Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №904/7320/25 — Господарський суд Миколаївської області

Суд: Господарський суд Миколаївської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них

Дата: 11 серпня 2026 р.

Справа: №904/7320/25

Суддя: Ільєва Л. М.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Миколаїв Справа № 904/7320/25

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача - Пришедько А.Л.,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-виробниче підприємство “Каста” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будімпекс-Дніпро” про розірвання договору та стягнення коштів у розмірі 2726949,33 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Інженерно-виробниче підприємство “Каста” звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будімпекс-Дніпро” про:

- розірвання договору поставки № 02-09/25 від 02.09.2025, укладеного між ТОВ “Будімпекс-Дніпро” та ТОВ “Інженерно-виробниче підприємство “Каста”;

- стягнення грошових коштів в загальній сумі 2726949,33 грн., яка складається з 2547376,72 грн. – основного зобов`язання та 179572,61 грн. – неустойки.

В обґрунтування підстав позову позивач зазначає наступне. 02.09.2025 між ТОВ "Будімпекс-Дніпро" (постачальник) та ТОВ “Інженерно-виробниче підприємство “Каста” (покупець) укладено договір поставки № 02 09/25, згідно з яким постачальник зобов`язався передати (поставити) у власність покупця металопродукцію, будівельні матеріали, а покупець у свою чергу зобов`язався оплатити та прийняти товар. Так, позивач з посиланням на умови договору зазначає, що відповідно до 2.3. договору порядок розрахунків: 100% попередня оплата, якщо інше не обумовлене у специфікаціях. Вартість товару, оплачена покупцем за даним договором на умовах попередньої оплати у розмірі 100%, перегляду і зміні не підлягає. Згідно з п. 2.4. договору строк оплати товару встановлюється у специфікаціях. За згодою сторін (письмовою чи усною) товар може бути поставлено без попередньої оплати або погодження відтермінування оплати, при цьому покупець повинен здійснити оплату протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання товару.

Також позивач зазначає, що на виконання п.1.2 договору сторонами було підписано: специфікацію від 28.08.2025 року на суму 1002848,98 грн.; специфікацію від 29.08.2025 року на суму 839977,32 грн., специфікацію від 29.08.2025 року на суму 704550,42 грн. Також позивач зауважує, що умовами вказаних специфікацій передбачена 100% попередня оплата, а загальна сума погоджених специфікацій по договору - 2547376,72 грн.

Як стверджує позивач, після підписання договору на виконання його умов покупцем було здійснено оплату на рахунок продавця, а саме: 10.09.2025 за платіжним дорученням №84 в сумі – 839977,32 грн., 10.09.2025 за платіжним дорученням №85 в сумі – 1002848,98 грн. 10.09.2025 за платіжним дорученням №83 в сумі – 704550,42 грн. Відтак, позивач зазначає, що сплатив на банківські реквізити продавця загальну суму - 2547376,72 грн., чим виконав свої договірні зобов`язання по оплаті товару.

Позивач вказує, що неодноразово звертався до відповідача з вимогою виконати свої договірні зобов`язання та поставити товар, але кожного разу отримував від відповідача лише обіцянки або і взагалі відповіді не було.

Наразі позивач вказує, що після такого триваючого значний час порушення договірних зобов`язань, які він вважає істотними, та такими, що значною мірою позбавляють його на те що він розраховував при укладені договору, наявні підстави для розірвання договору на підставі приписів ст. 651 ЦК України в односторонньому порядку шляхом звернення до суду

Відтак, позивач стверджує, що оскільки відповідачем не було здійснено поставку обумовленого договором товару у визначені строки та відповідачем добровільно суму передоплати позивачу не повернуто, то відповідна сума підлягає стягненню з нього в судовому порядку згідно приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Також позивачем на підставі п. 6.2. договору нараховано неустойку у розмірі 179572,61 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2025 р. вказану позовну заяву залишено без руху та зобов`язано позивача усунути недоліки позовної заяви, а саме надати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (які саме зобов`язання порушив відповідач).

30.12.2025 р. від представника позивача - Пришедько А.Л. до господарського суду через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС надійшла заява про усунення недоліків (вх. №57093/25), в якій позивачем, зокрема, було викладено позовну заяву у новій редакції. Так, в позовній заяві в новій редакції позивач додатково зауважує, що інших договорів або правочинів між сторонами не укладалось. Наявні у вказаних специфікаціях помилки у реквізитах зазначення іншого договору та дати укладання, це технічна помилка з боку відповідача (який готував відповідні документи), а укладені специфікації були одночасно з договором. За ствердженням позивача, відповідні специфікації укладалися саме на виконання договору поставки № 02-09/25.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2026 р. відкрито провадження у справі №904/7320/25, справу призначено до розгляду за правилами загального провадження у підготовчому засіданні на 22.01.2026 р.

20.01.2026 від представника позивача - Пришедько А.Л. до господарського суду через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС надійшла заява (вх. №2692/26), в якій заявник просив суд відкласти підготовче засідання у справі № 904/7320/25, призначене на 22.01.2026 о 10:40, та призначити його на іншу дату з урахуванням необхідності надання сторонам строку 3-4 тижні для реалізації можливості позасудового врегулювання спору.

20.01.2026 від представника відповідача – Бакун Т.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС надійшли заяви (вх. №2774/26, вх. №2778/26), в якій заявник просив суд передати для подальшого розгляду справу № 904/7320/25 до Господарського суду Миколаївської області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України, оскільки з 31.12.2025 року місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: 54028, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Вінграновського, 49.

20.01.2026 від представника відповідача – Бакун Т.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС надійшла заява (вх. №2947/26), в якому заявник просив суд долучити до розгляду справи № 904/7320/25 в якості представника ТОВ “Будімпекс-Дніпро” адвоката Лагутіна Дмитра Миколайовича, який діє на підставі договору про надання правової допомоги № 1 від 21.01.2026 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2026 р. справу № 904/7320/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно виробниче підприємство "Каста" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будімпекс-Дніпро" про розірвання договору та стягнення 2726949,33 грн. передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Миколаївської області.

02.03.2026 р. до Господарського суду Миколаївської області надійшли матеріали справи №904/7320/25.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 р. справу №904/7320/25 передано головуючому судді Ільєвій Л.М.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.03.2026 р. справу № 904/7320/25 прийнято до провадження судді Ільєвої Л.М., постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження спочатку зі стадії підготовчого провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 09 квітня 2026 року о 10:00.

17.03.2026 р. від представника позивача - Пришедько А.Л. до господарського суду через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС надійшла заява про участь у підготовчому засіданні по справі № 904/7320/25, що призначено на 09.04.2026р. о 10:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 3563/26).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.04.2026 р. у справі № 904/7320/25 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-виробниче підприємство “Каста” про участь в засіданні суду, що призначено на 09.04.2026р. о 10:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ) (вх. № 3563/26 від 17.03.2026 р.).

Так, у підготовчому засіданні 09.04.2026 року по справі № 904/7320/25 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 04.05.2026 року о 13 год. 30 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що відповідача повідомлено ухвалою суду від 09.04.2026 р. в порядку ст. 120 ГПК України.

Між тим підготовче засідання у даній справі 04.05.2026 р. не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Ільєвої Л.М. у щорічній відпустці з 04.05.2026 року по 08.05.2026 року.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2026 р. у справі № 904/7320/25 підготовче засідання призначено на 27 травня 2026 року о 10:00.

19.05.2026 р. від представника позивача - Пришедько А.Л. до господарського суду через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС надійшла заява про участь у підготовчому засіданні по справі № 904/7320/25, що призначено на 27.05.2026р. о 10:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 7414/26).

19.05.2026 р. від представника позивача - Пришедько А.Л. до господарського суду через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС надійшла заява про участь у підготовчому засіданні по справі № 904/7320/25, що призначено на 27.05.2026р. о 10:00 год., та всіх наступних засідань суду у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 7419/26).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.05.2026 р. у справі № 904/7320/25 задоволено заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-виробниче підприємство “Каста” про участь в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ) (вх. 7414/26 від 15.05.2026 р. та вх. № 7419/26 від 15.05.2026 р.).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2026 р. у справі № 904/7320/25 закрито підготовче провадження, та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 25 червня 2026 року о 14:00.

28.05.2026 р. від представника позивача - Пришедько А.Л. до господарського суду через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС надійшли письмові пояснення щодо допустимості одночасного заявлення вимог про розірвання договору, повернення суми попередньої оплати та стягнення неустойки за порушення строку поставки (вх. №7883/26).

Під час судового засідання 25.06.2026 р. судом встановлено необхідність надання позивачем оригіналів доданих до позову договору поставки №02-09/25 від 02.09.2025 р. та специфікацій на поставку повару від 28.08.2025 р., від 29.08.2025 р., від 29.08.2025 р.

Так, у судовому засіданні господарського суду 25.06.2026 року по справі № 904/7320/25 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 23.07.2026 року о 09 год. 20 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що ухвалою суду від 25.06.2026 р. в порядку ст. 120 ГПК України повідомлено відповідача.

14.07.2026 від позивача до господарського суду поштою разом з супровідним листом (вх. №10204/26) надійшли оригінали доданих до позову договору та специфікацій для огляду у судовому засіданні.

Так, у судовому засіданні господарського суду 23.07.2026 року по справі № 904/7320/25 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 12.08.2026 року о 13 год. 00 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що відповідача повідомлено ухвалою суду від 23.07.2026 р. в порядку ст. 120 ГПК України.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача в засідання суду не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином шляхом надсилання ухвал суду до електронного кабінету, зареєстрованого відповідачем в підсистемі “Електронний суд” ЄСІТС в порядку ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Так, ухвала Господарського суду Миколаївської області від 09.03.2026 р. про прийняття справи №904/7320/25 до провадження та призначення підготовчого засідання була доставлена відповідачу до наявного зареєстрованого електронного кабінету 13.03.2026 о 10:17 год., ухвала Господарського суду Миколаївської області від 09.04.2026 р. про призначення підготовчого засідання була доставлена відповідачу до наявного зареєстрованого електронного кабінету 10.04.2026 о 09:54 год., ухвала Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2026 р. про призначення підготовчого засідання була доставлена відповідачу до наявного зареєстрованого електронного кабінету 15.05.2026 о 18:20 год., ухвала Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2026 р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті була доставлена відповідачу до наявного зареєстрованого електронного кабінету 28.05.2026 о 10:06 год., ухвала Господарського суду Миколаївської області від 25.06.2026 р. щодо повідомлення про дату розгляду справи була доставлена відповідачу до наявного зареєстрованого електронного кабінету 26.06.2026 о 16:34 год., ухвала Господарського суду Миколаївської області від 23.07.2026 р. щодо повідомлення про дату розгляду справи була доставлена відповідачу до наявного зареєстрованого електронного кабінету 27.07.2026 о 09:44 год. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку ухвал суду в кабінет електронного суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 12.08.2026 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

02.09.2025 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будімпекс-Дніпро» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробниче підприємство «Каста» (покупець) було укладено договір поставки №02-09/25, відповідно до умов п. 1.1. якого відповідач як постачальник зобов`язується поставити покупцеві металопродукцію, будівельні матеріали (надалі іменується «товар»), а позивач як покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Згідно з п. 1.2. договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються специфікаціями, додатками до даного договору, що є невід`ємною його частиною.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що постачальник гарантує, що є власником товару, який поставляється за даним договором, і що товар будь-яким способом не відчужений, не закладений, не перебуває у спорі та під арештом, прав відносно нього у третіх осіб немає.

Відповідно до п. 2.1. договору всі розрахунки за даним договором відбуваються виключно в національній валюті України - гривні.

Згідно з п. 2.2. договору оплата здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 2.3. договору визначено порядок розрахунків: 100% попередня оплата, якщо інше не обумовлене у специфікаціях. Вартість товару, оплачена покупцем за даним договором на умовах попередньої оплати у розмірі 100% перегляду і зміні не підлягає.

Відповідно до п. 2.4. договору строк оплати товару встановлюється у специфікаціях. За згодою сторін (письмовою чи усною) товар може бути поставлено без попередньої оплати або погодження відтермінування оплати, при цьому покупець повинен здійснити оплату протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання товару.

В п. 2.5. та 2.6. договору сторони узгодили, що всі ціни, обговорені в специфікаціях, додатках до цього договору, є звичайними, справедливими, ринковими. Загальна сума договору визначається як сумарна вартість товару, поставка якого здійснюється відповідно до доданих до неї специфікацій.

Згідно з п. 2.9. договору взаєморозрахунки за даним договором ведуться у розрізі замовлень.

Відповідно до п. 3.1. договору поставка товару здійснюється на умовах EXW (Міжнародні правила щодо тлумачення термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року, які застосовуються урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із цього договору). Даний термін означає, що постачальник вважається таким, що виконав свої обов`язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця у місці поставки, визначеному у п.3.3 даного договору. Якщо виникне потреба, може бути узгоджено інші умови поставок, що оформлюється у специфікаціях.

Згідно з п. 3.2. договору строк поставки товару - протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів з моменту отримання на поточний рахунок постачальника 100% попередньої оплати, якщо інше не обумовлено сторонами у специфікаціях. Якщо виникне потреба, може бути узгоджено графік поставок, що оформлюється у специфікаціях.

Пунктом 3.3. договору визначено, що місцем поставки товару є склад постачальника, що знаходиться за адресою: 51906, Україна, м. Кам`янське, 3-й Травневий провулок, 1-13. Якщо виникне потреба, може бути узгоджено інше місце поставки, що оформлюється у специфікаціях.

Відповідно до п. 3.4. договору датою поставки товару є дата видаткової накладної.

Згідно з п. 3.5. договору право власності на поставлену партію товару і ризики загибелі та/або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця з моменту передачі-прийому товару покупцю в пункті поставки і засвідчується підписанням сторонами видаткової накладної.

Згідно з п. 6.2. договору у випадку порушення строку поставки товару покупцю, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується неустойка, від вартості товару, який не поставлено, за кожен день порушення строку.

Пунктом 9.1. договору визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Відповідно до п. 9.2. договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. цього договору та діє до « 02» вересня 2026 року включно. При цьому договір діє щодо взаєморозрахунків сторін - до повного виконання сторонами зобов`язань по проведенню взаєморозрахунків. У разі відсутності заперечень сторін цього договору строк його дії продовжується на такий самий строк на тих самих умовах.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін. До суду не подано доказів розірвання договору або визнання його недійсним.

Також позивачем до матеріалів справи надані специфікації на поставку товару від 28.08.2025 р., від 29.08.2025 р., від 29.08.2025 р.

Щодо вказаних специфікацій суд зауважує, що зі змісту самих специфікацій останні є додатками №1, №2, №3 відповідно до договору №112-08/25 від 11.08.2025 р.

Як вказує позивач в позовній заяві (вх. №57093/25 від 30.12.2025 р.), вказані специфікації були складені сторонами саме на виконання умов спірного договору № 02-09/25 від 02.09.2025 р., а зазначення специфікаціях іншого договору обумовлюється технічною помилкою з боку відповідача, який готував відповідні документи.

Разом з цим, суд критично ставиться до такого твердження позивача, з огляду на те, що вказані специфікації датуються серпнем 2025 року та передують даті укладення спірного договору (02.09.2025 р.), доказів того, що дата укладення специфікацій і посилання в них на інший договору є технічною помилкою, матеріали справи не містять, у зв`язку з чим вказані ствердження позивача про технічну помилку не приймаються судом до уваги.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для надання оцінки відповідності спірних правовідносин наведеним обставинам і умовам специфікацій на поставку товару від 28.08.2025 р., від 29.08.2025 р., від 29.08.2025 р., оскільки відсутні будь-які правові підстави вважати наведені специфікації невід`ємною частиною спірного договору № 02-09/25 від 02.09.2025 р.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки від 02.09.2025 р. №2902-09/25 є підставою для виникнення у сторін договору зобов`язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, та згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

За положеннями ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з п. 2.2. договору оплата здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

За умовами п. 2.3. договору позивач мав здійснити 100% попередню оплата, якщо інше не обумовлене у специфікаціях. Вартість товару, оплачена покупцем за даним договором на умовах попередньої оплати у розмірі 100% перегляду і зміні не підлягає.

Враховуючи відсутність укладених сторонами специфікацій до спірного договору, відповідно єдиною умовою оплати є передбачена п. 2.3. спірного договору 100% передоплата.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п. 2.3. договору позивачем перераховано відповідачу грошові кошти у загальній сумі 2547376,72 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, а саме:

- платіжною інструкцією №83 від 10.09.2025 р. на суму 704550,42 грн. з призначенням платежу: «Оплата за лист, арматуру згідно рахунка №1082 від 29.08.2025 р., в т.ч. ПДВ 20% - 117425,07 грн.»;

- платіжною інструкцією №84 від 10.09.2025 р. на суму 839977,32 грн. з призначенням платежу: «Оплата за арматуру згідно рахунку №1081 від 29.08.2025 р., в т.ч. ПДВ 20% -139996,22 грн.»;

- платіжною інструкцією №85 від 10.09.2025 р. на суму 1002848,98 грн. з призначенням платежу: «Оплата за лист, трубу згідно рахунка № 1080 від 28.08.2025 р., в т.ч. ПДВ 20% - 167141,50 грн.».

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

В свою чергу отримання постачальником передоплати від покупця обумовило виникнення у відповідача зобов`язання поставити товар відповідно до умов п. 3.2. договору поставки у строк що не перевищує 15 робочих днів з моменту надходження попередньої оплати (10.09.2025), а саме до 01.10.2025 включно.

Пунктом 3.3. договору визначено, що місцем поставки товару є склад постачальника, що знаходиться за адресою: 51906, Україна, м. Кам`янське, 3-й Травневий провулок, 1-13. Якщо виникне потреба, може бути узгоджено інше місце поставки, що оформлюється у специфікаціях.

Відповідно до п. 3.4. договору датою поставки товару є дата видаткової накладної.

Згідно з п. 3.5. договору право власності на поставлену партію товару і ризики загибелі та/або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця з моменту передачі-прийому товару покупцю в пункті поставки і засвідчується підписанням сторонами видаткової накладної.

Між тим, як з`ясовано судом, відповідачем не було здійснено поставку вказаного обладнання, передоплату за який здійснив позивач згідно з платіжними інструкціями №83 від 10.09.2025 р., №84 від 10.09.2025 р. та №85 від 10.09.2025 р. на загальну суму 2547376,72 грн. Вказані обставини відповідачем не спростовано, доказів протилежного відповідачем до суду не надано.

Щодо вимоги про розірвання договору суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За змістом наведених положень закону одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин та не потребує вчинення додаткових дій для такого припинення, зокрема шляхом звернення до суду.

Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього.

За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору.

Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

Відповідно до п. 9.2. договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. цього договору та діє до « 02» вересня 2026 року включно. При цьому договір діє щодо взаєморозрахунків сторін - до повного виконання сторонами зобов`язань по проведенню взаєморозрахунків. У разі відсутності заперечень сторін цього договору строк його дії продовжується на такий самий строк на тих самих умовах.

За положеннями п. 9.6 договору, якщо інше не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього договору. Цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному в Україні законодавстві (п. 9.7 договору).

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 зазначив, що одним із наслідків розірвання договору є припинення зобов`язань сторін, що виникли у сторін такого договору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 та ст. 509 ЦК України. Відтак за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Відповідний висновок також міститься у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.2019 № 910/16750/18.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли зобов`язання за договором поставки № 02-09/25 від 02.09.2025 р. Однак, відповідач порушив взяті на себе за договором зобов`язання, адже не поставив товар у строку, визначений п. 3.2. договору. Вказана бездіяльність є істотним порушенням договору, метою якого саме і було отримання позивачем обладнання.

Враховуючи вищенаведене та те, що у даному випадку, з огляду на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, строк дії якого встановлено до 02.09.2026 р. (п. 9.2. договору), відповідно даний договір може бути розірвано в судовому порядку на підставі ст. 651 ЦК України.

В свою чергу з огляду на встановлення судом факту невиконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним з позивачем договором поставки № 02-09/25 від 02.09.2025 р. щодо поставки обумовленого товару у встановлений договором строк, суд доходить до висновку про істотне порушення відповідачем умов вказаного договору, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати товар, на який він розраховував при укладенні договору.

Відтак, з огляду на те, що відповідач на протязі дії спірного договору не здійснив поставку товару, на думку суду, позовні вимоги про розірвання спірного договору від №02-09/26 від 02.09.2025 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили ч. 3 ст. 653 ЦК України).

У зв`язку із розірванням спірного договору в судовому порядку має місце припинення зобов`язань по спірному договору.

Так, розірвання спірного договору є способом захисту цивільних прав, оскільки таке розірвання спрямоване на припинення правовідношення у такому договорі.

Щодо вимог позивача про стягнення отриманих відповідачем коштів в якості попередньої оплати в сумі 2547376,72 грн. суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, на виконання умов спірного договору в якості передоплати позивачем було сплачено відповідачу грошові кошти у розмірі 2547376,72 грн. згідно з платіжними інструкціями №83 від 10.09.2025 р. на суму 704550,42 грн., №84 від 10.09.2025 р. на суму 839977,32 грн. та №85 від 10.09.2025 р. на суму 1002848,98 грн.

Так, як встановлено судом та не спростовано відповідачем, останній не виконав прийняті на себе зобов`язання по поставці позивачу обумовленого договором товару на суму 2547376,72 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідних доказів на поставку товару позивачу як покупцю на спірну суму коштів, зокрема, відповідних оформлених сторонами видаткових накладних. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано належних доказів поставки товару за договором поставки № 02-09/25 від 02.09.2025 р. на спірну суму коштів в розмірі 2547376,72 грн., суд погоджується з доводами позивача про існування у відповідача невиконаного зобов`язання з поставки вказаного товару.

Так, невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Також відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Водночас зі змісту частини другої статі 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. І вразі настання такої умови покупець може діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. А тому волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від 27.11.2019 у справі № 924/277/19, від 09.03.2023 у справі № 910/5041/22, від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.04.2024 у справі № 909/335/23, від 14.05.2024 у справі № 916/1164/23, від 16.07.2024 у справі № 910/3574/23, від 24.04.2025 у справі №910/3690/24).

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17, від 05.02.2025 у справі №917/892/23).

У постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 Велика Палата Верховного Суду не погодилась із доводами скаржника про те, що прострочення зобов`язання з повернення суми попередньої оплати пов`язано також із датою закінчення строку дії контракту, оскільки немає підстав ототожнювати цю дату із строком (терміном) виконання постачальником (продавцем) обов`язку повернути суму попередньої оплати, а згідно з положеннями контракту останній в частині невиконаних зобов`язань діє до їх повного виконання сторонами. Крім того, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також підтвердила виникнення у відповідача (постачальника, продавця) зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.

За таких обставин, враховуючи фактично відмову позивача від договору шляхом його розірвання, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 2547376,72 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача неустойки суд зазначає наступне.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (непоставка відповідачем обумовленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.2. договору у випадку порушення строку поставки товару покупцю, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується неустойка, від вартості товару, який не поставлено, за кожен день порушення строку.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Частина 2 статті 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Стала практика Верховного Суду свідчить, що розірвання договору не спростовує обставин порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором під час його дії. Зобов`язання відповідача на момент розірвання договору вже були порушеними.

Отже, розірвання договору за згодою сторін або за рішенням суду, у тому числі у разі розірвання договору в односторонньому порядку з підстав, передбачених ЦК України, не звільняє сторону від відповідальності за порушення договору, що мало місце під час дії договору, що означає, що договірні санкції підлягають нарахуванню за весь період прострочення зобов`язання та до дати розірвання договору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 904/3385/24 від 24.02.2025.

Відповідно позивач має право на стягнення з відповідача штрафних санкцій за непоставку та поставку товару з порушенням строків за договором у період його дії (п. 73 постанови КГС ВС від 16.05.2024 у справі № 910/7012/23).

Так, сплата неустойки як один із видів забезпечення виконання зобов`язання, встановлених договором або законом, та як один із встановлених договором або законом правових наслідків порушення зобов`язання передбачена нормами ЦК України (пункт 3 частини першої статті 611 цього Кодексу).

Перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону (див. постанова Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22).

Судом при розгляді вимоги про розірвання договору поставки встановлено факт прострочення терміну виконання зобов`язань по спірному договору, зокрема: щодо поставки товару у визначений договором термін.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов`язання за договором №02-09/25 від 02.09.2025 р. щодо поставки товару за договором у строк, передбачений п. 3.2. договору (15 робочих днів з дня надходження попередньої оплати (10.09.2025 р.), на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу неустойку. Так, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок неустойки на суму вартості непоставленого товару за період з 02.10.2025 по 23.12.2025 (83 дн.) до моменту заявлення вимоги про розірвання договору поставки, судом встановлено, що вказаний розрахунок неустойки був здійснений позивачем вірно з урахуванням умов п. 6.2. договору та діючої облікової ставки НБУ у спірний період, за який нараховано неустойку, відповідно розмір неустойки становить 179572,61 грн. (2547376,72 грн. х 15,50% х 2 / 100% х 83 дн. / 365 дн.), що підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є припинення правовідношення, примусове виконання обов`язку в натурі.

Підсумовуючи викладене вище, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-виробниче підприємство “Каста” обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, тому підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-виробниче підприємство “Каста” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будімпекс-Дніпро” про розірвання договору та стягнення коштів у розмірі 2726949,33 грн. задовольнити.

2. РОЗІРВАТИ договір поставки № 02-09/25 від 02.09.2025, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Будімпекс-Дніпро” (54028, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Вінграновського, буд. 49; код ЄДРПОУ 33383861) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інженерно-виробниче підприємство “Каста” (61032, Харківська область, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 298; код ЄДРПОУ 42639117).

3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будімпекс-Дніпро” (54028, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Вінграновського, буд. 49; код ЄДРПОУ 33383861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-виробниче підприємство “Каста” (61032, Харківська область, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 298; код ЄДРПОУ 42639117) попередню оплату в розмірі 2547376/два мільйони п`ятсот сорок сім тисяч триста сімдесят шість/грн. 72 коп., неустойку у розмірі 179572/сто сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят дві/грн. 61 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 35145/тридцять п`ять тисяч сто сорок п`ять/грн. 79 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 09.10.2026 року, з урахуванням умов воєнного стану та завантаженості судді Ільєвої Л.М., а також у зв`язку з перебуванням судді Ільєвої Л.М. у щорічній відпустці з 24.08.2026 по 03.09.2026 року і 14.09.2026 року, та у відрядженні з 30.09.2026 по 03.10.2026 року.

Суддя Л.М. Ільєва

Оригінал: reyestr.court.gov.ua