Рішення від 02 квітня 2025 р. у справі №752/26235/24 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/26235/24

Провадження № 2/752/870/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03.04.2025 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

з участю секретаря судового засідання Шевченко В.В..

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

1.1. Позиція позивача

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 13 860,00 грн.

В обґрунтування позову товариство зазначило, що 08.03.2024 між сторонами укладено кредитний договір № 08.03.2024-010000051, за яким відповідачці надано 7 000,00 грн. Позивач посилався на порушення відповідачкою обов`язку повернути кредит і сплатити проценти, нараховані за користування кредитними коштами. У позовній заяві наведено умови застосування ставок «Економ» - 2 % за день та «Стандарт» - 2,5 % за день.

У прохальній частині позовної заяви позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором № 08.03.2024-010000051 від 08.03.2024 у сумі 13 860,00 грн.

1.2. Позиція відповідача

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористалася.

1.3. Процесуальні дії суду

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2024 головуючим суддею визначений ЧекулаєвС.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. За частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Мотивувальна частина

2.1. Фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору

Дослідження наданих позивачем доказів свідчить, що 10.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 07.02.2024-100003569, який містить умови кредитування та порядок укладення договору в електронній формі із використанням одноразового ідентифікатора.

Надана квитанція про виплату коштів від 10.02.2024 підтверджує здійснення платіжної операції на суму 7 000,00 грн із призначенням платежу «Видача за договором №07.02.2024-100003569».

У наданих позивачем документах від 23.02.2024 та 08.03.2024 названих пропозиціями про укладення додаткового договору до кредитного договору прямо зазначено основний кредитний договір № 07.02.2024-100003569 від 10.02.2024. Цими пропозиціями передбачено продовження строку повернення кредиту, відповідно до 05.04.2024 та 19.04.2024. Таким чином, пропозиція від 08.03.2024 не є доказом укладення нового самостійного кредитного договору № 08.03.2024-010000051, який позивач визначив підставою позову.

Згідно з довідкою-розрахунком за кредитним договором № 07.02.2024-100003569 від 10.02.2024 заборгованість у розмірі 13 860,00 грн складається з 7 000,00 грн основного боргу та 6 860,00 грн процентів, нарахованих за період з 10.02.2024 до 19.04.2024.

У квитанції з реквізитами ID платежу 2424345933, від 10.02.2024 вказано суму 7 000,00 грн, реквізити частково маскованої платіжної картки одержувача та призначення платежу «Видача за договором №07.02.2024-100003569». Доказу окремої виплати кредиту 08.03.2024 за номером, указаним у позові, серед наданих матеріалів справи немає.

За умовами договору № 07.02.2024-100003569 дата видачі кредиту - 10.02.2024, розмір кредиту - 7 000,00 грн, первісний строк - 42 дні, первинний період користування - 14 днів. Умовами передбачено фіксовану денну ставку «Економ» 2 % та фіксовану денну ставку «Стандарт» 2,5 % у відповідних періодах. Зазначення цих ставок у позові саме по собі не усуває розходження реквізитів зобов`язання.

Із первісного кредитного договору вбачається, що пропозиція про укладення кредитного договору датована 10.02.2024. У ній передбачено укладення електронного договору за допомогою оферти, заявки позичальника та акцепту, підписаного одноразовим ідентифікатором. На сторінці оферти зазначено ідентифікатор Е277.

2.2. Норми права та мотиви суду

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтями 509, 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання виникає на підставах, визначених законом, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. За статтею 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати кошти, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, встановлені договором.

За статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За статтями 76-80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а достатність доказів оцінюється судом у їх сукупності. За статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів.

Суд виходить з того, що позивач визначив фактичною підставою своїх вимог виникнення та неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором №08.03.2024-010000051 від 08.03.2024. Зазначений номер і дата наведені не лише в описі обставин, а й безпосередньо у прохальній частині позовної заяви, де сформульовано предмет судового захисту.

Разом з тим надані позивачем кредитний договір, квитанція про видачу коштів, додаткові договори та довідка-розрахунок стосуються іншого за реквізитами договору - №07.02.2024-100003569 від 10.02.2024. Договору № 08.03.2024-010000051 від 08.03.2024 як самостійної підстави виникнення заявленого боргу, доказів видачі кредиту за ним та обґрунтованого розрахунку заборгованості саме за цим договором позивач не надав.

Суд ураховує, що збіг сторін, суми кредиту та загального розміру заборгованості, а також наявність документа від 08.03.2024 можуть свідчити про помилку при викладенні позову. Однак у даному випадку розбіжність не обмежується поодинокою неточністю: у позові іншим договором визначено підставу стягнення, наведено іншу дату видачі кредиту, тоді як надані докази послідовно ідентифікують договір від 10.02.2024. Сам позивач у прохальній частині сформулював вимогу щодо договору від 08.03.2024.

Суд не вправі замість позивача формувати нову фактичну підставу вимог і вирішувати питання про стягнення за договором, який не визначено у прохальній частині як підставу заявленого стягнення. Наявність документів, що стосуються іншого кредитного договору, сама по собі не доводить виникнення заявленого боргу за договором, на який позивач посилається у позові.

Відсутність належного підтвердження заявленої договірної підстави стягнення стосується вимоги як про повернення 7 000,00 грн основного боргу, так і про сплату 6 860,00 грн процентів. Останні є похідними від конкретного кредитного зобов`язання, умов щодо ставок та періодів користування; тому їх присудження за інакше ідентифікованим договором без визначеної позивачем підстави не відповідає межам розгляду спору.

Суд не ставить під сумнів лише з формальних причин можливість виникнення зобов`язань за основним договором від 10.02.2024 та не вирішує позовних вимог про стягнення боргу за цим договором як окремого предмета судового розгляду. Натомість суд перевіряє, чи доведено саме вимогу, із якою позивач звернувся до суду.

За змістом статей 77, 78 і 80 ЦПК України належність, допустимість і достатність доказів визначаються щодо обставин, які належать до предмета доказування; відповідно до статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Тому висновок щодо предмета доказування має ґрунтуватися не лише на формальному порівнянні номерів, а на зіставленні позовної заяви, заявленої вимоги й усієї сукупності документів.

Відповідно до статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач їх обґрунтовує, із зазначенням доказів. Саме позивач формулює, з якого матеріально-правового зобов`язання він просить суд присудити виконання. Згідно зі статтею 49 ЦПК України позивач наділений процесуальними правами щодо зміни підстав або предмета позову у встановленому законом порядку.

Статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію» регулюють укладення електронного договору шляхом оферти й акцепту та використання електронного підпису, зокрема одноразового ідентифікатора. Електронна форма сама по собі не позбавляє договір юридичної сили. Однак прийнятність способу укладення договору та доведеність конкретної вимоги про стягнення - це різні питання, які суд оцінює окремо.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статті 628 і 638 цього Кодексу визначають зміст договору та умови його укладення. З огляду на це додатковий договір, яким змінено строк основного кредитування, не можна без належного обґрунтування ототожнювати з окремим кредитним договором, що породжує нове самостійне зобов`язання.

Таким чином, сукупність наданих доказів не підтверджує належними та достатніми доказами заявлену позивачем вимогу про стягнення з відповідачки 13 860,00 грн за кредитним договором № 08.03.2024-010000051 від 08.03.2024. У зв`язку з недоведеністю фактичних підстав заявленого позову підстави для його задоволення відсутні.

3. Судові витрати

Відповідно до частини першої та пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача. З огляду на відмову в задоволенні позову підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача сплаченого судового збору в сумі 2 422,40 грн немає.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 08.03.2024 за № 08.03.2024-010000051 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя С. О. Чекулаєв