Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №914/2404/26 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 Справа № 914/2404/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Ісакова Ірини Степанівни, м. Львів

про: стягнення заборгованості за Договором №1 від 01.09.2020 року в розмірі 10 265,48 грн.

Представники сторін:

від позивача: Заяць Б.Р. - представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області в систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до відповідача: ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором №1 від 01.09.2020 року в розмірі 10 265,48 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2026, справу № 914/2404/26 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.08.2026, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 01.09.2026.

01.09.2026 представником позивача подано на адресу суду в систему "Електронний суд" клопотання про долучення доказів з додатками за вх. № 24500/26.

Крім того, 01.09.2026 представником позивача подано на адресу суду в систему "Електронний суд" клопотання про долучення доказів з додатками за вх. № 24499/26.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.09.2026, розгляд справи по суті призначено на 06.10.2026.

06.10.2026 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

06.10.2026 відповідач в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 03.08.2026 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79495, місто Львів, місто Винники, вул. Стефаника, буд 15а, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Поштові конверти, які направлялися на адресу відповідача повернуті на адресу суду. Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).

З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/2404/26 Господарським судом Львівської області.

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2404/26.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.09.2020 між Винниківською міською радою, правонаступником якої є позивач та ФОП Ісаковою Іриною Степанівною було укладено Договір №1 на оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення. За цим договором відповідачу надано право тимчасового користування газоном площею 15 кв. м за адресою: м. Винники, вул. Галицька, 17, зі строком дії договору до 31.08.2025. Початковий розмір щомісячної орендної плати становив 1 350,00 грн, у тому числі ПДВ, зі сплатою до 25 числа поточного місяця та щорічним коригуванням розрахункової ставки на рівень інфляції.

Позивач просить стягнути з Ісакової Ірини Степанівни 10 265,48 грн заборгованості за Договором №1 на оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення від 01.09.2020 за період з 18.04.2025 по 31.08.2025 та покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн.

За твердженням позивача, відповідач порушував строки та повноту внесення орендних платежів, внаслідок чого станом на 30.06.2026 залишилася несплаченою сума заборгованості в розмірі 10 265,48 грн. за період з 18.04.2025 по 31.08.2025.

На підтвердження розміру позовних вимог, позивач посилається на довідку №4-2302-9375 від 02.07.2026. Право на звернення з позовом Управління обґрунтовує приєднанням Винниківської територіальної громади до Львівської територіальної громади, правонаступництвом Львівської міської ради та покладеними на Управління повноваженнями орендодавця і справляння орендної плати за користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності.

Позивач посилається на розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №718-р, ухвали Львівської міської ради від 29.12.2020 №7, від 22.04.2021 №591, від 01.12.2016 №1273, а також на Положення про Управління, затверджене рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.03.2025 №218.

Позивач зазначає, що 09.02.2022 внесено запис про державну реєстрацію припинення Винниківської міської ради.

Позивач також зазначає, що 23.02.2021 зареєстровано припинення підприємницької діяльності Ісакової Ірини Степанівни, проте ця обставина не припиняє її зобов`язань за укладеним договором та не змінює господарського характеру спору. Порушення свого права позивач вбачає в неотриманні належної плати за користування комунальним майном.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не забезпечив явки свого представника, вимог ухвали суду від 03.08.2026 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно повідомлявся про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79495, місто Львів, місто Винники, вул. Стефаника, буд 15а, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Поштові конверти, які направлялися на адресу відповідача повернуті на адресу суду.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України, як відповідач у справі.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який долучено до матеріалів справи, зазначено, що діяльність Фізичної особи -підприємця Ісакова Ірини Степанівни припинена 23.02.2021, підстава – власне рішення.

Згідно ст. 51 та 52 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію щодо юрисдикції спору за позовом суб`єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору (постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14144цс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18), від 5 червня 2019 року у справі № 904/1083/18 (провадження № 12-249гс18).

Разом з тим статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.

Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Відтак, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.

Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 609 ЦК України).

Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб, згідно зі статтею 51 ЦК України, застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною третьою статті 46 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” (тут і далі - у редакції, чинній на час припинення ФОП) передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП.

Відповідно до статті 52 ЦК України, ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статті 46 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, суд дійшов висновку про належність спору до господарської юрисдикції.

01.09.2020 між Винниківською міською радою (орендодавець за договором) та Фізичною особою підприємцем Ісаковою Іриною Степанівною (орендарем за договором) укладено Договір №1 на оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення (надалі Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору його предметом є надання орендареві права тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності для розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення на умовах оренди.

Пунктом 2.1.1 Договору конкретизовано об`єкт користування: газон площею 15 кв. м. за адресою: м. Винники, вул. Галицька, 17.

Пунктом 2.2.2 Договору на орендаря покладено обов`язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю вартість оренди за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними згідно з Порядком розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Винники.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, обов`язок внесення орендної плати виникає з часу укладення договору.

Згідно з пунктом 3.2 Договору, орендар сплачує плату за користування об`єктом площею 15 кв. м щомісячно до 25 числа поточного місяця в розмірі 1 350,00 грн за місяць, у тому числі ПДВ.

Пунктом 3.3 Договору передбачено щорічне визначення розрахункової ставки на наступний рік шляхом коригування ставки попереднього року на рівень інфляції за цей рік.

Пункт 3.3 Договору також передбачає, що при зміні розрахункових ставок та розмірів орендованої площі плата вноситься за новими ставками з дати набрання ними чинності. Відсутність або непідписання орендарем змін до договору не звільняє його від внесення плати в розмірі та за ставками, визначеними цим пунктом.

Відповідно до пункту 6.3, Договір припиняється після закінчення строку його дії або розривається достроково за згодою сторін.

Розділом 7 визначено строк дії договору з 01.09.2020 до 31.08.2025.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №718-р Винниківську територіальну громаду включено до складу Львівської територіальної громади. Позивач зазначає, що ухвалою Львівської міської ради від 29.12.2020 №7 вирішено припинити відповідні місцеві ради шляхом приєднання до Львівської міської ради, яку визначено правонаступником їх майна, прав та обов`язків.

На підтвердження повноважень, позивач наводить пункт 1.3 Положення, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 01.12.2016 №1273, за яким орендодавцем окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності, за передбаченими цим Положенням винятками, є Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку. Позивач також посилається на Положення про Управління, затверджене рішенням виконавчого комітету від 07.03.2025 №218, яке визначає завдання з управління комунальним майном та виконання повноважень орендодавця.

Згідно довідки Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради за №4-2302-9375 від 02.07.2026, яка долучена позивачем до матеріалів справи, заборгованість відповідача за Договором №1 від 01.09.2020 щодо об`єкта площею 15 кв. м на вул. Галицькій, 17 у м. Винники станом на 30.06.2026 становить 10 265,48 грн. за період з 18.04.2025 по 31.08.2025, тобто по час дії вказаного вище договору.

Довідка містить помісячні дані про нарахування з ПДВ, платежі та залишки заборгованості з лютого 2022 року до серпня 2025 року включно.

Відповідач взяті на себе зобов`язання з оплати орендних платежів виконував невчасно та не в повному обсязі, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення заборгованості з орендних платежів.

Оцінка суду.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 1 на оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення від 01.09.2020.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Пунктом 2.2.2 Договору на орендаря покладено обов`язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю вартість оренди за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними згідно з Порядком розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Винники.

Як вбачається з матеріалів справи та стверджує позивач, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо сплати орендних платежів виконував неналежним чином.

Згідно з ст. 526 ЦКУ, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктом 3.2 Договору, орендар сплачує плату за користування об`єктом площею 15 кв. м щомісячно до 25 числа поточного місяця в розмірі 1 350,00 грн за місяць, у тому числі ПДВ.

Cудом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов`язання з оплати орендних платежів виконував невчасно та не в повному обсязі, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення заборгованості з орендних платежів.

Довідку про заборгованість Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради за №4-2302-9375 від 02.07.2026 суд оцінює у взаємозв`язку з Договором № 1 від 01.09.2020, який визначає об`єкт, строк користування, періодичність платежів та індексацію.

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати становить 10 265,48 грн за період з 18.04.2025 по 31.08.2025, тобто по час дії Договору.

Відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України звільнення від плати пов`язується з неможливістю користування майном через обставини, за які наймач не відповідає. У матеріалах справи не наведено доказів таких обставин стосовно спірного об`єкта. Відповідач не заявив і не підтвердив підстав для звільнення від плати, її зменшення чи припинення грошового зобов`язання.

Відповідач не спростував належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами доводів позовної заяви, не надав суду доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Станом на день ухвалення рішення, доказів оплати зі сторони відповідача основної заборгованості та доказів в спростування наведених обставин, суду не надано.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування “вірогідності доказів” на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором №1 від 01.09.2020 року в розмірі 10 265,48 грн., є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі.

Судові витрати.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, тому витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 252, 327 ГПК України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, місто Львів, пл. Галицька, буд. 15; код ЄДРПОУ 25558625) 10 265,48 грн. заборгованості за Договором №1 від 01.09.2020 року та 2 662,40 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 12.10.2026.

Суддя Долінська О.З.