Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №911/2371/25 — Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2371/25

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Садівничого товариства “ЗАЛІСЬКЕ” (07433, Київська обл., Броварський р-н, с. Богданівка, вул. Центральна, буд. 2/1)

про визнання недійсними рішень загальних зборів

секретар судового засідання: Рапота У.Е.

Представники сторін:

позивач: Дяченко А.В. – в режимі відеоконференції;

від відповідача: Гудінова І.Л. (керівник; витяг з ЄДРЮОФОПГФ).

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд” надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до Садівничого товариства “ЗАЛІСЬКЕ” (далі – СТ “ЗАЛІСЬКЕ”, відповідач) про визнання недійсними рішень загальних зборів членів Садівничого товариства “ЗАЛІСЬКЕ”, що відбулися 07 травня 2017 року, та які були оформлені протоколом № 1.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він є членом СТ “ЗАЛІСЬКЕ”. 07.05.2017 р. було проведено загальні збори членів садівничого товариства, результати яких оформлені протоколом № 1 від 07.05.2017 р., з порушенням норм діючого законодавства, а саме: загальні збори були скликані та проведені недійсними головою та членами правління, та на основі недійсної редакції статуту, оскільки рішення загальних зборів відповідача від 20.08.2016 р., якими було обрано Головою СТ "ЗАЛІСЬКЕ" ОСОБА_2 та внесено зміни до статуту товариства, було визнане недійсним рішенням Господарського суду Київської області від 14.02.2023 р. у справі № 361/5524/19, яке було залишене без змін.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.07.2025 р. було відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 11.09.2025 р.

29.07.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд” від позивача надійшла заява б/н від 29.07.2025 р. (вх. № 10560/25 від 29.07.2025 р.) про участь в судовому засіданні, призначеному на 11.09.2025 р., в режимі відеоконференції, яка була задоволена ухвалою суду від 04.08.2025 р.

13.08.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд” від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 12.08.2025 р. (вх. № 11138/25 від 13.08.2025 р.), за яким останній проти позову заперечує, наголошуючи на тому, що позивачем не обгрунтовано, чим саме оспорювані ним рішення порушують його права та законні інтереси, а саме по собі посилання на порушення корпоративних прав позивача має загальний, абстрактний характер. Також відповідач вказував, що на початку загальних зборів 07.05.2017 р. було поставлено на голосування питання, зокрема, щодо обрання головуючого для ведення загальних зборів, за результатами якого головуючим обрано Гудінову І.Л., а оскаржувані позивачем рішення були направлені виключно на забезпечення діяльності Садівничого товариства “ЗАЛІСЬКЕ”, як неприбуткової організації, та в інтересах членів такого товариства. При цьому, рішенням Господарського суду Київської області від 04.07.2023 р., залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 р. та постановою Верховного Суду від 04.04.2024 р. у справі № 911/321/23, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Садівничого товариства “ЗАЛІСЬКЕ” про визнання недійсним рішень загальних зборів Садівничого товариства “ЗАЛІСЬКЕ” від 25.09.2021 р. відповідно до протоколу № 1 було відмовлено у повному обсязі. На зазначених загальних зборах члени садівничого товариства своїм рішенням підтвердили всі ухвалені на загальних зборах 20.08.2016 р., 07.05.2017 р. та 22.06.2019 р. рішення і повторно проголосували за них.

13.08.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд” від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів б/н від 12.08.2025 р. (вх. № 11144/25 від 13.08.2025 р.)., а саме - копій протоколу № 1 зборів членів СТ “ЗАЛІСЬКЕ” від 25.09.2021 р., рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2023 р. у справі № 911/321/23, постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 р. у справі № 911/321/23, постанови Верховного Суду від 04.04.2024 р. у справі № 911/321/23.

13.08.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд” від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 12.08.2025 р. (вх. № 11139/25 від 13.08.2025 р.) про залишення позовної заяви у даній справі без розгляду, з огляду на те, що на підтвердження звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 надав копію пенсійного посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи зі строком його дії до 30.04.2023 р., в той час як починаючи з 01.01.2025 р. для чоловіків віком з 25 до 60 років не передбачено продовження інвалідності, а встановлено обов`язок пройти оцінювання повсякденного функціонування відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи у визначені терміни. Зазначене клопотання було залишене без задоволення протокольною ухвалою з мотивів, викладених в ухвалі суду від 24.11.2025 р.

20.08.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд” від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 19.08.2025 р. (вх. № 11434/25 від 20.08.2025 р.), за якою позивач, зокрема, просив суд повернути відзив без розгляду у зв`язку із тим, що останній, в порушення приписів ст. 170 Господарського процесуального кодексу України не містить прізвища та ініціалів судді, про що постановити не протокольну ухвалу окремим документом.

Зазначене клопотання позивача, яке міститься у відповіді на відзив на позовну заяву, протокольною ухвалою було задоволено в частині повернення відзиву без розгляду, а в решті – залишено без задоволення з мотивів, викладених в ухвалі суду від 24.11.2025 р.

11.09.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд” від позивача надійшло клопотання б/н від 11.09.2025 р. (вх. № 5738/25 від 11.09.2025 р.) про відкладення розгляду справи у зв`язку з раптовим погіршенням самопочуття, до якого також було додано відповідь на відзив від 19.08.2025 р.

Підготовче засідання відкладалось.

20.10.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд” від позивача надійшла заява № 2 від 17.10.2025 р. (вх. № 14467/25 від 20.10.2025 р.) про участь в судовому засіданні, призначеному на 23.10.2025 р., в режимі відеоконференції, яка була задоволена ухвалою суду від 20.10.2025 р.

23.10.2025 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли пояснення щодо позову б/н, б/д (вх. № 6526/25 від 23.10.2025 р.), за змістом яких відповідач зазначає, що дані пояснення фактично відповідають змісту відзиву, поданого своєчасно через систему "Електронний суд", в якому системою не було підтягнуто ПІБ головуючого судді у даній справі.

24.11.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача б/н від 23.11.2025 р. (вх. № 16374/25 від 24.11.2025 р.), за якою позивач підтримував подане раніше клопотання про повернення відповідачеві відзиву без розгляду у зв`язку з порушенням ним приписів ст. 170 ГПК України, а також просив призначити справу до розгляду по суті та всі наступні судові засідання у даній справі проводити за участі позивача в режимі відеоконференції поза межами суду. Клопотання про проведення всіх наступних судових засідань у даній справі за участі позивача в режимі відеоконференції поза межами суду було задоволено протокольною ухвалою з мотивів, викладених в ухвалі суду від 24.11.2025 р.

16.12.2025 р. до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 16.12.2025 р. (вх. № 7592/25 від 16.12.2025 р.) про відкладення підготовчого засідання, за яким позивач зазначає, що він тяжко захворів, має високу температуру та безсилля, через які не зможе взяти участь в судовому засіданні 18.12.2025 р. в режимі відеоконференції, у зв`язку з чим, на підставі стану здоров`я позивача, останній просив суд відкласти підготовче засідання у даній справі на інший день і час, але не менше, ніж на два тижні. Клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання було залишене судом без задоволення протокольною ухвалою з підстав, зазначених в ухвалі суду від 18.12.2025 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.12.2025 р. було постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 19.01.2026 р.

16.01.2026 р. до Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд” від позивача ОСОБА_1 надійшло вступне слово б/н від 15.01.2026 р. (вх. № 713/26 від 16.01.2026 р.), викладене в письмовій формі.

16.01.2026 р. до Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд” від позивача надійшло клопотання б/н від 15.01.2026 р. (вх. № 714 від 16.01.2026 р.) про недопущення до участі в судових засіданнях при розгляді справи № 911/2371/25 ОСОБА_2 в якості представника відповідача, мотивоване тим, що остання, відповідно до відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є керівником відповідача на підставі рішення загальних зборів від 20.08.2016 р., яке було визнано недійсним рішенням суду.

Зазначене клопотання в судовому засіданні 15.06.2026 р. протокольною ухвалою було залишено судом без задоволення з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через, зокрема, свого керівника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 р. у справі № 910/16580/23 зазначено, що частина перша статті 89 Цивільного кодексу України передбачає, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Згідно із частинами п`ятою, шостою цієї статті до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до Єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб регулює Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”, за частиною першою статті 7 якого Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Державна реєстрація базується на принципах, зокрема, обов`язковості, публічності, об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі (стаття 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань”).

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи, а згідно з частиною 1 статті 10 цього Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З огляду на викладене суд відзначає, що у разі, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).

Відповідно до актуальних даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Садівничого товариства "ЗАЛІСЬКЕ" (07433, Київська область, Броварський район, село Богданівка, вулиця Центральна, будинок 2/1, код ЄДРПОУ 23566951), на час розгляду справи керівником садівничого товариства є Гудінова І.Л.

З урахуванням наведеного, клопотання позивача про недопущення до участі в судових засіданнях у даній справі Гудінової І.Л., як представника СТ «ЗАЛІСЬКЕ», задоволенню не підлягає.

16.01.2026 р. до Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд” від позивача ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 15.01.2026 р. (вх. № 719 від 16.01.2026 р.) про відвід судді Бабкіної В.М. від розгляду даної справи, мотивована тим, що суддею у підготовчому провадженні не було вирішено клопотання позивача про повернення відповідачу відзиву на позовну заяву без розгляду, що, на думку позивача, свідчить про створення у справі правової невизначеності і викликає у позивача сумнів в неупередженості, безсторонності та об`єктивності судді Бабкіної В.М.

У задоволенні зазначеної заяви було відмовлено ухвалою Господарського суду Київської області від 20.01.2026 р.

Поряд з цим, призначене на 19.01.2026 р. судове засідання з розгляду справи по суті не відбулося у зв`язку з відсутністю електроенергії в частині будівлі суду, у тому числі - в залах судових засідань, у зв`язку з чим судове засідання було призначене на 02.03.2026 р.

16.02.2026 р. до Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд” від позивача надійшла заява № 1 від 16.02.2026 р. (вх. № 2674/26 від 16.02.2026 р.) про участь в судовому засіданні, призначеному на 02.03.2026 р., в режимі відеоконференції, яка була задоволена ухвалою суду.

02.03.2026 р. до Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд” від представника відповідача надійшло клопотання № 911/2371/25 від 02.03.2026 р. (вх. № 3431/26 від 02.03.2026 р.), за змістом якого остання просить суд залишити позовну заяву без розгляду з огляду на те, що на дату подання позову пенсійне посвідчення Дяченка А.В. було нечинним і, відповідно, останнім не було виконано обов`язку щодо сплати судового збору. Клопотання було залишено без розгляду судом протокольною ухвалою від 15.06.2026 р., оскільки представник відповідача у судовому засіданні 15.06.2026 р. заявила про непідтримання даного клопотання та просила залишити його без розгляду.

02.03.2026 р. до Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд” від представника відповідача Гудінової І.Л. надійшло клопотання № 911/2371/25 від 02.03.2026 р. (вх. № 3469/26 від 02.03.2026 р.) про відкладення судового засідання у зв`язку з перебуванням у відпустці та знаходженням останньої на лікарняному, до якого були долучені медичні висновки (інформаційні довідки з електронної системи охорони здоров`я) від 13.02.2026 р. та від 20.02.2026 р.

02.03.2026 р. до Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд” від позивача надійшло клопотання № 2 від 02.03.2026 р. (вх. № 3479/26 від 02.03.2026 р.) про приєднання документів до матеріалів справи, а саме - адвокатського запиту № 01/26 від 23.01.2026 р. адвоката Панамаренка Д.М. до Архівного відділу Броварської райдержадміністрації Київської області, за змістом якого адвокат просив про надання копій документів, на підставі яких до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була внесена інформація про керівника СТ “ЗАЛІСЬКЕ”, а також документи, які були надані у відповідь на запит та які, за твердженням позивача, свідчать про відсутність у Гудінової І.Л. повноважень представляти відповідача.

04.03.2026 р. до Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд” від представника відповідача Гудінової І.Л. надійшло клопотання б/н від 04.03.2026 р. (вх. № 3716/26 від 04.03.2026 р.) про відкладення судового засідання у зв`язку з перебуванням останньої на лікарняному, до якого долучені медичні висновки (інформаційні довідки з електронної системи охорони здоров`я) від 13.02.2026 р., від 20.02.2026 р. та від 27.02.2026 р.

Судове засідання з розгляду справи по суті відкладалось.

30.03.2026 р. до Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд” від представника відповідача надійшло клопотання № 2371 від 30.03.2026 р. (вх. № 5372/26 від 30.03.2026 р.) про судовий запит до Пенсійного фонду України, за яким заявник просить про приєднання документів до матеріалів справи, а саме - адвокатського запиту б/н від 18.09.2024 р. адвоката Журавель В.І. до Пенсійного фонду України, за змістом якого адвокат відповідача просила про надання інформації щодо продовження терміну дії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , серія НОМЕР_2 від 18.08.2020 р., яке належить Дяченку А.В.; письмових відповідей ГУ Пенсійного фонду України на вищезазначений адвокатський запит, з яких, за твердженням відповідача, слідує, що на дату подання позову пенсійне посвідчення Дяченка А.В. було нечинним, а також про здійснення судом запиту до ГУ Пенсійного фонду України щодо Дяченка А.В. для з`ясування наявності пільг в останнього. Клопотання було залишене без розгляду протокольною ухвалою у судовому засіданні 15.06.2026 р., оскільки представник відповідача у судовому засіданні заявила про непідтримання даного клопотання та просила залишити його без розгляду.

06.05.2026 р. через систему “Електронний суд” до Господарського суду Київської області від Дяченка Андрія Васильовича надійшла заява № 3 від 06.05.2026 р. (вх. № 7814/26 від 06.05.2026 р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій позивач просив суд надати можливість взяти участь судовому засіданні у справі № 911/2371/25, призначеному на 11.05.2026 р., у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Вказану заяву було задоволено ухвалою суду від 07.05.2026 р.

11.05.2026 р. через систему “Електронний суд” до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання № 2371 від 11.05.2026 р. (вх. № 8093/26 від 11.05.2026 р.), за яким відповідач просить суд стягнути з позивача ОСОБА_1 судовий збір, який не був ним сплачений при зверненні до суду з даним позовом.

Розглянувши дане клопотання, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для його задоволення з огляду на таке.

Позивач не сплачував судовий збір за подання позову у даній справі у зв`язку із наявністю в останнього відповідної пільги, що встановлена статтею 5 Закону України "Про судовий збір", а саме - як в особи з інвалідністю II групи, на підтвердження чого до позову була додана копія пенсійного посвідчення.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 225 від 08.03.2022 р. "Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України" на період дії воєнного стану на території України та протягом шести місяців після його припинення або скасування повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення, зокрема, осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009 р. При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.

15.11.2024 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи”, в якій зазначено, що у разі коли особі інвалідність (із зазначенням строку повторного огляду) була встановлена до набрання чинності цією постановою відповідно до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи" (Офіційний вісник України, 2009 р., № 95, ст. 3265), і строк повторного огляду припав на період воєнного стану на території України, але яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 8 березня 2022 року № 225 "Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період воєнного стану на території України" (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1310) не проходила такий повторний огляд в медико-соціальних експертних комісіях: чоловіки віком від 25 до 60 років, яким була встановлена друга або третя група інвалідності із зазначенням строку повторного огляду, зобов`язані у період з 1 квітня 2025 року до 1 листопада 2025 року пройти оцінювання повсякденного функціонування відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

З огляду на зазначене, інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності позивача, яка підтверджувалася пенсійним посвідченням ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , термін дії до 30.04.2023 р., дата видачі - 18.08.2020 р., серія ААЛ № 567634, копія якого була додана до позовної заяви, була продовжена до 1 листопада 2025 року.

Таким чином, на час звернення з даним позовом до суду позивачу були надані пільги, встановлені статтею 5 Закону України "Про судовий збір", як особі з інвалідністю II групи, у вигляді звільнення від сплати судового збору.

З огляду на викладене клопотання відповідача про стягнення з позивача ОСОБА_1 судового збору за подання даної позовної заяви підлягає залишенню без задоволення.

11.05.2026 р. через систему “Електронний суд” до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 11.05.2026 р. (вх. № 8094/26 від 11.05.2026 р.), за яким відповідач просить суд долучити до матеріалів справи витяг з ЄДРЮОФОПГФ та копію протоколу загальних зборів № 1 від 25.09.2021 р.

Поряд з цим, 11.05.2026 р. на електронну пошту суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання (письмова заява № 4) б/н від 11.05.2026 р. (вх. № 2492/26 від 11.05.2026 р.) про перенесення судового засідання у зв`язку з раптовим погіршенням стану здоров`я позивача на дату після 11.06.2026 р.

12.06.2026 р. через систему “Електронний суд” до Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшла заява № 5 від 12.06.2026 р. (вх. № 10396/26 від 12.06.2026 р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій позивач просить суд надати можливість взяти участь судовому засіданні у справі № 911/2371/25, призначеному на 15.06.2026 р., у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Вказану заяву було задоволено ухвалою суду.

Також 12.06.2026 р. через систему “Електронний суд” до Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшло клопотання (письмова заява № 4) від 12.06.2026 р. (вх. № 10390/26 від 12.06.2026 р.), в якій позивач надає суду копії медичних документів у підтвердження стану здоров`я позивача.

У судовому засіданні 15.06.2026 р. позивач підтримував подане ним раніше клопотання № 2 від 02.03.2026 р. (вх. № 3479/26 від 02.03.2026 р.) про долучення до матеріалів справи документів та заперечував проти задоволення вказаного вище клопотання відповідача б/н від 11.05.2026 р. (вх. № 8094/26 від 11.05.2026 р.), представник відповідача, у свою чергу, заперечувала проти задоволення клопотання позивача № 2 від 02.03.2026 р. (вх. № 3479/26 від 02.03.2026 р.) та підтримувала подане нею клопотання б/н від 11.05.2026 р. (вх. № 8094/26 від 11.05.2026 р.).

