Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №911/590/26 — Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2026 р. Справа № 911/590/26

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В.,розглянувши заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю «АПФ-груп» від 30.06.2026 про ухвалення додаткового рішення суду у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АПФ-груп»

до Фермерського господарства «Купрій агро»

про стягнення 430727,60 грн,

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АПФ-груп» (далі – ТОВ «АПФ-груп») звернулося до Господарського суду Київської області через підсистему «Електронний суд» із позовною заявою № 02/03/2026-2 від 02.03.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 03.03.2026), з урахуванням заяви від 08.04.2026 про зменшення позовних вимог, до Фермерського господарства «Купрій агро» про стягнення 430727,60 грн, з яких: 349080,94 грн – основна сума боргу; 9463,97 грн – інфляційні втрати; 6433,34 грн – 3% річних; 65749,35 грн – пеня.

Суд рішенням від 29.06.2026 задовольнив позов повністю.

Через підсистему «Електронний суд» 30.06.2026 від ТОВ «АПФ-груп» надійшла заява №30/06/2026-2 про ухвалення додаткового рішення суду, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 100000,00 грн, що були понесені позивачем під час розгляду справи № 911/590/26.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.07.2026 прийнято до розгляду заяву ТОВ «АПФ-груп» в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати .

Рішення щодо розподілу витрат на витрат на професійну правничу допомогу не ухвалювалось. При цьому, у позовній заяві позивач зазначав про орієнтовну суму судових витрат (витрати за надання правової допомоги) в даній справі.

Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АПФ-груп» адвоката Добросько Ліни Валеріївни про ухвалення додаткового рішення по справі № 911/590/26 про стягнення з позивача на користь відповідача 100000,00 грн витрат на правничу допомогу, оцінивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив таке.

Матеріали справи свідчать про те, що правова допомога Товариству з обмеженою відповідальністю «АПФ-груп» у цій справі надавалась адвокатом Добросько Ліною Валеріївною, яка діє на підставі довіреності від 10.02.2026 та Свідоцтва Серії КС № 6300/10 від 08.12.2017.

В свою чергу, адвокат Добросько Ліною Валеріївною згідно наказу Адвокатського об`єднання «КОЛТ» від 26.11.2025 № 1/11-2025к прийнята на посаду адвоката з 26.11.2025 року.

Так, 13.02.2026 року між та Адвокатським об`єднанням «КОЛТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПФ-ГРУП», підписано Договір про надання правової допомоги №13-02-2026, за допомогою накладення електронного підпису КЕП у сервісі Вчасно.

Також 13.02.2026 року між сторонами підписано Додаткову угоду №2 до Договору про надання правової допомоги від 13.02.2026 року, за допомогою КЕП у сервісі Вчасно та підписами керуючого партнера АО «КОЛТ» Кузьмича С.О., а також директора ТОВ «АПФ-груп» Філіпова Є.Ю.

Відповідно до пунктів 1.1 Договору про надання правової допомоги АО «КОЛТ» (далі –виконавець) зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надати, а ТОВ «АПФ - Груп» клієнт - прийняти та оплатити правову допомогу, надану виконавцем, пов`язану із представництвом інтересів Клієнта щодо стягнення заборгованості з боржників зазначених в додаткових угодах до Договору.

Перелік юридичних послуг, передбачений п. 1.2 Договору про надання правової допомоги від 13.02.2026 року включає:

- п. 1.2.1. аналіз документів, які стосуються виконання п. 1.1. Договору;

- п.1.2.2. підготовка та подача до суду процесуальних документів (позовна заява, відзив, відповідь на відзив, заперечень, пояснення, скарга, апеляційна скарга, касаційна скарга, заяв тощо) та представництво в суді з метою виконання умов даного Договору;

- п. 1.2.3. ведення переговорів з боржником щодо добровільного погашення заборгованості, аналіз майнового стану боржника, підготовка документів, вжиття заходів, представництво Клієнта та вчинення інших дій спрямованих на стягнення заборгованості з Боржника (третіх сторін) на користь Клієнта;

- п. 1.2.4. здійснення виконавцем, адвокатами виконавця будь-яких дії адвокатської діяльності, не заборонені законом щодо стягнення заборгованості з Боржника (третіх осіб) на користь Клієнта.

За п. 1 Додаткової угоди №2 від 13.02.2026 року до Договору про надання правової допомоги від 13.02.2026 року сторони домовились, що виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених Договором, надати, а клієнт - прийняти та оплатити правову допомогу, надану виконавцем, пов`язану із представництвом інтересів клієнта щодо стягнення заборгованості з Фермерського господарства «Купрій Агро» або його правонаступника (код ЄДРПОУ 43086160, надалі – боржник) та/або з боржника боржника за Договором купівлі - продажу № АПФ-52 від 19 листопада 2024 року, укладеним між клієнтом і боржником, та штрафних санкцій, інфляційних втрат і 3% річних, які будуть нараховані на основну суму боргу за Договором купівлі - продажу № АПФ-52 від 19 листопада 2024 року, а також судових витрат. Попередня сума заборгованості становить 449 080,94 гривень. Остаточна сума заборгованості буде визначена рішенням суду та/або виконавчим документом.

За п. 2.1 Додаткової угоди №2 від 13.02.2026 року на виконання п. 1 цієї Додаткової угоди виконавець зобов`язаний підготувати позовну заяву, подати до суду цей процесуальний документ, готувати інші необхідні процесуальні документи щодо захисту прав та інтересів Клієнта та представляти інтереси Клієнта в суді першої інстанції.

Вартість правової допомоги, передбаченої п. 2.2. цієї Додаткової угоди становить 100 000,00 грн. Ці послуги виконавця оплачуються клієнтом шляхом переказу грошових коштів на рахунок Виконавця упродовж 30 (тридцяти) днів після ухвалення рішення судом першої інстанції на користь Клієнта.

Актом наданих послуг №35 від 30.06.2026 зазначено перелік робіт (послуг), що були виконані виконавцем (АО «КОЛТ») в рамках виконання умов Договору про надання правової допомоги від 13.02.2026 року та Додаткової угоди №2 від 13.02.2026 року до Договору про надання правової допомоги від 13.02.2026 року.

Так, пунктом 1 вказано наступні роботи: виконання умов Договору про надання правової допомоги № 13-02-2026 від 13 лютого 2026 року та Додаткової угоди № 2 від 13 лютого 2026 року, а саме: правова допомога, пов`язана з представництвом інтересів клієнта щодо стягнення заборгованості з Фермерського господарства «Купрій Агро» або його правонаступника (код ЄДРПОУ 43086160, надалі – Боржник) та/або з боржника Боржника за Договором купівлі - продажу № АПФ-52 від 19 листопада 2024 року, укладеним між клієнтом і боржником, та штрафних санкцій, інфляційних втрат і 3% річних, які будуть нараховані на основну суму боргу за Договором купівлі - продажу № АПФ-52 від 19 листопада 2024 року, а також судових витрат, підготовкою позовної заяви, подачею до суду цього процесуального документа, підготовкою інших необхідних процесуальних документів щодо захисту прав та інтересів клієнта та представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції.

Досліджуючи подані документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наданих представником ТОВ «АПФ-груп» доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом Добросько Л.В. професійної правничої допомоги позивачу в цій справі. Отже витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, розподіл цих витрат залежить безпосередньо від результату розгляду справи.

Таким чином, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, визначеними ГПК України, обов`язок з відшкодування понесених позивачем відповідних судових витрат покладається у цьому випадку саме на відповідача.

Разом з цим суд зазначає, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Так, відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною п`ятою, шостою статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не подав до суду заперечень щодо розміру судових витрат на правничу допомогу чи клопотання про зменшення суми таких витрат.

Зважаючи на норми частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас, об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначила, що у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постанові від 05.10.2021 у справі № 907/746/17 Верховний Суд акцентував увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21).

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності відповідного заперечення сторони або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 29.04.2025 у справі № 910/2697/24.

Частиною другою статті 126 ГПК України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із положеннями статті 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” видами адвокатської діяльності є, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Однак, в обох випадках як фіксованих розмір, так і погодинна оплата беруться до уваги при вирішенні питання відшкодування витрат на правничу допомогу.

Із урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Близька за змістом правова позиція про зменшення фіксованого розміру адвокатських витрат зазначена в постанові Касаційного господарського суду Верховного суду від 13.02.2024 року № 910/12155/22.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд, хоч і враховує умови договору про надання правової допомоги та додаткові докази на підтвердження понесених учасником справи судових витрат, однак при такому розподілі керується виключно положеннями процесуального законодавства.

Процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідає процесуальній суті передбаченої положеннями ГПК України компенсації таких витрат (постанова КГС ВС від 02.12.2025 у справі №910/18250/16 (910/33/24).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Вирішення питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова КЦС ВС від 23.10.2024 у справі №753/25081/21).

Оцінюючи заявлену суму витрат на правничу допомогу, суд виходить із принципів розумності, співмірності та необхідності таких витрат для належного захисту прав сторони у конкретній справі. Зокрема, суд бере до уваги наступні фактори:

· предметом спору в справі № 911/590/26 було стягнення заборгованості за однією накладною, а також нараховані на вказану суму боргу інфляційні втрати, 3% річних, пеня.

· правова кваліфікація правовідносин не потребувала складного аналізу правових норм та судової практики, а також не містила велику кількість розрахунків;

· підготовка процесуальних документів (позовна заява, заява про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку зі сплатою, клопотання) також не передбачали будь-яких додаткових вивчень та містили лише фактаж правовідносин і загальні положення Цивільного кодексу України, посилання на Договір;

· адвокат не витрачав додатковий час на прибуття для участі у судових засіданнях, оскільки розгляд справи за участі представника здійснювався в режимі відеоконференції;

· відповідач при вирішенні спору не заперечував позовні вимоги, відзиву на позов та інших пояснень, які потребували вивчення та подання відповідей, не подавав;

· співвідношення заявленої суми витрат (100000,00 грн) із ціною позову (515159,10 грн до подачі заяви про зменшення розміру позовних вимог) становить 19,41 %, після подачі заяви про зменшення – 23,22 %, що є зависоким показником;

Отже, враховуючи вищезазначене та в сукупності з обставинами справи, беручи до уваги не співмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених документів, суд дійшов висновку про надмірність заявленої компенсації витрат, тому присуджує її частково у розмірі 50000,00 грн.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 221, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АПФ-Груп» №30/06/2026-2 від 30.06.2026 від про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

2 Стягнути з Фермерського господарства “Купрій агро” (07653, Київська обл., Броварський р-н, с. Нова Оржиця, вул. Молодіжна, буд. 17, код ЄДРПОУ 43086160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АПФ-Груп» (18020, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Чехова, буд. 115, офіс 2, код ЄДРПОУ 41861939) – 50000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити в решті вимог заяви.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін