Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №916/2868/24 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2868/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Масловська Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Керівника Березівської окружної прокуратури Одеської області (67300, Одеська обл., Березівський р-н, м. Березівка, вул. Шаховцева, 4) в інтересах держави в особі 1. Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області (67000, Одеська обл., Березівський р-н, смт. Миколаївка, вул. Незалежності, 71); 2. Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергоальянс" (02125, м. Київ, вул. Шимановського Віталія, буд.2/1, офіс 104)

про визнання додаткових угод до договору закупівлі електричної енергії недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів

за участю представників сторін:

від прокуратури: Бойчук М.М.;

від позивача1: не з`явився;

від позивача2: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Керівник Березівської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області та Південного офісу Держаудитслужби з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенергоальянс», в якому просить:

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 27.01.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 15.12.2022-12Е від 20.12.2022;

- визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 01.09.2023 до вказаного договору;

- стягнути з ТОВ «Газенергоальянс» на користь Миколаївської селищної ради 70 444,16 грн як безпідставно одержані кошти;

- покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що оспорюваними додатковими угодами без належних правових та документальних підстав збільшено ціну одиниці електричної енергії та одночасно зменшено обсяг закупівлі, чим порушено вимоги пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.

На переконання прокурора, постачальник не довів передбаченої законом підстави для збільшення ціни, не підтвердив належним чином коливання ціни електричної енергії на ринку, а погоджені зміни призвели до надмірної сплати бюджетних коштів у сумі 70 444,16 грн.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява надійшла до Господарського суду Одеської області 26.06.2024.

Ухвалою суду від 28.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2868/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "29" липня 2024 р. о 15:30

15.07.2024 через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «Газенергоальянс» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову.

18.07.2024 відповідач подав додаткові письмові пояснення щодо правової природи електричної енергії як товару, особливостей формування її ціни та передбаченого договором порядку зміни регульованої й ринкової складових ціни.

26.07.2024 Південний офіс Держаудитслужби подав пояснення, у яких зазначив, що моніторинг процедури закупівлі UA-2022-11-28-006208-a та інші заходи державного фінансового контролю стосовно спірної закупівлі не проводилися, у зв`язку з чим відповідний орган не має результатів контрольного заходу, які б містили оцінку правомірності оспорюваних угод.

У підготовчому засіданні 29.07.2024 суд запропонував прокурору надати пояснення щодо тарифу на послуги з передачі електричної енергії, врахованого у тендерній документації та пропозиції учасника, а також належним чином засвідчену копію додаткової угоди № 2 до договору. Також суд протокольною ухвалою від 29.07.2024 продовжив строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відклав підготовче засідання на 04.09.2024 о 14:30.

09.08.2024 прокурор подав додаткові пояснення з окремого питання та витребувані судом документи.

У підготовчому засіданні 04.09.2024 суд протокольною ухвалою оголосив перерву в судовому засіданні до 30.09.2024 р. о 15:00.

06.09.2024 прокурор подав відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

13.09.2024 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких просив врахувати викладені у відзиві та додаткових поясненнях обставини й відмовити у позові.

Ухвалою суду від 30.09.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 16.10.2024.

У судовому засіданні 16.10.2024 суд розпочав розгляд справи по суті та оголосив перерву до 11.11.2024.

Ухвалою від 11.11.2024 провадження у справі зупинено до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 924/698/23.

22.04.2026 прокурор звернувся з клопотанням про поновлення провадження. Ухвалою суду від 22.04.2026 провадження поновлено, судове засідання призначено на 13.05.2026.

13.05.2026 судове засідання не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 13.05.2026 призначено судове засідання по справі № 916/2868/24 на "27" травня 2026 р. о 14:15.

До судового засідання 27.05.2026 з`явився прокурор, інші учасники справи не з`явилися. Суд оголосив перерву до 24.06.2026.

01.06.2026 Миколаївська селищна рада подала заяву про розгляд справи без участі її представника.

24.06.2026 суд дослідив докази та оголосив перерву перед судовими дебатами до 27.07.2026. Засідання 27.07.2026 не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 27.07.2026 призначено судове засідання по справі № 916/2868/24 на "19" серпня 2026 р. о 12:00.

У судовому засіданні 19.08.2026 суд поставив на обговорення питання щодо наявності підстав для зупинення провадження до розгляду справи № 910/11553/25; за клопотанням прокурора для підготовки позиції оголошено перерву до 23.09.2026.

