Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №912/1326/26 — Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 рокуСправа № 912/1326/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Компанія Росток-Агро" (вул. Аджамська, буд. 27, м. Кропивницький, 25015)

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства "АГРО-ТРЕЙДІНГ" (вул. Степова, буд. 59, с. Диківка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 27428)

про стягнення 4 168 017,77 грн,

секретар судового засідання - Коваленко Т.А.

представники сторін участі у судовому засіданні не брали,

у судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини рішення,

УСТАНОВИВ

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Компанія Росток-Агро" (далі - ПП "Компанія Росток-Агро") до Приватного сільськогосподарського підприємства "АГРО-ТРЕЙДІНГ" (далі - ПСП "АГРО-ТРЕЙДІНГ") з вимогами про стягнення 2 961 916,51 грн основного боргу, 521 069,01 грн пені, 660 944,78 грн річних, 170 248,80 грн курсової різниці, а також судового збору в сумі 64 712,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог ПП "Компанія Росток-Агро" зазначило, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору поставки № 2 7781 від 30.05.2025 в частині вчасної оплати товару з ПСП "АГРО-ТРЕЙДІНГ" підлягає стягненню відповідна заборгованість.

Ухвалою суду від 01.06.2026 залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення виявлених при поданні позовної заяви недоліків.

03.06.2026 ПП "Компанія Росток-Агро" подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою від 08.06.2026 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 23.06.2026, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

23.06.2026 протокольною ухвалою господарським судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 09.07.2026.

09.07.2026 протокольною ухвалою оголошено перерву у підготовчому засіданні до 30.07.2026.

23.07.2026 ПП "Компанія Росток-Агро" подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою від 24.07.2026 господарським судом відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою від 30.07.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.09.2026.

04.08.2026 ПП "Компанія Росток-Агро" подано відповідь на відзив.

09.09.2026 ПП "Компанія Росток-Агро" подано заяву про забезпечення позову, заява про уточнення забезпечення позову; заяву про зменшення розміру позовних вимог та клопотання про стягнення судових витрат.

Протокольними ухвалами від 09.09.2026 та 29.09.2026 оголошувались перерви у судових засіданнях.

Ухвалою від 10.09.2026 господарським судом відмовлено у задоволенні заяви ПП "Компанія Росток-Агро" про забезпечення позову від 08.09.2026.

У судовому засіданні 02.10.2026 представники сторін участі не брали, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 02.10.2026 досліджено докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив таке.

30.05.2025 між ПП "Компанія Росток-Агро" та ПСП "АГРО-ТРЕЙДІНГ" було укладено договір поставки № 2 7781 (далі-Договір), з додатками до нього №БП000001275 від 30.05.2025, №БП000001539 від 11.06.2025, №БП000001821 від 27.06.2025, №БП000002113 від 25.07.2025, №БП000002173 від 29.07.2025, №БП000002353 від 14.08.2025, №БП000002661 від 29.09.2025 (а.с. 5-13).

Відповідно до п.1.1 Договору в терміни, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а покупець зобов`язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Згідно з п. 2.2 ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР); Насіння, Насіння Вітчизняного виробництва, Міндобрива та Мікродобрива). Для Товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрива) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США.

Загальна сума договору визначається сукупністю Додатків та/або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в п. 2.1. Договору, та які є невід`ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною договору та підписується з боку Покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару). У разі зміни курсу гривні до долара США, ПОСТАЧАЛЬНИК проводить перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, але не оплаченого ПОКУПЦЕМ товару ( п. 2.3, 2.4.

Порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатках до даного договору (п. 3.1 Договору).

Сторони погоджуються застосовувати при проведені розрахунків за цим договором курс Долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору (п.3.2 Договору).

В тому випадку, коли курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вищим за курс відповідної іноземної валюти на день укладення Додатку, Сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу: С= А1 п/А2*В, де С - сума належна до оплати; В - ціна Товару на момент підписання Додатку; А1 - (курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні) на день перерахування коштів; А2 - (курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні) на день підписання відповідного Додатку. При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку ПОКУПЕЦЬ зобов`язаний сплатити ПОСТАЧАЛЬНИКУ як належну оплату повної вартості Товару, визначається з врахуванням умов ч. 1 цього пункту шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого Товару в доларах США на курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні на день проведення оплати (п.3.3 Договору).

Всі платежі за цим Договором здійснюються ПОКУПЦЕМ з врахуванням п. 3.3; Договору (п.3.4 Договору).

Згідно з п. 7.1.1 Договору за несвоєчасну оплату продукції ПОКУПЕЦЬ сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до п. 7.7 Договору в разі невиконання ПОКУПЦЕМ зобов`язань щодо оплати Товару ПОКУПЕЦЬ сплачує на користь ПОСТАЧАЛЬНИКА 30 % річних.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 961 916,51 грн, відповідно до видаткових накладних:

- № 1606 від 30.05.2025 на суму - 490 008,00 грн;

- № 1862 від 11.06.2025 на суму - 263 067,77 грн;

- № 1917 від 13.06.2025 на суму - 648 900,49 грн;

- № 2005 від 17.06.2025 на суму - 33 219,17 грн;

- № 2069 від 20.06.2025 на суму - 105 227,11 грн;

- № 2074 від 20.06.2025 на суму - 385 832,73 грн;

- № 2220 від 02.07.2025 на суму - 69 972,48 грн;

- № 2370 від 25.06.2025 на суму - 423 423,00 грн;

- № 2395 від 29.07.2025 на суму - 18 820,08 грн;

- № 2526 від 18.08.2025 на суму - 126 625,68 грн;

- № 2842 від 29.09.2025 на суму - 96820,01 грн (а.с 14-24).

Також, позивач виставив відповідачу рахунки з терміном на оплати - 15.10.2025:

- № 1275 від 30.05.2025 на суму - 490 008,00 грн;

- № 1539 від 11.06.2025 на суму - 1 736 247,27 грн;

- № 1821 від 27.06.2025 на суму - 69 972,48 грн;

- № 2113 від 25.07.2025 на суму - 423 423,00 грн;

- № 2173 від 29.07.2025 на суму - 18 820,08 грн;

- № 2353 від 14.08.2025 на суму - 126 625,68 грн;

- № 2661 від 29.09.2025 на суму - 96 820,01 грн (а.с 25-31).

Позивач зазначає, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання щодо оплати товару згідно з умовами Договору, що є підставою для стягнення основного боргу - 2 961 916,51 грн застосування до відповідача санкцій - 521 069,01 грн пені; 514 783,45 грн 30 % річних та 170 248,80 грн курсової різниці.

У відзиві на позов відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що заявлена сума пені у розмірі 521 069,01 грн є надмірною та неспівмірною з обставинами справи, а її стягнення у повному обсязі фактично призвело б до необґрунтованого покладання на відповідача подвійного фінансового навантаження поряд з вимогою про сплату значної основної заборгованості. Відповідач просить врахувати власне складне фінансове становище через утрати ринків збуту товарів після введення військового стану через агресію російської федерації проти України, а також суму основного боргу та строк прострочення, які є незначними, отже порушенням відповідачем договірних зобов`язань не завдано позивачу збитків.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів відповідача, зазначаючи при цьому, що Покупець за Договором отримав товар в травні-липні 2025 року з відстрочкою платежу до 15.10.2025 (час збирання врожаю) без попередніх оплат і будь-якого забезпечення. Тобто, умови Договору були щодо Покупця самі сприятливі. З 15.10.2025 до дійсного часу Відповідач не провів жодних розрахунків і вважає, що не несе відповідальності за прострочення. Також відповідач не вказує в якій пропорційності просить зменшити нараховану пеню.

Розглядаючи спір між сторонами, господарський суд враховує таке.

Щодо стягнення суми основного боргу.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525, 526 ЦК України).

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом установлено, що на виконання умов Договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 961 916,51 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, відповідач, у свою чергу, поставлений товар не оплатив, чим порушив умови договору поставки.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 2 961 916,51 грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені, 3% річних та штрафу.

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правозастосування цієї норми полягає у тому, що сплата процентів річних від простроченої суми не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач порушив зобов`язання з оплати поставленого товару.

