Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №910/8930/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.10.2026Справа № 910/8930/26

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, Україна, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промдезактивація" (03039, місто Київ, проспект Науки, будинок 4/2)

про стягнення 166 797 грн 38 коп.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.07.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промдезактивація" про стягнення 166 797 грн 38 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором № 148/63-145-SG-15-00405 про надання послуг відповідального зберігання від 22.09.2015, а саме в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, за період з 01.10.2018 по 31.03.2026, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 82 140 грн 00 коп., яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Крім того, позивач нарахував до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 9 502 грн 61 коп., інфляційні втрати у розмірі 43 319 грн 48 коп. та пеню у розмірі 31 835 грн 29 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2026 відкрито провадження у справі 910/8930/26, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

29.07.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про виконання вимог ухвали суду та долучення документа до матеріалів справи.

10.08.2026 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № R067242267432, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (03039, місто Київ, проспект Науки, будинок 4/2), було направлено ухвалу від 27.07.2026. Як вбачається з витягу з сайту https://track.ukrposhta.ua/, за номером рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № R067242267432, відправлення повернуто відправнику 03.08.2026, у зв`язку із відсутністю одержувач за вказаною адресою.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 27.07.2026 вручена відповідачу 03.08.2026.

Станом на 12.10.2026 відповідачем вимог ухвали суду від 27.07.2026, зокрема щодо подання відзиву на позов, не виконано.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промдезактивація" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.09.2015 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", правонаступником якого є Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", (зберігач за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промдезактивація" (поклажодавець за договором, відповідач у справі) укладено договір № 148/63-145-SD-15-00405 про надання послуг відповідального зберігання, відповідно до умов якого зберігач надає поклажодавцю послуги відповідального зберігання на Рівненському відділенні ВП "Складське господарство" таких матеріальних цінностей: найменування ТМЦ - захисне огородження модулів дезактивації, кр. 2079077.00000; кількістю - 1 шт.; вартість за одиницю, без ПДВ, грн. - 120 000 грн. Право власності на майно залишається за поклажодавцем. Майно не може бути задіяне в господарській діяльності зберігача. Умови даного договору поширюються на відносини сторін, що стосуються предмета даного договору, які виникли до його укладення з 23.06.2015 (розділ 1 договору).

Відповідно до пункту 2.2 договору, поклажодавець зобов`язаний передати майно на відповідальне зберігання зберігачу за актом приймання-передачі майна, підписаним уповноваженими представниками сторін.

Згідно з пунктом 2.5 договору, зберігач зобов`язаний забезпечити повне збереження майна, а після закінчення терміну зберігання зобов`язаний повернути його поклажодавцю згідно з договором за умови оплати поклажодавцем вартості наданих послуг зберігання.

Пунктом 2.7 договору сторони погодили, що зберігач зобов`язаний повернути майно поклажодавцю за актом приймання-передачі майна, підписаним уповноваженими представниками сторін.

Поклажодавець зобов`язаний щомісяця оплачувати послуги зі зберігання майна відповідно до розрахунку, встановленого розділом 3 договору. Поклажодавець оплачує зберігачу вартість послуг зберігання майна в такому порядку і розмірах: загальна площа, на якій зберігається майно, становить - 5 кв.м.; вартість послуги за 1 кв.м. за добу з ПДВ становить - 6 грн.; у разі зменшення площі (часткового повернення майна з відповідального зберігання), на якій розміщено майно, оформлюється акт приймання-передачі з відповідального зберігання, в якому вказується площа, на якій було розміщено повернуте майно, та загальна площа, на якій залишилося майно, без укладання додаткової угоди до договору. Вартість зберігання узгоджується сторонами у протоколі узгодження договірної ціни (додаток № 1 до договору) (пункти 2.10, 3.1, 3.2 договору).

Відповідно до пункту 3.3 договору поклажодавець щомісяця здійснює оплату надання послуг за фактичний період зберігання згідно з наданим зберігачем рахунком, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зберігача, зазначений у розділі 9 Договору, в термін до 30-го числа наступного за звітним місяцем надання послуг; за період з 23.06.2015 по 31.08.2015 поклажодавець сплачує зберігачу суму 2 100 грн, в тому числі ПДВ 350 грн., протягом 30 календарних днів після укладання договору, на підставі виставленого рахунку.

У відповідності до пункту 3.7 договору зберігач має право в односторонньому порядку змінити вартість послуг, зазначену в пункті 3.1 Договору, про що поклажодавець письмово повідомляється протягом 30 днів; у випадку, коли поклажодавець не погоджується з новою ціною послуг, він має право в будь-який момент відмовитись від договору та протягом 2-х днів забезпечити вивезення майна з території зберігача.

Пунктом 5.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язання за цим договором зберігач і поклажодавець несуть майнову відповідальність згідно умов договору і у відповідності з чинним законодавством України.

За несвоєчасне або не повне проведення грошових розрахунків поклажодавець зобов`язаний сплатити зберігачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу. Вказана вартість застосовується лише з метою ведення позабалансового обліку прийнятого на відповідальне зберігання майна (пункт 5.2 договору).

Відповідно до пункту 7.1 договору, договір набирає чинності з дати підписання і діє протягом року.

Згідно пункту 7.2 договору при відсутності письмової заяви однієї із сторін за один місяць до закінчення терміну дії договору про його розірвання або про зміну його істотних умов договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Відповідно до додатку № 1 "Протокол узгодження договірної ціни" сторони погодили, що вартість послуг зберігання майна становить - 6,00 грн. (з ПДВ) за 1 м кв. за одну добу; площа на якій зберігається майно становить - 5,00 м кв.