У судовому засіданні 23.09.2026 суд закінчив розгляд справи по суті, перейшов до стадії ухвалення рішення та повідомив, що вступна та резолютивна частини рішення будуть оголошені 05.10.2026 об 11:05.

05.10.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3. Позиції учасників справи.

3.1. Доводи прокурора.

Прокурор зазначає, що договір № 15.12.2022-12Е від 20.12.2022 укладено за результатами відкритих торгів з особливостями, а тому зміна його істотних умов допускається виключно у випадках та з дотриманням умов, визначених законодавством про публічні закупівлі.

Щодо додаткової угоди № 1 прокурор вважає, що сам по собі факт прийняття НКРЕКП постанови про зміну тарифу на послуги з передачі електричної енергії не був достатньою підставою для збільшення договірної ціни. За розрахунком прокурора, цією угодою ціну одиниці товару збільшено на 0,093464 грн/кВт·год без ПДВ, або на 7,3 %, тоді як тариф на передачу зріс з 0,34564 до 0,38028 грн/кВт·год без ПДВ. Прокурор також посилається на недотримання постачальником передбаченого договором 20-денного строку повідомлення споживача та на те, що постанова НКРЕКП № 1788 установлює тариф для НЕК «Укренерго», а не ціну товару відповідача.

На підтвердження цієї позиції прокурор посилається на постанову Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/401/23. За твердженням прокурора, передбачена договором можливість зміни ціни у разі зміни регульованих тарифів сама по собі не доводить виникнення у постачальника права автоматично збільшити ціну електричної енергії. Постачальник мав обґрунтувати, чому виконання договору за запропонованою на торгах ціною стало для нього невигідним, довести непередбачуваність відповідної зміни та надати підтвердження компетентного органу щодо підстав і розміру збільшення ціни. На думку прокурора, відповідач таких доказів не надав.

Щодо додаткової угоди № 3 прокурор указує, що надані постачальником відомості не підтверджують належного коливання ціни товару на ринку у період між укладенням договору та внесенням змін. На його думку, до угоди не додано документа, який би підтверджував розмір такого коливання та необхідність зміни ціни саме у погодженому сторонами розмірі. Прокурор зіставляє середньозважену ціну електроенергії на РДН за серпень 2023 року з початковою договірною ціною та стверджує, що істотного зростання ринкової ціни не відбулося.

Прокурор наголошує, що внаслідок укладення оспорюваних угод ціна одиниці електричної енергії зросла з 5,688 до 6,90 грн з ПДВ, тобто, за його розрахунком, на 21,32 %. При цьому обсяг закупівлі було зменшено з 247 000 до 188 973,493 кВт год.

Посилаючись на пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», постанову Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, прокурор зазначає, що збільшення ціни одиниці товару більш як на 10% від ціни, визначеної за результатами закупівлі, не допускається. На переконання прокурора, десятивідсоткове обмеження є максимальним сукупним лімітом і застосовується незалежно від кількості додаткових угод та строків, у які сторони змінювали ціну протягом дії договору.

Прокурор також посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду про недопустимість збільшення ціни після виконання постачальником зобов`язання з передачі товару та вважає неправомірним поширення умов додаткових угод на відносини, що виникли до їх укладення.

На думку прокурора, суб`єкт господарювання, укладаючи договір поставки, діє на власний ризик і повинен урахувати можливі зміни ринкової ціни у своїй пропозиції. Подальше погодження замовником додаткових угод не усуває порушення імперативних вимог законодавства про публічні закупівлі.

Оскільки оспорюваними угодами ціну збільшено понад установлений, за твердженням прокурора, десятивідсотковий ліміт без належного документального підтвердження, прокурор просить визнати ці угоди недійсними, а сплачені на їх підставі кошти у сумі 70 444,16 грн стягнути з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

3.2. Позиція Миколаївської селищної ради.

Позов подано прокурором в інтересах Миколаївської селищної ради як замовника за договором і розпорядника бюджетних коштів. Окремих письмових пояснень по суті позовних вимог у наданих суду матеріалах рада не подала; заявою від 01.06.2026 просила розглянути справу без участі її представника.

3.3. Позиція Південного офісу Держаудитслужби.

Південний офіс Держаудитслужби пояснив, що відповідна процедура закупівлі не була предметом моніторингу, перевірки закупівель, державного фінансового аудиту чи інспектування. Тому цим органом не встановлювалися порушення при укладенні та виконанні спірного договору, і він не має можливості надати самостійну оцінку суті заявлених вимог на підставі результатів заходу державного фінансового контролю.

3.4. Доводи відповідача.

