Окрема думка від 23 вересня 2026 р. у справі №990SСGС/13/26 — Велика Палата Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду Ступак О. В.

у справі № 990SCGC/13/26

(провадження № 11-197сап26)

1. 24 вересня 2026 року Велика Палата Верховного Суду

у справі № 990SCGC/13/26ухвалила постанову, якою скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 31 березня 2026 року № 550/0/15-26 - без змін.

2. Погоджуючись із результатами вирішення справи, не згодна з мотивами ухваленої Великою Палатою Верховного Суду постанови, у зв`язку із чим відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладаю окрему думку.

Історія справи

3. ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, у якій просив скасувати рішення ВРП від 31 березня 2026 року № 550/0/15-26 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2658/2дп/15-24 у частині притягнення судді Чуднівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

4. Обґрунтовуючи неправомірність наведеного рішення, ОСОБА_1 посилався на те, що:

- дисциплінарний орган за результатами розгляду дисциплінарного провадження ухвалив рішення за тими самими фактичними обставинами та доказами до набрання законної сили вироком суду у кримінальному провадженні, що становить порушення презумпції невинуватості та права на захист;

- паралельний розгляд дисциплінарної справи, предметом дослідження в якій є одні й ті самі дії (або частина дій), з одночасним розглядом кримінального провадження може призвести до порушення права не бути притягненим до суду або покараним двічі;

- використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), отриманих унаслідок втручання в приватне спілкування, саме в дисциплінарному провадженні щодо судді є неправомірним;

використання доказів, отриманих у кримінальному провадженні, зокрема матеріалів НСРД, під час розгляду дисциплінарного провадження (справи), є неприпустимим, оскільки суд не досліджував таких матеріалів на предмет їх належності, допустимості, достатності і достовірності. Суд не оцінював таких доказів і в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні - з точки зору достатності та взаємозв`язку для встановлення винуватості особи;

- обидва правопорушення (дисциплінарне та кримінальне) ґрунтуються на ідентичних фактах. Фактичні обставини стосовно ОСОБА_1 як одного й того ж обвинуваченого нерозривно пов`язані між собою у часі та просторі. Наведене призвело до порушення права, гарантованого статтею 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки здійснення ВРП дисциплінарного провадження фактично підміняє кримінальне, яке здійснюється судом.

Мотиви постанови Великої Палати Верховного Суду

5. Постановою від 24 вересня 2026 року Велика Палата Верховного Суду скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення ВРП від 31 березня 2026 року № 550/0/15-26 - без змін

6. Свою постанову Велика Палата Верховного Суду мотивувала тим, що у межах дисциплінарного провадження щодо судді ОСОБА_1 встановлено, що він допустив діяння, які мають склад шести дисциплінарних проступків, які кваліфіковані дисциплінарним органом за підпунктами «а» та «б» пункту 1 та пунктами 3, 4, 6, 8 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

7. Такі обставини і правильність кваліфікації діянь судді ОСОБА_1, за висновком Великої Палати Верховного Суду, підтверджені і під час судового розгляду. Зокрема, суд зазначив, що оскаржуване рішення ВРП про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності відповідає критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 КАС України.

8. Ураховуючи, що допущені суддею ОСОБА_1 порушення є умисними, несумісними зі статусом судді, порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком ВРП про те, що допущена заявником поведінка має ознаки складу істотного дисциплінарного проступку, а застосоване до судді дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VІІІ.

9. Під час обрання виду стягнення ВРП, на переконання суду, обґрунтовано зважила на характер дисциплінарних проступків, їх наслідки, особу судді, ступінь його вини, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, тому немає причин вважати, що дисциплінарне стягнення для ОСОБА_1 обрано без дотримання принципу пропорційності.

Мотиви окремої думки

10. У цій справі дисциплінарний орган притягнув суддю ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності одразу за шістьма складами ( підпункти «а» та «б» пункту 1, пункти 3, 4, 6, 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII).

11. Не заперечуючи того факту, що заявник за встановленими у цій справі обставинами дійсно допустив істотний дисциплінарний проступок, не можу повною мірою погодитися зі здійсненою ВРП кваліфікацією дій судді.

12. Для викладення мотивів окремої думки вважаю за необхідне нагадати фактичні обставини, встановлені як під час дисциплінарного провадження, так і судового розгляду.

13. Зокрема, виявлено факти, які свідчили про координацію дій судді з адвокатом Бучком Р. Д. у судових справах №№ 294/540/22, 294/482/22, 294/2003/22, 294/1727/22, 294/1691/22, 294/1690/22, 294/1688/22, 294/1686/22, 294/1685/22, 294/1682/22, 294/1681/22, 294/1680/22, 294/1679/22, 294/1677/22, 294/1676/22, 294/1675/22, 294/1674/22, 294/1672/22, 294/1671/22, 294/125/23, 294/1248/22, 294/1247/22, 294/1243/22, 294/1234/22, 294/1233/22, 294/1232/22, 294/1221/22, 294/1218/22, 294/123/23, 294/1249/22, 294/1222/22, 294/1229/22, 294/1250/22, 294/1231/22, 294/1678/22, 294/538/22, 294/1709/21, 294/1723/21, 294/103/21, 294/112/21, 294/747/21, 294/1648/21, 294/1864/21, 294/722/20.

14. Дисциплінарний орган зауважив, що замість того, щоб відповідно до вимог законодавства демонструвати незалежність та неупередженість, припинити та не допускати вплив Бучка Р. Д. на ухвалення рішень, суддя ОСОБА_1 брав активну участь в узгодженні дій учасників справи та сторонніх осіб, які організували схему незаконного заволодіння земельними ділянками. Суддя через адвоката Бучка Р. Д. давав прямі настанови учасникам справи: як вони повинні діяти, які документи та докази подавати, а також ухвалював рішення на їхню користь.

15. Судові рішення у згаданих справах були не вирішенням реального правового спору, а штучним способом отримання права власності на земельні ділянки без належних на це підстав із наперед визначеним результатом. Суддя ОСОБА_1 не був неупередженим, а процес мав формальний, фіктивний характер для створення видимості здійснення судочинства.

16. Крім того, Друга Дисциплінарна палата ВРП зауважила, що суддя ОСОБА_1 розглядав справи без залучення відповідних територіальних громад і базував свої рішення на єдиному аргументі - визнання відповідачем позову. Суддя також не мотивував, чому він вважав, що позивач узагалі має право на отримання земельних ділянок у власність, що матеріали справи свідчать про належність спадкового майна спадкодавцям, що спадщина відкрита, а строки не пропущено, що надані заповіти взагалі існують. У судових рішеннях відсутні мотиви ігнорування очевидних, кричущих порушень закону (спадкування при живому спадкодавцеві, спадкування за спадкоємцем, який помер за 10 років до смерті спадкодавця). Суддя не наводив мотивів, чому визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів сторін чи інших осіб, а тому є підставою для задоволення позову.

17. Дисциплінарний орган та Велика Палата Верховного Суду врахували, що в межах кримінального провадження № 12022060000000487 установлено, що внаслідок таких дій судді група осіб протиправно заволоділа 32 земельними ділянками, загальною площею 93,87 га, якими розпорядилася на власний розсуд, завдавши територіальним громадам збитків на загальну суму близько 2 мільйонів грн, що є особливо великим розміром.

18. Не оминула ВРП увагою і факт листування судді ОСОБА_1 з адвокатом Бучком Р. Д. щодо справи, яка перебувала у провадженні судді Остропільця Є. Р. , наслідком чого стало безпідставне звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності.

19. Отже, основним аспектом діяльності судді ОСОБА_1 , який ставився йому в провину, є його позапроцесуальне спілкування з адвокатом Бучком Р. Д. у контексті розгляду численних справ про визнання права власності на земельні ділянки, а також справи про адміністративне правопорушення.

20. ВРП розмежувала склади дисциплінарних проступків, виокремивши у діях судді ОСОБА_1 такі порушення:

- незалучення територіальних громад до участі в справах (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII);

- ненаведення мотивів задоволення позову / відсутність мотивів про те, що визнання відповідачем позову не порушує прав та інтересів інших осіб (підпункт «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII);

- позапроцесуальне спілкування з адвокатом Бучком Р. Д. та координація дій з метою ухвалення рішень на користь позивачів у низці справ про визнання права власності на земельні ділянки (пункт 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII);

- завдання територіальним громадам збитків в особливо великому розмірі внаслідок ухвалення рішень у згаданих судових справах (пункт 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII);

- неповідомлення уповноважених органів про втручання в правосуддя з боку адвоката Бучка Р. Д. (пункт 6 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII);

- втручання судді ОСОБА_1 в діяльність іншого судді - Остропільця Є. Р. (пункт 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII).

21. Отже, дисциплінарним органом під час здійснення відносно судді ОСОБА_1 дисциплінарного провадження дії останнього кваліфіковано за шістьма складами проступків. Усі ці дії кваліфіковано як вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, суть якого у спрощеному викладі можна описати як участь у «схемі» з незаконного заволодіння фізичними особами землями комунальної власності.

22. Вказані склади дисциплінарних проступків можна умовно поділити на дві групи: етичні, тобто такі, що не є безпосередньо пов`язаними з процесуальною діяльністю судді, та ті, які стосуються вчинення дій при відправленні суддею правосуддя і полягають у порушенні норм права.

23. Необхідно нагадати, що підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII є допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

24. Правовий аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII свідчить про те, що з об`єктивної сторони передбачений цією нормою дисциплінарний проступок є вчиненням суддею діяння, яке полягає у порушенні правил суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

25. Велика Палата Верховного Суду вже висновувала, що положення пункту 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII кореспондують не зобов`язанням судді «розглядати і вирішувати судові справи», а його обов`язкам дотримуватися високих стандартів етичної поведінки, що пов`язано з його високим статусом (пункти 2, 4 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII), про що вказує буквальний зміст цієї норми.

26. Пункт 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII стосується поведінки судді, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя і складається з таких аспектів: питання моралі, чесності, непідкупності; відповідності способу життя судді його статусу; дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; прояву неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

27. Отже, охоплюючи етичні аспекти поведінки судді, цей дисциплінарний проступок не може тлумачитися як такий, що стосується питання оцінки правильності або неправильності застосування суддею норм матеріального і процесуального права під час здійснення правосуддя та ухвалення судових рішень (у тому числі через невиправдане розширення змісту «стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду»).

28. Про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, можуть свідчити дії чи бездіяльність судді, що демонструють відверте нехтування нормами моралі і права, неповагу до інших громадян та суспільства в цілому, недобросовісне використання власного соціального статусу і зумовлених посадою можливостей, поведінка, що викликає негативний суспільний відгук, компрометує весь суддівський корпус, здатна поставити під сумнів незалежність, неупередженість, об`єктивність правосуддя і підірвати довіру до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності і справедливості.

29. Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/2/24та від 16 січня 2025 року у справі № 990SCGC/7/24.

30. Повертаючись до обставин цієї дисциплінарної справи, дії судді ОСОБА_1, на мою думку, були правильно кваліфіковані за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, оскільки полягали у координації дій з адвокатом Бучком Р. Д. (фактично у змові з адвокатом), також в узгодженні дій учасників справи та сторонніх осіб з метою організації та реалізації схеми незаконного заволодіння земельними ділянками на підставі судових рішень. Суддя через адвоката давав прямі настанови учасникам справи: як вони повинні діяти, які документи та докази подавати, а також ухвалював рішення на їхню користь.

31. Однак, крім зазначеного пункту дії судді в цій справі кваліфіковано також за пунктами 6, 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (неповідомлення суддею про втручання в правосуддя, а також здійснене ним втручання в діяльність іншого судді).

32. На моє переконання, така кваліфікація є зайвою та надмірною, оскільки вказані факти є складовими одного і того ж діяння - участі судді в заздалегідь узгодженій «схемі» із заволодіння фізичними особами землями комунальної власності.

33. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кваліфікація діяння - це правова оцінка конкретного вчинку, яка полягає у встановленні відповідності між ознаками вчиненого діяння та визначеними законом ознаками правопорушення.

34. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Склад дисциплінарного проступку судді - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку повинні бути встановлені і можуть бути поставлені у вину суб`єктові дисциплінарного проступку, якщо між його діянням і наслідками є причинний зв`язок (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі № 990SСGС/12/24, від 20 лютого 2025 року у справі № 990SСGС/25/24).

35. У постанові від 17 квітня 2025 року у справі № 990SCGC/27/24 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що кваліфікація ВРП дій судді за сукупністю дисциплінарних проступків здійснюється в разі вчинення суддею двох або більше проступків, передбачених різними пунктами частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. Тобто суддя має вчинити два і більше дисциплінарних проступків, кожен з яких містить окремий склад правопорушення.

36. Усі проступки кваліфікуються за різними пунктами частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, що передусім означає, що сукупність утворюють дисциплінарні проступки, які мають різні ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторін. Тож, вирішуючи питання щодо кваліфікації дій судді за статтею 106 Закону № 1402-VIII, потрібно враховувати зміст дій (їх зовнішній прояв), які складають об`єктивну сторону конкретного дисциплінарного проступку.

