Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №916/2486/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2026 р.Справа № 916/2486/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Букарова Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Керівника Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (67707, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Музейна, буд. 11-Б; код ЄДРПОУ 3829636321) в інтересах держави в особі Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6; код ЄДРПОУ 00034022), Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (району) (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Лікарняна, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 08124865),

до відповідача: Фермерського господарства "ТАВРІЯ-К" (68535, Одеська обл., Болградський р-н., с. Миколаївка, вул. Учительська, буд. 28; код ЄДРПОУ 34421628),

про зобов`язання вчинити певні дії.

За участю представників сторін:

від прокуратури – прокурор Стоянов Д.М.;

від Міністерство оборони України – Добров Ю.І., самопредставництво;

від Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (району) – Турченко О.В., самопредставництво;

від відповідача – не з`явився.

Обставини справи.

Керівник Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерство оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (району) до Фермерського господарства "ТАВРІЯ-К", в якій просить суд звільнити земельну ділянку площею 443,1419 га, розташовану на території військового містечка № НОМЕР_1 загальновійськового полігону " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Одеської обл., Болградського р-н, Бородінської ТГ (за межами населених пунктів). Понесені судові витрати прокурор просить суд стягнути з відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2026 справу № 916/2486/26 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою суду від 22.06.2026 прийнято позовну заяву керівника Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в особі Міністерство оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (району) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2486/26. Справу № 916/2486/26 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

13 липня 2026 року до суду від Фермерського господарства "ТАВРІЯ-К" надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Вказане клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 14.07.2026 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання у справі на 12:40 год. 08.09.2026.

Ухвалою суду від 14.07.2026 постановлено продовжити строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/2486/26 на 30 днів. Повідомлено ФГ "ТАВРІЯ-К", що наступне підготовче засідання у справі № 916/2486/26 призначено на 08.09.2026 о 12:40 год.

08 вересня 2026 року до суду від Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (району) надійшло клопотання про долучення доказів.

Вказане клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

08 вересня 2026 року до суду від ФГ "ТАВРІЯ-К" надійшло клопотання про долучення доказів.

Вказане клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 08.09.2026 закрито підготовче провадження у справі №916/2486/26 та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.10.2026 о 16:30 год.

Представник відповідача у судове засідання 01.10.2026 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Прокурор у судовому засіданні 01.10.2026 надав пояснення, в яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник Міністерства оборони України у судовому засіданні 01.10.2026 надав пояснення, в яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представник Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (району) у судовому засіданні 01.10.2026 надав пояснення, в яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

У судовому засіданні 01.10.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду і повідомлено прокурора та представників позивачів про час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників позивачів, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що на обліку Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району перебувають землі військового містечка № НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) загальною площею 24229,5 га.

23 травня 2019 року між Білгород-Дністровською КЕЧ району та фермерським господарством "ТАВРІЯ К" (надалі – відповідач) був укладений Договір № 1-2019 про спільний обробіток землі (надалі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору сторони з метою досягнення єдиної для обох сторін господарської мети щодо отримання додаткових джерел фінансування зобов`язались шляхом об`єднання своїх зусиль та вкладів без створення юридичної особи спільно діяти з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур й насіння олійних культур, їх збирання, зберігання та подальшої реалізації.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що вкладом Білгород-Дінстровської КЕЧ району у спільну діяльність є право доступу та обробки земельних ділянок загальною площею 443,1419 га (згідно Акту обміру земельної ділянки, який є невід`ємною частиною Договору).

Вкладом відповідача у спільну діяльність є, серед іншого, виконання робіт з обробки ґрунтів, сівби, посадки, внесення добрив та засобів захисту рослин, інших необхідних дій щодо вирощування сільськогосподарських культур (п. 5.2. Договору).

Відповідно до Акту обміру земельної ділянки від 23.05.2019 та "Схеми земельних ділянок військового містечка № НОМЕР_1 загальновійськового полігону " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", які залучені для вирощування сільськогосподарської продукції у відповідності до умов Договору № 1 від 23.05.2019" (яка є додатком до Договору) визначено місце розташування та межі частини земельної ділянки, військового містечка № НОМЕР_1 загальновійськового полігону " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", які залучаються до спільного обробітку, загальною площею 443,1419 га.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін (п. 11.1. Договору), тобто з 23.05. 2019.

Згідно з п. 11.2. цей Договір укладений строком до 19.04.2026.

Також п. 11.3. Договору встановлено, що ФГ "ТАВРІЯ-К" має право першочергової пролонгації цього договору на новий термін, якщо Сторони не отримали від один одного повідомлення про припинення дії договору не менше, як за місяць.

Припинення Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення, яке мало місце під час його дії (п. 11.11. Договору).

Прокурор зазначає, що Білгород-Дністровська КЕЧ району листом від 10.03.2026 за вихідним № 479 повідомила ФГ "ТАВРІЯ-К" про припинення терміну дії Договору з 19.04.2026

15 квітня 2026 року робочою групою Білгород-Дністровської КЕЧ району проведено обстеження земельних ділянок військового містечка № НОМЕР_1 – колишнього ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За результатами обстеження земельної ділянки, залученої для спільного обробітку з ФГ «ТАВРІЯ-К» на підставі Договору, виявлено проведення агротехнічних робіт із посіву озимої пшениці орієнтовною площею 373,1 га та посіви льону – 70 га, про що складено відповідний акт огляду 15.04.2026.

Надалі Білгород-Дністровська КЕЧ району 30.05.2026 спрямувала на адресу відповідача лист, в якому просила повідомити чи були проведені агротехнічні роботи на земельних ділянках, які залучались для спільного обробітку, саме ФГ "ТАВРІЯ-К".

ФГ "ТАВРІЯ-К" у відповідь підтвердило факт засівання ним частини земельної ділянки Тарутинського полігону площею 443,1419 га насінням озимої пшениці, льону, соняшника та озимого ячменю.

Окрім того, ФГ "ТАВРІЯ-К" просило Білгород-Дністровську КЕЧ району продовжити дію Договору до завершення дозрівання сільськогосподарських культур та збирання врожаю.

Отже, прокурор зазначає, що ФГ "ТАВРІЯ-К" після припинення 19.04.2026 строку дії Договору не звільнило надану йому для обробітку земельну ділянку та продовжує незаконно та без жодної правової підстави використовувати для вирощування сільськогосподарської продукції частину земельної ділянки Тарутинського полігону площею 443,1419 га, що фактично є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Дані обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з позовними вимогами до ФГ "ТАВРІЯ-К" про зобов`язання звільнити земельну ділянку.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги керівника Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону підлягають задоволенню, з таких підстав.

Згідно з положеннями ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Таким чином, у сфері земельних відносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону України).

Засади правового порядку у сфері земельних відносин в Україні визначаються Земельним кодексом України (надалі - ЗК України.

Так, за правилами ст. 4, ст. 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу та основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад і держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на низку категорій, серед яких окремо зазначені землі оборони.

Землі оборони становлять окрему категорію земель та згідно зі ст. 65, ст. 77 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» та ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» визнаються земельними ділянками, наданими для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Відповідно до частин 1-4 ст. 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про використання земель оборони» встановлено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог ЗК України.

Можливість використання земель оборони в господарських цілях визначено ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони», відповідно до якої військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Водночас, використання земель оборони в господарських цілях, не в порядку, передбаченому ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони», без волевиявлення їх законного володільця та користувача, без жодної правової підстави після 19.04.2026, свідчить про те, що використання ФГ «ТАВРІЯ-К» земель оборони після припинення дії Договору є самовільним та не відповідає положенням законодавства України.

Статтею 84 ЗК України встановлено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (ч. 1 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 211 ЗК України встановлено, що самовільне зайняття земельних ділянок є одним із видів порушення земельного Законодавства та за вчинення якого громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до Закону.

Згідно положень ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними, є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 у справі № 1940/1655/18 виснував, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, є самовільним заняттям земельної ділянки.

У постанові Верховного Суду від 05.01.2024 у справі № 367/7905/18 суд касаційної інстанції сформулював правовий висновок про те, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або вчинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства – без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Стаття 152 ЗК України встановлює, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 212 ЗК України встановлено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Відповідно до Закону України «Про оборону України» та Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.

Військове майно – це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами, організаціями Збройних Сил України (ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»).

Згідно з п. 10 розділу V «Положення про організацію Квартирно експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 № 448, квартирно-експлуатаційні органи ведуть оперативний облік фондів військових містечок та земельних ділянок, іншого визначеного нерухомого майна, яке перебуває на балансовому обліку військових частин та нерухомого майна державної, комунальної власності, яке використовується для розміщення військових частин.

З огляду на категорію спірної земельної ділянки та її правовий режим (землі оборони), самовільне зайняття ФГ «ТАВРІЯ-К» частини земельної ділянки Тарутинського полігону площею 443,1419 га порушує охоронювані законом права позивачів.

Відповідно до умов п. 11.2 Договору цей Договір укладений строком до 19.04.2026.

Крім того, Білгород-Дністровська КЕЧ району листом від 10.03.2026 за вихідним № 479 повідомила ФГ "ТАВРІЯ-К" про припинення терміну дії Договору з 19.04.2026.

Отже, враховуючи положення законодавства та прийняті на себе за умовами Договору зобов`язання, ФГ "ТАВРІЯ-К" зобов`язано було після припинення дії Договору звільнити земельну ділянку площею 443,1419 га, розташовану на території військового містечка № НОМЕР_1 загальновійськового полігону " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Одеської обл., Болградського р-н, Бородінської ТГ.

Матеріали справи не містять доказів звільнення після 19.04.2026 ФГ "ТАВРІЯ-К" земельної ділянки площею 443,1419 га.

Отже, з урахуванням викладеного, ФГ "ТАВРІЯ-К" в порушення вимог ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст. ст. 19, 77, 84, 116, 125, 211 ЗК України, ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України", Закону України "Про використання земель оборони" неправомірно займає земельну ділянку Тарутинського полігону площею 443,1419 га.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а також відповідно до наведених норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Фермерське господарство "ТАВРІЯ-К" (68535, Одеська обл., Болградський р-н., с. Миколаївка, вул. Учительська, буд. 28; код ЄДРПОУ 34421628) звільнити земельну ділянку площею 443,1419 га, розташовану на території військового містечка № НОМЕР_1 загальновійськового полігону " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Одеської обл., Болградського р-н, Бородінської ТГ (за межами населених пунктів).

3. Стягнути з Фермерського господарства "ТАВРІЯ-К" (68535, Одеська обл., Болградський р-н., с. Миколаївка, вул. Учительська, буд. 28; код ЄДРПОУ 34421628) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (вул. Пироговська, 11, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 38296363) суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 12.10.2026.

Суддя Нікітенко С.В.