Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №914/370/26 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 Справа № 914/370/26

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Львів»

до відповідача-1: Фізичної особи- підприємця Якимчука Миколи Олексійовича

до відповідача-2: Зушмана Андрія Дмитровича

про стягнення заборгованості,

представники:

позивача: не з`явився,

відповідача-1: не з`явився,

відповідача-2: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 09.02.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.03.2026р.

Разом з позовом подано клопотання про розгляд справи без участі представника.

Позивач у позові звернув увагу суду, що позичальник - ФОП Якимчук М.П. (позивач-1) змінив адресу реєстрації, якою є: АДРЕСА_1 і не повідомив про такі зміни АТ АКБ «Львів». Про наявність таких змін, Банк дізнався із Ухвали Господарського суду Львівської області від 20.01.2026р. у справі №914/181/26 та підтверджуються Витягом із ЄДР від 29.01.2026р., які додано до позову.

Указом Президента України від 24.02.2026р. №162/2026 суддю Іванчук С.В. призначено на посаду судді Західного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Львівської області №66 від 27.02.2026 року призначено повторний автоматизований розподіл справи №914/370/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2026р., справу №914/370/26 передано для розгляду судді Король М.Р.

03.03.2026р. суд постановив ухвалу, відповідно до якої, зокрема, ухвалив: прийняти справу до розгляду, підготовче засідання призначити на 01.04.2026р.

Хід справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

27.04.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№11845/26).

12.05.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№13412/26).

08.06.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№16212/26). У вказаному відзиві викладено клопотання: про витребування доказів та про призначення експертизи.

10.06.2026р. суд протокольно ухвалив визнати причини пропуску строку на подання відзиву поважними, поновити строк і долучити відзив до матеріалів справи.

15.06.2026р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№17028/26).

01.07.2026р. суд протокольно ухвалив відмовити в задоволенні клопотання відповідача-1 про витребування доказів та про призначення експертизи.

Враховуючи відсутність передбачених статтею 81 ГПК України підстав для витребування доказів судом, суд відмовив у задоволенні відповідного клопотання.

Суд вважав, що для перевірки розбіжностей розрахунків заборгованості, на які вказує відповідач-1 у клопотанні про призначення судово-економічної експертизи документів фінансово-кредитних операцій, не потрібні спеціальні знання. Крім того, відповідач мав можливість самостійно подати до суду такий висновок експерта.

17.08.2026р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про зменшення позовних вимог (вх.№3809/26).

19.08.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№23393/26).

Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду. Основною підставою для відкладення підготовчого судового засідання є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість виконання завдань підготовчого провадження у відповідному судовому засіданні. Таким чином, неявка представника учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

19.08.2026р. суд протокольно ухвалив прийняти до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, закрити підготовче провадження і призначити розгляд справи по суті.

Заява позивача про зменшення позовних вимог подана до початку розгляду справи по суті і надіслана відповідачам, суд зазначає, що позивач дотримався приписів ст.46 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та, зокрема, у підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, суд вирішив, що є підстави для закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

16.09.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№26130/26).

30.09.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№27495/26).

З огляду на обставини справи, враховуючи, що представник відповідача-1 вже подавав клопотання про відкладення, зважаючи на достатність доказів для прийняття рішення у справі, суд зазначає, що підстави відкладення, вказані в клопотанні не є поважними (коло представництва не є обмеженим), а тому дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвали суду були повернуті органом поштового зв`язку без вручення відповідачу-2.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем-2 не повідомлено суд про зміну місцезнаходження, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день складення підприємством поштового зв`язку повідомлень про неможливість вручення поштових відправлень, вважається днем вручення відповідачу-2 ухвал суду.

Відповідно до позицій, висловлених у постановах Верховного Суду від 11.12.2018р. у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019р. у справі № 916/2349/17, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі № 913/879/17, від 21.05.2020р. у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020р. у справі № 24/260-23/52-б).

Одночасно процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Суд зауважує, що даний позов до Поручителя - фізичної особи подано в господарський суд, керуючись статтею 45 ГПК України, якою встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не підприємцем, чітко визначені положеннями статті 20 ГПК України (як приклад, пункти 5, 10, 14 статті 20 ГПК України).

Така позиція підтверджена постановою Великої палати Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/1733/18, провадження № 12-170218 в п.5.12: «Отже, враховуючи викладене, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи».

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позовні вимоги обгрунтовано фактом неналежного виконання відповідачами зобов`язань по кредитному договору та договору поруки, що, на переконання позивача, дає право на стягнення заборгованості по кредиту з відповідачів (в тому числі на дострокове стягнення).

У відзиві відповідачем-1 зазначається про неправильність Банком нарахування процентів та подано додатком контррозрахунок. Як слідує із цього контррозрахунку, відповідач-1 прийшов до висновку, що в загальному Банком нараховано 236 602,66грн. процентів, а за його підрахунками мав нарахувати 240 325,57 грн.

Відповідач-1 зазначає про порушення Банком вимог закону та умов договору при направленні вимоги, вбачає винність дій і обов`язок кредитора надсилати повідомлення на актуальну, відому з реєстрів адресу.

В цілому, висловлено заперечення в частині вимог про дострокове повернення кредитних коштів.

Відповідач-2 своїм процесуальним правом на подачу заяв процесуального характеру не скористався, відзиву на позовну заяву не подано.

За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, пояснень учасників справи, суд встановив наступне:

27.09.2024 року між АТ АКБ «Львів» (надалі Банк) та ФОП Якимчуком Миколою Олексійовичем (надалі Позичальник) укладено Кредитний договір №791/В/2024 (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати у власність Позичальника грошові кошти (надалі – Кредит) в розмірі 2 000 000,00 (Два мільйони гривень) для фінансування оборотного капіталу Позичальника, з процентною ставкою 23% річних та кінцевою датою повернення – 26.09.2027р.

Прийняті на себе зобов`язання по Кредитному договору Банк виконав, перерахувавши на поточний рахунок Позичальника кошти в розмірі 2 000 000,00 (Два мільйони) гривень, що підтверджується меморіальним ордером №1276796 від 27.09.2024р.

ФОП Якимчук Микола Олексійович звернувся із заявою від 25.02.2025 р. про внесення змін до Кредитного договору №791/В/2024 від 16.07.2024 р. у частині відтермінування погашення тіла кредиту за період з лютого 2025 року по квітень 2025 року та розподілу цих сум рівними частинами між наступними платежами за графіком.

На підставі вищевказаної заяви Графік повернення кредиту було викладено в новій редакції, який становить невід`ємну частину Кредитного договору. Умови та положення Кредитного договору зберігають свою чинність і діють з урахуванням положень Графіку, викладеного в новій редакції.

Відповідно до пункту 2.1.6 Кредитного договору, повернення кредиту здійснюється згідно Графіку погашення кредиту оформленого додатком №1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Згідно до п.5.1., п.5.2. Кредитного договору, Позичальник зобов`язаний повернути Банку Кредит у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим Договором та/або додатками до нього. Повернення Кредиту може здійснюватися шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу Банку.

Відповідно до п.4.2. Кредитного договору, проценти за користування Кредитом нараховуються Банком щомісячно на суму заборгованості по Кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1.3. цього Договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п.2.1.4. цього договору.

Важливо зазначити, що по Кредитному договору з 02.01.2026р. Банком припинено нараховувати проценти у зв`язку із направленням листа-вимоги від 16.12.2025р. за вих.№8993/0-05 про дострокове виконання кредитного зобов`язання, яка змінила кінцевий термін повернення кредиту.

Згідно п.2.7. Кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником зобов`язань, передбачених цим Договором та/або договорами, якими забезпечується виконання зобов`язань за цим Додатковим договором, а також у випадку несвоєчасної сплати процентів та/або повернення Кредиту або його частини.

Згідно п. 5.8. Кредитного договору, Банк у випадках передбачених п.2.7. цього Договору, вправі вимагати дострокового повернення Кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за Договором, про що письмово повідомляє Позичальника.

Пунктом 5.9. Кредитного договору передбачено, що «Позичальник зобов`язаний протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п.5.8) достроково повернути Кредити, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим Договором».

На виконання п.5.9. Кредитного договору, зважаючи на те, що по даному кредитному зобов`язанню наявна заборгованість і з метою вирішення даного спору у позасудовому порядку, Банком було надіслано лист-вимогу від 16.11.2025р. за вих. №8993/0-05, однак вона повернулась за закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується Трекінгом Укрпошти 0505525075979 та залишились без відповідного реагування зі сторони Позичальника.

Згідно п. 12.1. Кредитного договору, будь-яке повідомлення, що надсилається за цим Договором, повинно здійснюватись у письмовій формі та в порядку, обумовленими Договором. Адреса Позичальника, зазначена у цьому Договорі, вважається належною для листування, якщо Позичальником письмо не повідомлене інше.

Оскільки, направленням вищевказаного листа-вимоги Позичальнику було змінено термін виконання кредитного зобов`язання – Банком застосовано презумпцію належного повідомлення та припинено нарахувати проценти за Кредитним договором з 02.01.2026р.

