Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №916/1211/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/1211/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши справу №916/1211/26

За позовом: Першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

До відповідача: Приватного підприємства “ДІМ ПОБУТОВИХ ПОСЛУГ”

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Концерну “Військторгсервіс” в особі Південного регіонального управління Концерну “Військторгсервіс”

про розірвання договору оренди нерухомого майна та повернення майна

За участі:

Від прокуратури: Маркевич А.М., довіреність

Від Міністерства оборони України: Добров Ю.І., самопредставництво

Від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях: Басюк Т.В., самопредставництво

Від Приватного підприємства “ДІМ ПОБУТОВИХ ПОСЛУГ”: Ростомов Г.А., ордер

Від Концерну “Військторгсервіс” в особі Південного регіонального управління Концерну “Військторгсервіс”: не з`явився

Встановив: Перший заступник керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватного підприємства “ДІМ ПОБУТОВИХ ПОСЛУГ”, в якому просить суд:

-розірвати Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.12.2018 № 2098409, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (вул. Велика Арнаутська, 15, м. Одеса, 65048; код ЄДРПОУ 43015722) та Приватним підприємством “ДІМ ПОБУТОВИХ ПОСЛУГ” (вул. Південна, с. Ряснопіль, Березівський р-н, Одеська обл., 67360; код ЄДРПОУ 42304411), предметом якого є нежитлова будівля загальною площею 3 515,70 кв. м за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, будинок 8/5;

-зобов`язати Приватне підприємство “ДІМ ПОБУТОВИХ ПОСЛУГ” (вул. Південна, с.Ряснопіль, Березівський р-н, Одеська обл., 67360; код ЄДРПОУ 42304411) повернути нежитлову будівлю загальною площею 3 515,70 кв. м за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, будинок 8/5, у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, на умовах та у порядку, визначених Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.12.2018 № 2098409;

Ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Смелянець Г.Є.) від 06.04.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "06" травня 2026 р. о 09:45, із викликом учасників справи у підготовче засідання. Клопотання Першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору задоволено та залучено до участі у справі №916/1211/26 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Концерн “Військторгсервіс” в особі Південного регіонального управління Концерну “Військторгсервіс”. Встановлено відповідачу строк на подання до суду відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено прокуратурі та позивачам строк на подання до суду відповіді на відзив протягом 7 днів з дня отримання відзивів на позов. Встановлено відповідачу строк на подання до суду заперечень на відповідь на відзив протягом 7 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено третій особі строк на подання до суду письмових пояснень щодо позову протягом 7 днів з дня вручення даної ухвали. Повідомлено учасників справи про наявність у суду технічної можливості проведення судових засідань в режимі відеоконференції як у приміщенні суду, так і поза межами приміщення суду.

24.04.2026р. до суду відповідачем надано відзив.

30.04.2026р. до суду прокурором надано відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 06.05.2026р. за участю представників прокуратури, позивачів та відповідача, судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, якою: задоволено усні клопотання представників позивачів та відповідача про відкладення підготовчого засідання; продовжено підготовче провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 25.05.2026 о 16:00, із викликом учасників справи у підготовче засідання.

19.05.2026р. до суду Міністерством оборони України надано відповідь на відзив.

19.05.2026р. до суду Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надано пояснення.

25.05.2026 підготовче засідання не відбулося, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони в м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Смелянець Г.Є.) від 25.05.2026р. повідомлено учасників справи про призначення підготовчого засідання на "03" червня 2026 р. об 11:45, із викликом учасників справи у підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 03.06.2026р. за участю представника прокуратури, судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, якою: задоволено клопотання відповідача про відкладення (перенесення) розгляду справи за вх.№19293/26 від 03.06.2026; відкладено підготовче засідання на 20.07.2026 о 12:15, із викликом учасників справи у підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Смелянець Г.Є.) від 03.06.2026р. повідомлено позивачів Міністерство оборони України, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, відповідача Приватне підприємство “ДІМ ПОБУТОВИХ ПОСЛУГ” та третю особу Концерн “Військторгсервіс” в особі Південного регіонального управління Концерну “Військторгсервіс” про відкладення підготовчого засідання на "20" липня 2026 р. о 12:30, із викликом учасників справи у підготовче засідання.

20.07.2026р. до суду відповідачем надано клопотання про залучення доказів.

У підготовчому засіданні 20.07.2026р. за участю представників прокуратури, позивача та відповідача, судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, якою: визнано поважними причини пропуску строку відповідачем на подання до суду відзиву на позовну заяву за вх.№14229/26 від 24.04.2026, поновлено строк та відзив долучено до справи; долучено до справи відповідь на відзив Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону за вх.№14926/26 від 30.04.2026; визнано поважними причини пропуску строку позивачем на подання до суду відповіді на відзив за вх.№17322/26 від 19.05.2026, поновлено строк та відповідь на відзив долучено до справи; визнано поважними причини пропуску строку позивачем на подання до суду письмових пояснень за вх.№1736/26 від 19.05.2026, які за своєю суттю є відповіддю на відзив, поновлено строк та долучено до справи; задоволено клопотання відповідача про долучення доказів за вх.№25291/26 від 20.07.2026, визнано поважними причини пропуску строку на подання до суду доказів, поновлено строк та долучено до справи відповідні докази; закрито підготовче провадження та призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 27.07.2026 о 12:00, із викликом учасників справи у судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Смелянець Г.Є.) від 20.07.2026р. повідомлено позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та третю особу Концерн “Військторгсервіс” в особі Південного регіонального управління Концерну “Військторгсервіс” про закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання щодо розгляду справи по суті на "27" липня 2026 р. о 12:00, із викликом учасників справи у судове засідання.

У судовому засіданні 27.07.2026р. за участю представників прокуратури, позивача та відповідача, судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, якою оголошено перерву в судовому засіданні щодо розгляду справи по суті до 17.08.2026 о 12:00, із викликом учасників справи у судове засідання.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 30.07.2026 №1562/0/15-26 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку", на виконання пункту 10.6.4. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів від 20.03.2025 №17-01/2025, з метою дотримання строків визначених ГПК України, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/1211/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026р. справу №916/1211/26 передано на розгляд судді Д`яченко Т.Г.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2026р. прийнято справу №916/1211/26 до провадження. Призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на "07" вересня 2026 р. о 10:30. Викликано учасників справи та прокурора у судове засідання, призначене на 07.09.2026р. о 10:30.

07.09.2026р. судом було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 05.10.2026р. об 11:00, із викликом учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.09.2026р. повідомлено позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та третю особу: Концерн “Військторгсервіс” в особі Південного регіонального управління Концерну “Військторгсервіс” про судове засідання, яке відбудеться "05" жовтня 2026 р. об 11:00.

У судовому засіданні 05.10.2026 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 12.10.2026 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників Міністерства оборони України, Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Приватного підприємства “ДІМ ПОБУТОВИХ ПОСЛУГ”, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову, прокурором було зазначено суду, що Одеською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону, за результатами моніторингу відкритих джерел інформації, встановлено ознаки неналежного використання нерухомого майна, що перебуває у державній власності, а саме: нежитлової будівлі загальною площею 3 515,70 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, будинок 8/5 та за результатами опрацювання інформації, отриманої від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Міністерства оборони України, підтверджено факти систематичного порушення вимог законодавства та умов договору оренди при користуванні зазначеним державним нерухомим майном.

Як було зазначено прокурором, 18.12.2018р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях; далі – Орендодавець) та Приватним підприємством «ДІМ ПОБУТОВИХ ПОСЛУГ» (далі – Відповідач або Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2098409 (далі – Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 3 515,70 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, будинок 8/5 (далі – Майно).

За посиланням прокурора, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 467912837 від 12.03.2026, нежитлова будівля загальною площею 3 515,7 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, будинок 8/5, перебуває у власності Держави Україна в особі Міністерства оборони України (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1717039851101, номер запису про право власності 29361255, дата державної реєстрації права власності – 04.12.2018). Майно обліковується на балансі Концерну «Військторгсервіс»/філія «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» (далі – Балансоутримувач; наразі – Південне регіональне управління Концерну «Військторгсервіс»).

Згідно п. 1.2. Договору, майно передається в оренду, згідно з Наказом Орендодавця від 14.12.2018р. № 1534, з метою: – частина першого поверху (564,80 кв. м) та підвал (520,90 кв. м) – під розміщення хімчистки (розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють побутове обслуговування населення); – частина першого поверху (200,00 кв. м) – під розміщення перукарні (розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють побутове обслуговування населення); – другий поверх (743,80 кв. м) – під розміщення сервісу з ремонту радіотелевізійної та іншої аудіо і відеоапаратури, електропобутової техніки та інших побутових приладів (розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють побутове обслуговування населення); – третій поверх (743,50 кв. м) та четвертий поверх (742,70 кв. м) – під розміщення сервісу з ремонту одягу та взуття, з ремонту та реставрації килимів та килимових виробів (розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють побутове обслуговування населення).

Стан майна на момент укладення Договору, визначається в акті приймання-передавання за узгодженням Балансоутримувача та Орендаря (п. 1.3. Договору).

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше підписання сторонами Договору та акта приймання-передавання Майна (п. 2.1. Договору).

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (жовтень 2018 року) – 65 681,25 грн (п. 3.1. Договору).

До обов`язків Орендаря, серед іншого, входить: використовувати Майно відповідно до його мети використання та умов Договору (п 5.1. Договору); забезпечувати збереження Майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати Майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки (п. 5.4. Договору); своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів Майна. Ця умова Договору не розглядається як дозвіл (згода) на здійснення поліпшень орендованого Майна (створення нової речі) за власний рахунок і не тягне за собою зобов`язання Орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень (необхідних витрат) (п. 5.7. Договору); застрахувати Майно на весь термін дії Договору на суму не менше, ніж його вартість за висновком про вартість на користь Балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження Майна, у порядку, визначеному законодавством, і надати Орендодавцю та Балансоутримувачу копії страхового полісу і платіжного доручення. Протягом 15 днів з моменту укладення Договору укласти договір страхування на перший рік оренди та постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь термін оренди Майно було застрахованим. Невиконання цієї умови є підставою для розірвання Договору (п. 5.8. Договору); у разі припинення або розірвання Договору повернути Балансоутримувачу Майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати Балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) Майна з вини Орендаря (п. 5.10. Договору).

Договір передбачає передачу майна в оренду строком на 10 (десять) років. Строк оренди відліковується з моменту підписання акта приймання-передавання, нотаріального посвідчення Договору та державної реєстрації права оренди та діє з дати укладення по 18.12.2028 включно (п. 10.1. Договору).

Згідно п. 9.4. Договору, Орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди та (або) відшкодування збитків у разі, якщо Орендар: а) передав Майно у користування у суборенду без згоди Орендодавця; б) своїми діями створює загрозу пошкодження Майна; в) не здійснив страхування Майна відповідно п. 5.8. та не застрахував Об`єкт оренди у подальшому на весь термін дії цього договору; г) не сплачує орендну плату або несвоєчасно сплачує орендну плату; д) змінив мету використання Майна без дозволу Орендодавця та Балансоутримувача; є) перешкоджає або протидіє Орендодавцю та Балансоутримувачу у проведенні перевірки використання, збереження Майна та умов виконання Договору; ж) не виконує вимоги протипожежної безпеки; з) з інших випадків передбачених чинним законодавством.

У відповідності до п. 10.6. Договору, його чинність припиняється внаслідок: – закінчення строку, на який його було укладено; – загибелі Майна; – достроково за взаємною згодою Сторін або за рішенням суду; – у разі ліквідації Орендаря; – у разі банкрутства Орендаря; – в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

Як зазначає прокурор, Акт приймання-передавання майна було підписано між сторонами 18.12.2018р. та згідно з п. 1 зазначеного акта Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування Майно, що обліковується на балансі Балансоутримувача, вартість якого відповідно до п. 1.1 Договору визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ «Консалтінгова компанія «Бюро оцінки Стефанович» станом на 30.09.2018р., та становить 15500 000 гривень.

Відповідно до п. 3 Акта приймання-передавання, стан майна на момент укладення Договору визначається на підставі зазначеного звіту про незалежну оцінку та дозволяє використовувати його відповідно до мети, визначеної Орендарем. Згідно із зазначеною вище інформаційною довідкою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно також містяться відомості про державну реєстрацію права оренди майна на підставі Договору – номер запису про інше речове право 29517483, дата державної реєстрації 18.12.2018р., строк дії оренди до 18.12.2028р.

За посиланням прокурора, на час укладання договору, сторонами було погоджено обов`язки Орендаря як користувача державного нерухомого майна (прийнятого у належному до використання за цільовим призначенням стані), зокрема, щодо можливості використання об`єкта лише за визначеним умовами договору цільовим призначенням та щодо забезпечення збереження Майна.

Проте, як вказує прокурор, з квітня 2020р. Орендарем допускаються істотні порушення умов Договору, які стосуються основних його обов`язків як користувача державного нерухомого майна, що призвело до використання не за цільовим призначенням та часткового руйнування переданого в оренду об`єкта державного майна.

В обґрунтування поданого позову, прокурором було зазначено суду, що Актом огляду від 23.04.2020р. встановлено факт нездійснення будь-яких ремонтних робіт, майно Орендарем не використовувалося.

Актом перевірки від 10.06.2020р. встановлено, що Орендар допускав використання майна не за цільовим призначенням та не використовував майно з урахуванням правил експлуатації, пожежної безпеки та санітарії.

Більш того, як зазначає прокурор, Актом від 23.01.2024р. зафіксовано, що об`єкт перебуває у незадовільному стані, вибите скло у вікнах у кількості 202 одиниці, повністю зруйновані три зовнішні двері, місцями виявлено сильні ушкодження та осипання зовнішньої штукатурки.

Актом від 29.11.2024р., на який посилався прокурор, встановлено, що належні ремонтно-відновлювальні роботи проведені не були, оскільки в майні залишалися вибиті рами вікон, пошкоджені фанерні перекриття, які були встановлені після попереднього пошкодження, повністю були відсутні зовнішні двері, а зовнішня штукатурка і надалі перебувала у пошкодженому стані.

Актом від 21.11.2025р. встановлено подальше неналежне утримання Майна, на території перебували сторонні особи, рами вікон та фанерні перекриття були вибиті, зовнішні двері відсутні, місцями наявні сильні ушкодження та осипання зовнішньої штукатурки.

Також, в обґрунтування поданого позову, прокурором було зазначено суду, що Орендарем належним чином не виконано обов`язок із страхування Майна.

Як вбачається з листа Орендодавця від 19.01.2026 № 10-951-07- 259, на який посилався прокурор, чинний договір страхування Орендарем Орендодавцю не надавався. При цьому, лише 23.12.2024р. Орендарем було надано оригінал договору добровільного страхування майна з терміном дії до 21.12.2025р., що не підтверджує забезпечення безперервного страхового покриття Майна протягом усього строку оренди.

Прокурором було зазначено, що з огляду на те, що спірне нерухоме майно є державною власністю в особі Міністерства оборони України та обліковується на балансі Концерну «Військторгсервіс» в особі Південного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс», а встановлені перевірками обставини свідчать про систематичне невиконання Орендарем договірних зобов`язань, зокрема, щодо використання майна за цільовим призначенням, забезпечення його збереження та належного утримання, здійснення необхідних ремонтних робіт, а також безперервного страхування майна на весь строк дії Договору, наявні правові підстави для дострокового розірвання Договору в судовому порядку, та зобов`язання відповідача повернути майно Балансоутримувачу у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Стосовно невиконання Орендарем зобов`язань із утримання та ремонту майна, прокурором було зазначено суду, що відповідно до п. 5.7 Договору, орендар зобов`язаний своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний та поточний види ремонтів Майна.

Крім того, згідно з п. 5.4 Договору, Орендар зобов`язаний забезпечувати збереження майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, підтримувати його у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Отже, як вказує прокурор, умовами Договору на відповідача прямо покладено тягар забезпечення належного утримання майна, його збереження та своєчасне відновлення.

Посилаючись, зокрема, на положення ст. 772, чч. 1, 2 ст. 776. ч. 1– 5 ст. 778, ст. 323 та ст. 772 Цивільного кодексу України, прокурором було зазначено суду, що відповідач своїх обов`язків не виконав та протягом усього строку оренди Орендар не здійснював необхідних ремонтних робіт, не забезпечив збереження майна від подальшого погіршення, не усунув виявлені пошкодження та допустив перебування об`єкта у незадовільному технічному стані, що підтверджується, яка вказує прокурор, актами перевірок Балансоутримувача від 23.04.2020р., 10.06.2020р., 23.01.2024р., 29.11.2024р. та 21.11.2025р.

За доводами прокурора, наведені обставини свідчать про систематичне невиконання Орендарем своїх договірних обов`язків щодо утримання, охорони, поточного та капітального ремонту Майна.

Відповідач не лише не забезпечив усунення пошкоджень і приведення Майна у належний стан, як вказує прокурор, а й допустив подальше погіршення його технічного стану та фактичну відсутність належного контролю за збереженням державного майна.

При цьому, як зазначає прокурор, слід розмежовувати ремонт як обов`язок наймача з підтримання речі у придатному для використання стані та поліпшення майна, що мають іншу правову природу. У цій справі йдеться не про наявність у відповідача права на будь-які поліпшення майна, а виключно про невиконання ним власного обов`язку з належного утримання, збереження та ремонту орендованого об`єкта, прямо передбаченого Договором. Саме невиконання цього обов`язку призвело до тривалого перебування майна у незадовільному стані та його подальшого погіршення та є підставою для вимоги Орендодавця щодо розірвання Договору.

Щодо невиконання Орендарем зобов`язань із страхування, прокурором було наголошено, що на Орендаря покладено обов`язок застрахувати майно на весь термін дії Договору на суму не менше, ніж його вартість за висновком про вартість на користь Балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження майна, у порядку, визначеному законодавством, і надати Орендодавцю та Балансоутримувачу копії страхового полісу і платіжного доручення. Протягом 15 днів з моменту укладення Договору укласти договір страхування на перший рік оренди та постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь термін оренди Майно було застрахованим. Невиконання цієї умови є підставою для розірвання Договору (п. 5.8. Договору).

Водночас, як стверджував прокурор у поданому позові, наявними доказами підтверджується, що зазначений обов`язок відповідачем належним чином не виконано та як вбачається з листа Орендодавця від 19.01.2026р. №10-951-07-259, чинний договір страхування Орендарем Орендодавцю не надавався.

При цьому, 23.12.2024р. Орендарем було надано лише оригінал договору добровільного страхування майна з терміном дії до 21.12.2025р., отже, за посиланням прокурора, наявні документи не підтверджують укладення договору страхування у встановлений Договором строк задля забезпечення безперервного страхування Майна протягом усього строку оренди, ані належного поновлення страхового покриття після 21.12.2025.

Прокурор стверджує, що відповідач, всупереч п. 5.8. Договору, не довів належного та безперервного виконання свого обов`язку із страхування Майна, оскільки таке страхування мало здійснюватися не епізодично, а постійно. Відсутність підтвердження чинного страхового покриття станом на момент звернення з позовом свідчить про порушення відповідачем істотної умови Договору.

Також, посилаючись, зокрема, на п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 783 та ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, прокурором було зазначено суду, що у даному випадку відповідачем допущено не одиничне чи формальне порушення, а сукупність істотних, тривалих та взаємопов`язаних порушень умов Договору, які стосуються основних обов`язків Орендаря як користувача державного нерухомого майна.

Наявні докази, як вказує прокурор, свідчать, що Орендар не забезпечив використання майна відповідно до визначеного Договором цільового призначення, не вжив належних заходів для його збереження, не підтримував об`єкт у стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, не забезпечив належного захисту майна від подальшого пошкодження та псування, не здійснив належного і своєчасного ремонту, а також не виконав обов`язку щодо безперервного страхування майна на весь строк дії Договору.

Навпаки, як стверджує прокурор, встановлені перевірками Балансоутримувача обставини свідчать про фактичне невикористання об`єкта за його функціональним призначенням, його перебування у незадовільному технічному стані, наявність пошкоджень, які не були усунуті Орендарем, допущення подальшого погіршення стану Майна та неналежне виконання обов`язку зі страхування. Такі дії та бездіяльність відповідача є прямим невиконанням умов Договору, передбачених, зокрема, пп. 5.1, 5.4, 5.7, 5.8, 5.10, та одночасно відповідають тим випадкам порушення, які самими сторонами були визначені як підстави для розірвання Договору згідно з п. 9.4, зокрема фактична зміна або недотримання мети використання майна, створення загрози його пошкодження, невиконання обов`язку щодо страхування, невиконання обов`язку щодо належного утримання майна.

За таких обставин, як вказує прокурор, сукупність допущених відповідачем порушень – невикористання Майна за цільовим призначенням, незабезпечення його належного утримання та збереження, нездійснення необхідних ремонтних робіт, а також невиконання обов`язку щодо безперервного страхування майна – є істотним порушенням умов Договору у розумінні ч. 2 ст. 651 ЦК України, яке водночас відповідає підставам розірвання, прямо передбаченим п. 9.4 Договору, та надає правові підстави для дострокового розірвання Договору в судовому порядку та зобов`язання відповідача повернути майно Балансоутримувачу у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Надаючи відзив, відповідачем було зазначено суду, що положення ст. 772 Цивільного кодексу України є нерелевантними до спірних відносин, адже, станом на сьогодні Договір є чинним, не припиненим та не розірваним, зобов`язання зі сплати виконуються ним належним чином, зауважень з приводу сплати за Договором з боку позивачів не надходило.

Як зазначає відповідач, прокурором належним чином не обґрунтовано у чому саме полягає використання Об`єкта оренди не за цільовим призначенням, та яке саме призначення прокурор вважає цільовим.

Окрім цього, відповідачем було наголошено суду, що у відносинах між Приватним підприємством «ДІМ ПОБУТОВИХ ПОСЛУГ» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях тривалий час діяло рішення щодо надання Приватному підприємству "Дім побутових послуг" дозволу (згоди), викладене у листі від 18 жовтня 2019 року №11-06-01191, на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна - нежитлової будівлі, загальною площею 3515,7 кв.м, в рамках договору оренди державного нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.12.2018 №2098409, та вищевказане рішення, оформлене листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, припинило свою дію із набранням чинності постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2021 року, протягом якого, відповідач проводив ряд робіт, з поліпшення Об`єкта Договору.

Відповідачем було зазначено суду, що посилання прокурора на той факт, що відповідач не виконував обов`язок, передбачений п. 5.8. Договору, спростовується належними доказами, які прокурор не врахував.

Також відповідачем було наголошено суду, що прокурором не враховано численні пошкодження об`єкта договору оренди, в результаті неодноразових повітряних атак на територію, де знаходиться об`єкт договору оренди. Тобто, факт наявності обставин непереборної сили, якими, зокрема, є наслідки ворожих атак ,створює собою презумпцію невинуватості особи, яка звинувачується у негативних наслідках експлуатації майна, якщо такі наслідки є результатом непереборної сили.

Надаючи відповідь на відзив, прокурором було зазначено суду, що відповідач не забезпечив використання майна відповідно до визначеної Договором мети та Актом огляду від 23.04.2020р. встановлено факт нездійснення будь-яких ремонтних робіт та фактичного невикористання майна Орендарем.

Актом перевірки від 10.06.2020р. зафіксовано використання майна не за цільовим призначенням, а також невикористання Майна з урахуванням правил експлуатації, пожежної безпеки та санітарії.

Також актами від 23.01.2024р., 29.11.2024р. та 21.11.2025р., як вказує прокурор, зафіксовано незадовільний стан об`єкта, вибиті вікна, відсутність або руйнування зовнішніх дверей, пошкодження зовнішньої штукатурки, відсутність належних ремонтно-відновлювальних робіт та перебування на території сторонніх осіб.

За доводами прокурора, протягом майже восьми років дії Договору відповідач так і не забезпечив фактичного використання Майна за тією метою, для якої воно було передано в оренду.

Як зазначає прокурор, скасування дозволу на невід`ємні поліпшення не могло бути і не було підставою для звільнення відповідача від виконання обов`язків щодо належного утримання, збереження та ремонту майна та відповідач не мав права фактично залишити державне майно у занедбаному стані, посилаючись на спір щодо поліпшень, оскільки ремонт і належне утримання майна залишалися його самостійними обов`язками за Договором.

Прокурором було наголошено, що він не заперечує сам факт укладення відповідачем договорів страхування майна. Однак сама наявність договорів страхування не спростовує порушення відповідачем іншого самостійного обов`язку, прямо передбаченого п. 5.8 Договору, а саме обов`язку надати Орендодавцю та Балансоутримувачу копії страхового полісу і платіжного документа, а також постійно підтверджувати належне поновлення страхування майна.

Надаючи відповідь на відзив, Міністерством оборони України було зазначено суду, що Міністерство оборони України ознайомившись з доводами відповідача, викладеними у його відзиві на позовну заяву, вважає, що вони є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи і тому не спростовують підстав, які прокурор зазначив в обґрунтуванні заявленого позову.

Надаючи пояснення, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях було зазначено суду, що на час укладання договору, сторонами було погоджено обов`язки Орендаря як користувача державного нерухомого майна (прийнятого у належному до використання за цільовим призначенням стані), зокрема, щодо можливості використання об`єкта лише за визначеним умовами договору цільовим призначенням та щодо забезпечення збереження Майна.

Розпорядженням Регіонального відділення від 10.04.2026р. року №4 було прийнято рішення про здійснення періодичного комплексного контролю за виконанням умов договору оренди та використанням державного майна, переданого в оренду за договором оренди №209840911811 від 18.12.2018р., а саме: На підставі наказу Фонду державного майна України від 23.01.202 р. №103 «Про затвердження Порядку виконання контрольних функцій у сфері оренди державного майна», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.03.2025р. №351/43757, керуючись вимогами Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.04.2023 р. № 710, відповідно до плану — графіка на 2026 рік здійснення періодичного комплексного контролю з оглядом об`єктів оренди за договорами оренди державного нерухомого майна, затверджений наказом Регіонального відділення від 26.12.2025 № 430 –

1.1 Здійснити з 20.04.2026 по 22.04.2026 плановий періодичний комплексний контроль за виконанням умов договору оренди та використанням державного майна, а саме: нежитлової будівлі загальною площею 3 515,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, проспект Шевченко, будинок 8/5 та обліковується на балансі Концерну "Військторгсервіс", Південне регіональне управління, переданого в оренду Приватному підприємству „Дім побутових послуг" (ЄДРПОУ 42304411) за договором оренди від № 209840911811 від 18.12.2018, з виїздом на місце розташування майна.

1.2. Результати контролю оформити у вигляді Звіту за результатами здійснення контролю за виконанням умов договору оренди та використанням державного майна переданого в оренду. Відповідно до Наказу Фонду державного майна України від 23.01.2025 року №103 “Про затвердження Порядку виконання контролюних функцій у сфері оренди державного майна” , яким затверджено Порядок виконання котрольних функцій у сфері оренди державного майна та затведжено форму звіту за результатами здійснення котролю за виконанням умов договорів оренди та використанням державного майна, переданого в оренду. На підставі вищезазначеного наказу, був складений та підписаний Звіт від 22.04.2026 року (додається до письмових пояснень).

Згідно Актів огляду пошкодженого нерухомого майна від 23 січня 2024 року та від 29 листопада 2024 року, затверджених Начальником філії “Південна” концерну “Військторгсервіс”, було зафіксовано: 23.01.2024 року під час огляду нежитлової будівлі за адресою м. Одеса, пр. Шевченка, 8/5, виявлено, що зазначена будівля пошкоджена в наслідок підриву боєприпасу збройних сил рф, що стався 16.01.2024 року в безпосередній близькості від будівлі (в наслідок збройної агресії російської федерації). В будівлі наявні наступні пошкодження: вибите скло у вікнах, загальна кількість вікон з вибитим склом 202 одиниці; повністю зруйновані три зовнішні двері; - місцями виявлено сильні ушкодження та осипання зовнішньої штукатурки. 29.11.2024 року під час огляду нежитловий будинок (Готель «Вітязь») за адресою м. Одеса, пр. Шевченка, 8/5, виявлено, що 18.11.2024 р. зазначений будинок пошкоджено в наслідок підриву боєприпасу збройних сил рф в безпосередній близості від будівлі ( в наслідок збройної агресії російської федерації). В споруді наявні наступні пошкодження: вибиті рами вікон, та фанерні перекриття, які були встановлені після попереднього пошкодження; повністю зовнішні двері; місцями виявлено сильні ушкодження та осипання зовнішньої штукатурки. Згідно стану надходження орендної плати за договором станом на 20.04.2026 рік - у Орендаря відсутня заборгованість (переплата 35 256,91 гривня).

Листом (вх. Регіонального відділення №11/06611 від 19 вересня 2023 року 01.06.2022р.) Орендарем було повідомлено, що нежитлова будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходиться в оренді у Приватного підприємства «ДІМ ПОБУТОВИХ ПОСЛУГ», була вилучена у відповідності до Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» для потреб ЗСУ, а саме на підставі Наказу командира військової частини НОМЕР_1 генералмайора Ковальчука А. від 06.04.2022р. №303, про що був складений відповідний акт.

Як зазначає позивач, після цього, об`єкт був переданий на баланс КЕВ м. Одеси та взятий під цілодобову охорону представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 . Про вилучення майна були сповіщені відповідні держані органи.

Як пояснює суду позивач, 25.11.2022р. об`єкт оренди був повернутий, таким чином, увесь час з 01.06.2022р. по 25.11.2022р. Орендар не мав фактичної можливості користуватися об`єктом оренди.

Листом від 27.09.2023 року №11-06-03826 Регіональне відділення повідомило Орендаря, що відповідно до частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України; вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019р. № 157-ІХ; Закону України „Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" від 17.05.2012р. № 4765- VI, відповідно до пункту 127 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, який затверджений Постановою КМУ від 03.06.2021 р. №483, Постанови КМУ від 27.05.2022р. № 634 „Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", враховуючи лист заяву Орендаря - Приватного підприємства „Дім побутових послуг" від 19.09.2023р. (вх. РВ № 11/04611 від 19.09.2023р.) з додатками, Регіональне відділення наказом від 25.09.2023р. № 962 прийняло рішення звільнити орендаря - Приватне підприємство „Дім побутових послуг" від сплати орендної плати за користування державним нерухомим майном, а саме: нежитловою будівлею, загальною площею 3515,70 кв.м (місто Одеса, проспект Шевченка, будинок 8/5) за Договором оренди № 2098409 від 18.12.2018р., який зареєстровано у реєстрі за №3254 (обліковий РВ №209840911811) з 06.04.2022р. по 25.11.2022р. Нарахування орендної плати відновлено з 25.11.2022р.

Позивачем було зазначено суду, що одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору є те, наскільки зобов`язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди, та зауважено суду, що розірвання договору, як санкція, має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників Міністерства оборони України, Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Приватного підприємства “ДІМ ПОБУТОВИХ ПОСЛУГ”, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів”, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи – підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність).

Враховуючи особливий процесуальний статус прокурора в господарському процесі, як особи, яка відповідно до ст.ст. 4, 53, 55 ГПК України, наділена правом звернення до суду в інтересах іншої особи – держави, процесуальна правоздатність у нього настає з моменту виникнення відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.

Статтею 131 Конституції України, на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Ключовим для застосування цих норм є поняття “інтерес держави”.

У рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України визначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, “інтереси держави” охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави”, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Слід наголосити, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (див. постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №911/620/17 зазначав, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади, інтереси держави та місцевого самоврядування повністю збігаються. Підґрунтям для зростання економіки будь-якої країни, а також її макроекономічної стабільності є державний та місцеві бюджети. Вони є центром зосередження та розподілу ресурсів відповідно до потреб суспільства та основою позитивного фінансового середовища для динамічного розвитку ринкових відносин, дієвим стратегічним інструментом реалізації державної політики та місцевого самоврядування. Бюджетна політика має бути спрямована на виділення коштів для реалізації програм, що є важливими для суспільства в конкретний період розвитку: витрати на соціальний захист, оборону, науку й освіту, утримання державних органів тощо.

Проте, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Згідно ч. 4, 7 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Невід`ємною частину підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень. При цьому “нездійснення або неналежне здійснення суб`єктом владних повноважень своїх функцій” обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019).

У п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Верховний Суд у постанові від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 зазначив, що прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Норма ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” вимагає від прокурора доведення лише факту нездійснення або неналежного здійснення уповноваженим органом своїх повноважень, а не встановлення причин нездійснення уповноваженими органами своїх функцій щодо захисту інтересів держави.

Матеріали даної справи містять копію повідомлення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону до Міністерства оборони України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 30.03.2026р., де, з посиланням на ч. 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", повідомлено про те, що найближчим часом позовна заява буде скерована до Господарського суду Одеської області для розгляду по суті.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивачі належним чином не здійснили захист інтересів в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані підстави для представництва в суді інтересів держави, в особі Міністерства оборони України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях за цим позовом.

При цьому, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який належить до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що у даному випадку прокурор обґрунтовано звернувся із даним позовом в інтересах Міністерства оборони України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.

Щодо суті поданого позову, суд зазначає таке.

Позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях направлені на розірвання Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.12.2018 № 2098409 та зобов`язання Приватне підприємство “ДІМ ПОБУТОВИХ ПОСЛУГ” повернути нежитлову будівлю загальною площею 3515,70 кв. м за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, будинок 8/5, у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, на умовах та у порядку, визначених Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.12.2018 № 2098409.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як з`ясовано судом 18.12.2018р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях; далі – Орендодавець), як Орендодавцем, та Приватним підприємством «ДІМ ПОБУТОВИХ ПОСЛУГ», як Орендарем, було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2098409.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №467912837 від 12.03.2026р., вбачається, що нежитлова будівля загальною площею 3515,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, будинок 8/5, перебуває у власності Держави Україна в особі Міністерства оборони України, та майно обліковується на балансі Концерну «Військторгсервіс»/філія «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» (наразі – Південне регіональне управління Концерну «Військторгсервіс»).

Умовами п. 1.2. Договору було визначено, що майно передається в оренду, згідно з Наказом Орендодавця від 14.12.2018р. № 1534, з метою: – частина першого поверху (564,80 кв.м) та підвал (520,90 кв.м) – під розміщення хімчистки (розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють побутове обслуговування населення); – частина першого поверху (200,00 кв. м) – під розміщення перукарні (розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють побутове обслуговування населення); – другий поверх (743,80 кв. м) – під розміщення сервісу з ремонту радіотелевізійної та іншої аудіо і відеоапаратури, електропобутової техніки та інших побутових приладів (розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють побутове обслуговування населення); – третій поверх (743,50 кв. м) та четвертий поверх (742,70 кв. м) – під розміщення сервісу з ремонту одягу та взуття, з ремонту та реставрації килимів та килимових виробів (розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють побутове обслуговування населення).

Умовами Договору було визначено обов`язків Орендаря, зокрема, використовувати майно відповідно до його мети використання та умов Договору (п. 5.1. Договору); забезпечувати збереження майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки (п. 5.4. Договору); своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів Майна. Ця умова Договору не розглядається як дозвіл (згода) на здійснення поліпшень орендованого майна (створення нової речі) за власний рахунок і не тягне за собою зобов`язання Орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень (необхідних витрат) (п. 5.7. Договору); застрахувати майно на весь термін дії Договору на суму не менше, ніж його вартість за висновком про вартість на користь Балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження майна, у порядку, визначеному законодавством, і надати Орендодавцю та Балансоутримувачу копії страхового полісу і платіжного доручення. Протягом 15 днів з моменту укладення Договору укласти договір страхування на перший рік оренди та постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь термін оренди майно було застрахованим (п. 5.8. Договору).

За матеріалами справи вбачається, що Акт приймання-передавання майна було підписано між сторонами 18.12.2018р.

Судом з`ясовано, що до укладання Договору, 30.09.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Бюро оцінки Стефанович» було складено висновок щодо вартості об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка 8/5, та за результатами оцінки, вартість склала 15500000,00 грн.

08.02.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Акрополіс» було підготовлено Технічний звіт з обстеження будівельних конструкцій, умови подальшої безпечної експлуатації та визначення можливості проведення робіт з реконструкції нежитлової будівлі розташованої за адресою м. Одеса, проспект Шевченка 8/5.

21.03.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертиза МВК» було видано експертну оцінку №19977 щодо розгляду кошторисної частини проектної документації по робочому проекту «Реконструкція нежилої чотирьох поверхової будівлі за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка,8/5».

З наявного в матеріалах справи Листа від 09.04.2019р. Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України вбачається, що на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області було надано відповідь №503/9/3192 (а.с. 92, т.1), стосовно здійснення невід`ємних поліпшень нерухомого державного майна (нежитлова будівля загальною площею 3515,7 кв. м), яке знаходиться за адресою: пр-т Шевченка, 8/5, м. Одеса, та зазначено, що орган управління майном не заперечує стосовно проведення реконструкції, капітального та інших видів ремонтів нерухомого державного майна (нежитлової будівлі загальною площею 3515,7 кв. м), яке знаходиться за адресою: пр-т Шевченка, 8/5, м. Одеса у порядку, передбаченому діючим законодавством та договором оренди.

Відповідно до листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 18.10.2019р. №11-06-01191 (а.с. 94, т.1), вбачається, що Фонд не заперечував щодо проведення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, яке передано в оренду Приватному підприємству «Дім побутових послуг» за Договором від 18 грудня 2018 року №209840911811, згідно наданої проектно-кошторисної документації, Експертного звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТИЗА МВК» від 31 березня 2019 року, у межах встановленої суми, а саме: 23663,455 тис. грн. (без ПДВ), із зазначенням, що вказані поліпшення повинні здійснюватимуться в першу чергу за рахунок амортизаційних відрахувань, нарахованих на орендовані основні засоби.

За наявними в матеріалах справи доказами з`ясовано, що 23.12.2019р. було проведено експертний звіт №23-12/19/А щодо розгляду проектної документації за проектом «Реконструкція нежилої чотирьох поверхової будівлі за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка,8/5», за яким проект «Реконструкція нежилої чотирьох поверхової будівлі за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, 8/5» виконано згідно з вимогами вихідних даних на проектування та розроблений з дотриманням вимог до міцності надійності та довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, в тому числі щодо доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; санітарного та епідеміологічного екології, пожежної безпеки, техногенної безпеки, енергозбереження, охорони праці.

Також, матеріали справи містять Дозвіл на виконання будівельних робіт від 05.02.2020р. № ОД112200360690 з реконструкції чотирьох поверхової будівлі за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка 8/5, виданий Управлінням архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради. (а.с. 100, т.1).

Отже, з урахуванням наведеного, судом з`ясовано, що рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях було надано Приватному підприємству «ДІМ ПОБУТОВИХ ПОСЛУГ» дозвіл (згоду), викладену у листі від 18.10.2019 №11-06-01191, на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна - нежитлової будівлі, загальною площею 3515,7 кв.м, в рамках договору оренди державного нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.12.2018 №2098409.

Як з`ясовано судом, Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2020 року у задоволенні позову Міністерства оборони України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про визнання незаконним та скасування рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області щодо надання Приватному підприємству Дім побутових послуг дозволу (згоди), викладеного у листі від 18.10.2019 №11-06-01191, на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна - нежитлової будівлі загальною площею 3515,7 кв.м за адресою: м. Одеса, просп. Шевченка, 8/5 в рамках договору оренди державного нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.12.2018 №209840911811, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу та зареєстровано у реєстрі за №3254 - відмовлено повністю.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 року рішення Господарського суду Одеської області від 28 вересня 2020 у справі №916/1482/20 - скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.

Визнано незаконним та скасовано рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області щодо надання Приватному підприємству "Дім побутових послуг" дозволу (згоди), викладеного у листі від 18.10.2019р. №11-06-01191, на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна - нежитлової будівлі загальною площею 3515,7 кв.м за адресою: м. Одеса, просп. Шевченка, 8/5 в рамках договору оренди державного нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.12.2018 № 2098409, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстровано у реєстрі за №3254.

У межах справи №916/1482/20 встановлено, що рішенням, викладеним у листі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, надано Приватному підприємству "Дім побутових послуг" дозвіл (згоду) на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна - нежитлової будівлі загальною площею 3515,7 кв.м за адресою: м. Одеса, просп. Шевченка, 8/5, в рамках договору оренди державного нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.12.2018 №2098409, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстровано у реєстрі за №3254.

Тобто, з набранням чинності постановою апеляційної інстанції у справі №916/1482/20 11.02.2021р., рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, викладене у листі від 18.10.2019 №11-06-01191, припинило свою дію.

Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги, прокурором було зазначено суду, що відповідачем допущено не одиничне чи формальне порушення, а сукупність істотних, тривалих та взаємопов`язаних порушень умов Договору, які стосуються основних обов`язків Орендаря як користувача державного нерухомого майна.

Дії та бездіяльність відповідача є прямим невиконанням умов Договору, передбачених, зокрема, пп. 5.1, 5.4, 5.7, 5.8, 5.10, та одночасно відповідають тим випадкам порушення, які самими сторонами були визначені як підстави для розірвання Договору згідно з п. 9.4, зокрема, фактична зміна або недотримання мети використання майна, створення загрози його пошкодження, невиконання обов`язку щодо страхування, невиконання обов`язку щодо належного утримання майна.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно до ст. 773 Цивільного кодексу України, наймач зобов`язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1., ч. 2 ст. 776 Цивільного кодексу України, поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 783 Цивільного кодексу України, аймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Отже, згідно п. 9.4. Договору, сторонами було визначено, що Орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди та (або) відшкодування збитків у разі, якщо Орендар: а) передав Майно у користування у суборенду без згоди Орендодавця; б) своїми діями створює загрозу пошкодження Майна; в) не здійснив страхування Майна відповідно п. 5.8. та не застрахував Об`єкт оренди у подальшому на весь термін дії цього договору; г) не сплачує орендну плату або несвоєчасно сплачує орендну плату; д) змінив мету використання Майна без дозволу Орендодавця та Балансоутримувача; є) перешкоджає або протидіє Орендодавцю та Балансоутримувачу у проведенні перевірки використання, збереження Майна та умов виконання Договору; ж) не виконує вимоги протипожежної безпеки; з) з інших випадків передбачених чинним законодавством.

На підтвердження заявлених позовних вимог, прокурор посилався на акти перевірок від 23.04.2020р., 10.06.2020р., 23.01.2024р., 29.11.2024р. та 21.11.2025р., якими, як він вважає, встановлено, що орендар не здійснював необхідних ремонтних робіт, не забезпечив збереження майна від подальшого погіршення, не усунув виявлені пошкодження та допустив перебування об`єкта у незадовільному технічному стані.

Зокрема, за посиланням прокурора, актом огляду від 23.04.2020р. встановлено факт нездійснення будь-яких ремонтних робіт, Майно Орендарем не використовувалося. Актом перевірки від 10.06.2020р. встановлено, що Орендар допускав використання Майна не за цільовим призначенням та не використовував Майно з урахуванням правил експлуатації, пожежної безпеки та санітарії. (а.с. 22. 23, т.1).

Щодо зазначеного періоду, що охоплюється датами відповідних актів, на спростування доводів прокурора, суд зазначає, що з урахуванням з`ясованих судом обставин, за період з 18.10.2019р. по 11.02.2021р. діяло рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, яким було надано Приватному підприємству «ДІМ ПОБУТОВИХ ПОСЛУГ» дозвіл (згоду), викладений у листі від 18.10.2019 №11-06-01191, на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна - нежитлової будівлі, загальною площею 3515,7 кв.м, в рамках договору оренди державного нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.12.2018 №2098409, та зазначені акти перевірок (від 23.04.2020р. та від 10.06.2020р.), на які посилається прокурор, були складені за вказаний проміжок часу дії вищезазначеного рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про надання відповідачу дозволу (згоди) на здійснення невід`ємних поліпшень.

Наявним в матеріалах справи Актом огляду будівлі від 01.06.2022р. (а.с. 10, т.2) та листом №168911 від 09.06.2022р. Південного територіального управління військової служби порядку (а.с. 9, т.2) засвідчується, зокрема, що орендар здійснив демонтаж систем опалення, електромереж та систем водо забезпечення та каналізації у приміщенні будівлі, демонтував стіни, двері та підлоги у приміщеннях в середині будівлі.

Також, прокурором було зазначено, що актом від 23.01.2024р. зафіксовано, що об`єкт перебуває у незадовільному стані, вибите скло у вікнах у кількості 202 одиниці, повністю зруйновані три зовнішні двері, місцями виявлено сильні ушкодження та осипання зовнішньої штукатурки. Актом від 29.11.2024р. встановлено, що належні ремонтно-відновлювальні роботи проведені не були, оскільки в Майні залишалися вибиті рами вікон, пошкоджені фанерні перекриття, які були встановлені після попереднього пошкодження, повністю були відсутні зовнішні двері, а зовнішня штукатурка і надалі перебувала у пошкодженому стані. Актом від 21.11.2025р. встановлено подальше неналежне утримання Майна, зафіксовано, що на території перебували сторонні особи, рами вікон та фанерні перекриття були вибиті, зовнішні двері відсутні, місцями наявні сильні ушкодження та осипання зовнішньої штукатурки.

Однак, суд з урахування актів, на які посилається прокурор, та які покладено ним в обґрунтування підстав позову, зазначає, що 23.01.2024р. філією Концерну «Військторгсервіс» було складено Акт огляду пошкодженого майна, яким зафіксовано, що будівля за адресою: м. Одеса, пр-кт Шевченка 8/5 була пошкоджена внаслідок підриву боєприпасу збройних сил рф, що стався 16.01.2024р. в безпосередній близькості від будівлі. (а.с. 101, т.1).

Отже, фіксація та складання вищевказаних актів щодо майна, яке є предметом договору, та фіксування пошкоджень будівлі відбулось, як то підтверджується матеріалами справи та не заперечується учасниками, після підриву боєприпасу збройних сил рф, що стався 16.01.2024р. в безпосередній близькості від будівлі м. Одеса, пр-кт Шевченка 8/5.

Вищевикладені перевірені судом обставини, з наданням відповідної оцінки актам перевірок, покладеним в обґрунтування позову прокурора, спростовують його доводи щодо можливості використання об`єкту оренди за цільовим призначенням та спростовують доводи щодо не забезпечення відповідачем збереження орендованого майна, та відповідно, про систематичне невиконання орендарем договірних зобов`язань.

Також суд вважає за необхідне наголосити, що акти перевірок від 23.04.2020р. та від 10.06.2020р., а також від 29.11.2024р. та 21.11.2025р., на які посилається прокурор обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, були складені за відсутності повноважного представника Приватного підприємства «ДІМ ПОБУТОВИХ ПОСЛУГ».

Також, подаючи позовну заяву, прокурором було зазначено суду, що орендарем належним чином не виконано обов`язок із страхування майна, як то визначено п. 5.8. Договору.

На спростування таких доводів прокурора, суд зазначає, що матеріали справи містять докази належного виконання обов`язку, передбаченого п. 5.8. Договору відповідачем, а саме - в матеріалах справи наявні Договори добровільного страхування майна підприємств та підприємців у Акціонерному товаристві «Страхова компанія «АХА Страхування» від 19.12.2018р., від 11.12.2019р., 17.12.2020р., 13.12.2021р., 12.12.2022р., 04.12.2023р. та у Страховій компанії «Страхова компанія «Країна» від 19.12.2024 року, від 10.12.2025р.

З урахуванням з`ясованих судом обставин, посилання прокурора у позові щодо не невиконання відповідачем обов`язку, передбаченого п. 5.8. Договору, не приймаються судом до уваги, оскільки спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, слід зазначити, що за час розгляду справи судом з`ясовано, що Розпорядженням Регіонального відділення від 10.04.2026р. №4 було прийнято рішення про здійснення періодичного комплексного котролю за виконанням умов договору оренди та використанням державного майна, переданого в оренду за договором оренди №209840911811 від 18.12.2018 року, а саме: На підставі наказу Фонду державного майна України від 23.01.2025 р. № 103 «Про затвердження Порядку виконання контрольних функцій у сфері оренди державного майна», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.03.2025р. № 351/43757, керуючись вимогами Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.04.2023 р. № 710, відповідно до плану — графіка на 2026 рік здійснення періодичного комплексного контролю з оглядом об`єктів оренди за договорами оренди державного нерухомого майна (затверджений наказом Регіонального відділення від 26.12.2025 № 430) вирішено:

1.1 Здійснити з 20.04.2026р. по 22.04.2026р. плановий періодичний комплексний контроль за виконанням умов договору оренди та використанням державного майна, а саме: нежитлової будівлі загальною плошею 3 515,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, проспект Шевченко, будинок 8/5 та обліковується на балансі Концерну "Військторгсервіс", Південне регіональне управління, переданого в оренду Приватному підприємству „Дім побутових послуг" (ЄДРПОУ 42304411) за договором оренди від № 209840911811 від 18.12.2018, з виїздом на місце розташування майна.

1.2. Результати контролю оформити у вигляді Звіту за результатами здійснення контролю за виконанням умов договору оренди та використанням державного майна переданого в оренду.

Відповідно до Наказу Фонду державного майна України від 23.01.2025 року №103 “Про затвердження Порядку виконання контролюючих функцій у сфері оренди державного майна”, затверджено Порядок виконання контрольних функцій у сфері оренди державного майна та затверджено форму звіту за результатами здійснення контролю за виконанням умов договорів оренди та використанням державного майна, переданого в оренду.

