Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №990SСGС/13/26 — Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 990SCGC/13/26

провадження № 11-197сап26

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Губської О. А.,

суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Гімона М. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.

розглянула в порядку письмового провадження скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 31 березня 2026 року № 550/0/15-26, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2658/2дп/15-24,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, у якій просить скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 31 березня 2026 року № 550/0/15-26 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2658/2дп/15-24 в частині притягнення судді Чуднівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

2. На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилався на те, що спірне рішення є незаконним з таких підстав:

- дисциплінарний орган за результатами розгляду дисциплінарного провадження ухвалив рішення за тими самими фактичними обставинами та доказами до набрання законної сили вироком суду у кримінальному провадженні, що становить порушення презумпції невинуватості та права на захист;

- паралельний розгляд дисциплінарної справи, предметом дослідження в якій є одні й ті самі дії (або частина дій), з одночасним розглядом кримінального провадження може призвести до порушення права не бути притягненим до суду або покараним двічі;

- використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), отриманих унаслідок втручання в приватне спілкування, саме в дисциплінарному провадженні щодо судді є неправомірним;

- використання доказів, отриманих у кримінальному провадженні, зокрема матеріалів НСРД, під час розгляду дисциплінарного провадження (справи), є неприпустимим, оскільки суд не досліджував таких матеріалів на предмет їх належності, допустимості, достатності і достовірності. Суд не оцінював таких доказів і в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні - з точки зору достатності та взаємозв`язку для встановлення винуватості особи;

- обидва правопорушення дисциплінарне та кримінальне, ґрунтуються на ідентичних та по суті одних і тих самих фактах. Фактичні обставини стосовно ОСОБА_1 як одного й того ж обвинуваченого нерозривно пов`язані між собою у часі та просторі. Наведене призвело до порушення права, гарантованого статтею 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки здійснення ВРП дисциплінарного провадження фактично підміняє кримінальне, яке здійснюється судом.

Позиція учасників справи щодо скарги

3. У відзиві на скаргу ВРП просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

4. Відзив здебільшого обґрунтований мотивами та доводами, подібними до тих, які наведені у спірному рішенні.

5. Представник ВРП наголошує, що, ухвалюючи спірне рішення, ВРП діяла на підставі повноважень, наданих законом, рішення є вмотивованим та обґрунтованим, а скарга не містить аргументів, якими б можна було спростувати висновки ВРП.

Обставини справи

Відомості про суддю

6. ОСОБА_1 . Указом Президента України від 23 серпня 2012 року № 484/12 призначений на посаду судді Романівського районного суду Житомирської області строком на п`ять років, Указом Президента України від 26 вересня 2015 року № 564/2015 у межах п`ятирічного строку переведений на посаду судді Чуднівського районного суду Житомирської області, Указом Президента України від 14 січня 2020 року № 7/2020 призначений на посаду судді Чуднівського районного суду Житомирської області безстроково.

Рух дисциплінарної скарги

7. 6 травня 2024 року до ВРП (вх. № Б-36/12/7-24) надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_2 стосовно судді Чуднівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1

8. У дисциплінарній скарзі повідомлено про обставини здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні, розпочатого щодо судді ОСОБА_1 , який підозрюється в пособництві в набутті права на майно шляхом обману (шахрайство), вчиненому організованою групою в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

9. Скаржниця повідомила, що суддя ОСОБА_1 вносив недостовірні відомості до рішень Чуднівського районного суду Житомирської області від 5 грудня 2022 року у справах № № 294/1671/22, 294/1727/22 та 294/1674/22. ОСОБА_1 також підозрювали у службовому підробленні, а саме складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України. За даними слідства, суддя ухвалив щонайменше 27 судових рішень на користь злочинного угруповання стосовно набуття права власності на 32 земельні ділянки.

10. Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 22 травня 2024 року № 1549/2дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_1 .

11. Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 7 серпня 2024 року № 2405/2дп/15-24 відкрила за власною ініціативою дисциплінарну справу стосовно судді Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_3 , який 26 квітня 2022 року був відряджений до Чуднівського районного суду Житомирської області для здійснення правосуддя.

12. Підставою для відкриття дисциплінарного провадження стали факти про поведінку судді ОСОБА_3 під час розгляду справ № 294/306/22 та № 274/1295/22, які виявлено під час підготовки дисциплінарної справи щодо судді ОСОБА_1 до розгляду.

13. Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 14 серпня 2024 року № 2480/2дп/15-24 об`єднала дисциплінарну справу за дисциплінарною скаргою ОСОБА_2 стосовно судді Чуднівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 та дисциплінарну справу, відкриту 7 серпня 2024 року за власною ініціативою, стосовно судді Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_3 .

14. Друга Дисциплінарна палата ВРП рішенням від 11 вересня 2024 року № 2658/2дп/15-24 притягнула суддів Чуднівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності.

До судді Чуднівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

До судді Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_3 застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, строком на два місяці, відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу навчання з питань застосування норм Кодексу України про адміністративні правопорушення і суддівської етики та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

15. ВРП рішенням від 31 березня 2026 року № 550/0/15-26 залишила без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 вересня 2024 року № 2658/2дп/15-24 в частині притягнення судді Чуднівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Фактичні обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи щодо судді ОСОБА_1 .

16. У кримінальному провадженні № 12022060000000487 від 25 листопада 2022 року заступник Генерального прокурора ОСОБА_4 11 серпня 2023 року склав повідомлення про підозру судді Чуднівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною четвертою статті 190, частиною першою статті 366 КК України, яке того самого дня вручено ОСОБА_1 .

17. За версією слідства, ОСОБА_5 , обіймаючи посаду юриста у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Іващенко» (далі - ТОВ «Іващенко», товариство), зважаючи на встановлений мораторій на безоплатну приватизацію земельних ділянок на час воєнного стану в Україні, за вказівкою директора товариства ОСОБА_6 звернулася до ОСОБА_7 щодо вирішення питання отримання у власність земельних ділянок (невитребуваних паїв) на території Чуднівської міської та Вільшанської об`єднаної територіальних громад Житомирської області. Метою було подальше передання таких ділянок у власність або оренду ТОВ «Іващенко».

18. Своєю чергою, у ОСОБА_7 виник умисел на створення стійкої групи осіб для спільного здійснення протиправної діяльності, пов`язаної із заволодінням земельними ділянками.

19. Свій план та його деталі ОСОБА_7 довів до відома раніше знайомих йому ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також судді Чуднівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1

20. Під час дослідження матеріалів кримінального провадження № 12022060000000487 виявлено факти, які свідчили про координацію дій у судових справах № 294/540/22, 294/482/22, 294/2003/22, 294/1727/22, 294/1691/22, 294/1690/22, 294/1688/22, 294/1686/22, 294/1685/22, 294/1682/22, 294/1681/22, 294/1680/22, 294/1679/22, 294/1677/22, 294/1676/22, 294/1675/22, 294/1674/22, 294/1672/22, 294/1671/22, 294/125/23, 294/1248/22, 294/1247/22, 294/1243/22, 294/1234/22, 294/1233/22, 294/1232/22, 294/1221/22, 294/1218/22, 294/123/23, 294/1249/22, 294/1222/22, 294/1229/22, 294/1250/22, 294/1231/22, 294/1678/22, 294/538/22, 294/1709/21, 294/1723/21, 294/103/21, 294/112/21, 294/747/21, 294/1648/21, 294/1864/21, 294/722/20.

21. 18 вересня 2023 року до ВРП (вх. № 5180/0/8-23) надійшло клопотання заступника Генерального прокурора Мустеци І. В. про тимчасове відсторонення судді Чуднівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

22. 25 вересня 2023 року рішенням № 907/0/15-23 ВРП задовольнила клопотання про тимчасове відсторонення судді Чуднівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

23. Під час засідання ВРП 25 вересня 2023 року ОСОБА_1 визнав, що знайомий з ОСОБА_7 .

24. Рішенням від 13 жовтня 2023 року № 979/0/15-23 ВРП надала згоду на утримання під вартою ОСОБА_1 , а рішенням від 20 листопада 2023 року ВРП продовжила строк його тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя.

25. 29 квітня 2024 року слідчим відповідно до вимог, передбачених статтею 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), повідомлено підозрюваних ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та їх захисників про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022060000000487.

26. 23 липня 2024 року обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні надійшов до Коростишівського районного суду Житомирської області (справа № 935/2152/24). Справу призначено до розгляду на 1 квітня 2026 року.

27. Таким чином, станом на дату ухвалення цього рішення досудове розслідування у справі № 12022060000000487 було завершене.

Короткий зміст рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП

28. Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що матеріали дисциплінарного провадження, зокрема деякі матеріали кримінального провадження № 12022060000000487, підтверджують обставини системного тривалого позапроцесуального спілкування судді ОСОБА_1 з його знайомим ОСОБА_7 з метою координації дій під час розгляду ОСОБА_1 судових справ та ухвалення судових рішень на користь осіб, яких визначав ОСОБА_7 .

29. Замість того, щоб відповідно до вимог законодавства демонструвати незалежність та неупередженість, припинити та не допускати вплив ОСОБА_7 на ухвалення рішень, суддя ОСОБА_1 брав активну участь в узгодженні дій учасників справи та сторонніх осіб, які організували схему незаконного заволодіння земельними ділянками.

30. Суддя давав через ОСОБА_7 прямі настанови учасникам справи, а саме: як вони повинні діяти, які документи, докази подавати, коли саме, що потрібно виправити в поданих документах, та в інший спосіб брав активну участь на стороні учасників справи. Після цього він ухвалював рішення на їхню користь, які суперечили вимогам законодавства, не містили належних мотивів, обґрунтовані недостовірними документами.

31. Друга Дисциплінарна палата ВРП вважала, що спілкування судді ОСОБА_1 з ОСОБА_7 стосовно судової справи № 294/306/22, яка перебувала на розгляді в судді ОСОБА_3 , у сукупності з іншими доказами свідчить про вплив на іншого суддю та декларування суддею тези, що такий вплив можливий.

32. Водночас Друга Дисциплінарна палата ВРП не взяла до уваги заперечення ОСОБА_1 , що він не вчиняв цих дій і сам став жертвою невідомих осіб, які ввели його в оману шляхом подання позовів із підробленими документами, оскільки такі заперечення спростовуються матеріалами дисциплінарного провадження.

33. Зокрема, заперечення ОСОБА_1 щодо належності йому номера телефону, з якого велося листування з ОСОБА_7 , спростовується матеріалами суддівського досьє ОСОБА_1 .

34. Твердження ОСОБА_1 , що він став жертвою дій невідомих йому людей, також спростовується тим, що на засіданні ВРП 25 вересня 2023 року під час розгляду клопотання прокурора про відсторонення судді від здійснення правосуддя він підтвердив, що знайомий із ОСОБА_7 понад 10 років (ІНФОРМАЦІЯ_1).

35. Матеріали дисциплінарного провадження та пояснення суддів не містять жодного доказу, який свідчив би, що матеріали кримінального провадження № 12022060000000487, які підтверджують численні факти спілкування судді ОСОБА_1 та ОСОБА_7 щодо судових справ, підроблені чи не відповідають дійсності.

36. Друга Дисциплінарна палата ВРП також зазначила, що за таких умов судові рішення були не вирішенням реального правового спору, а штучним способом отримання права власності на земельні ділянки без належних на це підстав із наперед визначеним результатом. Суддя ОСОБА_1 не був неупередженим, а процес мав формальний, фіктивний характер для створення видимості здійснення судочинства.

37. Очевидно, що такі дії судді ОСОБА_1 суперечать самій суті правосуддя, порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя.

38. Суддя ОСОБА_1 свідомо активно взаємодіяв із ОСОБА_7 , надавав вказівки та ухвалював рішення відповідно до узгодженого плану. Очевидно, що суддя усвідомлював протиправність своїх дій, передбачав їх наслідки та бажав їх настання, тобто діяв із прямим умислом.

39. Отже, Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), - допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

40. Крім того, Друга Дисциплінарна палата ВРП зауважила, що суддя ОСОБА_1 не лише розглядав справи без залучення відповідних територіальних громад, а й базував свої рішення на єдиному аргументі - визнання відповідачем позову. До того ж права територіальних громад жодним чином не враховано.

41. Для прикладу, постановами від 12 жовтня 2023 року у справах № 294/1671/22 та № 294/1691/22 Житомирський апеляційний суд констатував, що рішення суду першої інстанції порушує права, свободи та інтереси інших осіб, а саме Чуднівської міської ради Чуднівського району Житомирської області.

42. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вирішення питання про права й обов`язки осіб, не залучених до судового розгляду, є неприпустимим. Такі дії є вкрай небезпечними для правопорядку, оскільки створюють передумови для того, щоб права осіб були порушені без їх відома та участі й без надання можливості цим особам захистити свої права та інтереси (постанова від 11 квітня 2019 року у справі № 9901/894/18).

43. Тому, на переконання Другої Дисциплінарної палати ВРП, такі дії суддя вчиняв для досягнення домовленостей із ОСОБА_7 , а отже, діяв умисно.

44. Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1, не залучаючи до розгляду справи відповідні територіальні громади, вчинив дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, - умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Щодо наявності мотивів у рішеннях

45. Під час дисциплінарного провадження Друга Дисциплінарна палата ВРП встановила, що судові рішення, які ухвалював суддя ОСОБА_1 під час реалізації домовленостей із ОСОБА_7 , базувалися на єдиному аргументі - визнання відповідачем позову. Суддя не мотивував, чому він вважав, що позивач узагалі має право на отримання земельних ділянок у власність, що матеріали справи свідчать про належність спадкового майна спадкодавцям, що спадщина відкрита, а строки не пропущено, що надані заповіти взагалі існують.

46. У судових рішеннях відсутні мотиви ігнорування очевидних, кричущих порушень закону (спадкування при живому спадкодавцеві, спадкування за спадкоємцем, який помер за 10 років до смерті спадкодавця).

47. Суддя не наводив мотивів, чому визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів сторін чи інших осіб, а тому є підставою для задоволення позову.

48. Відсутність мотивації в рішеннях призвела до ухвалення свавільних рішень, які суперечили законодавству, матеріалам справи та були виконанням домовленостей із ОСОБА_7 .

49. Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, - незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Щодо грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків

50. Друга Дисциплінарна палата ВРП встановила, що суддя ОСОБА_1 грубо та системно порушував норми законодавства щодо спадкування, підстав набуття прав на земельні ділянки, процесуальні норми, ігнорував очевидні факти невідповідності наданих позивачами документів чи відсутності належних доказів на підтвердження позовних вимог.

51. Як наслідок, у справах, які розглядав суддя ОСОБА_1, позивачі на підставі розроблених ОСОБА_7 та пов`язаними з ним особами схем заволоділи земельними ділянками, які належали територіальним громадам, а тому вказані рішення призвели до порушення права власності. Доказом цього є наведені в цьому рішенні рішення Житомирського апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних справ, поданих органами прокуратури в інтересах держави.

52. У межах кримінального провадження № 12022060000000487 установлено, що внаслідок таких дій судді група осіб протиправно заволоділа 32 земельними ділянками площею 93,87 га, якими розпорядилася на власний розсуд, завдавши територіальним громадам збитків на загальну суму близько 2,018 млн грн, що є особливо великим розміром.

53. Отже, Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 допустив такі дії навмисно, на виконання домовленостей між ним та ОСОБА_7 . Тому в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, - умисне інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Щодо втручання в діяльність іншого судді

54. Друга Дисциплінарна палата ВРП під час розгляду дисциплінарної справи встановила, що листування судді ОСОБА_1 з ОСОБА_7 щодо справи, яка перебувала у провадженні судді ОСОБА_3 , у сукупності з іншими доказами свідчить про те, що суддя ОСОБА_1 втручався у процес здійснення правосуддя суддею ОСОБА_3 .

55. На думку звичайної розсудливої людини результатом такого втручання стало ухвалення суддею ОСОБА_3 рішення у справі № 294/306/22 з грубим порушенням вимог процесуального законодавства, з ігноруванням очевидних фактів та зазначенням неправдивої інформації.

56. Наслідком такого рішення стало безпідставне звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності, ненадходження до державного бюджету коштів від сплати штрафу і основне - декларування судом, що особа, незалежно від стану сп`яніння, спричинення дорожньо-транспортної пригоди, маючи спільних із суддею друзів, може уникнути відповідальності.

Короткий зміст рішення ВРП

57. ВРП 31 березня 2026 року, розглянувши скаргу представника судді ОСОБА_1 на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 11 вересня 2024 року № 2658/2дп/15-24 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, погодилась із висновком Другої Дисциплінарної палати ВРП щодо наявності у діях судді ОСОБА_1 ознак складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1, пунктами 3, 4, 6, 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а також із тим, що застосоване до судді дисциплінарне стягнення є пропорційним вчиненому нею істотному дисциплінарному проступку.

58. ВРП повністю погодилася з обставинами дисциплінарного провадження, встановленими її Другою Дисциплінарною палатою, а також із юридичною кваліфікацією цих діянь.

Рух скарги

59. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12 травня 2026 року залишила без руху скаргу ОСОБА_1 на рішення ВРП від 31 березня 2026 року № 550/0/15-26, ухвалою від 27 травня 2026 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 15 липня 2026 року призначила розгляд справи в письмовому провадженні.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

60. Дослідивши наведені в скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши суддю-доповідача у справі та пояснення сторін, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

61. Згідно з положеннями статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

62. Статтею 1 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ) передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

63. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.

64. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

65. Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 цього Закону, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

66. Згідно із частиною першою статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

67. Частиною сьомою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.

68. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

69. У пункті 123 рішення від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

70. Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

71. У Рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

72. У скарзі ОСОБА_1 не порушує питання про незаконність оскаржуваного рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.

73. Водночас скаржник просить ретельно дослідити дотримання ВРП під час ухвалення спірного рішення положень пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, тобто наявність обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

74. Оцінюючи спірне рішення на наявність у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що визначальним критерієм правомірності спірного рішення є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку. Обов`язковим критерієм обґрунтованості рішення за наслідками дисциплінарного провадження є врахування всіх обставин, що є визначальними для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.

75. Кваліфікація діяння - це правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні відповідності між ознаками вчиненого діяння та визначеними законом ознаками правопорушення. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені і можуть бути поставлені у вину суб`єктові дисциплінарного проступку, якщо між його діянням і наслідками існує причинний зв`язок. Настання описаних у законі наслідків є свідченням того, що вони виконують роль обставин, які надають проступку кваліфікованого виду.

76. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду має перевірити, чи були вчинені суддею ОСОБА_1 діяння, які йому поставлено у провину, та чи мають вони склад дисциплінарних проступків, за які він притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

77. Предметом оскарження до ВРП було рішення її Другої Дисциплінарної палати від 11 вересня 2024 року № 2658/2дп/15-24 в частині притягнення судді Чуднівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених: 1) підпунктом «а» пункту 1 статті 106 Закону № 1402-VIII - умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків; 2) підпунктом «б» пункту 1 статті 106 Закону № 1402-VIII - умисне незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; 3) пунктом 3 статті 106 Закону № 1402-VIII - допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; 4) пунктом 4 статті 106 Закону № 1402-VIII - умисне інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків; 5) пунктом 6 статті Закону 106 № 1402-VIII - неповідомлення суддею ВРП та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п`яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок; 6) пунктом 8 статті 106 Закону № 1402-VIII - втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями.

78. Відповідно до матеріалів дисциплінарної справи під час її розгляду Друга Дисциплінарна палата ВРП досліджувала матеріали клопотань заступника Генерального прокурора, які надійшли до ВРП за вх. № 5180/0/8-23, 5647/0/8-23, 6240/0/8-23 та 115/0/8-24, про надання згоди на утримання під вартою та відсторонення судді Чуднівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 та окремі матеріали кримінального провадження № 12022060000000487 від 25 листопада 2022 року, зокрема запити прокурора стосовно дійсності заповітів, які долучені до судових справ, що розглянув суддя ОСОБА_1, протокол огляду від 22 серпня 2023 року вилучених 13 липня 2022 року в результаті обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 речей та предметів (листування у месенджерах Whatsapp та Signal), допити секретарів судових засідань Чуднівського районного суді Житомирської області.

Щодо дисциплінарного проступку, кваліфікованого за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII

79. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 109 зазначеного Закону за наслідками дисциплінарного провадження до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

80. Пунктом 1 частини восьмої статті 109 цього Закону визначено, що дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

81. Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII).

82. Статтею 115 Закону № 1402-VIII встановлено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.

83. Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, зокрема, допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

84. Правило пункту 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII кореспондує обов`язкам судді дотримуватися високих стандартів етичної поведінки, що пов`язано з його високим статусом (пункти 2, 4 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII), про що свідчить буквальний зміст цієї норми.

85. Отже, пункт 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII стосується поведінки судді, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, і складається з таких аспектів: питання моралі, чесності, непідкупності; відповідність способу життя судді його статусу; дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

86. Аналіз суб`єктивних та об`єктивних ознак дисциплінарного правопорушення дає підстави визначити дисциплінарний проступок судді як винне, протиправне порушення професійних обов`язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які висуваються до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків.

87. Суб`єктивна сторона дисциплінарного проступку, пов`язаного з порушенням суддею правил суддівської етики, передбачає наявність умислу в поведінці судді, свідоме порушення ним встановлених законом та етично-моральними нормами вимог, а також усвідомлення ним настання (можливості настання) негативних наслідків своєї поведінки.

88. Тож підставою дисциплінарної відповідальності судді може бути не будь-яка поведінка, що свідчить про недотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують довіру до суду, а лише та, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

89. Про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, можуть свідчити дії чи бездіяльність судді, що демонструють відверте нехтування нормами моралі і права, неповагу до інших громадян та суспільства загалом, недобросовісне використання власного соціального статусу і зумовлених посадою можливостей, поведінка, що викликає негативний суспільний відгук, компрометує весь суддівський корпус, здатна поставити під сумнів незалежність, неупередженість, об`єктивність правосуддя і підірвати довіру до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності і справедливості.

90. Як визначено пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII, суддя зобов`язаний, зокрема: дотримуватися правил суддівської етики, зокрема виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

91. На національному рівні «авторитет правосуддя» розуміється як сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, які характеризують діяльність зі здійснення правосуддя, таких як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві. Авторитет судової влади потрібно розуміти як визнання за судовою владою видатних досягнень, здібностей, особливого становища та статусу в державі, так і значення її впливу на довіру осіб до неї. Схожою термінологією наділено і поняття «авторитет судді», який (суддя) виступає як представник судової влади та є зовнішнім втіленням і демонстрацією її авторитету (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1).

92. Сумніву не викликає те, що від авторитету кожного судді залежить загалом авторитет правосуддя. Суддя повинен усвідомлювати, що він є носієм судової влади і що, ухвалюючи судові рішення іменем України, уособлює державу з погляду усього суспільства.

93. У Кодексі суддівської етики, затвердженому XI З`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, закріплено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною (статті 1, 3 Кодексу).

94. У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає пріоритетне місце в сучасному демократичному суспільстві. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід`ємною частиною діяльності суддів. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки під час здійснення будь-якої діяльності, що пов`язана з його посадою.

95. Особливості посади професійного судді полягають в уособленні державної влади шляхом здійснення правосуддя на засадах верховенства права, законності та справедливості, а статус судді передбачає найвищий рівень правової свідомості та професійної відповідальності перед суспільством, що повинно стверджуватися суддями у спосіб неухильного дотримання норм законодавства під час розгляду справ з метою забезпечення права на справедливий суд та захисту прав та свобод особи.

96. Етичними нормами і стандартами професійної поведінки судді охоплюється заборона дій або бездіяльності у професійній або інших сферах життя, які з точки зору поінформованого та розсудливого стороннього спостерігача можуть викликати сумніви в незалежності, неупередженості, безсторонності суду й завдати шкоди авторитету судової влади.

97. Складаючи присягу, зміст якої визначений статтею 57 Закону № 1402-VIII, суддя урочисто присягає об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов`язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

98. Стандарти етичної поведінки, яких має додержуватися суддя, встановлюються Кодексом суддівської етики відповідно до статті 58 Закону № 1402-VІІІ, а також актами структурних органів міжнародних організацій (Економічна і Соціальна Рада ООН, КРЄС як дорадчий орган Ради Європи та інші). Один із таких стандартів закріплює необхідність дотримання суддею належної поведінки не лише під час здійснення правосуддя, а й поза виконанням своїх суддівських обов`язків, тобто у приватному житті.

99. Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу та оточуючі бачили в ньому еталон порядності і справедливості - високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. До того ж суддя має не лише подавати особистий приклад, але й пропагувати етичну поведінку серед учасників процесу та оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших.

100. Неналежна поведінка суддів підриває упевненість громадян у справедливості судової системи. Судді мають усвідомлювати і пам`ятати, що вони перебувають під постійним та пильним контролем громадськості. У зв`язку із цим будь-який суддя повинен погодитися з обмеженнями, пов`язаними з дотриманням етичних норм, які на нього покладаються відповідно до його статусу. Ці обмеження можуть здаватися обтяжливими для пересічного громадянина, але суддя має дотримуватись таких обмежень добровільно та свідомо (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1).

101. КРЄС також наголошує, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно під час виконання посадових обов`язків та в особистому житті [пункти 29, 50 Висновку КРЄС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи № 3 (2002)]. «Суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів… розглядається громадськістю як неодмінна складова довіри до судів» (пункт 22 Висновку № 3 (2002) КРЄС).

102. У пункті 9 Висновку № 3(2002) КРЄС констатовано, що довіра до судової системи є надзвичайно важливою в контексті глобалізації спорів та зростання доступу до судових рішень. Також у державі, яка керується верховенством права, громадськість має очікувати прийняття загальних принципів, які відповідали б вимогам справедливого суду та забезпечували б основоположні права. Обов`язки, покладені на суддів, мають визначатися так, щоб гарантувати неупередженість суддів та їхню ефективну діяльність.

103. У справі, що розглядається, діяння судді ОСОБА_1, які були кваліфіковані за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, стосуються позапроцесуального спілкування з його знайомим ОСОБА_7 щодо судових справ, які перебували у провадженні судді ОСОБА_1, та справи, яка знаходилася на розгляді у судді ОСОБА_3, з метою координації дій під час їх розгляду суддею та ухвалення відповідних судових рішень на користь осіб, які визначав ОСОБА_7 .

104. Факти позапроцесуального спілкування судді ОСОБА_1 з ОСОБА_7 , про які йшлося вище, були ретельно перевірені та досліджені як Другою Дисциплінарною палатою, так і ВРП.

105. Так, у межах кримінального провадження № 12022060000000487 було зафіксовано неодноразові розмови (листування), які відбулися між суддею ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , зміст яких свідчить про те, що обговорювалися справи в контексті координування дії у справах, які перебували у провадженні судді. Метою такої взаємодії було досягнення результату у вигляді заволодіння позивачами земельними ділянками та земельними частками (паями). ОСОБА_7 було важливо дізнатися, як швидко можна буде отримати рішення в тій чи іншій справі, а також чи всі документи, які подав позивач, влаштовують суддю.

106. В одному з таких листувань напередодні 27 грудня 2022 року суддя ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_7 прізвища певних осіб та номери судових справ: «ОСОБА_40 1218, ОСОБА_23 1222, ОСОБА_19 1671, ОСОБА_41 1673, ОСОБА_42 1674, ОСОБА_42 1675, ОСОБА_43 1677, ОСОБА_44 1680, ОСОБА_45 1682, ОСОБА_46 1685, ОСОБА_47 1687 , ОСОБА_19 1691, ОСОБА_48 1727».

107. У листуванні напередодні 13 липня 2022 року ОСОБА_7 просив суддю ОСОБА_1 повідомити прізвища та номери справ. У відповідь суддя ОСОБА_1 наводить прізвища та номери справ: « ОСОБА_9 294/1637/20, ОСОБА_49 294/1644/20, ОСОБА_50 294/293/21, ОСОБА_51 294/497/20, ОСОБА_52 294/485/22, ОСОБА_53 294/482/22, ОСОБА_54 294/540/22, ОСОБА_55 294/536/22».

108. Друга Дисциплінарна палата ВРП встановила, що вказані прізвища та номери справ збігаються з прізвищами сторін та номерами справ, які на той час перебували у провадженні судді ОСОБА_1 .

109. У протоколі огляду від 22 серпня 2023 року зафіксовано докази, які свідчать про листування ОСОБА_7 із суддею ОСОБА_1, під час якого суддя повідомив ОСОБА_7 : «Текст має бути по всіх однаковий. Нехай приходить завтра о 10:00».

110. З іншого листування в месенджері WhatsApp убачається, що ОСОБА_7 надіслав судді ОСОБА_1 текст позовної заяви з поясненням, щоб продемонструвати, у якому вигляді подано позовну заяву, а суддя відповів: «Це добре. Значить нічого не потрібно додавати».

111. Оцінивши наведені обставини, ВРП погодилася з висновками її Другої Дисциплінарної палати, що таке спілкування свідчить про погодження суддею ОСОБА_1 тексту процесуальних документів, які подавали сторони, та надання суддею вказівок стосовно того, що додатково потрібно змінити.

112. Також Друга Дисциплінарна палата ВРП встановила, що у спілкуванні, яке відбулося 1 квітня 2022 року в месенджері Signal, ОСОБА_7 просив, щоб суддя ОСОБА_1 повідомив йому список справ, розгляд яких призначено на 4, 5 травня, а також запитував щодо «справи по ОСОБА_56».

113. У відповідь суддя ОСОБА_1 повідомив, що «на понеділок» заплановано справи: «ОСОБА_58» (справа № 294/1266/21, позивач - ОСОБА_10 ), «ОСОБА_59» (справа № 294/1267/21, позивач - ОСОБА_11 , представник позивача - ОСОБА_67), « ОСОБА_12 » (справа № 294/1271/21, позивач - ОСОБА_13 , відповідач - ОСОБА_14 ), « ОСОБА_15 » (справа № 294/1648/21, позивач - ОСОБА_16 ), «ОСОБА_60» (справа № 294/1709/21, позивач - ОСОБА_17 , відповідач - ОСОБА_18 ), « ОСОБА_19 » (справа № 294/1723/21, позивач - ОСОБА_20 ), « ОСОБА_21 » (справу не ідентифіковано), « ОСОБА_22 » (справу не ідентифіковано), « ОСОБА_23 , ОСОБА_24 » (справа № 294/1917/21, позивач - ОСОБА_25 ), « ОСОБА_26 » (справа № 294/12/22, позивач - ОСОБА_27 , відповідач - ОСОБА_28 ), « ОСОБА_29 , ОСОБА_57» (справа № 294/722/20, позивач - ОСОБА_30 , позивач - ОСОБА_31 ), а «на вівторок - 4 справи ОСОБА_61» (справа № 294/1807/21, позивач - ОСОБА_32 , 4 різні провадження).

114. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень 15 квітня 2022 року суддя ОСОБА_1 ухвалив 16 судових рішень.

115. Друга Дисциплінарна палата ВРП встановила, що в інших розмовах суддя ОСОБА_1 повідомляв ОСОБА_7 , «коли можна забрати рішення по ОСОБА_62» (справа № 294/103/21), обговорював справи «по ОСОБА_63» (справа № 294/1709/21), «ОСОБА_64» (справа № 294/112/21), «ОСОБА_65» (справа № 294/747/21), «ОСОБА_66» (справу не ідентифіковано), « ОСОБА_15 » (справа № 294/1648/21), « ОСОБА_19 » (справа № 294/1723/21), « ОСОБА_23 » (справа № 294/1864/21), « ОСОБА_29 » (справа № 294/722/20), обговорював інші справи.

116. Секретарі судових засідань Чуднівського районного суду Житомирської області ОСОБА_34 та ОСОБА_33 під час допитів 2 листопада 2023 року та 9 листопада 2023 року повідомили, що реєстрацію відзивів у судових справах № 294/2003/22, № 294/1243/22, № 294/1248/22, № 294/1249/22 здійснювала ОСОБА_34 за вказівкою судді ОСОБА_1 і вона не знає, як саме вказані відзиви долучено до справ. Відзиви у цих справах, а також у справі № 294/1674/22 ОСОБА_33 не передавали не сторони, а особисто суддя ОСОБА_1 із вказівкою зареєструвати. Щодо справи № 294/1681/22 та відсутності інформації про отримання судом заяви - уточнення позовних вимог ОСОБА_34 повідомила, що вказану справу формувала секретар ОСОБА_35 .

117. Крім того, Друга Дисциплінарна палата ВРП дослідила спілкування судді ОСОБА_1 з ОСОБА_7 у месенджері Signal, які відбувалися 1, 27, 28 квітня, 2, 6, 9 травня 2022 року стосовно справ, що перебували на розгляді судді ОСОБА_1 (№ 294/1709/21, № 294/103/21, № 294/112/21, № 294/497/20, № 294/747/21, № 294/1807/21).

