Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №910/9447/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.10.2026Справа № 910/9447/26

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

про стягнення 8333,45 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про стягнення 8333,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем в силу положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач вказує, що обов`язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою суду від 06.08.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

12.08.2026 від МТСБУ надійшла інформація на вимогу суду.

18.08.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, оскільки, сплата страхового відшкодування ним була здійснена згідно визначеного експертом розміру у сумі 150436,39 грн за вирахуванням франшизи (153636,39-3200,00). Відповідач зазначає, що вимога позивача про сплату страхового відшкодування на підставі рахунку та акту СТО є безпідставною. Відповідач заперечував проти нарахування та стягнення з нього 3% річних та втрат від інфляції, оскільки, це не передбачено законом. Також відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій.

20.08.2026 від позивача надійшла відповіді на відзив, в якій підтримано позовні вимоги та висловлено заперечення щодо доводів відповідача. Також позивач подав заперечення проти застосовування строків позовної давності, оскільки, вони не пропущені.

25.08.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2023 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 250/23-Т/Ц5 "ALL RISKS", предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом Audi E-Tron, д.р.н. НОМЕР_1 , рік випуску 2019. Вигодонабувач за договором ОСОБА_1 .

29.07.2023 по вул Ст. Люстдорфська, с. Лиманка, Одеської області, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Toyota Corolla, д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля Audi E-Tron, д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 .

Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 29.08.2023 у справі № 509/4749/23, яка набрала законної сили, водія транспортного засобу Toyota Corolla, д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

01.08.2023 страхувальник звернувся до позивача з заявою про настання події, що має ознаки стразового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу. В заяві страхувальник просив сплатити страхове відшкодування на рахунок СТО (ЗС Груп).

Згідно долученого до матеріалів справи звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 03.08.2023 № 50855, акту огляду транспортного засобу від 01.08.2023 та ремонтної калькуляції до нього, вартість відновлюваного ремонту автомобіля Audi E-Tron, д.р.н. НОМЕР_1 становить 153636,39 грн.

До матеріалів справи долучено рахунок-оферту № KEZ0000014/KESF0000014 від 01.08.2023, виставлений СТО (ТОВ "ЗС Групп") на суму 159012,31 грн. Також долучено наряд-замовлення № KEZ0000014/KENZ0000012 відкритий 01.08.2023, закритий 18.09.2023 щодо ремонту автомобіля Audi E-Tron, д.р.н. НОМЕР_1 на суму 159012,31 грн. За своєю суттю наряд-замовлення є актом приймання-передачі наданих послуг з ремонту автомобіля.

Згідно складеного позивачем страхового акту № 006.01981123-1 від 04.08.2023 та розрахунку до нього сума страхового відшкодування становить 159012,31 грн та відшкодовується шляхом перерахування коштів на рахунок СТО у сумі 141104,31 грн та зараховується в рахунок погашення суми страхової премії у розмірі 17908,00 грн.

Страхове відшкодування було виплачено страховиком на рахунок СТО, що підтверджується платіжною інструкцією від 17.08.2023 № 41305460 на суму 141104,31 грн. Також суду надано картку рахунку НОМЕР_3 , з якого вбачається нарахування страхової премії у сумі 17908,00 грн. Отже, матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат, пов`язаних відновлювальним ремонтом автомобіля Audi E-Tron, д.р.н. НОМЕР_1 на загальну суму 159012,31 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 210823-1204/р від 21.08.2023 на суму 159012,31 грн.

Відповідач частково задовольнив вимоги претензії та сплатив грошові кошти у сумі 150436,39 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу № 365450 від 26.09.2023. Відшкодування було розраховано на підставі звіту про оцінку та за вирахуванням франшизи.

Оскільки, сума страхового відшкодування була сплачена відповідачем не у повному обсязі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до статей 8, 9 Закону України "Про страхування" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (стаття 25 Закону України "Про страхування" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин)).

Згідно із ст. 9 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто у позивача, який виплатив страхове відшкодування потерпілій особі за договором добровільного страхування, виникло право вимоги до відповідача.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина учасника ДТП, який керував автомобілем Toyota Corolla, д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 встановлена у судовому порядку постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 29.08.2023 у справі № 509/4749/23 (набрала законної сили).

Відповідно до полісу № АТ/2947125, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Toyota Corolla, д.р.н. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС".

Полісом № АТ/2947125 визначено ліміт відповідальності за шкоду життю та здоров`ю у розмірі 320000,00 грн., за шкоду майну 160000,00 грн., франшизу визначено у розмірі 3200,00 грн.

Як уже було зазначено вище судом, вартість відновлювального ремонту автомобіля Audi E-Tron, д.р.н. НОМЕР_1 була визначена на підставі рахунку-оферти № KEZ0000014/KESF0000014 від 01.08.2023 та наряду-замовлення № KEZ0000014/KENZ0000012, виставлених СТО (ТОВ "ЗС Групп") на суму 159012,31 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до п. п. д) п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (далі - Методика) Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

Норма ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

При цьому, звіт про оцінку є лише попереднім оціночним документом, який показує можливу вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ, тоді як реальна (фактична) вартість відновлювального ремонту автомобіля визначається, виходячи з реальної вартості ремонту, необхідного для відновлення транспортного засобу, що вказується, зокрема, в рахунку на виконані роботи.

Суд погоджується з доводами позивача, що згідно триваючої та релевантної судової практики, звіт про оцінку є документом, що попередньо визначає вартість відновлювального ремонту. Натомість вартість відновлювального ремонту транспортного засобу визначається та відшкодовується в сумі безпосередньо понесених витрат, на підставі виставлених СТО рахунків та актів виконаних робіт. В зв`язку з зазначеним, суд не приймає до уваги заперечення відповідача з цього приводу.

Відповідач сплатив позивачу грошові кошти у сумі 150436,39 грн, а отже сума не сплаченого страхового відшкодування складає 5375,92 грн (159012,31-150436,39-3200,00), як і було заявлено позивачем.

Відповідач не надав суду доказів в підтвердження відсутності у нього зобов`язань сплатити визначене позивачем страхове відшкодування. А отже позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 865,89 грн за період з 26.09.2023 по 26.03.2024, 3% річних у розмірі 458,21 грн та втрати від інфляції у розмірі 1633,43 грн за період з 26.09.2023 по 29.07.2026.

Згідно з п. 36.5. ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а суму пені у розмірі 865,89 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу (суброгації), які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов`язанням. Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Суд перевірив розрахунок позивача та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а втрати від інфляції у розмірі 1633,43 грн та 3% річних у розмірі 458,21 грн такими, що підлягають стягненню у повному обсязі з відповідача.

Що стосується заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає таке.

Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 розділ Прикінцевих та перехідних положень ЦК України був доповнений п. 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Редакцією п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (набрала чинності 30.01.2024) передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025, який набув чинності 04.09.2025.

Отже послідовно та безперервно з 15.03.2022 по 03.09.2025 строки позовної давності, як загальної так і спеціальної були продовжені на строк дії воєнного стану. З 30.01.2024 строки позовної давності були зупинені до 03.09.2025.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 29.07.2026, в межах річного строку від дати відновлення перебігу строку позовної давності.

Отже, позовна давність за вимогами позивача про стягнення пені не була пропущена позивачем.

Суд відмовляє відповідачу у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статей 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно зі статтею 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, позов визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 65, ідентифікаційний код 30115243) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 154; ідентифікаційний код 33908322) страхове відшкодування у розмірі 5375 (п`ять тисяч триста сімдесят п`ять) грн 92 коп., пеню у розмірі 865 (вісімсот шістдесят п`ять) грн 89 коп., 3% річних у розмірі 458 (чотириста п`ятдесят вісім) грн 21 коп., втрати від інфляції у розмірі 1633 (одна тисяча шістсот тридцять три) грн 43 коп., судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко