Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №922/2478/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2478/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомКременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ, м. Кременчук

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач", м. Харків

простягнення коштів

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 164 753,19 грн безпідставно отриманих коштів. Позовні вимоги обґрунтовує нікчемністю додаткових угод №№1-4 до договору №0138/193 від 16.10.2019, укладених між сторонами, якими поетапно збільшено ціну природного газу. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 17.07.2026 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України, про що свідчать довідки про доставку процесуальних документів до електронних кабінетів учасників справи у системі Електронний суд.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, оскільки вони містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

За результатами процедури закупівлі UA-2019-09-12-002553-b, 16.10.2019 між Кременчуцьким льотним коледжем Харківського національного університету внутрішніх справ (споживач за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" (постачальник за договором, відповідач) був укладений договір №0138/19з, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2019 році природний газ (далі - газ), за кодом ДК 021:2015 09120000-6 - Газове паливо (Природний газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

У розділі 3 договору сторони погодили, що розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем. Ціна природного газу становить 4 168,35 грн за 1000 куб.м., в т.ч. ПДВ 20% - 694,73 грн, всього з ПДВ - 4 168,35 грн. До вартості природного газу додається компенсація вартості послуг замовлення (бронювання) потужності - 188,63 грн за 1000 куб.м., в т.ч. ПДВ 20% - 31,44 грн, всього з ПДВ 188,63 грн. Ціна природного газу до сплати за 1000 куб. м. 4 356,98 грн з ПДВ. Вартість цього договору становить: 609 977,20 грн, у тому числі ПДВ 20% - 101 662,87 грн. Ціна, зазначена в п. 3.2. Договору, може змінюватись протягом дії Договору не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Зміна ціни на газ узгоджується шляхом підписання додаткових угод до цього Договору. Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.3 цього Договору, застосовується Сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим Договором. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом ІІ цього Договору. Загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого Споживачеві за даним Договором.

В подальшому, у період з 17.12.2019 по 20.12.2019 між сторонами договору була укладена низка додаткових угод до договору № 0138/193 від 16.10.2019, а саме: додаткову угоду № 1 від 17.12.2019, якою ціну природного газу збільшено до 4 792,68 грн за 1000 куб. м з ПДВ; додаткову угоду № 2 від 18.12.2019, якою ціну природного газу збільшено до 5 271,95 грн за 1000 куб. м з ПДВ; додаткову угоду № 3 від 19.12.2019, якою ціну природного газу збільшено до 5 799,15 грн за 1000 куб. м з ПДВ; та додаткову угоду № 4 від 20.12.2019, якою ціну природного газу встановлено у розмірі 6 379,06 грн за 1000 куб. м з ПДВ.

При цьому, як вказує позивач, на момент укладення зазначених додаткових угод відсутні належні та допустимі докази документально підтвердженого коливання ціни природного газу на ринку, зокрема біржові котирування, індекси ринкових цін або офіційні довідки уповноважених органів, а також відсутнє економічне обґрунтування зміни ціни, що є обов`язковою умовою застосування положень ч. 4 ст. 36 Закону України “Про публічні закупівлі” (у редакції, чинній на момент укладення договору) та умов договору.

Підставою для додаткової перевірки обставин виконання договору стало повідомлення Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області, яким було зазначено про можливі порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель під час укладення та виконання додаткових угод до зазначеного договору. У вказаному повідомленні звернуто увагу на відсутність належного документального підтвердження коливання ціни природного газу на ринку.

Після отримання зазначеного повідомлення позивачем проведено внутрішній аналіз матеріалів закупівлі, за результатами якого встановлено відсутність належного документального обґрунтування зміни ціни за додатковими угодами № 1– 4, що й стало підставою для самостійного звернення до суду.

Позивач вказує, що додаткові угоди № 1– 4 укладено без належного документального підтвердження коливання ринкової ціни природного газу, із системним підвищенням ціни та з перевищенням допустимих меж її зміни, що свідчить про порушення імперативних вимог законодавства у сфері публічних закупівель та умов договору. Різниця між фактично сплаченою вартістю природного газу за зміненими цінами та вартістю, яка підлягала б оплаті за первісною ціною договору, становить 164 753,19 грн і є безпідставно набутими коштами.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 638 ЦК України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України “Про публічні закупівлі”.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" (тут і далі у редакції на час укладання спірних додаткових угод), договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

У ч. 1 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених Законом "Про публічні закупівлі".

За приписами ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 22 Закону "Про публічні закупівлі" тендерна документація має містити проєкт договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проєкту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

У цій справі сторони дійшли згоди підписати додаткові угоди про збільшення ціни на газ, внаслідок чого вартість 1000 куб.м. газу збільшилася для позивача на 46,41% від ціни вказаної у договорі. При цьому, кожною додатковою угодою ціна збільшувалось на максимально допустимий рівень - 10%.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду неодноразово зазначав, що укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни товару за відсутності передбачених законом підстав спотворює результати проведеної процедури закупівлі та нівелює економію бюджетних коштів, досягнуту за результатами проведення відкритих торгів. Такі висновки відповідають подібним правовим позиціям, викладеним в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18.

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України “Про публічні закупівлі”.

Отже, оскільки ТОВ "Мегагаз Постач" під час участі у процедурі відкритих торгів сформувало цінову пропозицію, яка згодом була змінена шляхом укладення додаткових угод №№ 1– 4 до договору №0138/193 від 16.10.2019 із підвищенням ціни на природний газ та такі зміни істотних умов договору були здійснені за відсутності належного документального підтвердження коливання ціни природного газу на ринку та у спосіб, що не відповідає вимогам законодавства у сфері публічних закупівель, суд доходить висновку про те, що у сторін не було підстав для збільшення ціни договору на підставі ст. 36 Закону України “Про публічні закупівлі”.

Відтак, усі зміни, внесені додатковими угодами №№1-4 від 17.12.2019, від 18.12.2019, від 19.12.2019, від 20.12.2019, відповідно, суперечать статтям 3, 36 Закону України “Про публічні закупівлі”.

Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно з приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У відповідності до ч. 1 ст. 37 Закону України “Про публічні закупівлі” договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону.

Враховуючи викладене, спірні додаткові угоди №№1-4 від 17.12.2019, від 18.12.2019, від 19.12.2019, від 20.12.2019 є нікчемними в силу ст. ст. 36, 37 Закону України “Про публічні закупівлі”.

Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19. Аналогічних висновків дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, від 02.02.2021 у справі №971/371/20.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 164 753,19 грн безпідставно отриманих коштів.

У справі, що розглядається, нікчемність спірних додаткових угод (недійсність відповідно до закону) №№1-4 від 17.12.2019, від 18.12.2019, від 19.12.2019, від 20.12.2019 не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором №0138/193 від 16.10.2019, тобто зобов`язання є договірними.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, ЦК і ГК, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

У ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України "Купівля-продаж" і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована ст. 1212 ЦК України.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність відступлення від висновку, який міститься у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №913/166/19 щодо можливості задоволення вимоги прокурора про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 ЦК України внаслідок недійсності додаткових угод як таких, що укладені всупереч вимогам п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Оскільки між сторонами існують договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є ч. 1 ст. 670 ЦК, а ст. 1212 ЦК застосуванню до цих правовідносин не підлягає.

Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі 917/1739/17 зроблено висновок, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Як зазначалося вище по тексту рішення, позивач просить суд стягнути з відповідача 164 753,19 грн як різницю між фактично сплаченою вартістю та вартістю, яка підлягала б оплаті за первісною ціною договору.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було отримано від відповідача 91,438 тис.м.куб газу та сплачено за газ 529 573,13 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу №№456 від 08.11.2019, 589 від 30.11.2019, 598 від 21.12.2019; рахунками на оплату №№ 506 від 08.11.2019, 661 від 30.11.2019, 680 від 21.11.2019 та платіжними дорученнями №№760 від 12.11.2019, 1001 від 16.12.2019, 832 від 21.12.2019, 1032 від 21.12.2019.

Отже, різниця між фактично сплаченою вартістю та вартістю, яка підлягала б оплаті за первісною ціною спірного договору становить 131 179,59 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 131 179,59 грн надмірно сплачених коштів та відповідно часткового задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" (61099, м. Харків, просп. Героїв Харкова, 256-Б, код ЄДРПОУ 40292876) на користь Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ (39605, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Перемоги, 17/6, код ЄДРПОУ 43041752) 131 179,59 грн надмірно сплачених коштів та 2 649,82 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ (39605, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Перемоги, 17/6, код ЄДРПОУ 43041752).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" (61099, м. Харків, просп. Героїв Харкова, 256-Б, код ЄДРПОУ 40292876).

Повне рішення підписано 12 жовтня 2026 року.

СуддяО.В. Погорелова