З урахуванням того, що Позичальник систематично не виконує взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором, Позивач вважає, що на підставі п.2.7. Кредитного договору вправі вимагати дострокового погашення існуючої заборгованості в судовому порядку.

Так, 27.09.2024р. з метою забезпечення виконання вимог за Кредитним договором між АТ АКБ «Львів» та ОСОБА_1 ( надалі – Поручитель) було укладено Договір поруки №791/В/2024-P1 ( надалі – Договір поруки).

Пунктом 1.2. Договору поруки передбачено: безпосередні обсяг, розмір, порядок і умови виконання Основного Зобов`язання визначаються відповідно до умов Кредитного Договору з урахуванням усіх додаткових договорів/угод і додатків до нього, які укладені та/або будуть укладені в майбутньому.

Згідно п.1.4. Договору поруки, Поручитель несе солідарну з Позичальником відповідальність за належне виконання Позичальником Основного Зобов`язання.

У випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником Основного Зобов`язання, Поручитель зобов`язується :

- повернути отриманий але неповернутий Позичальником Кредит (п. 2.1.1. Договору поруки).

- сплатити нараховані проценти за користування Кредитом, неустойку (штраф, пеню), передбачені умовами Кредитного договору ( п.2.1.2. Договору поруки).

Відповідно до п.2.3. Договору Поруки, кредитор вправі вимагати виконання Основного Зобов`язання, частково або в повному обсязі, на свій розсуд, як від Позичальника і Поручителя, так і від будь-кого з них окремо.

Як слідує з п.2.8. Договору поруки, Поручитель зобов`язаний здійснити погашення суми простроченого Основного Зобов`язання не пізніше 7 банківських днів з дати надсилання йому Вимоги Кредитора. При цьому, Вимога Кредитора вважається такою, що отримана Поручителем, якщо вона надіслана рекомендованим або цінним листом на поштову адресу або електронну адресу поручителя, зазначені в Договорі Поруки, або повідомлені Поручителем додатково, або вручена йому особисто.

На виконання п. 2.8. Договору поруки, Поручителю було надіслано лист-вимогу за вих. №8994/0-05 від 16.12.2025р., який повернувся за закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується трекінгом Укрпошти 050552507203.

Виходячи із п.1.3, п.1.4..2.1 Договору поруки, ОСОБА_1 виступає співвідповідачем у даній справі.

Додатково Позивач повідомив суд, що з метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань, 28.02.2025 р. між Банком та ФОП Якимчук Микола Андрійович було укладено Договір застави майна №791/В/2024-Т2, а також 27.09.2024р. між АТ АКБ «Львів» та ОСОБА_1 укладено Договір застави майна №791/В/2024-Т1.

Однак, Банк не ставить додаткові вимоги про звернення стягнення на це майно, так як заставодавці несуть повну фінансову відповідальність, як позичальник і поручитель, всім належним їм майном, в тому числі і заставним.

Розмір заборгованості, серед іншого, підтверджується розрахунком заборгованості, виписками про рух коштів по рахунках Позичальника, меморіальним ордером про видачу кредитних коштів.

Розрахунок заборгованості також долучено до заяви про зменшення позовних вимог.

Враховуючи прийняття судом до розгляду заяви позивача про зменшення позовних вимог, суд здійснює розгляд справи з урахуванням нової ціни позову: 1 926 649,84 грн., що складається із заборгованості: заборгованість по основному боргу - 1 716 475,07 грн.; заборгованість по процентах - 210 174,77 грн. (станом на 11.06.2026р.).

Несплата відповідачами 1, 2 заборгованості стала підставою для звернення позивача за захистом свого порушеного права до господарського суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині своєчасної повернення отриманих кредитних коштів порушеними.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1,3 статі 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно із частиною 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з частиною 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із урахуванням того, що Позичальник систематично не виконує взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором у визначені Кредитним договором терміни, позивач, на підставі п.2.7. Кредитного договору ст. 1050 ЦК України, вправі вимагати дострокового погашення існуючої заборгованості по Кредитному договору в судовому порядку.

Вказані вище нарахування підтверджуються відповідними розрахунками, доданими до заяви про зменшення позовних вимог.

Суд, також, звертає увагу, що позивач обираючи спосіб захисту, заявив позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості за кредитними договором з відповідача-1 та відповідача-2.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частинами статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що відповідачі мають відповідати перед позивачем, як солідарні боржники. Відповідачами не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суд, також, зауважує, що станом на час розгляду спору, в матеріалах справи відсутні докази погашення боргу відповідачами-1,2 в заявленій позивачем сумі.

Здійснивши перевірку проведених Банком нарахувань, суд погоджується з такими.

З огляду на зазначене, позовні вимоги про стягнення з відповідачів1,2 солідарно заборгованості в розмірі 1 926 649,84грн., що складається із заборгованості: заборгованість по основному боргу - 1 716 475,07 грн.; заборгованість по процентах - 210 174,77 грн. є документально доведеними, не спростованими відповідачами-1,2 та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доводи, обгрунтування відповідача-1 судом враховані, проте не є такими, що впливають на висновки суду у даній справі.

Банк скерував дану лист-вимогу на адресу, яку вказав Відповідач-1 в Кредитному договорі, інших офіційних, письмових відомостей про зміну адреси від Відповідача до Банку не надходило.

Зазначення, Відповідачем-1 того факту, що ним скеровано Банку звичайний лист 05.10.2024р. і в нього відсутній фіскальний чек, свідчать про те, що цей факт не підтверджений належно.

Посилання Відповідача-1 на те, що Банк мав здійснювати базовий моніторинг ризиків і слідкувати за зміною адреси Відповідача-1 в публічних реєстрах не заслуговують на увагу, оскільки у Банку немає такого обов`язку ні згідно норм законодавства, ні згідно умов Кредитного договору.

Додатково слід зазначити, що, в даному випадку, мають місце договірні правовідносини між двома юридичними особами, які уклали договір, керуючись принципом свободи договору.

Зважаючи на те, що у справі немає жодних доказів, того, що Позичальник письмово повідомив Банк про зміну свої адреси, Банк діяв згідно умов погоджених сторонами в Кредитному договорі.

Згідно умов Кредитного договору, сторони не погоджували порядку перевірки даних в реєстрах і компенсацій за такі дії.

Відповідно, Банк правомірно вчиняв усі юридичні дії щодо контакту з Позичальником на відому йому і вказану в договорі адресу: м.Львів, вул.Угорська, буд.27, кв.1 до 20.01.2026р., поки з офіційних джерел не дізнався про інше.

Таким чином, під час вирішення спору встановлено, а відповідачами не спростовано факт наявності заборгованості за кредитним договором, яка з урахуванням умов договору поруки підлягає стягненню з відповідача 1, 2 у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №1471317 від 29.01.2026р. на суму 29 296,20 грн.

Надалі позивач зменшив ціну позову та визначив її, як 1 926 649,84 грн, за розгляд якої судовий збір становить 28 899,75 грн.

Порядок розподілу та відшкодування судового збору регламентується виключно ГПК України та Законом України «Про судовий збір».

Розподіл судових витрат у господарській справі здійснює суд, який ухвалював судове рішення у справі, відповідно до вимог ст. ст. 129, 126 ГПК України.

З аналізу вказаних норм Господарського процесуального кодексу України слідує, що солідарне стягнення судових витрат чинним ГПК України не передбачено.

Солідарне зобов`язання є інститутом цивільного права і на нього поширюється дія норм Цивільного кодексу України, який визначає це поняття через «солідарну вимогу» та «солідарний обов`язок» (ст. ст. 541-544 ЦК України).

Отже, якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами у визначених частках, оскільки солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2024р. у справі №903/135/23 (903/134/23).

За таких обставин, у відповідності до статті 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір слід покласти на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам у рівних частинах.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», позивач має право на повернення судового збору в розмірі 396,45 грн пропорційно до зменшених позовних вимог за відповідним клопотанням.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Якимчука Миколи Олексійовича (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно комерційного банку «Львів» (адреса: Україна, 79008, Львівська обл., місто Львів, вулиця Сербська, будинок 1; ідентифікаційний код: 09801546) реквізити рахунку: ІВАN: UA113252680000000000002909102, або рах. № НОМЕР_3 , МФО:325268, ЄДРПОУ:09801546, отримувач: АТ АКБ «Львів») заборгованість за Кредитним договором №791/В/2024 від 27.09.2024р. в розмірі 1 926 649,84грн., що складається із заборгованості: заборгованість по основному боргу - 1 716 475,07 грн.; заборгованість по процентах - 210 174,77 грн.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Якимчука Миколи Олексійовича (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (адреса: Україна, 79008, Львівська обл., місто Львів, вулиця Сербська, будинок 1; ідентифікаційний код: 09801546) 14 449,88 грн. судового збору.

4.Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (адреса: Україна, 79008, Львівська обл., місто Львів, вулиця Сербська, будинок 1; ідентифікаційний код: 09801546) 14 449,88 грн. судового збору.

5.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

У зв`язку із перебуванням судді Король М.Р. на навчанні в Національній школі суддів України з 05.10.2026р. до 09.10.2026р. повне рішення складено 12.10.2026р.

Суддя Король М.Р.