Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №922/2448/26 — Господарський суд Харківської області

Суд: Господарський суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: про відшкодування шкоди

Дата: 28 вересня 2026 р.

Справа: №922/2448/26

Суддя: Жиляєв Є.М.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2448/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Деркач П.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Блайбер" (61109, м. Харків, вул. Тернопільська, б. 6)

доДержави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, б. 14)

простягнення 37403234,48 грн.

за участю представників:

позивача - Хомякова А.Л., довіреність б/н від 03.09.2026,

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Блайбер" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду, заподіяну внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України у розмірі 840337,06 доларів США (Вісімсот сорок тисяч триста тридцять сім доларів США 06 центів), що є еквівалентом 37403234,48 грн. (Тридцять сім мільйонів чотириста три тисячі двісті тридцять чотири гривні 48 копійок) станом на 08 липня 2026 за курсом НБУ 44.5098 грн./долар США.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході збройної агресії Російської Федерації проти України позивачу було заподіяно майнову шкоду у зв`язку зі знищенням та пошкодженням майна позивача.

Попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складається з витрат пов`язаних з розглядом справи у розмірі 17000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.07.2026 у справі № 922/2448/26 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 11.08.2026 на 10:00.

31.07.26 через загальний відділ діловодства суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх. № 18779).

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.08.2026 у справі № 922/2448/26 клопотання позивача про відкладення розгляду справи (вх. № 18779 від 31.07.26) задоволено та відкладено підготовче засідання на 08.09.2026 на 11:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/2448/26 до судового розгляду по суті на 29.09.2026 о 10:30.

Позивач у судове засідання 29.09.2026 з`явився, поданий позов підтримав повністю, просить суд його задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання 29.092026 не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, зокрема шляхом розміщення оголошень на сайті Судової влади України.

Згідно з частиною 1, 3 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Отже, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, судом встановлено наступне.

Матеріалами справи установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Блайбер" (позивач) зареєстровано за адресою: Україна, 61109, Харківська обл., місто Харків, вул. Тернопільська, будинок 6.

Позивач стверджує, що внаслідок обстрілу 14.07.2022 зі сторони збройних сил російської федерації нерухомого майна за адресою: Україна, місто Харків, вул. Тернопільська, будинок 6, спричинено істотні руйнування нерухомого майна позивача.

Станом на дату спричинення шкоди, нерухоме майно за адресою: Україна, місто Харків, вул. Тернопільська, будинок 6, яке складається з наступних нежитлових приміщень:

- 1 поверху: №4, буд. літ. Е-1, площею 46,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2422170163101;

- 1 поверху: №1-:-3, буд. літ. Ж-1, площею 40,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2422218363101;

- 1 поверху: №2а, буд. літ. В-1, площею 25,1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2421782663101;

- 1 поверху: № 1, 2, 3, 4а, 4б, 4в, 4д, літ. Г-3, площею 594,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2427264463101;

- 1 поверху: № 6-:-14, буд. літ. З-1, площею 72,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2422969563101;

- 3 поверху: №1,8-:-13,42-:-44, технічного поверху: № 3, 4, 9, 10, буд. літ. Б-3, площею 1715 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2425139463101;

- 1 поверху: №1а, 2, 54-:-58, 2 поверху: №1, буд. літ. Б-3, площею 1630,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2425165163101;

- 1 поверху: 6г, 6д, 7, 8, 8а, 8б, 9, буд. літ А-1, площею 552,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2421692363101.

(далі - нерухоме майно), належало позивачу на праві власності, що підтверджується:

- Договором купівлі-продажу від 05.10.2021р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Дєгтярьовою А. В., зареєстрованого в реєстрі за №742 та Актом приймання-передачі нерухомого майна від 05.10.2021р. до даного договору;

- Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про Реєстрацію права власності від 05.10.2021р. №278232542, №278246154, №278247552, №278236445, №278248935, №278239382, №278242367, №278244440.

В 2023 році Нерухоме майно перейшло у власність ТОВ “ТАГЕС” (Ідентифікаційний номер юридичної особи 45077911, місцезнаходження: м. Харків, вул. Данилевського, будинок, 8), що підтверджується:

- Рішенням єдиного учасника ТОВ “БЛАЙБЕР” №3 від 01.05.2023р.;

- Актом прийому - передачі майна до Статутного капіталу ТОВ “ТАГЕС” №7 від 09.05.2023р.;

- Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про Реєстрацію права власності від 17.05.2023р. №332642633, №332641260, №332641700, №332640173, №332640690, №332642139, від 18.05.2023р. №332794859, №332794429.

В 2026 році Нерухоме майно перейшло у власність позивача та перебуває у його власності станом на поточну дату, що підтверджується:

- Рішенням єдиного учасника ТОВ “БЛАЙБЕР” №6 від 11.06.2026р.;

- Рішенням єдиного учасника ТОВ “ТАГЕС” №8 від 11.06.2026р.;

- заявою ТОВ “БЛАЙБЕР” від 11.06.2026р., що посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Дєгтярьовою А. В., зареєстрована в реєстрі за №407;

- Актом прийому-передачі (повернення) нерухомого майна від 11.06.2026р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Дєгтярьовою А. В., зареєстрованого в реєстрі за №408,409;

- Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.06.2026р. №482477267, №482477105, №482476920, №482476183, №482476452, №482475505, №482475795, №482476704.

Як стверджує позивач, зазначені докази підтверджують факт належності на праві власності позивачу Нерухомого майна, на дату спричинення шкоди майну позивача, тобто, станом на 14.07.2022р. та станом на дату подання даного позову.

14.07.2022р. територія та нерухоме майно за адресою: Україна, м. Харків, вул. Тернопільська, 6 були обстріляні із використанням зенітно-ракетних комплексів систем середнього радіуса дії “С-300” зі сторони збройних сил Російської Федерації, що спричинило істотні руйнування нежитлових приміщень, разльот вражаючих металевих уламків, ударну хвилю у зв`язку з численними вибухами внаслідок чого було пошкоджено нежитлові приміщення.

За даним фактом 14.07.2022р. Слідчим відділом УСБУ в Харківській області зареєстроване кримінальне провадження №12022221140000621 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст.438 КК України, що підтверджується Витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.09.2022р.

18.07.2022р. ТОВ “Блайбер” подано до Основ`янського відділу поліції ГУНП в Харківській області заяву про відкриття кримінального провадження за фактом руйнування та пошкодження майна за адресою: Україна, місто Харків, вул. Тернопільська, будинок 6 внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації (повідомлення про вчинення кримінального правопорушення).

Згідно Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.09.2022р. позивач визнаний потерпілим в рамках кримінального провадження №12022221140000621.

28.07.2022р. позивачем видано наказ №Т-6/Інв “Про призначення інвентаризаційної комісії і проведення позапланової інвентаризації”, яким наказано провести позапланову інвентаризацію основних фондів (нежитлових приміщень), що належить ТОВ “Блайбер” і розташоване за адресою: Україна, місто Харків, вул. Тернопільська, будинок 6.

За результатом проведеної інвентаризації комісією 01.02.2023р. складено інвентаризаційний опис основних засобів, нежитлових приміщень, яким встановлено, значні пошкодження наступних нежитлових приміщень:

- 1 поверху: №1, 2, 3, 4а, 4б, 4в, 4д, буд. літ. Г-3, площею 595,8 кв.м.;

- 3 поверху: №1, 8-:-13, 42-:-44, технічного поверху: № 3, 4, 9, 10, буд. літ. Б-3, площею 1715 кв.м.;

- 1 поверху: № 1а, 2, 54-:-58, 2 поверху, № 1, буд. літ. Б-3, площею 1630,9 кв.м.;

- 1 поверху: 6г, 6д, 7, 8, 8а, 8б, 9, буд. літ. А-1, площею 552,5 кв.м.

Вказано, що за ознаками причиною пошкоджень, руйнувань є артилерійський обстріл і вибухова хвиля, що відбулись з 14.07.2022р. та рекомендовано співпрацювати з профільним фахівцем у сфері архітектури з метою коректного відображення пошкоджень, з`ясування стану нежитлових приміщень, рекомендацій по подальших діях власнику.

Крім вказаного, факт спричинення відповідачем шкоди майну позивача підтверджується:

- Актом від 06.07.2023р. комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації, затвердженого під №Ос-4126 від 07.07.2023р.,

- Витягом з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 08.12.2023р. (нежитлові приміщення 1 поверху: 6г,6д,7,8,8а,8б,9 в літ. А-1);

- Витягом з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 08.12.2023р. (нежитлові приміщення 3 поверху: № 1, 8-:-13, 42-:-44 технічного поверху: № 3, 4, 9, 10 в літ. Б-3);

- Витягом з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 11.12.2023р. (нежитлові приміщення 1 поверху: № 1а, 2, 54 -:-58 2 поверху.: № 1 в літ. Б-3);

- Витягом з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 11.12.2023р. (нежитлові приміщення 1 поверху: № 1, 2, 3, 4а, 4б,4в,4д в літ. Г-3);

- Звітом про результати обстеження технічного стану нежитлових виробничих приміщень 1 поверху: 6г,6д,7,8,8а,8б,9 в нежитловій будівлі літ. “А-1” - загальною площею 552,5 кв.м., ТОВ “Блайбер”, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківській район, Харківська територіальна громада, м. Харків, вул. Тернопільська, 6;

- Звітом про результати обстеження технічного стану нежитлових виробничих приміщень 1 поверху: № 1а, 2, 54 -:-58, 2 поверху: № 1 - загальною площею 1 630,9 кв.м., нежитлових виробничих приміщень 3 поверху: № 1, 8-:-13, 42 :-44, технічного поверху: № 3, 4, 9, 10 - загальною площею 1 715,0 кв.м. в нежитловій будівлі літ. “Б-3”, ТОВ “Блайбер”, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківській район, Харківська територіальна громада, м. Харків, вул. Тернопільська, 6;

- Звітом про результати обстеження технічного стану нежитлових виробничих приміщень 1 поверху: № 1, 2, 3, 4а, 4б,4в,4д в нежитловій будівлі літ. “Г-3” - загальною площею 595,8 кв.м., ТОВ “Блайбер”, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківській район, Харківська територіальна громада, м. Харків, вул. Тернопільська, 6.

Як стверджує позивач, вказані докази підтверджують факт пошкодження вищевказаних нежитлових приміщень, що належать на праві власності позивачу, та ступінь їх пошкодження, а саме, ймовірною причиною пошкодження вказано руйнування внаслідок потрапляння снаряду в будівлю та вибухової хвилі внаслідок чого наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій (категорій відповідальності конструкцій А та Б), ступінь та характер яких свідчить про необхідність виконання робіт щодо часткового демонтажу частин об`єкта або його окремих конструкцій, підсилення об`єкта або його окремих несучих та огороджувальних конструкцій, пошкодження 41-80%, з висновком про незадовільний технічний стан. Пошкодження майна сталося від ударно-вибухових впливів, спричинених внаслідок неправомірних дій військовослужбовців збройних сил російської федерації, а саме обстрілу зі сторони збройних сил російської федерації, що спричинило істотні руйнування нежитлових приміщень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022р. №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, починаючи з 19.02.2014р.

Відповідно до абзацу 13 п.2 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації

(додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 326) збитки - вартість втраченого, пошкодженого та (або) знищеного майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно- бомбових ударів в ході збройної агресії Російської Федерації, а також розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права (реальні збитки); та/або розмір доходу, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії Російської Федерації (упущена вигода).

Відповідно до п.1 Методики визначення шкоди та обліку збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадження господарської діяльності, затвердженої Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18 жовтня 2022 року № 390/1223 (надалі по тексту - Методика) ця Методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання.

Відповідно до п. 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” (далі - суб`єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Відповідно до п.29 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 326) під час розроблення методик оцінки шкоди та збитків, передбачених пунктом 5 Порядку, в оціночних процедурах враховуються такі загальні методичні настанови: процедури оцінки реальних збитків, упущеної вигоди і потреб у відновленні пошкодженого та (або) знищеного майна здійснюється в умовних одиницях (функціональна валюта) - доларах США. Отриманий результат оцінки підлягає конвертації в національну валюту за поточним курсом Національного банку на дату оцінки; необхідно враховувати зміну вартості грошей в часі та застосовувати процедури приведення такої вартості до дати оцінки.

