Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №906/1662/25 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.09.2026Справа № 906/1662/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Морозова С.М., при секретарі судового засідання Кот О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс-Груп"

до 1. Міністерства юстиції України

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер Т"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - державний реєстратор Сербо-Слобідської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області Ходоровська Оксана Миколаївна

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - державного реєстратора Гладковицької сільської ради Житомирської області Левківська Олена Миколаївна

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Океан Сільвер Маркетинг Трейд"

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дафніс"

про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити дії, -

За участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.12.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Акріс-Груп" (позивач) звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про

- визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України (відповідач-1) від 21.11.2025 №3198/5 "Про задоволення скарг" в частині задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер Т" (відповідач-2), зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 22.08.2025 за №СК-3262-25, щодо анулювання рішень, які були вчинені: державним реєстратором Сербо-Слобідської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області Ходоровською Оксаною Миколаївною від 29.12.2020 №56006453; державним реєстратором Гладковицької сільської ради Житомирської області Левківською Оленою Миколаївною від 09.02.2023 №66358543;

- зобов`язання відповідача-1 вчинити дії щодо поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно записів щодо рішень: державного реєстратора Сербо-Слобідської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області Ходоровської Оксани Миколаївни від 29.12.2020 №56006453; державного реєстратора Гладковицької сільської ради Житомирської області Левківської Олени Миколаївни від 09.02.2023 №66358543.

Разом із позовною заявою до Господарського суду Житомирської області подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам (нотаріусам) вчиняти реєстраційні дії спрямовані на реєстрацію права користування (сервітут), права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права забудови земельної ділянки (суперфіцій), права господарського відання, права оперативного управління, права постійного користування та права оренди (суборенди) земельної ділянки та інші речові права відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", стосовно земельних ділянок, які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Вестер Т", а саме земельної ділянки за наступним кадастровим номером: 1822083200:01:000:0101.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.12.2025 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс-Груп" про забезпечення позову передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.12.2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс-Груп" передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2026 позовні матеріали та заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою від 27.01.2026 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс-Груп" про забезпечення позову було відмовлено повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - державного реєстратора Сербо-Слобідської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області Ходоровську Оксану Миколаївну, залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - державного реєстратора Гладковицької сільської ради Житомирської області Левківську Олену Миколаївну, залучено до участі у справі в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Океан Сільвер Маркетинг Трейд", залучено до участі у справі в якості третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дафніс" та призначено підготовче засідання на 17.03.2026.

10.02.2026 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс-Груп" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2026 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс-Груп" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

16.02.2026 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому ним зазначено, що договір укладено до 10.01.2021 без автоматичного продовження строку дії, що свідчить про необґрунтованість вимог позивача. Також відповідачем-2 зазначено, що у позивача відсутнє порушене право, оскільки ТОВ «Діва-Агроком» не була користувачем земельних ділянок, із чого слідує, що до позивача не перейшло право оренди.

17.02.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що оскільки орендар не вимагав повернення земельних ділянок, тому оренда не припинена. Отже, існування оспорюваного наказу порушує права позивача. При цьому, розгляд скарги відбувся з порушенням порядку розгляду і не є формальним.

18.02.2026 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому ним зазначено, що оспорюваний наказ виданий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають. Окрім того, відповідачем-1 зазначено, що Міністерством юстиції виявлено порушення, вчинені державним виконавцем, що законно є наслідком обґрунтованості прийнятого наказу, при цьому строки оскарження не пропущені.

20.02.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що оспорюваний наказ прийнято не зважаючи на закінчення строку подання скарги, не зважаючи на те, що скарга не відповідала абз. 2 ч. 4 ст. 37 ЗУ, без надання правової оцінки фактичним обставинам справи.

В підготовчому засіданні 17.03.2026 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено засідання до 28.04.2026.

В підготовчому засіданні 28.04.2026 судом залишено без розгляду клопотання позивача про витребування доказів та оголошено перерву до 26.05.2026.

26.05.2026 до суду від відповідача-2 надійшли заперечення, в яких ним, окрім раніше викладеного, зазначено, що по завершенню строку оренди земельна ділянка була повернута орендодавцеві. Використання земельної ділянки позивачем є позадоговірними.

Ухвалою від 26.05.2026 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 28.07.2026 року.

В судовому засіданні 28.07.2026 року в справі оголошено перерву в судовому засіданні до 29.09.2026 року.

24.09.2026 до суду від представника Міністерства юстиції України надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2026 задоволено заяву Міністерства юстиції України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судовому засіданні 29.09.2026 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діва Агроком» було укладено Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1822083200:01:000:0101.

05.01.2017 року земельну ділянку з кадастровим номером 1822083200:01:000:0101 внесено до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Т» та зареєстровано право власності на неї у Державному реєстрі речових прав.

Додатковою угодою від 21.10.2020 до Договору оренди землі від 01.09.2014 року було внесено зміни та вказано, що Договір укладено на 7 років до 10.10.2021 року.

Державним реєстратором Ходорківською О.М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни до записів про право оренди на земельні ділянки, а саме: додано відомості про додаткові угоди до договорів оренди землі від 21.10.2020, розмір плати за користування, змінено строк дії договорів оренди з 5 років на 7 років, опис об`єкта іншого речового права, зазначено дати закінчення дії договорів - 10.10.2021, проставлено відмітку про автоматичне продовження дії договорів на підставі додаткових угод до договорів оренди землі від 21.10.2020 та відомостей з Державного земельного кадастру.

01.12.2022 року між ТОВ «Акріс-Груп» (орендар-покупець) та ТОВ «Діва Агроком» (орендар-продавець) було укладено Договір купівлі-продажу права користування (оренди) земельних ділянок сільськогосподарського призначення №01/12/22, відповідно до умов якого ТОВ «Діва Агроком» продало позивачу право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, належною ТОВ "Вестер М" на праві власності.

В подальшому, Державним реєстратором Гладковицької сільської ради Левківською О.М. на підставі рішень від 09.02.2023 року зареєстровано перехід права оренди на земельні ділянки від ТОВ «Діва Агроком» до нового орендаря Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРІС-ГРУП» (надалі також - ТОВ «АКРІС-ГРУП») та продовжено строк дії договорів оренди до 10.10.2028 з автоматичним продовженням, правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду).

Не погоджуючись із зазначеними реєстраційними діями до Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Форпомт-ПВП», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Ф», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер М», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Т» (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22.08.2025 за №№ СК-3259-25, СК-3261-25, СК-3260-25, СК-3263-25, СК-3262-25) (далі - скарги) на рішення:

- від 29.12.2020 №№ 56006453, 56005344, 55997696, 56006270, 55998888, 55981185, 56006092, 56005877, 56005599, 55997986, 55999388, 55999947, від 30.12.2020 №№ 56031639, 56031234, 56031463, 56030770, 56031026, 56030501, 56013194, 56029103, 56012324, 56018236, 56017035, 56018791, 56017784, 56011924, 56015120, 56019785, 56020005, 56015617, 56018514, 56012596, 56012826, 56030195, 56019394, 56016249, 56011581, від 31.12.2020 №№ 56038345, 56037762, 56038161, 56036873, 56040516, 56037283, 56037101, 56037946, 56036565 державного реєстратора СербоСлобідської сільської ради Ємільчинського району Ходоровської Оксани Миколаївни,

- від 08.02.2023 №№ 66345511, 66345419, 66345378, 66345297, від 09.02.2023 №№ 66354560, 66354448, 66354341, 66354239, 66352227, 66358543, 66358876, 66355872, 66355678, 66355611, 66355230, 66355160, 66355062, 66354992, 66354681, 66357023, 66358072, 66358987, 66359061, 66358247, 66358147, 66356905, 66357243, 66359022, 66359143, 66358379, 66357112, 66358469, 66358768, 66358815, 66353779, від 10.02.2023 №№ 66367528, 66367436, 66369132, 66369408, 66369298, 66368450, 66365632, 66367870, від 16.02.2023 №№ 66444166, 66444090 державного реєстратора Гладковицької сільської ради Левківської Олени Миколаївни

Вказані рішення, зокрема, були прийняті і щодо земельної ділянки з кадастровими 1822083200:01:000:0101.

У скарзі зазначено, що про оскаржувані реєстраційні дії скаржнику стало відомо тільки 08.08.2025 з витягу з Державного реєстру речових прав, отриманим адвокатом, який додано до скарги.

16 жовтня 2025 року Центральна колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) розглянула скаргу та прийняла висновок, яким рекомендувала:

1. Скаргу ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Форпомт-ПВП», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Ф», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер М», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Т» задовольнити.