Вказані клопотання сторін протокольними ухвалами у судовому засіданні 15.06.2026 р. були задоволені судом з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Поряд з цим, слід зазначити, що відповідно до ч. 10 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Зважаючи на викладене, дослідивши мотиви заявників, клопотання позивача № 2 від 02.03.2026 р. (вх. № 3479/26 від 02.03.2026 р.) та клопотання відповідача б/н від 11.05.2026 р. (вх. № 8094/26 від 11.05.2026 р.) були задоволені судом протокольними ухвалами, і до матеріалів справи було долучено копію адвокатського запиту адвоката позивача № 01/26 від 23.01.2026 р. з документами, які були надані у відповідь на запит, та витяг з ЄДРЮОФОПГФ відповідача з копією протоколу загальних зборів № 1 від 25.09.2021 р.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті було оголошено перерву до 23.07.2026 р.

15.07.2026 р. через систему “Електронний суд” до Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшла заява № 6 від 14.07.2026 р. (вх. № 12430/26 від 15.07.2026 р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій позивач просить суд надати можливість взяти участь судовому засіданні у справі № 911/2371/25, призначеному на 23.07.2026 р., у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Вказану заяву було задоволено ухвалою суду від 22.07.2026 р.

22.07.2026 р. через систему “Електронний суд” до Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі № 7 від 22.07.2026 р. (вх. № 13060/26 від 22.07.2026 р.) стосовно наявності в останнього пільги зі сплати судового збору.

У судовому засіданні 23.07.2026 р. позивачем до закінчення судових дебатів було заявлено про покладення на відповідача витрат на правову допомогу, докази понесення яких будуть подані позивачем в порядку, передбаченому ГПК України.

У судовому засіданні 23.07.2026 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача учасників процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії статуту Садівничого товариства “ЗАЛІСЬКЕ” (далі – СТ “ЗАЛІСЬКЕ”), затвердженого протоколом загальних зборів СТ “ЗАЛІСЬКЕ” № 8 від 08.09.2001 р., вказане товариство створено на основі єдності інтересів членів товариства, яка діє на засадах рівноправності членів, самоврядування, законності та гласності, та розташоване за адресою: с. Богданівка, Броварського району, Київської області.

ОСОБА_1 є членом Садівничого товариства “ЗАЛІСЬКЕ” як власник двох земельних ділянок у вказаному товаристві по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією членської книжки садовода.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань СТ “ЗАЛІСЬКЕ” (код 23566951) засноване 13.10.1992 р. і за організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом.

20.08.2016 р. відбулися загальні збори членів Садівничого товариства “ЗАЛІСЬКЕ”, з протоколу № 2 яких, підписаного головуючою загальних зборів ОСОБА_2 та секретарем ОСОБА_3 , слідує, що на зборах розглядалися наступні питання порядку денного: 1. Звіт ревізійної комісії; 2. Звіт голови СТ “ЗАЛІСЬКЕ” ОСОБА_4 ; 3. Звіт правління за термін з 09.07.2016 р. по 20.08.2016 р.; 4. Обрання нового голови СТ “ЗАЛІСЬКЕ” (обговорення нових кандидатур); 5. Доповідь ОСОБА_5 з приводу нескінченних судових спорів по озеру в межах СТ; 6. Звільнення та дообрання членів правління до потрібної кількості у 12 членів; 7. Обговорення змін та доповнень до статуту і його реєстрація до кінця грудня 2016 року; 8. Затвердження кошторису на 2016 рік; 9. Затвердження кошторису на 2017 рік; 10. Обговорення радикальних заходів, направлених на припинення розкрадання електроенергії; 11. Обговорення питань, які були поставлені членами СТ “ЗАЛІСЬКЕ” та членам правління за період з 09.07.2016 р. по 20.08.2016 р.; 12. Розгляд питань членів товариства по заявах (наданих до загальних зборів); 13. Інші питання.

Як слідує з долученого до позовної заяви протоколу № 2, на вказаних загальних зборах 20.08.2016 р. були, серед іншого, прийняті рішення про обрання переважною більшістю голосів на посаду голови СТ “ЗАЛІСЬКЕ” ОСОБА_2 , а про також внесення змін та доповнень до статуту.

07.05.2017 р. відбулися загальні збори членів Садівничого товариства “ЗАЛІСЬКЕ”, на яких було зареєстровано 306 членів СТ “ЗАЛІСЬКЕ”.

З протоколу № 1 загальних зборів членів Садівничого товариства “ЗАЛІСЬКЕ” від 07.05.2017 р., підписаного головуючою загальних зборів ОСОБА_2 та секретарем ОСОБА_3 , слідує, що на загальних зборах розглядалися наступні питання порядку денного: 1. Приватизація земель загального користування СТ; 2. Звіт голови СТ “ЗАЛІСЬКЕ” ОСОБА_2 за період з 20.08.2016 р. по 07.05.2017 р.; 3. Звіт ревізійної комісії; 4. Довибори членів правління та членів ревізійної комісії; 5. Корегування кошторису на 2017 р. і прийняття кошторису на 2018 р.; 6. Питання покупки нового трансформатора; 7. Різне.

