Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №920/152/26 — Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.09.2026м. СумиСправа № 920/152/26

Господарський суд Сумської області у складі судді Короленко В.Л., при секретарі судового засідання Виходцевій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/152/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя" (вулиця Прикордонна, будинок 47, місто Суми, 40007, Україна, код за ЄДРПОУ 34327895),

до відповідача Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вулиця Житня, будинок 14, будівля 1, місто Москва, 119991, Російська Федерація, код ISO: RU/RUS 643),

про стягнення 36540712,72 грн матеріальної шкоди, що еквівалентно 877672,26 дол. США

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: не прибув,

справа розглядається у порядку загального позовного провадження

установив:

03.02.2026 позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 36540712,72 грн (тридцять шість мільйонів п`ятсот сорок тисяч сімсот дванадцять грн 72 коп.), що станом на 18.10.2025 еквівалентно 877672,26 доларів США (вісімсот сімдесят сім тисяч шістсот сімдесят два долара США 26 центів) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

03.02.2026 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/152/26 призначено до розгляду судді Короленко В.Л.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням РФ на територію України 24 лютого 2022 року, Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства РФ в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України.

Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Листом від 11.05.2022 № 101.003.006.-2014-22 АТ "Укрпошта" повідомила, що з 24.02.2022 припинила відправлення поштових відправлень та грошових переказів до РФ та припинила прийом поштових відправлень та грошових переказів з РФ.

Міністерство юстиції України листом №91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст.8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист №71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Відповідно до Закону України від 01.12.2022 № 2783-IX України вийшла з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

Враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з Російською Федерацією, що унеможливлює надсилання процесуальних документів у даній справі на адресу відповідача, повідомлення відповідача про місце, дату і час розгляду справи суд здійснював через оголошення на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/, а також на офіційному вебпорталі Судова влади України за посиланням https://court.gov.ua/unknown/ в порядку, передбаченому ч.4, 5 ст.122 ГПК України.

Ухвалою від 05.02.2026 постановлено: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №920/152/26; справу розглядати в порядку загального позовного провадження; призначити підготовче судове засідання на 23.03.2026, 10:30; установити сторонам справи строки для надання заяв по суті справи; повідомити відповідача про місце, дату та час розгляду справи шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/, а також на офіційному вебсайті Судова влада України за посиланням https://court.gov.ua/unknown/ відповідно в порядку, передбаченому ч. 4, 5 ст.122 ГПК України.

05.02.2026 повідомлено відповідача про місце, дату та час розгляду справи шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному вебсайті Судова влада України за посиланням https://court.gov.ua/unknown/ в порядку, передбаченому ч.4, 5 ст.122 ГПК України, та на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області за посиланням https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/gromadyanam/ogoloshennya/ .

20.03.2026 позивач подав клопотання (вх №1413), в якому позивач просив долучити до матеріалів справи докази направлення на поштову адресу посольства Російської Федерації в Республіці Польща копії ухвали Господарського суду Сумської області від 02.02.2026 про відкриття провадження у справі №920/152/26 з нотаріально засвідченим перекладом даної ухвали на російську мову та позовної заяви з доданими документами.

20.03.2026 представник позивача подав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх №1233).

Ухвалою від 20.03.2026 у справі №920/152/26 постановлено задовольнити заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх №1233 від 20.03.2026); провести судове засідання у справі, призначене на 23.03.2026, 10:30, за участі представника позивача Похилько Лідії Володимирівни (ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У підготовчому судовому засіданні 23.03.2026 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольні ухвали за якими:

1)задоволено клопотання представника позивача (вх №1413 від 20.03.2026) та прийнято до розгляду і долучено до матеріалів справи докази повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі;

2)продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, на підставі ст. 177 ГПК України, та оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 22.04.2026, 11:30.

Ухвалою від 24.03.2026 у справі №920/152/26 постановлено повідомити відповідача про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні до 22.04.2026, 11:30.

24.03.2026 повідомлено відповідача про місце, дату та час розгляду справи шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному вебсайті Судова влада України за посиланням https://court.gov.ua/unknown/ в порядку, передбаченому ч. 4, 5 ст.122 ГПК України, та на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області за посиланням https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/gromadyanam/ogoloshennya/ .

20.04.2026 представник позивача подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника ТОВ "Керамейя", зауваживши, що позов підтримує та не заперечує щодо закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.

У підготовчому судовому засіданні 22.04.2026 судом встановлено порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи відповідно до вимог статей 208-221 ГПК України.

Ухвалою від 22.04.2026 у справі №920/152/26 постановлено закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи №920/152/26 по суті в судове засідання на 28.05.2026, 15:30.

24.04.2026 повідомлено відповідача про місце, дату та час розгляду справи шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному вебсайті Судова влада України за посиланням https://court.gov.ua/unknown/ в порядку, передбаченому ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України, та 27.04.2026 - на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області за посиланням https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/gromadyanam/ogoloshennya/2016087/ .

25.05.2026 представник позивача подав клопотання (вх №2471) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 28.05.2026 у справі №920/152/26 постановлено задовольнити заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх №2471 від 25.05.2026); провести судове засідання у справі, призначене на 28.05.2026, 15:30 та усі наступні судові засідання за участі представника позивача - Похилько Лідії Володимирівні (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел.: НОМЕР_1 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

28.05.2026 розгляд справи, призначений в судове засідання на 15:30, не відбувся у зв`язку із оголошеною на території Сумського району Сумської області повітряною тривогою, що підтверджено актом Господарського суду Сумської області від 28.05.2026 у справі №920/152/26.

Ухвалою від 29.05.2026 у справі №920/152/26 постановлено: призначити судове засідання по суті на 06.07.2026, 12:00 за участі представника позивача - Похилько Лідії Володимирівні (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

29.05.2026 повідомлено відповідача про місце, дату та час розгляду справи шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному вебсайті Судова влада України за посиланням https://court.gov.ua/unknown/ в порядку, передбаченому ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України та на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області за посиланням https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/gromadyanam/ogoloshennya/2038393/ .

06.07.2026 розгляд справи, призначений в судове засідання на 12:00, не відбувся у зв`язку із оголошеною на території Сумського району Сумської області повітряною тривогою, що підтверджено актом Господарського суду Сумської області від 06.07.2026 у справі №920/152/26.

Ухвалою від 07.07.2026 у справі №920/152/26 постановлено: призначити судове засідання по суті на 05.08.2026, 10:00, за участі представника позивача - Похилько Лідії Володимирівні (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

07.07.2026 повідомлено відповідача про місце, дату та час розгляду справи шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному вебсайті Судова влада України за посиланням https://court.gov.ua/unknown/ в порядку, передбаченому ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України та на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області за посиланням https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/gromadyanam/ogoloshennya/2061579/ .

05.08.2026 розгляд справи, призначений в судове засідання на 10:00, не відбувся у зв`язку із оголошеною на території Сумського району Сумської області повітряною тривогою, що підтверджено актом Господарського суду Сумської області від 05.08.2026 у справі №920/152/26.

Ухвалою від 06.08.2026 у справі №920/152/26 постановлено: призначити судове засідання по суті на 16.09.2026, 10:00, за участі представника позивача - Похилько Лідії Володимирівні (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

06.08.2026 повідомлено відповідача про місце, дату та час розгляду справи шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному вебсайті Судова влада України за посиланням https://court.gov.ua/unknown/ в порядку, передбаченому ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України та на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області за посиланням https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/gromadyanam/ogoloshennya/2077306/ .

16.09.2026 позивач подав клопотання (вх №4800), в якому зазначив, що підтримує позовні вимоги та просить провести судове засідання за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 16.09.2026 судом встановлено:

Представники позивача та відповідача у судове засідання не прибули, додаткових заяв та/або клопотань не подали, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином

Суд розпочав розгляд справи по суті.

Представник позивача відповідно до позовної заяви та поданого клопотання (вх №4800 від 16.09.2026) просить позов задовольнити.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статей 209, 210 ГПК України були з`ясовані всі обставини, на які сторони у справі посилалися, як на підставу своїх вимог та/або заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні в порядку ст. 219 ГПК України суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України підписав скорочене рішення.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Таким чином, Закон встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема як відповідача.

Водночас міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року. Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету ("явно виражена відмова від імунітету" на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або "відмова від імунітету, яка передбачається", коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Позивач звернувся з позовом про відшкодування шкоди, завданої його майну в результаті збройної агресії Російської Федерації, місце завдання шкоди - територія суверенної держави Україна за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Прикордонна, 47.

Згідно із висновком Верховного Суду у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19 після початку війни в Україні, а саме з 2014, суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено Російську Федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

У цій категорії спорів іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ.

В таких висновках Верховний Суд керується тим, що дії іноземної держави вийшли за межі своїх суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну.

У постановах від 18.05.2022 у справах №428/11673/19 та №760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно яких підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Застосування судового імунітету Російської Федерації (зокрема, частини першої статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право") у справі про відшкодування майнової шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України, не буде узгоджуватися із обов`язком України як держави і суду зокрема забезпечити реалізацію права позивача на справедливий суд. З огляду на відсутність інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, застосування судового імунітету РФ буде порушенням самої сутності права на справедливий суд. Також, зважаючи на військову агресію Російської Федерації, якою порушується державний суверенітет України, застосування судового імунітету РФ буде непропорційним до своєї мети.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у цій справі судовий імунітет РФ не підлягає застосуванню з огляду на завдання збройними силами РФ шкоди майну позивача, що є винятком до судового імунітету держави відповідно до звичаєвого міжнародного права.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Керамейя» (код за ЄДРПОУ 343277895) (далі - позивач), відповідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зареєстроване за адресою 40007, м. Суми, вул. Прикордонна, 47. Основний вид діяльності: КВЕД 23.32 Виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.05.2019 №168542050 позивачу на праві приватної власності належить нерухоме майно за адресою: м. Суми, вул. Прикордонна (вул. Погранична), буд. 47, що складається з наступних об`єктів: Адміністративна будівля - цегла, A-V площею 14619 м.кв; Будівля виробничого корпусу - бетонні плити, цегла, Б площею 36156,3 м.кв.; Будівля складського корпусу з естакадою - з/бетонні панелі, В площею 4094,3 кв.м.; Будівля корпусу ремонтних служб з естакадою - бетонні плити, цегла, Г площею 3372,2 кв.м.; будівля установки очисних каналізаційних стоків - з/бетонні панелі, Д площею 309,1 м.кв.; Споруди димової труби - цегла, І; Будівля газорозподільного пункту - з/бетонні панелі, З площею 29,5 м.кв.; Будівля складу мастильних матеріалів - цегла, И площею 332,1 м.кв.; Будівля прохідної - цегла, Л площею 82,80 м.кв.; Будівля комплексного розподільчого пристрою зовнішньої установки-КРПЗ-6У1 - залізо, К; Будівля комплексної трансформаторної підстанції КТП-10/0,4квт - залізо, М; Навіс, О; Споруди силосів - бетон, Е, е; Споруди ливневої каналізації - бетон, III, IV; резервуари для води - з/бетон, ІІ; Огорожа - з/бетонні панелі, 1-2; Залізнична колія розвантажувальна, VI; Залізнична колія під`їзна вантажно-розвантажувальна, VII; Навіс - металопрофіль, П; Навіс - металопрофіль, Р; Шихтозапасник - бетон, цегла, С; склад завантаження цегли - бетон, V.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 11.07.2007 № 742, укладеного між Сумською міською радою як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Керамейя» як орендарем, і договорами про внесення змін до даного договору (від 13.08.2007 №908, від 17.08.2016 №818, від 23.02.2023 №125, від 04.04.2023 №263) та додатковою угодою від 05.09.2017 №1254 позивачу надано в оренду земельну ділянку за адресою м. Суми, вул. Прикордонна, 47, площею 15,6365 га кадастровий номер 5910136300:15:002:0055. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 04.04.2023 №328010546 право оренди зазначеної земельної ділянки зареєстроване за позивачем.

24.02.2022 Російська Федерація розпочала повномасштабну війну проти України. Війська агресора тимчасово окупували територію Сумської області, у тому числі, й місто Суми.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004 Сумська міська територіальна громада віднесена до території активних бойових дій Розділу І п.2 «Території активних бойових дій» з 24.02.2022 по 03.04.2022; з 06.03.2024 і по даний час місто Суми Сумської територіальної громади віднесене до території можливих бойових дій Розділу І п.1«Території, на яких ведуться (велися) бойові» дії».

18.10.2025 о 03:32 війська Російської Федерації, порушуючи закони та звичаї війни, що передбачені міжнарожними договорами, здійснили авіаційний удар з використанням БпЛа типу «Молнія» на території ТОВ «Керамейя», що розташованій по вул. Прикордонна, 47, в місті Суми, Сумської області.

18.10.2025 відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом нанесення військами Російської Федерації авіаудару по території ТОВ «Керамейя» та пошкодження майна підприємства, відкрите кримінальне провадження №12025200480002688 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України - порушення законів та звичаїв війни.

На підставі наказу ТОВ «Керамейя» від 21.10.2025 №131/1 «Про оцінку збитків та шкоди, завданих майну, баражуючими боєприпасами» працівниками позивача проведено обстеження елементів інфраструктури та обладнання ТОВ «Керамейя», що було зруйноване та пошкоджене, про що складений Акт обстеження технічного стану будівель та споруд, що було пошкоджене в результаті вибуху 18.10.2025, а також Акт обстеження технічного стану будівель, споруд та обладнання, що було пошкоджене в результаті вибуху 18.10.2025.

23.10.2025 за актом про пошкодження (знищення) майна підприємства внаслідок війни (збройної агресії РФ) позивачем задокументовані пошкодження та руйнації, а саме: зафіксовано пошкодження головного виробничого корпусу ТОВ «Керамейя», інженерних мереж та обладнання.

18.11.2025 за участі представників Сумської обласної військової адміністрації, Сумської міської військової адміністрації та Сумської міської ради складений акт №4270 комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

У межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025200480002688 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, було проведено ряд експертиз, зокрема: судова будівельно-технічна експертиза та судова товарознавча експертиза.

Відповідно до висновку експерта Сумського відділення Національного наукового центру «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» №2026 від 22.12.2025 за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження за заявою генерального директора ТОВ «Керамея» Івана Телющенка на дату проведення обстеження 02.12.2025 визначено 33687345,00 грн (тридцять три мільйони шістсот вісімдесят сім тисяч триста сорок п`ять грн 00 коп.) як вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень будівлі Виробничого корпусу літ. «Б» ТОВ «Керамея», розташованої за адресою: м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 47, внаслідок завданих ударами трьох БПЛА РФ 18.10.2025.

Згідно з висновком експерта Сумського відділення Національного наукового центру «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» №2025 від 08.12.2025 за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження за заявою генерального директора ТОВ «Керамея» Івана Телющенка на дату проведення обстеження 02.12.2025 визначено, що розмір матеріальної шкоди, завданої ТОВ «Керамея» - власнику рухомого майна (обладнання зазначеного в наданому «Переліку обладнання та матеріалів зруйнованих та що вийшли з ладу в наслідок авіаційного удару по підприємству 18.10.2025»), що знаходиться в пошкодженій будівлі за адресою: м.Суми, вул. Прикордонна, буд. 47, та що 18.10.2025 зазнало руйнівного впливу в наслідок ударів трьох БПЛА під час збройної агресії РФ, дорівнює вартості відтворення і становить 2853367,72 грн (два мільйони вісімсот п`ятдесят три тисячі триста шістдесят сім грн 72 коп.).

Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди, завданої ТОВ «Керамейя», складає 36540712,72грн. (тридцять шість мільйонів п`ятсот сорок тисяч сімсот дванадцять грн 72 коп.) (33687345 грн +2853367,72 грн).

Враховуючи зазначені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача 36540712,72 грн (тридцять шість мільйонів п`ятсот сорок тисяч сімсот дванадцять грн 72 коп.), що станом на 18.10.2025 еквівалентно 877672,26 доларів США (вісімсот сімдесят сім тисяч шістсот сімдесят два долара США 26 центів) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч. 1, 3 ст. 386 ЦК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ст. 16 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоди завдано не з його вини.

Відповідно до Конституції України Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

У п. 4 ч. 1 ст. 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Відповідно до ст. 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Визначення агресії" від 14.12.1974 як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.

У Меморандумі про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Факт військової агресії Російської Федерації проти України є загальновідомим.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан. Продовження строку дії воєнного стану в Україні здійснювалося відповідними Указами Президента України; воєнний стан наразі триває.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї OOH ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 «Про заяву Верховної Ради України Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, що розпочалася 24.02.2022, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБОЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі №761/9437/15-ц, висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 (що набрала чинності для України 24.08.1991) договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

За приписами ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України та Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду. Відтак, стягнення відповідної шкоди має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів.

Суд зазначає, що загальновідомим є факт завдання авіаційних ударів РФ цивільних об`єктів на території України.

Факт пошкодження майна позивача внаслідок удару трьох БПЛА збройними силами РФ по нерухомому та рухомому майну позивача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Суд дійшов висновку, що майно позивача (будівля Виробничого корпусу літ. «Б» за адресою: м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 47, та обладнання, зазначене в наданому експерту «Переліку обладнання та матеріалів зруйнованих та що вийшли з ладу в наслідок авіаційного удару по підприємству 18.10.2025»), що знаходиться в пошкодженій будівлі за адресою: м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 47, за всіх розумних обставин не могло бути використано для військових цілей. Відтак, дії відповідача шляхом завдання авіаційного удару по майну позивача були вчинені всупереч законам і звичаям війни, а отже, Російська Федерація несе повну відповідальність як за відповідний удар, так і за спричинені ним наслідки, у тому числі і за шкоду, заподіяну майну позивача.

Процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року, встановлює Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 326.

Під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання застосовується Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затверджена наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України 18 жовтня 2022 року № 3904/1223, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2022 за № 1522/38858.

Відповідно до п.7 Методики оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження).

Незалежна оцінка збитків забезпечується суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - суб`єкти оціночної діяльності), з дотриманням національних та міжнародних стандартів оцінки, з урахуванням особливостей, що визначені цією Методикою.

Судова експертиза (експертне дослідження), що пов`язана з оцінкою збитків, та діяльність судових експертів, що пов`язана з оцінкою майна, здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про судову експертизу", з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії, визначених цією Методикою. При цьому в дослідницькій частині висновку експерта відображаються всі процедури, пов`язані з оцінкою збитків, що визначені цією Методикою.

Наявність матеріальної шкоди, її розмір внаслідок пошкодження майна позивача підтверджується висновками Сумського відділення Національного наукового центру «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» №2026 від 22.12.2025 за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження та №2025 від 08.12.2025 за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження та становить 36540712,72 грн (далі - висновки).

Відповідно до п. 9 розділу І Методики, за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.

За прохальною частиною позову позивач просить стягнути з відповідача 36540712,72 грн, що станом на 18.10.2025 еквівалентно 877672,26 доларів США.

Разом з тим, відповідно до матеріалів справи, на дату оцінки судовим експертом пошкодженого майна - 02.12.2025, що зазначена у висновках (арк. спр. 33 та арк. спр. 51), визначена майнова шкода в загальному розмірі 36540712,72 грн, що становить 863004,03 доларів США (курс долара до гривні - 42,3413 грн).

Таким чином, правомірними суд визнає вимоги в частині стягнення з відповідача 36540712,72 грн, що станом на 02.12.2025 еквівалентно 863004,03 доларам США.

За встановлених судом обставин, викладених вище, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт наявності шкоди, протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду, вини та наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою. Відтак, суд дійшов висновку про виникнення у РФ зобов`язання з відшкодування шкоди в повному обсязі та визнання позовних вимог законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 36540712,72 грн, що станом на 02.12.2025 еквівалентно 863004,03 доларам США, в іншому суд відмовляє.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки позивачем у позовній заяві на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків, останнім вина не спростована, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з Російської Федерації 36540712,72 грн майнової шкоди, завданої пошкодженням нерухомого та рухомого майна, що на дату оцінки 02.12.2025 становить 863004,03 доларів США, в іншому суд відмовляє.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з п. 22 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовом до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової шкоди та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з ч. 2 ст. 129 ГПК України з Російської Федерації в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в сумі 548110,69 грн (36540712,72 грн х 1,5%).

Керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вулиця Житня, будинок 14, будівля 1, місто Москва, 119991, Російська Федерація, код ISO: RU/RUS 643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя" (вулиця Прикордонна, будинок 47, місто Суми, 40007, Україна, код за ЄДРПОУ 34327895) 36540712,72 грн (тридцять шість мільйонів п`ятсот сорок тисяч сімсот дванадцять грн 72 коп.) майнової шкоди, завданої пошкодженням майна, що станом на 02.12.2025 еквівалентно 863004,03 доларам США (вісімсот шістдесят три тисячі чотири долара 03 центи).

3. Стягнути з держави Російська Федерація (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в дохід Державного бюджету України 548110,69 грн (п`ятсот сорок вісім тисяч сто десять грн 69 коп.) судового збору.

4. В іншому відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повне рішення складено та підписано 12.10.2026 у зв`язку із пошкодженням будівлі суду внаслідок завданого 26.09.2026 авіаудару та тимчасовим призупиненням роботи суду з 28.09.2026 по 12.10.2026.

СуддяВ.Л. Короленко