118. Встановлені обставини та зміст проаналізованих розмов не залишають сумніву, що спілкування судді ОСОБА_1 з ОСОБА_7 щодо указаних справ вказує на те, що суддя ОСОБА_1 давав через ОСОБА_7 прямі настанови учасникам справи, а саме: як вони повинні діяти, які подавати документи, докази, коли саме, що потрібно виправити в поданих документах, та в інший спосіб брав активну участь на стороні учасників справи, а після цього ухвалював рішення на їхню користь.

119. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками ВРП та її дисциплінарної палати про те, що зміст наведеної вище інформації вказує на те, що суддя ОСОБА_1 свідомо брав активну участь у взаємодії з ОСОБА_7 , надавав вказівки та ухвалював судові рішення відповідно до узгодженого плану. Суддя ОСОБА_1 усвідомлював протиправність своїх дій, передбачав їх наслідки та бажав їх настання, тобто діяв із прямим умислом.

120. Поведінка судді ОСОБА_1 порушує етичні норми поведінки судді та викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема створює уявлення про можливість вплинути на ухвалення судового рішення в позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя. Суддя не міг не усвідомлювати неправомірності та неетичності таких дій, які порочать звання судді та в подальшому можуть негативно вплинути на ставлення громадян як до цього судді, так і до всієї судової системи.

121. За висновком Великої Палати Верховного Суду поведінка судді ОСОБА_1 , описана вище, не відповідає принципам верховенства права, безсторонності суду і з точки зору розсудливого спостерігача викликає сумнів у справедливому та об`єктивному судовому розгляді, оскільки створює уявлення про можливість впливу третіх осіб на розгляд справи.

122. Зазначені обставини та докази в сукупності вказують на те, що неналежні дії з боку судді ОСОБА_1 об`єктивно свідчать про допущення ним поведінки, що порочить звання судді та істотно підриває авторитет правосуддя. Це підтверджує умисний характер проступку та грубе порушення суддею стандартів безсторонності суду та етичних норм поведінки судді, що викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

123. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП навела чіткі та переконливі докази, які, з точки зору звичайної розсудливої людини, у своїй сукупності дають підстави для висновку про наявність в діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

124. Реагуючи на доводи скаржника щодо неможливості використання дисциплінарним органом матеріалів кримінального провадження, зокрема результатів проведення НСРД, в рамках дисциплінарного провадження до прийняття рішення по суті у кримінальному провадженні, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

125. У частині шістнадцятій статті 49 Закону № 1798-VIII встановлені особливості доведення складу дисциплінарного проступку, допущеного суддею. Так, підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Радою) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави. Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

126. Велика Палата Верховного Суду дотримується усталеної позиції, що дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями. Дисциплінарний орган не досліджує питання вини суддів у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді, крім випадків, прямо визначених Законом № 1402-VIII. Дисциплінарний орган не оцінює докази щодо їх належності та допустимості загалом та, зокрема, у кримінальному провадженні, а лише надає правову оцінку ознакам у поведінці судді, які можуть підтверджувати наявність або відсутність складу дисциплінарного проступку та ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення Дисциплінарною палатою рішення в межах своїх повноважень і не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

127. З огляду на те, що дисциплінарна і кримінальна відповідальність є відмінними видами юридичної відповідальності, а також на те, що у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження - притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та одночасне здійснення стосовно нього кримінального провадження не суперечать принципам справедливості та пропорційності, а отже, не є подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме порушення.

128. Використання матеріалів кримінального провадження у дисциплінарному провадженні не свідчить про підміну одного виду провадження іншим, оскільки кожне з них здійснюється самостійно, на різних правових підставах, у порядку, визначеному законом, та має відмінні предмет, суб`єктів і правові наслідки. Використання одних і тих самих матеріалів як доказів у відповідних провадженнях не змінює їх правової природи та не нівелює самостійності дисциплінарного провадження.

129. Європейська комісія «За демократію через право» (Венеційська комісія) 13 березня 2017 року на 110-й пленарній сесії схвалила Висновок № 880/2017 щодо кримінальної відповідальності суддів, у пункті 53 якого зазначено, що «кримінальна і дисциплінарна відповідальності не є взаємовиключними: дисциплінарні санкції можуть так само застосовуватися у кримінальній справі з виправдувальним вироком, крім того, той факт, що кримінальну справу не порушено через неможливість встановити кримінальну провину або факти, не означає, що відповідним суддею не було скоєно жодних дисциплінарних порушень, саме через різний характер обох типів відповідальності»; «важливість незалежності суддів під час виконання ними суддівських функцій не означає, що судді не повинні нести відповідальності. Потрібно забезпечити баланс між їхньою недоторканністю як засобом захисту від тиску і неправомірних дій з боку органів влади та приватних осіб (функціональна недоторканність) і тим фактом, що вони не повинні бути над законом (відповідальність)»; «якщо неправомірна поведінка судді здатна підірвати суспільну довіру до судової влади, в інтересах суспільства порушити дисциплінарне провадження щодо цього судді».

130. Висновок щодо можливості використання таких доказів під час дисциплінарного провадження за подібних обставин Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила у своїх постановах від 08 квітня 2021 року у справі № 11-238сап20, від 13 травня 2021 року у провадженні № 11-197сап2, від 14 липня 2022 року у провадженні № 11-168сап21, від 30 травня 2024 року у справі № 990SCGC/3/24, від 12 грудня 2024 року у справі № 990SCGC/16/24, від 3 липня 2025 року у справі № 990SCGC/14/25, від 14 травня 2026 року у справі № 990SCGC/32/25.

131. Зокрема, у постанові від 14 травня 2026 року у справі № 990SCGC/32/25 (провадження № 275сап25) Велика Палата Верховного Суду проаналізувала норми КПК України, які регламентують заходи щодо захисту інформації, отриманої в результаті проведення НСРД, а також норми Закону № 1798-VIII та дійшла переконання, що оскільки відомості, зазначені в протоколах про результати проведення НСРД, розсекречені на законних підставах, то дисциплінарний орган під час дисциплінарного провадження може досліджувати ці протоколи та надавати оцінку викладеній у них інформації, а також всім доказам сукупно на предмет наявності у діях судді складу дисциплінарного проступку, здійснюючи натомість самостійну оцінку таких дій та обставин справи, зокрема й у контексті дотримання суддями правил службової та професійної етики.

132. Тож якщо внаслідок проведення НСРД у кримінальному провадженні була виявлена інформація про ознаки дисциплінарного проступку, то закон не забороняє компетентному дисциплінарному органу на самостійних правових підставах, здобутих в рамках дисциплінарного провадження, послуговуватися такою інформацією у разі, коли вона уповноваженою особою на підставі закону була передана для використання.

133. Спеціальне законодавство не встановлює вимог щодо належності та допустимості доказів у дисциплінарному провадженні, як і не визначає обов`язку дисциплінарного органу встановлювати ті або інші обставини на підставі винятково прямих доказів. Дисциплінарний орган повинен встановити чіткість та переконливість всіх доказів, якими можуть бути, зокрема, й відомості, зафіксовані в протоколах НСРД, та надати правову оцінку обставинам наявності або браку в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.

134. Додатково Велика Палата Верховного Суду враховує й те, що під час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу суд дійшов висновку, що обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною четвертою статті 190, частиною першою статті 366 КК України, підтверджується зібраними доказами, які містяться в матеріалах клопотання, зокрема: протоколами про результати проведення НСРД; протоколами допиту свідків та іншими матеріалами провадження.

135. До того ж ВРП за клопотаннями заступника Генерального прокурора вирішувала питання про відсторонення судді та продовження строку тимчасового відсторонення ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності. Тож на час ухвалення рішень про відсторонення судді від здійснення правосуддя ВРП вже була обізнана з матеріалами досудового розслідування, зокрема НСРД.

136. У справі, що розглядається, установлено, що прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Житомирської обласної прокуратури надала дозвіл на розголошення документів (відомостей) досудового розслідування кримінального провадження в межах дисциплінарного провадження відповідно до статті 222 КПК України. ВРП врахувала зазначену обставину та вважала, що немає підстав стверджувати, що ці докази отримані в незаконний спосіб, підроблені чи спотворені.

137. Рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності хоча і було ухвалено з урахуванням матеріалів кримінального провадження, однак ґрунтується на досліджених дисциплінарним органом доказах, наявних у матеріалах дисциплінарної справи, та оцінці цих доказів, правових підставах та власній оцінці ВРП обставин конкретного дисциплінарного проступку. Дисциплінарний орган перевірив викладені у дисциплінарній скарзі обставини на предмет дотримання вимог, що ставляться до суддів, та наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIIІ.

138. Відповідно до практики ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Навіть більше, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення ЄСПЛ від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97).

139. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у дисциплінарній справі Рада та її дисциплінарний орган з`ясовували обставини щодо наявності в діянні судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку в частині вчинення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, і не вирішували питання щодо доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення, що є за межами компетенції ВРП.

140. З наведених підстав Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скарги про те, що встановлення дисциплінарним органом у діях судді складу дисциплінарного проступку порушує презумпцію невинуватості, а також доводи про неможливість притягнення його до дисциплінарної відповідальності до розгляду розпочатого стосовно нього кримінального провадження.

Щодо дисциплінарного проступку, кваліфікованого за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII

141. Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за умисну або внаслідок недбалості незаконну відмову в доступі до правосуддя (у тому числі незаконну відмову в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII).

142. Підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за цим складом є незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

143. Отже, дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, полягає в істотному порушенні суддею норм процесуального права, яке має один з трьох таких наслідків:

- незаконна відмова в доступі до правосуддя;

- унеможливлення реалізації процесуальних прав або виконання обов`язків учасниками процесу;

- порушення правил юрисдикції або складу суду.

144. Таким чином, ця норма передбачає три самостійних склади дисциплінарних проступків, кожен з яких пов`язаний із істотним порушенням процесуального закону, що призводить до одного з вказаних вище наслідків.

145. Поняття істотного порушення норм процесуального права для кваліфікації дисциплінарного правопорушення є оціночним та не має формально визначених у законі ознак для його відмежування від інших (неістотних) порушень. Таке порушення повинне стосуватися очевидних та зрозумілих за змістом вимог процесуального закону, які у правозастосуванні не викликають складності під час їх тлумачення.

146. Для кваліфікації дисциплінарного проступку істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя має бути умисним або вчиненим унаслідок недбалості.

147. Як зазначено вище, Друга Дисциплінарна палата, з якою погодилась ВРП, дійшла висновку, що в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, - умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

148. Під час дисциплінарного провадження установлено, що у провадженні судді ОСОБА_1 були, зокрема, справи про визнання права власності на земельні ділянки (№ 294/1671/22, № 294/1677/22, № 294/1674/22, № 294/1680/22, № 294/1682/22, № 294/1675/22, № 294/1691/22, № 294/1229/22, № 294/1727/22, № 294/2003/22, № 294/123/23, № 294/125/23 та ін.), у яких суддя ОСОБА_1 ухвалив рішення по суті на користь позивачів.

149. Як убачається з матеріалів дисциплінарної справи, окремі рішення Чуднівського районного суду Житомирської області, ухвалені під головуванням судді ОСОБА_1 (наприклад, справи № 294/1671/22, № 294/1691/22), у вказаній категорії справ, були скасовані судом апеляційної інстанції за апеляційними скаргами Житомирської обласної прокуратури, поданими в інтересах держави в особі Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області.

150. Водночас згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усуненні їх від права на спадкування, неприйнятті ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами (зацікавленими особами) є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

151. Належним відповідачем у справах про спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради. Сільські, селищні ради можуть бути залучені у спорах щодо земельних ділянок, які знаходяться на території відповідної ради.

152. У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18) вказано, що у справах про визнання права власності в порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

153. У постанові Верховного Суду від 15 травня 2023 року у справі № 352/371/21 (провадження № 61-8494св22) зроблено висновок, що «лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть».

154. Дисциплінарний орган ВРП врахував висновки Житомирського апеляційного суду за результатами перегляду рішень у згаданих справах, згідно з якими: рішення суду першої інстанції порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а саме Чуднівської міської ради Чуднівського району Житомирської області; відсутні докази про те, що відповідачі є спадкоємцями відповідного майна.

155. Натомість, як установив дисциплінарний орган, суддя ОСОБА_1 розглядав справи без залучення відповідних територіальних громад.

156. У контексті викладеного Велика Палата Верховного Суду нагадує свій висновок про те, що вирішення питання про права й обов`язки осіб, не залучених до судового розгляду, є неприпустимим. Такі дії є вкрай небезпечними для правопорядку, оскільки створюють передумови для того, щоб права осіб були порушені без їх відома та участі й без надання можливості цим особам захистити свої права та інтереси (постанова від 16 листопада 2023 року, провадження № 11-228сап21).

157. За висновком Великої Палати Верховного Суду встановлені Другою Дисциплінарною палатою ВРП обставини в сукупності, вчинених суддею ОСОБА_1 дисциплінарних проступків свідчать про те, що такі дії ОСОБА_1 як кваліфікованого судді виходять за межі простої суддівської помилки, є повторюваними та умисними, адже у меншій мірі встановленого, суддя не лише неодноразово розглядав справи без залучення відповідних територіальних громад, але й ґрунтував свої рішення на єдиному аргументі - визнанні відповідачем позову.

158. Також слід звернути увагу, що в цьому випадку відсутність статусу учасників справи у відповідних територіальних громад не впливає на можливість кваліфікації дій судді на підставі підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. Інакше виникне ситуація, коли дії судді, який, не залучивши до участі у справі осіб, права та/або охоронювані інтереси яких можуть бути порушені внаслідок ухвалення рішення у справі, унеможливив реалізацію ними їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, не були б підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Хоча за аналогічних обставин такі ж дії з такими ж наслідками, але відносно учасників справи, є підставою для дисциплінарної відповідальності судді. При цьому можливість притягнення судді до відповідальності на підставі підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII має на меті недопущення суддею унеможливлення реалізації прав та обов`язків усіх осіб, чиї права та інтереси можуть бути порушені оспорюваним рішенням (шляхом установлення можливості настання дисциплінарної відповідальності судді в разі допущення ним відповідного порушення), а не надання спеціального особливого статусу тим особам, які безпосередньо брали участь у справі, порівняно з тими, які не брали такої участі.

159. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок дисциплінарного органу про те, що, не залучаючи до розгляду справ відповідні територіальні громади, суддя ОСОБА_36 вчинив дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків).

Щодо дисциплінарного проступку, кваліфікованого за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII

160. Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору (підпункт «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII).

161. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що дисциплінарна відповідальність судді за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII настає не за сам факт помилки в оцінці доказів, не за неправильність висновків і не за переоцінку фактичних обставин справи, а винятково за незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору. Ця підстава є суто процесуальною, формальною за своєю природою, спрямована на забезпечення мінімальних стандартів якості судового акта як офіційного документа, що підлягає публічному сприйняттю, розумінню, виконанню та контролю з боку суспільства. Ненаведення такого мотивування перетворює судове рішення на декларативний акт, позбавлений логічного зв`язку між доказами, фактами та правовою кваліфікацією.

162. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на пункт 3 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого чітке обґрунтування й аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

163. Тобто у судових рішеннях потрібно належно зазначати підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Обов`язок суду мотивувати рішення не можна сприймати як вимогу надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Ступінь виконання цього обов`язку може різнитися залежно від справи та характеру правовідносин осіб, які беруть у ній участь. Суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів, прийняття доказів для їхнього підтвердження чи спростування. Але це не позбавляє обов`язку навести у рішенні відповідне обґрунтування, що, зокрема, дозволяє забезпечити публічний контроль за здійсненням правосуддя.

164. Ненаведення мотивування судового рішення є порушенням не лише національного законодавства, а й статті 6 Конвенції, яка вимагає, щоб судові рішення були «достатньо мотивованими» для забезпечення права на справедливий суд.

165. Статтею 6 Конвенції визначено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Отож суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

166. ЄСПЛ у рішенні від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» (заява № 13942/88) зауважив, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. До того ж такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

167. З огляду на означені межі Велика Палата Верховного Суду ще раз наголошує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень, важливими аспектами права на справедливий суд. У судових рішеннях мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

168. За змістом рішень Другої Дисциплінарної палати та ВРП, судові рішення, які ухвалював суддя ОСОБА_1 під час реалізації домовленостей із ОСОБА_7 , базувалися на єдиному аргументі - визнанні відповідачем позову. Суддя не мотивував, чому він вважав, що позивач узагалі має право на отримання земельних ділянок у власність, що матеріали справи свідчать про належність спадкового майна спадкодавцям, що спадщина відкрита, а строки не пропущено, що надані заповіти взагалі існують. У судових рішеннях відсутні мотиви ігнорування очевидних, кричущих порушень закону (спадкування при живому спадкодавцеві, спадкування за спадкоємцем, який помер за 10 років до смерті спадкодавця). Суддя не наводив мотивів, чому визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів сторін чи інших осіб, а тому є підставою для задоволення позову. Відсутність мотивації в рішеннях призвела до ухвалення свавільних рішень, які суперечили законодавству, матеріалам справи та були виконанням домовленостей із ОСОБА_7 .

169. Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

170. У постановах від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, від 22 серпня 2023 року у справі № 521/3657/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 130/2703/20, від 29 листопада 2023 року у справі № 607/15704/22 Верховний Суд наголошував, що визнання позову відповідачем може бути підставою для задоволення позову лише за сукупності умов: визнання усіма учасниками справи обставин, що мають значення для вирішення спору та не підлягають доказуванню відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України; відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин; якщо таке визнання відповідачем позову не суперечить закону та/або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставин справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

171. Отже, за встановлення того, що суддя ОСОБА_1, задовольняючи позови у справах, обмежився констатацією їх визнання відповідачами та не здійснив передбаченої статтею 206 ЦПК України перевірки обставин і законних підстав для задоволення позову, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки ВРП про наявність у діях скаржника складу дисциплінарного проступку, визначеного підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Щодо дисциплінарного проступку, кваліфікованого за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII

172. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження у зв`язку з умисним або внаслідок грубої недбалості допущенням суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

173. Об`єктивна сторона такого дисциплінарного проступку, як грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків, полягає у порушенні суддею норм права у процесі здійснення правосуддя, які призвели до настання істотних негативних наслідків. Водночас настання істотних негативних наслідків повинне бути у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з діянням судді.

174. Грубе порушення закону має місце за умови, що воно було надто очевидним для «розумного суду» за відповідних обставин, тобто коли за обставинами судової справи необхідність застосування певної правової норми була зрозумілою і недвозначною і виключала іншу поведінку судді.

175. У складі дисциплінарного проступку «інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків» законодавець як умову притягнення судді до дисциплінарної відповідальності визначив настання істотних негативних наслідків. Законодавець не конкретизував змісту заподіяної шкоди у цьому випадку, тому вона може охоплювати завдання майнової чи моральної шкоди потерпілим особам. Істотні наслідки можуть мати і комплексний характер та охоплювати різні види заподіяної шкоди. Оскільки в такому разі «істотність» як ознака негативних наслідків є оціночним поняттям, то дисциплінарний орган самостійно має встановити, наскільки для потерпілих ці негативні наслідки є істотними.

176. До прикладу, до істотних негативних наслідків можна віднести такі: шкода життю, здоров`ю, честі, гідності, репутації, протиправне позбавлення нерухомого чи іншого майна, майнова шкода, наслідком якої є позбавлення потерпілого засобів для існування, доведення до банкрутства суб`єкта господарської діяльності, істотні майнові збитки, незаконне позбавлення свободи, витік конфіденційної чи службової інформації тощо.

177. Для правильної кваліфікації дисциплінарного проступку за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII неодмінно має бути, щоб дії судді стосовно грубого порушення закону призвели до настання негативних наслідків саме для учасників справи або осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив безпосередньо питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, а не будь-яких інших осіб чи суспільства і держави загалом.

178. Отже, у пункті 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII законодавець зазначив склади двох дисциплінарних проступків:

- допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод;

- грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

179. У спірному рішенні ВРП дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 вчинив інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків, у зв`язку з грубим та системним порушенням норм законодавства щодо спадкування, підстав набуття прав на земельні ділянки, процесуальних норм, ігноруваванням очевидних фактів невідповідності наданих позивачами документів чи відсутності належних доказів на підтвердження позовних вимог.

180. ВРП мотивувала це тим, що в межах дисциплінарного провадження встановлено, 23 судові справи, у яких суддя ОСОБА_1 ухвалив позитивні для позивачів рішення, задовольнив позов та визнав за позивачами право власності на земельну ділянку або земельну частку (пай).

181. 18 із 28 рішень, які ухвалив суддя ОСОБА_1, були скасовані Житомирським апеляційним судом за результатами розгляду апеляційних скарг, які подав заступник керівника Житомирської обласної прокуратури. Колегія суддів Житомирського апеляційного суду виснувала, що посилання позивача в позовній заяві на те, що його близький родич не мав бажання займатися оформленням спадщини після смерті власника земельної ділянки чи земельної ділянки (паю), не дає позивачеві правових підстав для спадкування після смерті власника. Спадкодавець позивача не вчинив жодних дій для того, щоб заявити про своє право, а у випадках зі справами, у яких було наявне підроблення заповітів, доведено, що такі дії не могли ними бути вчинені.

182. Крім того, ще 20 судових рішень, які ухвалив суддя ОСОБА_1, були скасовані Житомирським апеляційним судом за результатами розгляду апеляційної скарги Житомирської обласної прокуратури.

183. Скасовуючи рішення у вказаних справах, Житомирський апеляційний суд виснував, що позивачі не були включені до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) під час розпаювання по Чуднівській селищній раді Чуднівського району Житомирської області, сертифікат на право на земельну частку на їхнє ім`я не оформлювався та не видавався, позивачі та їхні спадкодавці не вживали заходів для включення до списків пайовиків.

184. Колегія суддів Житомирського апеляційного суду також зауважила, що покійні спадкодавці не набули права власності на земельну частку (пай), яка вказана у позовних заявах, а отже, зазначені земельні ділянки на момент відкриття спадщини не увійшли до складу спадщини та, відповідно, не могли бути успадковані родичами позивачів чи самими позивачами.

185. У всіх цих справах позивачі зверталися, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що їхнє право було порушено ще 10-20 років тому. У справі № 294/482/22 позивач звертався з позовом через 20 років після того, як відбулися події, з якими він пов`язував виникнення права на земельну ділянку чи земельну частку (пай), - мало відбутися включення до списку осіб, які мають право взяти участь у розпаюванні.

186. Колегія суддів Житомирського апеляційного суду під час перегляду рішень судді ОСОБА_1 встановила, що порушене право позивачів не підлягає судовому захисту, зокрема через пропуск строку позовної давності.

187. Друга Дисциплінарна палата ВРП встановила, що в матеріалах справи, які розглядав суддя ОСОБА_1, відсутні відомості про внесення позивачів та їхніх спадкодавців до списків осіб, що додаються до відповідних державних актів на право колективної власності на землю.

188. Зважаючи на це, ВРП погодилася з висновками Другої Дисциплінарної палати ВРП, що у вказаних справах суддя ОСОБА_1 не міг не усвідомлювати, що покійні спадкодавці та позивачі не мали права на отримання земельної частки (паю), оскільки їх не було включено до списку осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю), відповідно, вони не отримували та не могли отримати сертифіката про право на земельну частку (пай). Тому правові підстави для визнання за позивачем права на земельну частку (пай) були відсутні.

189. Доводячи грубість порушення, ВРП зазначила, що за результатами дослідження матеріалів дисциплінарної справи встановлено, що у справах, які розглядав суддя ОСОБА_1, позивачі на підставі розроблених ОСОБА_7 та пов`язаними з ним особами схем заволоділи земельними ділянками, які належали територіальним громадам, а тому вказані рішення призвели до порушення права власності. Доказом цього є рішення Житомирського апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних скарг, поданих органами прокуратури в інтересах держави.

190. Водночас у межах кримінального провадження № 12022060000000487 встановлено, що внаслідок зазначених дій судді група осіб протиправно заволоділа 32 земельними ділянками площею 93,87 га, якими розпорядилася на власний розсуд, завдавши територіальним громадам збитків на загальну суму близько 2,018 млн грн, що є особливо великим розміром.

191. На підставі викладених обставин ВРП та її Друга Дисциплінарна палата встановила наявність в діях судді ОСОБА_1 ознак складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, - умисне грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

192. Аналізуючи спірне рішення, Велика Палата Верховного Суду вважає ці висновки ВРП обґрунтованими, оскільки вони містять переконливі аргументи щодо дій судді ОСОБА_1 , які ВРП та її орган кваліфікували як дисциплінарний проступок.

Щодо дисциплінарного проступку, кваліфікованого за пунктом 6 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII

193. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за неповідомлення суддею ВРП та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п`яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок.

194. Статтею 2 Кодексу суддівської етики визначено, що суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов`язану зі здійсненням правосуддя.

195. Суддя зобов`язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до ВРП та до Генерального прокурора упродовж п`яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання (частина четверта статті 48, пункт 9 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII).