На загальних зборах було ухвалено наступні рішення:

- вважати заміри земель і замовлення “зведеного кадастрового плану земель загального користування” своєчасними і вірними діями. Продовжити узаконення землі СТ (приватизацію);

- подати звернення на сесію в Богданівську с/р для прийняття рішення про повернення озера СТ;

- прийняти звіт голови СТ ОСОБА_2 в цілому і вважати його як задовільний;

- звіт ревізійної комісії не заслуховувати, а розмістити в письмовому вигляді як оголошення;

- внести в кошторис 2017 р. зміни, з другого півріччя встановити 6 грн. за сотку. В 2018 р. також 6 грн. за сотку;

- затвердити ревізійну комісію в складі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ;

- затвердити членів правління у складі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ;

- доручити вирішувати питання покупки трансформатора експертам СТ по електроенергії;

- боржникам по членським внескам відключаємо світло і за повторне підключення 1000 грн. штрафні санкції (компенсація за невчасно сплачений платіж), термін для погашення до 15 червня 2017 року;

- боржникам по вступним внескам відключаємо світло і за повторне підключення 1000 грн. штрафні санкції (компенсація за невчасно сплачений платіж), термін для погашення до 15 червня 2017 року;

- призначити штраф у сумі 2500 грн. за рік для занедбаних ділянок (вважати занедбаною: суцільні корчі, зарослі, очерет, сміття, різні відходи на ділянці), навести порядок на ділянках до 15 червня 2017 року;

- пробачити штраф 2500 грн. за самовільне розпломбування лічильника і взяти ділянку по Дачній, 24 на примітку;

- вирахувати по середньому за останні роки, взяти на контроль ділянку по АДРЕСА_4 на примітку;

- 2500 грн. компенсації за недбалий контроль за електроприладом і сплату по середньому за показниками минулих років, взяти ділянку по Польовій, 4 під пильний контроль, електрику контролювати, тестовий лічильник на стовпі;

- згідно рішення, прийнятого на загальних зборах від 20.08.2016 р., про міри боротьби з розкраданням електроенергії в СТ, штраф-компенсація 10000 гр. господарям АДРЕСА_5 , взяти ділянку під пильний контроль;

- згідно рішення правління (протокол № 16 від 18.03.2017 р., на якому був присутній ОСОБА_12 ), було доведено до його відома причини виселення і винесене попередження про виселення мешканців до 1 липня 2017 р. разом з вагончиком. Також ОСОБА_12 потрібно розрахуватися з СТ за використану електроенергію 2700 грн. Земля загального користування повинна бути звільнена;

- найняти людину для виконання погодинних робіт функцій двірника;

- надати ОСОБА_13 термін для відізвання із судів позовів по АДРЕСА_6 до 1 червня 2017 р., в іншому випадку, виключити з членів товариства;

- у випадку якщо ОСОБА_14 буле повторно відсуджувати землі СТ (прохід до озера), а не позиватись суто тільки до ОСОБА_15 на відшкодування ним 18000 у.о. завданої їй матеріальної шкоди, то СТ буде доєднуватися до судів 3 стороною і захищати свої землі та відстоювати свої інтереси.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Київської області від 14.02.2023 р. у справі № 361/5524/19 були задоволені частково позовні вимоги ОСОБА_1 , рішення загальних зборів Садівничого товариства “ЗАЛІСЬКЕ” від 20.08.2016 р. відповідно до протоколу № 2 визнано недійсним, у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про відновлення становища з споживання електричної енергії - зобов`язання СТ “ЗАЛІСЬКЕ” підключити будинок по АДРЕСА_2 до мережі електропостачання, що належить СТ “ЗАЛІСЬКЕ”, відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 р. у справі № 361/5524/19 апеляційні скарги Садівничого товариства “ЗАЛІСЬКЕ” та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023 р. у справі № 361/5524/19 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023 р. у справі № 361/5524/19 залишено без змін.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 зазначає, що оспорювані ним рішення загальних зборів членів Садівничого товариства “ЗАЛІСЬКЕ” від 07.05.2017 р., результати яких оформлені протоколом № 1 від 07.05.2017 р., є незаконними, оскільки голова правління, яка скликала загальні збори та члени правління, які брали в них участь, були обрані рішенням загальних зборів членів Садівничого товариства “ЗАЛІСЬКЕ” від 20.08.2016 р. Окрім того, загальні збори членів СТ “ЗАЛІСЬКЕ” 07.05.2017 р. проводилися за редакцією статуту, яка прийнята рішенням загальних зборів членів СТ “ЗАЛІСЬКЕ” від 20.08.2016 р., однак останнє було визнано недійсним рішенням Господарського суду Київської області від 14.02.2023 р. у справі № 361/5524/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у даній справі не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 83 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі. Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об`єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом. Положення цієї глави застосовуються до всіх товариств та установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом.