ТОВ «Газенергоальянс» проти позову заперечує та вказує, що тендерна документація, договір і додаток 4 до нього від початку передбачали порядок зміни ціни у разі зміни регульованого тарифу на передачу електричної енергії та середньозваженої ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед».

За твердженням відповідача, додатковою угодою № 1 ціна одиниці товару збільшена виключно на різницю між старим і новим тарифом на передачу, установленим НКРЕКП, тоді як нерегульована складова ціни залишилася незмінною. Відповідач також наголошує, що зміна була прийнята споживачем шляхом підписання двосторонньої угоди, а загальна сума договору не збільшувалася.

Додаткова угода № 3, на думку відповідача, укладена на підставі передбаченої договором формули з урахуванням офіційних показників ДП «Оператор ринку» та чинного тарифу на передачу. Договір прямо допускав підтвердження відповідних показників роздруківками та скріншотами з офіційного вебсайту Оператора ринку. Підвищення ціни не перевищило відсотка зростання ринкового показника, загальна сума договору залишилася незмінною, а обсяг закупівлі був зменшений.

Відповідач вважає, що прокурор помилково застосовує до спірних правовідносин правові висновки, сформульовані щодо іншої редакції законодавства та договорів, які не містили заздалегідь погодженого формульного механізму визначення ціни.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

За результатами проведення відкритих торгів з особливостями UA-2022-11-28-006208-a Миколаївська селищна рада як споживач та ТОВ «Газенергоальянс» як постачальник уклали 20.12.2022 договір про постачання електричної енергії споживачу № 15.12.2022-12Е.

Первісний обсяг закупівлі становив 247 000 кВт·год, загальна ціна договору — 1 404 936 грн з ПДВ, ціна одиниці товару — 5,688 грн з ПДВ, або 4,74 грн без ПДВ.

До ціни одиниці товару було включено тариф на послуги з передачі електричної енергії у розмірі 0,34564 грн/кВт·год без ПДВ, установлений постановою НКРЕКП від 01.12.2021 № 2454. Відповідно, нерегульована складова первісної ціни становила 4,39436 грн/кВт·год без ПДВ.

Пунктом 13.3 договору сторони передбачили можливість зміни його істотних умов у випадках, визначених, зокрема, підпунктами 2 та 7 пункту 19 Особливостей № 1178. Відповідно до пункту 13.4 договору порядок зміни ціни визначений у додатку 4.

Додатком 4 до договору сторони погодили порядок зміни ціни у зв`язку з коливанням ціни електричної енергії на ринку, зміною регульованих тарифів та зміною середньозваженої ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед», визначили формулу перерахунку й джерело інформації. Як підтвердження показників РДН договором допущено використання інформації, роздруківок та скріншотів з офіційного вебсайту ДП «Оператор ринку». Додаток також допускав застосування зміненої ціни з першого дня відповідного розрахункового періоду.

Постановою НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788 тариф на послуги з передачі електричної енергії на 2023 рік установлено поетапно: з 01.01.2023 — 0,38028 грн/кВт·год без ПДВ, з 01.04.2023 — 0,43025 грн/кВт·год без ПДВ, з 01.07.2023 — 0,48510 грн/кВт·год без ПДВ.

Листом від 22.12.2022 № 2383-12 постачальник повідомив споживача про зміну регульованого тарифу.

27.01.2023 сторони уклали додаткову угоду № 1, якою збільшили ціну одиниці товару до 5,729568 грн з ПДВ, або 4,77464 грн без ПДВ, у тому числі тариф на передачу — до 0,38028 грн/кВт·год без ПДВ. Обсяг закупівлі зменшено до 245 208,02 кВт·год, загальну суму договору не збільшено. Сторони погодили застосування умов угоди до відносин, що виникли з 01.01.2023, на підставі частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України.

14.04.2023 сторони уклали додаткову угоду № 2, яка не є предметом спору. Цією угодою обсяг закупівлі зменшено до 210 208,02 кВт·год, а загальну суму договору — до 1 204 401,12 грн. Ціна одиниці товару не змінювалася.

Листом від 30.08.2023 № 3051-08, який визначено як доповнення до повідомлення від 10.08.2023 № 2971-80, відповідач повідомив замовника про зростання середньозваженої ціни електричної енергії на РДН за першу декаду серпня 2023 року порівняно з груднем 2022 року на 22,89 % та запропонував установити ціну 6,90 грн/кВт·год з ПДВ. У листі зазначено про додання відомостей з офіційного вебсайту ДП «Оператор ринку».

01.09.2023 сторони уклали додаткову угоду № 3, якою погодили ціну 6,90 грн/кВт·год з ПДВ, або 5,75 грн без ПДВ, у тому числі тариф на передачу — 0,48510 грн/кВт·год без ПДВ. Обсяг закупівлі зменшено до 188 973,493 кВт·год, загальну суму договору не збільшено. Дію угоди сторони поширили на відносини, що виникли з 01.08.2023.

Упродовж дії договору відповідач постачав електричну енергію, а споживач приймав її та здійснював оплату за погодженою сторонами ціною. Різницю між фактично сплаченою вартістю та вартістю, обчисленою прокурором за первісною ціною договору, прокурор визначив у сумі 70 444,16 грн.

5. Позиція суду.

5.1. Щодо загальних засад доказування та правового регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до статей 13, 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу України закони та інші нормативно-правові акти регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

Отже, відповідність правочину вимогам закону, а також наявність підстав для визнання його недійсним визначаються відповідно до законодавства, чинного на момент вчинення такого правочину.

Згідно із частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання стороною або сторонами саме в момент його вчинення вимог, установлених частинами першою — третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Таким чином, правомірність додаткової угоди № 1 від 27.01.2023 підлягає оцінці за законодавством, чинним на дату її укладення, а правомірність додаткової угоди № 3 від 01.09.2023 — за законодавством, чинним на 01.09.2023. Подальші зміни законодавства самі по собі не можуть бути підставою для визнання цих правочинів недійсними.

За змістом статей 626, 628, 629, 632 та 651 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, його зміст становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до законодавства, ціна встановлюється за домовленістю сторін, а її зміна після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом.

Частиною першою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частина четверта статті 41 Закону встановлювала, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця, у тому числі щодо ціни за одиницю товару, за винятком прямо визначених законом випадків.

За загальним правилом, установленим частиною п`ятою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», істотні умови договору про закупівлю після його підписання не можуть змінюватися до повного виконання сторонами зобов`язань, крім передбачених цією нормою випадків.

Зокрема, пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону допускав збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку внаслідок її коливання, за умови, що відповідна зміна не призведе до збільшення загальної суми договору. Обмеження щодо періодичності зміни ціни не застосовувалося до договорів про закупівлю електричної енергії.

Пункт 7 частини п`ятої статті 41 Закону передбачав можливість зміни істотних умов договору в разі зміни індексу споживчих цін, курсу іноземної валюти, біржових котирувань, показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, якщо договором установлено порядок зміни ціни.

Водночас Законом України від 16.08.2022 № 2526-IX розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» було доповнено пунктом 3-7, відповідно до якого на період дії правового режиму воєнного стану та протягом 90 днів із дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 12.10.2022 № 1178, якою затвердив Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг на період дії правового режиму воєнного стану та протягом 90 днів із дня його припинення або скасування.

Оскільки договір № 15.12.2022-12Е укладено 20.12.2022, тобто після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1178, положення Закону України «Про публічні закупівлі» підлягають застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням Особливостей № 1178.

Пункт 19 Особливостей № 1178 у редакціях, чинних на час укладення оспорюваних додаткових угод, установлював загальну заборону зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до повного виконання сторонами зобов`язань, крім таких випадків:

1. зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2. погодження сторонами зміни ціни за одиницю товару в разі коливання ціни такого товару на ринку, яке відбулося з моменту укладення договору або останньої зміни ціни. Така зміна повинна бути пропорційною відповідному ринковому коливанню, документально підтвердженою та не призводити до збільшення загальної суми договору;

3. покращення якості предмета закупівлі за умови, що це не призведе до збільшення суми договору;

4. продовження строку дії договору та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт чи надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, зокрема обставин непереборної сили або затримки фінансування, за умови незбільшення суми договору;

5. погодження зміни ціни договору в бік зменшення без зміни кількості, обсягу та якості товарів, робіт або послуг;

6. зміна ціни договору у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів, умов надання пільг з оподаткування або системи оподаткування — пропорційно зміні відповідного податкового навантаження;

7. зміна встановленого відповідно до законодавства індексу споживчих цін, курсу іноземної валюти, біржових котирувань, показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, а також середньозважених цін на електричну енергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, за умови встановлення в договорі порядку зміни ціни;

8. зміна умов договору у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

У разі внесення змін до істотних умов договору замовник був зобов`язаний оприлюднити повідомлення про такі зміни відповідно до Закону з урахуванням Особливостей № 1178.