Судом встановлено, що відповідно до Акту приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів на відповідальне зберігання від 23.10.2015 відповідачем було передано позивачу на зберігання майно, а саме: захисне огородження модулів дезактивації кр.2079077.00000 у кількості - 1 шт., вартістю (без ПДВ) - 120 000 грн 00 коп. Загальна площа, на якій розміщено майно становить 5 кв. м.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, за період з лютого 2021 року по серпень 2023 року позивачем були складені та надіслані відповідачу акти приймання-передачі наданих послуг по договору

З матеріалів справи вбачається, що за період з жовтня 2018 року по березень 2026 року позивачем було надано відповідачу послуги відповідального зберігання на загальну суму 82 140 грн 00 коп. у зв`язку з чим, позивачем було виставлено та направлено відповідачу рахунки, копії яких рахунків наявні в матеріалах справи. Крім того, за вказаний період, відповідачем було надано для підпису позивачу акти приймання-передачі наданих послуг згідно договору. Докази направлення вказаних рахунків та актів за спірний період наявні в матеріалах справи.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору про надання послуг відповідального зберігання від № 148/63-145-SD-15-00405 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати послуг зберігання з 01.10.2018 по 31.03.2026, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 82 140 грн 00 коп. Крім того, позивач нарахував до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 9 502 грн 61 коп., інфляційні втрати у розмірі 43 319 грн 48 коп. та пеню у розмірі 31 835 грн 29 коп., нарахованих за загальний період прострочення з 01.12.2018 по 30.06.2026.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 1 статті 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. (частини 1, 3 статті 946 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Поряд із цим, судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 у справі № 910/16217/20 за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Складське господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промдезактивація" в особі ліквідаційної комісії про зобов`язання включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Складське господарство" в розмірі 71 392, 08 грн, яке набрало законної сили 14.06.2021, встановлено факт наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промдезактивація" заборгованості з оплати вартості послуг зберігання за договором про надання послуг відповідального зберігання від 22.09.2015 № 148/63-145-SD-15-00405 за період з 01.10.2018 до січня 2021 у розмірі 25 620 грн 00 коп., 1 509 грн 67 коп. інфляційних втрат, 855 грн 40 коп. 3% річних та 2 571 грн 95 коп. пені, а також зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промдезактивація" в особі ліквідаційної комісії визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Складське господарство" в сумі 76 622 грн 53 коп.

Згідно з частиною 3 статті 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

За таких обставин, враховуючи, що не заявлення позивачем у встановлений строк грошових вимог до відповідача не має наслідком їх погашення, а лише впливає на черговість та порядок задоволення таких вимог та те, що норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не надають ліквідаційній комісії права залишити вимоги кредитора без розгляду, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання включити кредиторські вимоги позивача до проміжного ліквідаційного балансу відповідача.

При цьому, суд у контексті обраного позивачем способу захисту враховує і висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 30.08.2024 у справі № 905/451/22, за яким: "позовна вимога про стягнення грошових коштів з боржника - юридичної особи, яка перебуває у стані припинення, відповідає способу захисту, встановленому законом (примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частина 2 статті 20 Господарського кодексу України)), і цей спосіб захисту є ефективним" (пункт 63).

У пункті 64 вказаної постанови об`єднана палата також звернула увагу на те, що позовна вимога про зобов`язання включити грошові вимоги до проміжного ліквідаційного балансу є неефективною. По-перше, виконання судового рішення про задоволення такої вимоги залежить виключно від волі відповідача. По-друге, навіть виконання такого судового рішення, тобто включення вимоги кредитора до проміжного ліквідаційного балансу юридичної особи, само по собі не гарантує сплати боргу юридичною особою, бо така сплата теж залежить виключно від волі боржника. По-третє, учасники юридичної особи, до проміжного ліквідаційного балансу якої на виконання судового рішення включені грошові вимоги кредитора, або відповідний орган юридичної особи чи відповідний державний орган можуть прийняти рішення про відміну рішення про припинення юридичної особи (частина 11 статті 17, пункт 7 частини 1 статті 251 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"), внаслідок чого внесення вимоги кредитора до проміжного ліквідаційного балансу юридичної особи втратить будь-яке значення. У цьому випадку кредитору доведеться повторно звертатись до суду, але вже з вимогою про стягнення грошової суми.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати вартості послуг зберігання за договором про надання послуг відповідального зберігання від 22.09.2015 № 148/63-145-SD-15-00405, та факту наявності заборгованості у розмірі 82 140 грн 00 коп., вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 9 502 грн 61 коп., інфляційних втрат у розмірі 43 319 грн 48 коп. та пені у розмірі 31 835 грн 29 коп., нарахованих за загальний період прострочення з 01.12.2018 по 30.06.2026, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 5.2. договору за несвоєчасне або не повне проведення грошових розрахунків поклажодавець зобов`язаний сплатити зберігачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу. Вказана вартість застосовується лише з метою ведення позабалансового обліку прийнятого на відповідальне зберігання майна.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов пункту 5.2. договору.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині процентів річних та інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних судом встановлено, що розмір пені, інфляційних втрат та 3 % річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 9 502 грн 61 коп., інфляційних втрат у розмірі 43 319 грн 48 коп. та пені у розмірі 31 835 грн 29 коп. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промдезактивація" (03039, місто Київ, проспект Науки, будинок 4/2, ідентифікаційний код 31303049) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) 82 140 (вісімдесят дві тисячі сто сорок) грн 00 коп. заборгованості, 9 502 (дев`ять тисяч п`ятсот два) грн 61 коп., інфляційні втрати у розмірі 43 319 (сорок три тисячі триста дев`ятнадцять) грн 48 коп., пеню у розмірі 31 835 (тридцять одна тисяча вісімсот тридцять п`ять) грн 29 коп. та 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька