Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №910/7908/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026Справа № 910/7908/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Буд-Прайм»

про стягнення 63 695,18 грн

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Київський річковий порт» (далі - ПрАТ «Київський річковий порт», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Буд-Прайм» (далі - ТОВ «Статус Буд-Прайм», відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 63 695,18 грн за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб.

У обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач порушив умови укладеного сторонами договору в частині належної сплати вартості поставленого товару, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість.

У позові ПрАТ «Київський річковий порт» просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 61 754,40 грн, інфляційні втрати в сумі 1 428,13 грн та 3% річних у сумі 512,65 грн, що разом складає 63 695,18 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2026 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

Отже, розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що між ПрАТ «Київський річковий порт» (постачальник) та ТОВ «Статус Буд-Прайм» (покупець) була досягнута усна домовленість, згідно з якою позивач зобов`язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов`язувався вказаний товар прийняти та оплатити.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 стаття 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 ЦК України).

Так, із матеріалів справи вбачається, що на виконання усної домовленості сторін на поставку товару відповідач сплатив на рахунок позивача попередню оплату, а позивач поставив відповідачу товар.

Ураховуючи вказані обставини та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб.

Частиною першою ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як свідчать матеріали справи, ПрАТ «Київський річковий порт», на виконання договору, здійснило поставку товару ТОВ «Статус Буд-Прайм» на загальну суму 66 147,84 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 3942 від 12.06.2025 на суму 8 968,32 грн, № 3996 від 16.06.2025 на суму 14 314,32 грн, № 4082 від 19.06.2025 на суму 7 296,48 грн, № 4482 від 01.07.2025 на суму 7 218,72 грн, № 4516 від 02.07.2025 на суму 6 907,68 грн, № 4703 від 09.07.2025 на суму 7 011,36 грн, № 4740 від 10.07.2025 на суму 14 430,96 грн, підписаними та скріпленими печатками обох сторін, а також товарно-транспортними накладними.

Разом з цим відповідач господарські зобов`язання з оплати поставленого товару виконав неналежним чином, сплатив лише 38 880,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція № 6380_00000/d74f3f60-1d3b-4f66-8fab-0e02c52b6ab8 від 22.05.2025.

При цьому позивач вказував, що поставка товару ним була виконана на суму 100 634,40 грн, проте, в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують господарські операції з поставки товару на суму 34 486,56 грн (100 634,40 - 66 147,84), отже, судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар на суму 66 147,84 грн.

Наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2024 по 15.02.2026 на суму 100 634,40 грн суд відхиляє, адже відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, тобто він має інформаційний характер. Отже сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Зазначена правова позиція неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема, в постановах від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 21.12.2020 у справі № 916/499/20.

Отже судом встановлено, що у відповідача виникла заборгованість у сумі 27 267,84 грн (66 147,84 - 38 880,00).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

19.02.2026 позивач направив на поштову адресу відповідача претензію № 01-29/47 від 16.02.2026 про погашення заборгованості, яка була залишена ТОВ «Статус Буд-Прайм» без відповіді та задоволення.

У матеріалах справи також відсутні докази, які б підтверджували належну сплату відповідачем вартості поставленого товару в сумі 27 267,84 грн.

Таким чином суд дійшов висновку, що стягненню з ТОВ «Статус Буд-Прайм» підлягає заборгованість у сумі 27 267,84 грн, а отже, позовні вимоги про стягнення основного боргу суд задовольняє частково.

Крім того за порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 1 428,13 грн та 3% річних у сумі 512,65 грн за період з 17.03.2026 по 25.06.2026.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із указаної норми випливає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд зазначає, що він здійснений арифметично правильно та стягненню з відповідача підлягає 3% річних у сумі 512,65 грн.

Щодо розрахунку інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, індексація грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. А тому, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Розрахунок інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання відображається, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не нараховується.

Крім того у постановах Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 910/4170/23, від 17.012024 у справі № 910/18308/21 викладено висновок щодо правильності визначення величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми.

Судом встановлено, що позивач не врахував вищевказані методики розрахунку інфляційних втрат, а тому суд здійснив власний розрахунок, зважаючи на заокруглення величини приросту індексу споживчих цін до десяткового числа після коми у визначений позивачем період нарахування інфляційної складової боргу (з 17.03.2026 по 25.06.2025), та встановив, що стягненню з відповідача підлягає інфляційна складова боргу в сумі 1 364,95 грн, тобто у меншому розмірі, ніж просив позивач.

За таких обставин позовні вимоги ПрАТ «Київський річковий порт» суд задовольняє частково.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Буд-Прайм» про стягнення 63 695,18 грн

задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Буд-Прайм» (04111, м. Київ, вул. Щербакова, буд. 53, ідентифікаційний код 40512094) на користь Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 70, ідентифікаційний код 03150071) заборгованість у сумі 27 267 (двадцять сім тисяч двісті шістдесят сім) грн 84 коп., інфляційні втрати в сумі 1 364 (одна тисяча триста шістдесят чотири) грн 95 коп., 3% річних у сумі 512 (п`ятсот дванадцять) грн 65 коп. та судовий збір у сумі 1 522 (одна тисяча п`ятсот двадцять дві) грн 81 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Повне судове рішення складене 12 жовтня 2026 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.