Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №922/2881/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2881/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Горішній Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомПочесного консульства Республіки Албанія у місті Харків_(вул. Академіка Проскури, буд. 1, м. Харків, 61070)

доРосійської Федерації, в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, буд. 14, м. Москва, Російська Федерація, 119991)

простягнення 2 287 495,00 грн

за участю представників:

позивача - Омаров Ульві Мурад Огли (в залі суду),

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Почесне консульство Республіки Албанія у місті Харків 14.08.2026 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Російської Федерації, в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, про стягнення з відповідача на свою користь збитків, завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерації, в розмірі 2 287 495,00 грн, що у грошовому еквіваленті за курсом Національного банку України складає 54 694,40 доларів США.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.08.2026 позовну заяву Почесного консульства Республіки Албанія у місті Харків прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/2881/26 за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання на 08.09.2026 о 14:20.

Вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Проте, відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався, відзив на позовну заяву не надав.

Протокольною ухвалою господарського суду від 08.09.2026 підготовче провадження у справі № 922/2881/26 закрито; розгляд справи по суті призначено на 06.10.2026 о 14:40.

У судовому засіданні, яке відбулося 06.10.2026, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився; про причину неявки суд не повідомив.

Копії ухвал господарського суду від 18.08.2026 та 08.09.2026, адресовані Російській Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (м.Москва, РФ), відправлені не були у зв`язку з припиненням Акціонерним товариством "Укрпошта" пересилання міжнародних поштових відправлень, адресованих до Російської Федерації, про що канцелярією Господарського суду Харківської області складено відповідні акти.

Водночас, відомості про судовий розгляд справи було своєчасно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень у мережі Інтернет та на офіційному сайті Судової влади України.

Враховуючи, що неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності, за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Почесне консульство республіки Албанія у місті Харків (далі - Почесне консульство, позивач у справі) є консульською установою та акредитоване у Міністерстві закордонних справ України відповідно до Посвідчення Міністерства Закордонних справ України № 202/23-148/2-660/1 від 06.03.2015.

Почесне консульство республіки Албанія у місті Харків з моменту його створення знаходилось та здійснювало свою діяльність за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1.

06.03.2022 приблизно о 23 годині 15 хвилин військові формування країни-агресора Російської Федерації здійснили авіаційний удар по місцю розташування Почесного консульства за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1.

Внаслідок авіаційного удару збройних сил Російської Федерації, приміщення, в яких було розміщено Почесне консульство, було повністю зруйноване.

За даним фактом 08.03.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022220000003342 було внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України, та в ході досудового розслідування було встановлено, що 06.03.2022 військовослужбовцями збройних сил Російської Федерації було порушено закони та звичаї війни, що полягали у здійснення обстрілів із невстановленого виду озброєння та снарядами невстановленого калібру по будівлі Почесного консульства по вул. Академіка Проскури, 1.

Після знищення 06.03.2022 приміщень, Почесне консульство почало здійснювати свою діяльність за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, корп. 51, на підставі Договору позички нежитлових приміщень № 01/05/22 від 01.05.2022 (далі - Договір), власником приміщень яких є ТОВ фірма "Хазар" ЛТД (Позичкодавець).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Позичкодавець передав, а Користувач (позивач) прийняв у строкове безоплатне користування нежитлові приміщення загальною площею 63,3 кв.м у нежитловій будівлі літ. "XVI-1" за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, корп. 51.

За умовами п. 5.2 Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє по 31.12.2024.

Згідно з Додатковою угодою № 1 від 31.12.2024 до Договору позички нежитлових приміщень № 01/05/22 від 01.05.2022, строк дії Договору продовжений сторонами по 31.12.2026.

12.07.2025 військові формування країни-агресора Російської Федерації здійснили обстріл по нежитловій будівлі літ. "XVI-1" за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, корп. 51, в якій знаходилось майно, що належить Почесному консульству на праві приватної власності.

Внаслідок ворожого обстрілу збройних сил Російської Федерації майно, що належить Почесному консульству, було знищено.

За даним фактом 12.07.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221130001145 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України, та в ході досудового розслідування було встановлено, що 12.07.2025 внаслідок ворожого обстрілу за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1 на території заводу "Хартрон" з невстановленого типу зброї було пошкоджено/знищено майно Почесного консульства.

Почесним консульством з метою фіксування збитків був складений Перелік пошкодженого та знищеного майна загальною вартістю 2 629 695,00 грн (балансова вартість 2 287 495,00 грн).

25.12.2025 постановою старшого слідчого 2 відділення слідчого відділу УСБУ в Харківській області, капітаном юстиції Анастасією Мулик, Почесне консульство республіки Албанія у м. Харків було визнано потерпілою особою у кримінальному провадженні № 12025221130001145 від 12.07.2025.

В межах проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12025221130001145 від 12.07.2025 було проведено судову товарознавчу експертизу судовим експертом Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса", за результатами якої складено висновок експерта № 19570 від 02.06.2026.

Відповідно до зазначеного вище висновку судового експерта, розмір матеріальної шкоди, заподіяної власнику (Почесному консульству республіки Албанія у м. Харків) рухомого майна, внаслідок знищення 12.07.2025 у результаті збройної агресії у гривнях України складав: 2 287 495,00 грн (два мільйони двісті вісімдесят сім тисяч чотириста дев`яносто п`ять гривень 00 копійок), що у грошовому еквіваленті в доларах США за курсом Національного банку України, складав 54 694,40 USD (п`ятдесят чотири тисячі шістсот дев`яносто чотири долари США 40 центів). Курс долара НБУ станом на 12.07.2025 складав - 41,8232.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 49 Закону України "Про міжнародне приватне право", права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Конвенції про правову допомогу, зобов`язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Як визначено в ч. 1, 2, 6 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

За приписами ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України).

Як випливає зі ст. 1166 ЦК України, відшкодування шкоди можливе за таких умов: 1) завдано шкоди особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи; 2) дії або бездіяльність, якими завдана шкода, є неправомірними; 3) причинний зв`язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла; 4) вина особи, яка завдала шкоду. При цьому діє презумпція (припущення) вини порушника: якщо потерпілий довів наявність шкоди, то боржник має довести відсутність своєї вини. Для виникнення обов`язку відшкодування шкоди ступінь вини порушника значення не має.

За приписами ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

На підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі Закон про ратифікацію Конвенції) відбулася ратифікація Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в результаті чого вона стала частиною національного законодавства України.

У пункті першому частини першої Закону про ратифікацію Конвенції зазначено, що "Україна повністю визнає на своїй території дію статті 25 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання компетенції Європейської комісії з прав людини приймати від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб заяви на ім`я Генерального Секретаря Ради Європи про порушення Україною прав, викладених у Конвенції, та статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції".

Ратифікувавши Конвенцію та протоколи до неї, держава, передусім, зобов`язалася гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені Конвенцією та протоколами.

Судова практика ЄСПЛ визначає, що для присудження відшкодування матеріальної шкоди заявник повинен продемонструвати існування причинно-наслідкового зв`язку між порушенням та будь-якою стверджуваною фінансовою втратою (Справа "East/West Alliance Limited" проти України" (Заява No19336/04).

Відповідно до ст. 17 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року), кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 від 20.03.1952 № ETS N 009 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися i розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За приписами ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як визначено в ч. 1 ст. 320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч. 3 ст. 386 ЦК України).

У Справі "Stretch v. the United Kingdom" (заява № 44277/98, рішення від 24.06.2003, пункт 32) Суд нагадує, що згідно з усталеною практикою органів Конвенції, поняття майно (possessions) може означати "існуюче майно" (existing possessions) або активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання" на отримання можливості ефективно здійснити майнове право.

У ч. 9 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприяє відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.

Знищення/захоплення внаслідок збройної агресії Російської Федерації належного позивачу на праві власності майна порушує відповідне право власності позивача, який у зв`язку з цим набуває право на відшкодування заподіяної йому шкоди.

Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року, договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Таким чином, відповідно до наведених положень Цивільного кодексу України та Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.

У п. 4 частини першої статті 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

У ст. 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року визначено, що як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 01.03.2022 № А/ES-11/L.1 визнано акт агресії Російської Федерації проти України в порушення пункту 2 4) статуту ООН та звернено до Росії вимогу негайно припинити застосування сили по відношенню до України та вивести збройні формування Російської Федерації з України.

Постановою Верховної Ради України від 14.04.2022 "Про Заяву Верховної Ради України "Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.

Агресивна війна проти України є консолідованою політикою Російської Федерації та реалізується через увесь відповідний апарат, до якого належать різнорідні органи, установи, організації, у тому числі і юридичні особи, які формально хоч і є відокремленими суб`єктами господарювання, але фактично повністю контролюються державою Росія та використовуються нею у тому числі для реалізації чисто державних функцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні ч. 3 ст. 75 ГПК України, є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Як підтверджується долученими матеріалами справи, саме внаслідок бойових дій та ракетного обстрілу з боку російських військ міста Харкова, зазнали пошкоджень та руйнувань нежитлові приміщення, в яких знаходиться майно, що належать позивачу.

Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223 затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Відповідно пунктів 5, 6 розділу І цієї Методики, оцінка шкоди та збитків, що проводиться відповідно до цієї Методики, здійснюється з такою метою: визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, у межах кримінальних проваджень відповідно до законодавства України; визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання постраждалими заяв на компенсацію; визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання позовів (у тому числі колективних) постраждалими до судових інстанцій, зокрема міжнародних, а також подання позову державою Україна до міжнародних судових інстанцій; інші цілі, визначені законодавством. Така мета згідно з цією Методикою досягається шляхом визначення у вартісному виразі: розміру реальних збитків; упущеної вигоди; потреб у витратах, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу внаслідок збройної агресії.

Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки (пункт 9 розділу І Методики).

Відповідно до цієї Методики здійснюється визначення розміру упущеної вигоди стосовно майна, що призначалося для здійснення комерційної діяльності з метою отримання прибутку або доходу в іншій формі: сільсько-, рибо- та лісогосподарська нерухомість, інвестиційна нерухомість, нерухомість з комерційним потенціалом, ЄМК підприємств, установ та організацій усіх форм власності, корпоративні частки, об`єкти у матеріальній та нематеріальній формах, вартість яких визначається вартістю ЄМК, що створений на їх основі (об`єкти, асоційовані з бізнесом), тощо. Визначення розміру упущеної вигоди для цілей цієї Методики виконують стосовно майна, власнику (балансоутримувачу, користувачу) якого заподіяні реальні збитки щодо вказаного майна, які й були причиною упущеної вигоди. Для цілей цієї Методики під упущеною вигодою розуміють розмір накопиченого протягом визначеного періоду часу прибутку, що його міг отримати власник (балансоутримувач, користувач) пошкодженого, втраченого та (або) знищеного майна за умови, що майно не було пошкоджене, знищене або втрачене внаслідок збройної агресії. Грошовий потік, що відображає упущену вигоду, визначають як такий, що номінований в умовних грошових одиницях. Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США (пункти 1-3 розділу IV Методики).

Згідно з Висновком експерта № 19570, складеного 02.06.2026 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221130001145 від 12.07.2025, розмір збитків, які поніс позивач у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, становить - 2 287 495,00 грн, що у грошовому еквіваленті за курсом Національного банку України складає 54 694,40 доларів США.

До даної позовної заяви позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заподіяння йому шкоди діями відповідача, причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданою майну позивача шкодою, а також наявність вини відповідача у заподіянні шкоди позивачу у формі умислу, що свідчить про наявність повного складу цивільного правопорушення у вигляді заподіяння шкоди майну позивача, що має своїм наслідком відшкодування такої шкоди позивачу у розмірі і в порядку, передбаченими цивільним законодавством.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 щодо судового імунітету Російської Федерації у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, Верховний Суд дійшов висновку, що Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі - громадянину України.

У постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно з якими підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас, у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України, 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні відносини з Російською Федерацією, що унеможливлює із цієї дати направлення запитів до Посольства Російської Федерації в Україні щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди, з огляду на припинення його роботи на території України.

За таких умов, пред`явлення позовних вимог до Російської Федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.

Враховуючи наведене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який фактично призведе до відновлення його порушених прав.

Відтак, позов Почесного консульства Республіки Албанія у місті Харків підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд покладає на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Російської Федерації, в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, буд. 14, м. Москва, Російська Федерація, 119991) на користь Почесного консульства Республіки Албанія у місті Харків_(вул. Академіка Проскури, буд. 1, м. Харків, 61070) на рахунок № НОМЕР_1 в АТ "КРЕДОБАНК" - збитки, завдані внаслідок збройної агресії Російської Федерації в розмірі 2 287 495,00 грн (два мільйони двісті вісімдесят сім тисяч чотириста дев`яносто п`ять гривень 00 копійок), що у грошовому еквіваленті в доларах США за курсом Національного банку України складає 54 694,40 USD (п`ятдесят чотири тисячі шістсот дев`яносто чотири долари США 40 центів).

Стягнути з Російської Федерації, в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, буд. 14, м. Москва, Російська Федерація, 119991) на користь Державного бюджету України - 34 312,43 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст. 256-257 ГПК України.

Повне рішення складено "12" жовтня 2026 р.

СуддяН.М. Кухар