2. Визнати вчиненими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення державного реєстратора Сербо-Слобідської сільської ради Ємільчинського району Ходоровської Оксани Миколаївни від 30.12.2020 № 56013194, від 31.12.2020 №№ 56038345, 56037762, 56038161, 56036873, 56040516, 56037283, 56037101, 56037946,

3. Визнати вчиненими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення державного реєстратора Гладковицької сільської ради Левківської Олени Миколаївни від 09.02.2023 №№ 66355872, 66355678, 66355611, 66355230, 66355160, 66355062, 66354992, 66354681, від 10.02.2023 № 66367436

4. Визнати вчиненими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення державного реєстратора Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району Дем`янчук Ірини Антоліївни від 15.02.2921 № 56629148.

5. Тимчасово блокувати доступ державному реєстратору Гладковицької сільської ради Левківській Олені Миколаївні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.

6. Анулювати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Сербсько-Слобідської сільської ради Ємільчинського району Ходоровській Оксані Миколаївні.

Колегія дійшла висновків про те, що оскаржувані рішення прийнято за обставин, коли подані документи не давали змогу встановити автоматичне продовження дії договорів та подальший перехід права оренди на земельні ділянки від ТОВ «Діва Агроком» до ТОВ «Акріс-Груп», не містили положень щодо автоматичної пролонгації договорів.

Міністерство юстиції України погодилось з висновками Колегії від 16.10.2025 та 21.11.2025 видало наказ № 3198/5 «Про задоволення скарги» (далі також - Наказ), яким:

1. Скаргу ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Форпомт-ПВП», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Ф», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер М», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Т» задоволено.

2. Визнано вчиненими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення державного реєстратора Сербо-Слобідської сільської ради Ємільчинського району Ходоровської Оксани Миколаївни від 30.12.2020 № 56013194, від 31.12.2020 №№ 56038345, 56037762, 56038161, 56036873, 56040516, 56037283, 56037101, 56037946.

3. Визнано вчиненими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення державного реєстратора Гладковицької сільської ради Левківської Олени Миколаївни від 09.02.2023 №№ 66355872, 66355678, 66355611, 66355230, 66355160, 66355062, 66354992, 66354681, від 10.02.2023 № 66367436.

4. Визнано вчиненими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювано рішення державного реєстратора Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району Дем`янчук Ірини Антоліївни від 15.02.2921 № 56629148.

5. Тимчасово блокувано доступ державному реєстратору Гладковицької сільської ради Левківській Олені Миколаївні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.

6. Анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Сербсько-Слобідської сільської ради Ємільчинського району Ходоровській Оксані Миколаївні.

Звертаючись до суду з даним позовом ТОВ «Акріс-Груп» зазначило, що колегія не взяла до уваги доводи ТОВ «Акріс-Груп» в частині пропущення двомісячного строку для подачі скарги на дії державного реєстратора та помилково дійшла до висновку, що оскаржувані рішення державних реєстраторів підлягають анулюванню. Окрім того, як зазначив позивач, у скарзі ТОВ «Вестер Т» немає дати її складання.

Відповідач-1 заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що оспорюваний наказ виданий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, оскільки Міністерством юстиції України виявлено порушення, вчинені державними виконавцями, що законно є наслідком обґрунтованості прийнятого наказу, при цьому строки оскарження не пропущені.

Відповідач-2 заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що Договір оренди земельної ділянки укладено до 10.01.2021 без автоматичного продовження строку його дії, що свідчить про необґрунтованість вимог позивача. Окрім того, у позивача відсутнє порушене право, оскільки ТОВ «Діва-Агроком» не була користувачем земельних ділянок, із чого слідує, що до позивача не перейшло право оренди.

Третіми особами пояснень по суті спору до суду не подано.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Суд зазначає, що вирішує спір щодо сформованих позивачем підстав позову, не досліджуючи обставин ухвалення реєстраторами рішень.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV зі змінами та доповненнями (далі - Закон). Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав (ст. 1 Закону).

У розумінні Закону (ст. 2) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Порядок проведення реєстрації врегульовано розділом IV Закону, і така реєстрація яка здійснюється на підставі документів, поданих у паперовій або електронній формі. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 ст. 18 Закону).

Закон передбачає, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. (ч. 1 ст. 37 Закону). Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав (ч. 3 ст. 37 Закону). Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав подається у письмовій формі безпосередньо до суб`єкта розгляду скарги та має містити відомості про прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), номер телефону та/або адресу електронної пошти, суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, а також прохання (вимоги) скаржника та дату складення скарги. Скарга на рішення державного реєстратора, прийняте всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України «Про санкції», має містити обставини, якими суб`єкт подання скарги обґрунтовує недотримання чи порушення державним реєстратором відповідних санкцій. Якщо з дня прийняття оскаржуваного рішення, здійснення дії або бездіяльності спливло більше двох місяців, а у випадку, передбаченому абзацом третім частини третьої цієї статті, - більше одного місяця, скарга має містити також відомості про дату, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав. (ч. 4 ст. 37 Закону).

Наслідком розгляду скарги Міністерством юстиції України та його територіальних органів є прийняття одного з двох рішень, що повинне бути мотивоване: про відмову у задоволенні скарги; про задоволення (повне чи часткове) скарги (ч. 6 ст. 37 Закону).

Якщо предметом оскарження є рішення про державну реєстрацію задоволення скарги полягає рішенні про визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора (про державну реєстрацію прав, про зупинення державної реєстрації прав, про залишення заяви без руху або про відмову в державній реєстрації прав) (п. 1 ч. 7 статті 37 Закону).

Отже, наслідком скасування Міністерством юстиції України рішення про державну реєстрацію прав є позбавлення особи, щодо якої це право зареєстровано, офіційного визнання і підтвердження державою фактів набуття нею речового права на нерухоме майно. За своїм характерам компетенція Міністерства юстиції України щодо розгляду скарги пов`язана з вирішенням спору, предметом якого є правомірність рішення реєстратора у контексті дотримання ним вимог реєстраційного законодавства. Оскільки позбавлення особи офіційного визнання державою її речових прав тягне за собою обмеження у здійсненні таких прав, і ці правовідносин носять приватноправовий характер, суб`єктом звернення, за результатами розгляду якого скарга може бути задоволена, є особа, права якої таким рішенням порушені.

З огляду на викладене, розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Т» впливає на права позивача у цій справі.

У контексті сформованих позивачем підстав позову підлягає з`ясуванню наявність такої підстави для відмови, як закінчення встановленого законом строку подачі скарги.

Процедура розгляду скарги врегульована Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128).

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 1128 (тут і далі застосовується редакція, що була чинна у 2025 році) розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян», які обраховуються з моменту реєстрації її суб`єктом розгляду скарги.

Перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення:

1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги);

2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги;

3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб`єкта розгляду скарги.

За загальним правилом строк звернення обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналася про рішення державного реєстратора. При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 6 липня 2018 року у справі № 826/3442/17, від 17 липня 2018 року у справі № 911/4006/16.

Якщо з дня прийняття оскаржуваного рішення, здійснення дії або бездіяльності спливло більше двох місяців, а у випадку, оскарження рішення територіального органу Міністерства юстиції, - більше одного місяця, скарга має містити також відомості про дату, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав.

ТОВ «Вестер Т» у скарзі вказало 08.08.2025 як дату, з якої йому стало відомо про оскаржувані рішення, надавши докази цього. Строк для подання скарги, відповідно, спливає 08.10.2025.

Суд погоджується з доводами Міністерства юстиції України про те, що твердження позивача про можливість скаржника бути обізнаним з оскаржуваними реєстраційними діями раніше ґрунтуються виключно на припущеннях та суб`єктивних оцінках, що суперечить усталеній судовій практиці Верховного Суду, відповідно до якої початок перебігу строку на оскарження пов`язується не з абстрактною можливістю дізнатися, а з наявністю об`єктивних даних, підтверджених належними доказами.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Стаття 79 ГПК України закріпила в господарському процесі стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 Конвенції). Конвенція та практика ЄСПЛ є джерелом права (ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що позивач не довів порушення відповідачем процедури розгляду скарги. Скарга ТОВ «Вестер Т» подана в межах строку, визначеного частиною третьою статті 37 Закону.

Посилання позивача на те, що у скарзі ТОВ «Вестер Т» відсутня дата її складення не є самостійною та безумовною підставою для відмови у її розгляді або для визнання протиправним рішення Міністерства юстиції України, оскільки Закон та Порядок № 1128 не містять припису, за яким формальна відсутність дати складення скарги, за умови наявності дати її реєстрації суб`єктом розгляду, автоматично унеможливлює її розгляд.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги те, що позивач не довів суду належними і допустимими доказами наявності тих обставин, на які він посилався як на підставу пред`явлених у даній справі вимог, у задоволенні вимог у даній справі слід відмовити у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за позивачем та компенсації останньому не підлягають.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Залишити за Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс-Груп" судовий збір, сплачений до державного бюджету.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 09.10.2026 року.

Суддя С. МОРОЗОВ