Відповідно до п. 9 розділ І Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.

Відповідно до абзацу 19 п.2 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 326) оцінка реальних збитків - визначення вартості пошкодженого або знищеного індивідуально визначеного майна (майна, визначеного родовими ознаками), а також вимушені витрати сторони, яка зазнала збитків внаслідок пошкодження або знищення зазначеного майна.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Методики у цьому розділі встановлюються особливості оцінки реальних збитків (визначення розміру реальних збитків), завданих майну підприємств, установ та організацій, інших суб`єктів господарювання всіх форм власності внаслідок збройної агресії, а саме: нерухомого майна, рухомого майна (машини та обладнання), транспортних засобів (далі - ТЗ), товарно-матеріальних запасів та біологічних активів, єдиних майнових комплексів підприємств, установ та організацій, інших суб`єктів господарюванням усіх форм власності, культурних цінностей.

Відповідно до п.3.1 розділу ІІІ Методики розмір реальних збитків внаслідок втрати, пошкодження чи знищення нерухомого майна обчислюють як різницю між значеннями вартості такого майна до та після заподіяння йому шкоди.

На замовлення позивача суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою - підприємцем Лєсних Сергієм Миколайовичем (Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 21.10.2002р. №3361) було виконано незалежну оцінку реальних збитків, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації завдані нерухомому майну, про що було складено Звіт про оцінку збитків витрат, необхідних для відновлення нерухомого майна, завданих постраждалому - ТОВ “БЛАЙБЕР” (код ЄДРПОУ 44240051), за адресою: місто Харків, вул. Тернопільська, будинок 6, дата складання 28.04.2023р.

Відповідно до вказаного Звіту розмір збитків - витрат, необхідних для відновлення нерухомого майна, завданих постраждалому ТОВ “Блайбер” у зв`язку з пошкодженням і руйнуванням належних йому нежитлових виробничих приміщень, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Тернопільська, 6, без урахування ПДВ, становить: 840 337,06 доларів США (Вісімсот сорок тисяч триста тридцять сім доларів США 06 центів), що за офіційним курсом НБУ 44.5098 грн/1 долар США станом на 08 липня 2026р. є еквівалентом 37 403 234,48 грн. (Тридцять сім мільйонів чотириста три тисячі двісті тридцять чотири гривні 48 копійок).

Таким чином, позивач зазначає, що загальний розмір спричинених збитків позивачу внаслідок пошкодження його майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації становить 840 337,06 доларів США (Вісімсот сорок тисяч триста тридцять сім доларів США 06 центів).

Внаслідок заподіяння збитків позивач вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Спір у даній справі виник між юридичними особами приватного права та іноземною державою Російською Федерацією (відповідач) як особливим суб`єктом цивільного права.

Згідно з ч. 8 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна, Харківська область.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то спір вирішується за законодавством України.

Відповідачем у цій справі є Держава Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації.

Частина перша статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16.05.1972, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02.12.2004.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Відповідно до частини першої статті 11 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму, ратифікованої Верховною Радою України 31.07.2006, Україна вживає таких заходів, які можуть бути необхідними для ефективного, пропорційного й такого, що відраджує, покарання за злочини тероризму.

Згідно зі статтею 13 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму Україна зобов`язана вжити необхідних заходів для захисту й підтримки жертв тероризму, здійсненого на території України.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму ратифікованої Верховною Радою України 12.09.2002, Україна має зобов`язання щодо створення механізмів компенсації жертвам злочинів тероризму. У той же час, відсутність спеціального визначеного державою механізму компенсації (захисту порушеного права) не може бути підставою для відмови у захисті такого права загальними засобами, передбаченими законом, у тому числі шляхом звернення до суду.

Тож, застосування судового імунітету Російської Федерації та відмова у розгляді по суті позову у цій справі означала би порушення Україною своїх міжнародно-правових зобов`язань відповідно до згаданих Конвенцій щодо боротьби з тероризмом (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21).

Судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

У своїй постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19 Верховний Суд дійшов висновку, що на Російську Федерацію не поширюється судовий імунітет, оскільки «вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН». Зокрема, Верховний Суд зазначив, що «такими діями Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, та грубо порушила гарантоване нормами міжнародного права право власності позивача».

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти України, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

Згідно із частиною першою статті 1 Статуту ООН Організація Об`єднаних Націй переслідує ціль підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією ціллю вживати ефективні колективні заходи для попередження та усунення загрози світу й актів агресії чи інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості і міжнародного права, залагодження чи вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про застосування тимчасових заходів від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень у геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засудила військову агресію Російської Федерації проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, у тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Проте, станом на час розгляду цієї справи Російська Федерація не виконала приписів (вимог) ані Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022, ані наказу Міжнародного суду ООН від 16.03.2022, та продовжує військову агресію проти України та військові злочини проти цивільного населення та цивільних об`єктів у порушення норм міжнародного права, зокрема Статуту ООН, Женевських Конвенцій 1949 року та Додаткового протоколу I 1977 року до них.

Звернення позивача до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування збитків, мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з частиною третьою статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з частинами першою, другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина третя статті 22 ЦК України).

Враховуючи те, що сторони у цій справі не перебувають між собою в договірних відносинах, а позовні вимоги стосуються стягнення позадоговірної шкоди, до спірних правовідносин застосовуються положення статті 1166 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Отже збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Як вже було зазначено, відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додатковим протоколом 1977 року до них.

Частиною третьою статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Таким чином, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Російської Федерації проти України в розумінні частини третьої статті 75 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до Договору купівлі-продажу від 05.10.2021р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Дєгтярьовою А. В., зареєстрованого в реєстрі за №742 та Актом приймання-передачі нерухомого майна від 05.10.2021р. до даного договору; Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про Реєстрацію права власності від 05.10.2021р. №278232542, №278246154, №278247552, №278236445, №278248935, №278239382, №278242367, №278244440; Рішення єдиного учасника ТОВ “Блайбер” №3 від 01.05.2023р.; Акту прийому - передачі майна до Статутного капіталу ТОВ “Тагес” №7 від 09.05.2023р.; Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про Реєстрацію права власності від 17.05.2023р. №332642633, №332641260, №332641700, №332640173, №332640690, №332642139, від 18.05.2023р. №332794859, №332794429; Рішенням єдиного учасника ТОВ “Блайбер” №6 від 11.06.2026р.; Рішення єдиного учасника ТОВ “Тагес” №8 від 11.06.2026р.; заяви ТОВ “Блайбер” від 11.06.2026р., що посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Дєгтярьовою А. В., зареєстрована в реєстрі за №407; Акту прийому-передачі (повернення) нерухомого майна від 11.06.2026р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Дєгтярьовою А. В., зареєстрованого в реєстрі за №408,409; Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.06.2026р. №482477267, №482477105, №482476920, №482476183, №482476452, №482475505, №482475795, №482476704, що станом на 14.07.2022р. (дату спричинення) шкоди та станом на дату подання даного позову нерухоме майно за адресою: Україна, місто Харків, вул. Тернопільська, будинок 6, яке складається з наступних нежитлових приміщень: 1 поверху: №4, буд. літ. Е-1, площею 46,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2422170163101; 1 поверху: №1-:-3, буд. літ. Ж-1, площею 40,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2422218363101; 1 поверху: №2а, буд. літ. В-1, площею 25,1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2421782663101; 1 поверху: № 1, 2, 3, 4а, 4б, 4в, 4д, літ. Г-3, площею 594,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2427264463101; 1 поверху: № 6-:-14, буд. літ. З-1, площею 72,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2422969563101; 3 поверху: №1,8-:-13,42-:-44, технічного поверху: № 3, 4, 9, 10, буд. літ. Б-3, площею 1715 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2425139463101; 1 поверху: №1а, 2, 54-:-58, 2 поверху: №1, буд. літ. Б-3, площею 1630,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2425165163101; 1 поверху: 6г, 6д, 7, 8, 8а, 8б, 9, буд. літ А-1, площею 552,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2421692363101, належало позивачу на праві власності.

14.07.2022р. Слідчим відділом УСБУ в Харківській області зареєстроване кримінальне провадження №12022221140000621 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст.438 КК України, що підтверджується Витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.09.2022р.

Факт спричинення відповідачем шкоди майну позивача підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме:

- Витягом з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 08.12.2023р. (нежитлові приміщення 3 поверху: № 1, 8-:-13, 42-:-44 технічного поверху: № 3, 4, 9, 10 в літ. Б-3);

- Витягом з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 11.12.2023р. (нежитлові приміщення 1 поверху: № 1а, 2, 54 -:-58 2 поверху.: № 1 в літ. Б-3);

- Витягом з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 11.12.2023р. (нежитлові приміщення 1 поверху: № 1, 2, 3, 4а, 4б,4в,4д в літ. Г-3);

- Звітом про результати обстеження технічного стану нежитлових виробничих приміщень 1 поверху: № 1а, 2, 54 -:-58, 2 поверху: № 1 - загальною площею 1 630,9 кв.м., нежитлових виробничих приміщень 3 поверху: № 1, 8-:-13, 42 :-44, технічного поверху: № 3, 4, 9, 10 - загальною площею 1 715,0 кв.м. в нежитловій будівлі літ. “Б-3”, ТОВ “БЛАЙБЕР”, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківській район, Харківська територіальна громада, м. Харків, вул. Тернопільська, 6;

- Звітом про результати обстеження технічного стану нежитлових виробничих приміщень 1 поверху: № 1, 2, 3, 4а, 4б,4в,4д в нежитловій будівлі літ. “Г-3” - загальною площею 595,8 кв.м., ТОВ “БЛАЙБЕР”, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківській район, Харківська територіальна громада, м. Харків, вул. Тернопільська, 6.

Зі змісту частини другої статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.04.2021 у справі № 648/2035/17.

Згідно зі ст. 1 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі, що додається до цієї Конвенції.

Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил (ст. 3 Гаазької Конвенції).

Відповідно до ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, яке є додатком до Конвенції, забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів використання знищеного та пошкодженого майна позивача у воєнних цілях, відтак, дії відповідача, внаслідок яких знищено та пошкоджено майно позивача, були вчинені всупереч законам і звичаям війни, суд дійшов висновку про наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками.

Отже згідно з положеннями ЦК України та наведеної Конвенції за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.

Тому стягнення відповідної шкоди також має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.

Таким чином, пред`явлення позовних вимог до Російської Федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту прав позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (надалі - Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії рф, починаючи з 19.02.2014.

Згідно з пунктом 2 вказаної постанови Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.

За змістом підпункту 18 пункту 2 Порядку, визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності. Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності.

Відповідно до пункту 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії російської федерації (додаток до постанови №326 від 20.03.2022 Кабінету Міністрів України, надалі Загальні засади) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

18.10.2022 наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України за №3904/1223 затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Пунктом 1 Методики №3904/1223 передбачено, що вона застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Росії, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання.

Механізми оцінки (визначення розміру) реальних збитків, упущеної вигоди та оцінки потреб у відновленні, що наведені в цій Методиці, розроблено на підставі національних та міжнародних стандартів оцінки, а також керівних принципів Світового банку щодо оцінки збитків та інших матеріалів, що розроблені організаціями, визнаними у світовому співтоваристві.

Ця Методика є обов`язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов`язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності. У разі якщо певні питання, пов`язані з оцінкою збитків, не врегульовано цією Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою. Необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта).

Ця Методика передбачає механізми оцінки (визначення розміру) збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям та іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок збройної агресії, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання станом на дату оцінки, яка є датою не раніше ніж 23.02.2022. Оцінка (визначення розміру) збитків (упущеної вигоди) станом на дату оцінки, яка передує 23.02.2022, здійснюється шляхом проведення оцінки згідно з вимогами Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» або судової експертизи (експертного дослідження) згідно із Законом України «Про судову експертизу» з дотриманням методичного регулювання оцінки майна, яке здійснюється національними стандартами оцінки та міжнародними стандартами оцінки, європейськими стандартами оцінки, нормами міжнародної оціночної практики, що склалася, за наявності вихідних даних та інформаційних джерел, необхідних для проведення оцінки (визначення розміру) збитків.

Звіт про оцінку збитків - документ, що є результатом незалежної оцінки збитків, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання (оцінювачем) відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Під час проведення оцінки майна, майнових прав оцінювачами, суб`єктами оціночної діяльності обов`язковим для застосування є Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2003 № 1440 (далі - Національний стандарт № 1).

Національний стандарт №1 передбачає розділ, яким визначено загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна, зокрема, передбачено необхідність ознайомлення оцінювачем з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки.

Також слід зазначити, що пунктом 52 Національного стандарту №1 визначено, що оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором на проведення оцінки майна.

Відповідно до пункту 56 Національного стандарту №1 у звіті про оцінку майна повинно бути зазначено про результати особистого огляду оцінювачем об`єкта оцінки. У разі неможливості особистого огляду оцінювач надає у звіті про оцінку майна відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів такої оцінки, що є важливим для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість. Ознайомлення з об`єктом оцінки в даному випадку здійснюється на підставі вихідних даних про об`єкт, документів, які містять характеристики об`єкта оцінки.

Отже, у разі неможливості з об`єктивних причин проведення особистого огляду оцінювачем об`єкта оцінки та наявності наданих замовником необхідних вихідних даних для проведення оцінки майна оцінювач має право провести оцінку без особистого огляду із обов`язковим зазначенням про це у звіті про оцінку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реального розміру збитків позивачем був наданий до матеріалів справи Звіт про оцінку збитків витрат, необхідних для відновлення нерухомого майна, завданих постраждалому ТОВ «Блайбер» (код ЄДРПОУ 44240051), за адресою: місто Харків, вул. Тернопільська, будинок 6, дата складання 28.04.2023, дата складання 28.04.2023.

Відповідно до вказаного Звіту розмір збитків - витрат, необхідних для відновлення нерухомого майна, завданих постраждалому ТОВ “БЛАЙБЕР” у зв`язку з пошкодженням і руйнуванням належних йому нежитлових виробничих приміщень, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Тернопільська, 6, без урахування ПДВ, становить: 840 337,06 доларів США (Вісімсот сорок тисяч триста тридцять сім доларів США 06 центів), що за офіційним курсом НБУ 44.5098 грн/1 долар США станом на 08 липня 2026р. є еквівалентом 37 403 234,48 грн. (Тридцять сім мільйонів чотириста три тисячі двісті тридцять чотири гривні 48 копійок).

Таким чином, загальний розмір спричинених збитків позивачу внаслідок пошкодження його майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації становить 840 337,06 доларів США (Вісімсот сорок тисяч триста тридцять сім доларів США 06 центів), що за офіційним курсом НБУ 44.5098 грн/1 долар США станом на 08 липня 2026р. є еквівалентом 37 403 234,48 грн. (Тридцять сім мільйонів чотириста три тисячі двісті тридцять чотири гривні 48 копійок).

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем у даній справі належними та допустимими доказами доведено наявність повного складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суд оцінює його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

У п. 145 рішення від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

З урахуванням наведеного, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення 840 337,06 доларів США, що є еквівалентом 37 403 234,48 грн. збитків, як обґрунтованого та підтвердженого наданими до матеріалів справи доказами.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі, слід зазначити таке.

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини другої статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З огляду на те, що позивач від сплати судового збору за розгляд даного спору звільнений, судовий збір у розмірі 561048,52 грн. за розгляд даної справи підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 76, 77, 86, 123, 126, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Блайбер" (61109, м. Харків, вул. Тернопільська, б. 6) - майнову шкоду, заподіяну внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України у розмірі 840337,06 доларів США, еквівалентом 37403234,48 грн. та витрати, пов`язаних з розглядом справи у розмірі 17000,00 грн.

3. Стягнути з Держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 19991, russian federation код ISO ru/rus 643) на користь Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 561048,52 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "09" жовтня 2026 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв

Оригінал: reyestr.court.gov.ua