Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №910/9342/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.10.2026Справа № 910/9342/26

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіцентр Квітка" (79024, місто Львів, вулиця Промислова, будинок 47А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Гранбуд" (01103, місто Київ, вулиця Менделєєва, будинок 12 інше приміщення 94, офіс 2)

про стягнення 22 620 грн 63 коп.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.07.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіцентр Квітка" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Гранбуд" про стягнення 22 620 грн 63 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки від 07.01.2026 №ПК-000010821 не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставлено товару, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 20 036 грн 82 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором позивачем нараховано 1 314 грн 42 коп. пені, 999 грн 30 коп. інфляційних втрат та 270 грн 09 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2026 відкрито провадження у справі 910/9342/26, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

27.08.2026 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № R067246777389, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (01103, місто Київ, вулиця Менделєєва, будинок 12 інше прим. 94, оф. 2), було направлено ухвалу від 30.07.2026. Як вбачається з витягу з сайту https://track.ukrposhta.ua/, за номером рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № R067246777389, відправлення повернуто відправнику 24.08.2026, у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 30.07.2026 вручена відповідачу 24.08.2026.

Станом на 12.10.2026 відповідачем вимог ухвали суду від 30.07.2026, зокрема щодо подання відзиву на позов, не виконано.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Гранбуд" не скористалося наданими їй процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Профіцентр Квітка" (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Гранбуд" (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки № ПК-000010821 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах даного договору, поставити продукцію (далі - товар), визначену даним договором та додатками до нього, а покупець зобов`язується в порядку і на умовах даного договору прийняти і оплатити таку продукцію.

Право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання його за видатковою накладною товару від постачальника (перевізника). У момент приймання товару покупець має надати постачальнику довіреність па отримання Товаро-матеріальних цінностей (надалі - ТМЦ), себто товару та видаткову накладну, підписані повноважним представником покупця і скріплені печаткою покупця (пункт 2.9. договору).

Згідно пункту 5.1. договору приймання продукції за кількістю здійснюється у момент передачі товару від постачальника покупцю за супровідними документами. Відсутність деяких з супровідних документів не є підставою для призупинення приймання товару. В цьому разі складається відповідний акт, де вказується кількість прийнятого товару і вказуються документи, які відсутні.

Відповідно до пункту 5.3 договору у разі підписання представником покупця видаткової накладної, вважається, що товар прийнятий покупцем і у нього не мас претензій щодо його асортименту, комплектності, кількості і якості, крім виявлення покупцем прихованих недоліків товару.

Пунктом 6.1 договору визначено обов`язок покупця оплачує товар, що поставляється, за ціпами зазначеними у рахунках на оплату та видаткових накладних.

Покупець здійснює 100% оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів ш поточний рахунок постачальника в термін, що не перевищує 0 (нуль) календарних днів від дати поставки товару на підставі рахунків па оплату, видаткових накладних постачальника (пункт 6.4 договору).

Відповідно до пункту12.1 договору даний договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2026, а в частині виконання грошових зобов`язань - до повного розрахунку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов укладеного договору поставки від 07.01.2025 № ПК-000010821 постачальником поставлено, а покупцем прийнято передбачений договором товар, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією підписаної сторонами видатковою накладною від 13.02.2026 № ПКРК-005665 на суму 20 036 грн 82 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору поставки від 07.01.2025 № ПК-000010821 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 20 036 грн 82 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати вартості отриманого товару за договором поставки від 13.02.2026 № ПКРК-005665, та факту наявності заборгованості за отриманий товар у розмірі 20 036 грн 82 коп., вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 1 314 грн 42 коп. пені, 999 грн 30 коп. інфляційних втрат та 270 грн 09 коп. 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення з 14.02.2026 по 27.07.2026, суд зазначає наступне.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до пункту 8.2. договору у випадку несвоєчасної або неповної оплати товару відповідно до пункту 6.4 цього договору покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов пункту 8.2. договору.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині процентів річних та інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних судом встановлено, що розмір інфляційних втрат та 3 % річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 270 грн 00 коп. 3 % річних та 999 грн 30 коп. інфляційних втрат підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Також за результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення втрат від пені судом встановлено, що розмір вказаних нарахувань, перерахований судом у відповідності до вимог цивільного законодавства та положень договору, з урахуванням визначеного позивачем періоду прострочення, становить 2 700 грн 85 коп., а отже є більшими, ніж заявлено у позивача. Проте, приймаючи до уваги пред`явлення позивачем до стягнення пені в сумі 1 314 грн 42 коп., виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, зокрема, в частині пені, тому позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасну оплату послуг підлягають задоволенню в сумі, нарахованій позивачем, а саме: 1 314 грн 42 коп. пені.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Гранбуд" (01103, місто Київ, вулиця Менделєєва, будинок 12 інше приміщення 94, офіс 2, ідентифікаційний код 42750753) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіцентр Квітка" (79024, місто Львів, вулиця Промислова, будинок 47А, ідентифікаційний код 32327296) 20 036 (двадцять тисяч тридцять шість) грн 82 коп. заборгованості, 1 314 (одна тисяча триста чотирнадцять) грн 42 коп. пені, 270 (двісті сімдесят) грн 00 коп. 3 % річних, 999 (дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 30 коп. інфляційних втрат та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят два) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька