Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №914/2387/26 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 Справа № 914/2387/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Комунального підприємства "Адміністративно- технічне управління", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄМК ОДИН", м.Львів

про: стягнення витрат, пов`язаних з проведенням демонтажу тимчасової споруди в розмірі 9000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Садова І.З. – представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області в систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄМК ОДИН" про стягнення витрат, пов`язаних з проведенням демонтажу тимчасової споруди в розмірі 9000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2026, справу № 914/2387/26 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.08.2026, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 25.08.2026.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2026, розгляд справи по суті призначено на 06.10.2026.

06.10.2026 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

06.10.2026 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 03.08.2026 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79057, м. Львів, вул. Коновальця Є., буд. 103, кім. 407, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який отриманий на запит суду та міститься в матеріалах справи.

Поштовий конверт, який направлявся на адресу відповідача з ухвалою суду від 03.08.2026 про відкриття провадження у справі № 914/2387/26, повернутий на адресу суду з відміткою “За закінченням встановленого терміну зберігання”.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020 у справі №910/16409/15, "свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду".

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).

З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/2387/26 Господарським судом Львівської області.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі №914/2387/26.

Позиція позивача.

Позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄМК ОДИН» 9000,00 грн. витрат, пов`язаних із демонтажем тимчасової споруди на вул. І. Франка (трамвайна зупинка) у м. Львові та покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач встановив зазначену тимчасову споруду та здійснював підприємницьку діяльність без договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд і без паспорта прив`язки. Також, за твердженням позивача, відповідач не включений до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Львова.

Позивач посилається на рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.03.2026 №229 «Про демонтаж тимчасових споруд у м. Львові», яким відповідачу рекомендовано самостійно демонтувати споруду. Оскільки добровільний демонтаж не здійснено, позивач на виконання цього рішення організував 27.04.2026 демонтаж із залученням підрядника ФОП Сташківа А.В. за договором №9/5 від 27.04.2026 та доставку споруди на майданчик тимчасового зберігання.

Позивач зазначає, що сплатив підряднику 7500,00 грн. без ПДВ за платіжною інструкцією №4490 від 07.05.2026. До стягнення заявляє 9000,00 грн., у тому числі 1500,00 грн. ПДВ, обґрунтовуючи включення податку своїм статусом платника ПДВ та характером операції з примусового демонтажу.

З метою досудового врегулювання спору, 04.05.2026 на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією скеровувався лист-вимога №2410-вих-62595 про відшкодування на загальну суму 9 000,00 грн. - витрат понесених позивачем у зв`язку з демонтажем тимчасової споруди. Проте, відповідачем вказана сума витрат не була відшкодована позивачу, що і слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Правовими підставами вимог позивач визначає, зокрема, статті 11, 16, 22, 1166 Цивільного кодексу України, положення законодавства про благоустрій населених пунктів, місцеве самоврядування та оподаткування операцій із постачання послуг. Невідшкодування витрат, на його думку, порушує майнові інтереси підприємства, яке використало власні кошти для усунення наслідків порушення відповідачем правил розміщення тимчасової споруди.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не забезпечив явки свого представника, вимог ухвали суду від 03.08.2026 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно повідомлявся про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79057, м. Львів, вул. Коновальця Є., буд. 103, кім. 407, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який отриманий на запит суду та міститься в матеріалах справи.

Поштовий конверт, який направлявся на адресу відповідача з ухвалою суду від 03.08.2026 про відкриття провадження у справі № 914/2387/26, повернутий на адресу суду з відміткою “За закінченням встановленого терміну зберігання”.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України, як відповідач у справі.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄМК ОДИН» встановило тимчасову споруду на вул. І. Франка (трамвайна зупинка) в м. Львові та здійснювало підприємницьку діяльність без документів – договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд та паспорту прив`язки тимчасових споруд. Крім того, відповідач не включений в Комплексну схему розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Львова.

Предметом цієї справи є відшкодування витрат на демонтаж тимчасової споруди на вул. І. Франка (трамвайна зупинка) у м. Львові.

Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" організоване, засноване і здійснює свою діяльність на міській комунальній власності. Позивач посилається на пункт 2.2.5 свого Статуту, відповідно до якого одним із напрямів його діяльності є виконання функцій, визначених окремими ухвалами міської ради, рішеннями виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, наказами та дорученнями департаменту містобудування.

Спір виник у зв`язку з розміщенням Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄМК ОДИН» тимчасової споруди на вул. І. Франка (трамвайна зупинка) у м. Львові. За наведеними позивачем обставинами, у відповідача були відсутні паспорт прив`язки споруди та договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою; відповідач також не був включений до відповідної Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд.

20.03.2026 виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення №229 «Про демонтаж тимчасових споруд у м. Львові», згідно якого відповідачу рекомендовано демонтувати тимчасову споруду на вул. І. Франка (трамвайна зупинка).

Пунктом 3 рішення Львівської міської ради №229 «Про демонтаж тимчасових споруд у м. Львові» передбачено, що в разі нездійснення демонтажу в добровільному порядку Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» спільно з Галицькою районною адміністрацією уповноважене на виконання такого демонтажу.

Галицька районна адміністрація Львівської міської ради супровідним листом №31-вих-47638 від 07.04.2026 надіслала відповідачу рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.03.2026 № 229 «Про демонтаж тимчасових споруд у м. Львові» для ознайомлення та відповідного реагування.

Як зазначає позивач, відповідач на цей лист не відреагував і самостійно споруду не демонтував.

Для виконання рішення виконавчого комітету, позивач залучив ФОП Сташківа А.В., з яким уклав договір про виконання робіт від 27.04.2026 №9/5. Плата за демонтаж та доставку споруди на майданчик тимчасового зберігання становить 1500,00 грн. за один квадратний метр без ПДВ.

На виконання рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №229 від 20.03.2026, позивач 27.04.2026 здійснив демонтаж тимчасової споруди розміщеної на вул. І. Франка (трамвайна зупика), що підтверджується актами проведення демонтажу тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності від 27.04.2026 із залученням підрядника ФОП Сташків А.В.

Додатком до Договору № 9/5 від 27.04.2026, укладених між позивачем і ФОП Сташків А.В., передбачена плата за демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності та доставка тимчасової споруди на майданчик тимчасового зберігання в розмірі 1500,00 за кв. м. без ПДВ.

Металева конструкція доставлена ФОП Сташків А.В. на склад і прийнята в кількості 1 шт. на зберігання КП "Адміністративно- технічне управління" згідно накладної № 4 від 28.04.2026.

Таким чином вартість демонтажних робіт виконаних ФОП Сташків А.В. становить (5,05 кв. м * 1500,00 грн. = 7500,00 грн. + 20% = 9000,00 грн), що підтверджується рахунком на оплату №9/5 від 28.04.2026 та актом надання послуг №9/5 від 28.04.2026, які долучені позивачем до матеріалів справи.

07.05.2026 позивач оплатив ФОП Сташківу А.В. вартість наданих послуг згідно платіжної інструкції № 4490 від 07.05.2026 на суму 25 400,00 грн., в т. ч. згідно рахунку ФОП Сташків А.В. № 9/5 від 28.04.2026 на суму 7 500,00 грн. без ПДВ.

На думку позивача йому було завдано майнової шкоди у вигляді понесених витрат, пов`язаних з демонтажем та доставкою на майданчик тимчасового зберігання тимчасової споруди.

04.05.2026 позивач направив відповідачу рекомендованою кореспонденцією лист-вимогу №2410-вих-62595 про відшкодування 9000,00 грн. витрат на демонтаж. Докази сплати відповідачем відповідної суми у матеріалах справи відсутні.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (положення ч. 4 ст. 11 ЦК України).

Положеннями ст. 20 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” визначено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковими для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Відповідно до Статуту Комунальне підприємство “Адміністративно-технічне управління” створене з метою отримання прибутку; покращення благоустрою м. Львова шляхом здійснення нагляду за дотриманням юридичними, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність, вимог Закону України “Про благоустрій населених пунктів”; поповнення міського бюджету за рахунок справляння плати за використання юридичними, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність, міської впорядкованої території; покращення навколишнього природного середовища у м. Львові шляхом здійснення моніторингу; виконання функцій визначених окремими ухвалами міської ради, рішеннями виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, наказами та дорученнями департаменту містобудування.

Згідно частин 2 та 3 статті 28 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності – одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення тимчасових споруд здійснюється відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011 та ухвали Львівської міської ради № 6107 від 26.12.2019 “Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова”.

Відповідно до п.5.3.2. ухвали Львівської міської ради № 6107 від 26.12.2019 “Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова” підприємства, установи, організації, фізичні особи зобов`язані відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України.

Згідно з частини 1 статті 73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідачем у добровільному порядку не було демонтовано самовільно встановлену тимчасову споруду, а позивач здійснив її примусовий демонтаж із залученням підрядника.

До матеріалів справи долучено докази на підтвердження того, що вартість послуг демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди становить 9000,00 грн. (5,05 кв. м * 1500,00 грн. = 7500,00 грн. + 20%).

Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). При цьому, відповідно до ч.2 ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди. Причому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок з доведення наявності шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв`язку між такою протиправною поведінкою та шкодою. Водночас, на заподіювача шкоди покладається обов`язок щодо доведення відсутності його вини у заподіянні цієї шкоди.

Суд також звертає увагу на те, що кошти надходять до платника податків в рахунок оплати вартості поставлених таким платником товарів/послуг, в тому числі, які постачаються в рамках виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм, які для цілей оподаткування ПДВ є об`єктом оподаткування, то на дату зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку платник зобов`язаний визначити податкові зобов`язання виходячи з вартості таких товарів/послуг.

З огляду на вищенаведене, загальна вартість з ПДВ понесених Комунальним підприємством “Адміністративно-технічне управління” витрат, пов`язаних з примусовим демонтажем самовільно встановленої тимчасової споруди, становить 9 000,00 грн.

Станом на момент ухвалення рішення у даній справі докази, відшкодування відповідачем витрат позивача у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 9 000,00 грн. витрат, пов`язаних з проведеним демонтажем тимчасової споруди є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі.

Судові витрати.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 4635 від 10.06.2026 на суму 2 662,40 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, тому витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 252, 327 ГПК України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄМК ОДИН» (79057, м. Львів, вул. Коновальця Є., буд. 103, кім. 407, ідентифікаційний код 45224507) на користь позивача: Комунального підприємства "Адміністративно- технічне управління" (79005, м. Львів, пл.Міцкевича, 6/7; ідентифікаційний код 13804591) 9 000,00 грн. витрат, пов`язаних з проведеним демонтажем тимчасової споруди та 2 662,40 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

Повне рішення складено 12.10.2026.

Суддя Долінська О.З.