196. Відповідно, моментом вчинення дисциплінарного проступку суддею є шостий день з моменту, коли суддя дізнався чи повинен був дізнатися про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя.

197. Як втручання у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв`язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення.

198. Друга Дисциплінарна палата ВРП на підставі матеріалів досудового розслідування (кримінальне провадження № 12022060000000487) встановила факт системного спілкування судді ОСОБА_1 з його знайомим ОСОБА_7 , здійсненне з метою координації дій під час розгляду ОСОБА_1 судових справ та ухвалення судових рішень на користь осіб, яких визначав ОСОБА_7 .

199. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком ВРП, що зазначені обставини фактично свідчать про систематичне та цілеспрямоване втручання в діяльність судді ОСОБА_1 з боку зазначеної особи.

200. Натомість суддя ОСОБА_1 не виконав свого обов`язку щодо повідомлення про таке втручання ВРП та Генерального прокурора, натомість діяв відповідно до вказівок ОСОБА_7 .

201. Ураховуючи викладені обставини, Велика Палата Верховного Суду зазначає про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Щодо дисциплінарного проступку, кваліфікованого за пунктом 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII

202. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями.

203. Пунктом 22 розділу III Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи на 1098 засіданні заступників міністрів 17 листопада 2010 року, встановлено, що Принцип незалежності судової влади означає незалежність кожного судді при здійсненні ним функцій прийняття судових рішень. У процесі прийняття рішень судді мають бути незалежними та неупередженими, а також мати можливість діяти без будь-яких обмежень, впливу, тиску, погроз або прямого чи непрямого втручання будь-яких органів влади, зокрема внутрішніх органів судової влади. Ієрархічна організація судової влади не повинна підривати незалежність суддів.

204. Згідно із частиною третьою статті 6 Закону № 1402-VIII втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

205. У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що «незалежність суддів при розгляді конкретних судових справ має забезпечуватись і в самому суді. У зв`язку з цим неприпустимими є: непроцесуальний вплив на суддю з боку інших суддів, у тому числі тих, що обіймають адміністративні посади в судах; встановлення контролю за здійсненням судочинства суддею, виклик його до вищестоящих судів та вимагання звітів чи пояснень про розгляд конкретних справ; витребування від судді будь-якої інформації чи довідок про хід та перспективи розгляду справи, іншої інформації, яка може надаватися лише сторонам у справі та іншим особам, визначеним процесуальним законодавством, а також відомостей, які становлять таємницю нарадчої кімнати; прийняття суддею від будь-яких осіб та розгляд ним заяв, скарг, інших документів поза встановленим законом процесуальним порядком».

206. У контексті справи, що розглядається, діяння судді ОСОБА_1, які були кваліфіковані за пунктом 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, стосуються втручання судді ОСОБА_1 в процес здійснення правосуддя суддею ОСОБА_3 - щодо справи № 294/306/22 (справа щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_37 за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення), яка перебувала у провадженні останнього.

207. Факти втручання судді ОСОБА_1 у процес здійснення правосуддя суддею ОСОБА_3 були досліджені в межах дисциплінарного провадження.

208. На викладені обставини вказують окремі матеріали кримінального провадження № 12022060000000487 - протокол огляду вилучених в ході обшуку в ОСОБА_7 речей та предметів, у якому було зафіксовано спілкування ОСОБА_7 із суддею ОСОБА_1, яке відбулося 12 травня 2022 року в месенджері «Signal», де ОСОБА_7 надіслав судді ОСОБА_1 повідомлення про виклик ОСОБА_37 в засідання у справі № 294/306/22 про керування транспортним засобом у стані сп`яніння, яке призначене на 18 травня 2022 року і запитав - «Як думаєте ? Получиться». На запитання ОСОБА_7 суддя відповів, що не знає.

У розмові, яка відбулася 16 травня 2022 року, ОСОБА_7 запитав у судді ОСОБА_1 , чи вдалося йому вже «порозмовляти» щодо вказаної справи.

Того самого дня о 11:19 суддя ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_7 : «порядок. Ввечері подзвоню, розповім».

209. Додатково ВРП урахувала обставини знайомства ОСОБА_38 - рідного брата ОСОБА_7 , із ОСОБА_39 , що випливає з відеофайлу 0000000_00000020220417153152_0037.mp4, невідповідність документів, що надавались представником ОСОБА_37 , вимогам законодавства, а також невідповідність його версії матеріалам справи.

210. Проаналізувавши матеріали дисциплінарного провадження, Велика Палата Верховного Суду вважає, що вони у своїй сукупності та взаємозв`язку містять чіткі та переконливі докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини дають змогу дійти висновку, що суддя ОСОБА_1 здійснив вплив на суддю ОСОБА_3 під час розгляду справи № 294/306/22, яка перебувала у провадженні останнього. А тому не можна заперечити того, що відбувся факт втручання в діяльність судді ОСОБА_3 щодо здійснення правосуддя у вказаній справі.

211. Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав вважати, що поведінка судді в цій частині отримала неправильну кваліфікацію з боку дисциплінарного органу.

212. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що спірне рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відповідає критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, зокрема ухвалене на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, й обґрунтовано, а тому відповідає приписам пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.

Щодо застосованого виду дисциплінарного стягнення

213. Статтею 109 Закону № 1402-VIII визначено, що до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді: 1) попередження; 2) догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця; 3) суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців; 4) подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; 5) подання про переведення судді до суду нижчого рівня; 6) подання про звільнення судді з посади (частина перша цієї статті).

214. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності (частина друга статті 109 Закону № 1402-VIII).

215. Відповідно до частини четвертої статті 109 Закону № 1402-VIII дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10-12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону. Дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 4 частини першої цієї статті, може застосовуватися до судді виключно у разі вчинення проступків, визначених пунктами 1, 2, 4 та 5 частини першої статті 106 цього Закону.

216. Згідно із частиною восьмою статті 109 Закону № 1402-VIII дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі: 1) вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 2) порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна.

217. За змістом частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

218. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що у межах дисциплінарного провадження щодо судді ОСОБА_1 встановлено, що він допустив діяння, які мають склад шести дисциплінарних проступків - підпункти «а» та «б» пункту 1 та пункти 3, 4, 6, 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. Такі обставини і правильність кваліфікації діянь судді ОСОБА_1 підтверджена під час цього судового розгляду.

219. Ураховуючи, що допущені суддею ОСОБА_1 порушення, зокрема, норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII), є умисними, несумісними зі статусом судді, порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком ВРП, що допущена суддею ОСОБА_1 поведінка має ознаки складу істотного дисциплінарного проступку, а застосоване до судді дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VІІІ, статті 50 Закону № 1798-VIII.

220. Під час обрання виду стягнення ВРП зважила на характер дисциплінарних проступків, їх наслідки, особу судді, ступінь його вини, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, тому немає причин вважати, що дисциплінарне стягнення для ОСОБА_1 було обрано без дотримання принципу пропорційності.

221. Загалом доводи скарги фактично зводяться до незгоди з висновками ВРП, проте не спростовують установлених дисциплінарним органом обставин та не дають підстав вважати, що спірне рішення ухвалене без належного дослідження матеріалів дисциплінарної справи або без достатнього мотивування викладених у ньому висновків.

222. До того ж слід врахувати, що доводи ОСОБА_1 стосуються його незгоди зі спірним рішенням лише в частині можливості використання матеріалів НСРД в межах дисциплінарного провадження щодо нього.

Висновок за результатами розгляду скарги

223. Згідно із частиною восьмою статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін.

224. Відповідно до викладених вище мотивів Велика Палата Верховного Суду вважає, що немає підстав для скасування рішення ВРП від 31 березня 2026 року № 550/0/15-26 та задоволення скарги ОСОБА_1

225. ВРП, ухвалюючи зазначене рішення, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою вони надані; безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та пропорційно. Рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких ВРП дійшла висновку про наявність фактичних та правових підстав для застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади.

Керуючись статтями 266, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вищої ради правосуддя від 31 березня 2026 року № 550/0/15-26 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2658/2дп/15-24 в частині притягнення судді Чуднівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. А. Губська

Судді:О. О. Банасько О. В. Білоконь О. Л. Булейко М. М. Гімон Л. Ю. Кишакевич В. В. Король О. В. Кривенда К. М. Пільков С. О. Погрібний Т. Г. Стрелець О. В. Ступак М. Ю. Тітов І. В. Ткач В. Ю. Уркевич