На підставі вищезазначеного Наказу, був складений та підписаний Звіт від 22.04.2026р., за яким зазначено, зокрема, що будівля неодноразово була пошкоджена внаслідок військової агресії рф. В будівлі наявні наступні пошкодження: вибите скло у вікнах; повністю зруйновані три зовнішні двері; місцями виявлено сильні ушкодження зовнішньої поверхні стін та даху. Внутрішні приміщення захаращені будівельним та іншим сміттям, а також, що орендований об`єкт не використовується у зв`язку із пошкодженням внаслідок військової агресії рф та вилученням майна протягом 2022 року.

Згідно Актів огляду пошкодженого нерухомого майна від 23 січня 2024 року та від 29 листопада 2024 року, затверджених Начальником філії “Південна” концерну “Військторгсервіс”, було зафіксовано: 23.01.2024 року під час огляду нежитлової будівлі за адресою м. Одеса, пр. Шевченка, 8/5, виявлено, що зазначена будівля пошкоджена в наслідок підриву боєприпасу збройних сил рф, що стався 16.01.2024 року в безпосередній близькості від будівлі (в наслідок збройної агресії російської федерації). В будівлі наявні наступні пошкодження: вибите скло у вікнах, загальна кількість вікон з вибитим склом 202 одиниці; повністю зруйновані три зовнішні двері; - місцями виявлено сильні ушкодження та осипання зовнішньої штукатурки. 29.11.2024 року під час огляду нежитловий будинок (Готель «Вітязь») за адресою м. Одеса, пр. Шевченка, 8/5, виявлено, що 18.11.2024 р. зазначений будинок пошкоджено в наслідок підриву боєприпасу збройних сил рф в безпосередній близості від будівлі (внаслідок збройної агресії російської федерації). В споруді наявні наступні пошкодження: вибиті рами вікон, та фанерні перекриття, які були встановлені після попереднього пошкодження; повністю зовнішні двері; місцями виявлено сильні ушкодження та осипання зовнішньої штукатурки.

Також судом з`ясовано, що листом №11/06611 від 19 вересня 2023 року 01.06.2022р. Орендарем було повідомлено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, що нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходиться в оренді у ПП «ДІМ ПОБУТОВИХ ПОСЛУГ», була вилучена у відповідності до Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» для потреб ЗСУ, а саме на підставі Наказу командира військової частини НОМЕР_1 генералмайора ОСОБА_2 від 06.04.2022р. №303, про що був складений відповідний акт.

Після цього, об`єкт був переданий на баланс КЕВ м. Одеси та взятий під цілодобову охорону представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом враховано пояснення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, що про вилучення майна Фондом були сповіщені відповідні держані органи, у т.ч. Міністерство оборони України, Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону, Військова служба правопорядку Південного територіального Управління, Одеська обласна військова адміністрація, Військова частина НОМЕР_1 та інші.

Листом від 27.09.2023р. №11-06-03826 Регіональне відділення повідомило Орендаря, що відповідно до частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України; вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019р. № 157-ІХ; Закону України „Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" від 17.05.2012р. № 4765- VI, відповідно до пункту 127 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, який затверджений Постановою КМУ від 03.06.2021 р. №483, Постанови КМУ від 27.05.2022р. № 634 „Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", враховуючи лист заяву Орендаря - Приватного підприємства „Дім побутових послуг" від 19.09.2023р. (вх. РВ № 11/04611 від 19.09.2023р.) з додатками, Регіональне відділення наказом від 25.09.2023р. № 962 прийняло рішення звільнити орендаря - Приватне підприємство „Дім побутових послуг" від сплати орендної плати за користування державним нерухомим майном, а саме: нежитловою будівлею, загальною площею 3515,70 кв.м (місто Одеса, проспект Шевченка, будинок 8/5) за Договором оренди № 2098409 від 18.12.2018р., який зареєстровано у реєстрі за №3254 (обліковий РВ № 209840911811) з 06.04.2022р. по 25.11.2022р. Нарахування орендної плати відновлено з 25.11.2022р.

Також при вирішенні даного спору судом враховано наступне.

Військова агресія Російської Федерації проти України має початок - 24.02.2022р.

На підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, дія якого неодноразово продовжена Указами Президента та діє станом на день розгляду справи.

Частиною 3 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року - є загальновідомими обставинами та не підлягають окремому доведенню.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14,14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Також, матеріали справи містять Сертифікат Одеської регіональної Торгово-промислової палати від 30.06.2026р. №2003-14/441 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який засвідчено, що обстріл із використанням БпЛА типу «Shahed-136/Герань-2» житлового будинку за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 8/4, внаслідок чого відбулися підриви боєприпасів забройних сил рф призвело до пошкодження нежитлової будівлі за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 8/5, та вказаним сертифікатом засвідчено період дії форс-мажорних обставин (обставин неперебоної сили: дата настання 17.01.2024р., дата закінчення – тривають на 30.06.2026р.

Особа яка вважає, що її права були порушені тим чи іншим способом може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п.8.6 Постанови Верховного Суду від 15.07.2022 по справі №918/662/21). Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує певні правовідносини.

За час розгляду справи судом встановлена неможливість використання відповідачем об`єкту оренди, зобов`язання щодо повернення якого є предметом розгляду даної справи, викликана незалежними від відповідача причинами, а саме військовою агресією російської федерації, яка мала наслідком введення на території України воєнного стану.

На думку суду, відповідачем було забезпечено належними доказами та доведено суду пов`язаність загальновідомих обставин, які визнані форс-мажорними, саме з правовідносинами між сторонами Договору, та можуть свідчити про відсутність навмисного, суттєвого, систематичного, істотного порушення умов Договору з боку відповідача.

Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.

Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору.

Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов`язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.

Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору є те, наскільки зобов`язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення

Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору".

Фактичні обставини встановлені судом на підставі оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з урахуванням вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини, свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, через не встановлення обставин про не належне виконання відповідачем зобов`язань за договором без поважних, незалежних від нього причин.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до статті 3 ЦК України, принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

При цьому, добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Дослідивши обставини даної справи, враховуючи докази, що наявні в матеріалах справи, судом не встановлено обставин, які б свідчили про систематичне невиконання відповідачем договірних зобов`язань щодо використання майна за цільовим призначенням, також не знайшли свого підтвердження доводи прокурора, що відповідачем не забезпечено збереження та належного утримання майна, як то і не здійснення ремонтних робіт.

Також, доводи прокурора щодо невиконання зобов`язання орендаря зі страхування майна - спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

У зв`язку з усім вищевикладеними у суду відсутні правові підстави задля дострокового розірвання Договору та, зобов`язання відповідача повернути майно.

За статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Результатом процесу мотивування судового рішення є формування обґрунтованих висновків у справі та прийняття одного з встановлених процесуальним законом рішень (повне або часткове задоволення позову, відмова у задоволенні позову).

В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За таких обставин, оцінивши в сукупності всі подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Приватного підприємства “ДІМ ПОБУТОВИХ ПОСЛУГ” про розірвання договору оренди нерухомого майна та повернення майна.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 5324,80 грн. покладаються на прокуратуру.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Приватного підприємства “ДІМ ПОБУТОВИХ ПОСЛУГ” про розірвання договору оренди нерухомого майна та повернення майна – відмовити.

2.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 5324,80 грн. покладаються на Спеціалізовану прокуратури у сфері оборони Південного регіону.

Повне рішення складено 12 жовтня 2026 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Суддя Т.Г. Д`яченко