На дату укладення додаткової угоди № 1 діяла редакція пункту 19 Особливостей від 03.01.2023, а на дату укладення додаткової угоди № 3 — редакція від 01.09.2023. Наявні між цими редакціями зміни у вступній частині пункту 19 не стосувалися змісту підпунктів 2 і 7 та не змінювали передбачених ними підстав коригування ціни.

Наведене правове регулювання свідчить, що пункт 19 Особливостей розмежовував зміну ціни за одиницю товару внаслідок звичайного коливання ціни товару на ринку, передбачену підпунктом 2, та зміну ціни відповідно до показників, прямо включених до погодженого сторонами механізму ціноутворення, передбачену підпунктом 7.

Підпункт 7 пункту 19 Особливостей, своєю чергою, містив декілька самостійних підстав зміни ціни. До них належали як зміна регульованих цін і тарифів, так і зміна середньозваженої ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед». Необхідною умовою застосування кожної із цих підстав було використання відповідного показника в договорі та встановлення сторонами порядку зміни ціни.

Отже, оспорювані додаткові угоди не можуть оцінюватися як послідовне збільшення ціни з однієї й тієї самої підстави. Додатковою угодою № 1 ціну змінено у зв`язку зі зміною регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії. Додатковою угодою № 3 застосовано погоджений сторонами порядок визначення ціни залежно від середньозваженої ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед» та чинного тарифу на передачу.

Хоча обидва відповідні показники зазначені у підпункті 7 пункту 19 Особливостей, вони становлять різні фактичні підстави зміни ціни. Тому правомірність кожної додаткової угоди повинна перевірятися окремо, з урахуванням змісту конкретної зміни, передбаченого договором порядку перерахунку та доказів, якими підтверджено відповідний тариф або показник ринку «на добу наперед».

5.2. Щодо додаткової угоди № 1 від 27.01.2023.

Суд установив, що постановою НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788 тариф на послуги з передачі електричної енергії з 01.01.2023 збільшено з 0,34564 до 0,38028 грн/кВт·год без ПДВ.

Різниця між указаними тарифами становить 0,03464 грн/кВт·год без ПДВ (0,38028 - 0,34564).

Додатковою угодою № 1 ціну одиниці товару без ПДВ збільшено з 4,74 до 4,77464 грн/кВт·год. Різниця також становить 0,03464 грн/кВт·год без ПДВ (4,77464 - 4,74).

Таким чином, договірну ціну збільшено виключно на розмір збільшення регульованого тарифу. Нерегульована складова ціни як до, так і після укладення додаткової угоди дорівнювала 4,39436 грн/кВт·год без ПДВ.

Тому твердження прокурора про збільшення ціни понад розмір тарифної зміни не підтверджується змістом додаткової угоди та арифметичним розрахунком. Зазначена у відповіді на відзив різниця 0,093464 грн/кВт·год і відповідний висновок про збільшення ціни на 7,3 % є наслідком помилки в обчисленні. Фактичне збільшення ціни без ПДВ становило близько 0,7308 % і повністю відповідало зміні тарифної складової.

Постанова НКРЕКП № 1788 прийнята 21.12.2022, тобто наступного дня після укладення основного договору. Отже, новий тариф не був чинним і не міг бути врахований сторонами при підписанні договору 20.12.2022.

Порядок зміни ціни у зв`язку зі зміною тарифу був передбачений пунктами 13.3, 13.4 договору та пунктом 7 додатка 4 до нього. Зміна тарифу підтверджена нормативним актом Регулятора, не залежала від волі постачальника, не призвела до збільшення загальної суми договору та супроводжувалася відповідним зменшенням обсягу закупівлі.

Довід прокурора про недотримання 20-денного строку повідомлення також не свідчить про недійсність угоди. Акт Регулятора прийнято 21.12.2022, постачальник повідомив споживача про зміну тарифу 22.12.2022, а 27.01.2023 сторони підписали двосторонню додаткову угоду. Отже, замовник не був поставлений перед односторонньою зміною ціни, а власним волевиявленням погодив новий тариф і дату його застосування.

Положення частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України дозволяють сторонам установити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Відповідне волевиявлення прямо зафіксовано в додатковій угоді № 1, а додатком 4 до договору передбачено застосування зміненого регульованого тарифу з дати введення його в дію.

За таких обставин недотримання повного строку попереднього повідомлення, який мав забезпечити поінформованість споживача та можливість прийняття ним відповідного рішення, за наявності наступної прямо вираженої двосторонньої згоди саме по собі не доводить невідповідності змісту правочину статті 203 Цивільного кодексу України та не є підставою його недійсності за статтею 215 цього Кодексу.

Наведені обставини свідчать, що при укладенні додаткової угоди № 1 сторони діяли в межах пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підпункту 7 пункту 19 Особливостей № 1178 у редакції, чинній на 27.01.2023.

Зазначеними нормами допускалася зміна істотних умов договору про закупівлю у разі зміни регульованих цін (тарифів), які застосовуються в договорі, за умови встановлення в ньому порядку зміни ціни.

Передбачені цими нормами умови у спірних правовідносинах дотримано. Тариф на послуги з передачі електричної енергії був визначений окремою складовою ціни товару, а порядок її коригування у разі зміни такого тарифу сторони заздалегідь погодили в пунктах 13.3, 13.4 договору та пункті 7 додатка 4 до нього. Зміна тарифу підтверджена постановою НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788, а розмір збільшення ціни за додатковою угодою точно відповідав різниці між попереднім і новим тарифами.

Постанова НКРЕКП № 1788 є належним підтвердженням зміни регульованої складової ціни. Надання документів про коливання ринкової ціни товару або обґрунтування неможливості виконання договору за попередньою ціною в цьому випадку не вимагалося, оскільки підставою укладення додаткової угоди було не коливання ціни електричної енергії на ринку, передбачене пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону та підпунктом 2 пункту 19 Особливостей, а зміна встановленого Регулятором тарифу.

Відповідно, установлене для випадків ринкового коливання ціни десятивідсоткове обмеження не визначає правомірність додаткової угоди № 1. Крім того, фактичне збільшення ціни одиниці товару становило близько 0,7308 %, не призвело до збільшення загальної суми договору та супроводжувалося зменшенням обсягу закупівлі.

Наведене узгоджується з правовим підходом, викладеним Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 03.06.2026 у справі № 904/1828/25, у якій суд урахував, що збільшення ціни було зумовлене зміною встановленого Регулятором тарифу, відповідало передбаченому договором порядку, дорівнювало тарифній різниці та було погоджене самим споживачем.

Посилання прокурора на постанову Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/401/23 не спростовує наведеного висновку.

У справі № 910/401/23 постанова НКРЕКП від 09.12.2020 № 2353, якою було встановлено тариф на передачу електричної енергії з 01.01.2021, існувала до укладення договору від 29.12.2020. Отже, відповідний тариф був відомий постачальнику до підписання договору та міг бути врахований у ціні тендерної пропозиції.

Крім того, у справі № 910/401/23 суд оцінював не лише тарифну угоду, а й наступні зміни ціни у зв`язку з коливанням ринкової складової та застосовував положення статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Висновок про те, що сама наявність у договорі умови про можливість зміни тарифу не є безумовною підставою для будь-якого збільшення ціни, стосувався обставин, за яких постачальник мав довести фактичну законну підставу та розмір зміни.

У цій справі відповідна підстава підтверджена безпосередньо постановою НКРЕКП № 1788, яку прийнято 21.12.2022, тобто після укладення договору від 20.12.2022. Пункт 7 додатка 4 до договору визначає порядок зміни тарифної складової, а додатковою угодою № 1 ціну збільшено рівно на різницю між попереднім і новим тарифами. Ринкова складова та маржа постачальника цією угодою не змінювалися.

Тому фактичні обставини справи № 910/401/23 не є подібними у тій частині, яка має значення для оцінки додаткової угоди № 1, а викладені в ній висновки не свідчать про недійсність спірної угоди.

Таким чином, додаткова угода № 1 відповідає пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», підпункту 7 пункту 19 Особливостей № 1178 та погодженому сторонами порядку зміни ціни. Правових підстав для оцінки цієї угоди за правилами, установленими для зміни ціни внаслідок коливання ціни товару на ринку, немає.

Отже, прокурор не довів наявності передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України підстав для визнання додаткової угоди № 1 недійсною.

5.3. Щодо додаткової угоди № 3 від 01.09.2023.

Зміст договору та додатка 4 до нього свідчить, що сторони ще під час укладення договору погодили можливість зміни ціни залежно від середньозваженої ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед» та чинного тарифу на передачу, а також визначили формулу перерахунку, розрахункові періоди і джерело відповідних показників.

Отже, показник РДН не був використаний сторонами після укладення договору як нова або довільна підстава збільшення ціни, а становив заздалегідь погоджений елемент механізму ціноутворення.

Як зазначено судом у пункті 5.1 цього рішення, договір укладено під час дії Особливостей № 1178, тому положення Закону України «Про публічні закупівлі», у тому числі статті 41 цього Закону, підлягають застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням пункту 19 Особливостей у редакції, чинній на час укладення додаткової угоди.

Підпунктом 7 пункту 19 Особливостей № 1178 у редакції, чинній на 01.09.2023, прямо передбачалася можливість зміни істотних умов договору про закупівлю у зв`язку зі зміною середньозважених цін на електричну енергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, за умови встановлення в договорі порядку зміни ціни.

Передбачені цією нормою умови у спірних правовідносинах дотримано. Середньозважена ціна електричної енергії на РДН була визначена договором як складова формування ціни, а в додатку 4 сторони встановили порядок її зміни, формулу перерахунку та джерело отримання відповідних показників — офіційний вебсайт ДП «Оператор ринку».

Згідно з принципом jura novit curia суд, установивши фактичні обставини справи, самостійно надає спірним правовідносинам належну правову кваліфікацію. Тому зазначення сторонами у преамбулі додаткової угоди № 3 підпункту 2 пункту 19 Особливостей не звільняє суд від обов`язку оцінити фактичний зміст внесених змін та застосувати норму, яка регулює відповідні правовідносини.

Зміст додаткової угоди № 3 свідчить, що її укладення було пов`язане не зі звичайним коливанням ціни товару на ринку, передбаченим підпунктом 2 пункту 19 Особливостей, а із застосуванням погодженого сторонами формульного механізму визначення ціни залежно від середньозваженої ціни електричної енергії на РДН та чинного тарифу на передачу. Такі правовідносини врегульовані підпунктом 7 пункту 19 Особливостей № 1178.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 22.07.2026 у справі № 922/3937/25 розмежував зміну ціни у зв`язку зі звичайним коливанням ціни товару на ринку за підпунктом 2 пункту 19 Особливостей та зміну ціни за встановленим договором порядком залежно від середньозваженої ціни електричної енергії на РДН за підпунктом 7 цього пункту.

У зазначеній справі Верховний Суд дійшов висновку, що коли договір містить порядок і формулу визначення ціни за показником РДН, відповідна зміна охоплюється підпунктом 7 пункту 19 Особливостей і до неї не застосовуються обмеження, властиві зміні ціни внаслідок звичайного ринкового коливання.

Обставини справи № 922/3937/25 та справи, що розглядається, є подібними за юридично значущими ознаками: договори укладені під час дії Особливостей № 1178; показник РДН безпосередньо застосовується у механізмі формування ціни; сторони заздалегідь погодили формулу, джерело офіційної інформації та порядок зміни ціни; внесені зміни не призвели до збільшення загальної суми договору.

Окремо суд оцінює довід прокурора про перевищення десятивідсоткової межі. Прокурор обчислює загальне зростання ціни від початкових 5,688 грн до 6,90 грн з ПДВ, визначає його у розмірі 21,32 % та посилається на висновки Верховного Суду у справах № 927/491/19 і № 922/2321/22 про те, що сукупне збільшення ціни одиниці товару протягом дії договору не може перевищувати 10 %.

Такий довід не враховує, що оспорювані додаткові угоди укладено з різних фактичних підстав. Додатковою угодою № 1 змінено лише регульований тариф на передачу електричної енергії. Додатковою угодою № 3 застосовано передбачений договором порядок визначення ціни залежно від середньозваженої ціни електричної енергії на РДН та чинного тарифу. Обидві підстави окремо передбачені підпунктом 7 пункту 19 Особливостей № 1178.

Підпункт 7 пункту 19 Особливостей № 1178 у редакції, чинній на час укладення додаткової угоди № 3, не встановлював десятивідсоткового обмеження для зміни ціни у зв`язку зі зміною регульованого тарифу або середньозваженої ціни електричної енергії на РДН.

Таке обмеження передбачалося для іншої правової підстави — збільшення ціни за одиницю товару внаслідок звичайного коливання ціни цього товару на ринку за пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Тому застосування зазначеного обмеження до зміни ціни за погодженим сторонами показником РДН фактично ототожнює різні передбачені законодавством підстави зміни істотних умов договору.

Механічне порівняння початкової ціни договору із ціною, визначеною додатковою угодою № 3, також об`єднує дві самостійні зміни ціни та не доводить порушення умов застосування кожної з них.

Суд установив, що згідно з повідомленням постачальника середньозважена ціна електричної енергії на РДН за першу декаду серпня 2023 року порівняно з груднем 2022 року зросла на 22,89 %. Додатковою угодою № 3 ціну одиниці товару збільшено з 5,729568 до 6,90 грн з ПДВ, тобто на 20,4279 %.

Після відокремлення тарифної складової нерегульована складова ціни змінилася з 4,39436 до 5,26490 грн/кВт·год без ПДВ, тобто на 19,8104 %. Отже, як загальне збільшення ціни, так і збільшення її нерегульованої складової не перевищували зазначений постачальником відсоток зростання середньозваженої ціни на РДН.

Договір прямо передбачав можливість підтвердження показників РДН інформацією, роздруківками та скріншотами з офіційного вебсайту ДП «Оператор ринку». Тому використання постачальником даних із цього джерела відповідало погодженому сторонами порядку визначення ціни.

Прокурор не подав доказів недостовірності використаних показників, неправильності відомостей офіційного вебсайту ДП «Оператор ринку» або іншого розміру середньозваженої ціни за обрані сторонами розрахункові періоди.

Довід прокурора про те, що середньозважена ціна РДН за серпень 2023 року в розмірі 4,68210 грн/кВт·год є меншою за первісну договірну ціну 4,74 грн/кВт·год, ґрунтується на порівнянні різних за змістом величин. Показник 4,68210 грн характеризує лише середньозважену ціну електричної енергії на РДН, тоді як договірна ціна 4,74 грн без ПДВ включала також регульований тариф на передачу електричної енергії.

Водночас із наведених прокурором даних убачається, що середньозважена ціна РДН у грудні 2022 року становила 3,48186 грн/кВт·год, а у серпні 2023 року — 4,68210 грн/кВт·год. Отже, відповідний ринковий показник не зменшився, а зріс.

Суд також ураховує, що Договір і додаток 4 передбачали застосування нової формульної ціни з першого дня відповідного розрахункового періоду, а частина третя статті 631 Цивільного кодексу України допускає поширення умов договору на відносини, які виникли до його укладення.

Враховуючи, що лист від 30.08.2023 визначений постачальником як доповнення до повідомлення від 10.08.2023, а додаткова угода № 3 є двостороннім правочином, підписаним обома сторонами, поширення погодженої 01.09.2023 ціни на відносини з 01.08.2023 не є одностороннім підвищенням ціни після поставки товару, а становить реалізацію заздалегідь визначеного договором механізму розрахунку ціни за відповідний період.

Посилання прокурора на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, не можуть бути взяті судом до уваги як нерелевантні

Так, зазначені висновки стосуються зміни фіксованої ціни товару у зв`язку з її коливанням на ринку за пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». У названих справах не вирішувалося питання про застосування підпункту 7 пункту 19 Особливостей № 1178 до передбаченої договором зміни регульованого тарифу або середньозваженої ціни електричної енергії на РДН.

Таким чином, додаткова угода № 3 відповідає загальним вимогам статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», застосованої у системному зв`язку з пунктом 3-7 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, підпункту 7 пункту 19 Особливостей № 1178 у редакції, чинній на час її укладення, а також погодженому сторонами порядку визначення ціни.

Застосування сторонами передбаченої договором формули не призвело до збільшення загальної суми договору, а зміна ціни відповідала зміні показників, які безпосередньо використовувалися в договірному механізмі ціноутворення.

Отже, прокурор не довів невідповідності змісту додаткової угоди № 3 вимогам законодавства, чинного на момент її укладення, та наявності передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України підстав для визнання цієї угоди недійсною.

5.4. Щодо вимоги про стягнення 70 444,16 грн.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Зобов`язання з безпідставного збагачення виникає за умови відсутності правової підстави для набуття майна або подальшого відпадіння такої підстави.

У цій справі спірні кошти сплачено відповідачу як вартість фактично поставленої електричної енергії на виконання договору № 15.12.2022-12Е з урахуванням додаткових угод № 1 та № 3.

Враховуючи, що вимога про стягнення 70 444,16 грн є похідною від вимог про визнання додаткових угод недійсними, при цьому суд не встановив недійсності цих угод, відповідна вимога також задоволенню не підлягає.

5.5 Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у позові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача. Оскільки позов подано прокурором, понесені витрати зі сплати судового збору покладаються на Одеську обласну прокуратуру.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Керівника Березівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області та Південного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергоальянс" про визнання додаткових угод до договору закупівлі електричної енергії недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів - відмовити.

2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на прокурора.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 12 жовтня 2026 р.

Суддя Ю.М. Щавинська