналежного виконання окремого зобов`язання. Отже, правовою природою цієї вимоги є відповідальність за порушення грошового зобов`язання, а не плата за користування кредитними коштами.

За змістом статей 549, 550 та 611 ЦК України неустойка (штраф, пеня) є одним зі способів забезпечення виконання зобов`язання та видом цивільно-правової відповідальності, яка може наставати у разі порушення зобов`язання у випадках, установлених договором або законом.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати кредитодавцеві неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Нараховані з 24.02.2022 за прострочення відповідних зобов`язань штрафні санкції підлягають списанню кредитодавцем.

Кредитний договір укладено 31.05.2024, а передбачені ним зобов`язання виконувалися у період дії правового режиму воєнного стану. Заявлена неустойка пов`язана саме з невиконанням або неналежним виконанням грошових обов`язків позичальника за цим договором. За таких обставин, незалежно від порядку визначення позивачем кількості днів прострочення, нарахування й стягнення такої неустойки суперечить наведеній імперативній нормі.

Отже, вимоги позивача про стягнення неустойки в розмірі 1 250,00 грн задоволенню не підлягають. Звільнення від обов`язку сплати неустойки не припиняє обов`язків відповідача повернути отримані кредитні кошти та сплатити належні договірні проценти за погоджений строк кредитування.

Висновок суду

Судом досліджено кредитний договір, заявку, акцепт, квитанцію про перерахування кредитних коштів, довідку-розрахунок та інші надані сторонами докази. Оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено виникнення та невиконання відповідачем грошового зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту й сплати договірних процентів у встановлений строк.

Разом із тим вимогу про стягнення комісії не підтверджено достатніми доказами існування окремої оплачуваної послуги, а вимога про стягнення неустойки не підлягає задоволенню в силу прямої законодавчої заборони, встановленої пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. У зв`язку з цим позов ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню в загальному розмірі 6 175,00 грн.

3. Судові витрати

Згідно з пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення. Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судом установлено, що згідно з платіжною інструкцією № 0000000145 від 02.01.2025 позивач сплатив при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Позивач заявив майнові вимоги в розмірі 7 600,00 грн, із яких суд визнає обґрунтованими 6 175,00 грн. Частка задоволених вимог складає 81,25 %. Пропорційний розмір судового збору становить 2 422,40 грн ? 6 175,00 грн / 7 600,00 грн = 1 968,20 грн.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 178, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, статтями 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 629, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А; код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором № 31.05.2024-100000988 від 31.05.2024 у розмірі 6 175 (шість тисяч сто сімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А; код ЄДРПОУ 37356833) судовий збір у розмірі 1 968 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті або закриття апеляційного провадження чи прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя С. О. Чекулаєв