Згідно зі ст. 85 Цивільного кодексу України непідприємницьким товариством є товариство, діяльність якого спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів і яке не має на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між учасниками. Учасники непідприємницького товариства не можуть брати участі в розподілі прибутку такого товариства. Виплата дивідендів непідприємницьким товариством забороняється. Особливості корпоративного управління в непідприємницьких товариствах визначаються в їхніх установчих документах з урахуванням положень цієї статті та інших актів цивільного законодавства. непідприємницьке товариство, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада, поширюються вимоги щодо корпоративного управління, визначені для господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.

Приписами статті 86 Цивільного кодексу України визначено, що непідприємницькі товариства (сільськогосподарські кооперативи та сільськогосподарські кооперативні об`єднання, що діють без мети одержання прибутку, інші кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян, державні та комунальні некомерційні товариства тощо) та установи можуть, поряд із своєю основною діяльністю, здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо така діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Слід зазначити, що садівничі товариства є обслуговуючими кооперативами і саме ця організаційно-правова форма більше відповідає меті створення садівничого товариства, спір у даній справі стосується реалізації прав члена кооперативу на управління кооперативом, а правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначає саме Закон України “Про кооперацію”. Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.10.2020 р. у справі № 695/2665/16-ц.

Отже, СТ “ЗАЛІСЬКЕ” за організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначаються Законом України “Про кооперацію”.

За визначенням статті 2 Закону України “Про кооперацію” обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Статтею 6 Закону України “Про кооперацію” визначено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України “Про кооперацію” кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України “Про кооперацію” статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Статтею 9 Закону України “Про кооперацію” встановлено, що державна реєстрація кооперативу проводиться в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про кооперацію” членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України “Про кооперацію” основними правами члена кооперативу є: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами. Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу, незалежно від напряму його діяльності, є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України “Про кооперацію” вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

Частиною 2 статті 15 Закону України “Про кооперацію” визначено, що до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об`єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.

Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу (частина 3 статті 15 Закону України “Про кооперацію” ).

Відповідно до частини 4 статті 15 Закону України “Про кооперацію” чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік.

Також слід зазначити, що відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на викладене, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. У зв`язку з цим суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин, обставини щодо наявності у позивача відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем/відповідачами з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (членів) товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (члена) товариства.

Між тим, у позовній заяві та під час розгляду справи позивач не вказував, яким саме чином оспорювані рішення, прийняті загальними зборами 07.05.2017 р., порушують його права як члена СТ “ЗАЛІСЬКЕ”.

Поряд з цим, слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 01.09.2023 р. у справі № 909/1154/21 систематизовано висновки щодо розмежування порушень, які можуть бути підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів господарських товариств, де, зокрема, відзначено таке: відповідно до усталеної практики Верховного Суду підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Однак, не всі порушення законодавства, допущені при скликанні та проведенні загальних зборів господарського товариства, можуть бути підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Самостійними підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів є, зокрема: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; відсутність протоколу загальних зборів.

Аналіз зазначених висновків Верховного Суду щодо підстав недійсності рішень загальних зборів учасників господарського товариства свідчить про те, що порушення, допущені при скликанні і проведенні загальних зборів учасників господарського товариства, можна поділити на (1) такі, які мають своїм наслідком обов`язкове визнання прийнятих на цих зборах рішень недійсними, та(2) такі, які хоч і допускаються, однак не завжди призводять до недійсності рішень загальних зборів.

У постанові від 27.03.2023 р. у справі № 906/908/21 Верховний Суд визначив, що незначні порушення порядку скликання загальних зборів, які не позбавили позивача можливості прийняти участь у проведенні загальних зборів, скористатися правом на участь в управлінні кооперативом, не можуть бути підставою для скасування рішень, прийнятих на вказаних загальних зборах.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що визнання судом недійсними рішень загальних зборів, спрямоване на захист порушених корпоративних прав позивача, може зачіпати корпоративні права інших учасників, відповідно порушується баланс їх інтересів, тому при вирішенні питання щодо визнання недійсним рішення зборів суд повинен враховувати в даних правовідносинах інтереси кооперативу та членів цього кооперативу, дотримуватися балансу інтересів членів та встановити конкретне порушене право чи інтерес позивача для його співставлення з інтересами інших членів кооперативу, які приймали участь у загальних зборах членів кооперативу та своїм волевиявленням прийняли ті чи інші рішення, та які (інтереси) можуть бути порушені визнанням недійсними таких рішень.

Аналогічно і в постанові Верховного Суду від 10.11.2021 р. у справі № 924/881/203 зазначалося, що з метою отримання судового захисту шляхом визнання недійсними саме рішень наглядової ради та/або рішень загальних зборів акціонер не може абстрактно та загально посилатися на порушення свого права на участь в управлінні, а має обґрунтувати конкретне несправедливе обмеження (порушення) його безпосередніх прав чи інтересів прийнятими рішеннями, що оскаржуються, а також співмірність обраного способу захисту (відновлення становища, яке існувало до прийняття оскаржуваного рішення) зі стверджуваним порушенням.

Таким чином, оскаржувані рішення органів управління господарського товариства можуть бути визнані недійсними лише у разі, якщо вони прямо (а не опосередковано чи потенційно) впливають на права чи законні інтереси учасника та порушують їх та за умови, що буде дотримано справедливий баланс між індивідуальними та загальними інтересами, що залежить від всіх обставин у кожному окремому випадку. При цьому позивач повинен довести, що існує безпосередній зв`язок між стверджуваним порушенням та прийнятими оскаржуваними ним рішеннями органів управління господарського товариства (постанова Верховного Суду від 10.11.2021 р. у справі № 924/881/20).

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Проте, у даній справі позивач не зазначає про позбавлення його доступу до участі в загальних зборах, неналежне повідомлення чи прийняття конкретного рішення, яке безпосередньо стосується його корпоративних прав.

Водночас, за висновком суду, прийняті на загальних зборах 07.05.2017 р. рішення є рішеннями поточної діяльності СТ “ЗАЛІСЬКЕ” в межах статутних завдань.

Як зазначалося вище, відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і, в залежності від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду.

Відповідно до сталої правової позиції, сформованої Верховним Судом, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Верховний Суд у постановах від 30.11.2022 р. та від 13.02.2023 р. у справі № 909/1154/21 зазначив, що саме по собі порушення вимог закону при проведенні загальних зборів не є безумовною підставою для визнання оспорюваних рішень загальних зборів недійсними, що для правильного вирішення спору необхідно дослідити дійсні підстави та мотиви звернення до суду учасника товариства через тривалий час після стверджуваного факту порушення його прав, необхідно дослідити наслідки ухвалення такого рішення, його реалізацію. Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів учасників товариства господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення та оцінити ефективність позовної вимоги, яка залежить від того чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача.

Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

З долучених до матеріалів справи доказів слідує, що на момент прийняття рішення загальних зборів членів СТ “ЗАЛІСЬКЕ” від 07.05.2017 р., оформлених протоколом № 1, рішення, прийняті на загальних зборах 20.08.2016 р., мали юридичну силу та носили обов`язковий характер як для відповідача як юридичної особи, так і для членів садівничого товариства та третіх осіб.

При цьому, прийняті на оскаржуваних загальних зборах членів СТ “ЗАЛІСЬКЕ” рішення, які оформлено протоколом № 1 від 07.05.2017 р., за висновком суду, відображають волевиявлення членів садівничого товариства незалежно від статусу осіб, які їх скликали.

За наслідком дослідження наданих до матеріалів справи доказів суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його корпоративних прав скликанням та проведенням оспорюваних загальних зборів СТ “ЗАЛІСЬКЕ”, оформлених протоколом № 1 від 07.05.2017 р., а також не доведено наявності негативних наслідків для позивача за фактом прийняття відповідних рішень на вказаних зборах.

При цьому, суд враховує, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи: до моменту визнання рішення недійсним у судовому порядку юридична сила такого рішення не може ставитися під сумнів ні будь-якими третіми особами, ні самою юридичною особою, ні її учасниками (акціонерами, членами). Презумпція легітимності рішень органів управління юридичних осіб є надзвичайно важливою як для забезпечення стабільності корпоративного управління, так і для нормального функціонування господарського обороту в цілому.

Презумпція легітимності, яка закріплює обов`язковість та дійсність рішень органів управління товариств, покликана сприяти правовій визначеності у діяльності юридичної особи.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 р. у справі № 916/3610/21.

Отже, за наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги у даній справі є не обґрунтованими та не доведеними, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України”, “Серявін та інші проти України” обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Садівничого товариства "ЗАЛІСЬКЕ" (07433, Київська обл., Броварський р-н, с. Богданівка, вул. Центральна, буд. 2/1) про визнання недійсними рішення загальних зборів членів Садівничого товариства "ЗАЛІСЬКЕ" від 07 травня 2017 року, оформлених протоколом № 1, відмовити повністю.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, §. що його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.10.2026 р.

Суддя В.М. Бабкіна