Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №918/981/26 — Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/981/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О.Гуменюк, розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні матеріали справи

за позовом заступника керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Довгошиїбудкомплект"

про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

від прокуратури: В.Гарбарук, посв. від 01.03.2023 № 071603,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року заступник керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Довгошиїбудкомплект", у якій просить суд розірвати договір оренди землі від 17.10.2012, укладений між Рівненською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Довгошиїбудкомплект», а також зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Довгошиїбудкомплект» повернути Млинівській селищній раді Дубенського району Рівненської області земельну ділянку з кадастровим номером 5623882600:02:004:0144, площею 4 га.

Стислий виклад позиції прокуратури, позивача, заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, 17.10.2012 між Рівненською обласною державною адміністрацією (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди землі (договір), згідно з яким орендодавець надає, а орендар приймає у строкове, на 15 років, та платне користування земельну ділянку площею 4 га з кадастровим номером 5623882600:02:004:0144. Усупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства відповідач свого обов`язку з внесення орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, починаючи з 2016 року, не виконує, ведення своєї господарської діяльності фактично припинив, у зв`язку з чим прокурор просить суд розірвати договір оренди та повернути спірну земельну ділянку її власнику – позивачу.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на статтю 131-1 Конституції України, статтю 23 Закону України “Про прокуратуру”, статті 525, 526, 530, 610, 611, 651 ЦК України, статті 96, 141, 206 ЗК України, статті 14, 36, 287 ПК України, статті 2, 13, 15, 21, 24, 25, 31, 32, 34 Закону України «Про оренду землі» тощо.

Відповідач своїм право на відзив у порядку, визначеному ухвалою суду від 12.08.2026 та ГПК України, не скористався, відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання учасників, результат їх розгляду.

Ухвалою суду від 12.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 14.09.2026.

19.08.2026 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, а також про те, що позивач підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 14.09.2026 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 12.10.2026.

Інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

17.10.2012 Рівненською обласною державною адміністрацією (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди землі (договір), згідно з пунктом 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 5623882600:02:004:0144, із земель запасу промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка розташована за межами населених пунктів Довгошиївської сільської ради Млинівського району Рівненської області (наразі територія Млинівської селищної ради).

За умовами пункту 43 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Право оренди земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Зазначений договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Млинівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.10.2012 № 562388264004085.

18.10.2012 між сторонами договору підписано акт приймання-передачі, за яким в користування відповідачу передано спірну земельну ділянку.

Згідно з пунктом 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4 га.

Проіндексована нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення договору становить 631 381,78 грн (пункт 5 договору).

Відповідно до пункту 8 договору останній укладено на 15 років. Строк дії договору - до 17.10.2027.

Умовами пунктів 9-11 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки в сумі 20 441,45 грн. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації. Орендна плата вноситься щомісячно протягом року рівними частинами, не пізніше 30 числа.

Орендарем упродовж 2016-2026 років не сплачується орендна плата за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5623882600:02:004:0144.

За інформацією ГУ ДПС в Рівненській області від 08.07.2026 № 4667/5/17-00- 13-06-05 та від 15.07.2026 № 4806/5/17-00-04-07-06 відповідача зареєстровано в Головному управлінні ДПС у Рівненській області платником орендної плати за земельну ділянку площею 4,0 га, кадастровий номер 5623882600:02:004:0144. На цей час за відповідачем рахується борг з орендної плати за землю (код платежу 18010600) на загальну суму 33 537,60 грн, у тому числі штрафні санкції в розмірі 4 250,00 грн, який утворився за період 2016 року. Останній платіж за користування земельною ділянкою здійснено відповідачем у 2016 році на суму 2 127,56 грн. Контролюючим органом вживались заходи щодо погашення нарахованого податкового боргу платника, а саме сформовано та направлено на адресу боржника податкову вимогу, прийнято рішення про опис майна в податкову заставу, складено акт опису майна та зареєстровано податкову заставу у відповідних державних реєстрах. Також ГУ ДПС в Рівненській області до Рівненського окружного адміністративного суду скеровано позовну заяву, за результатами розгляду якої ухвалено рішення від 26.07.2023 у справі № 460/533/23 про стягнення з ТОВ «Довгошиїбудкомплект» штрафних санкцій. Протягом 2017-2026 років до податкового органу відповідач податкові декларації з плати за землю не подавав, тому останньому не нараховувалась заборгованість з орендної плати за використання земельної ділянки.

При цьому ГУ ДПС в Рівненській області розраховано суму орендної плати, виходячи з умов договору, яку відповідач мав сплатити в разі подання ним податкових декларацій з плати за землю, з урахуванням проіндексованої нормативно-грошової оцінки орендованої землі.