Зазначене, в силу наведених вище норм законодавства, є підставами для застосування штрафних санкцій, передбачених Договором.

Згідно з п. 7.1.1 Договору за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до п. 7.7 Договору в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати Товару покупець сплачує на користь постачальника 30 % річних.

Суд також враховує, що розмір пені та 30 % річних визначений сторонами в Договорі на основі вільного волевиявлення та з розумінням усіх негативних наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий розрахунок пені суд зазначає, що правильний розрахунковий розмір пені становить - 523 422,31 грн. Однак, враховуючи що позивач не збільшує відповідну позовну вимогу та підтримує її виключно в первісно заявленому розмірі, то підлягає стягненню пеня у розмірі 521 069,01 грн.

При перевірці наданого позивачем розрахунку 30% річних у розмірі 514 783,45 грн, суд дійшов висновку, що такі розрахунки є арифметично правильними та здійснені відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Аналогічні висновки зроблені в постанові Великої Палати Верховного суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.

За ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором складала 2 961 916,51 грн.

Після здійсненого судом перерахунку пені було встановлено, що за прострочення грошового зобов`язання на суму 2 961 916,51 грн, за період вказаний позивачем, розмір пені, що підлягає стягненню складає 521 069,01 грн, що не підпадає під визначення "неспівмірної суми штрафних санкцій" порівняно з основною сумою боргу, а тому, на переконання суду, відсутні законні підстави для її зменшення.

Щодо стягнення курсової різниці.

За умовами п. 2.2 Договору ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР); Насіння, Насіння Вітчизняного виробництва, Міндобрива та Мікродобрива). Для Товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрива) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США.

Загальна сума договору визначається сукупністю Додатків та/або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в п. 2.1. Договору, та які є невід`ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною договору та підписується з боку Покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару). У разі зміни курсу гривні до долара США, ПОСТАЧАЛЬНИК проводить перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, але не оплаченого ПОКУПЦЕМ товару ( п. 2.3, 2.4.

Сторони погоджуються застосовувати при проведені розрахунків за цим договором курс Долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору (п.3.2 Договору).

За розрахунками позивача ця курсова різниця складає 170 248,80 грн та розрахована виходячи із курсу долара США (а.с. 34, 32).

Для розрахунку позивачем вказано курс долара США на дату, що передує даті оформлення позову.

Надаючи оцінку правомірності нарахування цієї суми суд зазначає, що згідно зі ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Поряд з цим, за ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що ч. 2 ст. 524 та ч. 2 ст. 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті; у такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У п. 6.3.4. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.02.2020 у справі №910/10191/17 зазначено, що положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті.

Відтак сторонами правомірно урегульовано правовідносини стосовно можливого застосування курсової різниці.

Суд перевірив розрахунок курсової різниці, здійснений позивачем та дійшов висновку, що він є арифметично правильним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 170 248,80 грн курсової різниці є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, встановивши усі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, у позовній заяві позивач заявляє про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Вирішуючи питання про судові витрати, господарський суд виходить з такого.

За правилами ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони

З приводу зазначених первісним позивачем судових витрат, суд зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У ст. 16 ГПК України закріплено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон), згідно з якою адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Частинами 2-4 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач подав суду договір про надання правничої допомоги №17/08 від 17.08.2026, додаткову угоду №1 від 17.08.2026, акт надання правничої допомоги від 04.09.2026, рахунок №1 від 04.09.2026, платіжні інструкції №2308 від 08.09.2026 та №2295 від 08.09.2026 (а. с. 130-136).

За умовами договору про надання правничої допомоги №17/08 від 17.08.2026 (далі - Договір №17/08), укладеного Адвокатом Надєєвою Оксаною Олександрівною та ПП "Росток-Агро" (далі - Клієнт), Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати Клієнту професійну правничу допомогу у порядку та в обсязі, визначених цим Договором та відповідними додатковими угодами до нього, а Клієнт зобов`язується прийняти надану правничу допомогу та сплатити Адвокату гонорар у порядку і розмірі, погоджених Сторонами. Конкретний вид, предмет; обсяг правничої допомоги, справа, провадження, правовідносини чи окреме доручення, строки його виконання, розмір та порядок сплати гонорару визначаються Сторонами в окремій додатковій угоді, яка після її підписання є невід`ємною частиною нього Договору.

Відповідно до умов Додаткової угоди у межах цього доручення Адвокат надає Клієнту правничу допомогу, яка включає, зокрема:

- ознайомлення та правовий аналіз матеріалів справи № 912/1326/26, наданих Клієнтом та/або доступних Адвокату;

- вивчення та аналіз позовної заяви, відзиву на позовну заяву, доказів, заяв, клопотань та Інших матеріалів справи;

- аналіз фактичних обставин справи, норм матеріального і процесуального права та актуальної судової практики, необхідних для належного представництва інтересів Клієнта;

- формування та узгодження з Клієнтом правової позиції у справі;

- підготовку та подання у разі необхідності заяв, пояснень, заперечень, клопотань та інших процесуальних документів;

- представництво прав та законних інтересів Клієнт у судових засіданнях Господарського суду Кіровоградської області під час розгляду справи по суті;

- надання Клієнту консультацій, роз`яснень та рекомендацій з питань, безпосередньо пов`язаних із розглядом справи;

- вчинення інших юридичних та процесуальних дій. які Адвокат вважатиме необхідними для належного представництва прав та законних інтересів Клієнта у межах предмета цього доручення.

Конкретний обсяг, способи та послідовність вчинення юридичних і процесуальних дій визначаються Адвокатом самостійно з урахуванням обставин справи, процесуальної необхідності, інтересів Клієнта та вимог законодавства України.

04.09.2026 сторонами підписано акт надання правничої допомоги, відповідно до якого сторони засвідчили надання Адвокатом Клієнту послуг за Договором про надання правничої допомоги №17/08 від 17.08.2026 за фіксованим розміром в сумі 10 000,00 грн.

Перелік видів послуг правничої допомоги, наданий Клієнту, наведений в акті надання правничої допомоги, за яким надані такі послуги: ознайомлення з матеріалами справи, їх вивчення та правовий аналіз; аналіз предмета та підстав заявлених позовних вимог, фактичних обставин спірних правовідносин і наявних у справі доказів; вивчення та правовий аналіз відзиву ПСП "Агро-Трейдинг" на позовну заяву, доводів та заперечень відповідача; формування правової позиції Клієнта у справі; підготовку до судовою розгляду справи по суті; представництво інтересів Клієнта під час розгляду справи Господарським судом Кіровоградської області, у тому числі участь у судових засіданнях, надання пояснень, клопотань і заперечень, участь у дослідженні доказів та судових дебатах; підготовку та подання, у разі необхідності, заяв, клопотань, пояснень, заперечень та інших процесуальних документів; вчинення інших юридичних та процесуальних дій, необхідних для належного представництва прав та законних інтересів Клієнта у справі № 912/1326/26 до завершення н розгляду судом першої Інстанції.

Позивачем оплачено надані послуги у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями №2308 від 08.09.2026 та №2295 від 08.09.2026.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (п. 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (п. 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (п. 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У розумінні положень ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Відповідачем не подано заяву про зменшення розміру заявлених витрат.

Позивачем визначена фіксована сума 10 000,00 грн за надані послуги.

Таким чином, позивач належними доказами довів, що поніс витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом даною справою, вказані витрати є судовими та покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий покладається на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "АГРО-ТРЕЙДІНГ" (вул. Степова, буд. 59, с. Диківка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 27428, ЄДРПОУ: 32737736) на користь Приватного підприємства "Компанія Росток-Агро" (вул. Аджамська, буд. 27, м. Кропивницький, 25015, ЄДРПОУ:36585182) 2 961 916,51 грн основного боргу, 521 069,01 грн пені; 514 783,45 грн 30 % річних; 170 248,80 грн курсової різниці, 62 520,27 грн судового збору, а також витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати позивачу та відповідачу через систему "Електронний суд".

Повний текст рішення складено 12.10.2026.

Суддя М.С. Глушков