37. До того ж ідеальна сукупність дисциплінарних проступків можлива лише тоді, якщо діяння особи не охоплюється повністю одним із конкуруючих складів дисциплінарних правопорушень (наприклад, за правилами кваліфікації частини і цілого, загальної і спеціальної норм). Порушення цього правила призводитиме до надмірної «переобтяженої» кваліфікації, що може мати наслідком застосування більш суворого дисциплінарного стягнення (за декілька проступків).

38. Застосовуючи такі висновки до цієї справи, вважаю, що Велика Палата Верховного Суду мала врахувати, що діяльність судді ОСОБА_1 (позапроцесуальне спілкування зі знайомим адвокатом з уже згаданою вище метою), очевидно, включала в себе і приховування цієї інформації від уповноважених органів, що не потребувало окремої кваліфікації за пунктом 6 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, так само як і дії судді щодо звернення до інших суддів з метою доведення до їх відома прохання / пропозиції адвоката, що також не потребувало самостійної кваліфікації за пунктом 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

39. Оскільки діяння, які ставилися ОСОБА_1 у провину та були окремо кваліфіковані за пунктами 6, 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, становлять сукупність дій, об`єднаних однією метою та охоплювались загальним умислом етичного проступку, який передбачає більш суворе покарання, то додаткова самостійна кваліфікація не є необхідною та радше навпаки - зайвою.

40. Що стосується складів дисциплінарних проступків, пов`язаних безпосередньо з відправленням правосуддя заявником, вважаю за необхідне зазначити таке.

41. Так, відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження через умисну або внаслідок недбалості незаконну відмову в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

42. Отже, істотне порушення норм процесуального права може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII лише у випадках, якщо це призвело до порушення правил юрисдикції / складу суду або унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

43. Відтак незалучення суддею ОСОБА_1 територіальних громад до участі у судових справах щодо оспорення права власності на земельні ділянки не може кваліфікуватися за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VII, оскільки відповідні порушення норм процесуального права не стосувалися можливості учасників справи реалізувати надані їм процесуальним законом права або обов`язки.

44. Крім того, вважаю, що ненадання суддею оцінки заявам відповідачів про визнання позову на предмет того, чи не порушує визнання позову прав та інтересів інших осіб, також не може кваліфікуватися за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

45. За змістом наведеної норми права суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження через умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

46. Водночас заява сторони про визнання позову є реалізацією наданого їй процесуальним законом диспозитивного права, а не її аргументом щодо суті спору.

47. Суддя ОСОБА_1 наводив ті мотиви прийняття заяв про визнання відповідачами позову, які вважав за необхідне. Натомість незгода ВРП із такими мотивами чи повнотою їх викладу не може кваліфікуватися за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

48. Більше того, приховані мотиви такого «спрощеного» розгляду суддею цивільних справ, на які ВРП імпліцитно натякає в своєму рішенні, знову ж таки, охоплюються пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (етичним проступком), про що детально зазначалося раніше за текстом цієї окремої думки.

49. Переконана, що окреслені вище порушення, допущені суддею ОСОБА_1 безпосередньо при здійсненні правосуддя та застосування норм процесуального права, мали бути кваліфіковані за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, який передбачає дисциплінарну відповідальність за умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

50. Цей склад дисциплінарного проступку охоплює грубі порушення як матеріального, так і процесуального закону.

51. З урахуванням установлених ВРП та Великою Палатою Верховного Суду істотних негативних наслідків для територіальних громад, суддя ОСОБА_1 підлягав притягненню до дисциплінарної відповідальності за пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а не за шістьма окремими складами, які частково чи повністю дублюють один одного.

52. Оскільки пункт 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII навіть сам по собі передбачає застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, то його поєднання з пунктом 4 цієї ж норми права не залишає сумнівів у тому, що застосоване дисциплінарним органом стягнення до судді ОСОБА_1 є обґрунтованим і пропорційним до вчинених ним діянь.

53. Підсумовуючи, погоджуюся з висновком Великої Палати Верховного Суду про застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади та залишення оскаржуваного рішення ВРП без змін, проте вважаю, що в мотивувальній частині постанови необхідно було вказати на частково помилкову кваліфікацію дій судді.

Суддя О. В. Ступак