Так, за умовами договору сума орендної плати за спірну земельну ділянку встановлена в розмірі 20 441,45 грн в рік (або 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка на момент укладення договору становила 681 381,78 грн). Отже, відповідач протягом 2016-2026 років мав сплатити 872 502, 84 грн, а саме: 2016 рік – 36 586,46 грн, 2017 рік – 38 781,65 грн; 2018 рік – 38 781,65 грн; 2019 рік – 38 781,65 грн; 2020 рік – 38 781,65 грн; 2021 рік – 38 781,65 грн; 2022 рік – 42 659,81 грн; 2023 рік – 123 927,0 грн; 2024 рік – 130 247,28 грн; 2025 рік – 145 876,95 грн; 2026 рік – 199 297,09 грн.

Однак згідно з даними інтегрованої картки платника податків ТОВ «Довгошиїбудкомплект» про сплату орендної плати з юридичних осіб (код платежу 18010600), у період 2017-2026 років по Млинівській територіальній громаді орендна плата товариством не сплачувалась, а в 2016 році, як вже зазначалось, підприємством сплачено лише 2 127,56 грн.

Згідно з пунктами 28 договору орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Окрім того, листом Млинівської селищної ради від 13.07.2026 № 03-19/2135 повідомлено, що орендар не використовує орендовану земельну ділянку.

Рішенням загальних зборів засновників відповідача, оформлених протоколом від 29.11.2015 № 16, у зв`язку із скрутним фінансовим становищем ухвалено рішення про припинення діяльності товариства.

Наразі відповідач перебуває у стані припинення та не здійснює господарську діяльність.

Пунктом 21 договору передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому від одержав її в оренду.

Відповідно до пункту 38 договору його дія припиняється шляхом розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим договором; з інших підстав, визначених чинним законодавством України.

Судом установлено, що між сторонами виникли спірні земельні правовідносини, пов`язані із розірванням договору оренди земельної ділянки та повернення її власнику у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати, регулювання яких здійснюється ЦК України, ЗК України, ПК України, Законом України «Про оренду землі» тощо.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді.

Починаючи з 27.05.2021, земельна ділянка з кадастровим номером 5623882600:02:004:0144, площею 4 га, в силу вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ від 28.04.2021 перебуває в комунальній власності.

Незважаючи на це, Млинівська селищна рада покладені на неї повноваження не здійснює, заходи щодо розірвання договору та повернення земельної ділянки не вживає.

З урахуванням викладеного, Дубенською окружною прокуратурою 17.07.2026 скеровано лист Млинівській селищній раді з приводу виявлених порушень її прав та наявності підстав для їх захисту.

Листом від 11.08.2026 Млинівською селищною радою проінформовано окружну прокуратуру, що селищною радою не готується та не планується звернення до суду з позовною заявою про розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5623882600:02:004:0144, площею 4 га, а також її повернення у комунальну власність. У бюджеті Млинівської територіальної громади відсутні кошти для сплати судового збору за подання позову.

Вказані обставини свідчать про «нездійснення» органом місцевого самоврядування «захисту інтересів держави», що проявляється в усвідомленій пасивній поведінці щодо захисту порушених інтересів держави, що підтверджує наявність «виключного випадку» для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Суд, з урахуванням позиції, викладеної, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, установив, що прокурором дотримано вимоги статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Одним із видів використання природних ресурсів є використання земель, зокрема й на підставі права оренди землі. Отже, за правилами частини першої статті 9 ЦК України правила цього Кодексу застосовуються до регулювання земельних відносин лише у випадках, коли такі відносини не врегульовані «іншими актами законодавства», до яких відносяться ЗК України, Закон України «Про оренду землі» та інші законодавчі акти з питань регулювання земельних відносин.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Правилами частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 вказаного Закону визначено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

У силу вимог статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За пунктом 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підпунктом 14.1.147 пунктом 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що плата за землю – це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 статті 287 ПК України).

Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема, право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а також обов`язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Крім того, обов`язок землекористувача щодо своєчасної сплати орендної плати визначений пункт «в» частини першої статті 96 ЗК України.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як установлено судом із фактичних обставин справи, відповідач всупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства упродовж 2016-2026 років оренду плату за користування земельною ділянкою не сплачував, у 2016 році сплатив лише 2 127,56 грн, розмір заборгованості становить 872 502, 84 грн.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.

Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2021 у справі № 910/2861/18 та від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.

Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору.

Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов`язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 199/3846/19).

Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне звернути увагу на той факт, орендар не використовує орендовану земельну ділянку, перебуває у стані припинення та не здійснює господарську діяльність у зв`язку із скрутним фінансовим становищем, про що свідчить рішення загальних зборів засновників відповідача, оформлених протоколом від 29.11.2015 № 16, отже, відповідач у збереженні договірних відносин не зацікавлений.

Окрім того, з огляду на наведені правила абзацу першого частини другої статті 651 ЦК України як цивільне законодавство, так і земельне передбачає окремі приклади його застосування, що мають характер загальних для усіх цивільних відносин (у разі істотного порушення цивільного договору іншою стороною), а також характер спеціалізованих - для інших приватноправових договорів та для інших окремо застережених у законі видів порушень цивільних договорів.

Спеціальними у врегулюванні розірвання договору оренди землі є приписи статті 32 Закону України «Про оренду землі», а також статті 141 ЗК України, пункт «д» частини першої якої передбачає, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати.

Під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).

Щодо поняття «несплата», вжите у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати.

Такий висновок є логічним та виправданим, оскільки поняття «несплата» та «недоплата» не є тотожними. Оскільки в конструкції згаданої правової норми не наведено жодного означення до слова «несплата», можна виснувати, що законодавець у згаданій правовій нормі не передбачив жодної альтернативи повної несплати, тобто не визначив, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є не лише систематична несплата, а й систематична недоплата орендної плати.

Тож підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.

Як зазначалося, судом із фактичних обставин справи встановлено як систематичність, так і повноту несплати з боку відповідача орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, починаючи з 2016 року, а відтак наявні підстави для розірвання договору оренди в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» визначено наслідки припинення або розірвання договору оренди землі. Так, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця (частина перша статті 34 вказаного Закону).

Зважаючи, що вимога про розірвання договору визнана судом обґрунтованою, відтак до задоволення також підлягає вимога про повернення спірної земельної ділянки її власнику – позивачу.

При цьому суд вважає за не обхідне звернути увагу на таке.

На момент укладення договору власником та розпорядником земельної ділянки виступала Рівненська обласна державна адміністрація.

Заразом Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX, який набрав чинності 27.05.2021, серед іншого внесено зміни до Перехідних положень Земельного кодексу України. Зокрема, пункт 24 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Як установлено, земельна ділянка державної форми власності загальною площею 4 га з кадастровим номером 5623882600:02:004:0144 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстрована.

Отже, в силу вимог пункту 24 Перехідних положень ЗК України земельна ділянка загальною площею 4 га з кадастровим номером 5623882600:02:004:0144, починаючи з 27.05.2021 (набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX), перебуває у комунальній власності.

Відповідно до частин першої другої статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. У разі переходу права власності на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні, від держави до територіальної громади або від територіальної громади до держави до набувача земельної ділянки переходять права та обов`язки власника земельної ділянки за правовідносинами постійного користування нею.

Зважаючи на викладене, Млинівська селищна рада Дубенського району Рівненської області є власником спірної земельної ділянки, а відтак належним позивачем у справі.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами статей 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення інтересів держави, а відтак – про наявність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина перша статті 124 ГПК України).

У позовній заяві прокурором зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 5 324,80 грн (з урахуванням вимог частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено, відтак судовий збір в розмірі 5 324,80 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 130, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Довгошиїбудкомплект" про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки задоволити.

Розірвати договір оренди землі від 17.10.2012, укладений між Рівненською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Довгошиїбудкомплект».

Товариству з обмеженою відповідальністю «Довгошиїбудкомплект» (с. Довгошиї, Дубенський район, Рівненська область, 35121, ідентифікаційний код 34337306) повернути Млинівській селищній раді Дубенського району Рівненської області (вул. Народна, 1, селище Млинів, Дубенський район, Рівненська область, 35100, ідентифікаційний код 04386338) земельну ділянку з кадастровим номером 5623882600:02:004:0144, площею 4 га.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Довгошиїбудкомплект» (с. Довгошиї, Дубенський район, Рівненська область, 35121, ідентифікаційний код 34337306) на користь на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 2910077; одержувач - р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір в розмірі 5 324,80 грн.

Позивач: Млинівська селищна рада Дубенського району Рівненської області (вул. Народна, 1, селище Млинів, Дубенський район, Рівненська область, 35100, ідентифікаційний код 04386338).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Довгошиїбудкомплект» (с. Довгошиї, Дубенський район, Рівненська область, 35121, ідентифікаційний код 34337306).

Стягувач за судовим збором: Рівненська обласна прокуратура (вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 2910077).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини перша, друга статті 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 256 ГПК України).

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складене та підписане 12.10.2026.

Суддя О.Андрійчук