Рішення від 27 травня 2025 р. у справі №752/26297/24 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/26297/24

Провадження № 2/752/877/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28.05.2025 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

за участі секретаря судового засідання Шевченко В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (надалі - позивач або ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР») звернулося до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідачка) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №16.07.2024-100002177 від 16.07.2024 у розмірі 11 892,00 грн, а також судові витрати.

1.1. Стислий виклад позиції позивача

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 16.07.2024 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №16.07.2024-100002177, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 4 000,00 грн строком на 98 днів. Датою повернення кредиту визначено 21.10.2024. Умовами договору передбачено фіксовану процентну ставку 1,35 % за день користування кредитом і комісію за надання кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту.

За твердженням позивача, відповідачка належним чином не виконала зобов`язання, внаслідок чого станом на 21.10.2024 виникла заборгованість у розмірі 11 892,00 грн: 4 000,00 грн основного боргу, 5 292,00 грн процентів, 600,00 грн комісії та 2 000,00 грн неустойки.

1.2. Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач відзиву на позов не подав.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відзиву без поважних причин у встановлений судом строк суд вирішує справу за наявними матеріалами. Застосування цієї норми залежить від перевірки процесуальних матеріалів щодо вручення відповідних документів.

1.3. Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2024 справу передано на розгляд судді Чекулаєву С.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 05.03.2025 відкрито провадження та визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

2.Мотивувальна частина

2.1.Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 16.07.2024 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №16.07.2024-100002177. У заявці визначено суму кредиту 4 000,00 грн, строк кредитування 98 днів, дату повернення 21.10.2024, фіксовану процентну ставку 1,35 % на день.

Із умов оферти вбачається, що кредит є споживчим, надається на умовах строковості, платності та повернення; відповідні умови деталізуються заявкою і акцептом, які становлять частини електронного договору.

Процентна ставка за кредитним договором становить 1,35 % на день. За розрахунком позивача проценти за 98 днів користування всією сумою 4 000,00 грн становлять 5 292,00 грн (4 000,00 ? 1,35 % ? 98).

Положеннями кредитного договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом та їх сплату у встановлені договором строки. Заявлений розрахунок процентів охоплює строк до 21.10.2024.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту, визначена у розмірі 15 % від суми кредиту, тобто 600,00 грн. За змістом договору це плата саме за надання кредитних коштів, яка обліковується в день видачі кредиту.

Окремої додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості позивач у цій справі не заявляє.

Позивач також заявив до стягнення 2 000,00 грн неустойки за неналежне виконання зобов`язання.

Інфляційні втрати та проценти річних на підставі статті 625 ЦК України позивач окремими вимогами в цій справі не заявляє.

Відповідно до пункту 4.1 кредитного договору кошти надаються шляхом перерахування на рахунок споживача, зокрема з використанням реквізитів електронного платіжного засобу 4731-21XX-XXXX-9113.

Документи кредитного договору містять відомості про використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором E142, що підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами укладення правочину.

Листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №10-0512 від 05.12.2024 підтверджено успішне перерахування 16.07.2024 о 21:41:56 коштів у розмірі 4 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 ; номер транзакції в системі iPay.ua - 454943173, призначення платежу - видача за договором №16.07.2024-100002177.

2.2. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Порядок укладення та підписання електронного договору регулюється, зокрема, статтями 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію». Наявність електронної форми договору сама по собі не заперечує його юридичної сили.

За змістом статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю сторін, оформленою в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором становить визначені законом електронні дані, пов`язані з акцептом.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором у встановленому цим Законом порядку.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Досліджені докази щодо оферти, акцепту та платіжної операції у сукупності підтверджують оформлення кредитних відносин і перерахування 4 000,00 грн за договором №16.07.2024-100002177. Доказів на підтвердження повернення цієї суми у наданих матеріалах немає.

Отже, вимога про стягнення 4 000,00 грн основного боргу є обґрунтованою. Оскільки заявлені проценти нараховано у межах погодженого строку кредитування, вимога про стягнення 5 292,00 грн також підлягає задоволенню.

Арифметична перевірка процентів: 4 000,00 грн ? 0,0135 ? 98 днів = 5 292,00 грн. Такий розрахунок відповідає заявленій фіксованій ставці 1,35 % на день та строку кредитування 98 днів.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення комісії за надання кредиту в сумі 600,00 грн, що потребує самостійної правової оцінки.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відносини сторін щодо надання споживчого кредиту регулюються ЦК України та Законом України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент укладення договору.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, зроблено наступний правовий висновок: відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає можливість включення до загальних витрат за кредитом певних комісій. Однак сама наявність у договорі слова «комісія» не визначає автоматично правомірність відповідної умови.

Кредитодавець зобов`язаний належно розкрити споживачеві зміст, склад і вартість передбачених договором послуг. Визначення комісії лише як плати за надання кредиту потребує перевірки, чи передбачено реальну самостійну послугу понад виконання основного обов`язку кредитодавця.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У цій справі комісія в сумі 600,00 грн визначена як плата, пов`язана з наданням кредиту, тобто виконанням основного обов`язку самого кредитодавця. З наданих доказів не встановлено окремої самостійної послуги споживачу, за яку нараховано такий платіж.

З урахуванням вимог добросовісності, справедливості та положень Закону України «Про споживче кредитування» наведене не дає підстав для стягнення заявленої комісії.

Висновки Верховного Суду щодо необхідності з`ясування змісту платних послуг та неможливості покладати на споживача плату за дії, які кредитодавець має здійснювати безоплатно, підлягають урахуванню відповідно до характеру конкретної комісії, зокрема у справах №496/3134/19 та №204/224/21.

За таких обставин вимога про стягнення комісії у розмірі 600,00 грн задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення неустойки в розмірі 2 000,00 грн суд зазначає таке.

Позивач нарахував неустойку за порушення строків виконання кредитного зобов`язання; відповідна сума заявлена як санкція за прострочення, а не як плата за користування кредитними коштами.

? Згідно пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки заявлена неустойка пов`язана з простроченням кредитного зобов`язання в період воєнного стану, згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вимога про її стягнення у сумі 2 000,00 грн задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.?

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши наведені докази в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову: стягненню підлягають 4 000,00 грн основного боргу та 5 292,00 грн процентів, разом 9 292,00 грн. У стягненні комісії 600,00 грн та неустойки 2 000,00 грн належить відмовити.

3. Судові витрати

Згідно пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжної інструкції №СЦ00022755 від 09.12.2024 позивач сплатив судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

З урахуванням часткового задоволення вимог судовий збір розподіляється пропорційно: 2 422,40 грн ? (9 292,00 грн / 11 892,00 грн) = 1 892,78 грн.

Керуючись статтями: 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А; код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором №16.07.2024-100002177 від 16.07.2024 у розмірі 9 292 (дев`ять тисяч двісті дев`яносто дві) гривні 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А; код ЄДРПОУ 37356833) судовий збір у розмірі 1 892 (одна тисяча вісімсот дев`яносто дві) гривні 78 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А; код ЄДРПОУ 37356833).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя ? С. О. Чекулаєв