Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №922/2567/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2567/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Сидоренко О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи" (49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29, кім. 416)

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "БОТІК" (64653, Харківська обл., Лозівський р-н, с. Веселе, вул. Абрикосова, 4)

простягнення 1'174'560,34 грн

за участю представників:

позивача - Ромаська Є. В.;

відповідача - Бардакової А. О.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "БОТІК", в якому просить суд (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 24.08.2026) стягнути з відповідача основний боргу в сумі 745'000 грн, пеню в сумі 37'250 грн, штраф у сумі 74'500 грн, 3% річних у сумі 80'796,79 грн та інфляційні втрати в сумі 233'095,98 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №ВВС-К-31848 від 10.04.2024 в частині своєчасної оплати товару.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 27.07.2026 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

11.08.2026 відповідач подав відзив, в якому вказав, що сума заборгованості за договором поставки №ВВСК-31848 від 10.04.2026 наявна не через умисне невиконання ТОВ "Компанія "БОТІК" своїх зобов`язань з оплати товару, а через домовленості сторін та наявність взаємопов`язаних правовідносин по іншим договорам поставки. Крім того, відповідач зазначив про невірний розрахунку позивачем періодів заборгованості та як наслідок невірний розрахунок 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу. Також відповідач просить зменшити розмір неустойки на 95%.

24.08.2026 позивач подав відповідь на відзив, в якій вказав, що оплата 1'505'000 грн за платіжною інструкцією №0Б7044 від 12.07.2024 не є новим платежем за умовами Договору, а є поверненням грошових коштів з уточненим призначенням платежу "оплата згідно дог. №ВВС-К-31848 від 10.04.2024, рахунок на оплату №ВВС-К-31848 від 10.04.2024р.", що не впливає на нарахування штрафних санкцій за п.2.3.1 – 2.3.3 Договору. Що стосується оплат в сумі 6'070'000 грн в період 11.09.2025 - 22.09.2025, то дані кошти перераховувались під домовленість їх повернення в той самий день на протязі години, у зв`язку із чим відповідачем безпідставно вказується про алогічні дії позивача, оскільки повернення відбувалось за відповідними проханнями відповідача. Крім того, позивач зазначив, що сторони договору погодили обмеження пені в розмірі 5% від суми невиконаного зобов`язання, а отже й заявлено відповідну позовну вимогу в розмірі 37'250 грн.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08 жовтня 2026 року о 14:00.

06.10.2026 відповідач подав пояснення щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, які досліджені судом та приєднані до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 08.10.2026 просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.10.2026 підтримав свій відзив, проти стягнення 3% річних, інфляційних, пені та штрафу заперечував, просив зменшити неустойку на 95%.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд установив такі обставини.

10 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи" (надалі - Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "БОТІК" (надалі - Відповідач, Покупець) укладено договір поставки №ВВС-К-31848 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Покупець оплачує, а Постачальник виготовляє Автомобілерозвантажувач універсальний гідравлічний для швидкого розвантаження автомобілів - зерновозів "80АРГ-22.9 2У" (іменоване надалі - Устаткування).

Згідно з п.1.2. Договору перелік переданого Покупцю Устаткування наведений у Специфікації №1 (Додаток №1), що є невід`ємною частиною цього Договору. Технічні вимоги до автомобілерозвантажувача наведені у Додатку №2, який є невід`ємною частиною цього Договору (п.1.3 Договору).

За умовами Специфікації №1 до Договору поставки №ВВС-К-31848 від 10.04.2024 Позивач зобов`язувався поставити Відповідачу Автомобілерозвантажувач універсальний гідравлічний для швидкого розвантаження автомобілів - зерновозів "80АРГ-22.9 2У" у кількості 2 одиниць.

Загальна вартість устаткування та послуг за Договором становить 7'450'000 грн.

Пунктом 2.3. Договору встановлено наступний порядок оплати:

2.3.1 745'000 грн - передоплата, протягом 1 (одного) банківського дня з моменту підписання Договору;

2.3.2 380'000 грн - друга оплата до 20.05.2024;

2.3.3 380'000 грн - третя оплата до 27.05.2024;

2.3.4 380'000 грн - четверта оплата до 03.06.2024;

2.3.5 380'000 грн - п`ята оплата до 10.06.2024;

2.3.6 380'000 грн - шоста оплата до 17.06.2024;

2.3.7 380'000 грн - сьома оплата до 24.06.2024;

2.3.8 380'000 грн - восьма оплата до 01.07.2024;

2.3.9 320 000,00 грн - дев`ята оплата до 08.07.2024;

2.3.10 1'490'000 грн - десята оплата по факту готовності першого комплекту Устаткування перед відвантаженням устаткування, про що Постачальник одразу письмово повідомляє Покупця. Вказану грошову суму покупець повинен перерахувати на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 1 (одного) банківського дня з дати отримання письмового повідомлення;

2.3.11 1'490'000 грн - одинадцята оплата по факту готовності другого комплекту Устаткування перед відвантаженням устаткування, про що Постачальник одразу письмово повідомляє Покупця. Вказану грошову суму покупець повинен перерахувати на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 1 (одного) банківського дня з дати отримання письмового повідомлення;

2.3.12 745'000 грн - остаточна оплата, протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання Видаткової накладної обома сторонами, але в будь-якому разі до 29.07.2024.

За умовами Договору Позивач виставив рахунок на оплату №ВВС-К-31848 від 10.04.2024 на загальну суму 7'450000 грн, яка повинна бути сплачена на вказаних в Договорі умовах.

Пунктом 3.1. Договору Сторонами погоджено, що доставка Устаткування здійснюється за рахунок Покупця: склад Постачальника: м. Дніпро, пр-т Слобожанський, буд.29/б. Днем виконання зобов`язань за цим Договором вважається день підписання обома Сторонами видаткової накладної.

Відвантаження Устаткування за Договором здійснено наступним чином:

- 16 вересня 2024 року - перший комплект Устаткування прийнято Відповідачем, що підтверджується видатковою накладною №1956 від 16.09.2024;

- 31 липня 2025 року - другий комплект Устаткування 31 липня 2025 року прийнято Відповідачем, що підтверджується видатковою накладною №1496 від 31.07.2025.

Відповідно до п.8.3 Договору Сторони домовились, що передача інформації та/або документів (їх копій) здійснюється у паперовому та/або електронному вигляді.

Зважаючи на викладене, Позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором поставки №ВВС-К-31848 від 10.04.2024.

В свою чергу Відповідачем було здійснено часткову оплату на загальну суму 6'705'000 грн, що підтверджується платіжними інструкціями:

- №ОБ6350 від 14.05.2024 на суму 745'000 грн;

- №ОБ6524 від 29.05.2024 на суму 380'000 грн;

- №ОБ6553 від 31.05.2024 на суму 380'000 грн;

- №ОБ7030 від 11.07.2024 на суму 1'000'000 грн;

- №ОБ7232 від 31.07.2024 на суму 1'220'000 грн;

- №ОБ7752 від 03.10.2024 на суму 500'000 грн;

- №ОБ8863 від 30.12.2024 на суму 300'000 грн;

- №ОБ8545 від 09.07.2025 на суму 2'180'000 грн.

Позивач зазначає, що він неодноразово звертався до Відповідача з проханням вчасно виконувати свої обов`язки за Договором та здійснювати сплату платежів згідно порядку, узгодженого Сторонами в п.2.3 Договору, проте Відповідач постійно порушував погоджений порядок оплат та не сплатив платіж відповідно до п.2.3.12 Договору.

Станом на 17 липня 2026 року основна заборгованість Відповідача за Договором повністю не сплачена та становить 745'000 грн. Крім того, Позивачем нараховано неустойку на підставі п. 5.3., 5.4. Договору, а також 3% річних та інфляційні втрати на підставі ст. 625 ЦК України, які також залишаються несплаченими.

Такі обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваним законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим останній і звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п.2.3.12. Договору оплата 745'000 грн здійснюється протягом 3 банківських днів після підписання видаткової накладної обома сторонами.

Визначення поняття "банківський день" надано у п.п. 6 п. 4 Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами, затвердженого постановою Правління Національного банку України №514 від 03.12.2003, відповідно до якого це робочий день банку в тому місці, у якому повинна виконуватися дія, передбачена Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.

Тобто, банківський день - це частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ. Дні визначаються для банків робочими за правилами, встановленими відповідною постановою Національного банку України.

Водночас, суд враховує, що з 01.04.2023 запрацювала нова Система електронних платежів Національного банку України (СЕП), що фактично скасувало поняття "банківський день" як період робочого часу банку, протягом якого проводяться розрахункові операції з клієнтами банку і позначаються (датуються) цим числом, відтепер система функціонує на базі міжнародного стандарту ISO 20022 та доступна для проведення міжбанківських платежів 24 години на добу 7 днів на тиждень.

Таким чином, розрахунки мають здійснюватися з урахуванням того, що фактично банківськими днями є всі дні тижня.

Видаткова накладна №1496 підписано обома сторонами 31.07.2025, отже Відповідач мав здійснити оплату 745'000 грн у строк до 03.08.2025 включно. Оскільки 03 серпня 2025 року припадало на неділю, в силу ч. 5 ст. 254 ЦК України, порушення виконання грошового зобов`язання Відповідачем розпочалось 05 серпня 2025 року (другий за вихідним днем робочий день).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав належним чином, та здійснив поставку Устаткування, що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Водночас Відповідач свої зобов`язання щодо оплати Устаткування за Договором належним чином не виконав. Відповідачем було сплачено 6'705'000 грн. Отже, основна заборгованість Відповідача за Договором становить 745'000 грн.

Станом на момент розгляду справи, Відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, Відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати платежу (п.2.3.12. Договору) на суму 745'000 грн з 05.08.2025.

З огляду на викладене, вимога про стягнення основного боргу в сумі 745'000 грн є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, Позивачем нараховано неустойку на підставі п. 5.3., 5.4. Договору, а також 3% річних та інфляційні втрати.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно п. 5.3., 5.4. Договору у разі порушення Постачальником п. 3.2. цього Договору, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми невиконаного зобов`язання, але не більше 5% від суми не виконаних зобов`язань по Договору. У випадку не обґрунтованої затримки Покупцем оплати поставленого Устаткування, передбаченої п. 2.3 цього Договору, на термін більш ніж 20 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми невиконаного зобов`язання.

Як убачається з розрахунку Позивача, загальний розмір пені без обмеження максимального розміру за п.5.2 Договору становить 111'423,42 грн. Проте сторони Договору погодили обмеження в розмірі 5% від суми невиконаного зобов`язання, а отже Позивачем правомірно заявлено відповідну позовну вимогу в розмірі 37'250 грн.

Щодо тверджень Відповідача про порушення Позивачем зобов`язань за іншим договором, що призвело до виникнення заборгованості за спірним договором, суд зазначає, що правовідносини сторін під час виконанням іншого договору судом під час розгляду цієї справи не розглядаються. Якщо Відповідач вважає, що Позивач порушив умови іншого договору, він (Відповідач) має право звернутися з відповідним позовом до суду.

Перевіривши правильність нарахування пені та штрафу, суд дійшов висновку, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України, здійснено Позивачем арифметично правильно, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 37'250 грн та штрафу в сумі 74'500 грн є обґрунтованими.

Водночас у своїх запереченнях Відповідач зазначив про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України).

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17. Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора, як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п.28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому слід враховувати, що правило ст. 551 Цивільного кодексу України направлене на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 у справі №904/4083/18).

Суд бере до уваги, що:

- ТОВ "Компанія "БОТІК" має статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, що підтверджується наказом Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України від 20.05.2026 № 6018 "Про підтвердження ТОВ "Компанія "БОТІК" статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період";

- свою діяльність Відповідач здійснює на території Лозівського району Харківської області, яка є територією можливих бойових дій;

- Відповідач виконав свої зобов`язання за Договором на 90%, при цьому порушення зобов`язання не завдало збитків Позивачу;

- у відсоткому співвідношенні розмір усіх нарахованих позивачем "штрафних санкцій" (429'560,34 грн) складає 57,66 % від суми основного боргу (від 745'000 грн), тобто перевищує половину суми боргу.

З огляду на господарську діяльність Відповідача, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів понесення Позивачем збитків та настання інших негативних наслідків для Позивача через прострочення Відповідачем оплати товару, відповідно, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання Відповідача про зменшення неустойки та зменшити заявлені до стягнення штраф та пеню на 50%.

Таким чином, з Відповідача підлягають стягненню на користь Позивача пеня в сумі 18'625 грн та штраф у сумі 37'250 грн.

Крім того, згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Щодо сплати Відповідачем 1'505'000 грн за платіжною інструкцією №0Б7044 від 12.07.2024, суд зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, Відповідач листом вих. №11/07-2 від 11.07.2024 просив Позивача, у зв`язку з неправильно вказаним призначенням платежу для подальшої сплати Позивачу з правильно вказаним призначенням платежу, повернути кошти на загальну суму 1'505'000 грн, які були перераховані раніше відповідно до платіжних доручень:

- №ОБ6350 від 14.05.2024 з призначенням платежу "оплата за ваги автомобільні "80АРГ-22.9 2У" згідно дог. №ВВС-К-31848 від 10.04.2024 рахунок на оплату №ВВС-К-31848 від 10.04.2024 У сумі 620833.33 грн., ПДВ - 20% 124166.67 грн.";

- № ОБ6524 від 29.05.2024 з призначенням платежу "оплата за ваги автомобільні "80АРГ-22.9 2У" згідно дог. №ВВС-К-31848 від 10.04.2024 рахунок на оплату №ВВС-К-31848 від 10.04.2024 У сумі 316666.67 грн., ПДВ - 20% 63333.33 грн.";

- №066553 від 31.05.2024 з призначенням платежу "оплата за ваги автомобільні "80АРГ-22.9 2У" згідно дог. №ВВС-К-31848 від 10.04.2024 рахунок на оплату №ВВС-К-31848 від 10.04.2024 У сумі 316666.67 грн., ПДВ - 20% 63333.33 грн.".

Отже, оплата 1'505'000 грн за платіжною інструкцією №0Б7044 від 12.07.2024 не є новим платежем за умовами Договору, а є поверненням грошових коштів за трьома попередніми платіжними дорученнями (№ОБ6350 від 14.05.2024, № ОБ6524 від 29.05.2024, №066553 від 31.05.2024) з уточненим призначенням платежу "оплата згідно дог. №ВВС-К-31848 від 10.04.2024, рахунок на оплату №ВВС-К-31848 від 10.04.2024р.", що не впливає на нарахування 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків оплати, встановлених п. 2.3.1 – 2.3.3 Договору. При цьому реєстрація Позивачем податкової накладної №94 від 12.07.2024 не відміняє та не скасовує той факт, що кошти в сумі 1'505'000 грн є поверненням грошових коштів за платіжними дорученнями №ОБ6350 від 14.05.2024, № ОБ6524 від 29.05.2024 та №066553 від 31.05.2024.

Суд також критично ставиться до твердження Відповідача про те, що Договір підписано не 10 квітня 2024 року, а пізніше, оскільки жодних доказів в обґрунтування цього твердження Відповідачем не надано.

Крім того, суд вважає, що позивач правомірно здійснює розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з 17.09.2024 за платежем передбаченим п. 2.3.10, оскільки перший комплект Устаткування було поставлено 16.09.2024.

Перевіривши правильність нарахування Позивачем 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що наведений розрахунок є правильним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 3% річних у сумі 80'796,79 грн та інфляційних втрат у сумі 233'095,98 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи" підлягають частковому задоволенню.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують зазначених вище висновків суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Слід зазначити, що у випадку зменшення розміру штрафних санкцій, витрати позивача пов`язані зі сплатою судового збору відшкодовуються з відповідача у повному обсязі, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 14'047,71 грн покладається на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "БОТІК" (64653, Харківська обл., Лозівський р-н, с. Веселе, вул. Абрикосова, 4; ідент. код 21172627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи" (49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29, кім. 416; ідент. код 36495890) основний боргу в сумі 745'000 грн, пеню в сумі 18'625 грн, штраф у сумі 37'250 грн, 3% річних у сумі 80'796,79 грн, інфляційні втрати в сумі 233'095,98 грн та судовий збір у сумі 14'047,71 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи" (49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29, кім. 416; ідент. код 36495890).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "БОТІК" (64653, Харківська обл., Лозівський р-н, с. Веселе, вул. Абрикосова, 4; ідент. код 21172627).

Повний текст рішення складено 12.10.2026.

СуддяІ.В. Трофімов